Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією

Поняття “зовнішньоторговельна політика” охоплює цілеспрямовані дії окремо взятих держав у торговельних відносинах з іншими країнами та їх групами.

Вибір ефективної та найбільш своєчасної зовнішньоторговельної політики держави є однією із ключових умов забезпечення її економічного зростання та добробуту населення. Основними цілями реалізації зовнішньоторговельної політики є досягнення стратегічно визначених пріоритетів щодо обсягів експорту та імпорту, структури зовнішньої торгівлі, раціонального співвідношення цін на товари (рис. 1)

Рис. 1. Цілі зовнішньоторговельної політики держави

Джерело: сформовано автором за джерелом [1]

З метою дослідження зовнішньоторговельної політики в Україні в цілому та в аграрній сфері зокрема, проведемо дослідження обсягів експорту та імпорту. На рисунку 2 представлено загальні показнику експорту та імпорту у 1996-2017 роках.

Рис. 2 Обсяг Українського експорту та імпорту, млн дол. США

Джерело: Міжнародна торгівля товарами в Україні та Євросоюзі. підсумки 2017 року [Електронний ресурс] // Економічний дискусійний клуб. - Режим доступу: http://edclub.com.ua/analitvka/mizhnarodna-torgivlva-tovaramv-v- икгауіпі4а-уеуго8оуигі-ріі8итку-2017-гоки

Наведені дані свідчать про стрибкоподібну динаміку зміни обсягів експорту та імпорту України. У 2017 році експорт склав 43 267 млн дол. США, а імпорт - 49 599 млн дол. США відповідно. Негативним явищем є від'ємне торгівельне сальдо. У порівнянні із 1996 роком загальний обсяг експорту збільшився на 28 866 млн дол. США, а імпорт збільшився на 31 996 млн дол. США. Максимально зафіксований обсяг експорту спостерігався у 2012 році, коли даний показник склав 68 830 млн дол. США.

У подальшому аналізі представимо експорт та імпорт України за відповідними товарними групами (рис. 3, рис. 4). Аналогічно до тенденцій, які спостерігалися в Україні у попередніх періодах, у 2017 році основною експортоорієнтованою продукціє є сировинна продукція. Найбільшу питому вагу у структурі експорту України складає аграрна продукція, питома вага якої понад 40%, чорні метали - 20%, деревина - 3%. Частка товарів з високою доданою вартістю є незначною.

Рис. 3. Структура експорту продукції України, 2017 рік

Джерело: Міжнародна торгівля товарами в Україні та Євросоюзі. підсумки 2017 року [Електронний ресурс] // Економічний дискусійний клуб. - Режим доступу: http://edclub.com.ua/analitvka/mizhnarodna-torgivlva-tovaramv-v- икгауіпі4а-уеуго8оуигі-ріІ8итку-2017-гоки

Основними позиціями імпорту в Україну були машини та обладнання (20%), паливні ресурси (23%), а також продукти хімічної промисловості (13%).

Рис. 4. Структура імпорту в Україну, 2017

Аграрний сектор, безумовно є одним із основних для економіки України свідченням чого є і його значна питома вага у структурі експорту і важливість для забезпечення продовольчої та національної безпеки. Зовнішня торгівля аграрною продукцією проілюстрована на рисунках 5 -7.

Рис. 5. Динаміка експорту-імпорту сільськогосподарської продукції в Україні, млрд дол. США (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя)

зовнішньоторговельний аграрний протекціонізм експорт

Таблиця 1

Динаміка експорту сільськогосподарської та харчової продукції з України (у фактичних цінах)

Зовнішньоторговельний обіг сільськогосподарської продукції Україниі у 2016 р. становив 19,2 млрд дол. США (або 25,4% всього зовнішньоторговельного обігу товарів України), збільшившись порівняно з 2010 р. на 23,4 %. Зростання обігу відбувається за рахунок експорту. Так, якщо за 2010-2016 рр. імпорт сільськогосподарської продукції зменшився з 5,7 млрд дол. США до 3,9 млрд дол. США або у 1,5 рази, то експорт збільшився з 9,8 млрд дол. США до 15,3 млрд дол. США або у 1,6 рази

