"Діалог між цивілізаціями": проблеми реалізації у сучасній світовій політиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський славістичний університет

Кафедра міжнародних відносин

Розглянуто механізм та проблеми втілення ініціативи президента Ірану М. Хаттамі -- “Діалог між цивілізаціями ”. Дана ініціатива є складовою ідеалістичної парадигми теорії міжнародних відносин та інструментом “м'якої сили ” ООН, який покликаний сприяти ліквідації ксенофобії. На заваді реалізації даних прагнень стоять цивілізаційні бар'єри та недостатньо дієвий механізм реалізації ініціативи, який є мало ефективним для справді потужного міжцивілізаційного діалогу. На даний час, основним майданчиком для ведення “діалогу між цивілізаціями ” є міжнародна неурядова організація заснована 2002 року -- Всесвітній громадський форум “Діалог цивілізацій”. Поступ у даному процесі, пов'язаний з діяльністю установ ООН, міжнародних неурядових організацій та розширенням доступу до освітніх ресурсів в умовах формування інформаційного суспільства.

Ключові слова: діалог між цивілізаціями, “м'яка сила”, ООН, різноманіття.

Аннотация

Рассмотрено механизм и проблемы воплощения инициативы президента Ирана М. Хаттами -- “Диалог между цивилизациями ”. Данная инициатива является частью идеалистической парадигмы теории международных отношений и инструментом “мягкой силы ” ООН, который призван способствовать ликвидации ксенофобии. На пути реализации данных стремлений стоят цивилизационные барьеры и недостаточно действенный механизм реализации инициативы, который является малоэффективным для действительно мощного межцивилизационного диалога. В настоящее время, основной площадкой для ведения “диалога между цивилизациями ” является международная неправительственная организация, основанная в 2002 году -- Всемирный общественный форум “Диалог цивилизаций”. Прогресс в данном процессе существует благодаря деятельности учреждений ООН, международных неправительственных организаций и расширением доступа к образовательным ресурсам в условиях формирования информационного общества.

Ключевые слова: диалог между цивилизациями, “мягкая сила”, ООН, многообразие.

Annotation

The aim of the article is to examine the mechanism of implementation initiatives and challenges Iranian President M. Hattami -- “Dialogue among Civilizations”. This initiative is part of an idealistic paradigm of international relations theory and tools of “soft power" of the United Nations, which aims to contribute to the elimination of xenophobia. On the realization of these aspirations are civilizational barriers and insufficient effective mechanism for implementing the initiative, which is poorly effective for a really powerful dialogue between civilizations. Currently, the main venue for the conduct of “Dialogue among Civilizations" is an international nongovernmental organization founded in 2002 -- World Public Forum “Dialogue of Civilizations". Progress in this process exists through UN agencies, international and non--governmental organizations to increase access to educational resources in the emerging information society.

Keywords: dialogue among civilizations, “softpower", UN, diversity.

Важливим завданням сучасної світової політики є пошук нових шляхів вирішення конфліктів. Одним з таких шляхів є ініціатива ООН “Діалог між цивілізаціями”, яка покликана зменшити кількість конфліктів на міжцивілізаційному рівні та стати альтернативою концепції “зіткнення цивілізацій”, яка тривалий час домінувала в науковій цивілізаційній парадигмі. ініціатива президент ідеалістичний ксенофобія

Аналізом сутності і змісту “Діалогу між цивілізаціями” займалися такі дослідники, як відомий індійський мислитель Д. Капур, італійський науковець Ф. Петіто, вагомий внесок у дослідження даної проблеми внесли російські вчені: Б. Кузик [13], В. Хорос, Ю. Яківець [13], П. П. Яковлев, серед українських вчених необхідно відзначити С. Ю. Зінько [5], О. А. Коппель [6], М. М. Рижкова, Ю. Павленка, Ю. Пахомова, теоретичні висновки яких є доцільними та ґрунтовними. Проте, питання пов'язані безпосередньо з проблематикою втілення даної ініціативи на практиці потребують додаткового висвітлення.

