Аналіз теоретичних основ інтерналізації витрат як необхідної умови формування світового вуглецевого ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз теоретичних основ інтерналізації витрат як необхідної умови формування світового вуглецевого ринку

Стаття розкриває сутність поняття «інтерналізація витрат». Розглянуто сучасні теоретичні підходи щодо включення екологічного фактора в загальну економічну систему, проаналізовано основні теоретичні аспекти функціонування вуглецевих ринків.

Викладено суть двох альтернативних підходів щодо ринкового механізму ліквідації негативних екстерналій, а саме: теорему Коуза та податок Пігу. Визначена їх практична роль та інструментарій. На основі аналізу теореми Коуза підкреслена важливість чіткого розподілу прав власності на природні ресурси, які мають цінність. Також була розглянута актуальна концепція екологічного ресурсу та окреслена її проблематика. На основі отриманих результатів зроблено висновки стосовно імплементації сучасних теоретичних підходів щодо інтерналізації витрат в практику побудови та функціонування вуглецевих ринків.

Ключові слова: інтерналізагця витрат, теорема Коуза, Правило №4, екологічний ресурс, податок Пігу, екстерналії, трансакгцйні витрати, право власності.

I.I. Boiko, PhD student, USUFIT

INTERNALIZATION OF EXTERNALITIES AS A NECESSARY CONDITION FOR FORMATION OF INTERNATIONAL CARBON MARKETS. ANALYSIS OF THEORETICAL BASIS

Бойко Ю.Ю.

АНАЛИЗ ТЕОРЕТИЧЕСКИХ ОСНОВ ИНТЕРНАЛИЗАЦИИ ЗАТРАТ КАК НЕОБХОДИМОГО УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ МИРОВОГО УГЛЕРОДНОГО РЫНКА

Ключевые слова: интернализация затрат, теорема Коуза, Правило №4, экологический ресурс, налог Лигу, экстерналии, транзакционные издержки, право собственности.

Постановка проблеми

Протягом майже більшої половини століття сучасні науковці прямо чи опосередковано досліджують та описують таке поняття, як інтерналізагця витрат, тобто включення в собівартість продукції витрат на попередження забруднення довкілля. Результатом наукових досліджень у цій сфері стало підписання 159 країнами світу Кіотського протоколу - міжнародного договору, який є першою спробою інтерна лізу вати витрати у глобальному масштабі. Наскільки вдалою була ця спроба покаже час. Проте, що є теоретичною базою інтерналізації витрат і як нинішні політики використовують сучасні науково-теоретичні ідеї щодо вирішення цієї проблеми?

Мета дослідження полягає у тому, щоб визначити теоретичні аспекти інтерналізації витрат. Для досягнення мети необхідно вирішити такі задачі:

- охарактеризувати ключові теоретичні аспекти інтерналізації витрат;

- проаналізувати сучасні погляди на проблему включення екологічного фактора в загальну економічну систему;

- узагальнити знання щодо можливості імплементації сучасних теоретичних підходів інтерналізації витрат в практику побудови та функціонування вуглецевих ринків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання, пов'язані з екологічними аспектами природокористування у зв'язці з економічними, вперше почали обговорювати такі дослідники, як А. Пігу [5], М. Гольдман [11], Б. Коммонер [10] та ін., а наукова течія, до якої відносили цих науковців, мала назву екологістика. Нині, бурхливого розвитку отримала така наука, як економіка природокористування, яскравими представниками якої є такі західні науковці, як: А. Андрес [8], X. Вісмет [13], Н. Стерн, Р. Перман [12], М. Коммон [12] та ін. Загальним трендом сучасних західних публікацій є проблема розподілу екологічної відповідальності між країнами та обговорення системи та інструментів нового глобального міжнародного договору, який має запрацювати після 2020 року.

Серед українських авторів, які займаються даною тематикою, можна виділити М.В. Довбенко [1], І.М. Школу [7], Г.В. Простакова [6], В.Н. Скаршевського [6], В.П. Потапенко [16] та ін. Нині найбільш обговорюваною темою вітчизняних робіт є необхідність створення власного регіонального ринку торгівлі викидами, визначення його інструментів, теоретичної та правової бази. Проте, ні вітчизняні, ні зарубіжні автори не підкреслюють важливість екологічного фактора як критерію ефективності функціонування вуглецевих ринків.

