Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки УКРАЇНИ

Національний Технічний Університет України

«Київський Політехнічний Інститут»

Кафедра міжнародної економіки

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему: «Світове господарство та міжнародний рух факторів виробництва»

Виконала: студентка 3-го курсу, групи УС-61

Хмілевська А.О.

Перевірив: проф., доктор економічних наук

Герасимчук В. Г.

Київ 2018



Зміст

Вступ

1. Сутність світового господарства та факторів виробництва

2. Сутність факторів виробництва

3. Рух факторів виробництва

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Постановка проблеми. За умов масштабування сучасного виробництва, яке переросло національні рамки, стало необхідним дослідження залучення країн у міжнародні взаємозвґязки. Першочерговим завданням для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідним вивчення взаємодії з іншими країнами, участі у міжнародному поділі праці та обміні.

Актуальність вивчення теми для студентів, що навчаються за спеціалізацією «Міжнародна економіка» полягає в доцільності формування системи сучасних теоретичних і практичних знань щодо особливостей розвитку сучасного світового господарства, тенденцій руху та обміну факторів виробництва та їх вплив на національну економіку.

Аналіз досліджень. Вагомий внесок у дослідження проблематики світового господарства та міжнародного руху факторів виробництва здійснили такі відомі вітчизняні та зарубіжні науковці, як: Ю. Бажал, О. Бутнік-Сіверський, В. Герасимчук, С. Валдайцев, О. Гавриш, Н. Гончарова, І. Дахно, Б. Малицький, В. Дроб'язко, Л. Едвінсон, М. Єрмошенко, С. Козаченко, В. Зінов та інші. Відмічаючи безсумнівну цінність і значимість проведених наукових досліджень, вважаємо, що в умовах сучасного трансформаційного періоду в економіці України та поглиблення її міжнародної економічної інтеграції здійснення подальших розробок у цьому напрямі з урахуванням міжнародного досвіду є досить актуальним.

Мета дослідження: характеристика світового господарства та міжнародного руху факторів виробництва в цілому.

Завдання дослідження:

- визначити сутність, характерні риси та розглянути історичний розвиток світового господарства та факторів виробництва;

- дослідити рух факторів виробництва та їх вплив світове господарство на його сучасному рівні розвитку;

- проаналізувати причини та перспективи міжнародного переміщення чинників виробництва.

Об'єктом дослідження є процес становлення цілісної системи світового господарства та розвиток руху факторів виробництва.

Предметом дослідження є основні напрямки, види і форми взаємодії головних складових елементів світового господарства.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою є системний підхід до аналізу процесів і явищ, які характеризують світове господарство, для чого використовувалися системний підхід, аксіоматичний, метод історизму, методи абстрагування, аналогії та порівняльного аналізу.



1. Сутність світового господарства та факторів виробництва

міжнародний світовий господарство виробництво

Розвиток світового ринку, інтенсифікація міжнародних економічних відносин, які стали виходити за межі торгових, розвиток продуктивних сил та зростання ролі і потужності фінансових потоків привели до необхідності формування єдиної системи - світового господарства. Категорія світового господарства включає не лише сферу товарного обміну, але і сферу виробництва та міжнародний рух факторів виробництва.

Для подальшого дослідження необхідно сформулювати визначення Світового господарства. Аналіз різних джерел, дає нам наступні визначення:

- світове (всесвітнє) господарство -- це сукупність національних господарств, взаємозвґязаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;

- світове господарство -- сукупність національних економік країн світу, поєднаних мобільними факторами виробництва;

- сучасне світове господарство -- це сукупність національних економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, глобальний економічний організм, підпорядкований обґєктивним законам ринкової економіки;

- світове господарство -- це сукупність міжнародних економічних відносин у взаємозвґязку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління.

Ці формулювання дещо відрізняються за змістом, що відображає різні підходи до визначення структурних елементів світового господарства. У перших трьох визначеннях головними елементами є національні економіки (господарства). Згідно з четвертим визначенням міжнародна економічна система розглядається як результат взаємодії усієї сукупності світогосподарських звґязків та продуктивних сил із задіянням механізму регулювання та управління, як система якісно вищого рівня, ніж проста сукупність національних економік різних держав. Кожне з наведених визначень більшою чи меншою мірою відображає суть світового господарства. Найповнішим можна вважати таке визначення: світове господарство -- це сукупність національних господарств, взаємоповґязаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.

Рис. 1.1 Структура світового (міжнародного) господарства

Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, повґязаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Окремі елементи світового господарства існували ще за античних часів та періоду середньовіччя, однак щоб досягти сучасного рівня світове господарство пройшло декілька етапів свого розвитку.