Нашою метою є розгляд механізму та проблем втілення ініціативи “Діалог між цивілізаціями”.

Автором винесення ідеї “Діалогу між цивілізаціями” на глобальний рівень 1998 року став президент Ісламської республіки Іран Мохамад Хаттамі. Саме за ініціативою іранського політика Генеральна асамблея ООН (далі - ГА ООН) визнала 2001 рік “Роком діалогу цивілізацій”. Вже після трагічних подій 11 вересня 2001 року, а саме 9 листопада 2001 року на ГА ООН було прийнято резолюцію “Глобальний порядок денний для діалогу між цивілізаціями”. Відповідно до резолюції, діалог між цивілізаціями - це процес, який відбувається як всередині цивілізацій,так і на перетині цивілізацій, заснований на загальному бажанні вчитися, відкривати нові принципи та можливості взаємодії, знаходити сфери спільного розуміння та основні цінності та зводити різні підходи в єдине ціле за допомогою діалогу [1, с. 3].

Резолюція “Глобальний порядок денний для діалогу між цивілізаціями” визначила 7 основних цілей діалогу цивілізацій:

- сприяння загальній участі, рівноправності,справедливості та терпимості в стосунках між людьми;

- зміцнення взаєморозуміння та взаємоповаги за допомогою взаємодії між цивілізаціями;

- взаємозбагачення та розвиток знань, а також взаємне розуміння цінності та мудрості всіх цивілізацій;

- знаходження та заохочення того, що об'єднує цивілізації, з метою усунення загроз для спільних цінностей, універсальних прав людини та досягнень людського суспільства в різних галузях;

- заохочення та захист прав людини та основних свобод та досягнення глибшого розуміння прав людини;

- сприяння глибшому розумінню спільних етичних стандартів та універсальних людських цінностей;

- забезпечення вищої ступені поваги культурного різноманіття та культурної спадщини [1, с. 3].

З'ясування потенціалу діалогу як форми комунікації з точки зору філософії допоможе нам визначити ефективність та можливості втілення “Діалогу між цивілізаціями” на практиці, адже діалог - це така форма та організація спілкування, де всі учасники рівні перед істиною. Він не визнає жодної ієрархії звань, становищ та авторитетів та передбачає потребу на онтологічному та етичному рівнях “прийняття другого в усій його інаковості” [11, с. 10]. Основою філософії діалогу є думка, що всі люди однаково є дітьми божими, що усі вони є братами [11, с. 16]. Він передбачає спілкування людей, які мислять раціонально, ставлять собі за мету пошук істини, якої вони не знають, але існування якої не викликає у них сумнівів [9, с. 91]. Умовами продуктивного діалогу, і, на нашу думку, не лише між окремими людьми, а й державами, є: акцентування на гуманістичних ціннісно-світоглядних установках, наявність культурно-моральних передумов його ведення, пошук спільних ціннісних підстав для діалогу. Принципом продуктивного діалогу є взаємодія “відкритих” для нього учасників.

Зазначимо, що діалог є лише однією з форм міжцивілізаційної взаємодії. Так, російські вчені Ю. Кузик та Ю. Яківець виділяють, окрім діалогу, ще й такі форми цивілізаційного співіснування як зіткнення, протистояння, співпрацю та партнерство цивілізацій [13, с. 159160].

В доповіді Генерального секретаря ООН “Глобальний порядок денний для діалогу між цивілізаціями”, яка була видрукувана 9 листопада 2000 року, було акцентовано увагу на тому, що діалог повинен відбутися між тими, хто вважає різноманіття загрозою, і тими, хто бачить в ньому запоруку зростання та поліпшення умов життя. Саме ця принципова відмінність у ставленні до різноманіття і лежить в основі нетерпимості, поляризації, ворожості та конфліктів [2].

