Гібридна війна РФ проти України: економічний вимір

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Кафедра міжнародної економіки, маркетингу і менеджменту

Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту

Тернопільський національний економічний університет

Гібридна війна РФ проти України: економічний вимір

Постановка проблеми

Сьогодні актуальним стало поняття «війна в мирний час», яке характеризують як факт використання регулярних та нерегулярних військових сил однієї країни по відношенню до іншої, при цьому не оголошуючи одна одній війни та продовжуючи підтримувати політико-дипломатичні відносини. Такого роду війну ще називають «гібридною». В контексті застосування такої стратегії основна увага приділяється розробці нових військових технологій та нових засобів і способів переслідування противних дій а також розмивання або усунення різниці між військовим і мирним часом. Основними елементами гібридної війни є активні дії у різних сферах суспільного життя за для того, щоб завдати удару по супротивнику, підірвати стабільний розвиток супротивника.

Гібридна війна поєднує військові, дипломатичні, інформаційні, економічні та інші засоби з метою досягнення стратегічних політичних цілей. Зважаючи на розвиток інформаційних комунікацій, значного перенесення площини відносин із реального світу у віртуальний такого роду стратегія підвищення власної могутності є обґрунтованою. Адже економічна могутність, інформаційний потенціал не рідко переважають над військовою потужністю у системі міжнародних відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття «гібридна війна» не є новим для теоретиків. Однак, починаючи з 2014 року дослідження цього феномену затребувало особливої уваги з боку вітчизняних науковців. Найбільш вагомими працями у галузі дослідження гібридної війни, її складових, особливостей, інструментів та методів здійснення є монографії під редакцією В. Горбуліна «Світова гібридна війна: український фронт», Р. Додонова «Гібридна війна», І. Рущенка «Російсько-українська гібридна війна. Погляд соціолога», аналітичне видання Центру Разумкова «Гібридна війна Росії - виклик і загроза для Європи», наукові праці таких вітчизняних науковців як О. Саєнко, С. Асланов, Л. Чекаленко, В. Леонов, М. Требін, Є. Магда, Ю. Радковець та інших. Однак, якщо комплексний аналіз явища гібридної війни представлений великою кількістю наукових розвідок, то економічній складові гібридної війни присвячено не так багато наукових праць. Серед них найбільш значущими є публікації Я. Базилюк, С. Кульчицького, Л. Верховод.

Тому, дане дослідження є продовженням вже існуючих наукових праць, що в сукупності становлять єдину концепцію щодо структури війни у мирний час. Концепція, сформована вітчизняними науковцями передбачає аналіз невійськових інструментів гібридної війни як найголовніших, які загалом становлять більшу загрозу, ніж безпосередньо військові дії. Відповідно, тісні взаємозв'язки економічної сфери із іншими сферами суспільного життя та дестабілізуючі дії РФ проти України мають бути враховані, проаналізовані та передбачені.

Постановка завдання. Метою дослідження є виокремлення інструментів та методів, які застосовувала і застосовує РФ в економічній сфері в контексті гібридної війни проти України, а також з'ясувати їх вплив на економічний потенціал держави.

Виклад основного матеріалу дослідження. Економічні відносини між Росією та Україною як стратегічними державами-партнерами від часу здобуття Україною незалежності були досить тісними. З початком воєнних дій на Сході України, анексією Криму та агресією РФ проти України такі відносини набули зовсім іншого характеру.

Так, згідно підрахунків компанії You Control за період з 2013 до 2017 року товарообіг між Україною і Російською Федерацією скоротився в 4,4 рази [6]. Якщо у 2013 році експорт між державами становив 15,1 млрд. доларів, то у 2017 році цей показник скоротився до 3,9 млрд. доларів. Щодо імпорту, то сума відповідно скоротилася до 7,2 млрд. доларів. І вже 21 березня 2018 року Кабінет Міністрів розірвав економічні відносини з Росією, передбачені в межах Угоди про економічне співробітництво до 2020 року між Україною та Росією, підписаної в червні 2011 року прем'єр-міністрами М. Азаровим та В. Путіним.

