Ретроспективний аналіз використання морських блокад в міжнародних відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ретроспективний аналіз використання морських блокад в міжнародних відносинах

Грабінський В.О.

Анотації

Морська блокада є одним з засобів ведення війни, що здавна досить широко застосовується на полі бою. Не зважаючи на довгий період існування цього прийому, в міжнародних відносинах досі питання морських блокад викликає суперечки і залишається до кінця не вирішеним. Дана стаття дає змогу визначити місце і роль морських блокад в історії, а також дослідити питання статусу блокад в міжнародних відносинах.

Ключові слова: морська блокада, всесвітня історія, міжнародні відносини.

Naval blockade is one of the means of warfare that has long been widely used on the battlefield. Despite the long existence of this technique, the issue of maritime blockades is still controversial in international relations and remains unresolved. This article allows us to identify the place and role of maritime blockades in history, as well as explore the status of blockades in international relations.

Keywords: maritime blockade, world history, international relations.

Постановка наукової проблеми. Морська блокада, як один з способів ведення бойових дій, була здавна відома людству та застосовувалася в різноманітних воєнних кампаніях. І хоча вперше поняття "морська блокада" набуло поширення лише з XVI ст., свої витоки воно знаходить ще в історії стародавнього світу. З плином часу способи використання блокад технічно вдосконалювалися та збагачувалися новими винаходами й стратегічними нюансами. Незважаючи на еволюцію технологій блокування, залишалося невирішеним питання законності морської блокади і механізму її врегулювання у міжнародних відносинах. З метою розібратися в цьому питанні, в різні часи, організовувалися конференції та були створені робочі групи, проте постулати, вироблені на засіданнях, носили дорадчий характер й не мали реального впливу на законодавство кожної з країн.

Актуальність дослідження. Актуальності проблемі надає те, що Україна є однією з держав, яка має вихід до моря. Також, триває війна з Російською Федерацією, в ході якої мав місце інцидент в Керченській протоці, що викликав великий резонанс у міжнародних відносинах.

Проаналізувавши документи, що були розроблені з метою врегулювання цього питання, ми зможемо вивести певні тези та виробити чіткі й прийнятні критерії для визначення законності морських блокад й розробити алгоритм дій у разі блокування акваторії певної держави.

Аналіз джерел та публікацій. Питання морських блокад цікавило багатьох науковців і знайшли своє відображення в численних працях. Досить точно визначення блокад дає Братерський М.В. в праці "Что есть что в мире политики" [4]. Правовий аспект питання у своїй праці "Морская блокада и современное международное право" розкриває Колодкін А.Л. [9]. Серед іноземних дослідників цікавою є праця Хіггінса та Коломбо "Міжнародне морське законодавство", яка яскраво розкриває питання морських блокад у міжнародних відносинах [14].

Виклад основного матеріалу. Морська блокада, як один з способів ведення бойових дій, була здавна відома людству і застосовувалася в різноманітних воєнних кампаніях.

Розглядаючи стародавню морську історію, одразу можна помітити риси блокади у діях греків під час напівлегендарної Троянської війни ХІІІ-ХІІ ст. до н.е. Згадки про перебіг подій під час цього протистоянні описані в творі Гомера "Іліада". [6] блокада морський міжнародний

В результаті бойових дій грецьким флотом було заблоковано узбережжя біля міста та низку островів, в результаті чого, дії троянської армії були значно обмежені, а також перервані комунікації Трої.

Для зручності у характеристиці тих чи інших блокадних дій, ми будемо послуговуватися сучасними поняттями, що були прописані у низці договорів з зазначеного питання.

І хоча на той момент, поняття блокади не було охарактеризовано та досконало вивчене стратегами, використання подібного маневру набуло поширення, в чому ми можемо переконатися, розглянувши деякі конфлікти різних епох.

Загалом, досліджуючи період Стародавньої історії, можна помітити, що людство починає активно опановувати морські простори. Цьому є декілька причин, зокрема - розвиток торгівлі, технологій та спроби знайти нові шляхи комунікації між окремими країнами.

Природно, що поруч з розвитком торгівельного флоту, стратеги поступово застосовували морські сили і під час воєнних конфліктів. Це було зумовлено тим, що армія ставала більш мобільною, а для командувача відкривалася унікальна можливість атакувати ворога одночасно з декількох флангів.

