Вплив енергетичної складової на формування зовнішньополітичних пріоритетів Республіки Південний Судан
Характеристика нафтовій галузі Південного Судану, відносини в енергетичній сфері з країнами світу: Сполученими Штатами Америки, Китаєм, Індією та Японією, співпраця з країнами та проекти альтернативних шляхів експорту нафто-ресурсів на світові ринки.
Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 04.03.2019 |
Размер файла | 326,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ НА ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ РЕСПУБЛІКИ ПІВДЕННИЙ СУДАН
Дьомочко М.С.
аспірантка, Львівський національний університет ім. Івана Франка (Україна, Львів)
Анотація
Метою статті є комплексне дослідження енергетичної співпраці Південного Судану з різними державами світу на сучасному етапі. Для написання статті використовувалися порівняльний та описовий методи, застосовувався системний підхід. В роботі дана характеристика нафтовій галузі Південного Судану, описані відносини в енергетичній сфері з деякими провідними країнами світу: Сполученими Штатами Америки, Китаєм, Індією та Японією, охарактеризована співпраця з країнами--сусідами та основні проекти альтернативних шляхів експорту нафто-ресурсів на світові ринки.
Ключові слова: енергетична сфера, альтернативні шляхи постачання, нафтові блоки, геополітичне протистояння, іноземні інвестиції, розвідка та видобуток нафти.
Annotation
Domochko M. S., Phd student of Ivan Franko National University of Lviv (Ukraine, Lviv),
Influence of energy component on formation of the foreign policy priorities of the Republic of South Sudan
The purpose of the article is a comprehensive study and complete coverage of energy cooperation between South Sudan and different statesof the world on current stage. Comparative and descriptive were used, systematic approach was applied for writing the article. This article describes the oil industry of South Sudan, the relationships in the energy sector with the leading countries of the world: the United States, China, India and Japan, cooperation with neighboring countries and the main projects for alternative ways of export of oil resourcesto world market.
Keywords: energy sector, alternative ways of delivery, oil blocks, geopolitical conflict, foreign investment, exploration and production of oil.
Аннотация
Дёмочко М. С., аспирантка, Львовский национальный университет им. Ивана Франка (Украина, Львов)
Влияние энергетической составляющей на формирование внешнеполитических приоритетов Республики Южный Судан
Целью статьи является комплексное исследование и полное описание энергетического сотрудничества Южного Судана с различными странами мира на современном этапе. Для написания статьи использовались сравнительный и описательный методы, применялся системный подход. В работе дана характеристика нефтяной отрасли Южного Судана, описаны отношения в энергетической сфере с ведущими странами мира: Соединенными Штатами Америки, Китаем, Индией и Японией, охарактеризовано сотрудничество со странами--соседями и описаны основные проекты альтернативных путей экспорта нефтепродуктов на мировой рынок.
Ключевые слова: энергетическая сфера, альтернативные пути поставок, нефтяные блоки, геополитическое противостояние, иностранные инвестиции, разведка и добыча нефти.
Південний Судан отримав свою незалежність 9 липня 2011 року, ставши новоствореним актором міжнародних відносин. Беручи до уваги політичні умови становлення Південного Судану як незалежної держави, умови та реалії його економічного розвитку, сучасні тенденції трансформації системи міжнародних відносин та враховуючи особливості міжнародних відносин на Африканському континенті характеристика енергетичної складової зовнішньої політики Південного Судану має визначальне значення для розуміння зовнішньополітичних інтеракцій Південного Судану з іншими державами світу. Дослідження цієї теми пов'язане з виконанням таких наукових завдань міжнародних відносин як опис, пояснення та прогнозування, оскільки це сприятиме зміцненню емпіричного базису науки про міжнародні відносини.
Цілі статті:
1. Розглянути енергетичну галузь Південного Судану (родовища, розміри запасів, характеристики південно-суданської нафти як корисної копалини);
2. Проаналізувати енергетичну політику Південного Судану в контексті геополітичної боротьби США та КНР за сфери енергетичного впливу в світі та на Африканському континенті;
3. Дослідити стан та проблеми енергетичного співробітництва Південного Судану з країнами Африканського регіону;
4. Проаналізувати енергетичну співпрацю Південного Судану з провідними країнами світу.
У статті були використані дослідження таких зарубіжних науковців як: F. Copeland, S. Hickie, R. Marsden, J. Shanklemanra ін. Аналіз останніх досліджень та публікацій дає можливість зробити висновки про наявність досліджень окремих аспектів теми, таких як: енергетична складова у співпраці Південного Судану з США, Китаєм, Індією, Японією; проекти щодо альтернативного експортування нафто-ресурсів, проте відсутні комплексні дослідження теми.
Південний Судан став незалежним актором міжнародних відносин у липні 2011 року, отримавши при цьому % видобутку нафти колись єдиної держави. Проте позбавлений виходу до моря, Південний Судан здійснює експорт нафти по трубопроводах, які пролягають через територію Судану, до Порту Судан. За доведеними запасами нафти - більш як 1,14 млрд. барелів, та темпами її видобутку - в середньому 326 000 б/д (2011 р.) - Південний Судан посідає одне з провідних місць серед держав на південь від Сахари [1].
