Управлінські аспекти технологічного розвитку інформаційно-комунікаційних підприємств: наукомісткість, транснаціоналізація та модель вибору оптимальної технології

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, м. Київ

Управлінські аспекти технологічного розвитку інформаційно-комунікаційних підприємств: наукомісткість, транснаціоналізація та модель вибору оптимальної технології

Сакалош Т.В., асистент

Анотація

Проаналізовано наукомісткість вітчизняних та зарубіжних підприємств телекомунікаційної галузі, модель технологічного розриву при міжнародній передачі телекомунікаційних технологій, управління технологічними ресурсами та технологічним розвитком. Запропоновано трьохвимірну модель вибору оптимальної технології у базисах „виробництво-потреба-користувач”.

Annotatіon

The article reveals the analysis of domestic and foreign telecommunication enterprises science intensiveness, model of technological break during the international telecommunication technology transfer, management of technological resources and technological development. The author propose 3D model of optimum technology choice in the basis of production-demand-customer.

Вступ

наукомісткість транснаціоналізація світовий телекомунікаційний

Транснаціоналізація світової економіки, відсутність інших конкурентних переваг крім дешевої робочої сили у порівнянні з країнами Заходу стимулюють пошук нових шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, одним із яких нами вбачаються новітні технології.

Суперечність відношення до технологічного розвитку останнім часом набула яскраво вираженого характеру. З одного боку, має місце загальновизнаність ролі науково-технічного прогресу як невід'ємного та вирішального чинника економічного розвитку, але з іншого ? ігнорування його в моделях стратегічного розвитку держави, галузі, підприємств. Недостатнє фінансування науково-технічних робіт на макро та мікро рівнях призводить до відсталості вітчизняних технологій у галузях, які стрімко розвиваються, таких як інформаційно-комунікаційна.

Проблеми технологічного розвитку підприємств відображені у роботах відомих вчених: С. Ф. Покропивного, Б. А. Маліцького, Ю.М. Бажала, В.Г. Герасимчука, В.П. Соловйова, А. І. Яковлєва, Б. Твісса, Г. Клейнера, Р.А. Фатхутдінова, В. В. Глухова, М.А. Бендикова та інших.

Теоретичну основу дослідження складає системний підхід до аналізу технологічного розвитку підприємств. Методологічну основу становлять методи логічного узагальнення, системного аналізу, апарат математичної логіки.

Основною метою дослідження є аналіз сильних та слабких сторін застосування моделі технологічного розриву при міжнародній передачі технологій, порівняльний аналіз наукомісткості вітчизняних та зарубіжних підприємств телекомунікаційної галузі, аналіз особливостей інформаційно-комунікаційних технологій у системі підприємства та удосконалення моделі управління технологічним розвитком підприємства.

1. Результати досліджень

1. Наукомісткість інформаційно-комунікаційних підприємств. У низці технологічних укладів інформаційно-комунікаційні технології відносяться до 6 технологічного укладу [1, 2], що пов'язано, в першу чергу, з їх значною наукомісткістю. Рівень наукомісткості визначається як відношення витрат на НДДКР при розробці технології до виручки, отриманої від продажу технології або послуг, які продукуються з її використанням.

Зокрема, витрати на НДДКР телекомунікаційними компаніями у світі коливаються від 0,1 до 4 % від виручки (наприклад, у France Telecom 2 % персоналу проводять НДДКР від загальної чисельності зайнятих; на фінансування даних робіт витрачається 4 % виручки). Порівняльний аналіз деяких телекомунікаційних компаній світу наведено у табл. 1 (за даними Google Finance [3]) свідчить про значні відмінності у фінансуванні НДДКР, кількості зайнятих, що проводять дані роботи.

Таблиця 1 Показники фінансової діяльності, витрат на НДДКР та чисельність науково-технічного персоналу у 2006 р.