Спочатку, основною функцією флоту була доставки військових формувань до місця призначення. Через слабкий розвиток технологій досить рідко відбувалися морські баталії в сучасному розумінні цього слова. Якщо супротивники і зустрічалися в морі, то відповідно до стратегічних уявлень того часу, розповсюдженим маневром було взяти корабель ворога на абордаж та, перекинувши туди військові формування, знищити команду супротивника або захопити її в заручники.

Хоча технології і не дозволяли вести бій на дальній чи середній дистанції, проте флот міг стати ефективною загороджувальною силою при облозі міст. Вишикувавши кораблі в акваторії певного міста, можна було легко обірвати комунікації супротивника і значно виснажити сили захисників. Після усвідомлення цієї можливості, видатні стратеги того часу починають вивчати поняття блокади та пристосовувати його до тогочасних реалій ведення війни.

Повертаючись до історичних прикладів, то елементи блокади, ми можемо знайти під час Саламінської битви 480 р. до н.е., що є одним з протистоянь греко-перських війн 500-449 рр до н.е.

На жаль, до нас не дійшов точний опис маневрів обох флотів, причиною цьому є те, що через хаос на полі бою учасники не мали можливості спостерігати всю картину битви.

Читаючи Геродота, ми зустрічаємо свідчення того, що напередодні зіткнення перський флот блокував протоки між Муніхією та островом Пілаттеєю. Діодор доповнює картину твердженням, що разом з вищеназваними маневрами Ксеркс направив частину флоту блокувати протоку між островом Саламін та материком. [5]

В даному випадку, перед нами приклад короткочасної блокади, що носила неправомірний характер, оскільки вписувалася в концепцію загарбницької війни, що проводили перські формування під керівництвом Ксеркса.

Вдале використання блокади можна прослідкувати при дослідженні походу на Самос 440 р до н.е. афінського флоту під керівництвом Перікла. Ситуація загострилася через те, що самосці в цей час розпочали війну з Мілетом, після декількох поразок, представники Мілету звернулися за допомогою до Афін. З метою придушення таких виступів, Перікл, заручившись підтримкою інших міст вирушив війною на Самос. [11]

В результаті бойових дій, акваторія міста була блокована афінським флотом і через деякий час захисники міста вимушені були здатися. Перікл своїми діями довів, що морська блокада є досить ефективною при облозі міст і надалі потрібно розробляти нові можливості застосування цього маневру.

Елементи блокади ми можемо знайти в облозі міста Сіракузи афінським флотом в 414 р. до н. е. Користуючись нагодою, сіракузяни змогли використати облогу на свою користь і заблокувати афінський флот в гавані, змусивши афінську армію відступати суходолом. [13]

Саме тут ми можемо побачити, як відверто неправомірна блокада була нівельована і фактично трансформована силами захисників міста в правомірну, оскільки встановлювалася з метою захисту своєї території.

Одним з яскравих прикладів морської блокади можна пригадати дії Олександра Македонського в порту Тіра 332 року до н.е. В ході кампанії, місто мало стратегічне значення для Олександра. На військовій раді він наголошував на необхідності штурму міста, адже фінікійський флот складав левову частку морських сил перської армії, взявши місто, Олександр значно послаблював сили супротивника. [2]

Основною проблемою македонського війська була відсутність флоту, натомість у супротивника були значні морські сили, до того ж фінікійцям обіцяли підтримку низка держав, зокрема, Карфаген, Кіпр та інші.

Спочатку македонська армія спробувала насипати дамбу в гавані перед містом, однак дії тірійців не дали можливості втілити плани в життя. Відмовившись від цієї ідеї, Олександр відбув до Сідона де завдяки діям Геростата та Еніла (царі Араду та Бібла) отримав у своє розпорядження флот, який і використав в облозі міста. Завдяки чисельності флоту, Олександру вдалося заблокувати місто та розвити успіх в облозі.

Цей випадок знову ж таки доводить, що грамотно застосувавши блокаду можна здобути вагому перевагу в бойових діях.

Морські блокади застосовували і в Давньому Римі. Розвиток римського флоту тісно пов'язаний з розгортанням пунічних воєн, адже римляни зрозуміли, що перемогти супротивника з сильним флотом можна лише збудувавши свій власний. Вдале використання блокади римляни продемонстрували під час облоги міста Сіракузи в 214-212 р до н. е.