Південний Судан видобуває два види нафти: NileBlend - легка, парафінова нафта, та DarBlend - тяжка та окислена нафта, яка викликає труднощі при очищенні. Видобуток нафти здійснюється з наступних родовищ та блоків:
1. Блоки 1, 2 і 4 (родовища Хегліг та Юніті) - оперуються такими компаніями як CNPC (Китай), Petronas (Малайзія), ONGC (Індія) і Nilepet (Південний Судан); розмір видобутку - приблизно 100000 б/д виду NileBlend.
2. Блоки 3 та 7 (родовища Адар-Єль, Палог і Камарі) - в яких задіяні такі компанії як CNPC, Petronas, Nilepet, Sinopec (Китай) і Tri-Ocean;розмір видобутку - приблизно 250000 б/д виду DarBlend.
3. Блок 5а (родовища Тап Лаз та Мала): оперується Petronas, ONGC і Nilepet; розмір видобутку - приблизно 25000 б/д виду Nik Blend.
Додаткові можливості для інвестицій та розвідки існують в:
1. Блок Б: компанія Total (Франція) має ліцензію на даний блок, проте пошук додаткових партнерів для розвідки усе ще є актуальним;
2. Блок 5B: знаходиться під розвідкою Nilepet, Petronas і Ascom (Молдова);
3. Блок ЕА: на даний час оперується лише компанією NPC; це новий блок, який розташований уздовж існуючих родовищ басейну Муглад.
4. Блок A: актуальним є пошук нових партнерів для розвідки та видобутку нафти [2].
Енергетична політика має величезне значення для розвитку Південного Судану: новостворена держава є і однією з найменш розвинених країн світу, де 83% населення неписьменні і 51% живе за межею бідності. Уряд Південного Судану залежить від нафтових доходів більше, ніж будь-яка інша країна в світі (98% економіки залежить від видобутку та продажу нафти) та як наслідок потребує значної диверсифікації економіки та розвитку альтернативних джерел доходів. Тому інтенсифікація енергетичної складової у співпраці з іншими акторами міжнародних відносин та вирішення наявних проблем нафтового сектора призведуть до можливого зростання доходів Південного Судану (внаслідок інтенсифікації продажу нафти та надходжень іноземних інвестицій), які сприятимуть покращенню розвитку Південного Судану, економічній модернізації та диверсифікації.
В той же час, енергетична складова має значний вплив на розвиток зовнішньої політики Південного Судану, оскільки, будучи найбільш розвиненою, ця сфера є і найбільш залученою у співробітництво з іншими державами, тому інтенсифікація енергетичної складової у співпраці з іншими акторами міжнародних відносин сприятиме реалізації таких зовнішньополітичних пріоритетів Південного Судану як:
1. Сприяння досягненню африканської єдності та економічної співпраці, які є наслідком інтенсифікації добросусідських відносин з державами регіону на основі реалізації спільних проектів;
2. Підтримка дружніх відносин з іншими державами світу шляхом зростання обсягів торгівлі та посилення співробітництва;
3. Залучення інвестицій, що є одним із результатів інтенсифікації співпраці з іншими державами.
Дві проблеми нафтового сектору Південного Судану вимагають комплексної співпраці задля їх оперативного та ефективного вирішення:
1. Раціональне використання та максимізація нафтових доходів країни з метою досягнення економічного розвитку.
2. Управління нафтовим сектором та стимулювання надходження інвестицій у розвідку нафти, які сприятимуть покращенню нафтової інфраструктури [3].
Для міжнародного співтовариства недавнє отримання незалежності Південним Суданом створило унікальну можливість отримати вигідний плацдарм в новітній країні-експортері нафти в Африці, який міг би гарантувати подальшу співпрацю на вигідних для обох сторін засадах. Тому розгляд енергетичної політики Південного Судану передбачає розуміння основних тенденцій її розвитку на трьох рівнях:
1. Глобальний рівень: дослідження енергетичної політики Південного Судану в контексті геополітичного протиборства США та Китаю за сфери політичного та енергетичного впливу у світі;
2. Регіональний рівень: аналіз енергетичної складової у співпраці Південного Судану з країнами Африканського континенту;
3. Двосторонній рівень: розгляд співробітництва у енергетичній сфері між Південним Суданом та окремими акторами міжнародних відносин.
Тенденція до зростання ролі економічної складової у міжнародних інтеракціях держав світу призводить до збільшення ролі сировинних держав у міжнародних відносинах, які стають об'єктом протиборства провідних країн світу за інтенсифікацію співробітництва, наслідком якого буде покращення умов співпраці та зростання обсягів двосторонньої торгівлі. Південний Судан та його енергетична політика також є театром розгортання геополітичного протиборства США та Китаю, адже сам факт набуття незалежності Південним Суданом був результатом не лише затяжного конфлікту між Північною та Південною частиною колись однієї держави Судан, але і наслідком протиборства США та Китаю, у якому КНР зазнав поразки, підтримуючи Хартум.