Аналізуючи конкретні дії РФ щодо України за останні роки в контексті економічної складової гібридної війни між Росією та Україною можна виокремити ряд інструментів, які потребують детальнішого обґрунтування. Зокрема, це:

- торговельні та транзитні ембарго;

- підвищення тарифів та зміна умов постачання й транзиту природного газу;

- недотримання положень нормативно-правових документів, укладених між Україною та РФ;

- порушення норм міжнародних організацій та вимог міжнародних інституційних структур щодо здійснення економічних відносин;

- «фінансова експансія»;

- проникнення в стратегічні галузі вітчизняної економіки та намагання їх контролювати;

- вплив на колишні радянські республіки в плані побудови їх відносин з Україною;

- привласнення та розкрадання майна заводів та фабрик, розташованих на території, окупованій проросійськими бойовиками та ряд інших заходів.

У 2014 році Росія заборонила ввезення різних молочних продуктів, сиру, кондитерські вироби, спирти, консерви, фрукти, овочі та насіння з України. З 7 серпня 20І4 року Росія ввела ембарго на поставки продуктів харчування також з країн Заходу - США, ЄС, Канади, Австралії і Норвегії. А з 6 серпня 2015 року Путін наказав знищувати європейські продукти прямо на кордоні [8].

У січні 2016 року Російська Федерація почала обкладати митами імпорт українських товарів до РФ, а також ввела заборону щодо ввезення продовольчих товарів, які потрапили під ембарго. Також РФ повністю заборонила транзит своєю територією українських товарів до третіх країн [5].

З 1 січня 2016 року запроваджувалася заборона на ввезення до Росії сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, країною походження яких є Україна.

16 грудня 2015 року Президент РФ затвердив Указ про припинення дії Договору про зону вільної торгівлі з Україною. 1 січня 2016 року було ухвалено Указ №1 «Про заходи щодо забезпечення економічної безпеки та національних інтересів Російської Федерації при здійсненні міжнародних транзитних перевезень вантажів з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації» а також постанову Уряду РФ від 1 січня 2016 року №1 «Про заходи щодо реалізації Указу Президента Російської Федерації від 1 січня 2016 року №1». Такі ініціативи керівництва РФ призвели до повного блокування транзиту з України через територію РФ з 4 січня 2016 року.

В результаті такого ряду дій, експорт товарів з України в Росію в січні 2016 року скоротився по відношенню до аналогічного періоду 2015 року на 48% - до 121 млн. доларів, а імпорт з РФ обрушився на 60,6%, або більш ніж в 2,5 рази - до 246 млн. доларів. Товарообіг між країнами в січні 2016 року впав на 57,8%, або більш ніж в 2,3 рази - до 367 млн. доларів [9].

Варто наголосити, що необґрунтовані РФ торгівельні та транзитні ембарго суперечать нормам і правилам Договору про зону вільної торгівлі СНД, підписаного 18 жовтня 2011 р., положенням і вимогам Світової організації торгівлі, принципам ряду інших міжнародних організацій.

Однак, велика залежність від російського ринку (понад 40% усього експорту) зберігається ще принаймні за трьома десятками видів української продукції, вартість поставок кожного з яких до РФ становить близько 1 млрд. грн. на рік і більше. Передусім ідеться про низку видів продукції машинобудування, що були зав'язані на постачання комплектуючих російським підприємствам. Це турбодвигуни (на загальну суму $83,1 млн. за січень - квітень 2017-го, або 66,8% усього їх експорту з України за цей час), вагони ($22,9 млн., або 82,4%) та комплектуючі до них і локомотивів ($24,5 млн., або 53%), насоси для рідин ($24,2 млн., або 65,9%), електричні двигуни та генератори ($16,1 млн., або 63,5%), трансформатори ($12,3 млн., або 44,7%), механізми передачі руху ($14,5 млн., або 68,5%), агротехніка ($11,5 млн., або 64,8%) та обладнання для роботи з ґрунтом, камінням і рудою ($8,9 млн., або 62,5%) [3].

Сферою, де практично завжди Україна перебувала у так званій залежності від Росії - енергетична. Залежність України від Росії у сфері енергопостачання довгий час передбачала різноманітні поступки та численні переговори. Однак, ключовим моментом у трансформації цих відносин стало денонсування Державною Думою Росії в односторонньому порядку чотирьох міждержавних угод з Україною про базування Чорноморського флоту РФ на території Криму. гібридний економічний війна ембарго тариф

Варто зазначити, що денонсація «Харківських угод», які 21 квітня 2010 року підписали тодішні президенти України і Росії - Віктор Янукович і Дмитро Медведєв, означала втрату пільгової ціни на російський газ, в обмін на яку колишня українська влада продовжила термін базування російського Чорноморського флоту на 25 років. За «Харківськими угодами» перебування російського флоту в Криму продовжувалось до 2042 року в обмін на знижку в $100 на кожну тисячу кубометрів газу [7]. В результаті ВАТ «Газпром» Російської Федерації підвищив ціни на природний газ для НАК «Нафтогаз України» з 268,5 до 485 доларів США за кожні 1000 м³, що стало досить непередбачуваним для України.

