Корейська проблема в контексті національних інтересів Японії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Корейська проблема в контексті національних інтересів Японії

Кан Ден Сік

У даній статті докладно описуються непрості відносини між Японією і Корейським півостровом. Як відомо, в силу геополітичних факторів Корея завжди знаходилася у сфері впливу Японії. Досі у відносинах двох націй не поставлена крапка над «і», та є безліч «невідомих», і перспектива залишається вельми туманною. Політика Японії щодо Корейського півострову в усі часи відрізнялася мінливістю і багатовекторністю у залежності від міжнародних чинників. Так, за часів холодної війни більше підтримувалася Південна Корея, потім перейшла до стратегії «двох Корей». Сьогодні ситуація склалася дуже непроста по ряду причин, які описуються у цій статті. Структура і зміни, які відбуваються у відносинах між РК і Японією, тільки підсилюють розбіжності і красномовно говорять про те, що у відносинах між країнами не були створені механізми горизонтальних і рівноправних відносин. У статті докладно описуються причини виникнення розбіжностей, зміни стратегії в різні періоди підходу до Південної і Північної Кореї. В усі часи Японія розглядала Корею як буферну зону і вся стратегія Японії була направлена лише на забезпечення безпеки та інших національних інтересів Японії. Токіо завжди відігравало особливу роль у процесі врегулювання корейської проблеми, але завжди демонструвало обережний обачний підхід і швидше за все завжди було за закріплення розколу Кореї, що в стратегічному плані відповідає національним інтересам Японії. У статті також наводяться поради щодо застосування заходів для нормалізації відносин Республіки Корея і Японії. Потрібен м'який компромісний підхід для згладжування відносин і, з урахуванням наявних вже угод, почати відносини «з чистого листа», не виставляючи вимог і звинувачень. Тільки такий спосіб принесе свої результати, від яких виграють не тільки обидві сторони, але і вся Північно-Східна Азія.

Ключові слова: трактування деяких подій, конфліктна ситуація, розкол, зовнішньополітичний курс, буферна зона, стабільність, загострення ситуації, розбіжності.

This article describes the difficult relationship between Japan and the Korean peninsula. As we know, due to geopolitical factors, Korea has always been in Japan's sphere of influence. So far, the two nations have no dot their “i's”, but there are many “unknowns ”, and the prospect remains very vague. Japan's policy on the Korean Peninsula has at all times been variable and multi-vector, depending on international factors. So, during the Cold War, South Korea was more supportive, then Japan switched to a “two Koreas” strategy Today, the situation is very difficult for a number of reasons, which are described in this article. The structure and changes that take place in the relations between Korea and Japan only exacerbate the differences and eloquently indicate that no horizontal and equitable relations have been established between the countries. The article describes in detail the reasons for the differences, the change of strategy approach to South and North Korea in different periods.

At all times, Japan viewed Korea as a buffer zone, and Japan's entire strategy was focused solely on securing Japan's security and other national interests. Tokyo has always played a special role in the settlement of the Korean problem, but has always demonstrated a cautious approach and has most likely always been to secure Korea's split, which is strategically in line with Japan's national interests. The article also provides tips for implementing measures to normalize relations between the Republic of Korea and Japan. A soft compromise approach is needed to smooth the relationship and, starting with existing agreements, make a fresh start in the relationship without making demands and accusations. Only in this way will it bring results that will benefit not only both parties but also the whole North-East Asia.

Keywords: interpretation of certain events, conflict situation, split, foreign policy, buffer zone, stability, aggravation of situation, differences.

Сьогодні з ряду причин між Республікою Корея і Японією склалися дуже складні і непрості відносини. Причинами, які послужили виникненню конфліктів, є різні тлумачення історичних фактів, територіальний спір (острів Токдо), конкуренція в економічних аспектах. Події останніх років говорять про те, що після приходу до влади в Японії уряду Сіндзо Абе, структура взаємин Республіки Кореї і Японії, яка налічує понад 65 років, зазнає краху. Для того, щоб побудувати нормальні відносини, не можна не враховувати в майбутньому об'єктивних історичних фактів минулих років та міжнародної політичної ситуації, яка розвивалася у Північно-Східній Азії, однак, у зв'язку зі перемінами у ПСА відбуваються структурні зміни відносин Республіки Корея та Японії. Особливо внутрішньополітичні ситуації, як в Республіці Корея так і в Японії, посилюють розбіжності між країнами. Крім того події останніх років між двома країнами говорять про те, що в стосунках не були створені належним чином механізми горизонтальних і рівноправних відносин.

