Вплив інтелігенції та інтелектуалів на подолання конфліктів пам'ятей між Україною та Польщею (1991-2013)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Ф.Кураса

ВПЛИВ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛІВ НА ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ ПАМ'ЯТЕЙ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ПОЛЬЩЕЮ (1991-2013)

Роїк Н.,

кандидат політичних наук, докторант

Київ

Анотація

Мета дослідження: простежити вплив суспільного рівня політики пам'яті на подолання конфліктів пам'яті в українсько-польському міждержавному співробітництві. Політика пам'яті сприяла активізації політичної та гуманітарної сфер українсько-польського співробітництва. Сьогодні процес розвитку європейського континенту неможливий без політики історичної пам'яті. Наголошено, що історична пам'ять в кінці ХХ - на початку ХХІ століття почала коригуватися інтелектуалами та інтелігенцією обох держав, а отже - проявився суспільний рівень дипломатії в історичному діалозі України та Польщі. Висновки: інтелектуали та громадськість відіграли важливу роль в конструюванні історичної пам'яті, налагодженні міжнаціонального діалогу та доклали зусиль в подоланні конфлікту пам'ятей. Серед проблемних сторін реалізації політики історичної пам'яті України і Польщі варто виділити той факт, що інтелектуали (науковці, громадські діячі) недостатньо вплинули на переоцінку поглядів пересічних громадян та відповідно - досягнення загального міжнаціонального порозуміння, а також формування довіри у громадян до сусідів. Методологія. При написанні статті використано принципи науковості, системності, структурності та комплексного підходу. Дослідження на теоретичному рівні здійснено з допомогою методів індукції та дедукції, аналізу, синтезу та узагальнення, а також аналітичного, системного методів та методу порівняльного аналізу.

Ключові слова: зовнішня політика, українсько-польська співпраця, політика пам'яті, примирення.

Annotation

пам'ять політика міждержавний співробітництво

Memory policy in the twentieth century promoted active cooperation in the political and humanitarian spheres of Ukrainian-Polish cooperation. Aim of the study: To trace the impact of the social level of memory politics and the resolution of memory conflicts on Ukrainian-Polish cooperation. Today, the development of the European continent is impossible without a policy of historical memory. It is emphasized that the historical memory of the late twentieth - early twentieth centuries began to be adjusted by the intellectuals and intelligentsia of both countries, and thus - the public level of diplomacy in the historical dialogue between Ukraine and Poland manifested itself. Conclusions: Intellectuals and the public have played an important role in the construction of historical memory, the establishment of inter-ethnic dialogue, and efforts have been made to overcome the conflict of memory. Among the problematic aspects of the implementation of the policy of historical memory of Ukraine and Poland is the fact that the intellectuals (scientists, public figures) did not sufficiently influence the re-evaluation of the views of ordinary citizens and, accordingly, the achievement of common international understanding, as well as the formation of citizens' trust in the neighbors. Methodology. The article uses principles of scientific, systematic, structural and complex approach. Research at the theoretical level was carried out using induction and deduction methods, analysis, synthesis and generalization, as well as analytical, systematic and comparative analysis methods.

Keywords: foreign policy, Ukrainian-Polish cooperation, memory policy, reconciliation.

Виклад основного матеріалу

Ініціативи громадськості, спрямовані на покращення міжнаціональних відносин мають особливе значення в міжрегіональній співпраці. Саме від бажання суспільств співпрацювати та іти на компроміс і залежить, найбільшою мірою, ефективність міжнаціонального діалогу. Цілеспрямованим впливом на суспільство володіє інтелігенція, яка є невід'ємною частиною сучасного суспільства. Інтелігенція - носій гуманістичного знання, певної системи морально-етичних норм. Ця соціальна група закладає духовно-культурні основи суспільства і держави, творить пізнаваність та престиж регіонів і країн, формує світоглядні орієнтири міжлюдської співпраці. Беззаперечне значення діяльність інтелектуалів-науковців та еліт відіграє у подоланні стереотипних уявлень, які сформувалися історично.