Не дивлячись на запеклий опір захисників міста, що мали досить прогресивні захисні машини - винахід Архімеда, все ж римські військові формування за підтримки флоту змогли взяти місто.

Якщо звернутися до епохи Середньовіччя, то ми можемо побачити, що яскравою рисою цього періоду є перенесення військових дій з моря на суходіл. Військові флоти країн, майже не зазнали змін в порівнянні з періодом античності. Здебільшого, кораблі застосовувалися як засіб доставки військ до певної точки і шляхом десанту продовжувалися бойові дії.

Проте, варто зазначити, що в даний період значно розвивалися флоти країн Сходу та Візантії, що змогли на основі античних технологій внести значні інновації в кораблебудуванні й вивести морську справу на новий рівень.

Яскравим випадком використання блокад є події Третього хрестового походу, а саме облога Акри в 1189-1191 роках.

Через природну захищеність Акра була ключовим стратегічним пунктом для хрестоносців. Після битви при Хатні 4 липня 1187 року, Салах ад-Дін, перемігши хрестоносців зумів взяти Акру та відвоювати Єрусалим 2 жовтня 1187 року.

Вже 28 серпня 1189 року розпочалася спроба штурму Акри, проте через чисельну перевагу захисників міста, облога не принесла бажаного результату. Задля підтримки хрестоносців до Акри прибувало все більше кораблів, завдяки цьому вдалося встановити потужну блокаду в акваторії міста. Салах ад-Дін двічі намагався прорвати блокаду, проте хрестоносці вдало відновлювали блокадний режим [15].

Хоча ключовим моментом ведення війни лишалися сухопутні протистояння, проте в наведеному прикладі, ми бачимо, як блокада має значний вплив на перебіг бою, адже закриття морського простору значно перешкоджає комунікації міста, а спроби прориву розпорошують і послаблюють сили захисників.

Ефективність морської блокади наочно продемонстрували турецькі війська в 1453 році при взятті Константинополя. Турецький флот перекрив затоку Золотий Ріг і завдяки постійним бомбардуванням та атакам змогли відтягти на себе значну частину захисників міста. Атакуючи з двох сторін, турецькі війська змогли взяти місто. На думку частини істориків, саме падіння Константинополя є верхньою межею Середньовіччя і знаменує собою перехід до нової епохи, де морська блокада набула значного поширення і була вдосконалена.

Принципи морської блокади були сформульовані в Гаагському договорі між Англією та Голландією в 1689 році, де країни виклали правила нотифікації блокад [1].

Наступним випадком на який варто звернути увагу є блокада проливу Зунд Балтійським флотом під час Семилітньої війни 1756-1763. Блокада здійснювалася з метою не дати можливості британським ВМС пройти до Балтійського моря.

Черговим випадком блокування за участю російський ВМС є блокада Дарданелл в ході російсько-турецької війни 1768 - 1774. Для створення театру військових дій на території підконтрольній Туреччині, російське керівництво вирішило направити в район протоки дві ескадри. Вже 16 липня 1770 року ескадра під командуванням контр-адмірала Д. Енфільстона, в складі 3 лінійних кораблів, 2 фрегатів та пінка (дво чи трищоглове вітрильне судно, що використовувалося, здебільшого, для розвідувальних операцій), зайняли позицію між островами Тенедос та Імброс, тим самим перериваючи постачання Константинополя (з 1930 р м. Стамбул). Блокада тривала недовго і через невдалі маневри російського флоту вже в кінці вересня блокада припинилася [3].

Цікавим прикладом блокади є блокування Наполеоном берегів Великої Британії в 1806 році. Відповідно до декрету імператора, всім країнам, що були підвладні Франції, а також за умовами мирних договорів (Тільзітський мир 1807 р), заборонялося вести торгівлю, підтримувати дипломатичні та інші стосунки з Британськими островами. Проте, імператору не вдалося досягти мети і після остаточної поразки блокада була знята [12].

Континентальна блокада є яскравим прикладом того, що не завжди блокадні дії приносять успіх країні-агресору, адже, маючи достатній торговий та військовий потенціал, можна розгорнути дії у відповідь та обернути все на свою користь.

