Євроінтеграційний вектор трансформації Польщі: приклад для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Євроінтеграційний вектор трансформації Польщі: приклад для України

Міхель Р.В.

У статті проаналізовано трансформаційні перетворення Польщі на початку 90-х років XX століття, яка завдяки членству в ЄС дає приклад ефективного використання фінансової допомоги та успішної реалізації економічних і соціально-політичних реформ, що призвели до швидкого економічного зростання та політичної стабільності. Автор доводить, що повторення цих кроків Україною має стати першим етапом її виходу з довготривалої політичної та економічної кризи.

Постановка проблеми у загальному вигляді. На рубежі XX і XXI століття Польща докорінно відрізняється від початкових інституційних перетворень, які відбувалися в цій країні наприкінці 80-х - початку 90-х років. В 1989 році необхідність здійснення глибоких інституційних реформ супроводжувалася усвідомленням сучасних геополітичних обмежень. Основна проблема полягала в розробці рамок макроекономічної стабільності та подоланні масштабів зовнішніх і внутрішніх дисбалансів (розбіжності між офіційним і вільноринковим курсом валют, гіперінфляція, викривлена структура цін, значний дефіцит бюджету, де-факто брак комерційних банків).

Оцінка ринкової трансформації в Польщі, її економічні та соціальні результати, викликають суперечки. Це пов'язано з тим, що трансформаційний процес, який в значній мірі визначався вихідним станом економіки та прийнятими рішеннями протягом відносно короткого періоду часу, призвів до економічних реформ та змін матеріальної та соціальної позиції усіх громадян. Проте, такому швидкому «одужанню» економіки Польща завдячує не лише власним політичним та економічним діячам початку 1990-х років, але й допомозі з боку сильного економічного утворення - Європейського Союзу та Федеративної Республіки Німеччини, яка зокрема, взяла на себе безпосередні обов'язки «адвоката» Польщі у Європейській Спільноті, так само як і Польща стала «адвокатом» України у ЄС.

Польща і Україна - дві постсоціалістичні держави, що мали приблизно однакові стартові позиції на початку трансформаційних перетворень, досить схожу структуру економіки, подібне складне геополітичне положення та поляризовану політичну систему. Тривалий час вони йшли різними шляхами, тому досить цікавим є порівняння результатів двох держав.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Дослідження проблем ринкової трансформації Польщі та перейняття її прикладу для України викладено у працях таких вчених, як Л. Бальцерович, 3. Бжезинський, Б. Блащик, Г. Борко, М. Дригас, Т. Ковальскі, Б. Кошель, Е. Плуцінскі, П. Самецкі, Ч. Сєкєрскі, В. Якубік та інші.

Серед українських учених-економістів європейську інтеграцію України з ЄС вивчали І. Бережнюк, С. Боротничек, І. Бураковський, М. Возняк, А. Гальчинський, О. Дугіна, А. Кобилянська, К. Куценко, О. Корнієвський, О. Лєдяєва, В. Опришко, П. Пашко, Н. Пирець, В. Посельський, М. Тонєв, Є. Холсгініна.

Натомість, недостатньо дослідженим серед інших залишається питання впливу фінансової допомоги Польщі в рамках різних структурних програм на проведення трансформаційних реформ в Україні.

Постановка завдання. Метою статті є порівняння трансформаційних процесів у Польщі та Україні, значенім європейського вектора інтеграції у них, та визначення можливостей перейняття польського досвіду для України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Польща була першою країною в Центрально-Східній Європі, де були запущені в дію радикальні ринково-орієнтовані реформи, а також першою країною, де відзначилися позитивні результати застосування «шокової терапії» [1, с. 187]. Наприкінці 80-х років XX століття ситуація в Польщі була безнадійною і погрожувала загальним економічним колапсом. Інфляція склала 639,6%, приріст ВВП - 14,9% (див. рис. 1), а зовнішній борг 42,3 млрд. дол. СІЛА (64,8% ВВП). Порівняно з Польщею, ситуація в Україні наприкінці 80-х початку 90-х років XX століття, була значно кращою [2, с.23].

