Стратегія ядерної безпеки США та Україна (2009-2013 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Стратегія ядерної безпеки США та Україна (2009 - 2013 рр.)

Олена Ващенко

У статті вказано на головні складові стратегії ядерної безпеки США. Виокремлено напрямки співпраці США та України у сфері ядерної безпеки. Проаналізовано головні здобутки такої взаємодії, зокрема щодо нерозповсюдження ядерних матеріалів. Визначено перспективи взаємовідносин двох держав, передовсім у розвитку ядерної енергетики.

Ключові слова: США, Україна, Б. Обама, стратегія ядерної безпеки, високозбагачений уран, ядерна енергетика. ядерний безпека співпраця

Серед глобальних проблем сучасності однією з найбільш масштабних та загрозливих є проблема поширення зброї масового знищення, передовсім ядерної, та засобів її доставки. Відтак саме вона є важливою складовою національних зовнішньополітичних стратегій та міжнародної політики й перебуває у фокусі постійної уваги з боку міжнародних інституцій.

У цьому контексті доцільно здійснити аналіз основних елементів стратегії ядерної безпеки найпотужнішого члена ядерного клубу - США, спроектувавши головні її аспекти на двосторонні відносини Вашингтона й Києва протягом 2009 - 2013 рр. Вказаний хронологічний період обрано з огляду на низку принципових кроків як з боку США, так і з боку України у питанні нерозповсюдження ядерних матеріалів. Також потребує дослідження позиція кабінету Б. Обами щодо ядерних викликів сучасності в цілому.

Основоположними документами, котрі визначають та характеризують головні складові стратегії національної безпеки США окресленого періоду є, передовсім, Національні стратегії безпеки та оборони [2; 8], Національна військова стратегія [3], а також знаковими та досить показовими є промови Президента Б. Обами й виступи чиновників Білого Дому.

Аналіз цих документів та практичних кроків Адміністрації Б. Обами дозволяє зробити висновки про послідовність кабінету демократів у зовнішній політиці. Стратегічною метою залишається безпека США й світу, а важливим інструментом на цьому шляху декларується ефективний контроль над ядерною зброєю та ядерними матеріалами. Водночас, передбачається й реформування військової та оборонної політики шляхом посилення й доповнення її програмами невійськових заходів: економічних, політичних, дипломатичних, пропагандистських тощо [2].

Перші виступи Б. Обами у статусі Президента також засвідчують вірність традиційним для зовнішньої політики сучасних США ідеям гегемонізму та месіанства: «Наближається зоря нового американського лідерства. Ті, хто хоче знищити планету, знайте: ми вас розгромимо. Ті, хто прагне миру й безпеки, будьте впевнені: ми вас підтримаємо» [10, с. 20]. При цьому зроблено наголос, що приклад США є переконливим аргументом для обрання демократичного шляху розвитку [4]. Водночас, під час передвиборчих перегонів та в інавгураційній промові нового Президента щодо стратегічних імперативів зовнішньої політики досить часто звучало поняття «відповідальність» [5]. При цьому простежується тенденція залучити своїх союзників та міжнародні організації до вирішення частини глобальних проблем, таких як тероризм та поширення ядерної зброї, і таким чином розділити з ними відповідальність за мир та безпеку. Також аналітики зазначають, що для президентства Б. Обами характерним є прагнення повернути Америці «моральне лідерство» [20, с. 185]. Зокрема, команда Б. Обами враховувала, що у світі за період правління неоконсерваторів почала наростати хвиля антиамериканізму. Відтак, важливим завданням зовнішньої політики було прагнення покращити ставлення до США на міжнародній арені. У цьому контексті показовим є вислів Держсекретаря Г. Клінтон про «розумне лідерство» [1, р. 3].

Адміністрація Б. Обами успадкувала від республіканців і традиційний інтерес до регіону Східної Європи та до ННД. У цьому контексті варто аналізувати і відносини США з Україною. Стратегія США щодо України традиційно формується у рамках політики щодо держав, які розвивають демократію. Разом із тим, український вектор зовнішньої політики США розглядався у контексті досить складних відносин Вашингтона із Москвою. Зростання зовнішньополітичної активності РФ, котра прагне посилити свою роль на пострадянському просторі й застосовує для цього економічні важелі, зокрема енергетичні ресурси та Митний союз, стає важливим викликом для Адміністрації Б. Обами та впливає на взаємодію США з Україною.