Над переосмисленням сторінок історії, формуванням і значенням політики пам'яті в політичному житті на міждержавному рівні, роллю історичної спадщини в українсько-польських відносинах, аспектами міжнаціонального порозуміння в Європі, подолання стереотипів, а також над теорети- ко-методологічною основою вивчення історичної пам'яті працювали: Г. Мотика [2], Я. Грицак [3], Б. Осадчук [4], Т. Журженко [5], М. Маринович [6], М. Рябчук [7], Н. Яковенко [8], Є. Томпсон [9], Ф. Боль [10], М. Геник [11], Н. Горська і С. Трохимчук. Найбільш глибоко теоретичними і методологічними основами дослідження пам'яті займаються: П. Нора [13], М. Хальбвакс [14], П. Рекйор [15], П. Хаттон [16], А. Міллер [17].

Серед дослідників, котрі розглядали питання церкви і примирення, не приділялася увага ролі інтелігенції та інтелектуалів в подоланні конфлікту пам'ятей в українсько-польському співробітництві. Саме цим аспектам буде приділена увага в статті.

Одне з найважливіших завдань, що стоїть перед народами України та Польщі - це привести наші знання, історичний досвід, оцінку конфліктних ситуацій та стереотипів до спільного знаменника системи європейських цінностей. Адже основними завданнями, які виникають у галузі суспільного виміру українсько-польських співпраці є: «Подолання міжнаціональних стереотипів минулого, інтенсифікація контактів на рівні неурядових громадських організацій, навчальних закладів, персональних стосунків, широке інформування населення про процеси, які відбуваються у двосторонніх відносинах через ЗМІ» [18, с. 260]. Вони є взаємозалежними і взаємодоповнюючими константами, від вдалого розв'язання яких залежить якість співпраці по обидва боки кордону. Адже, як стверджує професор Г. Шван, «політкоректність, відсутність розмов про спільні історичні проблеми не допоможе в налагодженні стосунків. Не вдасться уникнути розмов про минуле в майбутньому. Якщо про минуле не говорити, тоді виникає вакуум, який заповнюють стереотипи» [19].

Історичні стереотипи, як образи мислення і сприйняття оточуючого світу, завжди мали місце в польсько-українському прикордонні. Н. Яковенко, проаналізувавши тексти українських підручників історії, прийшла до висновку, що існують два види стереотипів українців щодо Польщі та поляків щодо України. Перший стереотип, «найнеприми- ренніший за своїм словесним оформленням: поляки - це окупанти, які провадять планомірну політику підкорення й денаціоналізації України; Польща та Україна - засадничо окремі, нічим, окрім ворожості, не пов'язані політичні, соціальні та культурні організми» [20]. Більшість досліджень, які проводилися в незалежній Україні, засвідчують, що образ поляка, як і Польщі, в українців мають позитивне сприйняття [21, с. 63].

Нерідко логіка польсько-українських відносин обумовлювалася, та й продовжує обумовлюватися, не стільки реальним станом справ, скільки стереотипами. Це якраз той випадок, коли, за словами видатного філософа К. Ясперса, ми можемо «використовувати небіжчиків як casus (привід до ворожнечі)» [22].

Отже, специфікою польсько-українських відносин є існування різновидів стереотипів, які зумовлені подіями столітньої давності. Сьогодні можна стверджувати, що антипольські чи антиукраїнські виступи, у великій мірі, перебувають на маргінесі суспільств. Так, історичні «рани» стали причиною формування у свідомості українців і поляків різних стереотипів, які швидко не минають. Тим більше, якщо вони підігруються зацікавленими сторонами.