У розвитку світового господарства відповідно до певних критеріїв виділяють декілька етапів. За функціональною ознакою:

- етап світової торгівлі - абсолютна перевага зовнішньої торгівлі в міжнародних економічних зв'язках; відсутність стійких зв'язків та нееквівалентність обміну;

- етап іноземних інвестицій - активний розвиток іноземного інвестування; виникнення нових форм зовнішньоекономічних зв'язків (купівля-продаж інформації, інтелектуальної власності; розвиток промислової кооперації;

- етап економічної інтеграції - активний розвиток виробничої діяльності за кордоном; створення міжнародних економічних організацій.

За організаційною ознакою виділяють такі етапи:

- друга половина ХІХ -го ст. - початок ХХ-го ст. - етап формування сучасного світового господарства: експорт капіталу як наслідок монополізації виробництва; наявність колоніальної системи; гострі протиріччя між державами призводили до локальних і світових війн, породжували нестійкість);

- 20-30-ті рр. ХХ сторіччя - до 80-х років - світове господарство поділено на дві системи: світове капіталістичне й світове соціалістичне господарство; протиборство й змагання цих двох світових систем. В 60-і роки відбулося входження у світову економіку великої групи країн, що розвиваються, внаслідок ліквідації колоніальної системи. В 50-60-і роки починають розвиватися інтеграційні процеси в різних регіонах світу;

- 80-90-іроки ХХ сторіччя - дотепер - набуття світовим господарством ознак єдиного цілісного утворення, яке базується на ринкових відносинах; глобалізація світового виробництва, яка проявляється у посиленні взаємозалежності національних господарств, в інтенсифікації господарських зв'язків, у формуванні міжнародного виробництва, в активізації діяльності та посиленні позицій транснаціональних корпорацій, в підвищенні ролі міжнародних економічних організацій.

2. Сутність факторів виробництва

Світове господарство відрізняється від світового ринку тим, що воно проявляється в основному не через міжнародний рух товарів, а через міжнародний рух (мобільність) факторів виробництва. Міжнародна мобільність факторів виробництва - це їх здатність до переміщення з однієї країни в іншу. Ступінь міжнародної мобільності факторів виробництва залежить від функціонального типу до якого відноситься кожний конкретний фактор.

За походженням фактори виробництва поділяються на:

- основні - фактори, які країна отримала від природи або ті, які накопичені нею в процесі довгого історичного розвитку (географічне положення, клімат, корисні копалини, некваліфікована робоча сила, борги). Здебільшого основні фактори виробництва не є результатом затраченого робочого часу чи капіталу;

- розвинуті - фактори, які країна отримала в результаті значних капіталовкладень (сучасна технологія, кваліфікована робоча сила.).

За ступенем спеціалізації фактори виробництва поділяються на:

- загальні - фактори, які можна застосовувати у різних сферах виробництва для створення різноманітної продукції ( персонал з вищою освітою) ;

- спеціальні - фактори, які можна використовувати лише в певних галузях ( в одній галузі) для створення вузької групи продукції ( технологія фарбування тканини, перукар).

Основні фактори важко перемістити за кордон; їхнє значення для економічного розвитку зменшується; окрім того ТНК, розширюючи міжнародну мережу, можуть отримувати доступ до основних факторів, не переміщуючи їх за кордон.

Розвинуті фактори характеризуються високою ступеню міжнародної мобільності. Проте враховуючи важливе значення розвинутих факторів виробництва для забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку, кожна країна намагається утримати їх в національних межах.

Загальні фактори завдяки своїй універсальності характеризуються високим ступенем міжнародної мобільності.

Спеціальні фактори мають низьку ступінь міжнародної мобільності, що пов'язано із заходами державної політики або із відсутністю потреби в них за кордоном.

Очевидно, що хороша озброєність країни розвинутими і спеціальними факторами та здатність їх ефективно розвивати забезпечують країні лідируючу позицію у світовому господарстві. І, навпаки, наявність у країні лише основних і загальних факторів виробництва не може забезпечити її міжнародної конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.

Сучасне світове господарство характеризується наступними рисами:

- розвитком міжнародного переміщення факторів виробництва;

- зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах розміщених в різних країнах;

- економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі;

- Виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

3. Рух факторів виробництва

Міжнародне переміщення чинників виробництва залучає:

? міжнародний рух капіталу;

? міжнародну міграцію робочої сили;

? міжнародну передачу технологій.

Рис 1.2 Фактори виробництва та їх рух [1]

Міжнародний рух капіталу полягає у вилученні з обігу частини національного капіталу і включенні його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах.