В ході Громадянської війни 1983-2005 рр. США підтримували повстанців Південного Судану та з метою послаблення режиму Хартума запровадили санкції у 1997 році, пояснюючи це підтримкою правлінням Омара аль-Башира тероризму та масовими порушеннями прав людини. Санкції вводили заборону для США, європейських та деяких азійських країн на інвестування в нафтову промисловість Судану, тим самим даючи Китаю, Малайзії та Індії можливість інтенсифікувати енергетичну співпрацю з Суданом та закласти основи співробітництва з Південним Суданом, що в свою чергу призвело до наступного: з отриманням незалежності енергетична складова зовнішньої політики Південного Судану була спрямована на співробітництво з вище переліченими країнами. Що стосується Китаю, то під час Громадянської війни 1983-2005 рр. останній підтримував уряд в Хартумі. В якості аргументу, який пояснює підтримку Китаєм Хартума часто використовують той факт, що Китай співпрацює тільки із законними урядами і дотримується принципу невтручання у внутрішні справи країн. Проте з моменту розуміння Китаєм невідворотності отримання незалежності Південним Суданом, КНР почав активно співпрацювати з останнім в енергетичній сфері [4, с. 48]. Провідною компанією Китаю, яка здійснює діяльність у сфері розвідки та видобутку нафти у Південному Судані є CNPC, яка брала участь у будівництві нафтопроводів через територію Судану та нафтопереробних заводів, а також має у володінні 40% акцій GNPOC (Grand Nik Petroleum Operating Company).
Попри таку велику частку яку займає КНР на нафтовому ринку Південного Судану, має місце ряд перешкод у інтенсифікації співпраці:
1. Негативний імідж КНР у Південному Судані, пов'язаний з підтримкою режиму Омара аль-Башира під час громадянської війни.
2. Відсутність прямих постійних контактів між представниками китайських нафтових компаній та місцевими громадами Південного Судану, що призводить до загострення локальних конфліктів між представниками різних штатів стосовно таких аспектів як локація китайських компаній, недостатнє забезпечення робочими місцями корінного населення Південного Судану та ін.
3. Напружена безпекова ситуація у Південному Судані, за якої спалахи конфліктів призводять до негативних наслідків для китайських компаній: пошкодження майна, втрата прибутків у зв'язку з евакуацією працівників компанії з вогнищ нестабільності та ін. [4, с. 20, 21].
Для вирішення цих проблемних питань, Китай у співпраці в енергетичній сфері з Південним Суданом планує використовувати так звану модель Анголи (надання Китаєм кредитів для Південного Судану, які будуть витрачені на покращення інфраструктури останнього в обмін на постачання південно-суданської нафти до Китаю) [4, с. 11], налагодити діалог з представниками місцевих громад, самостійне вирішення енергетичними компаніями певних аспектів безпекових проблем (шляхом використання послуг охоронних фірм, надання інвестицій у безпекову сферу та ін.).
Основний лейтмотив геополітичного протиборства між США та КНР є цілком зрозумілим: отримання як можна більшої частки на нафтовому ринку Південного Судану та створення найбільш сприятливих умов для подальшої інтенсифікації співпраці, проте основною проблемою для США є величезна залученість Китаю в енергетичній політиці Південного Судану: 80% нафти Судану та Південного Судану у 2012 році експортувалося саме до Китаю. Тому США розпочали повномасштабний наступ на енергетичний ринок Південного Судану, що згодом може привести до отримання преференцій у нафтових закупівлях [5].
Уряд Сполучених Штатів Америки, маючи на меті інтенсифікувати співпрацю з Південним Суданом в енергетичній сфері, 8 грудня 2011 року видали дві генеральні ліцензії, які дозволяють “всі види діяльності та операцій”, які відносяться до хімічної та нафтохімічної промисловості в Південному Судані і пов'язані з ними фінансові операції, а також відвантаження товарів, технологій і послуг через Судан в або з Південного Судану, тим самим дозволивши американським компаніям співпрацювати з Південним Суданом у енергетичній сфері [6].
Скориставшись відміною санкцій, Black Rhino Group (Нью-Йоркська компанія, яка займається розвитком інфраструктури) підписала угоду у серпні 2013 року з урядом Південного Судану для надання останньому 3 млрд. дол. для побудови НПЗ протягом трьох років, потужність якого становитиме 50000 б/д. Завод буде розташований в штаті Верхній Ніл, де розташовані більшість діючих нафтових концесій Південного Судану. Очікується, що остаточна угода, ймовірно, буде підписана у другому кварталі 2014 року. Потреба у нафтопереробному заводі для Південного Судану обґрунтована необхідністю зменшення залежності від нафтової інфраструктури Судану [7].
Ще одним фактором, який використовують США для забезпечення своєї домінантної позиції в Південному Судані та і Африканському регіоні загалом є забезпечення військової присутності США: африканська нафта є геостратегічно важливою, тому що вона забезпечує 25% всієї американської потреби у нафті, і систематичне її надходження до США може бути забезпечене лише шляхом постійної військової присутності. У 2007 році адміністрація Джорджа Буша молодшого оголосила про створення АФРИКОМу, з розміщенням передових оперативних баз в Північній Африці, Габоні, Уганді і Сенегалі, що дозволяє США охопити нафтоносні провінції Гвінейської затоки і Західної Африки [8].
