Установи ООН в сучасній "дипломатії охорони здоров'я" Республіки Куба

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

УСТАНОВИ ООН В СУЧАСНІЙ «ДИПЛОМАТІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я» РЕСПУБЛІКИ КУБА

Сапсай А.П.,

кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

UN AGENCIES IN CONTEMPORARY "HEALTH-CARE DIPLOMACY" OF THE REPUBLIC OF CUBA

Sapsai A.,

Ph.D. in Political Science, associate professor of the Department of International Organizations and Diplomatic Service, Institute of International Relations of Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv),

Пропонована стаття підготовлена в рамках вивчення проблеми теоретико-методологічних та практичних аспектів дослідження дипломатії як ключового інструменту реалізації зовнішньої політики держави на сучасному етапі. Актуальність дослідження обумовлена розвитком процесів галузевого розширення дипломатичної діяльності держав на міжнародній арені, формуванням нових форм дипломатичної практики, однією з яких сьогодні виступає «дипломатія охорони здоров'я». Предметом дослідження є «дипломатія охорони здоров'я» Республіки Куба як вираз і приклад проектування «м'якої сили» державою в сучасних процесах глобального управління. Автор ставить за мету дослідити реалізацію Кубою «дипломатії охорони здоров'я» виключно під егідою міжнародних структур багатостороннього співробітництва, а безпосередньо -- міжнародних організацій системи ООН. В якості завдань позначено вивчення галузевих напрямів та робочих механізми відповідної реалізації.

У висновках автор відзначає багаторівневий вираз дипломатії Республіки Куба у галузі охорони здоров'я, що підтверджується фактами її формування та реалізації на трьох рівнях: національно-державному, міжнародному міждержавному та міжнародному багатосторонньому. В межах міжнародних організацій «дипломатія охорони здоров'я» Республіки Куба здійснюється у різних функціональних напрямах: 1) міжнародному науково-технічному співробітництві; 2) глобальній боротьбі з поширенням небезпечних захворювань та вірусів; 3) міжнародній регуляторній діяльності. До механізмів та інструментів практичної реалізації Республікою Кубою «медичної дипломатії» належать: 1) міждержавне співробітництво на рівні науково-дослідних та фармацевтичних інститутів за підтримки ВООЗ та ПАООЗ; 2) практика кубинського медичного персоналу на місцях, надання первинної медичної допомоги та послуг під егідою ООН, ВООЗ та ПАООЗ у зарубіжних країнах; 3) робота кубинських представників та посадових осіб в ООН щодо вдосконалення стандартів управління в галузі охорони здоров'я та виробництва продуктів харчування; 4) виконання кубинською дипломатією практичних завдань щодо досягнення глобальних цілей сталого розвитку за участю та під егідою ООН.

Ключові слова: Республіка Куба, дипломатія, охорона здоров'я, міжнародні організації, установи ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я, Продовольча та сільськогосподарська організація, Дитячий фонд ООН.

The proposed article concerns the problem of theoretical, methodological and practical aspects of diplomacy as a key tool of state's foreign policy at the present stage. The relevance of the research is conditioned by the processes of sectoral enlargement of diplomatic activity in the international arena, the formation of new forms of state's diplomatic practice, one of which is “health-care diplomacy”. The research's subject is the “health-care diplomacy” of the Republic of Cuba as an expression of “soft power” by the state in modern global governance processes. The author aims to investigate the implementation of Cuba's “health-care diplomacy” exclusively under the auspices of international structures of multilateral cooperation, and directly -- international organizations of the UN system. Herewith the main aim and tasks include the studying of sectoral directions and working mechanisms of the Cuba's “healthcare diplomacy”.

The author makes a generalized conclusion about the multilevel expression of Cuba's “health-care diplomacy”. It is confirmed by the facts of its formation and implementation at three main levels: national-state, international inter-state and international multilateral. Within the international organizations Cuba's “health-care diplomacy” is carried out in various functional directions: 1) international scientific and technical cooperation; 2) global fight against the spread of dangerous diseases and viruses; 3) international regulatory activities. The mechanisms and instruments of practical implementation include: 1) interstate research and pharmaceutical institutes ' cooperation with the support of the WHO and PAHO; 2) practice of Cuban medical personnel on the ground, provision of primary care and services under the auspices of the UN, WHO and PAHO in foreign countries; 3) the work of Cuban representatives and officials in the UN bodies to improve the standards and effectiveness of governance in the field of health and food production; 4) fulfillment by Cuban diplomacy the practical tasks of achievement the global goals of sustainable development with the participation and under the auspices of the UN.

Keywords: Republic of Cuba, diplomacy, health care, international organizations, UN agencies, World Health Organization, Food and Agriculture Organization, United Nations Children's Fund.

