Наслідки демократизації країн Південно-Східної Азії для АСЕАН та нормотворчого інституту "Шлях АСЕАН"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наслідки демократизації країн Південно-Східної Азії для АСЕАН та нормотворчого інституту «Шлях АСЕАН»

Барщевський Є.І.

здобувач кафедри міжнародних відносин

та зовнішньої політики

Чорноморського державного університету

імені Петра Могили

У статті розглянуто наслідки демократизації деяких країн Південно-Східної Азії для АСЕАН та нормотворчого інституту «Шлях АСЕАН» на сучасному етапі. Застосовуючи методологію, розроблену в роботах професора Амітава Ачар'я, проаналізовано вплив демократичних трендів на елітарні норми АСЕАН. Окремим напрямом дослідження є питання посилення ролі громадянського суспільства в Південно-Східно-Азійському субрегіоні, що є прямим наслідком демократизації.

Ключові слова: АСЕАН, нормотворчий інститут «Шлях АСЕАН», демократизація, Південно-Східна Азія.

В статье рассматриваются последствия демократизации некоторых стран Юго-Восточной Азии для АСЕАН и нормотворческого института «Путь АСЕАН» на современном этапе. Используя методологию, разработанную в работах профессора Амитава Ачарьи, анализируется влияние демократических трендов на элитарные нормы АСЕАН. Отдельным направлением исследования есть вопрос усиления роли гражданского общества в субрегионе Юго-Восточной Азии, что есть прямым последствием демократизации.

Ключевые слова: АСЕАН, нормотворческий институт «Путь АСЕАН», демократизация, Юго-Восточная Азия.

Key words: ASEAN, rulemaking institute «ASEAN Way», democratization, Southeast Asia.

Постановка проблеми

«Третя хвиля» демократизації світової системи або, згідно з визначенням Семюеля Хантінгтона, «глобальна демократична революція», що розпочалася з початком періоду «розрядки» (19762000 рр.), невпинно змінює екзогенну та ендогенну структуру інституціональних зв'язків у країнах, що розвиваються. З прийняттям більшістю світових держав демократичної моделі розвитку¹ й як наслідок уніфікації їхніх політичних систем, на нашу думку, розпочався процес гомогенізації політичної світ-системи. Демократизаційні тренди, що на сьогодні є похідними глобалізації та вестернізації, докорінно змінюють регіональні ареали, деформуючи усталені норми та інститути. Особливо актуальним це питання є для субрегіону Південно-Східної Азії (надалі ПСА), адже до цього часу країни ПСА вибудовували субрегіональну ідентичність всередині АСЕАН без врахування західних демократичних принципів й егалітаризму, покладаючись на автохтонні цінності регіону: елітаризм, конфуціанське підпорядкування індивіда державі (державний патерналізм), застосування норм консультації та консенсусу тощо. На регіональному рівні ці норми знайшли вираження у нормотворчому інституті «Шлях АСЕАН», який є базисом заснування та функціонування субрегіональної організації АСЕАН Згідно з визначенням автора статті, яке використовується в його дисертаційному дослідженні, «Шлях АСЕАН» - це нормотворчий ^{інститут, який містить такі субрегіональні норми поведінки як: поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи, консультація та консенсус, неофіційна дипломатія, м'який інституціоналізм тощо.}. Враховуючи нещодавню зміну політичних режимів у таких країнах як Індонезія (1997), Таїланд (1992), Філіппіни (1986), М'янма (2013), частково Малайзія (1997), доцільно дослідити наслідки демократичних трансформацій для норм АСЕАН.

Метою статті є аналіз наслідків демократизації деяких держав ПСА для АСЕАН та нормотворчого інституту «Шлях АСЕАН». Зокрема, нами визначається комплекс змін, які потенційно виникають у процесі демократизації регіональної моделі розвитку. Окремим питанням дослідження є залучення громадянського суспільства до процесу вирішення проблем субрегіонального рівня як наслідок часткової демократизації субрегіону ПСА.