Геополітична боротьба КНР та США за нафтовий ринок Південного Судану не обмежується лише енергетичною складовою, а й включає політичний аспект. В ході напруженої ситуації у лютому-серпні 2012 року між Суданом та Південним Суданом, яка суттєво вплинула на обсяги видобутку та постачання нафти, США вели активний політичний діалог ключовими моментами якого стали візити колишнього президента Дж. Картера та держсекретаря Гілларі Клінтон, що свідчило про підтримку Штатами мирних ініціатив щодо швидкого врегулювання конфлікту та перехід до демократичних засад ведення співпраці. У більш широкому сенсі, США могли б отримати вигоду з розширення кількості демократичних країн в Африці, адже демократичний і дружній до США Південний Судан може в довгостроковій перспективі сприяти демократизації Африки. Що ж стосується політичної залученості КНР у вищезгаданому конфлікті, то Китай також неодноразово закликав до мирного врегулювання існуючих суперечностей під час візитів чиновників обох країн. Крім того Китай надав Південному Судану кредити у розмірі 8млрд. дол. для розвитку інфраструктури енергетичної сфери. Таку залученість провідних країн світу у конфлікт можна пояснити не лише бажанням створити позитивний імідж, а і економічними інтересами: забезпечення економічного приросту країни частково пов'язане з енергетичною стабільністю, адже ціна на нафту на світовому ринку до певної міри є наслідком стабільної безпекової ситуації у країнах-експортерах нафти, оскільки безперебійні поставки ресурсу не призводять до зменшення пропозиції та, як наслідок, до зростання цін на сировину. Слід зазначити, що співпраця як з США так і з КНР є вигідною Південному Судану, оскільки результатом їхньої конкуренції є зростання обсягів продажу нафти, покращення інфраструктури та інтенсифікація надходжень іноземних інвестицій, що у свою чергу створює сприятливі умови для уряду Південного Судану щодо вирішення інших проблемних аспектів економічного розвитку, а саме модернізації та диверсифікації економіки держави.
Енергетична складова зовнішньої політики Південного Судану переважає і в співробітництві цього актора міжнародних відносин з сусідніми державами, зокрема Ефіопією, Кенією, Угандою, Джібуті. Основний момент, який служить спільною ознакою під час характеристики співпраці Південного Судану з країнами- сусідами є створення альтернативних шляхів транспортування південно-суданської нафти (в обхід північного сусіда). Нафта Південного Судану зараз експортується по трубопроводу до Порту-Судан на узбережжі Червоного моря, по суті дозволяючи президенту Судану Омару аль-Баширу впливати на транзит нафтових ресурсів. Після напруженої ситуації у відносинах між Суданом та Південним Суданом протягом 2012 року, пропозиції будівництва альтернативних шляхів транспортування нафти стали досить затребуваними, адже такі бажання Південного Судану в першу чергу можуть бути обґрунтованими напруженими відносинами з північним сусідом і страхом економічного тиску зі сторони Судану, в той час як економічна незалежність від Судану сприймається як найважливіший фундамент новознайденої державності Півдня. З січня 2012 року, Південний Судан розпочав здійснення заходів, спрямованих на розвиток енергетичної співпраці з країнами Африканського регіону: було досягнуто домовленостей щодо кількох меморандумів про взаєморозуміння та міжурядових угод з Кенією, Ефіопією і Джібуті на шляху прогресу втілення ідей альтернативних шляхів транспортування нафти та більш широких питань економічної інтеграції. У тандемі з цими угодами, президент Сальва Кіїр ініціював програму пошуку фінансування проектів серед країн Азії та країн Перської затоки, а також міжнародних фінансових інститутів [9]. На теперішньому етапі існують два реальних проекти створення альтернативних шляхів транспортування нафти:
Зараз проект ЛАПССЕТ є не лише найбільш актуальним, але і найбільш розробленим. Цілі проекту включають покращення конкурентоспроможності країн проекту в глобальній системі морської торгівлі, сприяння інтенсифікації міжнародної торгівлі в регіоні, збільшення присутності Східної та Центральної Африки на міжнародних ринках, сприяння покращенню транспортних шляхів між Кенією, Південним Суданом та Ефіопією. Трубопровід, як очікується, дозволить транспортування 700 000 б/д через порт Ламу (Кенія) [10].
Фінансування проекту здійснюється за моделлю відшкодування витрат і передачі активів, згідно з якою право власності на трубопровід будуть передані уряду після того, як інвестор поверне собі вкладені кошти. У 2009 році вартість ЛАПССЕТ оцінювалася в 16 млрд. дол.[11], проте за останніми оцінками вартість проекту коливається від 22 млрд. дол. США до 23 млрд. дол. США.
Проект включає в себе наступні компоненти:
- Порт Лама - вартістю 3,5 млрд. дол. - розміром 1000 акрів, до якого входитимуть 30 причалів.
- Транспортні мережі:
залізнична мережа: лінія проходитиме з Лами до Джуби, відстанню в 1720 кілометрів (1070 миль), і буде здатна обслуговувати потяги зі швидкістю до 160 кілометрів (99 миль) на годину; будівництво планується завершити до 2015 року;
автошляхи: 2 смуги шосе (вартістю 1,4 млрд. дол.) проходитимуть з Лами до Ісіолоі далі до Джуби і Аддіс-Абеби через Мояле.
- Нафтопровід (вартістю 4 млрд. дол.) проходитиме з Лами до Південного Судану та Аддіс-Абеби.
- Нафтопереробний завод в Баргоні (вартість 2,5 млрд. дол.) оброблятиме 120000 б/д.
- Три курортні міста (Лама, Ісіоло і Локічоггіо) та три аеропорти [12].
Реалізація проекту уже почалася: була проведена формальна церемонія закладки першого каменя в Ламі 2 березня 2012; меморандуми, які регулюють аспекти пов'язані з залізницею та нафтопроводом між урядом Кенії та Ефіопії та Південного Судану є підписаними; Світовий банк профінансував частину транспортного коридору, що зв'язує Кенію та Південний Судан; техні- ко-економічне обґрунтування компонентів коридору та оформлення трьох причалів і пов'язаних з ними об'єктів в Ламі знаходиться на стадії опрацювання.