охорона здоров'я глобальне управління м'яка сила

Постановка проблеми у загальному вигляді. Пропонована стаття підготовлена в рамках вивчення проблеми теоретико-методологічних та практичних аспектів дослідження дипломатії як одного з головних інструментів реалізації зовнішньої політики держави. Її актуальність обумовлена одним з основних трендів сучасних міжнародних відносин - активним розвитком процесів галузевого розширення дипломатичної діяльності держав на міжнародній арені, формуванням, як результат, нових форм дипломатичної практики, однією з яких сьогодні виступає «дипломатія охорони здоров'я». Безпосереднім предметом даного дослідження є «дипломатія охорони здоров'я» Республіки Куба як унікальний вираз і приклад проектування «м'якої сили» державою в рамках процесів глобального управління.

Звертаючись до питання поточного стану дослідження проблеми, відзначимо, що переважна частина як вітчизняних, так і закордонних наукових розвідок наразі присвячена основним векторам та концептуальним аспектам зовнішньої політики Республіки Куба, про що свідчать праці: Бородає- ва В. [11], Ігнатьєва П. [4], Пащука В. [7], Хейфеца Л. та Хейфеца В. [9; І0]. Окремі дослідження - таких науковців, як Будаєв А. [1] та Корольков А. [5; 6] - стосуються особливостей «м'якої сили» в зовнішній політиці Республіки Куба на різних етапах її реалізації. Питанню ж «дипломатії охорони здоров'я» Куби, як в цілому, так і окремим її складовим, наразі присвячені наукові розвідки виключно закордонних науковців, серед яких виділимо: Верлау М. [28], Воллера Ст. [27], Гайнулліну Ю та Алєксандрова [2], Келлі Кр. [22], Пятакова А. [8], Сотолонго Ф. [24], Торстейндоттір Х. [25], Фейнсілвер Дж. М. [17; І8], Хадад Хадад Дж. [19] та Хьюіша Р. [21]. Основна увага в дослідженнях зазначених авторів спрямована на пояснення феномену та специфіки кубинської дипломатії в галузі охорони здоров'я, з'ясуванню її основних напрямів, підходів та інструментів, а також надання оцінок результативності в рамках сучасних процесів глобального управління.

Зі свого боку, автор даної наукової праці, виходячи з положень ліберально-ідеалістичного трактування міжнародних відносин та зовнішньої політики держави, ставить за мету дослідити реалізацію Кубою «дипломатії охорони здоров'я» виключно в рамках/під егідою міжнародних структур багатостороннього співробітництва, а безпосередньо - міжнародних організацій системи ООН. У цьому сегменті цікавим вбачається вивчення як галузевих напрямів, так і робочих механізми відповідної реалізації. Саме такі мета і завдання пояснюють виділення автором невирішених раніше частин проблеми (дослідження «дипломатії охорони здоров'я» Республіки Куба), котрим присвячується пропонована стаття.

Виклад основної частини дослідження. Звертаючись до феномену кубинської «дипломатії охорони здоров'я», відзначимо, що її основу становлять ключові принципи і постулати кубинського «медичного інтернаціоналізму». Останній розуміється як унікальне поєднання сучасного інструментарію зовнішньої політики держави зі сферою медичних послуг. Під ним також розуміється своєрідна зовнішньополітична концепція, що спрямована на досягнення більш широких економічних та політичних цілей завдяки засобам покращення людського здоров'я на місцях. Одночасно, цей термін покликаний також охоплювати більш широку динаміку просвітницької діяльності держави (Республіки Куба), яка не обов'язково може чітко коре- люватися з такими поняттями, як «допомога» або «гуманітарна допомога» [21, с. 13].

Кубинська ідеологія в галузі охорони здоров'я завжди мала міжнародний вимір. Її ключове положення зводилося до того, що співробітництво по лінії «Південь-Південь» є обов'язком Куби або своєрідним поверненням боргу перед людством за підтримку, отриману від інших під час кубинської революції 1953 - 1958 рр.. У цьому розрізі саме надання медичної допомоги іншим країнам, що розвиваються, було і залишається ключовим елементом міжнародних відносин і зовнішньої політики Куби [17, с. 87].

Сьогодні дипломатію Республіки Куба в галузі охорони здоров'я можна загалом розділити на два ключові напрями. Це - короткострокові та довгострокові заходи чи ініціативи у міжнародному середовищі. До короткострокових заходів та ініціатив відносять: 1) ліквідацію наслідків катастроф; 2) епідеміологічний моніторинг; 3) навчання медичних працівників для підвищення їх кваліфікації; 4) пряме надання медичної допомоги; 5) консультативні послуги з питань охорони здоров'я; 6) пожертвування медикаментів та медичних матеріалів; 7) кампанії з вакцинації та оздоровлення;

8) розробка програм для розвитку людських ресурсів; 9) обмін результатами наукових досліджень та передача знань через проведення міжнародних конференцій, публікацію медичних журналів.

