Політика мультилінгвізму Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політика мультилінгвізму Європейського Союзу

Н.П. Карпчук - кандидат

філолологічних наук, доцент

кафедри міжнародної інформації

факультету міжнародних відносин

Волинського національного

університету імені Лесі Українки

Йдеться про засоби та інструменти імплементації Європейським Союзом політики мультилінгвізму; визначаються напрями мовної політики ЄС; досліджується статус мов країн-членів ЄС.

Ключові слова: мультилінгвізм, офіційна мова, робоча мова, напрями мовної політики ЄС.

Карпчук Н. . Политика мультилингвизма ЕС. Рассматриваются способы и инструменты имплементации Европейским Союзом политики мультилингвизма; определяются направления языковой политики ЕС; исследуется статус языков стран-членов ЕС.

Ключевые слова: мультилингвизм, официальный язык, рабочий язык, направления языковой политики ЕС.

Karpchuk N.P. The EU Policy of Multylinguism. The article focuses on the means and instruments of the multylinguism policy implementation by the EU; the strands of the EU language policy are defined; the status of the languages of the EU member-countries is researched.

Key words: multylinguism, official language, working language, strands of the EU language policy.

Постановка наукової проблеми та її значення. Протягом тисячоліть досвід людства переконливо доводить, що мова об'єднує народи у нації і зміцнює державу. Мови є основним фактором культурної ідентичності. Європейський Союз заснований на принципах різноманітності культур, звичаїв та вірувань, що включає також мови. На континенті, де спілкуються такою великою кількістю мов, це природно. Отож не дивно, що девіз Європейського Союзу - “єдність в різноманітності” (“Unity in diversity”) - відображає багатомовність як основу ЄС. Проте в епоху глобалізації лінгвістична різноманітність стала більш очевидною через зростання контактів з іноземцями (обмін студентами, переселення чи бізнес у Європі, туризм тощо): люди змушені спілкуватися не рідними мовами, тому й постає проблема сприяння та певним чином регулювання взаємодії в мультилінгвальному та мультикультурному середовищі.

Аналіз досліджень із цієї проблеми. Проблема мультилінгвізму привертає увагу, насамперед, філологів, які досліджують соціальний контекст мови, зокрема мовну поведінку (А. Павленко, М. Кондакова, Є. Литвиненко, Н. Бікова), та педагогів, які прагнуть виробити методики навчання кількох мов паралельно (О. Смірнова, К. Тремблей). Однак дослідження мультилінгвізму в контексті політики Європейського Союзу залишається поза увагою науковців, хоча ЄС неодноразово вказував на важливість багатомовності для громадян Союзу.

Так, ще у 1994 р. Європейська комісія ЄС прийняла програмний документ “Шлях Європи до інформаційного суспільства”, де одним із принципів діяльності ЄС в галузі інформації та комунікації визначається впровадження багатомовності в інформаційну та комунікаційну діяльність, збереження національно-культурної самоідентичності та ідентичності [1].

Стаття 22 Хартії ЄС про основні права (EU's charter of fundamental rights), прийнята у 2000 р., вимагає поваги до лінгвістичної різноманітності, а стаття 21 забороняє дискримінацію, що ґрунтується на мові. Ці основні положення, а також повага до особи, відкритість культур, терпимість до інших становлять ключові цінності ЄС. Принцип поваги стосується не лише 23 офіційних мов ЄС, а й багатьох регіональних мов та мов меншин. Усе це робить ЄС не “плавильним котлом” як США, а місцем, де мовна різноманітність вважається цінністю.

Згідно з Лісабонською угодою (Treaty of Lisbon), яку підписали глави урядів держав-членів ЄС у грудні 2007 р., ЄС поважає багату культурну та мовну різноманітність та гарантує захист та збільшення культурної спадщини Європи [7].

Мета нашої статті - проаналізувати реалізацію політики мультилінгвізму (багатомовності) в ЄС. Відповідно до мети поставили такі завдання: з'ясувати тлумачення поняття “мультилінгвізм” Європейським Союзом, вивчити інструменти імплементації політики багатомовності, дослідити статус мов країн-членів ЄС.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування. Мови є основою для європейців, що хочуть працювати разом. Існує потреба навчати та пропагувати мовну спадщину держав-членів, але й слід розуміти один одного, сусідів, партнерів ЄС. Володіння багатьма мовами робить бізнес та громадян більш конкурентоспроможними та мобільними. Європейська комісія має ознайомлювати громадян ЄС зі своїми результатами мовою, яку вони розуміють. Сприяння багатомовності - чудовий спосіб об'єднати європейців. Під багатомовністю у ЄС розуміють “спроможність спільнот, груп та окремих осіб застосовувати на постійній основі більше ніж одну мову у своїй повсякденній діяльності” [3].

