"Чорні лебеді" 2020 або циклічна економічна криза

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

«Чорні лебеді» 2020 або циклічна економічна криза

Вдовиченко І.

Спалах коронавірусу є непередбачуваним явищем у світі, але він вже завдав страждань людству і спричинив справжній економічний шок в усьому світі. За припущенням, якщо піки епідемії в Китаї в I кварталі 2020 р. та спалахи в інших країнах виявляться слабкими і стримуючими, зростання цього року може бути знижено приблизно на 0,5 процентних пункти порівняно з очікуваним у листопаді 2019 р. економічним прогнозом.

За прогнозом, щорічний приріст світового ВВП у цілому до 2020 р. знизиться до 2,4% порівняно із прогнозованим у 2019 р. 2,9%, причому зростання, можливо, буде негативним у I кварталі 2020 р [1]. Як зазначається, цьогоріч зростання в Китаї уповільнено - нижче 5%. Оскільки виробництво поступово повертається до рівнів, прогнозованих до початку спалаху COVID-19, очікується, що зростання має відновитися до понад 6% у 2021 р.

Негативний вплив на довіру, фінансові ринки, туристичний сектор та порушення ланцюгів постачання товарів і послуг призводять до припинення розвитку в усіх економіках G20 до 2020 р., особливо тих, що пов'язані з Китаєм, - Японія, Корея та Австралія. За умови зменшення наслідків спалаху вірусу вплив на довіру та доходи від цілеспрямованих політичних дій у стабільних економіках може допомогти зростанню світового ВВП у 2021 р. до 3,25%. Лідери G20 вкладуть 5 трлн доларів у відновлення світової економіки. Водночас більш тривала й інтенсивна фаза спалаху SarS-Covid-19, який широко пошириться в Азіатському регіоні, Європі та Північній Америці, значно послабить економічні очікування. У такому випадку глобальний приріст може знизитися до 1,5% у 2020 р., що вдвічі перевищує прогнозований темп спалаху COVID-19.

Отже, пандемія COVID-19 - це шокова ситуація у світі, далекосяжні наслідки якої ми починаємо уявляти лише сьогодні. Оскільки ця хвороба змінила життя, порушила ринки та виявила компетенцію (чи некомпетенцію) урядів, це призведе до постійних зрушень у політичній та економічній владі, які стануть очевидними лише згодом. Певно, що пандемія зміцнить державу і націоналізм. Уряди всіх країн вживають надзвичайних заходів для подолання кризи, і багато хто не схоче відмовлятися від нових повноважень, коли криза закінчиться. COVID-19 також прискорить перехід влади і впливу із Заходу на Схід. Це пояснюється різним ступенем реагування окремих країн, зокрема Південна Корея та Сінгапур відповіли оперативно, а Китай відреагував хоч і ефективно, проте із запізненням - лише після аналізу власних помилок. А реакція в Європі й Америці була повільною, що значно зменшить вплив західного «бренду».

Світовий економічний вплив COVID-19 однозначно буде більшим, ніж епідемія ГРВІ 2002 - 2003 років (яка, до речі, також почалася в Китаї). Насамперед це пояснюється тим, що частка китайської економіки в загальній світовій економіці наразі становить 20 %, що значно вище, ніж було у 2003 році.

Економіка Китаю наразі більш тісно пов'язана з рештою економік світу, ніж 10 - 20 років тому (її частка в загальній світовій економіці наразі становить 20%). Для багатьох країн Китай сьогодні є: (1) важливим експортним ринком; (2) джерелом туризму; та (3) постачальником проміжних товарів. З роками ланцюги цінностей міжнародного бізнесу стають все більш роздробленими і поширюються по всьому світу, а Китай став світовою «фабрикою». Наприклад, основну частку всієї побутової електроніки (мобільних телефонів і ноутбуків) вироблено в Китаї, як і акумулятори для багатьох електрокарів і сировину для певних ліків. Так як глобальний ланцюжок вартості, у якому Китай відіграє вирішальну роль, серйозно порушено внаслідок спалаху COVID-19, тому несприятливі економічні наслідки очікуються в всьому світі.