Японський дослідник Кімія Дадасі у зовнішньополітичній стратегії Японії щодо Корейського півострова виділяє три фактори:

1. Яку участь приймала Японія у період холодної війни після розколу Кореї?

2 Які заходи вживала Японія для вирішення не- вирішених питань «Республіка Корея - Японія»?

3. Яке місце у зовнішньополітичній стратегії Японії займає корейська проблема?

Не буде перебільшенням сказати, що проблема Корейського півострова через геополітичні чинники завжди займала важливе місце у політичній стратегії Японії [1, с. 13]. Але слід підкреслити, що в різні періоди зовнішньополітичний курс Японії в залежності від міжнародної ситуації був неоднозначним. Японська дипломатія по відношенню до Корейського півострова завжди була досить складною і багатовекторною. Так, у період правління уряду К. Танакі чітко проявлялася тенденція розвитку відносин з обома корейськими сторонами. Хоча до того Японія підтримувала тільки Республіку Корея. Японія вважає, що для забезпечення власної безпеки необхідно підтримувати добросусідські відносини як з Республікою Корея, так і з КНДР.

Японська дипломатія по відношенню до Корейського півострова і сьогодні містить багато «невідомих»:

1. Як будувати відносини з Південною Кореєю, яка є також як і Японія союзником США, в умовах посилення конкуренції?

2. Як будувати відносини з Північною Кореєю, яка є союзником Китаю? зовнішньополітичний корейський японія конфлікт

Сьогодні поки перспективи відносин Японії з двома корейськими державами вельми туманні. В умовах ускладнення міжнародної ситуації в Північно-Східній Азії, пов'язані з ракетно-ядерною проблемою Північної Кореї і посиленням протистояння США - Китай, важко оцінити роль Японії у врегулюванні корейської проблеми.

Відносини між Кореєю і Японією с давніх часів були непростими і сьогодні залишаються складними. З історії відомо, що відносини Кореї і Японії були не цілком добросусідськими, оскільки Японія не раз нападала на Корейський півострів.

Південнокорейський учений Кім Хак Дюн у виданні «Політика об'єднання Кореї» [2, с. 4-5] пише, що вирішення питання об'єднання Кореї знаходиться в залежності від політичного курсу Японії. На його думку, мирне співіснування двох частин Кореї, запобігає поверненню можливого конфлікту на півострові, який незворотньо втягнув би в себе і Японію, відповідає інтересам Японії. Курс Токіо - це статус-кво на Корейському півострові і забезпечення безпеки. Японія не вірить в можливість об'єднання в найближчому майбутньому, тому прагне підтримати мир між Північчю і Півднем. При цьому Японія виступає за перебування американської армії в Кореї, щоб запобігати переозброєнню останньої.

Протягом останньої чверті XIX століття Японію стримували Китай і Росія, при цьому всі три держави прагнули встановити контроль над Кореєю, що дозволяло системі субрегіональних відносин зберігати баланс. На початку XX ст. геополітична рівновага була порушена російсько-японською і китайсько-японською війнами, результат яких дозволив Японії в 1910 році анексувати Корею і позбавити її незалежності.

Колоніальне панування Японії тривало до 1945 року і залишило багато негативних наслідків у відносинах двох країн.

Так, президент Ро Му Хен в своєму зверненні з нагоди вісімдесят шостої річниці Першоберезневого Руху за незалежність сказав: «У цьому році ми святкуємо 40-річчя встановлення дипломатичних відносин між Кореєю та Японією. З одного боку, відкриття документів, пов'язаних з угодою про відновлення дипломатичних відносин підняло знову старі невирішені проблеми, які ще належить вирішувати, і це знову загострило ситуацію. З іншого боку, було досягнуто значного прогресу в корейсько-японських відносинах з юридичної і політичної точки зору». У 1995 році прем'єр-міністр Японії виступив із засудженням минулого і приніс офіційні вибачення, а в 1998 році президент Кореї Кім Де Джун і прем'єр-міністр Японії проголосили початок нового корейсько-японського партнерства.