У свою чергу до категорії довгострокових заходів відносять: 1) надання первинної медико-санітарної допомоги закордоном; 2) комплектацію лікарень вторинної та третинної допомоги закордоном; 3) створення закладів охорони здоров'я (клініки, діагностичні лабораторії, лікарні) закордоном; 4) розробку комплексних програм охорони здоров'я в інших країнах; 5) надання медичної освіті на базі клініки в іншій країні, поєднаній із дистанційним навчанням під кубинським наглядом; 6) забезпечення стипендій впродовж навчання на Кубі для медичних шкіл та студентів, що пов'язані із медичною освітою; 7) здійснення наукових обмінів в галузі охорони здоров'я.

Показово, що деякі короткотермінові ініціативи, як вказують окремі фахівці (зокрема Дж. М. Фейнсілвер), можуть пов'язуватись чи мати на практиці довгостроковий ефект. Більше того, деякі заходи не є взаємовиключними, оскільки конкретна ініціатива може проводитися на короткотерміновій чи довгостроковій основі [18].

Іншою важливою рисою реалізації Кубою дипломатії в галузі охорони здоров'я є її системний підхід, що відображається у використанні тих чи інших інструментів одночасно як у двосторонньому, так і багатосторонньому форматах взаємодій. У цьому розумінні саме участь держави в роботі міжнародних організацій, що займаються проблемами охорони здоров'я на регіональному та глобальному рівнях сьогодні є особливо плідною, міжнародно визнаною та затребуваною.

Так, Куба є державою-членом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) починаючи з 1950 р. та державою-засновницею Панамериканської організації з охорони здоров'я (ПАООЗ) (колишньої Панамериканської організації з питань санітарії) - з 1958 р., що наразі представляє ВООЗ та відповідає за діяльність останньої в регіоні Латинської Америки та Карибського басейну. Також Куба стала засновницею таких установ ООН, як Продовольча і сільськогосподарська організація (1945 р.) та Дитячий фонд ООН (1946 р.), які у своїй діяльності приділяють часткову або посередню увагу питанням охорони здоров'я.

За 70-річний період свого членства в ВООЗ Куба, незважаючи на обмежені власні ресурсний та фінансовий потенціал, змогла утвердитися у ролі потужного члена Організації, що бере активну участь у різноманітних програмах та напрямах діяльності в галузі глобальної охорони здоров'я. У 2014 році Куба виступила в якості головуючої держави на щорічній Асамблеї ВООЗ у Женеві, що стало черговим підтвердженням неабиякого визнання досягнень кубинської революції в галузі медицини з боку інших держав- членів Організації, а насамперед держав регіону Латинської Америки. У 2015 році ВООЗ визнала Кубу першою країною, яка ліквідувала передачу ВІЛ від матері до дитини. У травні 2017 році Кубинський міжнародний контингент лікарів, що спеціалізується на проблемі подолання лих та епідемій був нагороджений ВООЗ Меморіальною премією доктора Лі Чон-вука в знак вдячності за солідарність та вагомий внесок в галузь охорони здоров'я [20].

Успіх діяльності кубинських лікарів під егідою та в рамках роботи ВООЗ став вирішальним і для участі Куби в роботі інших органів ООН, а насамперед Генеральної Асамблеї. Особливо це є помітним через підтримку Куби в Генасамблеї ООН з боку представників держав-членів, які були чи є прямими бенефіціарами медичної допомоги Куби та позиціям у різний час 187 - 189 держав-членів ООН, які ігноруючи з 1992 р. позицію Сполучених Штатів вже 27 років поспіль голосують проти або утримуються в питанні американського ембарго на Кубі. Так, з 1992 по 2019 рік, головним чином, лише Ізраїль підтримує позицію США в ГА ООН.

Реалізовуючи «дипломатію охорони здоров'я» під егідою ВООЗ та ПАООЗ, офіційна Гавана приділяє увагу різним напрямам міжнародного співробітництва та власного ресурсного залучення. Одним з таких є розвиток міждержавної співпраці в галузі фармацевтики, в межах якої серед ключових партнерів Куби сьогодні фігурує Бразилія. Зокрема, упродовж 2000-х рр. об'єднання зусиль Куби та Бразилії у виробництві вакцини проти поширення менінгіту в африканських країнах стало не лише прикладом сучасної міжнародної взаємодії по лінії «Південь-Південь», яка відображає солідарність з країнами, що розвиваються. Воно продемонструвало, як відповідна співпраця може ефективно служити виконанню поточних завдань міжнародної організації (безпосередньо ВООЗ) з подолання існуючих загроз здоров'ю людини.

