Напрямки удосконалення регуляторної політики у сфері зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України

Джерело: Розраховано за даними [8, 9].

Розрахунок ефективних ставок імпортних тарифів (ефективна ставка - це розмір ставки, який реально та ефективно захищає внутрішній ринок) в таблиці 1 засвідчує, що ситуація в сфері захисту внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції хоча і зазнає змін в кращу сторону, однак, залишаються товарні групи з нефективною тарифною ставкою - і ринки їхні не захищені, що не сприяє конкурентоспроможності вітчизняного виробника за ціновими параметрами. В таблиці зазначені номінальні ставки мита (реально діючі на даний момент часу).

Якщо вони виконують свої функції, то номінальні ставки можуть бути одночасно й ефективними. У разі неефективності існуючої, номінальної ставки мита, розраховується рівень ефективної ставки. Ефективність ставки мита залежить не від її рівня (чим вище - тим краще), а визначається співвідношенням цін на даний товар на внутрішньому і світовому ринку.

Як свідчать розрахунки, у 2005 році перелік сільськогосподарських товарів, по яким діяли ефективні ставки імпортного тарифу був ширшим, порівняно з 2012 роком. Це овес, цукор, свинина, м'ясо птиці та яйця. У 2012 році неефективна середньозважена ставка мита стосувалася м'яса свинини та птиці. Розрахунок показав, що вони б мали бути дещо вищими (11,92% проти 10,25% по свинині та 36,94% проти 9,37% по м'ясу птиці), щоб стати ефективним бар'єром на шляху ввезення цих товарів, оскільки вона підвищить ціну товару до рівня внутрішнього ринку і зробить для конкурента експорт економічно недоцільним.

Аналіз засвідчує, що внутрішні резерви підвищення конкурентоспроможності українських сільськогосподарських товарів на світових ринках порівняно з аналогічними товарами іноземного виробництва полягають у:

1) ефективному застосуванні заходів внутрішньої підтримки цих секторів;

2) підвищенні якості та безпечності продукції під час руху товару від вирощування до столу споживача;

3) підвищенні продуктивності праці та продуктивності тварин, у тому числі за рахунок удосконалення селекції,

4) покращенні умов логістики; оптимізації транспортних та портових послуг.

Для забезпечення ефективної

зовнішньоторговельної діяльності зернових компаній держава може сприяти у таких заходах:

- створенні прозорих умов для вчасного і повного повернення експортного ПДВ;

- зниженні інфраструктурних витрат, пов'язаних із відправкою продукції на експорт;

- оптимізації тарифів на перевезення вантажів залізницями, впорядкуванні станційних зборів (як варіант, включення їх до тарифів) і роботі підприємств промислового залізничного транспорту;

- спрощенні процесу отримання дозвільних документів на експорт;

- максимальному скороченні усіх необхідних формальностей щодо заходу і обробки суден.

Для цукрової галузі Уряд має попрацювати над програмою реформування галузі та перепрофілювання неперспективних заводів, використання потужностей та продуктів переробки цукрових буряків для виробництва біопалива. Ці зміни необхідні для підвищення цінової конкурентоспроможності цукру та збільшення його експорту з України.

Також через проблему низької якості молочної сировини ринки країн Європейського Союзу все ще залишаються недоступними для українських молочних продуктів, не зважаючи на те, що молоко екстра-класу включено згідно з рішенням СК 2007/115/ЄС до переліку продукції тваринництва, яку дозволяється

Для того, щоб молочна промисловість України могла успішно конкурувати на ринках Європейського Союзу, доцільна її подальша концентрація. Порівняно з західними конкурентами середній обсяг валового виробництва на одне підприємство в Україні є нижчим. Продуктивність праці у молочному секторі України становить близько 7 тис. євро, тоді як в країнах Центрально-Східної Європи - 45 тис. євро (валова продукція на 1 працюючого в середньому за регіоном). Підвищення продуктивності в молочній галузі потребує зростання інвестицій в технології.