Доцільно з даного приводу згадати також і про виступ Кофі Аннана під час 56 сесії ГА ООН в якому він зазначив: “Діалог між цивілізаціями заснований не на тому посланні, що усі ми, люди, однакові або що ми завжди згодні один з одним, а швидше на розумінні того факту, що ми являємо різноманітність культур і що наші переконання відображують їх різноманіття” [4]. Під час розгляду ініціативи пролунала думка, що “Діалог між цивілізаціями” має змінити ментальність тих, хто вбачає у різноманітті загрозу. З метою з'ясування можливостей таких змін за допомогою даної ініціативи звернемося до доробку філософів. Так, провідний російський вчений В. Межуєв вважає, що цивілізація, базовим принципом якої є вільна індивідуальність, перетворює діалог на головну форму міжлюдського спілкування і правильніше говорити не про діалог цивілізацій, а про цивілізації діалогу [9, с. 97]. На думку російської дослідниці С. Леонової, діалог - це завжди неминуча взаємодія “свого” та “іншого” [7, с. 31]. Відразу виникає питання чи усі локальні цивілізації здатні до діалогу? Звернемо увагу на той факт, що цивілізації, для яких базовим принципом є домінування колективізму над вільною індивідуальністю, вже є обмеженими у вільному діалозі [8].

“Діалог між цивілізаціями” став складовою ідеалістичної парадигми теорії міжнародних відносин. Це дає автору можливість висунути припущення, що у сучасному світі, де існують прояви ксенофобії, які не можливо усунути лише методами заборон та покарань - “Діалог між цивілізаціями” покликаний стати інструментом “м'якої сили” ООН, яка має на меті усунути ксенофобію. Позитивним чинником є той факт, що даний тип влади спирається на застосування нематеріальних ресурсів - культуру, ідеологію, освіту, зовнішню політику [10, с. 91], і його ефективність збільшується, якщо він реалізується у формі діалогу, який у такому випадку стає інструментом подолання бар'єру взаємодії [7, с. 31]. “М'яка сила” дає довготерміновий ефект завдяки впливу освіти та розвитку соціо-гуманітарного знання [10, с. 93], адже під час навчання формується система цінностей та орієнтирів, яка дозволяє зблизити рамки, крізь які дивляться на світ представники різних культур [10, с. 94]. Розвиток сучасних інформаційних технологій збільшує можливості доступу до освітніх ресурсів та розширює можливості самоосвіти, що розширює також і можливості міжцивілізаційного діалогу.

Однак, природнім обмежувачем “м'якої сили”, на думку С. Леонової, виступає культурноісторична традиція об'єкту впливу [7, с. 31]. Ліберальний концепт “м'якої сили” має власні обмеження в незахідному світі [7, с. 31]. В умовах “цивілізаційного ренесансу”, який викликаний негативними наслідками вестернізації, зростає ймовірність наростання міжцивілізаційної конфліктності. Обмежена лінія дії “м'якої сили” проходить по тектонічному розлому цивілізаційних плит. Природними обмежувачами дії “м' якої сили” є цивілізаційні фільтри та бар'єри.

С. Леонова, стверджує, що цивілізаційні бар'єри на рівні архетипів національної свідомості відштовхують ті чи інші явища економічного, політичного та культурного життя, які здійснюють експансію ззовні [7, с. 32]. Так, права ЛГБТ-спільнот у західно-християнській цивілізації, не можуть пройти цивілізаційних бар'єрів не лише ісламської, а й східно-православної цивілізації, що загальмує і діалог між ними з даного приводу. Також російська дослідниця оперує поняттям цивілізаційні фільтри. Це такі механізми інтерпретації та адаптації економічних, політичних, соціокультурних явищ, які експортуються зовні, але їх окремі елементи можуть входити в резонанс з цивілізаційними алгоритмами, і, відповідно, можуть бути адаптовані до них [7, с. 32]. Прикладом такої адаптації став ефект від поєднання комуністичної ідеології та ринкової економіки китайською цивілізацією, або запозичення західною цивілізацією у ісламської цивілізації правил гігієни, зокрема і особистої. Тобто, на шляху реалізації “Діалогу між цивілізаціями” так само стануть цивілізаційні фільтри та бар'єри, які потребують змін у ментальності.