ЄС нараховує 23 офіційні та робочі мови (деякі з 27 держав-членів мають спільні мови), а саме: болгарська, чеська, датська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, ірландська, італійська, латвійська, литовська, мальтійська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, іспанська та швецька. До 13 червня 2005 р. ірландська мова не мала статусу офіційної мови ЄС, хоча є першою офіційною мовою Ірландської Республіки та мовою меншості Північної Ірландії. З часу вступу Ірландської Республіки до Європейської Економічної Спільноти (1973 рік) усі угоди ЄС публікуються ірландською мовою, цією ж мовою можна зробити будь-який запит. 13 червня 2005 р. міністри закордонних справ ЄС прийняли одноголосне рішення зробити ірландську офіційною мовою ЄС. Законопроекти, схвалені Європейським парламентом та Радою міністрів, перекладаються ірландською, здійснюються переклади ірландською й під час пленарних сесій Європарламенту. Ця постанова набула чинності 1 січня 2007 р.

Термін “офіційна мова” запропоновано 15 квітня 1958 р. у першому розпорядженні Європейської Економічної Спільноти, за яким статус офіційних отримали голландська, французька, німецька та італійська як мови тогочасних держав-членів. Мови, що мають статус “офіційна та робоча”, мають переваги: документи та відповіді можуть надсилатися до та від інституцій ЄС будь-якою з цих мов; розпорядження ЄС та будь-які законодавчі документи, як і офіційний журнал, публікуються офіційними та робочими мовами. Проте через часові та бюджетні обмеження лише невелика кількість документів перекладаються усіма мовами ЄС. Європейська комісія застосовує англійську, французьку та німецьку як загальні процедурні мови, а Європейський парламент робить переклад різними мовами залежно від потреб держав-членів [8].

ЄС проводить політику захисту та сприяння регіональним мовам та мовам меншин. Ще у 1992 р. Європейська комісія ініціювала дослідження мов меншин ЄС - “Euromosaic” [9]. У 2004 - 2005 р.р. Комісія впроваджувала проект ADUM, мета якого - надавати інформацію про програми ЄС стосовно фінансування проектів сприяння мовам меншин [4]. Інший проект CRAMLAP (Celtic, Regional and Minority Languages Abroad Project - Закордонний проект кельтської, регіональних мов та мов меншин) здійснював перевірку та оцінку використання у вищих навчальних закладах кельтської та регіональних мов чи мов меншин у Європі [2].

Деякими регіональними мовами можуть послуговуватися при перекладі. Наприклад, хоча каталонсько-валенсійська, гальська та баскська мови не є широко вживаними на національному рівні мовами Іспанії, однак є другими офіційними мовами на певній території країни, тому можуть бути офіційно застосовані при перекладах у ЄС. Уряд Іспанії підтримав таку пропозицію. Статус каталонської, якою розмовляє кілька мільйонів людей, є предметом окремих дискусій. Щодо уельської та шотландської мов, то уряд Великобританії не має планів пропонувати їх впровадження як офіційних мов ЄС.

Важливою частиною європейської мовної різноманітності є мова жестів. Австрія, Чеська Республіка, Фінляндія, Португалія та Словаччина визнають національну мову жестів на конституційному рівні. Решта держав-членів застосовує інші заходи чи закони для надання мові жестів офіційного статусу. Ці заходи підтримує Європарламент, який у 1988 р. прийняв Резолюцію про мови жестів, яка закликає Європейську Комісію та держави-члени сприяти мові жестів та гарантувати глухим людям можливість працювати та навчатися мовою, якою вони послуговуються [5].

ЄС сприяє лінгвістичні та культурній різноманітності своїх громадян через підтримку викладання та вивчення своїх мов. Мета ЄС - дати змогу своїм громадянам вільно розмовляти двома мовами, окрім рідної. Інституції ЄС працюють 23 офіційними мовами, що гарантує усім громадянам ЄС, незалежно від того, чи розмовляють вони основною європейською мовою чи менш відомою, рівний доступ до політики та законодавства ЄС.

Кожен із 27 членів ЄС, вступаючи до ЄС, визначає, яку мову хоче задекларувати як офіційну мову ЄС. Отож, не ЄС, а національні уряди держав-членів обирають єдину мову для офіційного використання. Політика ЄС у сфері багатомовності є унікальною, бо ЄС вбачає використання усіх мов своїх громадян як один із факторів, що сприяє прозорості, більшій легітимності та більшій ефективності. І на рівні культури, і на рівні підвищення якості життя ЄС активно працює над сприянням поширенню знань та використання офіційних мов по всьому Союзу [3].

Ще з часів заснування Єдиного ринку (Single Market) у 1993 р. багатомовність стала суттєвим фактором для громадян та підприємств, бо знання мов стало ключовим для працевлаштування, мобільності громадян та успіху в бізнесі. У 2002 р. в Барселоні на своєму засіданні Рада міністрів поставила ціль «Рідна мова плюс дві (іноземні мови) для кожного громадянина», що сприяє активній політиці у забезпечення навчання та викладання мов через різноманітні європейські освітні та навчальні програми [4].