Актуальності даній темі не бракує, оскільки міжнародний вуглецевий ринок, який утворився внаслідок інтерпретації Кіотського протоколу, є одним із самих молодих і динамічних ринків світу.

Виклад основного матеріалу

Науково-теоретичною базою для міжнародного вуглецевого ринку, окрім класичних теорій, є: теорема Коуза, теорема Познера, теорія екстерналій (зовнішніх ефектів), правило №4 за Г. Калабрезі та Д. Меламедом, податок Пігу.

Фундаментальною теорією економіки природокористування є теорія екстерналій (або зовнішніх ефектів). Саме при вирішенні екологічних проблем ця теорія, як правило, найчастіше використовується. Екстерналії - це побічні наслідки дій суб'єктів ринкових відносин, які мають вплив на третіх осіб. До екстерналій також відносять забруднення навколишнього середовища. Вони виникають тоді, коли існує достатньо розвинений ринок товарів, у виробництві або споживанні яких використовується безкоштовний ресурс, а причиною їх виникнення є відсутність встановлених прав власності на даний ресурс [14].

Для наочності приведемо приклад. Діяльність підприємства, яке в процесі виробництва викидає шкідливі відходи у річку, негативно впливаючи на середовище існування риб, призводить до зменшення вилову риби рибалки. Зрештою, між підприємцем та рибалкою виникає конфлікт інтересів через відсутність права однієї зі сторін на користування річкою.

У теорії екстерналій відомі два альтернативних підходи щодо вирішення проблеми регулювання екстерналій, а у нашому випадку протиріч між рибалкою та підприємцем. Перший підхід був запропонований А. Пігу і полягав у використанні коригуючих податків та субсидій. А. Пігу прийшов до висновку, що екстерналії можуть бути негативними, тобто такими, що знижують корисність споживання або виробництва товару суспільством, і позитивними коли процес є зворотним. У процесі функціонування будь-якого ринку негативні екстерналії перевищують розмір позитивних і таким чином призводять до неефективного функціонування ринку, і врешті решт це призводить до фіаско ринку [4, с. 68]. Для цього і необхідний податок на виробництво економічних благ з негативними екстерналіями, який підвищує приватні граничні витрати до рівня граничних суспільних витрат. А корегуюча субсидія, яка має виплачуватися виробникам або споживачам економічних благ з позитивними екстерналіями, дозволяє урівноважити граничні приватні вигоди з граничними суспільними. Таким чином, податки і субсидії, запропоновані А. Пігу, направлені на перерозподіл ресурсів задля підвищення їх ефективності та для досягнення рівності MSC = MSB [14].

Інший підхід був запропонований Р. Коузом, який вважає, що рішення проблеми екстерналій лежить у приватизації ресурсів. При цьому суспільство в обличчі держави апріорі маючи первинне право власності на ресурси має раціонально розподілити їх між суб'єктами ринку.

У нашому випадку річка, як природний ресурс, а відповідно і право на його користування, не знаходиться у власності жодної із сторін конфлікту. За Р. Коузом дана проблема матиме найбільш ефективне рішення, якщо чітко розподілити право власності на річку, тобто надати право на користування річкою одній із сторін конфлікту.

Цей висновок був зроблений на основі неоінституційної теорії, розробленої самим Р. Коузом, в якій йдеться про те, що: «Якщо права власності чітко визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю, тоді розміщення ресурсів (структура виробництва) буде залишатися незмінним і ефективним незалежно від змін в розподілі прав власності» [15].

Термін трансакгіійні витрати був вперше описаний у роботі Р. Коуза «Природа фірми» і означає витрати, пов'язані з процесом укладання договору (витрати на збір та обробку інформації, проведення переговорів та прийняття рішень, контроль та юридичний захист виконання договорів) [15].

Якщо за А. Смітом, добровільний обмін підвищує добробут учасників угоди, а звідси і висновок, що законодавство має таким чином заохочувати обмін (усуваючи штучні бар'єри і забезпечуючи юридичний захист добровільно укладених угод), то, за Р. Коузом, окрім вищесказаного, необхідна точна специфікація прав власності на всі ресурси, що мають цінність [2, с. 14].