Реагуючи у 2007 році на черговий спалах менінгококу серогрупи «А» в країнах Африки, ВООЗ оцінила стан потужностей основних виробників полісахаридної вакцини у всьому світі [30]. Проведена ВООЗ експертиза визначила кубинський Інститут Фінлей та бразильський Науково-дослідний центр Bio-Manguinhos як ключових і найоптималь- ніших постачальників відповідної вакцини. Розвиток кубинсько-бразильського біо-технологічного співробітництва продемонстрував сильні сторони в накопиченні науково-виробничого досвіду обох інститутів [24]. Плідна взаємодія двох сторін дозволила швидко і ефективно реагувати на запит ВООЗ щодо розповсюдження потрібної вакцини у різних африканських країнах. Зокрема, за даними Інституту Фінлей, між 2007 та 2009 роками було виготовлено та розповсюджено близько 19 мільйонів доз для потреб таких африканських держав, як: Буркіна-Фасо, Ефіопія, Малі та Нігерія. При цьому ціна вакцини виявилася набагато нижчою, ніж заявлена на міжнародному ринку, а також нижчою, ніж у разі її виробництва під егідою ВООЗ, але без співпраці Куби та Бразилії [25, с. 34]. Наразі Інститут Фінлей є ключовою установою з досліджень і виробництва вакцин на Кубі. Найуспішнішим і найвідомішим продуктом Інституту Фінлей є вакцина проти менінгіту «В» і його сучасна комбінована вакцина проти менінгіту «В» і «С».

Не менш ефективною сьогодні вважається і діяльність Куби із надання послуг медичного обслуговування населення. Так, у 2013 р. почала діяти багатостороння угода про співпрацю між Бразилією, Кубою і ПАООЗ/ВООЗ в рамках бразильської програми, відомої як «Mais Mйdicos» («Більше лікарів»). Ця ініціатива уряду Бразилії передбачає направлення лікарів з Бразилії та інших держав в райони з традиційно недостатнім медичним обслуговуванням, а також для розширення доступу вразливих груп населення до медичної допомоги. Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй та Всесвітня організація охорони здоров'я розглядають програму «Більше лікарів» як приклад передової практики тристороннього співробітництва та реалізації стратегії Програми розвитку ООН до 2030 року [3].

Незважаючи на те, що у 2018 р. Міністерство охорони здоров'я Куби прийняло рішення не продовжувати участь в програмі «Більше лікарів» (внаслідок скандалу з приводу оплати праці кубинських лікарів, що виник між Кубою та Бразилією), про що повідомило директора ПАООЗ та керівництво Бразилії, досвід функціонування даної програми, а також участь кубинців у ній окреслили концептуальне бачення Кубою останньої саме як одного з ключових «стовпів» подальшого розвитку співробітництва по лінії «Південь-Південь». Зокрема, відповідний напрям діяльності, згідно з кубинським баченням, може бути організований та у подальшому здійснюватися безпосередньо під егідою ПАООЗ для просування різних завдань та цілей розвитку в регіоні Латинської Америки та Карибського басейну [3].

Іншим вектором кубинської «дипломатії охорони здоров'я» в рамках багатостороннього співробітництва є боротьба з поширенням особливо небезпечних хвороб та вірусів. На цьому напрямі роботи Куба опинилася в авангарді держав-членів ВООЗ, що боролися зі спалахом вірусу Ебола в Африці 2014 - 2015 рр., а саме в Сьєрра-Леоне (2014 р.), Ліберії (2014-2015 р.) та Гвінеї (2015 р.). Відповідний внесок кубинського медичного персоналу у справу глобального зміцнення здоров'я людини отримав високу оцінку та подяку від Всесвітньої організації охорони здоров'я та її директора доктораМаргарет Чан [29]. Показовою, зокрема, стала відправка Кубою медичної групи у складі 165 осіб до Сьєрра-Леоне, щоб допомогти на передовій в зусиллях по боротьбі з вірусом Ебола. Цей акт увійшов в історію діяльності ВООЗ, як одна з найбільших пропозицій іноземної медичної бригади виключно з однієї держави-члена Організації [15].

Успішно була здійснена і кубинська місія з підтримки реагування на важкі захворювання, що викликані вірусом Ебола в Ліберії. Кубинська команда складалася з 53 медичних працівників, включаючи лікарів, медсестр, епідеміологів, лікарів інтенсивної терапії, лікарів загальної практики, хірургів, педіатрів, медсестр інтенсивної терапії, анестезіологів та ліцензованих медсестр. Перебуваючи в Ліберії, кубинська група діяла під прапором Всесвітньої організації охорони здоров'я в рамках багатонаціонального співробітництва, куди входили також співробітники ВООЗ, ліберійський медичний персонал, представники Африканського союзу, а також медичні працівники зі Швеції. Всього за період з 6 листопада 2014 року по 4 лютого 2015 роки команда провела 198 госпіталізацій, 54 з яких виявилися підтвердженими випадками захворювання, що спричинені вірусом Ебола [14].