Виклад основного матеріалу

Поширення демократичного тренду може мати декілька наслідків для регіональної моделі розвитку. На думку професора Амітава Ачар'я, демократичні зміни здатні викликати процес перегляду регіональних норм й інститутів, особливо якщо останні вибудовувалися за часів авторитарних політичних режимів (у нашому випадку «Шлях АСЕАН») [1, с. 376]. Де-факто ці інститути втрачають легітимність серед населення держави, де політична система пройшла процес демократизації. Так само зміна політичних режимів здатна спотворити процес соціалізації суб'єктів регіональної моделі розвитку, адже заміна авторитарних керівників їхніми демократичними наступниками може зменшити рівень співробітництва за умов функціонування регіональних елітарних інститутів і норм³. У випадку нерівномірної демократизації суб'єктів регіональної моделі розвитку теоретично може виникнути поляризація думок щодо політики дотримання прав людини й демократичних норм та принципів. Авторитарні актори системи будуть схильні протистояти будь-якій політиці включення демократичних норм і механізмів на рівні організації.

Серед позитивних аспектів демократизації регіональної системи варто виділити, по-перше, більшу кількість альтернатив щодо вирішення регіональних проблем за рахунок демократичної процедури залучення всіх акторів держави до моделювання зовнішньополітичного курсу (органи влади, експертне середовище, громадянське суспільство тощо). По-друге, демократизація сприяє збільшенню рівня довіри між акторами системи за рахунок прозорості й відкритості внутрішніх соціальних систем. Нарешті, демократизація потенційно спроможна розширити поле застосування регіональних норм та інститутів, зменшуючи проблематику державного суверенітету й дозволяючи демократичним політичним режимам вирішувати питання, які були занадто «чутливі» для авторитарних режимів (наприклад питання дотримання прав людини, екологічна безпека тощо).

Розглядаючи наслідки часткової демократизації АСЕАН на нормотворчий інститут «Шлях АСЕАН», можна відмітити вплив демократизації на ключову норму інституту - невтручання у внутрішні справи. Зміна риторики головних акторів АСЕАН щодо внутрішньополітичної ситуації в М'янмі яскраво ілюструє цей тезис. Якщо від самого початку членства М'янми в АСЕАН критика на адресу військової хунти лунала від демократичних держав ПСА, то вже з часом акцент змістився на рівень організації. Наприклад, у червні 2003 року тогочасний генеральний секретар АСЕАН Онг Кенг Йонг, відповідаючи на питання про нещодавнє затримання опозиційного політика Анг Сан Су Джи, зазначив, що організація звернеться до Янгону з вимогою надання більш змістовної інформації щодо її затримання. Вже в червні 2005 року Онг Кенг Йонг відмітив, що «якщо М'янма буде головувати в АСЕАН, то тоді буде постійна міжнародна увага до ситуації в М'янмі й можливий тиск на прискорення процесу демократизації й національного примирення... Якщо ж відкласти головування на один або два роки, то цю проблему можна буде уникнути.» [2, с. 256]. Подавлення «Шафранової революції» в М'янмі, яке відбулося в серпні 2007 року, викликало подальше обурення в АСЕАН. У заяві Міністрів закордонних справ АСЕАН зазначалося «.. викликає огиду інформація про те, що мирні демонстрації в М'янмі були подавлені військовими силами, що призвело до жертв серед цивільного населення» [2, с. 256]. У цій же заяві був заклик до уряду М'янми поновити політичний діалог й розпочати пошук виходу з конфлікту. Так само АСЕАН досить критично відреагував на небажання Янгону допустити міжнародну гуманітарну допомогу на територію М'янми задля подолання негативних наслідків циклону «Наргіс».