Ще однією проблемою реалізації “Діалогу між цивілізаціями” є той факт, що потрібно мати чітке уявлення щодо його учасників. На думку, С. Леонової, діалозі цивілізацій взаємодіють не абстрактні держави та політичні системи, а конкретні люди та групи людей, які належать до різних культур, конфесій та цивілізацій, які мають відмінні ціннісно-світоглядні установки [7, с. 31].

Згідно з засадничими документами, до учасників “Діалогу між цивілізаціями” належать: представники усіх цивілізацій; теологи, мислителі, інтелектуали, науковці, працівники мистецтва, культури і засобів масової інформації, молоді, які відіграють важливу роль в ініціюванні та продовженні діалогу між цивілізаціями; члени громадянського суспільства та представники неурядових організацій в якості партнерів, які сприяють діалогу між цивілізаціями [1, с. 4-5].

Разом з тим, необхідно загадати про те, що в сучасній світовій політиці рішення приймаються переважно на рівні міждержавних та міжурядових міжнародних інститутів, а цивілізації не представлені у процесі прийняття рішень. Адже, основними учасниками міжнародних відносин залишаються держави, які представлені в ООН, а не цивілізації, хоча окремі державні утворення співпадають у своїх кордонах з цивілізаціями (КНР - китайська, Японія - японська). “Діалог між цивілізаціями” передусім пов'язаний з проблемою делегування повноважень її представникам, які мають виражати цінності та цілі конкретної цивілізації. Тобто, на макрорівні - це стосунки між людьми, які є окремими представниками цивілізацій, на регіональному рівні - це взаємодія між локальними цивілізаційними спільнотами, а на макрорівні - глобальна людська цивілізація.

Але на нашу думку, основною проблемою втілення ініціативи ООН “Діалог між цивілізаціями” стала досить “розмита” програма дій, фінансувати яку передбачалося через Цільовий фонд, утворений 1999 року згідно з розпорядженням Генсека ООН. Кошти планувалося залучити шляхом добровільних внесків з боку урядів, фінансових установ, громадських організацій та приватного сектора [1, с. 5-6]. Даний механізм став недостатньо ефективним для справді потужного міжцивілізаційного діалогу. Можна цілком погодитися з С. Зінько, що “Для підвищення ефективності діалогу слід уникати його надмірної теоретизації, зосереджуватись на практичних наслідках для зацікавлених сторін” [5, с. 50].

Враховуючи вище зазначене хотілося б зауважити, що “Діалог між цивілізаціями” може бути реалізований за допомогою “м'якої сили”, яку застосовує ООН власними зусиллями та шляхом залучення міжнародних неурядових форумів та організацій. Так, з метою виконання резолюції ГА ООН 53/22 9 грудня 1998 року, під егідою Президента Ірану у лютому 1999 року був створений Міжнародний центр діалогу між цивілізаціями. Основною метою центру став поглиблений аналіз концепції діалогу між цивілізаціями з позицій філософії, теології, науки, літератури та мистецтва [6, с. 53].

На даний час, основним майданчиком для ведення “діалогу між цивілізаціями” є міжнародна неурядова організація заснована 2002 року - Всесвітній громадський форум “Діалог цивілізацій”. Щоосені з 2003 року в Греції проводиться сесія Всесвітнього громадського форуму “Діалог цивілізацій” під назвою Родоський Форум, який об'єднує громадських та державних діячів, вчених, релігійних лідерів, представників мистецтва, засобів масової інформації та бізнес-сфер з усього світу. Мета Форуму полягає в забезпеченні сподівань на подальшу гармонізацію міжнаціональних відносин та просування глобальної стабільності. На першому Форумі була прийнята Родоська декларація, яка сформулювала завдання “Діалогу цивілізацій”: “Обговорення та напрацювання таких форм існування світового співтовариства, які, стверджуючи фундаментальні цивілізаційні цінності та невідчужувані людські права, здатні протистояти глобальним викликам та загрозам” [3, с. 243]. Так, на останньому форумі, який відбувся в одинадцяте в жовтні 2013 року обговорювалися проблеми необхідності діалогу між шиїтами та сунітами та тема сім'ї й дітей.

