Еволюційна складова міжнародних процесів кластеризації

Еволюція локальних виробничих систем кластерного типу в Європейському Союзі відбувалася у напрямку збільшення “ критичної маси” кластерів, яка спромоглася б справити вплив на підвищення конкурентоспроможності як окремих країн, так і ЄС загалом. Це проявилося в тому, що поступово суть кластерних об'єднань змінювалася і збагачувалася. Ці процеси представлені схематично на рис. 3. Насамперед еволюціонувала національна і регіональна кластерна політика. Ініціативи у створенні кластерів трансформувалися від завдань з розвитку промислового виробництва, підвищення його продуктивності й ефективності до впровадження інновацій та економічних перетворень з урахуванням суспільних і соціальних аспектів. Змінювалися і масштаби ініціатив від суто місцевих проблем до національних та глобальних.

Певною мірою можна стверджувати, що інноваційна складова майже завжди включалася в концепцію створення кластерів. Проте з часом вона все більшою мірою почала ставитися на чільне місце. Для цього спрямування коштів місцевих і державних бюджетів орієнтується на “ інноваційну складову - with an innovative component” в Італії (зокрема, в регіонах Veneto і Emilia-Romagna), “ інноваційні мережі - Innovation Networks” - у Данії і “ регіональні інноваційні системи - Regional Innovation Systems” - у Швеції [9, с. 12]. Поступово інновації набирають домінуючого статусу в кластерах всіх видів, що обумовлює, зрештою, зміну логіки і фокусів кластерних ініціатив. Якщо на початках тематичний блок кластера обмежувався, так би мовити, видимими цілями, наприклад будівництвом чи медициною, то тепер кінцевою метою стає відповідно благополучне життя у будинку і здорове старіння. кластеризація підприємство ресурсний виробничий мережевий

Потенціал кластерних систем виявив великі резерви для започаткування нових інноваційних напрямків бізнесу. Вони починають використовуватися в якості платформ для “переключення” на інші джерела знань, залучення нових партнерів та міжнародне співробітництво. Нині поширюється створення кластерних організацій посередницького типу, які в якості ринкової ніші виконують місію платформи для інноваційної діяльності різних компаній новаторів, науково-дослідних установ і споживачів їхньої продукції та послуг.

Вихід кластерів на міжнародний рівень дозволяє розширити зовнішнє географічне середовище його внутрішнього розвитку. Інтернаціоналізація і транскордонне співробітництво кластерів відкривають нові можливості для інновацій з урахуванням національних особливостей. В Угорщині акцент робиться на участі в міжнародних проектах. Польською програмою кластерної політики на 2014-2020 роки стимулюється як підтримка експорту малих та середніх підприємств, так і розширення зв'язків з науково-дослідними організаціями та інноваційними колами за межами країни. У Швеції інтернаціоналізація кластерних ініціатив орієнтується на включення малого і середнього бізнесу до міжнародних ланцюжків знань та інновацій (international nodes of knowledge and innovation) і тим самим на участь та виконання спільних проектів.

Попри наявність певних національних особливостей інтернаціоналізації кластерних ініціатив всі вони засновуються на використанні інструментів маркетингу і брендингу. Це дає можливість популяризувати кластери на світовому підприємницькому “ полі” і формувати зустрічний міжнародний інтерес до співпраці з кластерами, що створюються на теренах окремих регіонів і держав. Маркетинг і насамперед брендинг стають важливим елементом стратегії інтернаціоналізації, орієнтованої на “ вирощування” успішного кластера.

Інтернаціоналізація, як показано у звіті для Транснаціонального альянсу сприяння зростанню ефективності і підтримки співпраці кластерів (TACTICS) Міністерством економічного розвитку Італії, призводить до підвищення відкритості малих і середніх підприємств та виходу їхнього бізнесу на глобальний рівень. При цьому за взірець взято досвід області Венето (Veneto), адміністрація якої активно підтримує у процесах кластеризації вироблення загального брендингу для просування місцевої продукції за кордоном. Особливістю цього регіону Північної Італії є переважання малих, середніх і мікропідприємств, що спонукало до розробки моделі “промисловий кластер” (industrial cluster). Цікаво, що кластеризація розпочалася спонтанно із зустрічі представників місцевих компаній для обміну інформацією та вироблення пропозицій щодо можливостей взаємовигідної співпраці. Вона переросла у створення мережі співробітництва і формування почуття ідентичності. Законодавці області ввели визначення продуктивного кластера (productive cluster), у зміст якого заклали поряд з класичними елементами поняття “ кластер” також готовність місцевих акторів бізнесу спільно працювати для територіального розвитку. Кластерна модель області Венето забезпечила розробку нового підходу до регіонального управління з використанням історичної концепції регіону. Підтримка кластера, зокрема і фінансова, здійснюється за умов включення у систему консолідованої виробничої спеціалізації, що офіційно визнана в регіоні. Відповідно обласні органи влади сприяють зміцненню довіри до кластера насамперед на основі присвоєння знака “ якості” (“quality” label) відповідно до встановлених правил [9, с. 70-71].