Водночас, політика Вашингтона щодо ННД вибудовується із урахуванням того фактору, що важливе місце у стратегії ядерної безпеки Вашингтона традиційно відводиться діалогу з країнами, котрі мають ядерну зброю. Передовсім це стосується РФ. У цьому контексті слід вказати на задекларований президентом Б. Обамою процес «перезавантаження» відносин із Москвою, котрий у глобальному вимірі мав сприяти конструктивному діалогу щодо скорочення ядерних потенціалів та зменшення ядерної загрози загалом. У першу чергу, йдеться про долю Договору СНО-1, термін дії котрого спливав у 2009 р. Відтак і Москва, і Вашингтон змушені були віднайти механізми регулювання процесів обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Зрештою, на фоні складних переговорів щодо американської програми національної ПРО, шляхом компромісу, 8 квітня 2010 р. сторони уклали Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-3), а Україна позитивно оцінила такий крок, адже це безпосередньо стосувалось її національної безпеки. У подальшому представники Вашингтону постійно наголошували на необхідності співпраці з Москвою у питаннях ядерної безпеки. Для прикладу можна навести виступ у Сенаті США Вікторії Нуланд (на момент виступу (липень 2013 р.) - кандидат на посаду заступника Держсекретаря США з питань Європи, затверджена на цій посаді у вересні 2013 р.), в якому вона вказала на значний поступ у відносинах двох країн щодо протидії тероризму та контролю за ядерною зброєю і нерозповсюдженням за період 2009-2013 рр. та наголосила на потребі подальшої співпраці [11].

У ядерній стратегії кабінету Б. Обами велика увага приділяється проблемі контролю над ядерними матеріалами. При цьому США, як і більшість розвинених держав, вважають одним із важливих інструментів політики контролю та режиму нерозповсюдження ядерного озброєння Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Україна, приєднавшись до цієї угоди, також взяла на себе зобов'язання щодо збереження миру та стабільності у світі й, водночас, отримала переваги щодо універсальних гарантій безпеки. Також Україні було надано додаткові гарантії безпеки на двосторонньому рівні від ядерних держав - США, Великої Британії, Китаю, Франції та РФ у форматі односторонніх заяв. Разом з тим, проблема гарантій для неядерних держав до сьогодні лишається однією з найбільш проблемних через відсутність чіткого механізму їхньої реалізації. Зокрема, як фахівці, так і частина українських політиків наголошували, що «Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994 р. не є достатньо ефективним інструментом, котрий зможе гарантувати безпеку України. Зокрема, Міністр закордонних справ України К. Грищенко у травні 2010 р. на засіданні оглядової конференції Договору про нерозповсюдження ядерної зброї особливо наголошував на потребі саме юридичного закріплення гарантій безпеки для України [13].

Іншою важливою проблемою, котрою переймаються США є система моніторингу та контролю за використанням ядерних матеріалів. Відповідно до положень ст. ІІІ ДНЯЗ, держави, що не володіють ядерною зброєю, зобов'язуються використовувати ядерні матеріали виключно у мирних цілях та під ефективним контролем міжнародного співтовариства. Україна, ратифікувавши цю угоду, зобов'язалась дотримуватись її положень та не допускати поширення ядерних матеріалів зі своєї території [15]. Одним з інструментів контролю за дотриманням цього принципу є МАГАТЕ. Україна, остаточно визначившись із своїм без'ядерним статусом, у вересні 1994 р. уклала Угоду з МАГАТЕ про застосування гарантій до всього ядерного матеріалу, котрий мав використовуватись у мирній ядерній діяльності держави. У подальшому, 1997 р. Україна приєдналася до Конвенції з фізичного захисту ядерних матеріалів МАГАТЕ, а 2000 р. стала стороною Додаткового протоколу до Угоди про гарантії. Також у Вашингтоні позитивно сприйняли рішення України приєднатись у 2007 р. до ініційованого США й РФ проекту «Глобальної ініціативи боротьби з актами ядерного тероризму» [22].

На фоні актуалізації проблеми контролю над ядерними матеріалами простежується зростання інтересу з боку США до співпраці з Україною у сфері ядерної безпеки, зокрема, ядерної енергетики. Цей факт обумовлюється наявністю в Україні запасів високозбагаченого урану та розвиненого сектору ядерної енергетики. Відтак, Вашингтон активно розвиває двосторонню співпрацю з Києвом на базі таких документів як «Хартія стратегічного партнерства» США та України (укладена 2008 р.) [9] та низки угод, котрі регламентували окремі напрямки співпраці, зокрема у сфері безпеки АЕС, ядерних наукових досліджень у мирних цілях тощо.