Незважаючи на позитивні тенденції збільшення зовнішньоторговельного обігу продукції аграрного сектору, а також диверсифікованість його регіональної структури існує низка ризиків, пов'язаних із інтегрованістю вітчизняного аграрного сектору у світові ринки, ключовими з яких є наступні. 1. Сировинний характер експорту сільськогосподарської продукції. За 2010-2016 рр. не відбулося поліпшення структури експорту аграрної та продовольчої продукції з України. У загальній структурі експорту сільськогосподарської та харчової продукції частка 16-24 позицій УКТ ЗЕД (готова харчова продукція) у 2016 р. становила 16 % (у 2010 р. - 25,9 %) тоді як частка 1-14 позицій УКТ ЗЕД (сільськогосподарська продукція) - 58,0 % (у 2010 р. - 47,8 %) [Джерело: "Пріоритети забезпечення зовнішньоторговельної безпеки на аграрному ринку України ". Аналітична записка [Електронний ресурс] //Національний інститут стратегічних досліджень. - Режим доступу: /Мр://туп'. пш. єру. иа/агйсЄ/2 725/1

Отже, наявність негативних тенденцій щодо сировинного характеру експорту аграрної продукції України потребує перегляду та визначення стратегічного напрямку зовнішньоторговельної політики.

Реалізація зовнішньоторговельної політики передбачає пріоритетний вибір одного із типів аграрної зовнішньоторговельної політики.

Рис. 6. Типи аграрної зовнішньоторговельної політики

Джерело: розроблено автором на основі [Дахно І.І. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. --296 с.]

Для глибшого розуміння понять «протекціонізму» та вільної торгівлі розглянемо їх трактування в різних літературних джерелах.

Насамперед слід розглянути, як англійські економісти розуміють вільну міжнародну торгівлю. В “Oxford Paperback Encyclopedia” у статті “Free trade” зазначається: “Економічна політика, що виступає за вільний потік товарів між країнами для заохочення взаємного економічного розвитку та міжнародної гармонії за допомогою комерційної взаємозалежності (commercial interdependence) націй, що торгують. Політика вільної торгівлі забороняє як тарифи на імпорт, так і субсидії на експорт, запроваджені для захисту промисловості певної країни. Найчіткіше і вперше доктрина була сформульована Адамом Смітом у його “Багатстві націй” (Wealth of Nations, 1776). На конференції у Женеві у 1947 р. було розроблено перший розклад для вільної світової торгівлі -- Генеральну угоду з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Зрозуміло, що держава не може повністю усуватися від зовнішньої торгівлі. Навіть найрішучіші прихильники концепції вільної торгівлі допускають укладення державами міжнародних торговельних договорів, що надають максимально можливу свободу дій суб'єктам господарювання. У разі здійснення політики вільної торгівлі країни стають взаємопов'язаними, зменшується небезпека їх ворожого ставлення одна до одної. Така політика є бажаною і позитивною, але ще ніхто і ніколи у цьому світі не бачив її в чистому вигляді.

Розглянемо, як визначають протекціонізм у зарубіжній економічній літературі, зокрема в “Oxford Paperback Encyclopedia”: “Використання урядом будь-якого засобу, спрямованого на обмеження міжнародної торгівлі або на подання штучної допомоги (artificial assistance) національним виробникам (domestic producers) за рахунок їх іноземних конкурентів (foreign competitors). Переважно охоплює спроби скоротити імпорт за допомогою торгівлі, квот та інших бар'єрів. До нетарифних бар'єрів також належать, зокрема, правила щодо охорони здоров'я і безпеки, упередженість (bias) у державних закупівлях та угоди про добровільні експортні обмеження. [Дахно І. І. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. --296 с.]

The Penguin Dictionary of Human Geography” у статті “Industry protection policies” (“Політика захисту промисловості”) визначає протекціонізм так: “Заходи, вжиті національними урядами для захисту своєї промисловості (home-based industry) від іноземної конкуренції. Такі заходи можуть захищати усталені галузі промисловості (established industry) у формі тарифів (tariffs) або квот (quotas) на імпортовані продукти або намагатися просувати нові галузі промисловості (seek to promote new industry)”. [Дахно І. І. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. --296 с.]