Між державами відбулися декілька раундів переговорів, що призвели до зниження ціни з 485 до 385 доларів США за 1000 м³. Однак, в обмін на зниження ціни Україна повинна була сплатити газовий борг разом з митом, донарахованим після анексії Криму у розмірі 4,5 млрд. доларів США. Необґрунтовані та нелегітимні вимоги РФ призвели до того, що Кабінетом Міністрів України було подано позов на ВАТ «Газпром» до Стокгольмського арбітражного суду. Крім того, НАК «Нафтогаз України» повністю відмовився від купівлі природнього газу у ВАТ «Газпром». Уряд України уклав угоду про реверсні поставки газу із європейських країн.

Як зазначає науковий співробітник СІАЗ НБУВ С. Кулицький, відмова від російського газу для українців мала і дещо позитивний характер у більш глобальному аспекті, такими діями не лише суттєво послабилася роль поставок газу як важеля російського економіко-політичного впливу на Україну, а й водночас Росія почала зазнавати певних збитків через зменшення валютних доходів «Газпрому» і відповідне скорочення обсягів надходження коштів до російського державного бюджету [4]. Крім того, енергетична залежність України від Росії а також необґрунтовані та неправомірні дії уряду РФ можуть підвищити зусилля України, спрямовані на пошук вітчизняний чи альтернативних джерел енергії, і відповідно збільшення інвестування у інноваційний розвиток.

Окрім торговельних інструментів в контексті російсько-українських гібридних економічних відносин варто розглядати також фінансовий і банківський сектори. Важко уявити, щоб американські фінансові структури чи банки працювали в Німеччині чи Японії під час Другої світової війни. Відповідно, російські фінансові установи в Україні все ще функціонують.

У Національному банку, станом на березень 2014 року в Україні працювало 5 банків з російським державним капіталом: «Сбербанк», «Промінвестбанк», ВТБ Банк, ВіЕс Банк та БМ Банк. На березень 2019 року в Україні залишилися два банки з російським державним капіталом: «Промінвестбанк» та «Сбербанк». На 1 лютого 2019 року обсяг чистих активів цих банків складав 44,1 млрд. грн. Це 3,2% від загального обсягу активів банківського сектору України. В Україні є також банки з приватним російським капіталом. Серед них «Альфа-Банк Україна». За обсягами активів він входить до першої десятки банків, які працюють в Україні [2].

Значну частку на сьогодні у сфері бізнесу займають саме російські активи, що знову ж таки не доцільно для відносин держав, які перебувають у стані неоголошеної війни. Актуальними для таких тверджень можуть стати приклади із мобільними операторами в Україні - Київстар та Vodafone Україна. Незважаючи на те, що самі оператори заперечують присутність російських активів в Україні, дані річних звітів російських компаній свідчать дещо інше. Зокрема, у російського МТС серед активів перерахований Vodafone Україна, а у VEON (колишній Vimpelcom) «Київстар» фігурує через акціонера компанії Altimo, який, водночас, є телекомунікаційним підрозділом російської «Альфа-групп» [2]. Відповідно, російські інвестиції в Україні можна описати через такі поняття як ребрендинг чи існування «за ширмою» європейських брендів (це стосується МТС - Vodafone, Лукойл, Роснефть та інших компаній).

В плані політико-економічного впливу на загострення ситуації в Україні Росія використовує також співробітництво із колишніми радянськими країнами. В цьому аспекті яскравим є приклад співробітництва України із Білоруссю, економічні зв'язки яких є досить перспективними. Зокрема, зовнішньоторговельний обіг товарами та послугами між Україною і Республікою Білорусь у 2017 році становив 4553,7 млн. дол. США [10]. У білоруські плани розвитку відносин з Україною часто втручається Кремль і вносить свої корективи. Доказом цього є такі моменти, як викрадення українських громадян російськими спецслужбами з території Білорусі у 2017 році, виголошений з боку білоруської влади факт використання українського контексту у боротьбі режиму О. Лукашенка з опозицією та в якості інструменту протидії внутрішнім масовим заворушенням. Крім того, безпосередня залежність Білорусі від РФ зумовлює протиукраїнську позицію Білорусі на міжнародній арені, зокрема блокування рішень під час голосування щодо визнання світовою спільнотою актів агресії РФ проти України.

