АНЗЮС - Тихоокеанський пакт безпеки: причини створення, обґрунтування фази занепаду, сучасний стан союзу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Створенню АНЗЮС передувало укладення двосторонніх договорів між державами регіону, а саме у 1943 році було підписано окремо договір між Австралією та Новою Зеландією, який базувався на співробітництві обох країн в контексті оборони проти Японії, цей договір отримав назву АНЗАК [1]. Укладання цього договору можна вважати початком створення Тихоокеанського пакту безпеки. Договір між Сполученими Штатами, Новою Зеландією та Австралією про взаємну безпеку і відповідно створення АНЗЮС був підписаний 1 вересня 1951 року в Сан-Франциско [2].

Причини створення АНЗЮС:

Австралія завжди відчувала загрозу з боку Японії, тому ще в період Другої Світової війни мала на меті вступити у відносини з державою яка могла б виступити в ролі захисника, тому в контексті цього Австралія почала налагоджувати відносини з Радянським Союзом. Як відомо, Японія вийшла розгромленою після війни і тому потреба Австралії у відносинах с СРСР звелася до нуля. Але якраз в цей момент Сполучені Штати почали активну діяльність в цьому регіоні, гарантуючи безпеку в перспективі відновлення могутності Японії. Тому в цій ситуації Австралії не було чого втрачати, адже для неї важливим був захист від Японії, а від кого він буде відходити від СРСР чи від США, не мало принципового значення. Відповідною аналогічною була і позиція Нової Зеландії, адже можливість запобігання подальшого нав'язування Японією свого впливу на ці країни, можна було б реалізували лише за умови створення міцного блоку з регіональних лідерів та потужної держави на всій міжнародній арені.

Зовнішнє середовище в якому проходило створення Тихоокеанського пакту безпеки, сприяло даному союзу: 1949 році було створено НАТО, що невпинно укріплювало свої позиції в світі, в Азії СРСР та Великобританія визнавши КНР, встановили з Китайською Народною Республікою дипломатичні відносини, червні 1950 року розпочинається війна в Кореї, а отже діяльність Організації Об'єднаних Націй переноситься на цей регіон. В контексті цього Австралія і Нова Зеландія хотіли, за допомогою безпекового пакту з США відокремити себе від можливого втягування їх у Корейську війну.

Для Сполучених Штатів Америки дане об'єднання, по-перше, дозволило мати союзників у Тихоокеанському регіоні, по-друге, забороною вступу Великобританії до цього союзу, США відсунули її від намагання в подальшому встановити свій британський вплив на цей регіон.

Обґрунтування занепаду тристороннього союзу:

Об'єднання АНЗЮС було створено для підтримання безпеки Тихоокеанського регіону, але чітких методів цієї підтримки не було закріплено в Договорі, адже у третій статті, йдеться лише про те, що країни будуть консультуватися у випадку, якщо буде існувати загроза одній з них [3]. міжнародний союз стратегічний

Замороження діяльності Нової Зеландії в рамках АНЗЮС, з причини відмови розташування американських військ на своїй території та проголошення без'ядерного статусу призвело до його внутрішньої трансформації. З того часу цей союз почав нагадувати “трикутні відносини”, верхньою точкою якого була Австралія, адже співробітництво набуло формату: США - Австралія, Австралія - Нова Зеландія.

Двоїста прагматична політика США. Незважаючи на те, що США підписували договір з Австралією та Новою Зеландією про створення організації АНЗЮС, який мав на меті стримування в перспективі гегемоністичних настроїв Японії, паралельно готувалося підписання договору про безпеку США з Японією, щоб, по-перше, Радянський Союз в силу своєї близькості з геополітичної точки зору до Японії, мав на меті встановити свій вплив як в Японії так і на всьому регіоні, а по-друге, Японія мала важливе оборонне значення для США у контексті свого розташування, адже Сполученні Штати мали не меті розмістити свої військові сили саме на території Японії, так само задля підтримки свого впливу у даному регіоні.

Фактор Великобританії. Великобританія висловлювала своє бажання стати невід'ємною частиною організації АНЗЮС, але саме Сполучені Штати були проти цього входження. США не хотіли, щоб Великобританія за допомогою приєднання до цього союзу посилювала свій вплив як на Тихоокеанський регіон так і на близькі до нього держави Південно-Східної Азії, адже саме таку мету мали Сполучені Штати Америки. Але все ж таки це не зупинило Великобританію і через 20 років, після створення АНЗЮС, було укладено договір між Великобританією, Австралією, Новою Зеландією, та ще двома країнами Південно-Східної Азії: Малайзією та Сінгапуром. Тим самим Великобританія розділила дані держави, що певною мірою і вплинуло на подальшу діяльність союзу.

