Нерозповсюдження ядерної зброї як глобальна проблема сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нерозповсюдження ядерної зброї як глобальна проблема сучасності

Лукач Н.М., кандидат політичних наук, асистент; Завада Я.І., асистент кафедри політології та міжнародних відносин, Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

Стаття присвячена аналізу феномена нерозповсюдження ядерної зброї як глобальної проблеми сучасності. Зіставлення різноманітних наукових підходів та джерел інформації, дозволяє узагальнити та систематизувати погляди вчених на проблему, яка вивчається. За підсумками проведеного дослідження за допомогою системного методу визначено місце проблеми не- розповсюдження ядерної зброї серед глобальних проблем сучасності, виявлено її основні ознаки. Використаний при написанні статті критичний підхід у розгляді концепцій вітчизняних та зарубіжних дослідників, дав можливість визначити ступінь рівня теоретичного вивчення проблеми, сприяє розкриттю специфіки впливу проблеми нерозповсюдження ядерної зброї на міжнародну безпеку. Авторами запропоновано можливі сценарії поведінки міжнародної спільноти задля вирішення глобальної проблеми нерозповсюдження ядерної зброї. Наголошено на важливості подальшого дослідження даної тематики для України, як держави, що відмовилась від ядерної зброї.

Ключові слова: глобалізація, глобальні проблеми, безпекові загрози, ядерна зброя, міжнародна безпека, режим нерозпо- всюдження.

Abstract

The article is devoted to the analysis of nuclear non - proliferation as a global problem of today Comparison of various scientific approaches and sources of information, allowed to generalize and systematize the views of scientists on this problem. The place of the problem of non-proliferation of nuclear weapons among the global problems of our time is determined by the system method, and its main features are revealed. The critical approach used in writing the article in considering the concepts of domestic and foreign researchers, made it possible to determine the degree of theoretical study of the problem, helps to reveal the specifics of the impact of nuclear non-proliferation on international security. The authors propose possible scenarios for the behavior of the international community to address the global problem of nuclear non-proliferation. The importance of further research on this topic for Ukraine as a state that has renounced nuclear weapons was emphasized.

Keywords: globalization, global problems, security threats, nuclear weapons, international security, non-proliferation regime.

Постановка проблеми. Глобалізація торкнулась всіх без винятку сфер соціуму, у тому числі і технологічних. Розширення владних структур та новітніх розробок, які зіграли роль у так званій «гонці озброєнь». Відвернення від глобальних конфліктів, безпека населення така аргументація наводилась у відповідь на створення зброї, яка започаткувала «гонку озброєнь» між США та Радянським Союзом. Ядерна зброя є безпековою загрозою ХХІ століття. Деякі політологи відводять їй роль медіатора у конфліктах, інші стверджують, що саме вона є могутністю та силою держави, що без неї не збудуєш імперію.

Саме ядерний чинник відіграє провідну роль в зовнішній політиці кожної країни. Вона є ключовою ланкою у забезпеченні могутності та сили держави. Експерти та політологи вважають, що держава, яка володіє ядерною зброєю абсолютно не вразлива на міжнародній арені. Але потрібно розуміти, що зброя ніколи не стане панацеєю від війни, а саме така зброя, що може знищити все на своєму шляху. Ядерній зброї, як зброї масового знищення у воєнних доктринах багатьох країн світу відводиться особлива роль. Саме ця зброя має вагоме значення, оскільки її використовують для досягнення власних цілей.

До найнебезпечніших глобальних проблем належить загроза використання ядерної зброї, початок ядерної війни, що може мати катастрофічні наслідки для всього людства. Важливий чинник стримування застосування ядерної зброї є воєнно-політична складова масової свідомості людства, яка відображає думку стосовно причин, відмінностей, наслідків воєн, глобальних ядерних загроз, можливих методів усунення людства від воєнного та ядерного протистояння.

Активне поширення ядерної зброї, загрози її попадання до рук терористичних організацій, тенденційне збільшення світових загроз ядерного характеру актуалізують необхідність детального дослідження масової свідомості людства, її ознак, особливості формування та розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання нерозповсюдження ядерної зброї турбувало політологів та науковців з моменту її появи. Грунтовні дослідження розпочалися ще на початку 1960-х рр., коли вищезгадане питання почали розглядати під призмою, можливості ядерним стримуванням стабілізувати систему міжнародних відносин. Це знайшло своє відображення у, так званих, дебатах Уолтца-Сагана.