Інфляція, безробіття і початок приватизації національних активів негативно позначилися на соціальній ситуації в Польщі, що призвело до збільшення напруженості в різних колах. Проте ситуація у двох країнах змінювалася. В той час, як економіка Польщі йшла на поправку, в Україні спостерігався масовий спад виробництва і рівня життя у 1991-1992 рр., який набув загрозливих масштабів.

Так, національний дохід 1991 р. знизився на 10%, а наступного року - на 14%. Якщо до 1985 р. рівень продуктивності праці в Україні був найвищим в СРСР, то 1992 р. він лише у промисловості був на 25% нижчим, ніж у Росії.

Валова продукція промисловості за два згаданих роки скоротилася на 13,4% (тоді як у Польщі на 24%), а сільського господарства - на 18% (на 2,2% у Польщі). Виробництво товарів народного споживання становило 84,3% рівня 1990 р., у тому числі продовольчих - лише 73%. Значно зменшилися транспортні перевезення.

У період гіперінфляції у 1992-1994 рр. (див. табл. 1) особливо різким було падіння реальних розмірів пенсій. За межею бідності опинилося понад 80% населення. Скорочення обсягів виробництва призвело до різкого зменшення зайнятості і зростання безробіття. Рівень фактичного безробіття в країні за різними оцінками становив у 1992-1994 рр. від 1,4 млн осіб до 3,5 млн., що становить 20-25% працездатного населення [4], а з урахуванням прихованого безробіття, вимушених відпусток за свій рахунок, затримки виплат і без того низької заробітної плати рівень безробіття становить 40%.

Таблиця 1. Інфляція і безробіття у Польщі та Україні в 1989 - 2012 рр., у %

Наприкінці 1992 року економіка зі стану глибокої кризи вступила в етап некерованої руйнації. Місячна інфляція у листопаді 1992 року перейшла рубіж 50%, тобто вийшла на рівень гіперінфляції. У сім'ях середнього достатку майже всі грошові доходи витрачалися на харчування, а малозабезпечені опинились за межею бідності.

Так, як видно з вище наведеного рисунка 1 та таблиці 1, на початку 90-х років XX століття Україна впала у глибоку рецесію, а Польща достатньо швидко справилася з труднощами проведених реформ (див. табл. 2), і одночасно активно працювала у напрямку європейської інтеграції.

На відміну від України, у Польщі далекосяжні зміни та реформи призвели в кінцевому результаті до стабілізації економіки. Системні та інституційні реформи в рамках «плану Бальцеровича» включали наступні елементи: ліквідація залишків центрально-командної система управління економікою, реактивація місцевого самоврядування та муніципальної власності, приватизація, відмова від принципу автоматичного фінансування комерційних підприємств, зміна податкової системи (впровадження єдиних митних ставок для всіх компаній), розширення прав і можливостей державних підприємств, введення конвертованості валюти, лібералізація зовнішньої торгівлі, демонополізація, створення ринку нерухомості, комерціалізація банківського і страхового секторів, організація ринку цінних паперів, полегшенім функціонування іноземних інвесторів та впровадження соціального захисту для безробітних [7, с.11]. Ці реформи були проведені у досить стислий проміжок часу та достатньо ефективно. Україна, порівняно з Польщею, відставала у започаткуванні реформ, та й ефекти від їх проведення не були настільки ж успішними. У такій ситуації, державні кордони були відкриті для світових ринків. Банківська та грошово-кредитна системи дочекалися фундаментальних змін і реформ. Велике значення також мала приватизація, внаслідок якої стимулювалася конкуренція в умовах вільного ринку. Ці дії призвели до утворення ринку капіталу та ринку праці.

Таблиця 2. Порівняння проведених реформ у Польщі та Україні в 1990-х роках

З початку польської трансформації Європейська Спільнота та Німеччина, зокрема, закликала до якнайшвидшого укладення торговельної угоди між Європейським Союзом та Польщею (19 вересня 1989 р.) і створенім спеціальної програми Phare, дії якої головним чином мали скеровуватися на стабілізації внутрішніх ринків. Підписання Угоди про асоціацію 16 грудня 1991 року в Брюсселі, завершило перший етап процедури польського членства в ЄЄ [8, с.123]. Саме ці історичні факти стали рушійною силою виходу Польщі з кризи.