За умов успішної реалізації проект ЛАПССЕТ може призвести до наступних наслідків:
1. Регіональне зростання рівня безпеки та економіки в Африці (яке включатиме зменшення рівня безробіття через створення додаткових робочих місць, покращення інфраструктури, зростання доходів у зв'язку з надходженням інвестицій, зменшення соціальної напруженості у зв'язку з покращенням економічної ситуації і як наслідок і покращення безпекової ситуації).
2. Інтенсифікація регіонального співробітництва (через модель співпраці наоснові втілення проектів) [13].
Проте незважаючи на здійснені кроки щодо реалізації проекту та прогнозовані оптимістичні результати, все ж мають місце певні проблемні питання пов'язані з проектом ЛАПССЕТ: техніко-економічні обґрунтування та оцінки стану навколишнього середовища як і раніше потребують офіційного розгляду, оцінки та аналізу; проектне фінансування досі не є чітко визначене; міжурядові угоди є неповними; а Південний Судан не- вдоволений повільними темпами реалізації проекту, розглядає інший маршрут - до порту Джібуті [9].
Інший проект має на меті побудову альтернативного шляху транспортування нафти з Південного Судану до порту Джібуті на березі Червоного моря через територію сусідньої Ефіопії. Порт Джібуті знаходиться на відстані як мінімум 1000 км (625 миль) від нафтових родовищ Південного Судану, і побудований за таким маршрутом проект перетинатиме віддалену, складну за рельєфним ландшафтом місцевість, де повинні бути розташовані патрульні пости міліції Південного Судану. За експертними оцінками реалізація проекту займе не менше трьох років, а вартість складе до 4 млрд. дол. Китайські, американські і європейські компанії уже виявили зацікавленість у проведенні техніко-економічного обґрунтування проекту [14].
Цей проект залізничного транспортування нафти в результаті своєї реалізації сприятиме збільшенню підприємницької діяльності та поліпшенню доходів країн регіону Східної Африки, інтенсифікації торговельних зв'язків між країнами, призведе до економічного зростання, надасть Південному Судану вихід до моря, а Джібуті отримає вигоди від збільшення трафіку через порт. судан енергетичний експорт нафта
На шляху до втілення задуму були зроблені наступні кроки: створений комітет для спостереження за реалізацією проекту; угода між представниками трьох країн була підписана 12 березня 2013 в Аддіс-Абебі.
Реалізувавши проекти створення альтернативних шляхів постачання нафти, Південний Судан зможе домогтися часткового зменшення залежності від нафтової інфраструктури Судану, покращити співпрацю з краї- нами-сусідами, скоротити рівень безробіття та покращити внутрішню економічну ситуацію в країні. При цьому реакцію інших гравців цього регіону можна прогнозувати наступним чином:
1. Судан ймовірно збільшить невеликі поставки зброї та іншої підтримки дестабілізуючим рухам Південного Судану з метою руйнування і досягнення більшої напруженості в штаті Джонглей; здійснюватиме кроки, які сприятимуть закриттю трубопроводу; а також забезпечить більш сильні стимули і поступки для залучення китайських інвестицій.
2. Китай спрямує свою діяльність на активізацію зусиль щодо розширення співпраці з Південним Суданом, вивчаючи подальші стратегічні інвестиційні можливості, пов'язані з LAPSSET, в той же час, зберігаючи при цьому сильні дипломатичні зв'язки з Хартумом в світлі триваючих репутаційних акцій економічної і політичної стабільності в Судані.
3. Кенія, Ефіопія та інші потенційні партнери по проектах альтернативних шляхів транспортування нафтових ресурсів використовуватимуть конструкцію в якості засобу розширення регіональної економічної і політичної влади, хоча Кенія та інші потенційні партнери LAPSSET можливо будуть ініціювати дискусії з приводу стратегічного будівництва НПЗ в Східній Африці.
Інші актори міжнародних відносин, також розвивають енергетичну складову свого співробітництва з Південним Суданом, основи якої були закладені ще під час існування єдиної держави Судан. Зокрема, найбільш активно здійснюють діяльність з розвідки та видобутку корисних копалин паливно-енергетичного комплексу у Південному Судану Індія та Малайзія, які розпочали діяльність у Судані після приходу до влади президента Омара аль-Башира, співробітництво розширилася і після референдуму та проголошення незалежності Південного Судану.
Індія на сучасному етапі займає на нафтовому ринку Південного Судану вагоме місце: країна представлена компанією ONGC VideshLtd (OVL), яка володіє 25% часткою в проекті GNPOC і 24,125% в Блоці 5 А, який виробляє 5000 б/д [15]. Крім того, компанія інвестувала приблизно 2,4 млрд. дол. придбання активів розвідки і видобутку, розташованих як у Судані та і у Південному Судані. З 160 тисяч барелів нафти (які Індія отримує з Судану та Південного Судану разом), 100 000 барелів надходять саме з Південного Судану. OVL також має 25% частку в 1600 км нафтопроводі, який розпочинається на території Південного Судану та з'єднує НПЗ Хартума та Порт-Судан на Червоному морі [16] І хоча певні труднощі в енергетичній співпраці між Індією та Південним Суданом все таки були - вони стосувалися конфлікту 2012 року та підтримки іноземними акторами протилежної сторони - Індія докладає чимало зусиль для активізації співпраці і у інших сферах (освітня, наукова) та запровадження формату постійних консультацій між урядами обох країн [17].