Щорічне скорочення обсягів молочної сировини та високі витрати з переробки через низьку завантаженість потужностей негативно впливають на конкурентоспроможність молочної промисловості. В Україні за наявності переробних потужностей на 20 млн. т молока їх завантаження не перевищує 30%. На промислову переробку постачається від загального виробництва близько 50%, тоді як в ЄС ця частка становить 95%. Той факт, що близько 80% поголів'я корів утримується в господарствах населення, спричиняє високі витрати щодо збору та доставки молока на молокозаводи.

У м'ясному секторі, особливо у виробництві свинини та м'яса птиці, є нереалізовані резерви праці та продуктивності тварин, покращення селекції, а також - у підвищенні урядом ветеринарно-санітарних вимог до м'ясної продукції, від утримання худоби до продажу на прилавках магазину.

В результаті застосування розвиненими країнами експортних субсидій світові ціни на більшість сільськогосподарської продукції є заниженими. Якщо домовленості країн-членів СОТ на Гонконгській конференції міністрів (грудень 2005 р.) та Делійського раунду (триває з 2001 р.) щодо повної відмови країн від субсидування експорту почнуть реалізовуватися, то це сприятиме підвищенню світових цін та розширить можливості нашої країни по використанню конкурентних переваг при експорті сільськогосподарської продукції. Україна при вступі до СОТ також взяла на себе зобов'язання не застосовувати експортні субсидії до сільськогосподарських товарів. При умові відмови від застосування експортних субсидій для більшості конкурентоспроможних за ціною агропродовольчих товарів очікується збільшення номінальних світових цін, а саме на пшеницю, фуражні зернові, насіння соняшника, рослинну олію, яловичину та свинину.

Крім того, в Україні існує нерівномірний розподіл коштів на підтримку сільськогосподарських виробників. Більшість субсидій спрямовується великим підприємствам, в той час, коли саме малі та середні виробники виконують соціальну функцію забезпечення культури землеробства, збереження культурних та господарських традицій сільського розвитку, утримання зайнятості у сільській місцевості та вносять значний вклад у формування продовольчих ресурсів держави.

Аграрна політика підтримки має бути більше сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки, чіткому визначенні індикаторів для оцінки результативності кожної бюджетної програми, ніж на збільшенні бюджетного фінансування галузі. В останні роки збільшення Міністерством аграрної політики та продовольства України видатків на бюджетні програми не вирішувало проблемних питань галузі та сільської місцевості.

Отже, мають бути змінені принципові підходи до формування державної аграрної політики в експортоорієнтованих секторах. Перші роки членства України у СОТ показали, що державна політика підтримки сільського господарства потребує суттєвої модернізації. Вступ України до Світової організації торгівлі, урядові зобов'язання перед цією міжнародною організацією вимагають нових підходів до формування державної політики підтримки сільського господарства України, а саме:

- аграрна політика підтримки має бути сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки, чіткому визначенні індикаторів для оцінки результативності кожної бюджетної програми;

- розроблення та впровадження нових програм "зеленої скриньки" має стати визначальним напрямом державної політики підтримки сільського господарства;

- в основу нового підходу щодо надання державної підтримки через загальні послуги "зеленої скриньки" має бути покладено принцип збільшення безкоштовних державних послуг для вітчизняних сільськогосподарських виробників та експортерів, зменшення їхніх витрат на отримання дозвільних документів.

Серед урядових заходів із сприяння експорту сільськогосподарської продукції мають бути реалізовані також:

- створення державної системи ринкової інформації та торгових новин, яка містить аналіз поточної ситуації на світових ринках, оцінку потенціального попиту на готову харчову продукцію;

- створення постійно діючої державної оперативної системи цінового моніторингу внутрішнього продовольчого ринку України;

- розроблення відповідної державної програми щодо зменшення цінових, погодних та інших ризиків для сільського господарства України як експортоорієнтованої галузі, яка значною мірою залежить від швидкозмінних тенденцій світового ринку;

- поширення досвіду щодо переваг запровадження сільськогосподарськими та переробними підприємствами міжнародних стандартів впровадження системи менеджменту та контролю за якістю продукції ISO, надання інформації про приватні міжнародні схеми сертифікації;