Базуючись на успіху Європейського року мов 2001 р. (the European Year of Languages), у 2003 р. Комісія прийняла План дій “Сприяння вивченню мов та мовній різноманітності” на 2004-2006 р.р. (Promoting Language Learning and Linguistic Diversity). Було запропоновано три види заходів щодо вивчення мов, а саме: 1) від дошкільного до похилого віку; 2) якість навчання мов; 3) створення сприятливого середовища для навчання.

2008 р. був проголошений Європейським роком міжкультурного діалогу (European Year of Intercultural Dialogue); ще один аспект багатомовності постав у центрі уваги, а саме: мови як інструмент покращення взаємного порозуміння та інтеграції. Спроможність спілкуватися іноземними мовами визначається в освітній та навчальній робочій програмі (Education and Training work programme), зорієнтованій на 2010 рік. Зважаючи на це, мовна політика ЄС реалізовується у трьох основних напрямах, а саме: 1) заохочення вивчення мов та сприяння мовній різноманітності в суспільстві; 2) сприяння здоровій багатомовній структурі; 3) сприяння соціальній інтеграції через вдосконалення знань та визнання мов.

За допомогою спеціального циклу програм (Lifelong Learning Programmes 2007 - 2013) [6] ЄС надає особливу підтримку оволодіння мовами у таких секторах:

- раннє навчання та шкільна освіта (програма Comenius): націлена на підтримку високого рівня мобільності у сфері освіти. Comenius створює умови для мобільності працівників середніх шкіл; зосереджує увагу на спільних проектах занять у різних країнах. Програма виходить з того, що запровадження вивчення іноземних мов у ранньому віці може сприяти швидшому їх вивченню, покращенню мовних навичок рідної мови та кращій активності в інших сферах;

- професійна освіта (програма Leonardo): підтримує інновації та підвищення рівня професійної освіти, а саме: пілотні проекти, проекти стажування та обміну досвідом, розробки оглядів та аналізів, які стосуються професійної освіти, фахового консультування, однакових умов навчання, інноваційної підготовки відповідно до технологічних змін. Програма підтримує процеси співпраці між вузами та підприємствами, які спрямовані на переймання технологічних інновацій та вдосконалення мовних знань;

- вища освіта (програма Erasmus): міжнародна програма співпраці й мобільності у сфері вищої освіти, яку ініціювала і фінансує Європейська комісія. Організаційну підтримку впровадження програми здійснює Виконавча агенція з питань освіти, аудіовізуальних засобів та культури (Education, Audovisual and Culture Executive Agency). Головною метою програми Erasmus є підвищення якості європейської вищої освіти і сприяння міжкультурному розумінню через співпрацю із третіми країнами; програма пропонує інтенсивні підготовчі курси для студентів, які бажають навчатися закордоном;

- освіта для дорослих (програма Grundtvig): Європейська комісія допомагає дорослим людям покращити свою компетентність, включаючи мовні навички, для адаптації до змін на ринку праці та у суспільстві.

Висновки й перспективи подальших досліджень. Отже, керуючись принципом “єдність в різноманітності”, Європейський Союз проводить політику, спрямовану на заохочення вивчення принаймні ще однієї мови окрім рідної, забезпечує рівність офіційних мов ЄС, надаючи право державам-членам із вибором своєї офіційної мови у Союзі. Саме така політика є запорукою мовного та культурного збагачення народів ЄС та слугує засобом збереження власної культурної ідентичності та самобутності. Вважаємо, що доцільно проводити подальші дослідження в напрямі вивчення та аналізу комунікативної політики як усього ЄС, так і країн-членів.

політика мультилінгвізм європейський союз

Література

1. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика [Текст] : монографія / Є. А. Макаренко. - К.: Наша культура і наука, 2000. - 368 с.

2. CRAMLAP [Electronic resource]. - Access mode : http://www.cramlap.org/.

3. EU Languages and Language policy [Electronic resource]. - Access mode : http://ec.europa.eu/education/languages/languages-of-europe/doc145_en.htm.

4. EU Language Policy [Electronic resource]. - Access mode : http://ec.europa.eu/education/languages/eu-language-policy/index_en.htm.

5. Languages of Europe [Electronic resource]. - Access mode :

http://ec.europa.eu/education/languages/at-a-glance/doc1458_en.htm.

6. Lifelong Learning Programmes 2007-2013 [Electronic resource]. - Access mode: http://eacea.ec.europa.eu/llp/index_en.php.

7. Many people speaking many languages [Electronic resource]. - Access mode : http://ec.europa.eu/commission_barroso/orban/index_en.htm.

8. Official EU languages [Electronic resource]. - Access mode :

http://ec.europa.eu/education/languages/languages-of-europe/doc135_en.htm.

9. Regional and Minority Language Products [Electronic resource]. - Access mode:

http://ec.europa.eu/education/languages/languages-of-europe/doc147_en.htm.

Размещено на Allbest.ru