Перспективи розвитку експортного фінансування в Україні із залученням експортних кредитних агентств

The goal of the article is identification of prospects of development of export financing in Ukraine with attraction of export credit agencies. The article makes a conclusion about expediency of the relevant financial support of export activity in Ukraine through obtaining loans under guarantees of special organisations, which assist national producers in selling their products abroad. Taking into account the world experience, such operations are carried out by export credit agencies (ECA). The article identifies advantages and shortcomings of trade financing with attraction of ECA, among which, on the one hand, are low cost of financing for borrowers, accessibility of long-term financing, protection from property and financial risks (for the exporter), regulation of the pledge issue through a possible insurance of pledged property, growth of requirements with respect to the importer's financial state, and a comparatively low risk for lending banks; on the other hand - low volumes of loans within the trade financing, attraction of other parties and probability of certain time delays. The article draws a conclusion that dynamic development of the Ukrainian economy is impossible without active foreign economic activity of the state. From its side, the system of state financial support of export (through ECA) would allow: improvement of conditions for activation of foreign trade of domestic enterprises and supporting them in competition with foreign producers; levelling the trade balance of the country; expansion of the market of banking services, in particular, developing the product of trade financing; bringing institutional and organisational aspects of foreign trade activity to the world standards; and activation of the process of development of the domestic financial system.

Key words: insurance, crediting, export credit agency, foreign trade, export, trade financing, bank, operation.

Міжнародна торгівля є стратегічним напрямком розвитку будь-якої країни світу. Експорт товарів розширює межі торгівлі, забезпечує надходження коштів до країни та збільшення національного доходу. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю модернізації експортної політики, забезпеченої сучасними формами фінансової підтримки експортної діяльності. Враховуючи специфіку зовнішньоекономічної діяльності, динаміки сальдо торговельного балансу, номенклатури експорту, світовий досвід зроблено висновок про необхідність запровадження спеціальних інституційно-фінансових заходів, спрямованих на підтримку національного експорту.

Проблему стимулювання експорту та підвищення його ефективності досліджували такі вчені, як П. Анич [1], Є. Бойко [2], Р. Григоряк [3], М. Ковальчук [4], В. Сидяченко [5], І. Тивончук [6] тощо. Разом з тим питання розвитку вітчизняного експортного фінансування недостатньо висвітлені в інформаційних джерелах і потребують детальнішого вивчення.

Метою роботи є визначення перспектив розвитку експортного фінансування в Україні із залученням експортних кредитних агентств.

Фінансове стимулювання експорту досягло високого рівня в багатьох країнах світу. Відставання будь-якої країни в цій сфері послаблює міжнародну конкурентоспроможність, гальмує розвиток експорту, зменшує його ефективність, обмежує можливості використання національних ресурсів для зростання економіки та підвищення рівня добробуту населення. Виходячи з досвіду індустріальних країн, що практикують державну підтримку експорту протягом останніх десятиліть, слід вказати на пріоритетність використання системних інституційно-фінансових заходів у сфері державної підтримки експортної діяльності. Крім того, саме кредитно-страхові механізми державного стимулювання розвитку експорту стали ефективною заміною прямого субсидування національного товаровиробника, яке визнано неприпустимим в умовах проголошення вільного доступу на ринки в межах СОТ.

Водночас у країнах СНД кредитних ресурсів небагато, вони короткострокові та дорогі, тому займати на внутрішньому ринку не завжди доцільно. У зв'язку з цим імпортери мають підвищений попит на економічно вигідні схеми фінансування. Один з таких варіантів - отримання кредиту під гарантії спеціальних організацій, що допомагають національним виробникам збувати їх продукцію за кордон. У багатьох розвинених країнах подібні операції здійснюють експортні кредитні агентства (ЕКА). Це уповноважені органи, часто державні фінансові інститути, що надають кредити, гарантії або страхування експортерам: CESCE SA (Іспанія), COFACE (Франція), EDC (Канада), EGAP (Чехія), ERG (Швейцарія), Ex-Im Bank of India (Індія), Ex-Im Bank (Тайвань), Ex-Im Bank of the Slovak Republic (Словаччина), Finnvera (Фінляндія), HERMES (Німеччина), IFTRIC (Ізраїль), KUKE (Польща), МЕН1В (Угорщина), SAGE SpA (Італія), US Ex-Im Bank (США) тощо [7].

Найефективніше система державної підтримки експорту працює у США. В індустріально розвинутих державах діє також розгалужена система фінансування, гарантування й страхування експорту. Навіть для суб'єктів малого й середнього бізнесу відкрито доступ до інформаційних джерел і механізмів фінансової підтримки їх експортної діяльності. У більшості випадків ЕКА спеціалізуються на поставках товарів, послуг, обладнання в країни з економікою, що розвивається.

