Місце Норвегії у системі міжнародних торговельних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. МІСЦЕ КРАЇНИ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН.

1.1 Коротка характеристика особливостей міжнародної торговельної спеціалізації країни

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ У ДИНАМІЦІ ЗА 2010 - 2014 РР

2.1 Характеристика абсолютних показників розвитку зовнішньої торгівлі: експорт; імпорт; ЗТО; ВВП; частка торгівлі у ВВП

2.2 Аналіз структурних показників: товарна та регіональна структура експорту/імпорту товарів та послуг

2.3 Аналіз показників інтенсивності: Ке; Кі; Обсяг експорту/імпорту та ЗТО на душу населення

2.4 Рівень інтеграції країни у глобальну економіку (% частка експорту та імпорту у світовому експорті/імпорті; темп приросту Е/І; відношення експорту, імпорту та ЗТО до ВВП

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМКІВ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ КРАЇН

ВИСНОВОК

ВСТУП

Норвегія - невеличка за чисельністю населення північна країна, яка, за рейтингом ООН, визнана найкращою для проживання й мешканці якої мають один із найвищих рівнів життя у світі. Норвежці вирішили не вступати до Європейського Союзу, але задоволені членством у Північноатлантичному альянсі. Хоч Норвегії сьогодні нічого не загрожує, будучи членом НАТО, вона відчуває себе частиною світу західних демократій.

Норвегія являє собою високо розвинену, індустріальну країну, що характеризується відкритою економікою, орієнтованої на експорт. Будучи однією з найбільш багатих країн світу, країна також займає перші місця за рівнем і тривалості життя, здоров'ю нації і житловим умовам. Високий рівень матеріального добробуту частково пояснюється багатством природними ресурсам.

Економічна політика Норвегії спрямована на стабілізацію та протидію безробіттю та інфляції, на стимулювання зростання і вплив на структуру промисловості і розподіл доходів.

Норвезьку економіку зазвичай називають змішаною економікою - вона являє собою капіталістичну ринкову економіку з яскраво вираженим державною участю. Так само як і в інших країнах Західної Європи, розвиток промисловості в Норвегії в основному здійснювалося за законами приватної власності та приватним сектором.

1. МІСЦЕ КРАЇНИ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН.

1.1 Коротка характеристика особливостей міжнародної торговельної спеціалізації країни

Економіка Норвегії високорозвинена. Крім запасів нафти, природного газу і газового конденсату, Норвегія володіє запасами залізної руди, кам'яного вугілля, титану, міді, нікелю, пиритов. Різноманітність корисних копалин і обширні морські кордони сприяли широкій диверсифікації промисловості.

Поряд з нафтогазовидобувної галуззю розвинена чорна металургія (електрочугун, електросталі і феросплави), кольорова металургія. У країні розвинене металургійне виробництво електролітичними методами цинку, нікелю, міді, магнію, потужне машинобудування, суднобудування (7е місце у світі). У Норвегії виробляються турбіни, електровози, залізничні вагони, обладнання для лісової та рибної промисловості, продукція високих технологій (радіоелектроніки). Активний розвиток отримали електротехнічне машиноприладобудування, електрохімія, потужна деревообробна промисловість, целюлозно паперова промисловість. Розвинена паперова промисловість (5е місце в світі з виробництва паперу).

Ефективно працюють текстильна, взуттєва, рибопереробна, харчова промисловість. Усі галузі технологічно добре оснащені і конкурентоспроможні. Економіка країни строго збалансована, економічні стратегії вивірені і, як правило, успішно реалізуються з випередженням термінів. Ця невелика за чисельністю населення країна по праву займає гідне високе місце в економіці Європи і абсолютно за всіма показниками і характеристиками належить до розвинутих країн світу.

Головна особливість народного господарства Норвегії - вузька спеціалізація та інтенсивна інноваційна діяльність для забезпечення конкурентоспроможності основних галузей. До їх числа відносяться міжнародний морський транспорт, нафтогазовидобуток, рибальство (перше місце з улову в Західній Європі), гідроенергетика.

Норвегія займає провідне місце в світі з очищення промислових викидів і постановці роботи з охорони навколишнього середовища. Так, діючі тут норми гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин, є більш суворою, ніж у країнах Європейського союзу.