На взаємо сприйняття народів та подолання стереотипів та конфлікту пам'ятей в Україні та Польщі в значній мірі впливає інтелігенція та церква. Так, важливе значення в отриманні нової якості українсько-польським відносинам відіграла українська та польська еміграційні еліти. Вони відкрили для повоєнного суспільства роль історичної спадщини в політичних відносинах обох країн, зокрема шляхом дискусій в польському еміграційному журналі «Культура», редактором якого був один із найвідоміших інтелектуалів Є. Гедройць. Він вважав, що «історичні незлагоди - одна з найбільших перешкод у нормалізації польсько-українських взаємин» [23, с. 33]. Звертаючись до українців, він казав: «Сьогодні, коли історія вирішила суперечки з кордоном, час, мабуть, подбати про цю спільну історію з обох сторін» [23, с. 38]. Саме Є. Гедройць ініціював в 1997 році лист польських інтелектуалів з засудження акції «Вісла». Про вплив польської еміграційної еліти на українсько-польські відносини говорить і польська публіцистка, українознавець Б. Бердиховська, яка зауважує, що «концепція східної політики й унормування польсько-українських відносин, створена в середовищі «Культури», мала вирішальний вплив на формування зовнішньої політики Третьої Речі Посполитої» [23, с. 55].

В українсько-польській політиці пам'яті, спрямованій на зближення, важливу роль в налагодженні міжнаціонального порозуміння відіграли інтелектуали, історики, громадські діячі. Українська та польська інтелігенція активно долучилися до українсько-польського діалогу навколо складних проблем минулого.

Українська громадськість підтримала намагання офіційних сторін дійти згоди і примиритися навколо трагічних подій шістдесятирічної давнини своїм зверненням у день вшанування пам'яті з нагоди 60-ліття Волинських подій [24]. Так, відкриті листи інтелігенції, головним чином, свідчать про прогресивність ідеології примирення та відповідного мислення, важливість популяризацію ідеї польсько-українського порозуміння серед громадськості України. Створювана інтелігенцією картина українсько-польського порозуміння в ХХ столітті засвідчувала, що воно «відбувається не у показових акціях, не в заявах політичних лідерів, контактах і розширенні довіри між елітами двох країн, а в свідомості і душах людей» [25, с. 1]. Свою позицію щодо подій на Волині 1943 року та підтримки міжнаціонального примирення висловили ряд регіональних осередків громадських організацій, а також українці в Польщі [26; 27].

Представники польської інтелігенції оприлюднили уже згадуване звернення з нагоди 50-ї річниці акції «Вісла», яке було покликане остаточно примирити український і польський народи. У зверненні говорилося, що «минуле не повинно впливати на майбутнє польсько-українських відносин, а польська сторона зможе гідно відшкодувати кривди, завдані етнічним українцям» [28, с. 5].

Важливу роль в налагодженні українсько-польського діалогу відіграли такі авторитетні особистості, як: Іван Павло II, Я. Куронь, Б. Осадчук, М. Рябчук, Я. Грицак, О. Гнатюк, Б. Бердиховська, А. Міхнік, М. Маринович, Я. Пєкло, П. Тима та інші. Їх наукова, літературна та публічна діяльність звертає увагу суспільства і політичних еліт на необхідності переосмислення історичного минулого, а не скочування до стану взаємозвинуваченнь.

Одним із механізмів осмислення історичного минулого стала серія історичних семінарів, що відбувалися під патронатом президентів і багатьох офіційних інституцій Польщі та України. Протягом 1994 - 2005 років відбулося одинадцять робочих зустрічей, присвячених обговоренню різних аспектів польсько-українських взаємин у 1918-1947 роках (започаткованих з ініціативи громадської організації «Кагїа») [29, с. 243]. Проблемні питання спільної історії були викладені в Протоколі узгоджень і розбіжностей [30]. Документи з зустрічей (офіційні виступи, доповіді, запис дискусії, протоколи узгоджень і розбіжностей) було опубліковано в багатотомному виданні «Польща і Україна: важкі питання» [31].