Страхування кредитів покупця стосується кредитів, наданих банком експортера зарубіжному покупцеві або ж його банку. Воно покриває кредитний ризик сплати дебіторських заборгованостей за наданими покупцеві кредитами. Страхування від кредитного ризику захищає банк або іншу установу, що здійснює фінансування, від ризику несплати дебіторської заборгованості закордонним покупцем або його банком внаслідок територіальних або не забезпечених ринковим способом комерційних ризиків. Договори страхування кредитних ризиків завжди укладаються в індивідуальному порядку і зважають на специфіку страхової угоди. Страховий внесок сплачується, як правило, в одноразовому порядку як аванс. Застрахованою особою є банк, який і отримує страхове відшкодування.

З огляду на те, що переважна більшість українських виробників продукції з високою часткою доданої вартості не спроможна самостійно організувати кредитування збуту своєї продукції на світовому ринку, освоєння нових експортних ринків збуту є першочерговим державним пріоритетом у подоланні після кризової рецесії. Таким чином, вирішення проблеми належної фінансової підтримки експортної діяльності є ключовим завданням на сучасному етапі.

На жаль, експортне кредитування в Україні не набуло належного розвитку. Виходячи на зовнішній ринок, експортер повинен, як мінімум, мати доступ до фінансування не гіршого, ніж мають його конкуренти з інших країн. Вітчизняні банки в умовах надзвичайно високих кредитних ризиків та дорогих і коротких пасивів мають гірші конкурентні позиції у порівнянні з банками розвинутих країн. Внаслідок цього обсяги та умови кредитної підтримки експортерів підпорядковані дії тих самих чинників, що визначають умови кредитування, наприклад, короткострокової торговельної операції. Як наслідок, вітчизняні банки не зацікавленні у кредитуванні експортного виробництва.

Стабільно у невеликих обсягах експортним кредитуванням займається лише Державний експортно-імпортний банк. Інші комерційні банки надають експортне фінансування вкрай рідко. Зокрема, одним із найбільших проектів у цій галузі було надання з боку «Райффайзен банк Аваль» кредитів на побудову суден на замовлення іноземних компаній Миколаївському суднобудівному заводу імені 61 комунара («DamenShipyardsOcean») [8].

Мінекономіки України через Торговельно-економічні місії України встановило прямі ділові стосунки з кредитними агентствами Німеччини (ГЕРМЕС), Польщі (КУКЕ), Італії (САЧЕ), Чехії (ЄЕАП), Іспанії (СЕСЕ), Росії (Росексімгарант), Угорщини (МЕХІБ), Ізраїлю (ІФТРІК) [3].

Хоча в Україні відсутня розвинена системна підтримка експортної діяльності з боку держави, функціонування Державного експортно-імпортного банку (ДЕІБ) вказує на наявність її окремих інституційно-фінансових елементів. ДЕІБ був створений 4 січня 1992 р. за Указом Президента України. Спеціалізація банку до сьогоднішнього часу визначена як фінансування зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), зокрема підтримка експорту. Проте на практиці державні органи, уповноважені контролювати даний банк, використовують його як універсальний комерційний банк.

Важливим кроком у процесі подальшої розбудови інституційної інфраструктури експортної підтримки є програма співробітництва ДЕІБ з МБРР, що розпочалась у 1996 році під назвою «Проект розвитку експорту». Метою проекту є «забезпечення середньо- та довгострокового робочого капіталу та інвестиційного фінансування для приватних підприємств-експортерів і розвиток можливостей банківського сектору у цьому секторі [8].

За логікою згаданого проекту, Укрексімбанк має поступово відокремити бізнес з експортного фінансування та гарантування ризиків. Цей процес приведе до становлення державної фінансової установи - експортно-кредитного агентства під егідою УЕІБ. Це дасть можливість суттєво покращити асортимент, обсяги та якість продуктів, доступних для фінансових посередників та експортно-орієнтованих компаній. Така установа також потрібна для мінімізації ризиків виникнення конфлікту інтересів і нечесної конкуренції, що витікає із сучасного статусу УЕІБ як універсального комерційного банку.

Позитивним аспектом запропонованого підходу до створення ЕКА є більша гнучкість у залученні іноземних запозичень. Проте необхідність у залученні додаткових бюджетних витрат є серйозним стримуючим фактором у розбудові системи підтримки експорту. Разом з тим, через нестачу або навіть відсутність інших доступних джерел фінансування, застарілістю технологій, що використовуються українськими компаніями, та потребують оновлення набагато сучаснішими технологіями, що виготовляються в розвинених країнах (наприклад, в Європейському Союзі чи Сполучених Штатах Америки), торгове фінансування як інструмент є високо затребуваним в Україні. Можливі позитивні та негативні аспекти поширення торгового фінансування з використанням послуг ЕКА в Україні надані в табл. 1.