Аналіз табл. 1 дає змогу дійти висновків, про неефективність (або відсутність) проведення НДДКР на підприємстві Укртелеком, порівняно з FT та BT Group. Зокрема, Укртелеком, маючи у своїй структурі науково-технічний центр не проводить робіт з розробок нових технологій у достатній мірі, спеціалізуючись на випробуванні вже існуючих технологій. Зазначене підприємство співробітничає з вітчизняними та закордонними профільними науково-дослідними інститутами, університетами та лабораторіями, які здійснюють розробки у галузі інформаційно-комунікаційних технологій.

Рівень наукомісткості інформаційно-комунікаційних технологій зростає у всіх регіонах світу. Зокрема, зміна структури зайнятих у телекомунікаційному секторі США опосередковано свідчить про зростання ролі НДДКР у господарській діяльності інформаційно-комунікаційних підприємств (табл. 2 [7]).

Таблиця 2 Порівняння зміни структури зайнятості у телекомунікаційному секторі США та ВАТ „Укртелеком”

Значні темпи зростання, які спостерігаються у галузі інформаційно-комунікаційних технологій [9, 10], не сприяють розвитку власних (вітчизняних) технологій, а досягаються завдяки впровадженню та використанню технологій: азіатського виробництва (для сервісів з невисокими вимогами надійності та якості) - послуги мобільного зв'язку ВАТ „Укртелеком” за технологіями Huawei Technologies; європейських виробників (для сервісів з високою надійністю та відмовостійкістю) ? кросове та опто-волоконне обладнання Reichle&De-Massari для магістральних ліній зв'язку ВАТ „Укртелеком”.

Що стосується потенціалу телекомунікаційних підприємств, то більшість з представлених іноземних компаній або куплені телекомунікаційними ТНК, або такими являються, що в деякій мірі ускладнює оцінку їх потенціалу через процеси M&A [11, c. 211]. Порівняння технічних та економічних показників діяльності вітчизняних та закордонних телекомунікаційних компаній у 2005 р., а також фінансові показники діяльності та їх рейтинги наведено у табл. 3 та 4 ([12] доповнено автором).

Таблиця 3 Порівняння технічних та економічних показників діяльності вітчизняних та закордонних компаній у 2005 р. [7]

Таблиця 4 Вибірка чотирьох телекомунікаційних ТНК з рейтингу Fortune 500 (червень 2005 р.)

2. Міжнародна передача технологій з використанням моделі технологічного розриву. Модель управління технологічним розвитком в умовах глобалізації націлена на зменшення витрат ресурсного, технологічного та кадрового забезпечення [13, 14]. Одним із способів міжнародної передачі технологій є використання моделі технологічного розриву, наведеного на прикладі телекомунікаційної галузі. Термін технологічного розриву між телекомунікаційними технологіями в Україні та технологіями Західноєвропейських країн в середньому складає 8-10 років (рис. 2).

Рис. 1 Життєві цикли технологій стільникового зв'язку у Західній Європі та Україні

Початок фази зниження життєвого циклу інформаційно-комунікаційної технології є оптимальним періодом для продажу даної технології країнам з нижчим рівнем технологічного розвитку (до яких відноситься й Україна). З одного боку використання моделі технологічного розриву дозволяє збільшити життєві цикли технологій та досягти вищезазначених цілей для країн-розробників й прискорити технологічний розвиток в галузі для країн, що освоюють імпортні технології. Разом з тим, інвестування одержаних коштів від продажу технології, устаткування, надання послуг з експлуатації та ремонту використаного устаткування у розробку й освоєння нової технології всередині розвинутої країни збільшує технологічне відставання країни з низьким технологічним розвитком, адже поки застаріле технологічне устаткування в Україні окупить витрати, країна-постачальник використовуватиме принципово нову телекомунікаційну технологію.

Таким чином, реінвестування у розробку й освоєння нової технології тільки всередині технологічно розвиненої країни лише збільшує технологічне відставання країн з низьким технологічним розвитком.

3. Інформаційно-комунікаційні підприємства: від управління технологічними ресурсами до управління технологічним розвитком. Управління технологічними ресурсами інформаційно-комунікаційного підприємства спрямоване на продумане, зважене використання технологій у процесі створення продуктів та послуг.