Ще одним інструментом протиправних дій РФ проти України у напрямку соціально-економічної дестабілізації стало привласнення та розкрадання майна заводів та фабрик, розташованих на території окупованій проросійськими бойовиками. Більшість підприємств, розташованих на Донбасі, були навмисно демонтовані, переміщені до Російської Федерації або розграбовані.

Близько 27% підприємств на окупованій частині Донбасу вже знищені - або вивезені в РФ, або розкрадені місцевим «керівництвом». Не виключено, що насправді ця цифра вище, так як провести «інвентаризацію» тамтешніх підприємств можливості немає [11].

Наприклад, внаслідок бойових дій на Сході влітку 2014 року завод «Топаз», що спеціалізується на виробництві комплексів радіотехнічної розвідки був захоплений проросійськими бойовиками. Частину техніки, потужностей заводу і техдокументації було незаконно вивезено до Росії. Ще одним яскравим прикладом є доля Луганського електромашинобудівного заводу «Машзавод-100», що спеціалізується на виробництві обладнання для залізниці. Його перевезли у прикордонний Камєнск-Шахтінскій. Така доля спіткала філію заводу «Мотор Січ», розташованого в Торезі Донецької області, Стахановський вагонобудівний завод (Луганська область), частина унікального обладнання якого в серпні 2014 року була вивезена до Росії, Луганський ливарно-механічний завод, «Вторчермет», «Луганський трубопрокатний завод», «Брянскій рудоремонтний завод», «Чорнухинське вагоноремонтне депо» та інші вітчизняні підприємства.

Така ситуація має крайнє негативний характер, адже коли окуповані території Донбасу повернуться під управління української влади, то вони стануть тягарем для економіки держави.

В загальному, всі ці дії РФ негативно вплинули на показники розвитку економіки в Україні. Зокрема, шведський економіст Андерс Аслунд [1] здійснив спробу представити в цифрах збитки Україні від російської агресії. Науковець зазначив, що анексія Криму в березні 2014 р. вилучила 4% ВВП України, окупація Донецької та Луганської областей, скоротила виробництво на 70%, і це коштувало Україні близько 7% ВВП тільки на 2013 рік. Починаючи з 2013 року, російські торговельні санкції скоротили експорт України в Росію на 70% - що на 18% знизило загальний обсяг експорту України. В загальному втрати від торговельних санкцій, на думку економіста, швидше за все відповідають 6% зниження ВВП України. Крім того, втрати від прямих іноземних інвестицій, які не потрапили в Україну через збройний конфлікт становлять 3%. Ці підрахунки тільки за період 2014 року.

Висновки з проведеного дослідження

Відтак, можна стверджувати, що основна мета РФ у гібридній війні проти України - послаблення та дестабілізація інституційно-правової, соціально-політичної, економічної основи держави, зміна її європейського курсу, зниження рівня життя та посилення залежності України від східного сусіда. Спроба повернення України під контроль РФ цілком виправдана засобами та інструментами, які вона використовувала з 2014 року та ще задовго до початку збройної агресії. Економічна дестабілізація та залежність України від Росії є одним із елементів гібридної агресії РФ. Основними інструментами такої війни стали торговельні ембарго, підвищення тарифів та зміна умов постачання й транзиту природного газу, порушення умов двосторонніх договорів, укладених між Росією та Україною, фінансова експансія, проникнення в стратегічні галузі вітчизняної економіки та намагання їх контролювати.