Вивіз капіталу став можливим тому, що більшість країн вже увійшли у світове господарство, знаходяться в єдиній системі економічних зв'язків і пов'язані спільною розвинутою мережею транспортних, інформаційних та інших комунікацій. Сучасна економічна теорія розкриває такі причини вивезення капіталу:

- відносний надлишок капіталу на національному ринку і зумовлена цим можливість його прибуткового застосування за кордоном;

- використання ТНК відмінності між країнами у рівні витрат виробництва (у першу чергу в ціні сировини і робочої сили). У зв'язку з цим широке розповсюдження отримало переміщення трудомістких виробництв з розвинутих держав у країни, що розвиваються, де заробітна плата у багато разів нижча;

- прагнення одержати вільний доступ до джерел сировини, забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств в умовах загострення проблеми сировинних ресурсів;

- намагання використовувати переваги у застосуванні висококваліфікованої робочої сили розвинутої виробничої та соціальної інфраструктури в інших країнах.

Існуюча класифікація форм міжнародного руху капіталу відображає різні сторони цього процесу. Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за кордоном у таких формах:

- у формі приватного або державного капіталу залежно від того, вивозиться він приватними чи державними організаціями і компаніями. Рух капіталу по лінії міжнародних організацій часто виділяється в самостійну форму;

- у грошовій і товарній формах. Так, вивозом капіталу можуть бути машини і обладнання, патенти і ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон у якості вкладу в статутний капітал створюваної чи купленої там фірми. Іншим прикладом можуть бути товарні кредити;

- у короткостроковій (як правило, на строк до одного року) і довгостроковій формах;

- у позичковій і підприємницькій формах. Вивіз позичкового капіталу здійснюється у вигляді міжнародних позик, які надають як окремі держави, так і великі міжнародні банки. Вивіз підприємницького капіталу здійснюється декількома шляхами: за рахунок будівництва за кордоном власних (або на паях) підприємств; через придбання контрольного пакету або просто частини акцій діючих підприємств; шляхом відкриття за кордоном власних філій або дочірніх компаній.

Міжнародна міграція робочої сили - переміщення трудових ресурсів, що викликано різницею в рівні доходів, кращими перспективами соціального просування або зайнятості.

Міжнародна міграція робочої сили зумовлена чинниками внутрішнього економічного розвитку кожної окремої країни і зовнішніми чинниками; станом міжнародної економіки в цілому та економічними зв'язками між країнами. У певні періоди рушійними силами міжнародної трудової мобільності можуть виступати також політичні, військові, релігійні, національні, культурні, сімейні та інші соціальні чинники. Причини міжнародної трудової міграції можна також зрозуміти лише як конкретну сукупність названих чинників.

Традиційно (в неокласичній теорії) основну виділяють економічну причину міжнародної трудової міграції, пов'язану з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу.

1. Відмінності в темпах накопичення капіталу зумовлюють відмінності сил притягання або відштовхування робочої сили в різних регіонах світового господарства, що в кінцевому підсумку визначає, напрямки переміщення цього чинника виробництва між країнами.

2. Рівень та масштаби накопичення капіталу справляють безпосередній вплив на рівень зайнятості працездатного населення і, отже, на розміри відносного перенаселення (безробіття), яке є основним джерелом трудової міграції.

3. Темпи і розміри накопичення капіталу, в свою чергу, до певної міри залежать від рівня міграції. Ця залежність полягає в тому, що порівняно низька заробітна плата іммігрантів і можливість знизити оплату праці вітчизняним працівникам дозволяє знизити витрати виробництва і тим самим збільшити нагромадження капіталу.

Така сама мета досягається шляхом організації виробництва в країнах з дешевою робочою силою. Транснаціональні корпорації з метою прискорення накопичення капіталу використовують або рух робочої сили до капіталу, або переміщують свій капітал у праценадлишкові регіони.

4. Причиною переміщення робочої сили є зміни в структурі потреб і виробництва, спричинені науково-технічним прогресом. Скорочення обсягу виробництва або ліквідація деяких застарілих галузей вивільняють робочу силу, яка шукає собі застосування в інших країнах.

Отже, міжнародна трудова міграція - це насамперед форма руху відносно надлишкового населення з одного центру накопичення капіталу до іншого. В цьому полягає суть економічної природи трудової міграції та її головна причина.

Міжнародна передача технологій - переміщення науково-технічних досягнень за межі національних економік у формах: технології продуктів; технології процесів; технології управління.

В умовах посиленого впливу НТП на темпи, характер і напрями розвитку процесу відтворення інтернаціоналізація світогосподарського життя характеризується виникненням нових форм міжнародного поділу праці, прямо чи опосередковано пов'язаних з наукою, науково-технічними знаннями та технологією.

Технологія - це наукові знання, які використовуються у виробництві. Це комплекс наукових та технічних знань щодо прийомів і методів виробництва, його організації та управління. Це наукові методи досягнення практичних цілей. Поняття «технологія» об'єднує три групи технологій:

* технологія продуктів;

* технологія процесів;

* технологія управління.