Протекціонізм як економічна політика включає цілий арсенал заходів з метою обмежень у міжнародній торгівлі, до яких належать запровадження митних тарифів і нетарифні заходи регулювання міжнародної торгівлі. [Дахно і. І. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. --296 с.]

Протекціонізм нерозривно пов'язаний з бюджетною, податковою і митною політикою країни, що разом є засобом макроекономічної стабілізації, застосування якого спрямоване на стимулювання або стримування діяльності зовнішнього сектора економіки. Визначальним при виборі напряму впливу є створення умов, за яких національна економіка через набуття конкурентоздатних характеристик, що виникають на основі формування відповідної структури внутрішнього господарства, забезпечує достатній рівень зовнішнього сектора, здатного витримувати виклики світових ринків. Як бачимо, протекціоністські заходи, що стосуються внутрішньої економіки, об'єктивно сприяють ефективності зовнішнього сектора, хоча такі заходи згідно з національною зовнішньоекономічною стратегією через монетарну та бюджетно-податкову політику мають вплив на весь спектр зовнішньоекономічної діяльності.

При виробленні протекціоністських заходів до уваги має братися реальний стан національної економіки у зв'язку з тим, що від цього залежить використання урядом певного набору інструментів та ресурсів. Практика свідчить, що завдяки вищому потенціалу економічно розвинені країни захищають власні інтереси на внутрішньому і світовому ринках, використовуючи так званий випереджаючий протекціонізм. Це означає, що таким чином досягається безперервність економічного розвитку щоразу на новому виткові з урахуванням досягнень національного та світового науково-технічного прогресу та збереження домінуючого стану не тільки на ринках, а й загалом у світі. Крім того, розвинені країни, вимагаючи слідувати принципам лібералізму, захищають власний ринок заходами, що фактично суперечать задекларованим цілям глобалізованої економіки, тому що запроваджують високі митні збори, недосяжні для решти світу технічні вимоги, державне субсидування сільськогосподарських виробників та інших галузей, чия діяльність є складовою забезпечення високого рівня національної.

Характерними формами реалізації політики протекціонізму сьогодні є селективний, галузевий, колективний та прихований протекціонізм, які представлені на рисунку 7.

Рис. 7. Форми реалізації політики протекціонізму

Джерело: сформовано автором за [Козак Ю.Г та ін. Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, прероб. та доповнене. - Київ - Катовіце - Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.]

Основними аргументами обмеження зовнішньої торгівлі та вибору політики протекціонізму є: необхідність забезпечення оборони; збільшення внутрішньої зайнятості; диверсифікація заради стабільності; захист молодих галузей; захист від демпінгу. [Козак Ю.Г. та ін. Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, прероб. та доповнене. - Київ - Катовіце - Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.]

Необхідність забезпечення оборони. Захист у мирний час галузей, необхідних для військового виробництва, з тим, щоб під час війни не залежати від зарубіжних постачальників. Звучить досить переконливо. Однак при детальнішому розгляді цього аргументу з'ясовується, що, по-перше, під категорію необхідної для військового виробництва практично можна підвести будь-яку галузь; по-друге, така політика може бути дієвою, якщо допустити, що не буде заходів у відповідь, що мало ймовірно. Відтак більшість економістів вважає, що альтернативні методи (наприклад, прямі субсидії) захисту стратегічних галузей більш ефективні як в економічному, так і в соціальному плані.

Збільшення внутрішньої зайнятості. Серйозною причиною застосування протекціоністських заходів є безробіття. Безробітні утворюють найпотужнішу групу тиску на підтримку обмеження імпорту як умови збільшення зайнятості всередині країни. Справді, твердження, що вільна торгівля може призвести до безробіття, має під собою реальний ґрунт. Імпорт знижує попит на деякі товари вітчизняного виробництва і призводить до безробіття в галузях, що їх виготовляють. Однак невикористані ресурси не можуть залишитись без застосування, бо ми живемо у світі з обмеженими ресурсами. За відсутності обмежень у торгівлі країни, які виготовляють товари на експорт, потребують припливу робочої сили, компенсуючи скорочення робочих місць у галузях, що конкурують з імпортом. Вільна торгівля не стільки впливає на загальну зайнятість, скільки змінює тип зайнятості. Вважається, що безробіття, що виникає внаслідок вільної торгівлі, -- це короткострокова проблема, яка може бути вирішена альтернативними методами: професійною перепідготовкою, переїздом на нове місце, надбавкою до грошової допомоги по безробіттю і т. ін.