Свідченням наукового інтересу до проблемних сторінок українсько-польського минулого є велика кількість науково-практичних конференцій та семінарів. Загалом, протягом 1997-2005 років відбулося близько 250 конференцій з історії, соціології та політології, а також міждисциплінарних конференцій [32, с.306]. Зустрічі та конференції є одним із основних механізмів подолання міжнаціональних стереотипів. Як зауважує український вчений В.Кулик: «Історики творять певні оцінки, «факти», й не менш важливо мову для їх представлення, що за посередництва засобів масової інформації та освіти суттєво впливають на уявлення інших еліт та мас» [33].

Історія і надалі залишається одним із важливих напрямів польсько-українського діалогу. Тому, на часі опрацювання нових науково-теоретичних підходів до осмислення політики історичної пам'яті в Польщі і в Україні, їх місця в національному зближенні, свідомості та духовній сфері людини. У зв'язку з цим, як радить Н.Яковенко, варто було б «в більшій мірі - зосередити увагу на позитивному досвіді співпраці обох народів з метою «творення неконфліктного простору пам'яті» [34], що допоможе вивести українсько-польську співпрацю на новий якісний рівень.

Розуміючи необхідність забезпечення миру, добробуту та стабільності в Європі, співголови Українсько-польського форуму партнерства, що відбувся 20-21 грудня 2011 року у Варшаві, звернулися до парламентів двох держав з пропозицією про прийняття спільної ухвали щодо встановлення Дня пам'яті і поєднання українців і поляків. Водночас висловили стурбованість спробами окремих політиків «ініціювати ухвалення односторонніх тенденційних документів, які можуть мати негативний вплив на українсько-польські відносини» [35].

Підставою стурбованості була активність груп та осіб по обидва боки кордону, які відкидали конструктивний підхід в міжнаціональному діалозі. Саме цей факт змусив українських та польських інтелектуалів в 2012 році вкотре звернутися до громадськості з закликом - історія повинна служити справі примирення, а не поглиблювати упередження між народами [36].

Діяльність громадськості та інтелектуалів була помітною і в час відзначення 70-річчя Волинської трагедії. В Києві в квітні 2013 року було створено Громадський комітет «Примирення між народами» (далі - Комітет). Зокрема, Комітет ухвалу Сенату РП, в якій події 1943 року на Волині названо «етнічними чистками», охарактеризував кроком назад на шляху порозуміння. «Цей документ нехтує пам'яттю українців, котрі стали жертвами міжнаціонального порозуміння», - йдеться у зверненні [37]. Відповідне звернення підписали: перший Президент України Л.Кравчук, патріарх УПЦ КП Філарет, митрополит УПЦ МП Симеон, кардинал УГКЦ Любомир Гузар, віце-прем'єр міністр України (2007-2010) І. Васюник, історик В. Вятрович, письменниця М. Матіос, академік І. Юхновський, письменник Б. Олійник, актриса А. Роговцева. Громадський комітет «Примирення між народами» звернувся також до влад обох країн із закликом «не легковажити історичною пам'яттю і не заохочувати жодні політичні наміри, здатні завдати шкоди і нашим народам, і всій європейській справі» [37].

Осмислення українсько-польської історії було предметом багатьох дискусій на громадському та науковому рівнях напередодні Відзначення 70-річчя подій 1943 року на Волині. Зокрема, Посольство України в Республіці Польща та Студіум Східноєвропейських досліджень Варшавського університету організували 19 червня 2013 року в Варшаві зустріч з делегацією Громадського комітету «Примирення між народами» [38]. Основою дискусії було прагнення сформувати в суспільстві спільне бачення порозуміння сусідніх народів. Позитивне сприйняття присутніми зустрічі і дискусії може засвідчити позитивний поступ в цьому питанні. Отож, ініціативи інтелектуалів протягом 1991-2013 років можна розцінювати як логічне продовження українсько-польської політики пам'яті, започаткованої на політичному рівні. Вони засвідчили налаштування української та польської сторони на досягненні порозуміння з головних проблемних питань спільної історії.