Відповідно до вищезгаданої торгівельної угоди між Польщею та ЄЕС економічне співробітництво зосереджувалося на:

- проведенні спільних операцій із розвитку таких галузей, як: нафтохімічна промисловість, будівництво, сільське господарство, виробництво сільськогосподарських машин, гірничодобувна промисловість, енергетика, транспорт, туризм, телекомунікації, охорона навколишнього середовища, стандартизація, навчання управління персоналом, дослідницька діяльність, статистика;

- підтримки Спільнотою структурних змін у польській економіці, як у промисловості, так і в сфері послуг, з метою диверсифікації обміну товарами і послугами з ЄЕС [8, с.285-286].

Не було жодних сумнівів, що ЄС був зацікавлений у стабілізації Центральної Європи. В Брюсселі знали, що провал трансформації буде безпосередньо впливати на розвиток того ж ЄЕС. ФРН, виступаючи в Брюсселі адвокатом інтересів Польщі, від початку була свідома того, що процес інтеграції Польщі до ЄС буде довготривалим і зіткнеться з багатьма труднощами, зокрема проведенням низки складних трансформаційних реформ.

Важливим фактором успіху макроекономічних перетворень у Польщі була допомога ЄС в рамках програми Phare (Poland and Hungary Assistance for Restructuring their Economy), яка була створена на засіданні країн Великої Сімки (США, Канада, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція та Італія) в липні 1989 року. Натомість, реалізація програми, як програми ЄС, розпочалася відповідно до полоненім Європейської Ради від 23 грудня 1989 року. Початкове ця програма була створена для Польщі та Угорщини, як двох країн, які найбільш просунулися у процесі реформ (див. рис. 2). Проте згодом в програму були включені усі країни-кандидати до вступу в ЄС.

Отримання допомоги в рамках програми Phare вимагає виконання наступних вимог:

- дотримання верховенства права;

- дотримання прав людини;

- впровадження багатопартійної системи на основі прямих демократичних виборів;

- впровадження засад ринкової економіки [9, с.156].

Відповідно до побажань Варшави та Будапешту було здійснено два етапи реалізації програми. Перший з них передбачав стабілізацію внутрішнього ринку. Для Польщі та Угорщини в першу чергу надійшли кошти для захисту рослин та кормів для сільського господарства на загальну суму 70 млн ЕКЮ. Другий етап прийняв форму технічної допомоги, яка в основному зосереджувалася на реструктуризації та приватизації, розвитку фінансового сектора, підтримці розвитку приватного сектора, допомозі у вирішенні проблем на ринку праці і зайнятості, а також допомозі в захисті навколишнього середовища [6, с.257].

Рис. 2. Виділена для Польщі допомога з програми Phare (1990-1999), в млн. евро

україна європейський інтеграція польський

Загальна сума видатків в 1990-1994 рр. становила 1011,6 млн. евро з 4248,5 млн. евро загальної квоти. З них 24% були виділені на розвиток приватного сектора та для підтримки підприємств, 19% - розвиток інфраструктури, 16% - реструктуризацію сільськогосподарського сектора, 16% - освіту, охорону здоров'я та наукові дослідження, 8% - охорону навколишнього середовища та ядерну безпеку, 7% - реформи державного управління, 3% - розвиток соціального захисту та зайнятості, та 3% - інше.

В 1995-1999 рр. програма Phare була дещо модифікована і застосовувалася до потреб Центрально-Східної Європи, та її інтеграції з Європейським Союзом. Допомога скеровувалася на підтримку розвитку малих та середніх підприємств, розвиток банківського сектора та митних служб.

Дії, що входили до компетенції програми Phare, були, як правило, синхронізовані з діяльністю Європейського Інвестиційного Банку, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку та Світового Банку. Оскільки допомога в рамках Phare мала безоплатний характер, то кошти, які надходили з перелічених вище установ, переказували у формі кредитів на дуже преференційних засадах [11, с. 110].

В рамках Phare функціонували різні пілотні програми. У Польщі діяли такі програми як:

- INRED - програма зінтегрованого регіонального розвитку;

- RAPID (Rural Areas Programme for Infrastructure and Development) - програма розвитку інфраструктури на сільськогосподарських теренах;

- Agrolina 2000 - програма допомоги для польського села та сільського господарства;

- STRUDER 1 - програма структурного розвитку окремих регіонів.