За Р. Коузом, у світі без трансакційних витрат угоди укладали б до тих пір, доки один із суб'єктів не зміг би покращити своє становище, не погіршивши становища іншого, тобто поки ринок не досяг би оптимальності за Парето [2, с. 14]. Якби у такій ситуації право було б передано агенту, для якого воно має невелику цінність, то він без будь-яких додаткових витрат зміг би продати це право, що миттєво призвело б до оптимального розподілу ресурсів.

У випадку, коли трансакційні витрати мають місце, ситуація докорінно змінюється. Трансакційні витрати можуть бути настільки великими, що учасники угоди можуть просто відмовитися від неї. Навіть якщо така угода відбудеться, вона все одно буде супроводжуватися необгрунтованими затратами, яких можна було б уникнути. В ідеальному світі Р. Коуза право має, без будь-яких бар'єрів, переходити від одного учасника до іншого, для якого воно має максимальну цінність.

Пізніше інший науковець, який займався проблемами розподілу прав власності Р. Познер, довів, що розподіл прав власності має підпорядковуватися виключно критеріям економічної ефективності. Ці критерії служать орієнтиром при вирішенні двох питань: по-перше, кого наділяти правом власності, а, по-друге, яку форму юридичного захисту обрати. У реальному світі існує безліч бар'єрів, що призводять до додаткових витрат, тому задачею держави є мінімізація цих витрат. Познер Р. стверджує, що мінімізація трансакційних витрат можлива за наявності певних умов. Так, якщо невідоме точне співвідношення вигод, тоді правом має наділятися сторона, яка може краще оцінити ці вигоди, якщо і це не відомо, правом має наділятися та сторона, яка з більш низькими витратами може виправити помилки у первинному розподілі цих прав.

Щоб доповнити уявлення про сучасні науково-теоретичні погляди щодо проблеми розподілу прав, ми звернемося до результатів роботи двох авторитетних у США науковців Г. Калабрезі та А. Меламеда. У своїй роботі «Правила власності, правила відповідальності та невідчужуваність - лише один підхід» автори розкрили свою концепцію прав, якими наділені члени суспільства. Ці права мають захищатися законом, а їх відсутність привела б сучасне суспільство до домінування сильніших, або спритніших, проте ніяким чином не до справедливості. Таким чином, автори виділяють три основні форми захисту державою повноважень або прав, якими володіють члени суспільства, а саме [2, с. 13]:

- правило власності - форма захисту, коли повноваження або право (наприклад, право власності) можна отримати від його власника тільки в результаті добровільної угоди по взаємоузгодженій ціні. Така форма захисту дає можливість учасникам обміну узгодити ціну цього права та дає продавцю право накласти вето на передачу цього права, якщо продавець не задоволений запропонованою покупцем ціною. При цьому втручання держави зводиться до нуля. Її роль у даному процесі - це первинний розподіл прав;

- правило відповідальності - форма захисту, коли повноваження або право може бути привласнене будь-ким за об'єктивно встановленою ціною (наприклад, заплативши компенсацію за можливе забруднення навколишнього середовища). Після того, як ціна встановлена, попередній власник цього права втрачає можливість накласти вето на продаж, або підвищити ціну в процесі переговорів. Роль держави підвищується, тепер вона не тільки встановлює хто є власником цього права, але й визначає ціну передачі цього права без згоди учасників даної операції;

- невідчужуваність - форма захисту, коли передача повноваження або права не допускається навіть у випадку взаємного бажання учасників угоди (наприклад, ніхто не має права продавати себе у рабство). При цьому держава, окрім початкового розподілу права, обмежує або забороняє його продаж як такий.

У випадку з конфліктом між рибалкою та підприємцем є чотири можливих сценаріїв розвитку ситуації. Останній сценарій дістав назву «правило №4». Для більшої наочності представимо, що протиріччя між рибалкою та підприємцем вирішуються в суді, а суд може винести рішення, що повністю задовольняють позов або рибалки, або підприємця. При цьому обидві сторони можуть захищатися або у відповідності з правилом власності, або правилом відповідальності.

інтерналізація витрата вуглецевий ринок

Таблиця 1

Сценарії розподілу прав на користування річкою