Правові аспекти регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові аспекти регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

А.В. Шкумат, студент, НТУ «ХПІ»

У статті проаналізовано правові аспекти регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Розглянуто основні органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх вплив на регулювання ЗЕД. Досліджено значення розвитку правової основи державного регулювання ЗЕД. Систематизовано функції державного регулювання ЗЕД і їх розподіл між органами влади.

Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, правове регулювання, правове забезпечення, митний тариф.

правовий адміністративний регулювання зовнішньоекономічний

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці і створення найбільш вигідних умов для залучення економіки нашої держави до системи світового розподілу праці і наближення її до ринкових структур розвинених країн світу [8].

Особливого значення розвиток правової основи державного регулювання ЗЕД набуває, враховуючи основні напрями в зовнішньоекономічній і політичній стратегії України, які передбачають інтеграцію в ЄС і ЄЕП. Це обумовлюється, по-перше, необхідністю змін в принципах функціонування системи державного регулювання ЗЕД в Україні, а по-друге, - вимогою узгодження вітчизняної законодавчої бази ЗЕД з відповідними нормами законодавств інших країн. До проблем, які можна визначити у зв'язку з цим, слід також віднести відсутність в країні належного нормативного підгрунття для здійснення деяких видів ЗЕД, зокрема у сфері руху капіталів, торгівлі об'єктами інтелектуальної власності та ін. [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Правовим питанням регулювання ЗЕД в Україні присвячено досить багато досліджень. Інтерес представляють практичні посібники з організації і здійснення ЗЕД, в яких систематизовані наочні аспекти її регулювання і особливості залучення суб'єктів підприємництва до відповідальності за порушення ними певних норм законодавства [5]. Разом з тим, питання структури системи державного регулювання ЗЕД не знайшло гідного відображення в науковій літературі.

Аналіз літературних джерел показав, що більшістю авторів проблема правового забезпечення функціонування системи державного регулювання ЗЕД або не розглядається, або її аналіз носить поверхневий характер, унаслідок чого, питання про підстави діяльності, компетенції, повноваження органів державного регулювання ЗЕД залишається невиясненим.

Тому метою статті є детально розглянути проблему правового забезпечення функціонування системи державного регулювання ЗЕД та систематизувати функції державного регулювання ЗЕД і їх розподіл між органами влади.

Матеріали та результати дослідження. Регулювання ЗЕД України здійснюється:

- державою, в особі її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою;

- самими суб'єктами ЗЕД [10].

Суверенну державну політику проводять органи державної влади і органи місцевого самоврядування, які утворюють складну систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Остання, як суб'єкти регулювання, включає: Верховну Раду України; Президента України і його Адміністрацію; Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Міністерство економіки по питаннях європейської інтеграції України; Міністерство закордонних справ України; Державну митну службу України; Державну податкову адміністрацію України, Антимонопольний комітет України; Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі; Державну службу експортного контролю України; місцеві ради і їх виконавські і розпорядливі органи; місцеві державні адміністрації; територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України [3].

В межах компетенції центральних органів влади вирішуються питання загального забезпечення ЗЕД, визначення інструментів державного регулювання і порядку їх застосування, формування фондів фінансових ресурсів для розвитку ЗЕД і інші засоби, які визначають найбільш важливі моменти здійснення ЗЕД.

На рівні регіонів України соціально-економічне управління у сфері ЗЕД здійснюють обласні державні адміністрації (уряд Автономної Республіки Крим, міські адміністрації міст Києва і Севастополя). Так, згідно статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», у веденні останніх, в межах і формах, визначених Конституцією України і законами України, відноситься вирішення питань по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності.

Держава застосовує правові, адміністративні і економічні методи регулювання ЗЕД.

Правове регулювання ЗЕД включає:

- розробку і ухвалення нормативної бази в Україні і виконання норм міжнародного права;

- приєднання України до міжнародних організацій і конвенцій;

- складання міждержавних угод; (договори про торгівлю і угоди про ліквідацію подвійного оподаткування) [4].

Адміністративне регулювання зовнішніх зв'язків здійснюється за допомогою таких важелів, як:

- реєстрація суб'єктів зовнішньоекономічних відносин;

- реєстрація зовнішньоекономічних контрактів;

- розробка системи нетарифного регулювання ЗЕД;

- митне регулювання;

- оперативне регулювання ЗЕД.

З метою збалансованого розвитку ЗЕД і удосконалення інструментів реалізації зовнішньоекономічної політики країни, в особливих випадках, застосовують заходи оперативного регулювання ЗЕД, а саме: тимчасове припинення ЗЕД і застосування індивідуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин [6].

До економічних регуляторів відноситься:

- розробка і встановлення податків у сфері зовнішнього відношення;

- затверджений порядок накопичення і використання валютних засобів суб'єктів ЗЕД;

- встановлення системи розрахунків і кредитування експортно- імпортних операцій [7].