Велика Британія теж досить часто вдавалася до морського блокування. Один з таких випадків стався під час Британо-американської війни 1812-1815 років, коли силами 5 кораблів британські ВМС блокували узбережжя США. Але через активний спротив штатів та поразку у війні, блокада була знята.

Більш вдалими були дії Великої Британії під час британо-датської війни 1807-1814 рр. Британські ВМС щоб не допустити приєднання Данії до Континентальної блокади спільними діями з сухопутними частинами змогли блокувати Копенгаген та після здачі столиці захопити флот Данії.

Класична морська блокада мала місце під час громадянської війни в США. Блокада була частиною плану "Анаконда" з придушення економіки бунтівних штатів: в першу чергу, ставилися бар'єри на вивіз бавовни - основи економіки аграрно-рабовласницького Півдня. Природно, блокада запобігала і морському сполученні Конфедерації з Великобританією і Францією, не даючи їм можливості допомогти бунтівним штатам.

Північні штати в перші роки війни несли величезні витрати на постійне перебування свого флоту біля узбережжя Конфедерації. Але, незважаючи на всі труднощі і економічні незручності для економіки Півночі, який в перший період війни ще й програвав битву за битвою, ефект від блокади виявився істотним. У Вашингтоні точно прорахували ступінь залежності Конфедерації від зовнішньої торгівлі: її економіка була аграрно-сировинною і потребувала ринків збуту, а "надприбутки" останніх передвоєнних років швидко "згоріли" в умовах бойових дій. Промисловості на Півдні фактично не було, а значить, гроші могли надходити тільки від експорту. Єдиним способом постачання жителів півдня в період війни була контрабанда європейських товарів.

У грудні 1865 року жителі півночі взяли порт Вілмінгтон - останній, через який було сполучення з Європою. Шлях до взяття столиці заколотників - Річмонда - був відкритий, а армія Півдня залишилася без можливості поповнювати запаси. Через чотири місяці Конфедерація пала [16].

Під час Першої світової війни 1914- 1918 рр морські блокади були ключовим інструментом ведення протистояння на морях. Північне море було основним театром війни для надводних кораблів. В цій локації один одному протистояли британський Гранд-Фліт та Крігсмаріне. Значно більший за чисельністю британський флот підтримував блокаду Німеччини, відрізавши її від постачання ресурсів. Німецький флот в основному лишався в гавані, чекаючи, чи не виникне вигідна ситуація для бою.

Коли Німеччина стикнулася з блокуванням її портів британським флотом і відмовою від дотримання Британією "Лондонської декларації про закони війни на морі", згідно з zкою продовольство і невійськові вантажі повинні пропускатися в заблоковані порти, почалася розробка планів використання підводних човнів для нанесення економічних і військових втрат Великій Британії [7].

В цілому, британський флот хоча і не завжди досягав тактичних успіхів, зміг підтримувати блокаду і закрити німецький флот в гавані. Проте, до кінця війни німецькі ВМС залишалися серйозною загрозою, що привертала до себе увагу британських сил.

В той самий час як Німеччина відчувала значні труднощі через британську морську блокаду, британська метрополія сильно залежала від імпорту продовольства та сировини.

Німці виявили, що їх підводні човни, хоча і малоефективні проти надводних бойових кораблів, вони успішно діють проти торгового флоту і можуть легко патрулювати Атлантику, навіть за часів панування британських сил на поверхні моря. У 1915 р. німці спробували встановити блокаду Британії за допомогою підводних човнів. Їм вдалося нанести значної шкоди британському судноплавству, але не вдалося припинити його [10].

На іншому театрі бойових дій, зокрема в акваторії Чорного моря, російському флоту вдалося встановити блокаду Вугільного району в Анатолії (порти Зунгулдак, Козлу, Ереглі, Кілімлі), який служив єдиним джерелом місцевого вугілля для Константинополя, турецького флоту і залізничного транспорту.

До жовтня 1916 р. імпорт вугілля з Зунгулдака в Константинополь майже припинився. Блокада привела до різкого скорочення операцій турецького флоту, в т.ч. припинення тральних робіт в гирлі Босфору.