Відповідно до положень Agenda 2000, з 2000 року для десяти країн- кандидатів почали працювати ще два нових проекти підготовки до вступу - ISPA (Instrument for Structural Policies for Pre-Accesion) і SAPARD (Special Accession Programme for Agriculture and Rural Development). їх завдання в першу чергу полягало у підготовці виконання країнами умов, які уможливлювали доступ до фондів країн-членів ЄС.

На виконання цих програм, у так званий перехідний період з 2000 по 2003 рр., на фінансування програм Phare, ISPA та SAPARD було надано близько 5 млрд, евро [10]. Загалом в період з 1990 по 2003 рр. Польща отримала від Європейського Союзу підтримку на суму 7 млрд. евро.

З 1 травня 2004 Польща стала бенефіціаром структурних фондів та Фонду гуртування. У випадку проектів ISPA, вони були додані до Фонду на момент вступу Польщі до ЄС. Сьогодні Польща отримує найбільшу допомогу від Європейського Союзу серед усіх держав- членів. У 2007-2013, ЄС надав Польщі майже 68 млрд. евро. Бюджет на 2014-2020 передбачає для Польщі 105,8 млрд. евро.

На додаток до прямої вигоди від вступу до ЄС є реальний приплив прямих іноземних інвестицій. За 2003-2012 роки, Польща залучила у вигляді інвестицій 101,9 млрд, евро, в той час як Україна, з її теоретично набагато більшим потенціалом може залучити, згідно з прогнозами польських економістів, близько 368 млрд, евро [12].

Вміле застосування структурних реформ та значна підтримка Європейського Союзу значно підвищили рівень життя у Польщі. Разом із тим інфляція та безробіття тримаються на помірно низькому рівні. Приклад Польщі доводить, що євроінтеграційний вектор розвитку суспільства дає поштовх економіці країни. Підписання Польщею Угоди про добросусідство, а згодом і Угоди про асоціацію з ЄС були тими кроками, які уможливили швидкий розвиток її економіки.

Якщо порівнювати субіндекси ефективності реформ у нових-країнах членах Європейського Союзу (зокрема Польщі, Румунії, Болгарії) та Україні (див. табл. 3), то стає очевидним відставання України від найнижчих показників у Європі (які демонструють Румунія та Болгарія).

Таблиця З. Оцінка ефективності проведених реформ у 2008 та 2010 рр.

Загальний індекс ефективності реформ покращився лише на 0,05 пунктів (з 3,63 у 2008 році до 3,68 у 2010 році). Єдиний серед показників, який має кращу оцінку, ніж у деяких країнах-членах ЄС, є показник інноваційного потенціалу, проте через низьку оцінку бізнес середовища він не сильно сприяє діловій активності.

Таким чином, на нашу думку, Україні варто взяти до уваги досвід євроінтеграційного шляху Польщі, що не лише призвів до її членства у потужному угрупуванні, але й надав значні можливості для успішного проведення реформ. Якщо ж порівнювати можливі наслідки від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, беручи до уваги досвід Польщі, можна з впевненістю стверджувати, що сильних сторін і можливостей у неї більше, ніж недоліків та загроз (табл. 4).

Таблиця 4. SWOT-аналіз: підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом (на прикладі Польщі)

Необхідно розуміти той факт, що економічні вигоди від ЗВТ, яка представляє економічну частину Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, прийдуть до України не відразу. Неготовність вітчизняної економіки до реалій відкритого ринку призведе до її значного спаду, проте українським керманичам слід чітко усвідомлювати, що загрозою для вітчизняної економіки є не європейські інвестиції, а якраз їх брак. У зв'язку з відкриттям нового і досить об'ємного ринку європейські компанії мають альтернативу: або розширити експорт капіталу в Україну, налагоджуючи тут своє виробництво, або збільшити експорт готової продукції, інвестувавши хіба що в логістику. Крім того, асиметрична модель ЗВТ передбачає асиметричне усунення імпортних тарифів: для ЄС після набуття угодою чинності з огляду на вищу конкурентоспроможність європейських товарів; для України упродовж п'яти-десяти років. Це дасть змогу українським товарам поступово адаптуватися до більш відкритого ринку, не втративши своїх конкурентних переваг одномоментно.