Окрім того, порушення міжнародної торгівлі, спричинене коронавірусом у поєднанні з руйнівними наслідками торговельної напруги між США й Китаєм, може спонукати міжнародний бізнес диверсифікувати виробництво в кількох країнах, при цьому такі країни, як Таїланд, Малайзія та В'єтнам, можуть стати бенефіціарами у межах такого рішення [2]. Але відповідні ефекти виникають лише з часом, і негативний вплив уповільнення темпів економічного зростання Китаю на ці економіки поки що домінуватиме.

Ринки, що розвиваються, особливо в Південно-Східній Азії, досі відчувають найгірші наслідки спалаху вірусу. Більшість країн Південно-Східної Азії значною мірою залежать від Китаю, а також фізично схильні до ризику широкого спалаху пандемії. Крім того, ринки, що розвиваються, орієнтовані на експорт сировини, наприклад, Бразилія (залізна руда, нафта, соя), Росія (нафта й газ) або Чилі (мідь), стикаються з падінням доходу від своєї основної експортної продукції, адже ціни з початку спалаху вірусу на більшість товарів значно знизились (конкретну ситуацію розглянуто нижче).

Валюти країн, що розвиваються, також перебувають під тиском, оскільки інвестори зменшують ризик своїх інвестиційних портфелів через негативні настрої в усьому світі та, відповідно, певною мірою скорочують кількість своїх акцій на ринках, що розвиваються. Девальвація валюти є серйозною проблемою, оскільки продукція з-за кордону стає значно дорожчою (через погіршення умов торгівлі). Деяким країнам також складніше буде обслуговувати свій борг в іноземній валюті, що є проблемою, наприклад, для Аргентини, Туреччини та, звісно, України. Очікується, що валюти ринків, що розвиваються, та ціни на сировину продовжуватимуть змінюватися в наступний період унаслідок загальних негативних настроїв через COVID-19.

В інших країнах, де хвороба ще не поширилася, наслідки незначні. Основний вплив тут спричинює економічний шок з боку Китаю, але є й наслідки в межах цих країн. Наприклад, невпевненість і страх перед вірусом змушує людей відкладати відпустку й уникати місць, де збирається велика кількість людей. Підприємства скасовують події, забороняють працювати й подорожувати своєму персоналу. Саме тому сфери, що найбільше постраждали від вірусу, - це туризм і пов'язані з ним сектори, а саме транспорт, авіаперевезення й готельний бізнес.

Кількість збанкрутілих підприємств у Китаї може швидко збільшитися, якщо економічна активність не почне зростати найближчим часом, оскільки малі й середні підприємства будуть особливо вразливими. Китайський бізнес також має величезне боргове навантаження, що становить 150 % ВВП.

Нафтова війна між Росією та Саудівською Аравією також вплинула на економіку країн-членів ОПЕК+ та на інші країни-експортери та компанії-видобувачі нафти, фондові ринки, але майже не зачепила США. В умовах світової пандемії був скликаний саміт країн-членів ОПЕК+ задля спільної угоди щодо зменшення видобутку нафти через зменшення попиту на неї. Відповіддю Ей-Ріяду на відмову Росії зменшувати обсяги видобутку було значне підвищення видобутку нафти, й знижки цін для країн Європи, Азії, але підтримування цін у США задля збереження балансу та робочих місць.

Наслідком цих подій стало найбільше падіння майже за 30 років ціни на нафту, призупинення торгів на ринку ф'ючерсів Dow Jones Industrial Average, падіння більше ніж на 7% основних фондових та промислових індексів. Російський рубль впав до 4-річного мінімуму, угода між Російським державним фондом прямих інвестицій та Державним інвестиційним фондом Саудівської Аравії (PIF) щодо придбання майже 31% акцій нафтосервісної компанії була тимчасово зупинена [3]. Саудівська Аравія збільшила верхню межу зовнішнього боргу, скоротила капітальні видатки.