Малайзія представлена компанією Petronas, яка володіє 40% часткою в Блоках 3 і 7, та 67,875% часткою в Блоці 5А. Після отримання незалежності Південним Суданом, Petronas спрямував свої зусилля для створення інституційно-правової основи співпраці: зокрема, Меморандум про взаєморозуміння, підписаний між Petronas та урядом Південного Судану регулює, загальні принципи співпраці в нафтогазовій сфері, створюючи плацдарм для експлуатації існуючих можливостей бізнесу. Крім того, угода створює платформу для обох сторін щоб встановити рамки для обміну досвідом і знаннями в галузі управління нафтовими ресурсами [18].
Ще однією країною, яка зацікавлена в енергетичних ресурсах Південного Судану є Японія, адже з часу аварії на Фукусімі в березні 2011 року, попит на нафту зріс більш ніж в чотири рази в Японії, а південно-суданська нафта з низьким вмістом сірки (LSFO) є особливо цінною для Японії, оскільки може бути використана для роботи особливого типу генераторів, які працюють на нафті. Південний Судан є другим за величиною постачальником LSFO в Японію, та під час зупинки видобутку нафти в 2012 році у Південному Судані, Японія була змушена отримувати LSFO з інших джерел за більшою вартістю. Тому Японія є одним з міжнародних гравців, яка не лише зацікавлена у побудові альтернативного нафтопроводу в обхід Судану, але й активно сприяє цьому: на початку червня 2013 року була досягнута домовленість між президентом Сальва Кіїром та керівником японської компанії “Тойота” щодо участі Японії у проекті ЛАПССЕТ [19].
Тим не менше, серед нафтових партнерів Південного Судану, є один важливий момент у якому участь Японії є унікальною: на відміну від Китаю, Малайзії та Індії, Японія не має частки в GNPOC і не інвестує в будівництво НПЗ Судану. Це, можливо, пояснює, чому Компанія “Тойота” вирішила інвестувати в ЛАППСЕТ: можливі втрати Японії в разі неуспіху проекту є відносно невеликими, проте можливі вигоди - суттєві [19].
Серед країн, які менше залучені до участі у енергетичній політиці Південного Судану можна виокремити наступні:
1. Ізраїль - після отримання незалежності Південного Судану, ряд ізраїльських компаній заявили своє бажання інвестувати в Південний Судан; велися переговори щодо можливої участі Ізраїлю в проекті ЛАПС- СЕТ, проте ніяких конкретних домовленостей не було досягнуто. Цілком можливо, що ізраїльські компанії прагнуть допомогти Південному Судану з метою підірвати економічну сторону ісламсько-налаштованого режиму в Хартумі і таким чином отримати доступ до річки Ніл - стратегічно важливого об'єкту та основного джерела води для Єгипту [20].
2. Росія бере участь у будівництві Нафтопереробного заводу в Бентіумі, фінансування здійснюється через “Групу Сафінат” - це спільний проект у яко- муМ^е^окит володіє 30%, а “Сафінат”- 70% [21], а в ході зустрічей з російським дипломатом С. Шишкіним було заявлено про плани підтримки “практичного” співробітництва з Південним Суданом.
3. Франція представлена компанією “Total”, яка бере участь у розробці Блоків В1 і В2.
4. Норвегія ініціювала ряд навчальних програм у Південному Судані щодо раціонального управління нафтовими ресурсами з метою уникнення так званого “ресурсного прокляття”. Програми стосуються правління навколишнім середовищем, навчання журналістів для висвітлення питань пов'язаних з нафтовою сферою, запровадження політики прозорості та ін.
Отже, не зважаючи на відносно недавнє досягнення незалежності, Південному Судану вдалося не лише зберегти існуючих гравців енергетичної промисловості, але і розширити межі співпраці. Покращення безпекової ситуації, ініціатива прозорості, створення сприятливих умов для стимулювання надходжень інвестицій в енергетичний сектор Південного Судану, вивчення потенціалу нафтових кредитів для покращення розвитку інфраструктури - все це ті кроки, запровадивши які Республіка Південний Судан зможе не лише розширити та модернізувати нафтову промисловість, але і до певної міри, домогтися економічної диверсифікації, та як внаслідок зменшити свою колосальну залежність від неенергетичної складової. Проте, найбільш вагоме значення для цієї сфери має співпраця з Суданом, проте основні проблеми цього напряму потребують окремого дослідження.
Отже, можна зробити наступні висновки:
1. Енергетичний сектор Республіки Південний Судан характеризується такими особливостями: вагомими запасами нафти двох видів, які видобуваються у шести нафтових блоках, які розробляються компаніями Китаю, Малайзії, Індії, Південного Судану та Франції. Серед проблем у енергетичному секторі Південного Судану можна виокремити такі: велику залежність економіки Південного Судану від енергетичного сектору, недостатньо раціональним використанням та максимізацією нафтових доходів країни з метою досягнення економічного розвитку; недостатньою нафтовою інфраструктурою та ін. Розгляд енергетичної політики Південного Судану передбачає розуміння основних тенденцій її розвитку на трьох рівнях: глобальному, а саме конкуренція глобальних держав світу за сфери енергетичного та політичного впливу; регіональний, а саме проекти співпраці з державами-сусідами та іншими державами Африки, двосторонній рівень - співробітництво з окремими державами різних регіонів світу, зокрема, Ізраїлем, Японією, Францією, Малайзією, Індією та ін.
2. Глобальний рівень співпраці характеризується наступними особливостями: присутністю двох акторів міжнародних відносин: США та КНР, постійною зростаючою участю цих держав у проектах пов'язаних з енергетичною політикою Південного Судану (Проект ЛАППСЕТ, побудова НПЗ та ін.), використанням політичних та міжнародно-правових інструментів (посередництва, консультацій та ін.) у енергетичних конфліктах Південного Судану та Судану; використанням економічної допомоги та військової присутності як факторів впливу на залученість у енергетичну політику Південного Судану.
3. Співпраця Південного Судану з державами- сусідами ґрунтується на використанні моделі співробітництва через втілення проектів, у цьому випадку проектів альтернативних шляхів транспортування нафтових ресурсів (Проект ЛАПССЕТ, до якого входять Південний Судан, Уганда, Кенія, Ефіопія; Проект, який включає Південний Судан, Ефіопію та Джібуті.) втілення яких може привести до наступних наслідків регіонального зростання рівня економіки та безпеки в Африці, інтенсифікації співпраці між країнами-сусідами, збільшення залученості країн Африки у міжнародні економічні відносини, а також до можливого погіршення відносин з Хартумом через зменшення кількості транзитної нафти через територію Судану.
4. Рівні співпраці з окремими державами різних регіонів світу варіюються: від довготривалої та багатовекторної з Індією та Малайзією до недавно-розпочатої з Ізраїлем та Росією.
5. Стратегія, яка повинна бути застосована Південним Суданом для покращення енергетичного сектору та розширення співпраці, включає такі аспекти як покращення безпекової ситуації, ініціатива прозорості, створення сприятливих умов для стимулювання надходжень інвестицій в енергетичний сектор Південного Судану, вивчення потенціалу нафтових кредитів для покращення розвитку інфраструктури та в перспективі призведе до трансформації енергетичної політики Південного Судану, економічної модернізації та диверсифікації.
Список використаних джерел
1. Shankleman J. Oil and State Building in South Sudan New Country, Old Industry [Електронний ресурс] / Jill Shankleman. - 2011.
2. Oil, security and community engagement A collection of essays on China's growing role in South Sudan [Електронний ресурс] // SAFERWORLD. -2013.
3. Marsden R. U.S. role in South Sudan more geopolitical than humanitarian [Електронний ресурс] / Rachel Marsden. - 2013.
4. OFAC Eases Restrictions on Investment in South Sudan's Petroleum and Petrochemical Industries [Електронний ресурс] // V&E Export Controls and Economic Sanctions E-communication. - 2011.
5. U.S company gets closer the inking $3 Billion South Sudan oil refinery deal [Електронний ресурс]. - 2013.
6. South Sudan and the US National Interest [Електронний ресурс]// Think Africa Press. -2012.
7. Hickie S. Intelligence brief: The likelihood and potential im pacts of alternative South Sudan oil pipelines [Електронний ресурс] / Scott Hickie. -2013.
8. Lamu Port and New Transport Corridor Development to Southern Sudan and Ethiopia (LAPSSET) [Електронний ресурс]
9. Kenya: Lamu's U.S.$16 Billion Makeover [Електронний ресурс] // AllAfrica. - 2010.
10. Copeland F. LAPSSET Transport Corridor: Transit and Oil Infrastructure in East Africa [Електронний ресурс] / F. Copeland, E. Kvelland // CIVIL-MILITARY FUSION CENTRE. - 2013.
11. South Sudan in Ethiopia-Djibouti oil pipeline deal [Електронний ресурс]. - 2012.
12. ONGC shuts down South Sudan oilfields [Електронний ресурс] // Mail Today Bureau. - 2013.
13. India and South Sudan: Potential Areas of Cooperation [Електронний ресурс] // Gateway House. - 2011.
14. Dash S. South Sudan in the Making: Scope for Indian Interface [Електронний ресурс] / Sandipani Dash // Indian Council of World Affairs. -2011.
15. South Sudan: Nile Petroleum, Glencore form joint venture [Електронний ресурс]. - 2011.
16. Oil Politics, Asian Suitors, and Alternative Pipelines in South Sudan [Електронний ресурс] // Think Africa Press. - 2013.
17. South Sudan signs oil deal with Israel [Електронний ресурс]./Business_News/Energy-Resources/2013/01/18/
18. South Sudan to Begin Construction of Bentiu Crude Oil Refinery [Електронний ресурс] // Zegabi. - 2013.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зовнішня політика Фінляндської Республіки на сучасному етапі. Співпраця країн Північної Ради та Балтійського моря. Діяльність Фінляндії в Європейському Союзі, відносини країни з Російською Федерацією, Китаєм та Сполученими Штатами Америки, Україною.
дипломная работа [533,3 K], добавлен 28.12.2013Роль і місце України в зовнішньополітичних концепціях Туреччини. Проблемні питання українсько-турецьких відносин у Чорноморсько-Каспійському регіоні. Інвестиційна політика, співпраця у виробничій сфері, торгівельно-економічне співробітництво між країнами.