Висновки і перспективи подальших розробок

Наша держава повинна перейняти позитивний досвід сусідніх держав (зокрема Польщі) у ефективному проведенні ринкових реформ та успішній інтеграції в європейську спільноту. Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі - це важливий етап самооцінки, вибору і руху вперед. Це перевірка на самодозрівання до євростандартів за всіма основними параметрами - економічними, соціальними, правовими, гуманітарними, політичними, загальносуспільними.

Саме тому Україні задля досягнення економічної конвергенції слід сконцентрувати зусилля на проведенні необхідних реформ, причому тих, що одночасно сприяють інституціональному розвитку та прискоренню макроекономічної динаміки країни, насамперед структурних. Передумовою цьому має стати здійснення наступних кроків:

- створення рамок для влади чи, іншими словами, кодифікація влади, зокрема її інституціалізація, в результаті чого державний інститут має бути сильнішим, ніж особа;

- здійснення боротьби з корупцією, як одного з пріоритетних питань національної політики, розробка та реалізація детального плану втілення національної антикорупційної стратегії;

- орієнтація на приватну власність, оскільки вона є основою стабільності та забезпечення прозорої приватизації;

- забезпечення прозорості, яка означає на практиці, хто є економічним актором, чим володіє, що робить, які рішення ухвалюються, ким і чому. Якщо цього не можна встановити, то і звичайні люди не будуть спроможними встановити хто є ключовим актором і як він впливає на події;

- розробка та реалізація судової реформи, спрямованої на зміцнення незалежності, неупередженості та ефективності судової системи, забезпечення невтручання у роботу судів на всіх рівнях;

- забезпечення відкритості, в рамках якої інформація є публічним товаром, необхідним для ухвалення правильних рішень;

- стимулювання конкурентного бізнес-середовища та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг;

- відновлення соціальної справедливості в суспільстві через соціальну рівність та податкове законодавство, з яких буде формуватися середній клас;

- підвищення особистої відповідальності через професійну політику в галузі освіти;

- здійснення соціальної та економічної політики на місцевому рівні, які поступово змінять пост-комуністичне сприйняття «сильної і потужної» держави і дозволять невеликим групам зробити свій внесок у добробут.

Список використаної літератури

1. Blaszczyk В. The Progress of Privatization in Poland / B. Blaszczyk // MOCT-MOST. - 1994. - Nr. 4,- 187-211 pp.

2. Вогко H. Transformacja gospodarek Ukrainy, Bialorusi oraz Litwy і jej implikacje dla stosunkow gospodarczych z Polsk^: istota transformacji rynkowej; wschodnie gospodarcze s^siedztwo Polski; wspolpraca ogolnoeuropejska / H.. Borko. - Warszawa: Semper, 2008. - 224 s.

3. Економічна історія: лекції /Н. О. Тимочко, О. А. Пучко, Л. М. Рудомьоткіна та ін. -К.: КНЕУ, 2000. - 268 с.

4. Hoffmann L. Ukraine on the Road to Europe / L. Hoffmann, F. Mollers. - Berlin-Heidelberg: Springer-Verlag, 2001. - 323 c.

5. Kowalski T. Polska transformacja gospodarcza natle wybranych krajow Europy Srodkowej / T. Kowalski // Ruch prawniczy. - 2009. - No. 2. - 253-278 pp..

6. Koszel B. Rola і miejsce Polski w integracji Europy w XX wieku / B. Koszel.- Poznan, Instytut Historii UAM, 2002. - 492 p.

7. Koszel B. Umowa stowarzyszeniowa Polska-Wspolnoty Europejskie. Geneza, struktura, bilans / B. Koszel. - Poznan: 2001.

8. Samecki P. Pomoc Wspolnot Europejskich dla Polski / P. Samecki. - Warszawa-Lodz: 1994. - 156 p.

9. Мара pomocy Unii Europejskiej udzielonej Polsce w ramach programu Phare 1990-2003, ISP A 2000-2003 oraz SAPARD / Urz^d Komitetu Integracji Europejskiej. - Warszawa: Urz^d Komitetu Integracji Europejskiej, 2004. - 60 p.

10. Polska w obliczu integracji europejskiej: [praca zbiorowa / red. J. Babiak], - Warszawa- Kalisz-Poznan: Instytut Biznesu w Kaliszu, 2003. - 178 p.

Размещено на Allbest.ru