Міжнародна передача технології може здійснюватись у таких формах;

а) патентна угода -- міжнародна торгова операція, за якою власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві;

б) ліцензійна угода -- міжнародна торгова операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання в пених межах;

в) ноу-хау -- передача технічного досвіду і секретів виробництва, використання яких забезпечує певні переваги в досягненні його кінцевої мети;

г) угода на інжиніринг -- це угода на інженерно-консультаційні послуги покупцю для реалізації технічного проекту. Вони охоплюють широкий комплекс заходів з підготовки техніко-економічного обгрунтування проектів, проведення науково-дослідних робіт, здійснення консультацій, нагляду, випробовування тощо;

д) франчайзинг -- це надання великою "батьківською" фірмою права дрібній фірмі вести протягом певного періоду свою справу під її опікою та, використовуючи її обладнання, реалізовувати через неї свою продукцію.

Крім цього, технологія передається між країнами в межах угод про промислове співробітництво, про науково-технічну та виробничу кооперацію, про інвестиційне співробітництво тощо.

Причини міжнародного переміщення чинників виробництва за своєю суттю не відрізняються від причин міжнародної торгівлі. Кожного разу, коли між країнами виникають істотні відмінності в забезпеченості чинниками виробництва, з'являється прагнення перемістити надлишкові чинники виробництва в країни, де існує їхній дефіцит, заради отримання більшого прибутку.



Висновки

Аналіз становлення і розвитку світового господарства та дослідження його тенденцій дозволило зробити наступні висновки:

- Головною тенденцією розвитку світового господарства на сучасному етапі є міжнародне переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення -- вивезення капіталу, робочої сили і технології;

? Зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;

? Економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

? Виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

? Регуляція світового господарства заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Кінець XX і початок XXI ст. є періодом формування нової системи світового господарства з властивою їй ієрархією національних економік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою все більше стає не суперечність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Нівелюються, зближуються економічні рівні розвитку різних країн.

Інтернаціоналізація виробництва під дією НТР створює таку ситуацію, коли країнам вже невигідно мати виключно все "своє виробництво". Інтегруючись у світове господарство, країни прагнуть знайти і знаходять там свою комірку. Дослідження закономірностей формування міждержавних зв'язків, їх розвитку дає змогу зробити висновок про те, що прагнення до створення єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічне зближення й об'єднання окремих країн у єдиний господарський комплекс є генеральною тенденцією розвитку світового господарства.

Провідною тенденцією світогосподарського розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює приплив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита економіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв'язках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити одностороннього переважання економічно розвиненіших країн.



Список використаної літератури

1. Герасимчук, В. Г. Міжнародна економіка: конспект лекцій [Електронний ресурс] / В. Г. Герасимчук, С. В. Войтко ; НТУУ «КПІ». Електронні текстові дані (1 файл: 2,08 Мбайт). Київ: НТУУ «КПІ», 2009.

2. The International Trade Administration: 2013 Export Statistics Released. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://trade.gov.

3. Козак Ю.Г. Міжнародна торгівля. Підручник. / За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Барановської М.І. 4-те вид. перероб. та доп. К.: Центр учбової літератури, 2011. 512 с.

4. Світовий ринок товарів та послуг: навч.-метод. посібник / Л.Л. Носач [та ін.]. - Харків: «Видавництво «Форт», 2014. 295 с.

5. Тютюнникова С.В., Мельнік Л.О., Козуб В.О., Носач Л.Л. Міжнародна економіка: конспект лекцій. Х.: ХДУХТ, 2010. 396 с.

6. Тhe Global Competitiveness Report 2017--2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.weforum.org/reports/theglobalcompetitivenesreport2017-2018.

7. UNCTAD Handbook of Statistics [Електронний ресурс] / United Nations UNCTAD.- Режим доступу до звіту: http://stats.unctad.org /Handbook/TableViewer/ tableView.aspx?Report Id=1930.

8. Інформаційно-аналітичні матеріали «Світовий досвід та вітчизняна практика забезпечення розвитку інноваційної діяльності» до Парламентських слухань на тему: «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 - 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.personal.in.444rrt.

9. Кознк В.В., Пайкова Л.А., Давнленко Н.Б., Міжнародні економічні відносини, навч. посіб. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2002. 406 с

10. Позиція України в рейтингу країн світу за індексом глобальної конкурентоспроможності 2016- 2017 [Електронне джерело]. Режим доступу:_http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-vreytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurentospromozhnosti-1.

11. Олена Мініч Наскільки інноваційна Україна? Що потрібно для прориву в «перший світ» технологічно розвинених держав? [Електронне джерело] - Режим доступу: http://forbes.net.ua/ua/- opinions/1407459-naskilki-innovacijna-ukrayina.

Размещено на Allbest.ru

...