Як ми бачимо, на період Першої світової війни морські блокади стають основним методом ведення протистояння на морях. Це обумовлюється тим, що відповідно до військових доктрин того часу, ВМС надавали перевагу одній вирішальній битві в морі, а не серії сутичок. Також, блокада завдавала значних збитків економіці супротивника, адже режим блокади ускладнював торгівлю та постачання ресурсів.

Варто зазначити, що на період Першої світової війни існували міжнародні договори, які регулювали питання морських блокад, проте, ми можемо фіксувати випадки порушення домовленостей, що підтверджують їх консультативний характер, а не заклик до дій.

Блокади мали чинне місце серед засобів ведення бою і під час Другої світової війни 1939-1945 рр. Основними ініціаторами блокади виступили британські ВМС, ці дії були викликані агресією німецького флоту на морях.

Британське Адміралтейство не мало можливості забезпечити бойовим кораблям охорону суден, які здійснювали переходи морем. Вже 3 вересня керівництво дало вказівку тим судам, які перебували в океані, намагатися прибути в британські або нейтральні порти, уникаючи звичайних маршрутів. Виходи судів з портів Великої Британії були тимчасово припинені. Англійський флот ініціював режим блокади для надводних кораблів німецького флоту.

Розробляючи плани бойового використання флоту, адміралтейство в загальних рисах погоджувало їх з французькими військово-морськими силами. Ще до початку війни союзники домовилися, що за безпеку судноплавства в західній частині Середземного моря відповідальність несе французьке командування, а в східній британське. Це дозволило британцям перевести сюди майже всі сили свого середземноморського флоту без істотного ослаблення позицій флоту метрополії.

За погодженням з французьким командуванням було створено оперативну групу флоту "Форс де Райт", що складалася з новітніх лінійних кораблів "Дюнкерк" і "Страсбург", авіаносця, 3 крейсерів і 10 ескадрених міноносців. Завданням групи була боротьба з рейдерами ворога в східній частині Атлантичного океану.

Британське адміралтейство вважало, що німецьке командування буде використовувати для порушення комунікацій в основному надводні кораблі, в тому числі лінкори й допоміжні крейсери- рейдери. Тому розгортання флоту проходило з метою організації далекої блокади, аналогічної блокаді періоду Першої світової війни. "Англійський флот знову приступив до вирішення тих завдань, які були поставлені перед ним ще в 1918 році. Флот метрополії перебазувався в Скапа-Флоу ізнову почав блокаду так званого Північного проходу" [8].

До складу сил, які здійснювали далеку блокаду на початку вересня 1939 увійшли головні сили флоту метрополій: лінійні кораблі "Нельсон", "Роднег", лінійний крейсер "Ріпалс", авіаносець "Арк Ройал", крейсер "Шеффілд" 10 ескадрених міноносців. Для підтримки бойових дій цих кораблів було заплановано використати сили, що базуються на Розайд і Скапа-Флоу.

Завдання перехоплення великих бойових кораблів супротивника покладалися і на підводні човни. Вони були були розгорнуті в Гельголандській бухті і на виходах з протоки Скагеррак.

Починаючи з жовтня 1939 р. англійський флот проводив пошук німецьких надводних кораблів в різних районах Атлантичного океану. Для цього використовувалося 8 пошукових груп, до складу яких увійшли 3 лінкора, 4 авіаносця і 15 крейсерів. У ці групи входили і кораблі французького флоту: 2 лінкора, авіаносець і 5 крейсерів.

Щоб ускладнити дії німецьких підводних човнів і убезпечити рух своїх судів по фарватерах, біля входу в Брістольську затоку, на підступах до гирла Темзи і вздовж східного узбережжя Англії у вересні і жовтні 1939 британці поставили мінні загородження. У Дуврській протоці також були створені мінні загородження. На цих загородженнях 8 жовтня 1939 р. підірвався і затонув німецький підводний човен "и-12", а 13 жовтня "и-40". Після цього спроби німецьких човнів пройти через протоку припинилися.

З початком війни для пошуку і знищення підводних човнів супротивника було організовано патрулювання траулерів, корветів, китобійних суден і, частково, есмінців в Північному морі та в районі Західних і Північно-Західних підходів до Британії. Через відносно невелику швидкість траулерів і китобійних суден, а також відсутності на них відповідного спорядження, патрулювання результатів не дало і було припинено.