Дохід від продажу нафти складає значну частину доходів бюджету в деяких країнах, які видобувають нафту (ОПЕК). Низькі ціни на нафту створюють дефіцит державних коштів. За пронозами експертів за ціни 25 доларів за барель нафти Brent 10% компаній-видобувачів нафти, особливо важкої, як в Мексиці, Венесуелі та Канаді, збанкрутують. Корпорація США «Whiting Petroleum», стала першим великим виробником, який оголосив банкрутство через обвал ціни на нафту. Іракські та кувейтські видобувачі нафти також оголосили про надання знижок для своїх покупців. Норвегія зазнала історичних мінімумів падіння своєї валюти щодо євро.

Завдяки посередництву США, Росія та Саудівська Аравія домовилися про спільне скорочення видобутку нафти, але це не врятувало від вищеописаних наслідків. Серед передумов дій Росії виділяють відповідь на санкції Дональда Трампа проти найбільшої російської нафтової компанії «Роснафта», хоча існують і думки про інші чинники та інтереси, які переслідувала Росія. Тим не менш є й твердження, що Росія зазнала б більших збитків через постійне падіння ціни, якби вона спочатку погодилась на зменшення видобутку нафти. В умовах кризи така війна здається абсурдною, але світова політика також має значний вплив на світову економіку, що ми бачимо у вищенаведених фактах.

На думку професора ІЕ РАН М. Покідченко, останні кризи 2008-2009 рр. та 2015 р. були циклічними і відбувались рівно через 40 років після криз 1968-1969 і 1975 рр (кризу 2015 року професор спрогнозував ще у 2009 році). За його словами, на основі цих припущень мала б відбутися криза у 2021-2022 році, через 40 років після нафтової кризи 1981-1982 рр [4].

Згадаймо факт про відсування кризи 2008-2009 року на дев'ятирічний цикл Жюгляра шляхом провокування США локальних фінансових криз та регіональних війн, що мають напівглобальний характер (оскільки у війні з ісламськими країнами - Афганістаном та Іраком приймали участь усі країни НАТО і навіть частина тих, що не входять до цього блоку, як, наприклад, Україна), що стверджує у своїй к.е.н. ІЕЕ В. Кузьменко [4]. Беручи до уваги похибку в рік, нафтову війну та вищеописане твердження можна зробити припущення про штучну причину виникнення SarS-Covid- 19, як інструменту відтягування кризи або наслідок торгівельних війн між США та Китаєм, але це вже інша тема.

Отже, однозначно можна сказати, що світова економіка вже перебуває в рецесії, оскільки наслідки впливу пандемії коронавірусу на економічну активність все значніші. Більше немає сумнівів у тому, що найдовша глобальна експансія з високою ймовірністю закінчиться цього кварталу. Підтверджують це й більшість експертів, які сходяться на тому, що ситуацію вдасться швидко взяти під контроль, і вплив вірусу на світову економіку буде значним, але нетривалим, по аналогії з вірусом атипової пневмонії у 2003 році [5]. Зростання економіки стабілізується вже у другому кварталі, хоча перший квартал, по суті, вже втрачено. Якщо взяти цей сценарій за базовий, як роблять більшість аналітиків, вплив на Україну буде негативним, але обмеженим. Проте наразі ключовим питанням економічного прогнозу залишається глибина і тривалість спаду до 2020 року.

Список використаних джерел

covid економіка фінансовий китай

1. Forecasted global real Gross Domestic Product (GDP) growth due to the coronavirus (COVID-19), from 2019 to 2021 // Statista. [Електронний ресурс].

2. Post Covid-19, can emerging markets capitalise on a shift in manufacturing away from China? // Oxford Business Group. [Електронний ресурс]. -2020.- May.

3. Нафтові війна і мир: російсько-саудівське протистояння завершилося, але чого це вартувало Кремлю? // Радіо Свобода. [Електронний ресурс].

4. М.Г. Покидченко. Существует ли экономический цикл? // КиберЛенинка.

5. Кузьменко В.П. Теорія економічних циклів і глобальна фінансова криза. // Інститут Еволюційної Економіки. [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru