Вплив міграційної кризи на зовнішню та зовнішню політику України та країн Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив міграційної кризи на зовнішню та зовнішню політику України та країн Європейського Союзу

Досліджується проблема міграції, котра, попри те, що має досить давню історію, останнім часом з об'єктивних причин значно загострилася і набула ознак міграційної кризи. Цей процес справляє значний вплив на зовнішню і внутрішню політику країн ЄС, провокуючи поляризацію суспільно-політичних настроїв, зростання державних витрат на біженців. Сукупність цих факторів призводить до політичних втрат, котрі несуть соціал-демократичні партії більшості європейських країн. Оскільки Україна позиціонується як європейська держава, міграційні виклики безпосередньо її стосуються. Причому, якщо Україну прийнято розглядати головним чином як донора мігрантів, то на теперішній час, через внутрішні проблеми, вона стала країною походження, транзиту та пункту призначення для торгівлі людьми. До того ж, можливий наплив мігрантів до України та їх відтік до розвинених країн ЄС вимагає ретельної і швидкої підготовки та розробки варіантів реагування на цю загрозу.

Постановка проблеми. Європейський міграційний криза або, як її частіше називають в західних ЗМІ і науковій літературі, криза біженців, викликана політичною дестабілізацією в країнах Близького Сходу і Північної Африки, стала одним із найсерйозніших викликів, з якими стикався Європейський союз з моменту свого утворення. Регулювання міграційних потоків і інтеграція іншокультурних мігрантів зайняли центральне місце в європейському порядку денному, спровокували поляризацію суспільно-політичних настроїв, зростання впливу радикальних партій і посилення відцентрових тенденцій в ЄС в зв'язку з різницею підходів країн до міграційної проблеми. Міграційні процеси є надзвичайно важливими і для України, оскільки українська присутність у Європі натепер беззаперечна через більш ніж двадцятирічну трудову міграцію, остання містить суперечності між економічною логікою глобалізації, з одного боку, і моральними цінностями, що уособлюють поняття «людина», - з іншого. Проте останнім часом формується думка про те, чи є міграційна криза дійсно викликом або можливістю для розвитку європейської, а отже і української, економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Події останніх років яскраво свідчать про те, що на території ЄС назріває нова, досить серйозна проблема - наплив значної кількості біженців з країн Сходу, які намагаються оселитися в одній із країн Євросоюзу. Керівництво європейських держав виявилося неспроможним конструктивно та оперативно вирішувати проблеми, пов'язані із цими міграційними процесами [9]. У зв'язку із цими новітніми викликами, які з часом не вирішуються, а тільки загострюються та потребують нагального вирішення, європейське суспільство консолідується і намагається шукати шляхи виходу із ситуації, що склалася.

Міграційні тенденції на різних рівнях досліджують у своїх працях як іноземні, так і українські дослідники, серед яких О. Білик, В. В. Бондарчук, О. Грішнова, Х. Злотник, В. Іваненко, К. Іглічка, С. Каслс, Т. Клінченко, В. Коваленко, І. Коллет, В. Кривенко, О. Малиновська, О. Піскун, П. Стакер, С. Тімур та інші [2; 4].

Ще у середині 2014 р. Європейський Союз зіткнувся із серйозною проблемою в межах регулювання міграційної політики - необхідно розробити нові принципи та механізми організації та реалізації імміграційної політики для забезпечення реалізації прав та свобод людини. До недавнього часу в науковій літературі існував консенсус щодо того, що приплив іноземної робочої сили сприяє поліпшенню основних макроекономічного показників - веде до зростання ВВП, збільшує податкові надходження, знижує навантаження на пенсійну систему. Однак в результаті розпочатого в 2015 р. кризи біженців, безпрецедентного як за своїми масштабами, так і за структурою міграційних ного потоку, уряди європейських країн зіткнулися з цілою низкою економічних проблем. Серед них - зросло навантаження на бюджети, негативні наслідки для окремих галузей економіки, зростання тіньового сектора. Економічно обумовленою відповіддю на ці виклики є прискорена інтеграція біженців в європейський ринок праці, проте відповідні заходи пов'язані з ще більшим зростанням дердарчих витрат і викликають запеклу критику з боку значної частини населення і опозиційних партій [5, с. 13]. З іншої точки зору, За певних обставин скорочення кількості економічних мігрантів може сприяти підвищення рівня життя в країнах, з яких виїжджають мігранти, зменшення бідності та створення умов для економічного розвитку. Саме на це спрямовані основні зусилля програм економічного розвитку, створені ООН та ЄС.