Проблема соціалізації нових урядів у межах АСЕАН почала розвиватися з «Філіпінської Народної Революції» (1986 рік), але яскраво проявилася тільки після повалення уряду генерала Сухарто (1997 рік). Авторитарний лідер Індонезії сприймався багатьма державами ПСА як «батько АСЕАН». Згідно з думкою Амітава Ачар'я, зміна уряду в Індонезії викликала особливе занепокоєння найближчих сусідів Джакарти, таких як Сінгапур. Сінгапурський уряд побоювався повернення до націоналізму Сукарно або як мінімум до нехтування АСЕАН [2, с. 254]. Беручи до уваги лідероцентристську роль Індонезії в АСЕАН під час правління авторитарного режиму Сухарто, послаблення зовнішньополітичного курсу Джакарти всередині організації сприймалося багатьма урядами держав ПСА як загроза для АСЕАН. Відмежовування Джакарти від АСЕАН на перших етапах становлення демократичного устрою (уряди Хабібі й Вахіда), беззаперечно, вплинуло на інститут неофіційної дипломатії й елітарну сутність організації. Фактично, падіння уряду генерала Сухарто знаменувало новий виток розвитку АСЕАН, де перманентна ротація урядів держав-членів не дозволяє формувати елітаристський підхід до функціонування організації. Спотворення елітарного базису між державного співробітництва має наслідок на установчі норми консультації й консенсусу. Хоча Зустріч високопосадовців АСЕАН Зустріч високопосадовців АСЕАН - це попередні профільні зустрічі високопосадовців АСЕАН, які спрямовані на вироблення спільної позиції з певного питання. Наприклад, АСЕАН проводить цілу плеяду зустрічей високопосадовців перед організацією Самміту АСЕАН задля уникнення протиріч під час офіційної частини. функціонує й надалі в різних аспектах (політичному, економічному, соціально-культурному), відсутність механізму формування елітарних зв'язків на вищому рівні АСЕАН значно зменшує ефективність використання цих норм на сучасному етапі розвитку організації. Більше того, знищення ідеї «Азіатських цінностей» під впливом універсалізації культури (в цьому випадку патерналістичної сутності відносин між державою та індивідом) поступово нівелює роль установчих норм консультації та консенсусу як таких, що не відповідають сучасним реаліям. Поступове зменшення ролі елітаризму в АСЕАН також відбувається за рахунок участі в регіональних процесах національних акторів, які формулюють громадську думку. Наприклад, у висновках до свого емпіричного дослідження «Чи можливо досягти «Спільноти АСЕАН»?: Аналіз суспільної думки в Індонезії, Малайзії та Сінгапурі щодо регіональних проблем» Равічандран Мурті й Гуідо Бені зазначають, що «для того, щоб отримати необхідний рівень легітимізації процесів регіональній інтеграції, важливо аналізувати громадську думку, адже така стратегія залучатиме не тільки політичний клас, але і всі прошарки населення [3, с. 1065].

На думку професора Амітава Ачар'я, проблематичність вироблення спільної позиції з питань дотримання прав людини й проблеми вровадження демократичних норм та принципів всередині АСЕАН стала одним із ключових наслідків процесу демократизації субрегіону ПСА [2, с. 178]. Під час головування Індонезії в 2003 році Джакарта розробила концепцію Політико-Безпекової Спільноти АСЕАН, що містила положення про «Демократичний розвиток АСЕАН». Ця концепція була дуже гостро сприйнята іншими країнами ПСА. Наприклад, Інститут Стратегічних Досліджень Малайзії, аналізуючи ключові положення концепції, звернув увагу на те, що країни АСЕАН мають різні погляди на визначення першочергових безпекових викликів [2, с. 261]. Концепція Політико-Безпекової Спільноти АСЕАН була затверджена в Другій Декларації АСЕАН в 2003 році, але із збереженням всіх «сакральних» норм організації. Більше того, індонезійський уряд не зміг утвердити текст розробленого плану дій щодо досягення Політико-Безпекової Спільноти у його першій редакції саме через відсутність консенсусу щодо демократичних норм та принципів. Так, згідно з індонезійською редакцією тексту, положення про політичний розвиток містило таке речення: «Члени АСЕАН повинні сприяти політичному розвитку, що співвідноситься із зобов'язаними лідерів АСЕАН щодо розвитку демократії як колективної норми... З метою кращої відповіді на нові напрямки розвитку всередині держав-членів організації, АСЕАН повинен використовувати такі спільні соціо-культурні норми та принципи, як демократія та принцип поважання прав людини».