При прийнятті рішення про обмеження імпорту слід порівнювати витрати, пов'язані з можливим підвищенням цін, з витратами, які спричинили безробіття, маючи при цьому на увазі ще й соціальні витрати, які торкаються людей і посилюються тим, що потенційними кандидатами на звільнення найчастіше виявляються ті, хто неспроможний знайти альтернативну роботу.

Диверсифікація заради стабільності. Суть цього протекціоністського аргументу полягає в тому, що торговельні бар'єри необхідні для промислової диверсифікації, котра лежить в основі зменшення залежності країни від соціально-економічної і політичної кон'юнктури, яка складається на світових ринках тих чи інших продуктів. Справді, диверсифікація допомагає захистити внутрішню економіку від впливу міжнародних політичних подій, спаду виробництва за кордоном, від випадкових коливань попиту і пропозиції на один чи два конкретних товари і, таким чином, забезпечує велику внутрішню стабільність. Але слід мати на увазі, що економічні витрати диверсифікації можуть бути дуже значними і вкрай неефективними (особливо в країни з монокультурною економікою). Крім того, аргумент диверсифікації заради стабільності практично не може бути застосованим до промислово розвинутих країн з уже диверсифікованою структурою економіки. [Козак Ю.Г. та ін. Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, прероб. та доповнене. - Київ - Катовіце - Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.]

Захист молодих галузей. Логіка аргументу на захист молодих галузей полягає в тому, що їх виробництво стає конкурентоспроможним лише через деякий час. Підприємства галузі повинні досягти конкурентного рівня витрат виробництва за рахунок ефекту масштабу виробництва з часом, підвищення з часом кваліфікації і досвіду працівників тощо, і лише тоді можна зняти протекціоністські заходи. Наприклад, завдяки державному захисту високої конкурентоспроможності досягло виробництво автомобілів у Бразилії та Південній Кореї. Але є й інші приклади, коли протекціоністські заходи не дали очікуваних результатів. Так, виробництво автомобілів в Аргентині та Австралії залишилося слабким навіть після багатьох років роботи. Аби політика захисту молодої галузі була дієвою, потрібна висока ймовірність того, що майбутні вигоди перевищать початкові витрати і буде забезпечена висока якість виробів.

Захист від демпінгу. Демпінг, або продаж товарів нижче від собівартості, застосовується, як правило, для усунення конкурентів, захоплення монопольного становища і в подальшому підвищення цін. У цьому розумінні демпінг -- це "економічне піратство". Воно цілком заслуговує антидемпінгового мита. Але демпінг не повинен використовуватись як виправдання постійних торговельних бар'єрів, як форма цінової дискримінації. Крім того, за демпінг може видаватись і результат дії закону порівняльних переваг. Але це в кінцевому підсумку підриває саму основу міжнародної торгівлі. [Козак Ю.Г. та ін. Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, прероб. та доповнене. - Київ - Катовіце - Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.]

Для орієнтованого визначення характеру торгової політики використовується два показники:

середній рівень митного тарифу. Він розраховується як середня ставка імпортного мита, зваженого за вартісним обсягом імпорту товарів, на які воно накладається. Цей показник визначається тільки по товарах, імпорт яких підлягає обкладанню митом;

середній рівень нетарифних обмежень. Він розраховується як вартісна частка імпорту чи експорту, що підпадає під ці обмеження.

Режим уведених обмежень по кожному з показників вважається відкритим, якщо їхній рівень становить менше ніж 10%, помірним -- 10-15%, обмежувальним -- понад 25%, заборонним -- 40-100%. [Козак Ю.Г. та ін.

Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, прероб. та доповнене. - Київ - Катовіце - Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.]

З метою реалізації зовнішньоторговельної політики в аграрній сфері використовують ряд інструментів державного регулювання.

Рис. 8. Інструменти реалізації зовнішньоторговельної політики в аграрній сфері

Джерело: розроблено автором з використанням [Козак Ю.Г. та ін. Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, прероб. та доповнене. - Київ - Катовіце - Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.]