Як бачимо, польське й українське наукове середовище, громадські діячі, інтелектуали, інтелігенція, еліти сприяли реалізації «історичної політики». Різноманіття конференцій та семінарів, які відбулися, поглибили рівень досліджуваних проблем. Проте, на жаль, вони не вплинули переломно на українсько-польське порозуміння, політизацію історичного минулого право радикальними рухами прикордоння та конструювання неконфліктного пам'ятєвого простору.

Один із механізмів конструювання політики пам'яті, пропагування міжнаціонального діалогу, який торкається інтелігенції, є шкільний підручник. Саме школа, історична освіта закладає основи сприйняття та розуміння міжнаціональних та міжрегіональних відносин, передаючи знання, образи і стереотипи. «Сьогоднішня сила нації, як стверджує О. Шпенглер, - це лише питання шкільної політики...» [39]. За необхідність створення спільних підручників висловлювалося деякі українські вчені [40]. Піднімаючи проблему написання підручника історії, інтелектуали чітко розуміли, що він є одним з найбільш впливових засобів впровадження політики пам'яті та формування історичного світогляду. «Критично необхідно - це ми самі будемо робити, і ми вже це робимо - почати писати спільний польсько-український підручник з історії - зокрема, щодо питання, яке викликає найбільші контраверсії не тільки в польському і українському, але й російському суспільстві - історії Другої Світової війни», - каже Я.Грицак [41]. Адже підручник покликаний «вирішувати не стільки наукові, скільки ідеологічні завдання. Підручник надзвичайно важливий для «чистої» ідеології» [42, с. 227]. Так, написання спільного підручника є одним із основоположних елементів в українсько-польській політиці пам'яті.

Варто погодитися з твердженням Е. Шилз, що «за допомогою церковних служб, шкільних уроків і літературних текстів інтелектуали прищеплюють. ту особливу чуттєвість і уявлення, які неможливо розвивати самостійно» [39]. В українсько-польській співпраці частина інтелігенції, зумівши піднятися над стереотипами та больовими моментами історії, стала співучасником творення нової якісної ідеології взаємин. Найважливішою функцією інтелігенції є зберігання та відтворення всієї або переважної більшості соціально значущої інформації. В українсько-польських відносинах найбільш значущою, на наш погляд, є ідея міжнаціонального порозуміння, яка відкриває перспективи більш тісної гуманітарної співпраці прикордоння.

Історична пам'ять у ХХ столітті вийшла за межі дипломатичних установ. Вона почала коригуватися громадськістю, інтелігенцією, інтелектуальними, елітами обох держав - почав проявлятися суспільний рівень дипломатії. Саме їм належить важлива роль в регулюванні конфлікту пам'яті, творенні нової якості ідеології взаємин. Проте інтелектуалам, інтелігенції не вдалося вплинути переломно на українсько-польське порозуміння та конструювання неконфліктного пам'ятєвого простору.

Отже, розуміння всієї складності спільного минулого двох народів змушує дослідників по-новому подивитися на українсько-польські відносини, шукати шляхи остаточного вирішення міжнаціональних протиріч. Досягнути високої мети, на нашу думку, можна акцентуючи увагу на напрацюванні науковцями нового канону суспільного консенсусу, пропагованого через позитивний досвід українсько-польського минулого. Варто наголосити, що праця інтелектуалів відіграла провідну роль у легітимізації історичної пам'яті, яка спрямовувала завжди зовнішньополітичні відносини у конструктивне русло співпраці.

Список використаних джерел

1. Роїк Н. (2014) Гуманітарна складова українсько- польського транскордонного співробітництва (автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец.