У квітні 2018 року був підписаний тристоронній документ під назвою «Стратегія співробітництва між ПАООЗ, ВООЗ та Кубою» на період 2018 - 2022 років. У документі було зафіксовано п'ять ключових цілей, що мають бути досягнуті у продовж визначеного терміну часу, а саме: 1) досягнення вищого рівня охорони здоров'я; 2) досягнення більшої ефективності в галузі охорони здоров'я;

1) досягнення більшої міжсекторальної взаємодії сторін; 4) підвищення сталого розвитку в умовах зміни клімату; 5) розширення участі в глобальній системі охорони здоров'я [16].

Окреме місце займає взаємодія Куби з такою спеціалізованою установою ООН, як Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО). Своє представництво при цій організації Куба відкрила у 1968 році. Наразі Організація розвиває свою діяльність через різного роду продовольчі програми, проекти в галузі харчових продуктів, якості харчування та безпеки харчових продуктів. Куба бере участь в нормативній діяльності Комітету CODEX Alimentarius - спільному органі ВООЗ та ФАО з питань стандартів харчових продуктів. Зокрема, одним серед визначених концептуальних напрямів співробітництва Куби з ФАО є підтримка здоров'я людини через дотримання якості та безпеки харчових продуктів у всіх виробничих ланцюгах харчової промисловості та агробізнесу [13]. До практичних напрямів діяльності наразі можна віднести підтримку Кубою через структури і програми ФАО продовольчої безпеки та боротьбу з голодом в країнах африканського континенту.

У свою чергу Дитячий фонд ООН - ЮНІСЕФ співпрацює з Кубою з 1960 року. У 1992 році Фонд відкрив своє представництво та розпочав програму співпраці в галузі імунізації дітей, збагачення харчових продуктів для дітей, забезпечення добавками заліза вагітних жінок і дітей. Інші програми ЮНІСЕФ до яких долучалася Куба на різних етапах співробітництва з Фондом стосувалися боротьби проти гострих діарейних захворювань та респіраторних інфекцій, проведення профілактики ВІЛ / СНІД у дітей та підлітків, йодування солі тощо [19, с. 521].

Сьогодні співробітництво Республіки Куба з ЮНІСЕФ здійснюється в рамках реалізації Стратегічного плану дій ЮНІСЕФ на період 2018 - 2021 рр. [26], а також, що є показовим, Національного плану соціально-економічного розвитку Куби до 2030 року [23]. Безпосередньо у галузі охорони здоров'я таке співробітництво спрямоване на виконання наступних цілей і завдань: 1) забезпечення здоров'я дитини у ранньому віці (від 1 до 3 років); 2) забезпечення здорового харчування дитини; 3) забезпечення загального захисту та сприяння розвитку дитини.

16 грудня 2019 року в ЮНІСЕФ було презентовано проект нового програмного документу щодо розвитку співробітництва Куби з Дитячим фондом на період 2020 - 2024 рр. Проект було представлено Виконавчій раді ЮНІСЕФ для його обговорення та затвердження на першій черговій сесії у лютому 2020 року. Згідно з підготовленим проектом обсяг сукупного орієнтовного бюджету на реалізацію спільних дій Куби та ЮНІСЕФ становить 4,21 млн доларів США із звичайних ресурсів та 6,58 млн доларів США додаткових ресурсів, за умови наявності спеціальних внесків упродовж визначеного періоду 2020 - 2024 рр. [12].

Висновки

Підсумовуючи все вищевикладе- не, можемо зробити узагальнений висновок про багатоукладний та різноплановий вираз сучасної дипломатії Республіки Куба у галузі охорони здоров'я. Це пояснюється і підтверджується наявністю сьогодні щонайменше трьох рівнів її можливого формування та реалізації, а саме: національно-державного, міжнародного міждержавного та міжнародного багатостороннього.

Результати проведеного дослідження засвідчили, що безпосередньо на міжнародному багатосторонньому рівні, а саме в рамках діяльності міжнародних організацій, «дипломатія охорони здоров'я» Республіки Куба здійснюється наразі за різними функціональними напрямами, серед яких головними потрібно назвати: 1) міжнародне науково-технологічне співробітництво; 2) глобальну боротьбу з поширенням найбільш небезпечних хвороб та вірусів; 3) міжнародну нормативно-правову діяльність.

У свою чергу, до механізмів та інструментів практичного впровадження Республікою Куба «дипломатії охорони здоров'я» в межах окреслених вище напрямів, необхідно віднести: 1) міждержавну співпрацю на рівні науково-дослідних та фармацевтичних інститутів, що заохочується та підтримується з боку ВООЗ та ПАООЗ; 2) медичну практику кубинського медперсоналу на місцях, надання ним первинної медичної допомоги та послуг під егідою ООН, ВООЗ та ПАООЗ в іноземних країнах; 3) робота кубинських представників та службовців в структурних органах ООН, ВООЗ та ФАО з підвищення стандартів управління в галузі охорони здоров'я, а також виробництва продуктів харчування; 4) реалізація кубинською дипломатією практичних завдань щодо досягнення глобальних цілей сталого розвитку за участі та під егідою ООН в цілому.