Беззаперечно, всі ці методи економічної дестабілізації України мали негативний вплив на стабільний розвиток держави. Проте, можна виокремити і деякі позитивні моменти в контексті такого розвитку економічних відносин між Росією та Україною. По-перше, необґрунтована, агресивна та неправомірна політика РФ щодо України призвела до зменшення рівня залежності економіки України від Росії; по-друге, такий розвиток ситуації зумовив пошук Україною нових стабільних партнерів у плані економічного співробітництва та нові ринку збуту для вітчизняних товарів; по-третє, звикнувши до співпраці із недостатньо розвиненою у високотехнологічному плані Росією, українська промисловість також не розвивалася, відповідно орієнтація на європейські ринки перекинула акцент на модернізацію, підвищення якості товарів і послуг і зростання рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції; по-четверте, співпраця із європейськими державами впливає на розвиток інноваційної сфери, що в перспективі матиме позитивний вплив на розвиток українських галузей економіки. Крім того, зважаючи на тісні економічні зв'язки між обома державами, які склались історично та існували довгий час, дії РФ можуть зазнати непоправного впливу від «стратегії бумерангу», тобто через економічну дестабілізацію України РФ може зазнати негативного впливу на стан та подальший розвиток власної економіки. Елементами «стратегії бумерангу» на сьогодні вже є санкції, зниження рівня ВВП, зниження якості та різноманітності товарів на російському ринку через торговельні обмеження та інші.

Список використаних джерел

1. Аслунд, А. Війна Росії проти економіки України, Незалежний культурологічний часопис «Ї».

2. Зануда, А. Російський бізнес в Україні: зменшився, «перефарбувався» і залишився., ВВС News,27.03.2019.

3. Крамар, О. Економічна незалежність від РФ: не зупинятись на півшляху., Тиждень.иа, 23.05.2017

4. Кулицький, С., 2016. Економічна складова гібридної війни Росії проти України., Україна: події, факти, коментарі, №20, с. 44-57

5. Наталія Микольська розповіла про дії Уряду України щодо агресії РФ', Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.

6. Обсяг торгівлі України з Росією виріс вперше за 4 роки, Економічна правда, 03.04.2018.

7. Росія денонсувала угоди з Україною про флот., BBC News, 31.03.2014

8. Росія продовжить ембарго на західні продукти до кінця 2017 року., ZN, UA, 27.05.2016

9. Товарообіг України і Росії впав в 2,3 рази, Економічна правда,02.03.2016.

10. Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Білоруссю., Посольство України в Республіці Білорусь.

11. Цілий регіон трощить у нас на очах. Нарис з історії одного міста., Час Закарпаття, 14.12.2016.

References

1. Aslund, A. Vijna Rosii proty ekonomiky Ukrai'ny (Russia's War Against the Economy of Ukraine), Nezalezhnyj kul 'turologichnyj chasopys «I'»

2. Zanuda, A. Rosijskyj biznes v Ukraini: zmenshyvsja, «perefarbuvavsja» i zalyshyvsja (Russian business in Ukraine: diminished, «repainted» and remained), VVS News, 27.03.2019.

3. Kramar, O. Ekonomichna nezalezhnist vid RF: ne zupynjatys na pivshljahu (Economic independence from the Russian Federation: do not stop at halfway), Tyzhden.ua, 23.05.2017

4. Kulyckyj, S., 2016. Ekonomichna skladova gibrydnoi vijny Rosii proty Ukrai'ny (An economic component of Russia's hybrid war against Ukraine), Ukrai'na: podii, fakty, komentari, №20, s. 44-57

5. Natalija Mykols'ka rozpovila pro dii Urjadu Ukrainy shhodo agresii RF (Natalia Mikolskaya spoke about the actions of the Government of Ukraine on the aggression of the Russian Federation), Ministerstvo ekonomichnogo rozvytku ta torgivli Ukrai'ny,05.01.2016.

6. Obsjag torgivli Ukrai'ny z Rosijeju vyris vpershe za 4 roky (The volume of trade between Ukraine and Russia has increased for the first time in 4 years), Ekonomichna pravda, 03.04.2018.

7. Rosija denonsuvala ugody z Ukrai'noju pro flot (Russia denounced an agreement with Ukraine on the fleet), BBC News,31.03.2014.

8. Rosija prodovzhyt embargo na zahidni produkty do kincja 2017 roku (Russia will continue the embargo on western products by the end of 2017), ZN, UA, 27.05.2016.

9. Tovaroobig Ukrai'ny i Rosii' vpav v 2,3 razy (The turnover of Ukraine and Russia has fallen by 2.3 times), Ekonomichna pravda,02.03.2016.

10. Torgovel'no-ekonomichne spivrobitnyctvo mizh Ukrai'noju ta Bilorussju (Trade and Economic Cooperation between Ukraine and Belarus), Posol'stvo Ukrai'ny v Respublici Bilorus.

11. Cilyj region troshhyt' u nas na ochah. Narys z istorii' odnogo mista (The whole region is torn in our eyes. Essay on the history of one city), Chas Zakarpattja, 14.12.2016.

Размещено на allbest.ru