Щоб захистити морські повідомлення від німецьких підводних човнів, 5 вересня була введена система конвоїв, яка виправдала себе в першій світовій війні. 7 вересня почався рух конвоїв з Британії до США, а 16 вересня - з Галіфакса (Канада) до Британії. У жовтні система конвоїв була введена на всіх основних напрямках союзного судноплавства.

Частково завдання конвоювання покладалися на французький флот. Він забезпечував судноплавство з Біскайської затоки в обхід мису Фіні-Стеррі (Іспанія) до Гібралтару і далі вздовж узбережжя Західної Африки до Дакара і Фрітауна. З 12 по 18 жовтня кораблі французького флоту брали участь в охороні великих караванів судів на підходах до Біскайської затоки, з листопада 1939 по травень 1940 р. французький флот спільно з англійським провів 8 конвоїв, які йшли з Г аліфакса і активно діяв під час переходу конвоїв з Гібралтара в Британію. На цьому напрямку французькі кораблі з жовтня 1939 року по травень 1940 року провели 56 конвоїв. У їх складі пройшло близько 2100 суден. За той же період від Гібралтару в порти Біскайської затоки було проведено близько 200 конвоїв, що включали 1532 судна.

Уряд Великої Британії, прагнучи підірвати військово-промисловий потенціал супротивник, вживав заходи для економічної блокади Німеччини з моря. Керівництво ввело в дію систему примусового огляду торговельно-транспортних суден, які йшли в сторону німецьких портів або з них. Для виконання цього завдання були сформовані спеціальні групи допоміжних крейсерів, які вели спостереження за судноплавством в водах між Шотландією та Ісландією. У спостережені за судноплавством брали участь і спеціальні сили французького флоту, що контролювали підходи до узбережжя Іспанії, Португалії і Ла-Маншу. В результаті оглядів британці змогли захопити у вересні 1939 року 300 тис. т. вантажу, що мав бути доправлений для Німеччини. Але пізніше кількість захопленого вантажу різко знизилася.

Протягом перших 4 місяців війни союзники провели огляд 676 суден, більшість яких ішло в східному напрямку. Багатьом з них після перевірки документів було дозволено прямувати за призначенням: 253 кораблі було спрямовані в пункти огляду 97 кораблів зайшли туди самостійно. За результатами оглядів було захоплено 17 німецьких суден. Такі втрати не могли помітно вплинути на стан економіки Німеччини та її здатність продовжувати війну.

Однак військово-морським силам Німеччини вдалося завдати торговому флоту союзників істотних збитків.

ВМС Британії та Франції, маючи такі вирішальні переваги перед німецьким флотом, як чисельність та розгалужену систему базування, не скористалися ними для ведення більш рішучої війни на морі.

Військово-морська стратегія союзників на початковому етапі війни носила оборонний характер і все ще була прив'язана до традиційних методів ведення боротьби на морі.

Британське адміралтейство продовжувало робити головну ставку у війні на великі надводні кораблі, недооцінюючи підводні човни і авіацію.

Розгортання збройної боротьби на морі в цей час не зробило значного впливу на загальний хід війни.

Висновок. Морська блокада є досить унікальним явищем військової науки. Своїм корінням цей прийом сягає в глиб віків і по праву вважається одним з найстаріших методів ведення війни. Досліджуючи приклади блокування, можна помітити, що блокада не потребує значного технічного розвитку, проте, разом з науково-технічним процесом, вона лише розвивається та набуває нових можливостей до використання.

Розглянувши приклади використання морських блокад в історії людства, ми можемо зробити висновок, що цей прийом є досить ефективним, але лише за умови грамотного планування та використання власних ресурсів.

Загалом, питання правомірності блокад досі лишається не вирішеним. Міжнародне право зазначає лише загальні положення стосовно визначення терміну та декілька правил оголошення блокади, проте, це лише загальні рекомендації, аніж жорстке законодавство. Річ у тім, що в законах кожної країни є суттєві відмінності у питанні морських блокад і тому, всі випадки блокування вимагають ретельного дослідження та уніфікації рекомендацій, відповідно до правових норм кожної країни.

Список використаних джерел

1. АНГЛО-ГОЛЛАНДСКИЙ ДОГОВОР [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://cutt. ly/Kw3XW9i.

2. Арриан. Поход Александра / Арриан. - Москва: МИФ, 1993.