Практична реалізація співробітництва у безпековій сфері протягом 2009 - 2013 рр. відбувалась у рамках американсько-української Комісії стратегічного партнерства (КСП) та двосторонньої Робочої групи з нерозповсюдження та експортного контролю (РГНЕК). Зокрема, на щорічних засіданнях РГНЕК виробляється стратегія співпраці та обговорюються механізми реалізації окремих проектів. Провідну роль у цій робочій групі з боку США відіграють представники Бюро з питань міжнародної безпеки і нерозповсюдження Державного департаменту. Також діалог України та США з актуальних проблем ядерної безпеки здійснюється й у форматі програми ПЗМ; роботи міжнародних організацій, зокрема МАГАТЕ, ООН; самітів, конференцій (Мюнхенська конференція з питань політики безпеки 2012 р.) тощо. Також за сприяння США Україну було залучено до проектів в рамках ініціативи Групи восьми «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї масового знищення та відповідних матеріалів» та «Глобальної ініціативи у боротьбі з ядерним тероризмом».

Разом з тим у США, як і в інших країнах, викликає занепокоєння той факт, що система ДНЯЗ не має достатніх механізмів для стримування процесу зростання числа ядерних держав. Показовим у цьому плані є приклад Північної Кореї, котра 2003 р. вийшла з ДНЯЗ і оголосила про свій ядерний статус, провівши ряд вдалих випробувань.

На цьому фоні досить актуальною є й ситуація довкола ядерної програми Ірану. США разом з такими інституціями як МАГАТЕ та ООН активно наполягають на відмові від процедури збагачення урану на території Ірану. До вирішення цієї проблеми долучились і такі країни, як РФ, Китай, Велика Британія, Франція та Німеччина. Складність ситуації полягала у тому, що Іран почав практикувати усі етапи повного ядерного паливного циклу (ЯПЦ), використовуючи програми ядерної енергетики. Цей факт давав йому можливість прикриватись положеннями ДНЯЗ, котрі дозволяють державам- членам Договору розвивати мирну атомну енергетику. Зрештою, після тривалих переговорів та низки економічних санкцій з боку розвинених країн, у листопаді 2013 р. сторони домовились про певне скорочення іранської ядерної програми в обмін на послаблення санкцій.

У цьому плані варто вказати, що Україна, підтримуючи зусилля світової спільноти у сфері нерозповсюдження ядерних матеріалів, та приєднавшись до її позиції щодо Іранської ядерної програми, у період 2005 - 2006 рр. сама опинилась у досить складній ситуації. Проблема виникла через те, що РФ, котра утримувала монополію на постачання паливних збірок на українські АЕС, різко підвищила ціну на ТВЕЛи (на 50%) [23, с. 257]. Відтак українське керівництво оголосило про намір поновити повний цикл переробки та виробництва ядерного палива, залучивши до цього західних партнерів. Проте позиція Києва наштовхнулась на протидію з боку західних країн і передовсім Вашингтона. Зрештою компромісу в цьому складному питанні було досягнуто вже за Адміністрації Б. Обами. США приділили особливу увагу проблемі диверсифікації постачання ядерного палива для українських АЕС і 2009 р., у рамках реалізації другого етапу Проекту кваліфікації ядерного палива, до України було доставлено 42 тепловидільні збірки для третього енергоблоку Південно-Української АЕС, а компанія «Westinghouse» зробила пропозицію надати технології для створення в Україні власних потужностей з виробництва ядерного палива. У березні 2008 р. між НАЕК «Енергоатом» та «Westinghouse Electric» було укладено контракт, за яким планувалась поставка на українські АЕС близько 630 паливних збірок (ТВЕЛ) протягом 2011-2015 рр. [14]. Проект кваліфікації ядерного палива для України було поновлено наприкінці грудня 2010 р. ще на 5 років. У результаті співробітництво у цій сфері виявилось взаємовигідним: українська сторона диверсифікувала джерела надходження ядерного пального для своїх АЕС, а США розширили ринок збуту власної продукції.