Мета державного регулювання ЗЕД - ухвалення системи норм і заходів, направлених на захист національного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Одним з найбільш поширених регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично всі країни світу з його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання (від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок засобів, вилучених на межі)

Спеціально уповноваженим органом державного управління в області митної справи є Державний митний комітет України [9].

Митне регулювання ЗЕД України здійснюється відповідно до Митного кодексу, Законів України і міжнародних договорів. Митні тарифи будь-якої країни є переліком товарів, які оподатковуються митом. Ці товари об'єднані в групи по ознаках походження (рослинні, тваринні, промислові і тому подібне) і по ступеню обробки товару. Мито - це податок, який стягується у зв'язку з ввезенням іноземного товару в країну [1].

Кожна країна має свою національну структуру тарифу. Впродовж багатьох років, багато держав прагнули уніфікувати митні бар'єри. До певної уніфікації тарифів спонукали численні угоди, заключні після ІІ світової війни (ГАТТ - Генеральна Асамблея по торгівлі і тарифам, ЄЕС - Європейська економічна співдружність, НАФТА (Північно-американська угода про вільну торгівлю), які вимагали зіставлення тарифів різних країн. У 1950 р. в Брюсселі була підписана конвенція про уніфікацію номенклатури митних тарифів і створення, так званої брюссельської схеми митного тарифу. У основу цієї схеми покладений розподіл товарів за виробничим принципом [3].

У табл. 1 приведені загальні функції державного регулювання, які логічно витікають з системи принципів ЗЕД, і їх розподілу між органами державного регулювання.

Таблиця 1 - Загальні функції державного регулювання ЗЕД і їх розподіл між органами влади

Аналіз функцій державного регулювання ЗЕД, які делеговані регіональним і місцевим органам влади і самоврядування, дозволяє стверджувати, що регулятивні важелі зміщені у бік ланки центральних органів влади. Це значно звужує можливості впливу нижчих рівнів державного управління на розвиток ЗЕД, особливо на тлі централізації бюджетного процесу і недоліком власних засобів для здійснення регулятивних заходів. Такий стан справ суперечить європейській регіональній політиці.

Політика створення нормативно-правового поля ЗЕД повинна враховувати прагнення нашої країни інтегруватися в світовий соціально- економічний простір і необхідність підвищення стабільності і сприятливості вітчизняного законодавства для розвитку відповідних зв'язків. Проте, досвід показує, що окремі дії уряду прямо суперечать вищевикладеним міркуванням, наприклад, порушення державних гарантій щодо незмінності законодавства у сфері загального підприємництва, іноземного інвестування; нераціональність податкової політики у сфері міжнародних фінансових операцій (лізингу, факторингу) і ін. Подібна нестабільність в нормативній базі регулювання ЗЕД свідчить, швидше, про непродуманість дій держави і їх ситуативну спрямованість.

Висновки

У результаті проведеного аналізу, можна зробити висновки про те, що: в умовах, коли першочерговими завданнями України у сфері ЗЕД виступають вступ до СОТ, адаптація національного законодавства до норм і стандартів Європейського Союзу, подальше відкриття ринків і зняття штучних обмежень щодо продукції українських товаровиробників в ЄС, Росії і США; забезпечення якнайкращих умов для залучення іноземних інвестицій, дотримання інтересів України при визначенні нових маршрутів транспортування енергоносіїв з Росії, створення максимально сприятливих умов для діяльності українських товаровиробників на ринках Азії, Африки і Латинської Америки, - проблема удосконалення нормативно-правового забезпечення ЗЕД і її регулювання набуває особливої гостроти. У цьому аспекті логіка розгляду особливостей державного регулювання ЗЕД шляхом конкретизації принципів ЗЕД і нормативно-організаційного механізму їх реалізації, дозволяє проявити і зняти внутрішні суперечності в існуючій системі законодавства ще на рівні основоположних основ.

Список літератури

1. Багрова І. В., Рєдіна Н. І., Власюк В. Є., Гетьман О. О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / За ред. д-ра екон. наук, проф. І. В. Багрової. - Київ : Центр навчальної літератури, 2004. - 580 с.

2. Вишняков А. К. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. - Харьков : ООО "Одиссей", 2005. - 256 с.

3. Гребельник О. П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - Київ : Центр навчальної літератури, 2004. - 384 с.

4. Дегтярева О. И., Полянова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М. : Дело, 2000. - 320 с.

5. Жеманюк О. М. Зовнішньоекономічні стратегії розвитку підприємства: Автореф. дис.канд. екон. наук: 08.06.01 / О.М. Жеманюк; Харк. нац. екон. ун-т. - Х., 2006. - 20 с.

6. Багрова І. В., Редіна Н. І., Власюк В. Є., Гетьман О. О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. / І. В. Багрова, Дніпропетр. держ. фін.-екон. ін-т. - Д., 2002. - 584 с.

7. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. / М.І. Дідківський. - К. : Знання, 2006. - 463 с.

Размещено на Allbest.ru