2. 04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку»). Чернівці, 20с.

3. Мотика Г (2009) Друга світова війна в польсько- українських історичних дискусіях. Україна Модерна. [Online] 4, C. 127-135. Available from: http://historians. in.ua/index.php/ukraj-ina-moderna-2007-2010/23-ukrajina- moderna-154-2009-r. [Accessed 16.02.2018]

4. Грицак Я. (2009) Що по Гедройцеві? In: Європа - Минуле і майбутнє. Візії і ревізії: матеріали Між- нар. конф. пам'яті Єжи Гедройця, Київ, 24-26 листопада 2006р. Киїи: Вид-во «Часопис.Критика», C. 85 - 89.

5. Осадчук Б. (2009) Модель вибачення. In: Волинь: дві пам'яті. Збірка статей опублікованих в «Газеті виборчій», пер. з пол., упоряд. М. Войцехівський. Київ- Варшава: Дух і література, C. 43 - 54.

6. Zhurzenko T. (2009) Geopolitical memory. Eurozine. [Online] 06 (29). Available from: http://www.eurozine.com/ articles/2009_06_29_zhurzhenko.ukhtml. [Accessed 8.05.2019].

7. Маринович М. (2010) Польща й Україна після медового місяця. Критика, № 5 - 6 (151-152), C. 27 - 29.

8. Рябчук М. (2001) За огорожею Меттерніхово- го саду. Незалежний культурологічний часопис «Ї». [Online] 20, C. 6 - 20. Available from: http://www.ji.lviv.ua/ pdf/20/pdf. [Accessed 16.02.2018]

9. Яковенко Н. (2003) Польща та поляки в шкільних підручниках історії, або відлуння давнього й недавнього минулого. Незалежний культурологічний часопис «Ї» (Волинь 1943. Боротьба за землю). [Online] 28, C. 295 - 305. Available from: http://www.ji.lviv.ua/n28texts/ yakovenko.htm. [Accessed 16.02.2018]

10. Томпсон Є. (2010) Способи пам'ятати: приклад Польщі. [Online] Available from: http://politonomia.org.ua/ page/sposoby-pam-iataty-pryklad-polshchi-1922.html [Accessed 16.02.2018]

11. Boll F. (eds) (2010) Polsko-niemieckie inicjatywy pojednania w latach szescdziesiqtych a polityka odprзzenia. Wprowadzenie. In: Pojednanie ipolityka. Polsko-niemieckie inicjatywy pojednania w latach szescdziesiqtych XX wieku a polityka odprзzenia, F.Boll, W. Wysocki, K. Ziemer, T.Rot- hem (eds), Warszawa: Neriton, S. 9-22.

12. Геник М. (2009) Інституалізація процесу міжнаціонального примирення у діяльності вищих законодавчих органів України і Польщі. In: Панорама політологічних студій: науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. [Online] Рівне: РДГУ, 3, C.105 - 112. Available from: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_ Gum/Pps/2009_3.pdf [Accessed 16.02.2018]

13. Горська Н., Трохимчук С. (eds) (2002) Польсько- німецьке примирення та співпраця в контексті євроінте- грації. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 96с.

14. Nora P. (1989) Between memory and history: les lieux de memoire. Representations. The regents of the un- aversity of California. [Online] S. 7 - 24. Available from: http://www.history.ucsb.edu/faculty/marcuse/classes/201/ articles/89NoraLieuxIntroRepresentations.pdf [Accessed 16.02.2018]

15. Хальбвакс М. (2005) Коллективная и историческая память. Неприкосновенный запас. [Online] 2-3 (4041). Available from: http://magazines.russ.ru/nz/2005/2/ha2. html [Accessed 16.02.2018]

16. Рикёр П. (2004) Память, история, забвение. Издательство гуманитарной литературы. [Online] 728с. Available from: http://www.gumer.info/bogoslo v_ Buks/ Philos/Rik/ index. php [Accessed 16.02.2018]