У фінальній редакції це речення було видозмінено таким чином: «Члени АСЕАН повинні сприяти політичному розвитку, що співвідноситься із зобов'язанями лідерів АСЕАН щодо досягення миру, стабільності, демократії й процвітання в регіоні... З метою кращої відповіді на нові напрямки розвитку всередині держав-членів організації, АСЕАН повинен використовувати спільні соціокультурні норми та принципи» [4].

Положення про створення «Регіональної Комісії АСЕАН щодо дотримання прав людини» взагалі не знайшло свого відображення в фінальній редакції плану дій. Так само пропозиції «Щодо створення Статуту АСЕАН про права та обов'язки Народів АСЕАН», а також Ініціатива «Мінімальних стандартів АСЕАН щодо захисту мігрантів» не були підтримані іншими країнами ПСА.

Наступний виток конфронтації всередині АСЕАН розпочався під час ухвалення Статуту АСЕАН у 2007 році. У книзі «АСЕАН в начале 21 века» російський дослідник Леонід Васильєв зазначив, що «Саміт 2007 року в Сінгапурі супроводжувався негативною кампанією в місцевих та міжнародних ЗМІ щодо ролі АСЕАН у вирішенні проблеми порушення прав людини в М'янмі. Пропонувалося не тільки додати до Статуту розділ про права людини, але й створити спеціальний орган, на кшталт, Європейського Суду з Прав Людини» [5, с. 25]. У проекті Статуту АСЕАН, який був розроблений «Групою видатних експертів АСЕАН», був внесений пункт про можливість створення «Органу АСЕАН з дотримання прав людини» з метою посилення ролі АСЕАН. Утім проект Статуту, так само як і план дій запропонований Індонезією, був модифікований міжурядовою комісією АСЕАН. У розділі «Цілі» Статуту АСЕАН зазначено, що «Посилення демократії й підтримки верховенства права, а також забезпечення дотримання прав людини повинно відбуватися відповідно до прав та обов'язків країн-членів організації» [6]. Статут не включив положення про створення спеціального органу щодо контролю за дотриманням прав людини, а лише визначав, що відповідальність за його створення (й як наслідок формат) знаходиться у компетенції міністрів закордонних справ АСЕАН У жовтні 2009 року під час 15-го Саміту АСЕАН відбулося урочисте заснування міжурядової комісії АСЕАН з прав людини, а також Комісії АСЕАН із захисту прав жінок та дітей. Ці комісії брали участь у підготовці «Декларації АСЕАН з Прав Людини», яка була ухвалена під час 21-го саміту АСЕАН у 2012 році.. Згідно з думкою Амітава Ачар'ї, «демократія й права людини залишилися суперечливим моментом й невизначеним полем для співпраці всередині АСЕАН» [2, с. 270].