Інтернаціоналізація кластерних ініціатив може бути інтерпретована як вертикальний вектор взаємодії, який не потребує врахування територіального фактора. Натомість для сучасного регіонального менеджменту є нагальною потребою співпраця між підприємствами різних кластерів, розташованих на території адміністративної одиниці, або загалом міжкластерне співробітництво. Така модель розвивається в автономній області Іспанії Каталонія (Catalunya) і у федеральній землі Верхня Австрія (Upper Austria), політики якої підтримали угрупування компаній різних галузей (меблевих, харчових, видавничих, охорони здоров'я) [9, с. 70-71]. Передбачається, що міжкластерна співпраця сприятиме розробці і виробництву принципово нових інноваційних продуктів, адже суто секторальний підхід не дає несподівано нових рішень, як це відбувається в рамках міжгалузевих пошуків. Особливо важливого значення надається міжкластерній співпраці, вважаючи, що вона має значний потенціал формування динамічних кластерів майбутнього.

В економічній думці Європейського Союзу домінуючим є розуміння того, що кластери у майбутньому залишаться важливим інструментом економічної політики і практики. Саме через це програми, що розробляються, передбачають посилення кластерних ініціатив та покращення їхнього бізнес-середовища. У цих рамках планується розширити залучення малих і середніх підприємств до процесів кластеризації, формування кластерних ініціатив на основі актуальних наукових розробок, проведення кадрової політики, що орієнтована на залучення до менеджменту та інноваційної діяльності талановитих працівників. У Франції для реалізації цієї мети входить у практику присвоєння титулів “ інноваційне підприємство кластера” (innovative cluster enterprise). Нині готуються законодавчі акти, які такому порядку мають надати офіційного статусу.

Еволюція європейських кластерних ініціатив орієнтується у другому десятилітті XXI століття на ідеї економіки знань. З огляду на це розширюється співпраця між виробничими компаніями і науковими установами в питаннях підвищення інноваційного потенціалу кластерів. У Німеччині кластерна політика визначається як інтенсифікація співробітництва наукових установ і бізнесу з метою отримання доданої вартості по всьому ланцюжку створення вартості і мобілізація вільних ресурсів (intensification of cooperation between science, research and business in order to generate added value along the entire value chain and to mobilise resources that are not being utilized). У Франції кластерна політика реалізується за схемою “полюсів конкурентоспроможності - poles de compMitiviW”. У 2005 році були підтримані 1000 проектів R&D в рамках цієї ініціативи, на які витрачено 4,8 млрд. євро державних і приватних інвестицій [9, с. 17]. Вони направляються на модернізацію малих і середніх підприємств, яка стає можливою за умов використання нових знань. З огляду на це в Європейському Союзі популяризується досвід історичної провінції Vqrmland, який полягає у розвитку форм консолідації науково-дослідних організацій у навколишньому оточенні, залученні до кластерної мережі висококваліфікованих дослідників і розвитку співпраці між науково-дослідними організаціями та компаніями, що об'єдналися у локальні виробничі системи. Широковідомий також приклад Польщі, де три авіаційних кластери, які представляють 95% компаній свого сектору, здійснюють фінансування співпраці з науково-дослідними установами над великими проектами розвитку.

Зростання ролі людського фактора у функціонуванні локальних виробничих мереж формує потребу у створенні системи постійного живлення кластерів працівниками, здатними швидко і компетентно вирішувати нові завдання, які ставлять конкуренція на ринку і розвиток науково-технічного прогресу. Це свого роду безперервний процес “живлення компетенцій - competence supply”, який спонукає учасників кластерних ініціатив розвивати співпрацю з навчальними закладами у напрямку формування змісту освіти і здійснення діяльності з їх підтримки. У Польщі авіаційний кластер включився в освітню діяльність на всіх рівнях, включно з початковою школою.

Орієнтація кластерних ініціатив на інноваційний розвиток обумовила появу компаній, які спеціалізуються на наданні послуг, що забезпечують використання найостанніших досягнень науки і техніки. Як правило, ринковою нішею таких наукомістких фірм є малі й середні підприємства. Водночас місія інноваційних сервісних фірм ще чітко не вималювалася. Стратегічно їх цілі полягають у виконанні ролі драйверів для забезпечення економічного зростання у виробничому секторі на основі нових технологій. З цією метою кластерні платформи європейських країн працюють над тим, щоб чітко визначити форми і методи розвитку інноваційних сервісних компаній та їх компетенції.

Кластери як нова форма розподілу і кооперації праці можуть ефективно функціонувати за умови розробки відповідних методів менеджменту. Нині кожне кластерне об'єднання підприємств і організацій намагається цю проблему вирішувати самотужки. Унаслідок застосування такого підходу нині накопичено достатньо рішень, щоб узагальнювати чи тиражувати накопичений досвід акторами різних груп. Зрозуміло, що тим самим можна справити позитивний вплив на економічне зростання і нові інноваційні рішення. Методи вирішення такого завдання є різні. Так, у регіоні Південної Данії (Region of Southern Denmark) створюється “лавка навчання для інших регіонів, у яких відбувається спадкова тенденція розвитку - bench-learning from other regions who have taken a top-down approach to cluster development” [9, с. 39].

Загалом формується тенденція до більш глибокої і розгалуженої інституалізації кластерної організації. Йдеться про створення юридичних осіб, які спеціалізуються на сприянні реалізації кластерних стратегій. Високоефективні фірми інфраструктурного характеру формуються в Німеччині Федеральним міністерством з економіки і технологій у рамках ініціативи “ Німецькі мережі компетенції - Kompetenznetze Deutschland Initiative”. Ці мережі орієнтуються на створення найбільш інноваційних і високопродуктивних технологій. Після ухвалення ініціативи членами мережі вони мають отримати знак якості (seal of quality), що дає підстави кластеру на отримання фінансової та інших видів підтримки.