Одним із головних інструментів регулювання зовнішньоторговельних відносин у ринковій економіці є митний тариф. Як активний інструмент державного впливу він знаходить своє застосування повсюди, охоплюючи, за окремими оцінками, близько 2/3 зовнішньоторговельного обороту розвинених країн, а загальне число найменувань та товарних позицій у митних тарифах цих же країн досягає 7-9 тис. Тарифне регулювання національними урядами використовується в якості інструмента, який впливає на витрати виробництва та торговельний прибуток. Таким чином, здійснюється опосередковане регулювання державою сфери підприємництва та корегуються напрями зовнішньоторговельної діяльності.

Таблиця 2

Митні тарифи в розрізі товарних груп у різних країнах світу представимо у таблиці 2. Митні тарифи в розрізі товарних груп, 2014 р.

У цілому можна відмітити, що найсильніше тариф- ними бар'єрами захищені ринки країн ЄС, Норвегії, Туреччини, Швейцарії, Індії та Канади. Окрім мита, у числі заходів, що обмежують імпортні постачання, різні країни все частіше використовують правила митного оформлення й адміністративні формальності. Наприклад, при митному оформленні імпортної сільськогосподарської продукції в Туреччині стягується більше 30 видів платежів і зборів.

Ставки мита, які діють в Україні на 2018 рік представимо у таблиці 3.

Таблиця 3

Ставка вивізного (експортного) мита, у відсотках митної вартості товару, 2017-2018

Використання нетарифного регулювання дозволяє проводити гнучку і цілеспрямовану політику як відносно окремих країн чи угруповань, так і стосовно окремих видів товарів. Нині активно використовується весь спектр нетарифних інструментів, які дозволені в рамках СОТ, причому на практиці їх використання часто знаходиться в очевидній залежності від політичних факторів. Водночас цілий ряд нетарифних заходів є порушенням нормативів СОТ і викликає справедливу критику з боку торговельних партнерів. Серед широкого різноманіття нетарифних заходів найбільш численними є технічні бар'єри, оскільки майже 2/3 міжнародної торгівлі регулюється тим чи іншим видом технічних бар'єрів. Контроль за цінами та кількісні обмеження охоплюють до 20 % світової торгівлі. Розподіл нетарифних заходів на п'ять широких категорій (технічні бар'єри, санітарні і фітосанітарні заходи, передвідвантажувальні інспекції, кількісні обмеження, контроль над цінами), для кожної з яких визначено індекс частоти (відсоток товарних ліній, охоплених нетарифними обмеженнями) та коефіцієнт покриття (відсоток торгівлі, охоплений нетарифним регулюванням) представлено на рис. 1. Частота використання нетарифних обмежень є неоднаковою у різних регіонах світу. В цілому в міжнародній торгівлі переважають технічні бар'єри. Особливо високим є індекс їх покриття (0.65) у країнах з високим доходом. У країнах Африки переважають технічні бар'єри, але індекс їх частоти є значно меншим і становить 0.37. Крім того, передвідвантажувальні інспекції застосовуються до 0.25 товарів. Кількісні обмеження найчастіше застосовуються у країнах Азії та Латинської Америки.

Роль міжнародних структур з питань регулювання торгівлі. Міжнародні організації - це об'єднання урядів двох або більше держав, діяльність яких спрямовується на вирішення певних спільних питань чи створення суспільно важливих проектів. Кожен уряд як член міжнародної організації діє від імені своєї держави і представляє її інтереси, поважаючи її суверенітет. Павленко І. І., Варяниченко О. В., Навроцька Н. А. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 256 с.

Рис. 9 Класифікація міжнародних організацій

Джерело: сформовано автором за Павленко І. І., Варяниченко О. В., Навроцька Н. А. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 256 с.

Регулювання зовнішньої та міжнародної торгівлі неможливе без СОТ. Світова організація торгівлі (СОТ), що є наступником Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ) 1947 року, почала свою діяльність 1 січня 1995 року. Серед ключових завдань СОТ є:

• контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду переговорів (Додатки до Угоди про СОТ) та будь-яких майбутніх угод, які регулюють питання міжнародної торгівлі;

• проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами з питань подальшої лібералізації торгівлі, врегулювання торговельних суперечок та проведення оглядів національної торговельної політки країн-членів СОТ;

* співробітництво з іншими міжнародними організаціями з питань, що стосуються функціонування світової торговельної системи.