К. Уолтц стверджував, що взаємне залякування слугує механізмом стримування держав в їх протистоянні. І таким чином виступає інструментом забезпечення рівноваги та стабільності в системі міжнародних відносин загалом, та зокрема, в конкретному регіоні [12].

Натомість С. Саган розглядав ядерне стримування як недієву та неефективну політико-психологічну категорію. На сучасному етапі великі ядерні держави намагаються стримати не інші держави, а цілі процеси -- прояви тероризму, торгівлю зброєю, торгівлю людьми, регіональні конфлікти, тощо [12].

В українському академічному середовищі дослідження, пов'язані з нерозповсюдженням ядерної зброї, активізувалися через динаміку кризи міжнародної безпекової ситуації, а також з огляду на вербалізацію окремими політиками ідеї щодо відновлення ядерного статусу України. Серед українських дослідників, які вивчали цю проблематику, варто виокремити праці таких фахівців як Т. Алієв, К. Волинець, С. Галака, М. Капируля, О. Коппель, Ю. Магєррамова, Р. Петюр, В. Пилипенко, П. Сіновець, О. Чебан.

Праці доктора політичних наук, професора кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка С. Галаки послідовно аналізують проблеми нерозповсюдження ядерної зброї. Варто виокремити працю С. Галаки ООН та нерозповсюдження ядерної зброї, в якій автор аналізує роль ООН у нерозповсюдженні ядерної зброї. Оскільки, основна діяльність ООН спрямована на підтримання миру та безпеки у світі, а також у підтриманні зусиль світової спільноти з нерозповсюдження ядерної зброї та ядерного роззброєння [4, c 11-17].

Особливої уваги заслуговують дослідження П. Сіновець кандидата політичних наук, Директора Одеського центру нерозповсюдження, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. Зокрема, такі праці, як: Сіновець П.А. Режим нерозповсюдження ядерної зброї у контексті сучасної зовнішньої політики США [6, с. 185-190], Ядерне розповсюдження на Близькому Сході: основні тенденції, шляхи попередження і засоби подолання [7, c. 141-146], Актуальні проблеми розвитку режиму нерозповсюдження та Україна [8, с. 23-36], Стратегічна стабільність в контексті мінімального ядерного стримування: перспективи роззброєння [9, c. 181-195].

Формулювання цілей статті. Проблематика наукової статті зосереджена на вирішенні таких дослідницьких завдань, як визначення сутності феномена нерозповсюдження ядерної зброї в сучасних міжнародних відносинах; з'ясування його місця серед глобальних проблем сучасності. Вирішення окреслених завдань дозволяє з'ясувати можливі сценарії поведінки міжнародної спільноти задля вирішення глобальної проблеми нерозповсюдження ядерної зброї.

Виклад основного матеріалу дослідження. Глобальні проблеми (фр. global - загальний, від лат. globus - куля) - це об'єктивні суспільні явища всесвітньо-історичного значення, породжені сучасними умовами матеріального виробництва, технічним рівнем озброєнь, соціально-політичними протиріччями сучасної цивілізації, які досягли критичної межі. Таким є найпоширеніше сучасне визначення глобальних проблем людства. Проте Римський клуб, як передова організація з дослідження глобальних проблем робить акцент на їхній соціально-психологічній сутності та закликає зосередити увагу на гуманітарному аспекті проблем. Глобальні проблеми досліджувались в політології вже дуже давно і кожна історична епоха вносила щось нове у їхнє трактування. Так, за часів «холодної війни», Леві-Стросс розглядав суперечки щодо вирішення глобальних проблем, як привід до розмежування між капіталізмом та соціалізмом. Сьогодні ж науковці одноголосно твердять, що вирішення глобальних проблем навпаки потребує співпраці економічних систем, координації зусиль та діалогу культур усієї міжнародної спільноти. Така співпраця потребує політики в новому розумінні, нових політичних інструментів задля ефективного результату. Тому політичним аспектом глобальних проблем, на сьогодні є пошук та впровадження політичних механізмів і шляхів задля встановлення ефективної співпраці світових цивілізацій в різних аспектах їхньої діяльності та діалогу культур.

Цьогоріч Північноатлантична рада відзначає 50-ту річницю набуття чинності Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) [1]. Наразі не існує альтернатив ДНЯЗ, тому необхідно продовжувати роботу з імплементації Договору. Сучасні виклики у сфері нерозповсюдження лише підкреслюють необхідність його дотримання та зміцнення. В офіційній заяві Генерального секретаря НАТО йдеться: «ДНЯЗ залишається важливим бар'єром для розповсюдження ядерної зброї, основою глобальної архітектури нерозповсюдження та роззброєння, створює умови для міжнародного співробітництва у сфері мирного використання ядерної енергії, науки та технологій. Союзники залишаються відданими повній імплементації ДНЯЗ у всіх його аспектах» [1].