Окремим результатом даного дослідження, що представляє наразі особливий інтерес та визначає перспективи подальших наукових розвідок з окресленої автором проблеми, є вивчення розроблених Республікою Куба ініціатив, а також заохочення нею діяльності в окремих спеціалізованих установах ООН, які не мають прямого відношення до галузі охорони здоров'я. У першу чергу до таких установ ми відносимо Сільськогосподарську та продовольчу організацію ООН.

Список використаних джерел

1.Будаев А., 2015. `Особенности политики «мягкой силы» стран ALBA', Латинская Америка, № 3, с. 9-19.

2.Гайнуллина Ю., Александров А., 2014. `Политический феномен кубинской медицины', Вестник общественного здоровья и здравоохранения Дальнего Востока России, № 4, с. 1-16.

3.`Заявление Министерства здравоохранения Кубы о прекращении миссии солидарности в Бразилии', 2018. Латиноамериканское информационное агентство «Пренса Латина».[online] Доступно: https://ruso. prensa-latina.cu/index.php?option=com_content&view= article&id=88438:2018-11-14-17-28-45&opcion=pl-ver- noticia&catid=22&Itemid=101.

4.Ігнатьєв П., 2015. `Куба після закінчення «холодної війни»', Зовнішні справи, 2015, № 4, c.34-37.

5.Корольков А., 2009. `Военные и гуманитарные миссии Кубы за рубежом', Латинская Америка, № 1, с. 36-45.

6.Корольков А., 2010. `Интернационализм во внешней политике Кубы в период «холодной войны» (1959 - 1991 гг.) '. Кандидат наук. Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова.

7.Пащук В., 1989. `Куба: революция и внешняя политика', Киев: Политиздат Украины, 1989, 315 с.

8.Пятаков А., 2012. `Международная деятельность Кубы в сфере здравоохранения', Латинская Америка, № 11, с. 54-64.

9.Хейфец В., Хейфец Л., 2017. `Куба: переосмысление роли страны в мировом сообществе', Мировая экономика и международные отношения, Т. 61, № 2, с. 94-103.

10.Хейфец В., Хейфец Л., 2014. `Традиции и новые вызовы во внешней политике Кубы в ХХІ веке', Актуальные проблемы экономики и управления, № 1, с. 121-129.

11.Borodaev V, 2013. `Three Main Directions of Cuban Foreign Policy at the beginning of 21st century', ALMANACH «VIA EVRASIA», No. 2, pp. 1-20.

12.`Country programme document. Cuba', 2019. United Nations Children s Fund Executive Board.[online] Доступно: https://undocs.org/en/E/ICEF/2020/P/L.1.

13.`Cuba y la FAO comprometidos con la seguridad alimentaria y nutricional y el desarrollo sostenible', Organization de las Naciones Unidas para la Alimentation y la Agricultura. [online] Доступно: http://www.fao.org/3/ az530sMZ530S.pdf

14.`Cuban medical team concludes a successful Ebola response support mission to Liberia', 2015. WHO Africa. [online] Доступно: https://www.afro.who.int/news/cuban- medical-team-concludes-successful-ebola-response-sup- port-mission-liberia.

15.`Cuban medical team heading for Sierra Leone', 2014. World Health Organization (WHO). [online] Доступно: https://www.who.int/features/2014/cuban-ebola- team/en/.

16.`Estrategia de Cooperation Pa^s OPS/OMS.

Cuba 2018-2022', World Health Organization (WHO). [online] Доступно:https://apps.who.int/iris/bit-

stream/handle/10665/275329/ccs-cub-2018-2022-spa. pdf?ua=1%E2%80%94Eds.

17.Feinsilver Julie M., 2010. `Fifty Years of Cuba's Medical Diplomacy: From Idealism to Pragmatism', Cuban Studies, Volume 41, pp. 85-104.

18.Feinsilver Julie M., 1993. `Healing the Masses: Cuban Health Politics at Home and Abroad', Berkeley: University of California Press, 328 р.

19.Hadad Hadad, Jorge L., 2011. `La cooperation Cuba - Organization de las Naciones Unidas en la salud', Revista Cubana de SaludPublica, No.37(4), pp. 519-526.

20.`Henry Reeve Contingent to receive award from the

World Health Organization', Granma 22.05.2017. [online] Доступно:http://en.granma.cu/mundo/2017-05-22/henry-

reeve-contingent-to-receive-award-from-the-world-health- organization.

21.Huish R., 2014. `Why Does Cuba `Care' So Much? Understanding the Epistemology of Solidarity in Global Health Outreach', Public Health Ethics, October 15, pp. 1-16.