Економічні успіхи країни значною мірою пов'язані і з тим, що Норвегія має в своєму розпорядженні власну потужну енерго-сировинною базою. Так, вона займає перше місце в світі за споживанням електроенергії на душу населення і перше місце в Західній Європі з виробництва гідроелектроенергії. Є достатні запаси деяких руд (залізо, титан, нікель, мідь, свинець, цинк, молібден, срібло), лісів, риб, нафти і газу, кам'яного вугілля (на Шпіцбергені). У Норвегії величезні ресурси будівельного каменю (граніт, мармур), а дешева електроенергія дозволяє мати потужну електрометалургію, наприклад, з виробництва алюмінію Норвегія займає в Західній Європі друге місце після ФРН. Промисловість Норвегії характеризується високим ступенем фондоозброєності та спеціалізації, експортною спрямованістю, а також значним рівнем концентрації виробництва.

Машинобудування в Норвегії значною мірою пов'язано з суднобудуванням, обслуговуванням нафтової і газової промисловості, гідроелектроенергетики, сільського господарства, лісової і рибоконсервної промисловості. У значних кількостях виробляється промислове і побутове електротехнічне та електронне обладнання, засоби зв'язку. Для збереження високого рівня спеціалізації наявних галузей в умовах обмеженого внутрішнього ринку, керівництво країни не передбачає в мати автомобільну та авіаційну промисловість, а також трактори, верстата та приладобудування.

Основу паливно-енергетичного комплексу країни складають нафтогазова промисловість і гідроелектроенергетика. Ці галузі в економіці Норвегії відносяться до числа провідних в регіоні і розвиваються в останні роки досить інтенсивно, у все більш значною мірою впливаючи на енергопостачання країн Західної Європи. Норвегія є єдиною країною регіону, самозабезпеченість енергією якої перевищує 100%, виробництво первинної енергії в країні перевищувало її споживання більш ніж у п'ять разів, а нафти і газу, відповідно, в 11,7 і 22,3 рази.

Сучасна Норвегія - це великий нетто-експортер енергії як серед членів Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), так і за межами ОПЕК.

Перспективні експортні переваги Норвегії в Західній Європі полягають ще й у тому, що у регіональних експортерів нафти і газу (Великобританії та Нідерландів) вельми високий рівень власного споживання вуглеводнів, а Норвегія практично повністю зорієнтована на їх експорт. Саме ця особливість дозволяє норвезьким постачальникам більш вільно вибудовувати стратегію своїх дій на зовнішніх ринках, надійніше гарантувати експортні поставки. В умовах наміченого розширення газового ринку Західної Європи вдалим напрямом диверсифікації є триваюча експортна переорієнтація Норвегії з нафти на газ.

Як вже зазначалося, видобуток газу в Норвегії інтенсивно росте. З пуском додаткових газотранспортних потужностей в другій половині 1990-х років (насамперед проект "Тролл" - Троль газової угоди продажів, TGSA) і після створення в 2007 р потужностей з виробництва зрідженого природного газу (проект "Білосніжка") поставки газу суттєво зросли. Зростання видобутку газу супроводжується як диверсифікацією експортних напрямків, так і торгових партнерів.

Саме на цій основі, "проводячи обережний прагматичний, збалансований курс відносно євроінтеграції, норвезьке керівництво демонструвало (незалежно від партійної приналежності урядових кабінетів) достатню силу і гнучкість в боротьбі за національно-державні інтереси; перебуваючи формально поза ЄС, воно реалізує підкреслено" власний варіант ", свою модель форсованої зовнішньоекономічної експансії в усіх напрямках".[1]

Рейтингові позиції країни у міжнародній торговельній системі за основними показниками:

- умови торгівлі; [2]

Індекс умов торгівлі характеризує, в якій мірі країна виграє (втрачає) за рахунок зміни цін товарів у зовнішній торгівлі з певною країною (країнами) за відповідний період часу. У 2012 році індекс становив 105, у 2013 році - 105,96, у 2014 році індекс становить 106,81. Якщо індекси цінових та кількісних умов торгівлі більші від 100, то це означає, що ціни експортованого товару зростали більш швидкими темпами, ніж на імпортований товар, тому умови торгівлі Норвегії з кожним роком покращувалися. Проте місце в рейтингу має досить неоднозначну динаміку.

- індекс мережевої готовності;[3]

Індекс мережевої готовності (Networked Readiness Index) - це комплексний показник, що характеризує рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у країнах світу. Значення Норвегії у цьому показнику досить високе, а все тому, що стандарти виробничих технологій, які застосовуються у даний час в Норвегії, характеризуються виключно високим рівнем.

- привабливість країни для бізнесу;[4]

Динаміка привабливості для бізнесу Норвегії є досить неоднозначною. Країна все ще є однією з кращих площадок для ведення бізнесу. Є безліч чинників, що робить Норвегію привабливою для іноземних інвесторів, які планують бізнес в цій країна, найголовнішою є стабільність економіки. Найбільше інвестори інвестують в нафтовий сектор. У промисловому секторі, іноземні інвестори зосереджені головним чином у виробництві, видобутку та переробці чорних металів.