Проблема нерозповсюдження ядерної зброї належить до групи новітніх інтерсоціальних глобальних проблем людства. Безпосередньо заборона використання ядерної зброї регулюється Договором про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою від 5 серпня 1963 року [5].

При вивченні проблем нерозповсюдження ядерної зброї неможливо опустити поняття «ядерна стабільність». Саме поняття можна розглядати сьогодні в трьох інтерпретаціях.

По-перше, на думку ряду авторів, розповсюдження ядерної зброї на кризові регіони (Близький Схід, Індостан, Корейський півострів) загрожує підвищенням конфліктності в них, оскільки на регіональних рівнях відсутні будь-які стабілізаційні механізми або практики, які були характерні для періоду «холодної війни». Сьогодні найбільшу небезпеку становить не сам процес розповсюдження ядерної зброї, а злам усталеного в ХХ ст. політико-психологічного порядку в міжнародних відносинах. По-друге, термін «ядерна стабільність» вживається в контексті проблем протиракетної оборони. Розробка технологій ПРО повертає раціональність концепцій «раптового удару у певно заданий час». По-третє, термін «ядерна стабільність» вживається в контексті проблем паритету. Дана категорія поєднується з проблематикою збереження паритету, як системи рівноваги можливостей.

Для усіх сучасне розуміння стабільності відрізняється від концепцій «стратегічного паритету» та «відсутності оборони», характерних для минулого століття. ХХІ століття характеризує парадокс ядерного стримування, який полягає в тому, що підвищення ядерної могутності держави та погрози до застосування ядерної зброї збільшують ризик початку війни.

На режим нерозповсюдження ядерної зброї впливають зовнішні та внутрішні фактори. До факторів міжнародної безпеки належать: тиск міжнародної спільноти, конвенційна загроза, ядерна загроза, наявність «ядерної парасольки» та дипломатична ізоляція. Щодо факторів внутрішньої політики, то вплинути на ядерне розповсюдження можуть: ядерні амбіції потрібні країні, щоб відвернути увагу від внутрішніх проблем та тип політичного режиму. При започаткуванню країною ядерної програми велику роль відіграє також, наявність ядерних матеріалів, статус регіонального або глобального лідера, членство у Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї.

На сучасному етапі розвитку людство зустрілось з кризою у сфері нерозповсюдження зброї масового знищення. З одного боку, це результат цілком об'єктивних процесів, пов'язаних з процесами глобалізації. З іншого боку, це спричинено діями провідних ядерних держав.

Актуальність досліджуваної теми визначається ще й з огляду на стрімке зростання такого явища, як міжнародний тероризм. Важко уявити наслідки для всього людства, якщо така зброя потрапить до рук терористів. Проблему нерозповсюдження ядерної зброї можна з впевненістю віднести до глобальних проблем сучасності. Проблема має міждисциплінарний характер, тому перед спеціалістами різних дотичних сфер, зокрема й політологами стоїть завдання пошуку нових шляхів вирішення проблеми поширення ядерної зброї серед державних та неурядових акторів.

Окрім відомих пасивних, превентивних методів, сьогодні розглядається можливість застосування діючих військових методів. Альтернативна стратегія «контррозповсюдження» ядерної зброї, яка має численних прибічників у США, виявилась не ефективною [11, с. 4-8].

Сучасна система режимів нерозповсюдження базується на волі головних ядерних держав та системі регулятивних й обмежувальних заходів, які забезпечуються інспекціями та засобами дистанційного контролю. Однак головною проблемою існуючої системи є не окремі недоліки власне режимів, а нездатність ядерних держав враховувати національні інтереси потенційних розповсюджувачів, спроби використання існуючих режимів, як інструментів проти конкурентів, що шкодять режиму нерозповсюдження. Спроби спиратися на примус та заходи контролю без врахування дійсних проблем безпеки та пошуків відповідних рішень і призвели до нинішньої кризи режиму нерозповсюдження. Видається очевидним, що перед світовим співтовариством у цілому і перед офіційно визнаними ядерними державами, зокрема, постала проблема вибору подальших дій у сфері нерозповсюдження ядерної зброї [10, с. 55-56].