22.Kelly Ch., 2015. `Global Health Diplomacy. Cuba's Soft Power Foreign Policy', Leiden University M.A. International Relations: International Studies, 27 р.

23.`Plan Nacional de Desarrollo Econфmico y Social 2030 de Cuba', Documentas del 7mo. Congreso delPartido aprobados por el IIIPleno del Comitй Central del PCC el 18 de mayo de 2017 y respaldados por la Asamblea National del Pdder Popular el 1 de junio de 2017. [online] Доступно: https://derechodelacultura.org/documentacion/plan-natio- nal-de-desarrollo-economico-y-social-2030-de-cuba/.

24.Sotolongo F., Campa C., Casanueva V, Fajardo E. M., Cuevas I. E., Gonzalez N., 2007. `Cuban meningococcal BC vaccine: Experiences and Contributions from 20 Years of Application', MEDICC Review, Vol. 9, No.1, pp. 16-22.

25.Tirso W. Saenz, DrSc, Halla Thorsteinsdфttir, DPhil, Maria Carlota de Souza, PhD., 2010. `Cuba and Brazil: An Important Example of South-South Collaboration in Health Biotechnology', MEDICC Review, Vol. 12, No. 3, pp. 32-35.

26.`UNICEF Strategic Plan 2018 - 2021. Executive Summary', 2018. United Nations Children s Fund, 32 p.

27.Waller, Stephen G., MD, Ward, Jane B., MD, MPH, Montalvo, Miguel A, MD, 2017. `Cuba's 50-Year Health Diplomacy Program: Lessons Learned for Global Health Engagement', Military Medicine, Vol. 182, Issue 1/2, pp. 1451-1452.

28.Werlau Maria C., 2013. `Cuba's health-care diplomacy: the business of humanitarianism', World Affairs, Vol. 175, No. 6, pp. 57-67.

29.`WHO Welcomes Cuban Doctors for Ebola Response in West Africa', 2014. World Health Organization (WHO). [online] Доступно: www.who.int/mediacentre/news/state- ments/2014/cubanebola.

30.`World Health Organization. Meningitis in Africa: Hundreds of thousands vaccinated', 2007. Geneva: World Health Organization. [online] Доступно: http://www.who. int/mediacentre/news/notes/2007/np12/en/index.html.

References

1.Budaev A., 2015. `Osobennosti politiki «myagkoj sily'» stran ALBA' (Features of the soft power policy of the ALBA countries), Latinskaya Amerika,№ 3, s. 9-19.

2.Gajnullina Yu., Aleksandrov A., 2014. `Politicheskij fenomen kubinskoj medicziny'' (The political phenomenon of Cuban medicine), Vestnik obshhestvennogo zdorov'ya i zdravookhraneniyaDal'nego VostokaRossii, № 4, s. 1-16.

3.`Zayavlenie Ministerstva zdravookhraneniya Kuby' o prekrashhenii missii solidarnosti v Brazilii' (Cuban Ministry of Health Statement on Ending Solidarity Mission in Brazil), Latinoamerikanskoe informaczionnoe agentstvo «Prensa Latina» 14.11.2018. [online] Dostupno: https:// ruso.prensa-latina.cu/index.php?option=com_content&view =article&id=88438:2018-11-14-17-28-45&opcion=pl-ver- noticia&catid=22&Itemid=101.

4.Ihnatiev P., 2015. `Kuba pislia zakinchennia «kholod- noi viiny» (Cuba after the end of the Cold War), Zovnishni spravy, 2015, № 4, s.34-37.

5.Korol'kov A., 2009. `Voenny'e i gumanitarny'e missii Kuby' za rubezhom' (Cuba's military and humanitarian missions abroad), Latinskaya Amerika,№ 1, s. 36-45.

6.Korol'kov A., 2010. `Internaczionalizm vo vneshnej politike Kuby' v period «kholodnoj vojny'» (1959 - 1991 gg.)' (Internationalism in the foreign policy of Cuba during the Cold War (1959 - 1991)). Kandidat nauk. Moskovskij gosudarstvenny'j universitet im. M. V Lomonosova.

7.Pashhuk V, 1989. `Kuba: revolyucziya i vneshnya- ya politika' (Cuba: revolution and foreign policy), Kiev: Politizdat Ukrainy', 1989, 315 s.

8.Pyatakov A., 2012. `Mezhdunarodnaya deyatel'nost' Kuby' v sfere zdravookhraneniya' (Cuba's international health activity), Latinskaya Amerika, № 11, s. 54-64.

9.Khejfecz V, Khejfecz L., 2017. `Kuba: pereosmy'slenie roli strany' v mirovom soobshhestve' (Cuba: rethinking the country's role in the global community), Mirovaya e'konomika i mezhdunarodny'e otnosheniya, T. 61, № 2, s. 94-103.