17. Хаттон П. (2003) История как искусство. [Online] С.Пб.: Владимир Даль, 424с. Available from: http://www. gumer.info/bibliotek_Buks/History/hatt/index/php [Accessed 16.02.2018]

18. Миллер А. (2008) Историческая политика и ее особенности в Польше, Украине и России. Отечественные записки. [Online] 5 Available from: http://courier-edu.ru/ cour0902/6700.htm [Accessed 16.02.2018]

19. Павлюх М. (2007) Стереотипи і образи України та українця у сучасній польській журналістиці. In: Вісник Львівського Національного Університету, Серія: Журналістика, Вип. 30, С. 253-261.

20. Polilyczna poprawnosc nie pomoze w pojednaniu polsko-niemieckim (2010). In: Polsko-niemiecka konferen- cja doktorantow «Rola narracji historycznej w stosunkach polsko-niemieckich», [Online] Warszawa-Berlin: Instytut Politologii Uniwersytetu Kardynala Stefana Wyszynskie- go w Warszawie i Akademia Katolicka w Berlinie, 25-27 maja 2010r. Available from: http://www.dw.de/dw/arti- cle/0,,5632957,00.html. [Accessed 16.02.2018]

21. Яковенко Н. (2003) Польща та поляки в шкільних підручниках історії, або відлуння давнього й недавнього минулого. Незалежний культурологічний часопис «Ї» (Волинь 1943. Боротьба за землю). [Online] № 28, С. 295 - 305. Available from: http://wwwji.lviv.ua/n28texts/ yakovenko.htm [Accessed 16.02.2018]

22. Hrycak J. (2009) Stereotypy o stereotypach: pograni- cza ukrainsko-polskie i problemy jego prezentacji. In: Akulturacja/asumiliacja na pograniczach kulturowych Europy Srodkowo-Wschodniej w XIX-XXwieku. R. Traba (ed.). T.1. Stereotypy i pami^c, Warszawa: Instytut Studiow Politycz- nych-Niemiecki Instytut Historyczny, S. 53 - 76.

23. Кралюк П. (2011) Польсько-українські відносини: у полоні стереотипів і взаємних образ. Дзеркало тижня. [Online] № 42, 18 листопада. Available from: http://dt.ua/SOCIETY/polsko-ukrayinski_vidnosini_u_ poloni_stereotipiv_i_vzaemnih_obraz-91844.html. [Accessed 16.02.2018]

24. Бердиховська Б. (ed.) Є. Гедройць та українська еміграція: листування 1950-1982 років. Київ: Критика, 2008, 752 с.

25. Відкритий лист представників української інтелігенції з приводу 60-ї річниці збройного українсько- польського конфлікту на Волині, (2003) Воєнна історія. [Online] № 3-4. Available from: http://warhistory.ukrlife. org/3_4_03_2.htm. [Accessed 16.02.2018]

26. Дух миру і благодаті на цвинтарі, (2005) Obozrevatel [Online] Available from: http://www.obozreva- tel.com/news/2005/6/25/22258.htm. [Accessed 16.02.2018]

27. Звернення Львівської обласної організації Спілки офіцерів України до корпусу офіцерів кадру і запасу Війська Польського з приводу трагічних подій на Волині 1943 року, (2003) Львівська газета. [Online] 21 травня. Available from: http://wwwji-magazine.lviv.ua/dyskusija/ volyn/presa-arhiv.htm. [Accessed 16.02.2018]

28. Послання Конгресу українців Польщі «До польського народу», (2009) In: Волинь: дві пам'яті. Збірка статей опублікованих в «Газеті виборчій» М. Войцехів- ський (ed). Київ-Варшава: Дух і література, С. 112 - 116

29. Відкритий лист представників польської інтелігенції з приводу 50-ї річниці акції «Вісла», (1997) Незалежний культурологічний часопис «Ї». №10, С. 4 - 6.