Також протягом окресленого періоду досить активно розвивалось співробітництво США й України у сфері підвищення безпеки українських АЕС та подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Зокрема, США стали найбільшим донором двох фондів, що управляються ЄБРР, - Чорнобильського фонду укриття (ЧФУ) та Рахунку ядерної безпеки (РЯБ) [17]. Американська компанія «Holtec International» зробила значний внесок у процес розробки технологій для зберігання відпрацьованого ядерного палива на АЕС України. Також досить важливим для України є науково-технічне співробітництво у сфері підвищення безпеки зберігання радіоактивних відходів не лише з ЧАЕС, а й з інших АЕС України.

Вашингтон розвиває з Україною і науково-технічне співробітництво, пов'язане із ядерними технологіями. Зокрема, США надають економічну та технологічну підтримку Національному науковому центру «Харківський фізико-технологічний інститут», котрий працює у сфері ядерних технологій, та взяли участь у роботі «Київського саміту з безпечного та інноваційного використання атомної енергії» (19 - 22 квітня 2011 р.).

Провідною темою більшості двосторонніх офіційних переговорів, політичних відносин та діяльності двосторонніх інституцій протягом 2009-2013 рр. залишались питання безпеки, передовсім попередження загрози ядерного тероризму. Зокрема, під час свого візиту до Києва у 2009 р., Віце- президент Дж. Байден зазначив, що співпраця у сфері нерозповсюдження ядерних озброєнь є надзвичайно важливою [7].

Водночас, США залучають Україну до обговорення проблем ядерної загрози на міжнародному рівні. Відтак українська делегація на чолі з Президентом взяла участь у роботі І саміту з питань ядерної безпеки (12-13 квітня 2010 р., м. Вашингтон). На форумі порушувалось питання щодо необхідності посилення та розширення ролі МАГАТЕ в його діяльності з підтримки держав-членів з метою забезпечення захищеності ядерних матеріалів. При цьому знаковою стала заява України про готовність позбутися усіх запасів високозбагаченого урану (ВЗУ) до наступного саміту з ядерної безпеки в Сеулі, запланованого на березень 2012 р. У Спільній заяві за результатами зустрічі президентів Б. Обами та В. Януковича головний акцент було зроблено саме на такому рішенні України [24]. Разом з тим, Вашингтон запропонував Києву програми техніко-технологічної допомоги для розвитку ядерних технологій на основі низькозбагаченого урану (НЗУ), що знайшло відображення у Меморандумі щодо взаєморозуміння відносно співпраці в питаннях ядерної безпеки від 26 вересня 2011 р. [18].

Принципове рішення України та подальші кроки щодо практичної реалізації такого наміру (процес вивезення ВЗУ тривав протягом 2010 - 2012 рр. за сприяння США та РФ і під контролем МАГАТЕ) отримали позитивну оцінку як Вашингтону, так і світової спільноти. Відтак, у березні 2012 р. США оголосили про вивезення з України усього ВЗУ. Натомість Київський інституту ядерних досліджень та Харківський фізико-технічний інститут отримали НЗУ. Також на весну 2012 р. США завершили основні етапи будівництва установки джерела нейтронів у Харківському фізико - технічному інституті [16].

Під час роботи ІІ саміту з питань ядерної безпеки (березень 2012 р., м. Сеул), участь у роботі котрого взяла й українська делегація, було підтверджено, що Україна доклала значних зусиль для процесу мінімізації запасів високозбагаченого урану [19]. Зокрема, Президент США Б.Обама високо оцінив внесок України у справу контролю над ядерними матеріалами [6]. Для України позитивні наслідки таких домовленостей стосувались розвитку вітчизняної ядерної науки та новітніх технологій і можливості подальшого співробітництва із США у сфері використання атомної енергії в мирних цілях та диверсифікації ядерного палива для АЕС.

Також варто вказати на співробітництво двох країн з метою запобігання переміщення ядерних матеріалів через кордон. Зокрема, у червні 2013 р. було завершено Програму «Запобігання розповсюдження зброї масового ураження» (WMD-PPP). За цією програмою Агентство зменшення загрози (DTRA) Міністерства оборони США у рамках ініціативи Нанна - Лугара «Спільне зменшення загрози» (CTR) протягом 2004 - 2013 рр. надавало технічну допомогу, розмір якої сягнув 144,45 млн. дол. Кошти спрямовувались на покращення здатності українських прикордонників і митників попереджувати нелегальне переміщення через державний кордон матеріалів і компонентів зброї масового ураження [21].