- рівень конкурентоспроможності;[5]

Динаміка індексу глобальної конкурентоспроможності Норвегії показує досить позитивну динаміку. Вже 2 роки індекс тримається на 11 позиції. Конкурентоспроможність економіки Норвегії визначається ефективністю видобувного сектору у більшій мірі, ніж впливом показників макроекономічного розвитку. Ядром розвитку конкурентоспроможності в Норвегії є різноманітність корисних копалин і обширні морські кордони.

- ефективність нормативно-правового регулювання;[5]

Динаміка індексу ефективності нормативно-правового регулювання впродовж 3 років тримається на 7 позиції. В 2015 році Італія втратила 3 позиції, порівняно з 2011 роком.

- ВВП; [6]

ВВП Норвегії 2014 році займає 26 місце. Тенденція негативна, хоч і обсяг ВВП Норвегії з кожним роком зростає, інші країни теж не стоять на місці.

- ВВП на душу населення;[7]

Дохід на душу населення - показник економічного добробуту країни, що вимірює середньостатистичний дохід, що отримується окремо взятим особою в країні за рік. Обчислюється з національного доходу, поділеного на чисельність населення. Як показник, дохід на душу населення принципово відрізняється від валового внутрішнього продукту і валового національного продукту на душу населення. Норвегія входить в 5 держав з найвищим рівнем ВВП на душу населення.

- Інноваційний розвиток тощо; [5]

Інноваційна система Норвегії є однією з найкращих у світі. Вона характеризується тим, що безпосередньо підприємства країни більше витрачають на НДДКР, ніж інші структури економіки. За структурою цих витрат - це освіта, культура, державне управління, медицина, виробництво біомедицинського та фармацевтичного обладнання тощо. Виробничий елемент інноваційної системи країни визначається активністю у традиційних галузях. Інноваційна система країни засвідчує, що активною є потужна виробнича складова, коли підприємства, використовуючи фахівців інформаційно-комунікаційного профілю та технологів з сучасною професійною освітою стають новаторами в традиційних секторах і посилюють їх конкурентоспроможність.

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ У ДИНАМІЦІ ЗА 2010 - 2014 РР

2.1 Характеристика абсолютних показників розвитку зовнішньої торгівлі: експорт; імпорт; ЗТО; ВВП; частка торгівлі у ВВП

Експорт Норвегії завжди перевищував імпорт. Загалом тенденція досить неоднозначна, до 2012 року спостерігалась тенденція до збільшення показника, з 2012 - спад. Максимального значення експорт досяг у 2012 році - 207 млрд$. Щодо імпорту тут інша ситуація - тут спостерігається тенденція до збільшення. Максимальне значення імпорт досяг у 2013 році - 149 млрд$. [8], [9]

Зовнішньоторговий оборот - сума вартості експорту та імпорту країни за певний час. Зовнішньоторговельний оборот показує обсяги міжнародного обміну товарами і послугами країни. Максимального значення зовнішньоторговельний оборот досяг у 2013 році - 352 млрд$.

ВВП Норвегії вже декілька років підряд займає лідируючі позиції в рейтингу ВВП. Максимального значення ВВП Норвегії досягло у 2013 році - 522 млрд$.[10]

Частка торгівлі у ВВП займає більше 50% вже декілька років. Найбільшу частку було досягнуто у 2011 році більше 69,8%.[11]

Оцінка результуючих показників розвитку зовнішньої торгівлі: сальдо торговельного балансу; сальдо балансу послуг; індекс стану балансу; індекс умови торгівлі; індекс чистої торгівлі; індекси диверсифікації та концентрації

Сальдо торговельного балансу -- різниця між вартістю експорту та імпорту. Воно активне якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту і пасивне -- якщо вартість імпорту перевищує вартість експорту. Активне або пасивне сальдо торговельного балансу характеризує конкурентоспроможність країни на світовому ринку. Впродовж 5 років сальдо торгового балансу активне.

Торговий баланс послуг - це експорт послуг мінус імпорт послуг. В Норвегії вже декілька років негативнее сальдо торгового балансу послуг, а це означає , що в країні був торговельний дефіцит. [12], [13]

Індекс стану балансу, який ще називають індексом покриття експортом імпорту. Якщо індекс менший за 100, то торговельний баланс має від'ємне сальдо, а якщо перевищує 100, то він має позитивне сальдо. Усі 5 років сальдо було додатнім.