Безумовною перевагою впливу демократизації на регіоналізм у Південно-Східній Азії є можливість залучення громадянського суспільства й експертного середовища до процесу вирішення міждержавних проблем. На думку Амітава Ачар'я, демократизація політичних систем Таїланду й Індонезії надала змогу регіональним неурядовим організаціям (НГО) впливати на вироблення політичного курсу в субрегіоні ПСА [1, с. 384]. Варто відмітити, що за останні декілька років у країнах АСЕАН суттєво збільшився запит на участь громадянського суспільства у формулюванні внутрішньої та зовнішньої політики держав-членів АСЕАН. Починаючи від створення громадянського майданчику АСЕАН «Зібрання народів АСЕАН», яке включає представників НГО різного профілю та мозкові центри АСЕАН (ASEAN-ISIS), громадянське суспільство дедалі активніше долучається до процесу формулювання регіональної політики. Наприклад, представники більш ніж 3000 НГО з десяти країн АСЕАН взяли участь у «Зібранні Народів АСЕАН» у місті Не Пйі До (М'янма) у березні 2014 року [7]. Це зібрання, яке отримало назву «Еволюція солідарності народів АСЕАН щодо підтримки миру, розвитку, справедливості та демократизації», було присвячене подальшій кооперації громадянського суспільства та урядів держав-членів АСЕАН у багатьох міждержавних секторах. Також ініціатива «Солідарність з адвокаційними кампаніями народів Азії», що бере участь у роботі «Зібрання народів АСЕАН», досить активно не тільки співпрацюють один з одним, але й залучають представників урядів держав-членів АСЕАН до своєї роботи. Ця ініціатива дозволяє виробити спільну адвокасі програму дій для мережі неурядових громадських організацій, які існують у субрегіоні. Так, у лютому 2008 року Ініціатива провела другий регіональний форум, в якому брали участь більш ніж 60 громадських організацій [8].

Основними напрямами роботи неурядових громадських організацій на регіональному рівні є питання дотримання прав людини, а також екологічна безпека (див. табл. 1). Серед найбільш відомих громадських організацій, які працюють у сфері захисту прав людини в Азії, варто відмітити НГО «Форум-Азія». Головною метою роботи міжнаціональної неурядової громадської організації «Форум-Азія», що функціонує з 1991 року, є «покращення співробітництва в регіоні між організаціями, що виступають на захисті прав людини, з метою формулювання інструментів вирішення регіональних проблем» [1, с. 384]. Діяльність «Форум-Азія» включає такі напрями, як: проведення моніторингу і написання звітів щодо фактів порушення прав людини в регіоні, організація навчальних семінарів за тематикою прав людини, створення наглядових робочих груп тощо. Станом на сьогодні «Форум-Азія» впроваджує в життя «Адвокаційну програму АСЕАН», завдання якої полягає у повноцінному залучені громадських організацій до роботи міжурядової комісії АСЕАН з прав людини. Зокрема, 1-2 жовтня 2013 року в місті Джакарта відбулася 6-а Регіональна Конференція «АСЕАН та права людини», де «Форум-Азія» виступила в якості співорганізатора [9]. В роботі конференції брали участь більше ніж 60 регіональних організацій, які стоять на захисті прав людини. Впродовж роботи конференції розглядалися такі питання як модифікація механізмів захисту прав людини АСЕАН до міжнародних стандартів, а також знаходження шляхів впливу на політичні еліти держав-членів АСЕАН. Учасники конференції розкритикували діяльність Міжурядової комісії АСЕАН з Прав Людини, визначаючи неефективність функціонування органу за умови дотримання норми консенсусу урядами АСЕАН.

«Форум-Азія» гостро розкритикувала відновлення судової справи проти Анвара Ібрахіма у березні 2014 року після того, як Вищий апеляційний суд Малайзії скасував виправдальний вирок винесений у 2012 році [10]. У своєму аналізі відновлення судової справи проти Ібрахіма, громадська організація звернула увагу на «постійне та систематичне переслідування» малазійським урядом опозиційних політиків, особливо після вражаючих результатів опозиційної коаліції Пакатан Рак'ят на виборах до парламенту Малайзії у 2013 році. Також, «Форум-Азія» засудила дії камбоджійського уряду на придушення протестних рухів у грудні-січні 2013-2014 року, що знайшло своє відображення в офіційній заяві громадської організації, до якої долучились інші регіональні НГО.

демократизація асеан