Припинення участі Нової Зеландії в АНЗЮС. З середини 1950 років, йдуть переговори держав міжнародної спільноти з приводу створення без'ядерних зон на планеті. 6 серпня 1985 року підписується Договір Раротонга, який проголошував південну частину Тихого океану аналогічною попереднім без'ядерною зоною. А ще до підписання договору у 1985 році Нова Зеландія стає першою державою світу, яка проголосила себе без'ядерною країною [4]. Отже, ці факти чітко висвітлюють питання Нової Зеландії щодо ядерної зброї, а така сильна активізація дій пояснюється тим, що Сполучені Штати в свою чергу хотіли розмістити, скажімо, деякі частини свого ядерного потенціалу на території Нової Зеландії. Звісно, позиція самої Нової Зеландії була вкрай негативною, що і стало в принципі передумовою декларування нею без'ядерного статусу. Сполучені Штати зайняли в цій ситуації радикальну позицію - “не будете допомагати союзникам в рамках об'єднання, ми не будемо вас захищати”. І відповідно до цього Нова Зеландія припиняє свою активну участь в АНЗЮС, але все ж таки офіційно вона не проголошувала вихід зі складу цієї організації.

Таким чином, для Нової Зеландії та Австралії стратегічне значення союзу АНЗЮС полягало у наданні захисту Сполученими Штатами від можливих гегемоністичних дій з боку Японії в силу її майбутнього відновлення після ІІ Світової війни. Для Сполучених Штатів Америки дане об'єднання, дозволило поширити свій вплив на Тихоокеанський регіон. Щодо занепаду союзу, то на момент створення Тихоокеанського пакту безпеки трьома сторонами США, Австралією та Новою Зеландією були закладені норми, приречені на недієвість даного союзу в перспективі часу. Натомість варто констатувати, що незважаючи на новий формат співробітництва все ж таки воно продовжує існувати, і 2010 рік можна вважати роком відродження АНЗЮС, цьому свідчать такі факти. В листопаді 2010 року Барак Обама уклав документи з країнами членами АНЗЮС, які стосувалися посилення військового співробітництва. Між Австралією і США була підписана - Сіднейська угода, а з Новою Зеландією відповідно - Веллінгтонська декларація [4]. Ці два документи і підтверджують по-перше вихід АНЗЮС на певний більш активний рівень розвитку, по-друге, зміну ставлення Нової Зеландії до цього об'єднання після років замороження її діяльності в рамках АНЗЮС. Нині співробітництво окремо Сполучених Штатів з Австралією, є більш посиленим, що пояснюється тим, що рік тому в листопаді 2011 року, Барак Обама в ході візиту до Австралії домовився про збільшення активності співробітництва в рамках військово-технічної сфери між Австралією та Сполученими Штатами. Цей крок, є однією із складових стратегії Сполучених Штатів по стримуванню Китайської Народної Республіки, але тим не менш варто взяти до уваги, що виконуючи свої стратегічні плани в напрямку КНР США посилює співробітництво та надає відносинам з країнами в рамках АНЗЮС більшого значення. А сама угода між США і Австралією передбачає збільшення в десять разів військової присутності Сполучених Штатів на території Австралії, яке буде здійснюватися періодично протягом шести років. Зрозуміло, що зважаючи на те, що Австралія йде на поступки Сполученим Штатам, і дозволяє використовувати свою територію для задоволення цілей США, то Нова Зеландія, по-перше, в силу свого відношення до розміщення зброї на своїй території, а по-друге, згідно реаліям про замороження її членства в АНЗЮС так і дотримується своїх принципів в цьому контексті, і тому співробітництво з Новою Зеландією проводиться в більш лояльних сферах. В 2011 році Сполучені Штати вирішили внести ще один пункт до договору АНЗЮС. Було вирішено, що застування цього договору буде і в кіберпросторі, адже для США питання кіберзагроз в сучасному світі є більш ніж важливим [5]. Тому тут варто відмітити, що цей додаток був внесений без особливої згоди держав-членів АН- ЗЮС, а за рішенням Сполучених Штатів, але тим не менш, Нова Зеландія не стала виносити свої невдоволення з цього приводу, бо захист кіберпростору зараз є досить важливим завданням для багатьох країн світу. Отже, можна говорити, що початок співпраці у цій сфері також дало поштовх до подальшого розвитку взаємовідносин країн в рамках АНЗЮС.

В загальному плані актуальність АНЗЮС з часом буде зростати, адже нині вектор міжнародних відносин поступово зміщується в Азію, на Далекий Схід, що буде простежуватися і надалі.

Література

1. Современные международные отношения. Учебник/ По- дред. А.В. Торукунова. - М.: “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 1999. - 548 с.

2. Крушинський В.Ю., Манжола В.А. Міжнародні відносини та світова політика. 1945-1980. Дати. Події. Факти: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2007. - 192 с.

3. Богатуров А.Д. Системная история международных отношений в четырех томах. - М. : Изд-во НОФМО, 2004. - 2087 с.

4. Территориальные споры в Азиатско-тихоокеанском регионе [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.geopolitics.ru/2012/10/territorialnye-spory-v-aziatsko- tixookeanskom-regione/

5. Соглашение США и Австралии о совместной защите будет распространяться на киберпространство [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.securitylab.ru/news/407290.php?ref=123

Размещено на Allbest.ru