Головна мета діяльності СОТ полягає в тому, щоб торговельні стосунки країн (та, відповідно, функціонування багатосторонньої торговельної системи) базувались на цілком конкретних принципах, а саме: o взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) в торгівлі, що означає відсутність дискримінації у застосуванні тарифів та інших регуляторних заходів щодо товарів та послуг, що походять з різних країн.

У 2016 році члени СОТ здійснили 74 нових обмежують торгівлю заходи, в середньому майже 11 нових заходів на місяць. Це значне зниження даного показника у порівнянні із попередніми роками, коли налічувалось в середньому 15 заходів на місяць.

Рис. 10. Кількість заходів обмежуючих торгівлю, впроваджених членами СОТ ( в середньому за місяць)

Заходи, що обмежують торгівлю, включають введення нових імпортних або експортних тарифів, збільшення існуючих імпортних або експортних тарифів, введення заборон на імпорт або кількісні обмеження, встановлення більш складних митних правил або процедур і вимог щодо місцевого контенту. Тривалість цих заходів може бути тимчасовою або постійною.

Протягом того ж періоду члени СОТ ввели 80 заходів, спрямованих на полегшення торгівлі, і склали більше 11 нових заходів на місяць. Джерело: www.wto.org

Рис. 11. Кількість заходів, які сприяли торгівлі, впроваджених членами СОТ ( в середньому за місяць)

Прикладами заходів щодо спрощення торгівлі є усунення або скорочення імпортних або експортних тарифів, спрощення митних процедур, тимчасова або постійна ліквідація імпортних або експортних податків і усунення кількісних обмежень на імпорт або експорт. Джерело: www.wto.org Приєднання України до СОТ тривало понад 10 років. Україна подала офіційну заяву про намір країни приєднатись до ГАТТ 30 листопада 1993 року. 17 грудня того ж року було сформовано Робочу групу з питань розгляду заявки про вступ України до ГАТТ, а вже 26 липня 1994 року Україна передала на розгляд Робочої групи Меморандум про зовнішньоторговельний режим.

За 14 років переговорів було проведено 17 офіційних засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ. Протягом цього періоду було успішно проведено переговори з доступу до ринків товарів і послуг із 52 країнами - членами Робочої групи: Австралією, Аргентиною, Болгарією, Бразилією, В'єтнамом, Вірменією, Гватемалою, Гондурасом, Грузією, Домініканською Республікою, Еквадором, Естонією, Єгиптом, ЄС, Новою Зеландією, Державою Ізраїль, Індією, Індонезією, Ісландією, Канадою, Киргизстаном, КНР, Колумбією, Південною Кореєю, Кубою, Латвією, Литвою, Малайзією, Марокко, Мексикою, Молдовою, Монголією, Норвегією, Панамою, Парагваєм, Перу, Польщею, Румунією, Сальвадором, Словаччиною, Словенією, США, Таїландом, Тайванем, Туреччиною, Угорщиною, Уругваєм, Хорватією, Чехією, Швейцарією, Шрі-Ланка та Японією. Результати цих переговорів були зафіксовані у двосторонніх протоколах про доступ до ринків товарів та послуг та відповідних домовленостях.

25 січня 2008 року відбулося останнє засідання країн-членів Робочої групи з питань розгляду заявки про вступ України до СОТ, на якому було схвалено Звіт Робочої групи, Консолідований розклад по тарифах, Консолідований розклад по послугах та подальші кроки щодо завершення технічного оформлення вступу України до СОТ.

5 лютого 2008 року на засіданні Г енеральної Ради СОТ був підписаний протокол щодо вступу України до СОТ. ? 1

10 квітня 2008 року Верховна Рада України ратифікувала даний протокол і 16 травня Україна офіційно стала 152 країною - членом Світової організації торгівлі. mfa.gov.ua/ua/ аЬоиї-икгаіпе/іпїетаІіопаІ-о^апкаІіопв/

Членство у СОТ має дуальний вплив на розвиток економіки України. Позитивними наслідками для України є такі як:

1. Можливість врегулювання торговельних суперечок із використанням механізми СОТ. Протягом останніх років Україна активно готує та подає скарги в СОТ на непослідовні і такі, що суперечать нормам СОТ, заходи запроваджені Російською Федерацією. Зо-крема, подано два запити на проведення консультацій щодо обмеження імпорту товарів для залізниці та щодо обмеження транзиту.