Індекс «умови торгівлі» -- відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо індекс розраховується щодо великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Індекс має досить позитивну динаміку. Максимального значення індекс досяг в 2014 році - 162,8. [14]

Індекс чистої торгівлі -- показує рівень перевищення імпорту над експортом (при від'ємному значенні індексу). Значення «-1» та «+1» відповідно є екстремальними. Інші від'ємні значення демонструватимуть ступінь перевищення імпорту над експортом, а інші позитивні -- відповідно ступінь перевищення експорту над імпортом. Показники Норвегії є досить хорошими.

Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) -- застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. Значення індексу позитивне, а отже країна експортує широкий спектр товарів.[15]

Індекс диверсифікації експорту -- це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. За цим показником спостерігається досить позитивна динаміка. Максимального значення індекс досяг у 2014 році. торговельний товарний експорт конкурентоспроможність

2.2 Аналіз структурних показників: товарна та регіональна структура експорту/імпорту товарів та послуг

У 2014 році Норвегія експортувала $ 190 млрд, що робить його 25 за величиною експортером у світі. Товарна структура досить різноманітна. Основні статті експорту - це мінеральне паливо, морська продукція, машини, ядерні реактори та котли, алюміній, електрообладнання.[16]

У 2014 році Норвегія імпортувала 148 млрд $ і стала 28 найбільшим імпортером у світі. Товарна структура імпорту досить різноманітна. Найбільшими статтями імпорту є вироби з чорних металів, мінеральне паливо, масла, продукти переробки, машини, ядерні реактори та котли, транспорт, крім залізничного, електрообладнання. [17]

У 2014 році Норвегія експортувала $ 190 млрд, що робить його 25 за величиною експортером у світі. Структура експорту послуг досить різноманітна. Основні статті експорту - це туризм, ділові послуги, транспортування та інші.[18]

У 2014 році Норвегія експортувала $ 148 млрд, що робить його 28 за величиною імпортером у світі. Структура експорту послуг досить різноманітна. Основні статті експорту - це туризм, ділові послуги, транспортування та інші.[19]

Найбільше Норвегія експортувала до Німеччини, Великобританії, Нідерландів, Швеції, Бельгії, Франції та Данії. [20]

Найбільшими імпортними партнерами Норвегії є Швеція, Німеччина, Великобританія, Данія, Польща, Нідерланди, Франція та Італія.[20]

2.3 Аналіз показників інтенсивності: Ке; Кі; Обсяг експорту/імпорту та ЗТО на душу населення

Імпортна квота як частка імпорту у валовому внутрішньому продукті країни характеризує рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг. Норвегія залежна від імпорту в середньому на 28%. За стабільних (нормальних) умов відтворення експортна квота для кожної конкретної країни протягом певного історичного періоду зберігається більш-менш постійною. Для Норвегії це близько 39%. Чим більшою є експортна квота, тим вище розвинуті виробничі, сили країни. У великих країнах експортна квота, як правило, менша, ніж у малих, тому експортна квота Норвегії досить непогана.

Обсяг експорту на душу населення в 2014 році дорівнює 28796$, обсяг імпорту на душу населення становить 36999$. Зовнішньоторговельний оборот на душу населення в 2014 році становив 65794$.

2.4 Рівень інтеграції країни у глобальну економіку (% частка експорту та імпорту у світовому експорті/імпорті; темп приросту Е/І; відношення експорту, імпорту та ЗТО до ВВП

Частка експорту та імпорту Норвегії досить невелика (1%). Проте за графіком видно, що Норвегія експортоорієнтована країна, і частка експорту більша ніж частка імпорту.

До 2012 року спостерігалась негативна тенденція у прирості імпорту. З 2012 року спостерігається позитивна тенденція у прирості імпорту. З експортом ситуація непостійна, постійні скачки від мінусових значень до плюсових.[21], [22]

Співвідношення експорту до ВВП Норвегії у 2014 році становить 24,5 доларів, імпорту до ВВП - 34,1 долар, ЗТО до ВВП - 58,6 доларів.

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМКІВ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ КРАЇН

Розвиток нафтогазової промисловості Норвегії в найближчі роки значною мірою буде обумовлено досягненням проектних виробничих показників на великих родовищах шельфу Північного моря, створенням нових потужних газотранспортних систем. Разом з тим, слід враховувати високу ступінь виснаження запасів нафтогазових родовищ Екофіск, скорочення видобутку газу на таких великих родовищах як Фригг, Галлфакс і Статфьорд, що не дозволить Норвегії різко збільшити виробництво вуглеводнів.