Відзначимо, що на липневій сесії 2013 року, що відбувалася в Женеві, ЕКОСОР схвалила рекомендацію Комітету неурядових організацій надати спеціальний консультативний статус Всесвітньому громадському форуму “Діалог цивілізацій”. Консультативний статус в організації, дозволить їй брати активну участь у ЕКО- СОР і її допоміжних органах, а також у Секретаріаті ООН, програмах, фондах та установах подібного спрямування. Цей статус дає право організації призначити офіційних представників у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку та у відділення ООН у Женеві та Відні. Її представники можуть зареєструватися і взяти участь у заходах, конференціях та діяльності ООН, а також організацій, що мають загальний і спеціальний консультативний статус, можуть призначати уповноважених представників для присутності в якості спостерігачів на відкритті засідання ЕКОСОР і допоміжних органах Генеральної Асамблеї, Раді з прав людини Об'єднаних Націй та інших міжурядових органів [12].

Таким чином, важливість “Діалогу між цивілізаціями” полягає в тому, що він став альтернативою концепції “зіткнення цивілізацій” та поставив за мету змінити ментальність тих, хто вбачає у різноманітті загрозу. “Діалог між цивілізаціями” став одним з багатьох інструментів “м'якої сили” ООН, на заваді втілення якого, стоять цивілізаційні бар'єри та недостатньо ефективний механізм реалізації цілей. Все ж той поступ, що відбувається пов'язаний передусім з діяльністю установ ООН, міжнародних неурядових організацій та процесом розширення доступу до освітніх ресурсів.

Список використаних джерел

1. Глобальная повестка дня для диалога между цивилизациями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org /ru/documents/decl_conv/conventions/dac_agenda.shtml

2. Диалог между цивилизациями и культура мира [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org/ru/peace /culture/index.shtml

3. Диалог цивилизаций и международные отношения в условиях глобализации: монография / Под общ. ред. акад. Р. Г. Строн- гина. - Москва-Нижний Новгород-Бейрут, 2008. - 247 с.

4. Доклад Генерального секретаря ООН Кофи Аннана. Год диалога между цивилизациями под эгидой Организации Объединенных Наций [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N01/628/78/PDF /N0l62878.pdf?OpenElement

5. Зінько С. Ю. Цивілізаційний діалог vs конфлікт // Людина і політика. - 2004. - №3. - С.41-51.

6. Коппель О, Пасінчук К. Європа і Близький Схід: сфера між цивілізаційних відносин / Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія. Міжнародні відносини. - Вип.34. - С.51-56.

7. Леонова О. Мягкая сила - ресурс внешней политики государства // Обозреватель-Observer. - 2013. - №4. - С.27-40.

8. Межуев В. М. Диалог между цивилизациями и Россия. От диалога цивилизаций к сотрудничеству и интеграции. Наброски проблемного анализа / Сб. науч. ст. Под общ. ред. С. С. Сулакшина. 2 изд. - М., 2006. [Електронний ресурс] // Центр гуманитарных технологий. - Режим доступу : http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/5870

9. Межуєв В. Діалог як спосіб міжкультурного спілкування в сучасному світі // Філософська думка. - 2011. - №4 - С.90-101.

10. Панова Е. П. Сила привлекательности: использование мягкой власти в мировой политике // Вестник МГИМО- университет. - 2010 - №4. - С.91-97.

11. Сокулер З. А. Понимание “диалога” и “другого” в философии диалога [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wpfdc03.s3.amazonaws.com/docs/2013_sokuler_rus.pdf

12. Consultative Status with ECOSOC granted to the World Public Forum [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wpfdc.org/activities/events/18819-consultative-status-with-ecosoc-granted-to-the-world-public-forum

13. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее: В 2 т. - М.: Институт экономических стратегий, 2006. - Т.1: Теория и история цивилизаций. - 768 с.

Размещено на Allbest.ru