3. Блокада Дарданелл [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://cutt.ly/Iw3XJVS.

4. Братерский М.В. Что есть что в мире политики / Максим Владимирович Братерский., 2016. - 368 с.

5. Геродот. История в девяти книгах / Геродот. - Ленинград: Наука, 1972.

6. Гомер. Іліада / Гомер., 2018. - 576 с.

7. Декларация о праве морской войны [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://cutt. ly/6w3COP0.

8. Дж. Батлер. Большая стратегия. Сентябрь 1939

- июнь 1941

9. Колодкин А.Л. Морская блокада и современное международное право / Анатолий Лазаревич Колодкин. - Москва, 1963. - № 4

10. Корбетт Дж. Операции английского флота в первую мировую войну / Корбетт Дж.. - Мн: ООО Хар- вест, 2003. - 48о с.

11. Поход на Самос [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://cutt.ly/Rw3D7Gl.

12. Тарле Е.В. Континентальная блокада / Е.В. Тарле. - Москва, 1948.

13. Шустов В.Е. Войны и сражения Древнего мира. / В.Е. Шустов. - Войны и сражения Древнего мира.: Феникс, 2006. - 521 с.

14. Higgins & Colombo. International Law of the Sea / Higgins & Colombo. - NY, 1951. - 593 с.

15. James Jr Reston. Warriors of God. Richard the Li- onheart and Saladin in the Third Crusade / James Jr Reston.

- New York: Random House, 2001.

16. Robert M. Jr. Success is all that was expected: the South Atlantic Blockading Squadron during the Civil War / Robert M. Jr.. - Dulles, 2002.

References

1. ANHLO-HOLLANDSKYI DOHOVOR (The An- glo-Dutch Treaty) [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu do resursu: https://cutt.ly/Kw3XW9i

2. Arryan. Pokhod Aleksandra (Arrian. Hike to Alexander) / Arryan. - Moskva: MYF, 1993.

3. Blokada Dardanell (The Dardanelles Blockade) [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu do resursu: https:// cutt.ly/Iw3XJVS.

4. Braterskyi M. V. Chto est chto v myre polytyky (What is there in the world of politics) / Maksym Vladymy- rovych Braterskyi., 2016. - 368 s.

5. Herodot. Ystoryia v deviaty knyhakh (Herodotus. History in nine books) / Herodot. - Lenynhrad: Nauka, 1972.

6. Homer. Iliada (Homer. The Iliad) / Homer., 2018.

- 576 s.

7. Deklaratsyia o prave morskoi voinbi (Declaration on the Law of the Maritime War) [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu do resursu: https://cutt.ly/6w3COP0.

8. Dzh. Batler. Bolshaia stratehyia. Sentiabr 1939 - yiun 1941 (J. Butler. Great strategy. September 1939 - June 1941)

9. Kolodkyn A. L. Morskaia blokada y sovremennoe mezhdunarodnoe pravo (Maritime blockade and modern international law) / Anatolyi Lazarevych Kolodkyn. - Moskva, 1963. - № 4

10. Korbett Dzh. Operatsyy anhlyiskoho flota v per- vuiu myrovuiu voinu (Operations of the English Navy in the First World War) / Korbett Dzh.. - Mn: OOO Kharvest, 2003. - 480 s.

11. Pokhod na Samos (Hike to Samos) [Elektron- nyi resurs] - Rezhym dostupu do resursu: https://cutt.ly/ Rw3D7Gl.

12. Tarle E. V. Kontynentalnaia blokada (Continental blockade) / E. V Tarle. - Moskva, 1948.

13. Shustov V E. Voinbi y srazhenyia Drevneho myra. (Wars and battles of the Ancient World.) / V E. Shustov. - Voinbi y srazhenyia Drevneho myra.: Fenyks, 2006. - 521 s.

14. Higgins & Colombo. International Law of the Sea / Higgins & Colombo. - NY, 1951. - 593 c.

15. James Jr Reston. Warriors of God. Richard the Li- onheart and Saladin in the Third Crusade / James Jr Reston.

- New York: Random House, 2001.

16. Robert M. Jr. Success is all that was expected: the South Atlantic Blockading Squadron during the Civil War / Robert M. Jr.. - Dulles, 2002.

Размещено на Allbest.ru