10.Khejfecz V., Khejfecz L., 2014. `Tradiczii i novy'e vy'zovy' vo vneshnej politike Kuby' v ХХІ veke' (Traditions

and new challenges in Cuban foreign policy in the 21st century), Aktual'ny'e problemy' e'konomiki i upravleniya, № 1, s. 121-129.

11.Borodaev V, 2013. `Three Main Directions of Cuban Foreign Policy at the beginning of 21st century', ALMANACH «VIA EVRASIA»,No. 2, pp. 1-20.

12.`Country programme document. Cuba', 2019. United Nations Children s Fund Executive Board.[online] Доступно: https://undocs.org/en/E/ICEF/2020/P/L.1.

13.`Cuba y la FAO comprometidos con la seguridad alimentaria y nutritional y el desarrollo sostenible', Orga- nizacion de las Naciones Unidas para la Alimentacion y la Agricultura. [online] Available: http://www.fao.org/37 az530s/AZ530S.pdf.

14.`Cuban medical team concludes a successful Ebola response support mission to Liberia', 2015. WHO Africa. [online] Available: https://www.afro.who.int/news/cuban- medical-team-concludes-successful-ebola-response-sup- port-mission-liberia.

15.`Cuban medical team heading for Sierra Leone', 2014. World Health Organization (WHO). [online] Available: https://www.who.int/features/2014/cuban-ebola-team/en/.

16.`Estrategia de Cooperation Pa^s OPS/OMS.

Cuba 2018-2022', World Health Organization (WHO). [online] Available:https://apps.who.int/iris/bit-

stream/handle/10665/275329/ccs-cub-2018-2022-spa. pdf?ua=1%E2%80%94Eds.

17.Feinsilver Julie M., 2010. `Fifty Years of Cuba's Medical Diplomacy: From Idealism to Pragmatism', Cuban Studies, Volume 41, pp. 85-104.

18.Feinsilver Julie M., 1993. `Healing the Masses: Cuban Health Politics at Home and Abroad', Berkeley: University of California Press, 328 p.

19.Hadad Hadad, Jorge L., 2011. `La cooperation Cuba - Organization de las Naciones Unidas en la salud', Revista Cubana de SaludPublica, No.37(4), pp. 519-526.

20.`Henry Reeve Contingent to receive award from the

World Health Organization', Granma 22.05.2017. [online] Available:http://en.granma.cu/mundo/2017-05-22/henry-

reeve-contingent-to-receive-award-from-the-world-health- organization.

21.Huish R., 2014. `Why Does Cuba `Care' So Much? Understanding the Epistemology of Solidarity in Global Health Outreach', Public Health Ethics, October 15, pp. 1-16.

22.Kelly Ch., 2015. `Global Health Diplomacy. Cuba's Soft Power Foreign Policy', Leiden University M.A. International Relations: International Studies, 27 p.

23.`Plan Nacional de Desarrollo Economico y Social 2030 de Cuba', Documentos del 7mo. Congreso delPartido aprobados por el IIIPleno del Comitй Central del PCC el 18 de mayo de 2017 y respaldados por la Asamblea Nacional del Poder Popular el 1 de junio de 2017. [online] Доступно: https://derechodelacultura.org/documentacion/plan-nacio- nal-de-desarrollo-economico-y-social-2030-de-cuba/.

24.Sotolongo F., Campa C., Casanueva V, Fajardo E. M., Cuevas I. E., Gonzalez N., 2007. `Cuban meningococcal BC vaccine: Experiences and Contributions from 20 Years of Application', MEDICC Review, Vol. 9, No.1, pp. 16-22.

25.Tirso W. Saenz, DrSc, Halla Thorsteinsdottir, DPhil, Maria Carlota de Souza, PhD., 2010. `Cuba and Brazil: An Important Example of South-South Collaboration in Health Biotechnology', MEDICC Review, Vol. 12, No. 3, pp. 32-35.

26.`UNICEF Strategic Plan 2018 - 2021. Executive Summary', 2018. United Nations Children's Fund, 32 p.

27.Waller, Stephen G., MD, Ward, Jane B., MD, MPH, Montalvo, Miguel A, MD, 2017. `Cuba's 50-Year Health Diplomacy Program: Lessons Learned for Global Health Engagement', Military Medicine, Vol. 182, Issue 1/2, pp. 1451-1452.

28.Werlau Maria C., 2013. `Cuba's health-care diplomacy: the business of humanitarianism', World Affairs, Vol. 175, No. 6, pp. 57-67.

29.`WHO Welcomes Cuban Doctors for Ebola Response in West Africa', 2014. World Health Organization (WHO). [online] Available: www.who.int/mediacentre/news/state- ments/2014/cubanebola.

30.`World Health Organization. Meningitis in Africa: Hundreds of thousands vaccinated', 2007. Geneva: World Health Organization. [online] Available: http://www.who. int/mediacentre/news/notes/2007/np12/en/index.html.

Размещено на Allbest.ru