Та й у самій економіці Норвегії наростає опір однобокого розвитку, наслідки якого можуть виявитися вельми драматичними для майбутнього країни. Звичайно, покупці трубопровідного газу в Західній Європі поки можуть особливо не турбуватися з приводу зростаючого ризику імпорту газу з Норвегії, так як зберігається відносно високий потенціал поставок з Росії і, почасти, Нідерландів, але можливості більш масштабного використання норвезького газу обмежені, бо по-перше , погіршується сировинна база, по -друге, поставки з морських родовищ менш надійні; по-третє, цінова конкурентоспроможність норвезького газу в чому підтримується за рахунок поставок нафти. Вирішення цих проблем йде по шляху розширення єдиної газозбірної мережі на норвезькому шельфі, приналежність якої державі доповнюється фактичної державною монополією на експортні поставки природного газу.

В даний час через виснаження великих діючих родовищ, на зміну яким приходять нові нізкодебітних продуктивні структури, розташовані в більш складних гірничо-геологічних і природно-кліматичних умовах, видобуток нафти в Норвегії стає менш стійкою і більш витратною.

Уряд може стимулювати у державному та корпоративному секторі тіснішу, зорієнтовану на довгострокову взаємодію, співпрацю нафтових компаній з виготовлювачами відповідної продукції, а також з підприємствами, що надають різні промислові послуги суміжного характеру.

Перехід до розвідки і освоєння запасів вуглеводневої сировини на глибоководних ділянках обумовлює необхідність інтенсивних досліджень і розробок в області глибоководних технологій.

Саме тому вдається уникнути "відомчих" рішень, які, як правило, характеризуються вузьким спектром цілей і недостатньою пропрацьованністю знаходяться поза галузевої компетенції питань (часто не враховують наслідків в суміжних областях діяльності). Тобто політика держави готується досить ретельно на всіх рівнях управління, узагальнює масу пропозицій зацікавлених організацій (у тому числі громадських) і остаточно формулюється на рівні представницької влади і реалізується через систему агентств міністерства нафти та енергетики, а також ряду асоційованих з ним організацій.

Ще один важливий факт про Норвегію: її залежність від вуглеводневих ресурсів. Саме «темні» і «світлі» джерела легких грошей - заховані під дном холодних норвезьких морів нафта і газ - на протязі ось вже 40 років в значній мірі забезпечують зростання місцевої економіки і процвітання країни. Доходи від продажу нафти і газу зараз забезпечують чверть загальних надходжень до бюджету країни. Незважаючи на те що в країні та світі продовжують розвиватися технології, що дозволяють добувати запаси, які раніше вважалися невитягуваними, а також успішно вести роботи у високих широтах, на перший план виходить питання рентабельності здійснення подібних заходів. Тому «Статойл» зараз бере активну участь у різноманітних зарубіжних проектах, виявляючи велику зацікавленість у проектах розробки нетрадиційних ресурсів, таких як сланцеві нафту і газ.

ВИСНОВОК

Сьогодні Норвегію розглядають у світі вже не просто як країну, де розвинуті туризм, риболовство, гідроенергетика і металургія, а як крупного постачальника нафти та газу. Відкриття родовищ нафти і газу в Норвегії дозволили їй перетворитися з однієї із найбідніших країн Європи, якою вона була в 50-х роках минулого століття, на одну з найбагатших та найменш корумпованих у світі. У 2014 році експорт газу до Європи становив 100 млрд. куб. м (це приблизно так само, як і транзит Україною газу з Росії в рік), і за цим показником Норвегія була другою у світі. Водночас за обсягами постачання нафти країна займає п'яту позицію у світі. Нині у цій сфері спостерігаються такі тенденції: виробництво нафти падає, але видобуток газу зростає. Власне, так і планувалося, адже передбачається, що Норвегія буде енергетичною країною ще деякий час. У цьому аспекті важливим моментом є належним чином працююча газотранспортна система, що забезпечує доступ до газоносних джерел, видобуток газу, ринкові відносини між іншими європейськими партнерами.

Норвегія створила на основі грошових надходжень від нафти великий ”Пенсійний фонд”, який становить $450 млрд. Для країни із населенням менш ніж 5 млн. людей - це велике багатство. Норвегія - крупний експортер капіталу та інвестор в Європі й світі, і наразі вже у 7 тис. компаній на глобальному рівні є частка норвезьких інвестицій. Усе це свідчить про те, що індустрія та економіка Норвегії функціонують добре.

Географія у Норвегії є досить складною для облаштування життя. Важливе питання - уникати сильної урбанізації. Вирішенню цього питання значною мірою допомагає Інтернет. Він став важливою складовою для розвитку і підтримки робочих місць у регіонах країни.

Размещено на Allbest.ru