Щодо України, то Сьогодні загострилась міграційна криза не тільки в країнах ЄС, але і в нашій країні. Незважаючи на те, що важливі аспекти трудової міграції висвітлені, як зазначалося, у працях багатьох вчених, окремі проблеми міграційних процесів в ЄС та в Україні в умовах європейської інтеграції ще вимагають ретельного та прискіпливого висвітлення.

Формулювання цілі статті. Метою статті є оцінка впливу проблеми міграції на сучасному етапі на внутрішню та зовнішню політику України та країн ЄС.

Виклад основного матеріалу. На основі порівняння стану міграції в Україні та країнах ЄС можна визначити основні складові проблем трудової міграції і простежити їх походження. Для України вони полягають у тісному взаємозв'язку з проблемами поляризації і досягнення національної ідентичності, для Європи - коригування стратегії у мультикультурному середовищі і переосмислення поняття “свобода” і “основні права людини” [8].

Європейський міграційний криза або, як її частіше називають в західних ЗМІ і науковій літературі, криза біженців, викликана політичною дестабілізацією в країнах Близького Сходу і Північної Африки, стала одним із найсерйозніших викликів, з якими стикався Європейський союз з моменту свого утворення.

Причому реалії сьогодення є невтішними для Європи - вона дедалі сильніше потерпає від напливу біженців з Іраку, Єгипту, Тунісу, Афганістану, Сирії. Причин цього явища є досить багато: - відсутність у значної кількості громадян можливостей для працевлаштування у себе на батьківщині;

- економічна нестабільність, що спостерігається на території значної кількості країн Близького Сходу;

- значне зубожіння та високий ризик померти від голоду в себе на батьківщині; - соціальна несправедливість, яка панує в східних країнах; - бажання отримати гідну освіту, яку можна здобути в країнах Європи; - природні катаклізми, що загрожують здоров'ю та життю і які спостерігаються на території багатьох східних країн; - висока ймовірність опинитися в епіцентрі воєнних дій [9, с. 30]. Остання причина на теперішній час набуває особливого значення.

Регулювання міграційних потоків і інтеграція іншокультурних мігрантів зайняли центральне місце в європейському порядку денному, спровокувавши поляризацію суспільно-політичних настроїв.

Серед аргументів, які висувають критики політики «відкритих дверей» для мігрантів, - зростання державних витрат на біженців, посилення конкуренції між корінним і стороннім населенням за робочі місця, можливе розширення тіньового сектора економіки тощо. Витрати на подолання кризи біженців крім асигнувань з бюджетів країн - членів Євросоюзу повинні включати також фінансування з бюджету ЄС, який формується за рахунок внесків з валового національного доходу, митних зборів тощо. Прихильники іншого підходу, навпаки, наполягають на тому, що поява нових трудових ресурсів

- це благо для старіючої Європи, яка страждає від низьких темпів економічного зростання і високого навантаження на пенсійну систему [1, с. 5].

Доводи обох сторін часто носять спекулятивний характер через брак системних досліджень.

Проте фактом є те, що країни ЄС не можуть домовитися про спільну політику щодо мігрантів та біженців. Усередині Євросоюзу формуються окремі блоки з протилежними інтересами. Питання міграції незмінно залишається одним із тих, які хвилюють європейців найбільше. Причому проблема не в кількості мігрантів і шукачів притулку, а в тому, що в Євросоюзі немає одностайності щодо того, як їх приймати та розподіляти. Вже тепер міграційне питання розкололо ЄС по вісі «захід- схід» і «південь-північ» [12].

Через політику відносно проблеми мігрантів лівому руху Європи загрожує небезпека зникнення - протягом останніх двох років колосальні втрати понесли соціал-демократичні партії у Франції, Нідерландах, Німеччині та Італії. Це може мати вплив на всю європейську політику, яка десятиліттями характеризувалася демократичним суперництвом між право- і лівоцентристськими партіями. Європейський виборець займає дедалі критичнішу позицію в питанні імміграції і не вірить у здатність лівих партій вирішити цю проблему [3].

Обидві зазначені вище тенденції та обидва погляди на проблему можна прослідкувати на прикладі України, яка зазначалося, завдяки міграційним процесам є присутньою на теренах Європи.

Ми звикли до того, що як пересічні громадяни, так і науковці і політологи розглядають Україну з точки зору донора трудових мігрантів. Питання трудової міграції сьогодні у контексті суперечливого характеру самої трудової міграції, особливо для України містить певне протиріччя між економічною логікою глобалізації, з одного боку, і моральними цінностями, що уособлюють поняття “людина”, - з іншого.

У процесі глобалізації у розвинених країнах зростає попит на трудових мігрантів, як дешеву робочу силу. Демографічні тенденції і старіння національної робочої сили означає, що імміграція стає життєво важливим ресурсом не тільки для попиту на ринку праці у багатьох розвинених країнах, але й гарантією їхнього майбутнього розвитку та соціального забезпечення, що нерозривно пов'язано зі складним процесом інтеграції трудових мігрантів.