Процес управління технологічними ресурсами з позиції системного підходу ? це управління інформаційно-комунікаційними технологіями у межах внутрішнього середовища системи (цеху, підрозділу, підприємства), яке полягає у підтриманні апаратного та програмного забезпечення (двох взаємозв'язаних підсистем) інформаційно-комунікаційних технологій на належному рівні розвитку (перманентна модернізація апаратного та програмного забезпечення) ? послідовність заходів з технологічної діагностики, модернізації компонентів та блоків системи, оновлення програмних засобів; повне завантаження ресурсів інформаційно-комунікаційних технологій у виробничій та комерційній діяльності підприємства з урахуванням вимог резервування. В залежності від об'єктів процес управління поділяється на технічне (засоби зберігання, резервування інформації, серверна підтримка) та інформаційне управління (засоби розробки та проектування, пристрої підтримки сервісів) інфраструктури; управління програмними засобами з підтримки управління ресурсами підприємства, інструментів персональної роботи працівників, засобів комунікацій [15, 16].

Головною особливістю інформаційно-комунікаційних технологій на вітчизняних підприємствах являється дуальність технологій в економічній системі. Одночасно невід'ємна складова та засіб взаємозв'язку інших елементів системи. Інформаційно-комунікаційні підприємства (особливо, ті що спеціалізується з надання послуг) виступають одночасно постачальниками та споживачами власних (або використовуваних) технологій. Зазвичай, оператори зв'язку використовують ті ж канали, що й для надання послуг споживачам, для забезпечення технологічного процесу надання послуг (управління з'єднаннями, обробка сигналів, контроль відмов, управління персоналом тощо). З урахуванням вищезазначеного управління технологічними ресурсами можна узагальнити до управління технологічним розвитком підприємства.

Наявність стабільного зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства достатня для застосовування стратегії технологічного розвитку, яка спирається на основні функції управління [17, 18]. В такому випадку стратегія складатиметься з активних та підтримуючих функцій (рис. 2).

4. Модель вибору оптимальної інформаційно-комунікаційної технології. Основним етапом розробки стратегії технологічного розвиту для підприємств інформаційно-комунікаційної галузі являється вибір інформаційно-комунікаційної технології. Актуальність даного питання зумовлена недосконалістю методик вибору технологій стосовно інформаційно-комунікаційних технологій в умовах динамічних процесів, які спостерігаються у даній галузі на протязі п'ятнадцяти років [19].

Стратегія технологічного розвитку підприємства передбачає комплекс заходів з модернізації технологічного процесу, створення/придбання та освоєння новітніх технологій [20]. Створенню (освоєнню) чи модернізації технології передує вибір серед сукупності альтернативних технологій, адже досягнення результатів можливе з використанням різних технологій. Визначальними чинниками, які повинні враховуватися при виборі технології на підприємстві, обмеження зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства інформаційно-комунікаційної галузі [21]. Загальними серед них є: 1) здатність виробити продукт (надати послугу); 2) обмеження виробничого характеру (наприклад, закритий діапазон частот); 3) уподобання (очікування) користувачів від технології; 4) потреба у технологіях. Таким чином виконання умови балансу основних факторів дозволить обрати оптимальну технологію для конкретного підприємства (рис.3).

Рис. 2 Активні та підтримуючі функції управління технологічним розвитком підприємства

Рис. 3 Трьохвимірна модель вибору (створення) оптимальної технології у вимірниках „виробництво-потреба-користувач”

Гіперболічні криві на рис. 3 відповідають процесу вдосконалення інформаційно-комунікаційних технологій. Вгнутість кривої визначається новизною технології. Оптимальною є технологія у даній моделі при збігу трьох максимумів: виробничих можливостей, уподобань споживачів та задоволення потреб.

Висновки

1. Наукомісткість підприємств виявляється комплексним та ключовим показником, за яким можна характеризувати не тільки витрати на НДДКР, а й технологічну політику керівництва (науково-технічні кадри, використання власних технологій чи придбаних у виробничому процесі тощо).