Таблиця 1

Переваги й недоліки торгового фінансування із залученням ЕКА

Головне призначення ЕКА полягає в тому, що вони забезпечують страхове покриття (гарантійне забезпечення) банкам-кредиторам, чим суттєво знижують кредитний ризик кредитора. Як правило, ЕКА істотно задіяні в процесі й ніколи не забезпечать страхового покриття й не нададуть дозвіл на конкретне торгове фінансування, якщо структура угоди, трансакційні документи, фінансовий стан позичальника, результати правового аудиту позичальника та загальна оцінка ризиків щодо такої трансакції не відповідатимуть чітким вимогам.

Як було згадано раніше, ЕКА забезпечені країнами, що мають високий кредитний рейтинг (Німеччина, Голландія, Франція, Швейцарія, США), у той самий час сумнівно, що Україну можна розглядати як одну з таких країн. Крім того, торгове фінансування, забезпечене ЕКА, спрямоване в основному на підтримку виробництва та експорту високотехнологічного обладнання, тоді як в найближчому майбутньому Україна, скоріш за все, здебільшого буде активним споживачем, ніж «постачальником» такого обладнання.

У сучасних умовах за відсутності страхування українського ЕКА вітчизняні експортери мінімізують свої ризики несплати шляхом використання таких інструментів, як акредитив і передоплата. Проте альтернативи фінансуванню, забезпеченому ЕКА, немає: будь-які доступні фінансові інструменти (гарантії, документарні та резервні акредитиви та ін.) мають певні недоліки у порівнянні з фінансуванням, забезпеченим ЕКА, яке спеціально призначене для цілей торгового фінансування. Крім того, доцільно зазначити, що зазначені інструменти використовуються банківськими установами в основному для фінансування імпортних операцій. І оскільки значні фінансові ресурси зосереджені на Заході, такі умови фінансування зовнішньої торгівлі завжди будуть означати для України переважання імпорту над експортом. Таким чином, розвиваючи торговельне фінансування, українські банки сприяють збільшенню торговельного дефіциту, тому застосування його інструментарію зустрічається з жорсткими обмеженнями з боку керівних органів. Тому вітчизняні фінансові установи не мають можливості запропонувати довгострокові кредити чи гарантії експортерам. Українські компанії не можуть запропонувати конкурентні умови постачань за кордон.

Отже, враховуючи особливості сучасного стану економіки України, де внаслідок обмеженого платоспроможного попиту на внутрішньому ринку поставки товарів і послуг на експорт стали чи не єдиним засобом розвитку українських підприємств, необхідність створення відповідної інституціональної і фінансової державної підтримки для ефективної реалізації експортного потенціалу України через створення ефективно діючого ЕКА набуває все більшої актуальності.

Кредитування під гарантії експортних кредитних агентств можуть здійснюватися за двома схемами [2]:

- кредит надається вітчизняному банку для фінансування цільового контракту вітчизняного експортера;

- іноземний банк-кредитор надає прямий кредит вітчизняному експортеру під гарантії вітчизняного банку. Вибір конкретної схеми залежить від того, хто саме - банк або підприємство-експортер - користується більшою довірою у банку і ЕКА. Система страхування, насамперед, базується на побудові взаємовигідної співпраці банків і страховиків. Переваги експортного страхування для банків полягає у збільшенні числа споживачів банківських продуктів та їх розвиток завдяки можливості надання клієнтам взаємопов'язаних послуг з ЕКА (тобто відбувається розширення клієнтських баз за рахунок їх власного переплітання).

Серед основних інструментів підтримки такі:

- страхування і перестрахування експортних кредитів, наданих банком-резидентом як українському експортерові, так й іноземному покупцеві для гарантування виконання умов зовнішньоекономічного контракту;

- надання гарантій українським банкам-кредиторам за наданими кредитами українським експортерам і зарубіжним імпортерам;

- страхування і перестрахування зовнішньоекономічних контрактів вітчизняних експортерів від комерційних і некомерційних ризиків під час виконання експортного контракту.

Фактично ЕКА страхуватиме майнові права як фінансових інститутів (банків), так і безпосередніх учасників зовнішньоекономічної торговельної діяльності. Рівень страхових виплат варіює залежно від виду ризику: при отриманні збитку в разі комерційного ризику ЕКА відшкодує експортерові до 90% суми зовнішньоекономічного договору, а в разі некомерційного ризику (політичних ризиків) - до 85 % [8].