дипломная работа [89,7 K], добавлен 27.04.2014Передумови розвитку співробітництва України з країнами ЄС, нормативно-правове забезпечення співпраці між країнами. Динаміка та основні статті експорту та імпорту товарів, аналіз зовнішньоторговельного обороту та сальдо зовнішньої торгівлі між країнами.
практическая работа [1,8 M], добавлен 12.12.2013Історичний екскурс етапів україно-російських відносин за 2005-2010 рр., їх політичні аспекти. Відносини між країнами в енергетичній сфері. Аналіз україно-російських відносин за президенства В. Януковича. Проблемні питання у оновлених взаєминах двох країн.
курсовая работа [49,6 K], добавлен 30.10.2014Зовнішньоекономічні зв’язки України з материковими країнами Південно-Східної Азії: В’єтнамом, М’янмою, та з острівними країнами даної частини світу: Сінгапуром, Індонезією та Брунеєм. Аналіз та оцінка подальших перспектив, тенденції цих зв’язків.
реферат [29,7 K], добавлен 13.05.2014Дослідження хронології міждержавних відносин між Україною та країнами Закавказзя. Історичне значення аналіз основних подій у економічній, політичній, соціальній та культурній сферах Вірменії, Азербайджану, Грузії; їх вплив на розвиток нашої держави.
контрольная работа [63,8 K], добавлен 08.09.2011Характеристика економічного розвитку Республіки Корея: структура, основні показники, провідні галузі економіки. Основні торгівельні партнери Республіки Корея: міжнародні організації, США, Китай. Співпраця Республіки Корея з Україною в економічній сфері.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 20.11.2014Сучасна характеристика країн третього світу. Грошово-кредитні системі країн третього світу. Економічні стратегії країн Третього світу. Стратегія "економічного дива" в нових індустріальних країнах та Туреччині. Відносини України з країнами Третього світу.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 30.03.2007Дослідження основних зовнішньополітичних цілей Китайської Народної Республіки у Центральній Азії. Характеристика складових стратегії "м'якої сили": культури, як сукупності значимих для суспільства цінностей; політичної ідеології; зовнішньої політики.
статья [19,5 K], добавлен 21.02.2013Торгівельно-економічні відносини України з ключовими країнами Азії. Аналіз загального імпорту (або секторів імпорту потенційно цікавих для України) і економічних умов обраних країн. Рекомендації щодо збільшення частки українського експорту на ринках Азії.
статья [140,0 K], добавлен 11.09.2017Загальна характеристика світогосподарських зв’язків України. Стан зовнішньоторговельного режиму України з країнами СНД: міжнародні економічні взаємовідносини з Росією, Білорусією, Молдовою, Туркменістаном, Казахстаном, Туркменістаном, країнами Кавказу.
реферат [32,6 K], добавлен 16.12.2014Розгляд та аналіз перспектив, можливих ризиків та загроз поглибленої і всеосяжної угоди про вільну торгівлю між Україною та країнами Європейського Союзу. Характеристика особливостей зовнішньоторговельної діяльності України в рамках ЗВТ з країнами СНД.
статья [241,6 K], добавлен 21.09.2017Основні показники економіки Польщі, Австрії, Японії та їх політичний рівень взаємовідносин з Україною. Рівень міжнародної торгівлі та міжнародної міграції трудової сили між країнами. Валютно-фінансові відносини та наукове співробітництво між країнами.
курсовая работа [2,6 M], добавлен 13.07.2010Стосунки України та Росії в енергетичній сфері, стратегічні напрями зовнішньої енергетичної політики двох держав. Україна та МАГАТЕ. "Газові переговори": наміри і результати. Особливості та характер позиціювання сторін у "трикутнику": ЄС – Україна-Росія.
курсовая работа [75,0 K], добавлен 30.11.2013Розгляд основних критеріїв та стратегічних напрямків інтеграції. Характеристика зовнішньоекономічних відносин України з країнами і міжнародними організаціями (Європейським союзом, ООН, Радою Європи) та визначення шляхів їх подальшого співробітництва.
курсовая работа [88,0 K], добавлен 11.04.2010Передумови, фактори формування зовнішньоекономічної політики Республіки Корея. Товарна структура експорту та імпорту країни. Інвестиційна політика Південної Кореї. Товарна структура експорту України до Республіки Корея. Прогноз динаміки світової торгівлі.
магистерская работа [771,0 K], добавлен 09.09.2012Основні складові зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів". Позиція Лейбористської партії по відношенню до Європейського Союзу. Міжнародні відносини Великобританії з США, державами Співдружності націй, країнами Африки та Латинської Америки.
магистерская работа [167,6 K], добавлен 27.02.2014Поняття та сутність міжнародного карного трибуналу в різних країнах світу. Ідея створення міжнародних кримінальних судових органів її сутність та значення для міжнародних відносин між країнами. Права та обов’язки трибуналу, їх виконання та нагляд за ним.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 14.02.2009Співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав. Аналіз стану зовнішньоторгівельної політики України з країнами СНД. Перспективи інтеграційних процесів в СНД. Стратегічні засади розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД.
курсовая работа [79,6 K], добавлен 07.10.2014Зовнішньоекономічна діяльність України. Встановлення дипломатичних відносин між країнами. Економічні зв’язки з Об’єднаними Арабськими Еміратами в період становлення молодої української держави. Партнерство країн в економічній сфері на сучасному етапі.
реферат [22,3 K], добавлен 03.10.2008