2. Витрати на НДДКР транснаціональними компаніями у галузі наукомістких виробництв досягають 10 % від виручки. Таким чином, конкуренція вітчизняних підприємств на світових ринках інформаційно-комунікаційних технологій є ускладненою.

3. Науково-технічний розвиток вітчизняних підприємств повинен ґрунтуватися не тільки на так званій модернізації ? придбанні передових в Україні, але широко використовуваних або застарілих в технологічно розвинених країнах, технологіях, а й у розробці вітчизняних аналогів починаючи від удосконалення й закінчуючи унікальними ноу-хау.

4. Дуальність інформаційно-комунікаційних технологій у економічній системі підприємства дозволяє зробити перехід від управління технологічними ресурсами до управління технологічним розвитком підприємства даної галузі, що дозволяє розв'язувати завдання комплексно.

Література

1. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажала. - К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. - 320 с.

2. Геєць В. Наука і виробництво: партнери чи конкуренти? Деякі аспекти сучасної інноваційної політики України // Президентський вісник, №3, 7 квітня 2004.

3. Google Finance. http://finance.google.com.

4. London Stock Exchange's Regulatory News Service http://miranda.hemscott.com.

5. Україна телекомунікаційна. Річний звіт ВАТ «Укртелеком» 2006 [Electronic Resource] / Укртелеком, 2007. - Read 24 April 2007.

6. Алло. Годовой отчет ОАО «Ростелеком» 2006 [Electronic Resource] / Ростелеком, 2007. - Read 25 April 2007.

7. Белов И. Обзор телекоммуникационных компаний [Electronic Resource] / Finam-Research, 2006. - Read 15 March 2006. http:// research.finam.ru.

8. Річний звіт ВАТ «Укртелеком» за 2005 р. [Electronic Resource] / Укртелеком, 2006. - Read 22 June 2006.

9. Gerasymchuk V., Sakalosh T. High technologies development as a factor of national economy competitive recovery // Enterprise management: diagnosis, strategy, efficiency: Conference proceedings 14th International Scientific Conference, 5-6 October 2006, Vilnius: VGTU Press “Technika”, 2006. - p. 76-77.

10. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат. - К.: Держкомстат, 2005. - 316 с.

11. Karaoke capitalism, management for mankind / Ridderstrеle J., Nordstrom K.A. - Stockholm: Fдlth & Hдssler, Vдrnamo, 2003. - 324 p. ISBN 91-89388-19-4.

12. Ефанов А. Тенденции развития телекоммуникационных ТНК // Мировая экономика и международные отношения. - М.: Изд-во «Наука», 2006, № 11. ? с. 43.

13. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 т. - Т. 1 /Д.Г. Лук'яненко, А.М. Поручник, Л.Л. Антонюк та ін.; За заг. ред. Д.Г. Лук'яненка, А.М. Поручника. - К.: КНЕУ, 2006. - 816 с.

14. Попкова Н.В. Глобальные проблемы современности и технологическое развитие// Вестник Московского университета. Сер.7. Философия.- М., 2005.- 1.- С.96-106.

15. Крижний Г.К. Стратегічний технологічний менеджмент: Навч. посібник. - НТУ „ХПІ”, 2004. - 448 с. - рос. мовою.

16. Кравченко Т.К., Пресняков В.Ф. Инфокоммуникационные технологии управления предприятием: Уч. пособие. - М.: Изд-во ВШЭ, 2003. - 243 с.

17. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. - 271 с.

18. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995. - 266 с.

19. Войтко С.В., Ангелов К.П. Менеджмент у телекомунікаціях: Навч. посіб. / За наук. ред. В.Г. Герасимчука. - К.: Знання, 2007. - 295 с. ISBN 966-346-219-1.

20. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. М.: ВлаДар, 1993.

21. Управление научно-техническими исследованиями и разработками в машиностроении / В.П. Бабич, В.Ф. Халина, В. А. Крикунова и др. - К.: Наук. думка, 1987. - 134 с.

Размещено на Allbest.ru