Сьогодні для створення ЕКА в Україні потрібно вирішити ряд проблем і завдань, до яких, у першу чергу, слід віднести проблеми законодавчого характеру, відсутність сертифікованої відповідно до міжнародних стандартів методології оцінки ризиків, рейтингів, груп, термінів, лімітів і недостатній рівень довіри учасників ринку, відсутність державних гарантій на відповідні терміни і суми ризикових лімітів, а також робочого механізму для обробки запитів з країн-імпортерів для надання українськими банками довгострокового фінансування, і, звичайно ж, інфляцію гривні і валютні коливання. Отже, першочерговими заходими щодо вирішення питання формування системи державної фінансової підтримки експортної діяльності в Україні мають стати:

- розробка й впровадження нормативно-правової бази щодо державної підтримки страхування й кредитування експорту;

- введення обмежень щодо максимальної суми кредиту;

- визначення можливих джерел формування фондів для фінансування національних експортерів, що дасть змогу значно покращити експортно-імпортну ситуацію в країні;

- концентрація уваги на кредитуванні високотехнологічної продукції, виробництво та реалізація якої є головним фактором економічного зростання, та ін.

Т

аким чином, вирішення на державному рівні вищеперелічених проблем є першочерговим завданням та основою для створення ЕКА, основними цілями й завданнями діяльності якого повинні стати:

- забезпечення стабільності експорту у формі товарного кредитування, перш за все високотехнологічних товарів, українських виробників на основі захисту українських експортерів від ризику неплатежів, а також покращення доступу до обігового капіталу та здешевлення кредитних ресурсів; - забезпечення стабільності банківської системи України шляхом захисту українських банків від ризику фінансових втрат;

- підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках і, зокрема, у міжнародних тендерах;

- використання механізму, який забезпечує державну підтримку експорту при одночасному захисті гарантійних коштів держбюджету;

- впровадження сучасних, визнаних СОТ і ОЕСР фінансово-кредитних технологій у зовнішній торгівлі та механізмів державної підтримки експорту.

Створення в Україні експортного кредитного агентства вплине не лише на фінансування і страхування експорту, що, у свою чергу, допоможе підприємствам-експортерам нарощувати експорт, але це приведе до покращення соціально-економічного становища країни в цілому та розвитку торгового фінансування в банківському секторі.

Висновки

Динамічний розвиток економіки України неможливий без активної зовнішньоекономічної діяльності держави. Зі свого боку, система державної фінансової підтримки експорту (через ЕКА) дозволить поліпшити умови для активізації зовнішньої торгівлі вітчизняних підприємств і підтримати їх у конкурентній боротьбі із зарубіжними виробниками; вирівняти торгівельний баланс країни; розширити ринок банківського послуг, зокрема розвиваючи продукт торгового фінансування; наблизити інституційно-організаційні аспекти зовнішньоторговельної діяльності до світових стандартів; активізувати процес розвитку вітчизняної фінансової системи.

Література

1. Анич П. Система стимулювання експортного виробництва / П. Анич // Економіка. 2008. № 6. С. 57 - 59.

2. Бойко Є. Експортне кредитне агентство, як складова державного управління в підвищенні експорту [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-joumals/NacGosp/2010/Boyko_EO.pdf.

3. Григоряк Р. Кредитно-фінансові інструменти стимулювання експорту в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/67567.doc.htm.

4. Ковальчук М. Система стимулювання експорту: стан та перспективи / М. Ковальчук // Вісник. 2009. № 547. С. 161.

5. Сидяченко В. Впровадження фінансових інструментів розвитку експорту в Україні із врахуванням досвіду діяльності Корпорації Страхування Експортного Кредитування Польщі [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukraine-poland.com/u/publicystyka/ publicystyka.php?id=939.

6. Тивончук І. Фінансовоі механізми стимулювання експорту / І. О. Тивончук // Наукові записки - 2009. № 9. С. 515 - 520.

7. Громов В. Экспортные кредитные агентства [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fintradeppp.com/venture_business_ru/index_insurance_premium_rates.htm.

8. Шаров О. Щодо окремих питань державної фінансової підтримки експортної діяльності в Україні / О. Шаров, Б. Соболев. Аналітична записка [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.niss. gov.ua/articles/1187/

9. Ярошенко С. Розвиток торгового фінаснування: необхідність створення експортного кредитного агенства в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://conferences.neasmo.org.ua/node/832

10. Торгове фінансування в Україні: запитання та відповіді [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.avellum.com/files/2.12080915271438.Торгове%20фінансування.pdf.

Размещено на Allbest.ru