Негативним для України є те, що в державі старіння населення відбувається зі значним прискоренням. Старіння робочої сили несе низку загроз серед яких і загальний рівень економічної безпеки [6]. Зрозуміло, що події в Україні з 2014 року сприяли пожвавленню міграційних процесів. Економічна та політична кризи, анексія Криму та розгортання військових дій на Донбасі збурили хвилю міграції як всередині України, так і за її межі. Упродовж 2015-2017 років за кордоном з метою заробітку перебувало 1,3 млн. українських громадян. Причому Російська Федерація надалі залишається основною країною призначення для українських трудових мігрантів, особливо для короткострокових трудових мігрантів. Польща, Чеська Республіка та Італія - то найважливіші напрямками для довгострокових трудових мігрантів. В цілому, на п'ятірку країн призначення (Російську Федерацію, Польщу, Чеську Республіку, Італію й Білорусь) припадає близько 80% від загального обсягу короткострокових і довгострокових міграційних потоків [10]. Реальні масштаби трудової міграції більші, ніж порахував Держстат через певні методологічні обмеження та складності.

Вплив трудової міграції на ринок праці неоднозначний. З одного боку, це - чинник, який послаблює тиск на нього. За розрахунками фахівців Інституту демографії НАНУ за відсутності трудових міграцій рівень безробіття в Україні був би в 1,6 разу вищим за фактичний. Водночас, в регіонах масового відпливу мігрантів навіть нині, в умовах ще не подоланої кризи, спостерігається нестача медичних та педагогічних працівників, будівельників, зварювальників, водіїв, фахівців нафтодобування тощо. Найсерйознішу проблему становить «відплив мізків», що обумовлює погіршення якісних характеристик зайнятих. Україна втратила 1520% свого інтелектуального потенціалу внаслідок еміграції та переходу фахівців на роботи, що не потребували професійної праці та фахових знань. Окрім цього, мігранти, котрі працюють за кордоном, фактично виключені з політичного життя, не можуть реалізувати своє виборче право, що створює широкий простір і для фальсифікацій під час проведення виборів, і для маніпулювання громадами заробітчан та соціологічними показниками [7].

З іншого боку, потенціал міграції для розвитку країни тісно пов'язаний із грошовими переказами, заощадженнями та інвестиційними намірами трудових мігрантів. Однак, дедалі актуальнішим стає питання, як людський, соціальний та фінансовий капітал трудових мігрантів може бути краще використаний для розвитку України. Також позитивними моментами збільшення участі українців у міграційних процесах є набуття нових навичок, зростання їх мобільності на ринку праці, прискорення обміну технологіями, збільшення можливостей для підприємництва, зростання експортних можливостей для українських виробників, адже мігранти за кордоном генерують попит на українські товари в країні перебування [10].

Однак, існує інший ракурс щодо міграційних процесів в Україні. Україна - країна походження, транзиту та пункту призначення для торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. За підрахунками ІОМ (International Organization for Migratio), 40 000 українців були продані за кордон у 2012-2014 роках. Враховуючи економічну кризу та зниження добробуту, ризики впливу торгівлі людьми зросли: 21% потенційних трудових мігрантів з України погодиться, щоб працювати в іншій країні, незаконно перетнути кордон, працювати в закритому / замкненому приміщенні або в видають свої паспорти роботодавцю. Аналогічне опитування 2011 року виявило лише 14% потенційних мігрантів працівники, які бажають прийняти ризиковану або сумнівну роботу за кордоном [14].

Ще одна проблема для України, пов'язана із загальною міграційною кризою, а саме - з нелегальними мігрантами. І вона може спалахнути в будь-який момент. Йдеться не про наплив до України мігрантів, а про використання території нашої країни як один із маршрутів їхнього транзиту до розвинених країн Європи. Така загроза є цілком реальною, тож відповідні відомства (прикордонна служба, МВС тощо) мали б до цього готуватися і розробляти варіанти реагування на цю загрозу, яка може актуалізуватися в будь-який момент. У ЄС прогнозують черговий спалах міграційної кризи, що ось-ось може статися -- це може бути наступного місяця або восени. Основний маршрут нелегальних мігрантів пролягав (і, до певної міри, актуальний і зараз) через Середземномор'я -- від Північної Африки через море в Італію. Також мігранти їхали через балканські країни і Туреччину. Але зараз балканські країни разом із Євросоюзом під тиском, під впливом та за допомогою європейських структур намагаються вживати якихось заходів, аби нормалізувати ситуацію. Відповідно це створює складнощі для мігрантів, тож вони змушені шукати нові шляхи, щоб потрапити до країн Євросоюзу та прокладати нові маршрути.