Знаменним є те, що зближення Японії і Китаю викликало помітні зміни в японській позиції по корейській проблемі. Японія переглянула свій курс відносно Північної Кореї як союзника Китаю. Проте, формула «Сенканбунрі», тобто відділення економіки від політики, навряд чи буде застосована до двох частин Кореї так само, як вона функціонує по Пекіну і Тайбею. Японія, швидше за все, зробить акцент на збереженні статусу-кво шляхом дипломатії рівної віддаленості, заснованої на визнанні двох Корей.

Історично Японія завжди прагнула контролю над Кореєю, але сьогодні її мета - зберегти Корейський півострів нейтральним, оскільки інакше це може загрожувати безпеці країни. Таким чином, завданням Японії є підтримка стану миру в Кореї, щоб уникнути ризику відновлення конфлікту і безпосереднього залучення в нього самої Японії. При цьому Японія не хоче перемоги комуністів, оскільки в цьому випадку треба було б переглянути свої позиції у військових справах: «Японія, безумовно, вважає за краще об'єднання не комуністичної Кореї, але за умови відсутності ризику конфлікту або наростання російсько-китайських контрзаходів» [3, с. 4-5].

Американський вчений Чо Сунсан ще в шістдесятих роках XX століття писав: «Очевидною ю японського уряду є перетворення Південної Кореї у надійну буферну зону між комуністичним світом і Японією. Японія прагне включити Південну Корею у спільну зону оборони, а також в зону економічного співробітництва. Японські офіційні особи висунули припущення про створення єдиної сфери промислового розвитку, куди входили б південно-східна частина Кореї і південно-західна частина Японії» [4, с. 173-174].

Токіо в дев'яностих роках, не описуючи свою особливу роль у процесі вирішення проблеми корейського півострова, продемонструвало покроковий ретельний підхід. Південнокорейський науковець МоЧон Рун на міжнародній конференції у Вашингтоні в грудні 1996 року заявив: «Токіо має потенціал впливу на ситуацію на Корейському півострові не тільки в області економіки, але і в сфері безпеки. Японія, вибравши позицію низького рівня участі, на відміну від інших держав, пов'язаних з корейською проблемою, і зробила ставку на збереження стабільності на півострові, утримуючись від будь-яких ініціатив».

З висловлювань американських, південнокорейських політологів можна зробити висновок про нинішній зовнішньополітичний курс Токіо на Корейському півострові, а саме: перетворити Південну Корею в надійну буферну зону, включити Південну Корею в загальну зону оборони, а також в зону економічного співробітництва. Але справжніх стратегічних задумів Японія не розкриває. До прикладу, викликає великі сумніви теза про те, що Японія хотіла б бачити Корею об'єднаною не комуністичною країною, оскільки сьогодні існують достатньо гострі економічні протиріччя між Токіо і Сеулом.

Ще у сімдесятих роках минулого століття, незважаючи на офіційну заяву, що підтверджувала намір підтримувати тісні економічні та політичні зв'язки з Південною Кореєю, Японія дотримувалася все більш гнучкої та м'якою лінії стосовно Північної Кореї [5, с. 8].

І в наступні роки розбіжності між Токіо і Сеулом відзначалися не тільки в сфері економічної, але і в політичній. Звичайно, Японія ніколи відкрито не заявляла, що бажає закріплення розколу Корейського півострова, оскільки такий стан Корейського півострова відповідає національним інтересам Японії [6, с. 172].

Очевидно, що Токіо зацікавлений в стабілізації ситуації на Корейському півострові і в продовженні мирних переговорів, в тому числі і шестисторонніх, так як в цьому Японія бачить ріст шансів до встановлення кінцевого миру в Кореї і забезпечення безпеки самої Японії. Японія бачить себе політичною державою XXI століття, налагоджує свої відносини з Північною Кореєю і прагне до встановлення дипломатичних відносин, чим у зовнішньополітичному плані остаточно вирішує післявоєнні питання і забезпечує собі стратегічну базу на території Північної Кореї, необхідну для просування на азіатський континент, Сибір.

Японська політика щодо Півночі вписується в загальну систему спільних дій між США, Республікою Корея, Японією і гармонійно поєднується з зусиллями Півночі і Півдня, Півночі і США по налагодженню відносин в короткостроковому плані. Але в середньо - і довгостроковому планах Японія має намір посилити свій вплив не тільки на півострові, але і в Північно-Східній Азії в цілому, спрямувати зусилля на розвиток східного узбережжя, на вихід до континенту.