- проведення консультаційної та освітньої підтримки первинних виробників для забезпечення екологічно чистої добросовісної сільськогосподарської практики (GAP) та інших заходів із забезпечення якості на фермах; а також підтримки виробників харчових продуктів у справі впровадження таких систем контролю якості, які базуються на НАССР (система аналізу ризиків і контролю у критичних точках) або на альтернативних системах управління продовольчою безпекою;

- запровадження експрес-методики та приладів з програмним забезпеченням контролю безпеки та якості продовольчої сировини, допоміжних матеріалів та харчових продуктів;

- прискорення гармонізації систем сертифікації та стандартизації України з міжнародними та європейськими;

- прискорення розроблення технічних регламентів, що мають стати обов'язковими для дотримання. Законодавче закріплення міжнародного принципу добровільного вибору для застосування тих чи інших стандартів в Україні;

- активізація наукових досліджень у напрямі збільшення частки наукомістких, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій, у тому числі органічного землеробства;

- поширення досвіду впровадження новітніх технологій вирощування та підвищення продуктивності праці та якості робочої сили в сільському господарстві для підвищення конкурентоспроможності української продукції;

- сприяння реалізації перспективних інвестиційних проектів, орієнтованих па експорт;

- своєчасне вирішення питання заборгованості з експортного відшкодування ПДВ та забезпечення подальших виплат цього відшкодування;

- підтримка створення об'єднань експортерів, проведення постійного діалогу та консультацій з цими громадськими організаціями;

- для запобігання поновлення практики встановлення експортних обмежень чи ліцензування експорту, або встановленням експортних мит, що може відбуватися при зменшенні врожаїв через несприятливі погодні умови, проведення державної політики створення та утримання запасів (резервів) продукції, яка в розвинених країнах є складовою національних програм з продовольчої та торгової безпеки.

Усі ці заходи державної політики підтримки експорту сільськогосподарської продукції спрямовані на поліпшення цінової та якісної конкурентоспроможності українських продовольчих продуктів.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, збільшення у загальному обсязі українського експорту частки продукції з високим ступенем переробки; диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності з метою виключення можливості використання в торговельних відносинах інструмента політичного тиску; досягнення санітарних стандартів та стандартів безпеки Європейського Союзу; оптимізація системи логістики експорту та якісне інформаційне забезпечення всіх суб'єктів ринку - від виробників до споживачів, сприятимуть зростанню експорту агропродукції, збільшенню присутності українських сільськогосподарських товарів на європейському ринку та інших розвинених країн світу, підвищать конкурентні переваги української агропродукції в торгівлі на ринках Азії, Африки та Близького Сходу.

Перспективи подальших досліджень. Необхідним є подальше удосконалення напрямків регуляторної політики в сфері зовнішньої торгівлі та виробництва сільськогосподарської продукції з метою активізації експорту агропродовольчої продукції та покращення конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських виробників на світових ринках.

Список використаних джерел

1. Кирилюк Є. М. Трансформація структури економічних відносин на аграрному ринку України / Є. М. Кирилюк, А. М. Прощаликіна // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1323.

2. “Щодо підвищення ефективності використання інструментів регулювання аграрного ринку”. Аналітична записка. - НІСД при Президентові України [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.niss.gov.ua/articles/1520/.

3. Про ціни і ціноутворення: закон України від 21.06.2012 р. № 5007-VI // Урядовий кур'єр. - 2012. - № 140. - 7 серпня.

4. Про державну підтримку сільського господарства України: закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 184. - 29 вересня.

5. Організаційно-економічна модернізація аграрної сфери: наукова доповідь / за заг. ред. акад. НААН П.Т. Саблука. - К.: ННЦ ІАЕ, 2011. - С. 275.

6. Протокол засідання Громадської ради при Міністерстві аграрної політики та продовольства України від 26.06.2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://minagro.gov.ua/communication?nid=1195.

7. Олійник В. Державне регулювання у сфері забезпечення продовольчої безпеки: зарубіжний досвід / Олійник В. - Режим доступу до джерела: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2012/2012_01%2812%29/12ovobzd.pdf.

8. Producer and Consumer Support Estimates (OECD Database 1986-2012) / Organisation for economic cooperation and development [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=MON2012TSE_EE.

9. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.ukrstat.gov.ua/.

Размещено на Allbest.ru