30. Менджецький В. (2010) Мова діалогу між польськими та українськими істориками на зламі ХХ-ХХІ століття. Україна Модерна. [Online] № 5, С. 243-250. Available from: http://www.historians.in.ua/docs/umodema/ um16/ukraina-modema-16-5-2010-pp243-250.pdf [Accessed 16.02.2018]

31. Узгодження і розбіжності II Міжнародного наукового семінару істориків «Українсько-польські відносини в 1918-1947 роках», (2003) Незалежний культурологічний часопис «Ї». [Online] № 28. Available from: http:// www.ji.lviv.ua/n28texts/uzhodzhen.htm.

32. Україна і Польща: важкі питання: матеріали Міжнар. наук. семінарів «Українсько-польські відносини під час Другої світової війни», (1998-2005). Т 1-10. Варшава - Луцьк: ТИРСА.

33. Kotowska A., Malikowski M. (2008) Waznejsze pol- sko-ukrainskie konferencje naukowe (1991-2007) w zakre- sie historii, politologii, sociologii. In: Polskie pogranicza w procesie przemian. Z. Kurcza (ed). T.1. Walbrzych: Wydaw- nictwo WWSZiP, S. 283 -312.

34. Кулик В. (2012) Націоналістичне проти радянського: історична пам'ять у незалежній Україні. Historians. [Online] 20 вересня. Available from: http:// historians.in.ua/index.php/istoriya-i-pamyat-vazhki- pitannya/379-volodymyr-kulyk-natsionalistychne-proty- radianskoho-istorychna-pamiat-u-nezalezhnii-ukraini [Accessed 16.02.2018]

35. Яковенко Н. (2012) Концепция нового учебника украинской истории. [Online] Available from: http:// polit.ua/lectures/2012/10/16/yakovenko.html [Accessed 16.02.2018]

36. Інтелектуали Польщі та України просять встановити День примирення, (2011) Історична правда. [Online] 26 грудня. Available from: http://www.istpravda. com.ua/short/2011/12/26/66344 [Accessed 16.02.2018]

37. Декларація, ухвалена на урочистостях у зв'язку з відкриттям у Львові меморіальної дошки на честь Ку- роня Я., (2012) Радіо свобода. [Online] Available from: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24640040.html [Accessed 16.02.2018]

38. Звернення Громадського комітету «Примирення між народами», (2013) [Online] Available from: http://1- 12.org.ua/2013/07/11/2110 [Accessed 16.02.2018]

39. Relacja ze spotkania z przedstawicielami Spolecznego Komitetu Pojednania Migdzy Narodami [Online] Available from: http://www.studium.uw.edu.pl/?post%2F16772 [Accessed 16.02.2018]

40. Литвиненко О. (2000) Соціальна пам'ять та інтелігенція. Науково-політичний журнал «Людина і політика» [Online]. № 3(9) Available from: http://lp-ua.info/?p=99 [Accessed 16.02.2018]

41. Нора П. (1999) Проблематика мест памяти. In: Нора П., Озуф М., Ж. де Пюимеж, Винок М. (eds) Франция-память [Online] СПб.: Изд-во С.-Петерб. унта, 328s., C. 17-50. Available from: http://ec-dejavu.ru/m-2/ Memory-Nora.html [Accessed 16.02.2018]

42. Грицак Я. (2011) Потрібен спільний польсько-український підручник з історії. [Online] Available from: http://www.puoep.org/archive_ua.php. [Accessed 16.02.2018]

43. Маклюк О. (2011) Історична пам'ять та політика пам'яті в умовах трансформації Центрально-Східної Європи. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. [Online] Вип. ХХХ, С. 223-232. Available from: http://sites.znu. edu.ua/historySciWorks/issues/30/maklyuk.pdf [Accessed 16.02.2018]

Размещено на Allbest.ru