У 2015 році Україна програла суперечку в СОТ з Японією. Предметом цієї су-перечки стало застосування Україною спеціальних заходів щодо імпорту в Україну легкових автомобілів. За результатами розгляду справи група експертів СОТ дійшла висновку, що при проведенні спеціального розслідуваннякомпетентні органи влади не вжили низки обов'язкових дій для можливості застосування спеціальних заходів.1 У результаті, на виконання рішення групи експертів, Україна скасувала застосування спеціальних захисних заходів.

2. Перспективи стимулювання економічного зростання та сприяння укладання двохсторонніх торгівльних угод. Суттєвий позитивний чинник торговельної політики країни, успішної інтеграції в європейські та світові економічні відносини, розширення можливостей використання експортного потенціалу країни. Членство в СОТ також значно підсилює можливість впливати на формування новітніх правил торгівлі на світовому рівні.

Покращення умов ведення бізнесу.

Рис. 12. Позитивні наслідки для розвитку бізнесу в Україні як наслідок членства в СОТ

Проте членство України в СОТ має і ряд негативних наслідків для економіки України, зокрема:

1. Використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції;

2. Занепад неконкурентоспроможних галузей економіки;

3. Зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсягів імпорту;

4. Перетворення України на країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;

5. Зобов'язання щодо обов'язкового імпорту певних видів продукції з країн-членів СОТ в Україну (наприклад 260 тис. т цукру щорічно);

6. Дискримінація національних товаровиробників.

Крім того, у регулюванні міжнародної торгівлі важливе місце займає Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД). Це - орган Генеральної Асамблеї ООН, заснований у 1964 р. Її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ біла напівзакритою організацією, своєрідним «клубом обраних» вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і низки країн, що розвиваються, було вирішено створити орган в системі ООН, який би регулював міжнародну торгівлю за принципами, як передбачалося, більш справедливими. Головна ідея полягає в переносі наголосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвиваються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшли особливе відбиття в «Хартії економічних прав і обов'язків держав», яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.

Головна мета ЮНКТАД - сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються, допомога їм у вирішенні проблем, які виникають у зв'язку з процесами глобалізації та інтеграції в світову економіку на рівноправній основі.

• Нині посилюється роль ЮНКТАД у вирішенні таких питань:

• - діагностика причин відсутності прогресу в найменш розвинутих країнах у сфері розвитку та розробка рекомендацій щодо їх ліквідації;

• - посилення підтримки співробітництва Південь - Південь;

• - поширення міжнародного співробітництва щодо підтримки розвитку сировинного сектору;

• - розроблення заходів щодо подолання негативних наслідків зміни клімату для торгівлі та розвитку країн, що розвиваються;

• - розвиток енергетичного сектору з позицій залучення нових інвестицій в енергетичну інфраструктуру та розробку альтернативних джерел енергії, а також ефективного енергокористування;

• - надання допомоги країнам у постконфліктному та посткризовому відновлюванні економічного механізму, пов'язаному з торгівлею та розвитком; [Козак Ю.Г. та ін. Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, прероб. та доповнене. - Київ - Катовіце - Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.]

Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС має неабияке регулятивне значення при здійснення зовнішньоторгівельних операцій щодо агропродовольчої продукції . Положення Угоди вміщені в розділ IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Цей розділ має назву «Торгівля і питання пов'язані з торгівлею» і складає 2/3 від усього обсягу основної частини Угоди. ЗВТ передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри -- руху робочої сили.

Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов'язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар'єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки -- європейських експортерів до українського ринку. Таким чином поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС Україна та Угода про асоціацію моніторинг виконання з 1 грудня 2016 року до 1 листопада 2017 року//Український центр Європейської політики.

Проте, детальніший огляд впливу Угоди про Асоціацію на зовнішню торгівлю аграрною продукцією буде здійснено у наступному розділі.

Размещено на Allbest.ru