Ядерне стримування з моменту свого зародження зазнало істотної еволюції: від активного стримування до сучасного, що припускає зміцнення безпеки погрозою відплати. З іншого боку, можна говорити про трансформацію структури ядерного стримування, що проявляється в кількох напрямках: 1) зміна конфігурації ядерного стримування, яка чітко відображена в політиці Сполучених Штатів. 2) загальна тенденція до регіоналізації конфліктів зумовила переміщення впливу ядерного стримування з глобального на регіональний рівень.

Реальні результати на шляху протидії розповсюдженню зброї масового знищення можна досягти лише максимально узгодженими міжнародними зусиллями, що часто є проблематичним. Норми, договори і національні стратегії, що існують стосовно нерозповсюдження, розбудови ядерного потенціалу і глобальної безпеки, нє завжди є дійовими та комплексними.

Висновки. Глобалізація породжує серйозні проблеми, які ми повинні не лише аналізувати, а й шукати спільно шляхи їх вирішення. Нерозповсюдження ядерної зброї належить до новітніх інтерсоціальних глобальних проблем людства.

Глобальна проблема нерозповсюдження ядерної зброї має такі ознаки: 1) це загальнолюдська проблема; 2) вона представляє собою об'єктивний фактор розвитку суспільства в усіх основних регіонах планети; 3) її невирішеність несе великі загрози і перешкоджає позитивному поступу людства; 4) проблема потребує негайного вирішення, з рахунок координації зусиль усієї міжнародної спільноти.

З огляду на «парадокс режиму ядерного стримування», що склався в сучасних міжнародних відносинах, можна зробити висновок, що кількість країн, що володіють ядерною зброєю буде зростати. Вирішення такої глобальної проблеми як боротьба проти розповсюдження ЗМЗ потребує глобальних рішень та глобального партнерства. Важливою в цьому аспекті є багатостороння співпраця в галузі боротьби проти розповсюдження ЗМЗ. Адже, національна безпека залежить не лише від національних зусиль. Беручи до уваги виклики на сході і півдні, агресивні дії Росії проти України і нестабільність на Близькому Сході, Північній Африці, можемо з упевненістю стверджувати, що настав вирішальний час для безпеки усієї міжнародної спільноти.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Для України вивчення цього феномену також має велике значення. Як держава, що першою в історії людства добровільно позбулась ядерної зброї, Україна може бути не тільки реальним прикладом для інших держав, що володіють засобами масового знищення, але і ймовірною моделлю запропонованих ученими концепцій перспективного розвитку ядерного стримування.

нерозповсюдження ядерний зброя

Список використаних джерел

1. В НАТО відзначають 50-ту річницю Договору щодо ядерного нерозповсюдження. УКРІНФОРМ.

2. Галака С.П. 2010. Іран та ядерне нерозповсюдження. Актуальні проблеми міжнародних відносин, випуск 93, с. 3-7.

3. Галака С.П. 2011. ЄС та нерозповсюдження ядерної зброї. Актуальні проблеми міжнародних відносин, випуск 94, с. 10-13.

4. Галака С.П. 2011. ООН та нерозповсюдження ядерної зброї. Актуальні проблеми міжнародних відносин, випуск 96, с. 11-17.

5. Договор о запрещении испытаний ядерного оружия в атмосфере, в космическом пространстве и под водой 1963. ВР України.

6. Сіновець П.А. 2006. Режим нерозповсюдження ядерної зброї у контексті сучасної зовнішньої політики США. Стратегічні пріоритети, № 1., с. 185-190.

7. Сіновець П.А. 2010. Ядерне розповсюдження на Близькому Сході: основні тенденції, шляхи попередження і засоби подолання. Стратегічні пріоритети, № 1., с. 141-146.

8. Сіновець П.А. 2011. Актуальні проблеми розвитку режиму нерозповсюдження та Україна. Вісник експортного контролю, № 2., с. 23-36.

9. Сіновець П.А. 2012. Стратегічна стабільність в контексті мінімального ядерного стримування: перспективи роззброєння. Науковий вісник, №22(174), с.181-195.

10. Kortunow S. 2016. Fьr ein globales frьhwarnsystem. Internationale Politik, pp. 5461

11. Rrishnaswami S. 1998. U.S. То Lift Some Sanctions Against India, Pakistan. The Hindu, International Edition, pp. 1-67.

12. Sagan S.D., Waltz K.N. 1995. The Spread of Nuclear Weapons: A Debate. New York: W.W. Norton.

Размещено на Allbest.ru