В цьому сенсі для них зручна Україна, тому що тут є низка обставин, сприятливих для незаконної міграції. По-перше, це необлаштованість кордонів за європейськими параметрами, по-друге, відсутність контролю над частиною кордону на сході України, по-третє, корупція в нашій країні, яка дозволяє мігрантам за сто, двісті або тисячу євро перетнути кордон і потрапити в ЄС. У нас вже існують напрацьовані нелегальні канали на Закарпатті [11]. Якщо Україна справді стане транзитним шляхом для нелегальних мігрантів до Європи, то пере країною постане додаткова проблема -- як їх стримати. В цій ситуації ЄС має стати партнером у вирішенні цієї проблеми.

Сама по собі Україна для мігрантів нецікава. Всі вони прагнуть потрапити в країни ЄС. Однак, якщо нелегальний мігрант залишається на нашій території, перед ним постає проблема -- як заробити на життя. Можливості заробітку у нас обмежені, а заробітки невеликі. Їм залишається тільки шлях в національні або етнічні кримінальні угруповання, але у нас цей ринок закритий. У нас є національні чеченські, дагестанські, вірменські, азербайджанські, російські, грузинські кримінальні групи, з якими треба конкурувати новим біженцям, якщо вони будуть прибувати сюди [11]. Україні потрібно всіляко уникати такого розвитку подій.

Отже, слід зазначити, що хоча проблема міграції сформувалася досить давно і її вплив на економічні та, навіть, політичні процеси в країнах ЄС та в Україні, посилився у 90-і роки минулого сторіччя, міграційні процеси, через низку об'єктивних причин активувалися вже у ХХІ столітті і продовжують посилюватися. За таких умов Україні, за прикладом європейських країн, необхідно, попри усі наявні у державі складнощі, своєчасно розробити законодавчо закріплені соціальні гарантії для мігрантів, котрі створять умови для отримання можливості жити, скориставшись соціальною допомогою.

Висновки. Проблема міграції має досить давню історію, проте останнім часом з об'єктивних причин вона значно загострилася і набула ознак міграційної кризи. Цей процес справляє значний вплив на зовнішню і внутрішню політику країн ЄС, провокуючи поляризацію суспільно-політичних настроїв, зростання державних витрат на біженців. Сукупність цих факторів призводить до політичних втрат, котрі несуть соціал-демократич- ні партії більшості європейських країн. Оскільки Україна позиціонується як європейська державва, міграційні виклики безпосередньо її стосуються. Причому, якщо Україну прийнято розглядати головним чином як донора мігрантів, то на теперішній час, через внутрішні проблеми, вона стала країною походження, транзиту та пункту призначення для торгівлі людьми. До того ж, можливий наплив мігрантів до України та їх відтік до розвинених країн ЄС вимагає ретельної і швидкої підготовки та розробки варіантів реагування на цю загрозу.

Список використаних джерел

міграційний криза політика

1.Бардин А. Л., Пантин В. И. Политизация дискурса по проблемам миграционного регулирования в Европейском союзе / А. Л. Бардин, В. И. Пантин // Человек. Сообщество. Управление. - 2017. - Т. 18. № 3. - С. 6-17.

2.Бондарчук В. В. Європейська міграційна криза та стабільність ЄС / В. В. Бондарчук // Придніпровська державна академія будівництва та архітектури / Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. - Вип. 2. - 2016. - С. 28-31.

3.Бренінг М. Поворот праворуч: як проблема мігрантів змінила європейських лівоцентристів / М. Бренінг. - 2018. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// wwweurointegration.com.ua/experts/2018/07/4/7083929/

4.Европейский Союз в борьбе с нелегальной иммиграцией: новые тенденции. - 2017. - [Електронний ресурс]

-Режим доступу: http: //www.alleuropa.ru/ index2.php

5.Квашенин Ю. Д. Миграционный кризис: вызов или возможности для развития европейской экономики? / Ю. Д. Квашенин. - Вестник ИЭ РАН. - 2019. - №1. - С. 112-125.

6.Мінімізація загроз трудоресурсній безпеці, зумовлених старінням робочої сили / Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. Аналітична записка. - 2015. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1899/

7.Негативні фактори і вплив трудової міграції на громадян України та країни в цілому. - 2018. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vysh. gov.ua/negatyvni-faktory-i-vplyv-trudovoyi-migratsiyi-na- gromadyan-ukrayiny-ta-krayiny-v-tsilomu/

8.Павлів-Самоїл Н. П. Проблеми міграції у контексті вступу України в ЄС / Н. П. Павлів-Самоїл. - 2015.-[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ena. lp.edu.ua.

Размещено на Allbest.ru