Насамкінець слід наголосити, що стратегія ядерної безпеки США на сучасному етапі історичного розвитку передбачає розв'язання наступних проблем: питання збільшення кількості держав із ядерним статусом чи т.зв. «порогових» держав; зміцнення існуючої системи договорів у галузі ядерного роззброєння, контролю над озброєннями та процесом нерозповсюдження як зброї, так і ядерних матеріалів; потреби перегляду існуючих та розробки нових угод, що відповідають сучасному стану міжнародної безпеки; скорочення ядерних потенціалів та проблема їхньої модернізації. У контексті цих викликів досить активною і результативною постає співпраця США та України у сфері контролю та непоширення ядерних матеріалів, наукових досліджень у ядерній сфері та безпеки об'єктів атомної енергетики. Останній напрямок зберігає свою актуальність, адже саме ядерна енергетика є важливим і перспективним напрямком співробітництва США та України. Подальша співпраця США й України у сфері нерозповсюдження здійснюється у рамках міжнародних зусиль щодо ядерної безпеки.

Джерела та література

Clinton H. Security and Opportunity for the 21 st Century / H. Clinton H. // Foreign Affairs. - 2007. - November / December. - Vol. 86. - № 6. - Р. 3.

В Америку прийшли зміни. Виступ після перемоги на виборах. Чикаго. Штат Іллінойс, 4 листопада 2008 р. // Президент Б. Обама. Від першої особи. - Державний департамент США. Бюро міжнародних інформаційних програм. - б.м. - 2009. - С. 17 - 21.

Виступ на слуханнях у Комітеті із закордонних справ Сенату США кандидатки на посаду заступника Державного секретаря у європейських справах Вікторії Нуланд [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // ukrainian.ukraine.usembassy.gov/uk/statements/v-nuland.html.

Голишников О. Н. Сокращение стратегических ядерных сил как важный фактор укрепления международной безопасности [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.i-g- t.org/2013/11/18/sokrashhenie-strategicheskix-yadernyx-sil-kak-vazhnyj -faktor.

Грищенко К. Отримані Україною гарантії безпеки внаслідок приєднання до ДНЯЗ потребують юридичного закріплення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=892287.

Диверсифікація постачання ядерного палива на українські АЕС. Аналітична доповідь. Центр Разумкова 2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.razumkov.org.ua/ukr/files/category journal/NSD110 ukr 4.pdf.

Меморандум щодо взаєморозуміння відносно співпраці в питаннях ядерної безпеки_/

27.09.2011 р. 2011/1597. [Електронний ресурс].- Режим доступу:

http: // www.ukrainian.ukraine.usembassv.gov/uk/clinton grvshchenko factsheet ua2.html.

Міжнародний механізм самітів з фізичної ядерної безпеки: погляд після Сеулу. Аналітична записка / Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України [електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.niss.gov.ua/articles/997/# ftn12.

Погорська І.І. Зовнішня політика адміністрації Б.Обами в контексті американського глобального лідерства / І.І. Погорська, Д.М. Лакішик // Проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць / наук. ред. Канцелярук Б. та ін. Вип. 2. - К.: КиМУ, 2011. - 335 с.

Посол США в Україні Джон Ф. Теффт відзначив успішне завершення Програми «Запобігання розповсюдження зброї масового ураження» (WMD-PPP) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrainian.ukraine.usembassy.gov/uk/events/wmd-ppp2013.html.

Про деякі світові тенденції у сфері протидії ядерному тероризму та ядерному розповсюдженню напередодні Сеульського саміту з (фізичної) ядерної безпеки: [аналітична записка] // Національний інститут стратегічних досліджень при Президенті України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.niss.gov.ua/articles/742/.

Сіновець П. Питання розвитку атомної енергетики в контексті кризи режиму ДНЯЗ: світова практика та досвід для України (аналітичний матеріал) // Енергетична безпека України: збірник статей та аналітичних матеріалів / Національний інститут стратегічних досліджень. Регіональний філіал у м. Одесі. - Одеса: Фенікс, 2009. - С. 253 - 263.

Спільна заява президентів США Б.Обами та України В.Януковича від 12.04.2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.ukrainian.ukraine.usembassv.gov/uk/obama- vanuk2.html.

Размещено на Allbest.ru