Вже більше ста років США проводять в ПСА політику в тісному співробітництві з Японією. В цьому плані США продовжують сприяти посиленню впливу Японії на Корейському півострові. Вони проявляють найбільш доброзичливе ставлення до Японії серед усіх чотирьох активних гравців простору ПСА.

Дискримінація з боку США по відношенню до Кореї достатньо помітна. Наприклад, в середині 1970-х років США зірвали план самооборони президента Пак Чжон Хі, який передбачав розробку ядерної і ракетної зброї, а в 1991 році відмовили в самостійній переробці ядерних відходів. У той же час США ще в 1950-ті роки надали Японії не тільки право переробки ядерних відходів, а й право володіти збагаченим ураном, достатньому для виробництва сотні ядерних боєголовок. Якщо адміністрація Клінтона докладала зусиль для нормалізації відносин з Китаєм, щоб призупинити гонку озброєння між Китаєм і Японією з метою встановлення балансу сил в ПСА, то адміністрація Буша в своїй політиці до ПСА висувала на перший план Японію.

США спонукають Японію до участі в системі протиракетної оборони, до посилення самооборони Японії, що не може не турбувати Китай і Корею. Зокрема, після подій 11 вересня Японія направила в Індійський океан конвойні кораблі, тральщики, транспортні кораблі, що підпорядковуються Національним морським силам самооборони. Японія також направила військові загони в Ірак. Японські офіційні кола не тільки відкрито наполягають на праві на самооборону, але і демонструють своє прагнення до нарощування військової і політичної сили. США заявляють про готовність нести відповідальність за регіональну безпеку спільно з Японією, що не може не турбувати.

Успішний запуск міжконтинентальної ракети Північною Кореєю, ядерні випробування, ядерна криза - все це дає підставу для зміцнення сил самооборони Японії і підштовхує японські консервативні сили до переозброєння під приводом стримування Півночі. Японія під гаслом протистояння можливим провокаціям з боку Півночі посилила лазерні функції системи оповіщення, запустила військово-розвідувальний супутник власного виробництва, збільшила військові витрати, направила військовий корабель і загони самооборони за кордон, прийняла відповідні закони щодо надзвичайних обставин, вивчає можливість приєднання до плану протиракетної оборони, планує підвищення якості морських сил тощо.

Політика щодо Північної Кореї стала предметом угоди між трьома країнами - Республікою Корея, Японією і США. Крім того, між Японією і Республікою Корея налагоджено військовий обмін і співробітництво, а в разі можливих конфліктів між ними США можуть зіграти вирішальну роль і завчасно усунути причини розбіжності.

Корейський народ стурбований з приводу політики США в ПСА з орієнтацією на підтримку Японії. США не тільки не стримують переозброєння Японії, але і активно залучають її в програму розробки протиракетної оборони, заохочують розширення ролі сили самооборони. Японія ж під приводом ядерної проблеми і випробування ракети КНДР погодилася (за підтримки США) взяти участь не тільки в загальному проектуванні, а й в розробці та заміщенні системи протиракетної оборони. Японія направила в води Східного моря свій військовий корабель і стежить за діями Північної Кореї, причому недвозначно заявляє, що може вжити заходів при запуску Північнокорейської ракети. Такі дії не тільки розпалюють обстановку навколо півострова, але і створюють небезпеку збройного конфлікту.

Роблячи висновки, згідно з міркувань корейських дослідників, для вирішення конфліктної ситуації, яка склалася між Республікою Корея та Японією, Сіндзо Абе, прем'єр-міністр Японії, повинен офіційно заявити, що всі угоди і обіцянки,які були раніше, Японія повинна визнати [7, с. 31]. Безумовно, як уже зазначалося, головною причиною є трактування історичних подій, та в ситуації, що склалася, навряд чи вдасться відразу звузити всі наявні проблеми у тлумаченні історичних факторів.

Потрібен тривалий час, щоб згладити всі «гострі кути» в розумінні історичних подій, але не можна сьогодні відходити від вже досягнутих угод по тлумаченню історичних фактів. Ніхто не вимагає від Сіндзо Абе нових тлумачень. Необхідно стартувати від вже досягнутих за довгі роки угод,так як вони є офіційними заявами японського уряду і зобов'язанням перед світовою спільнотою.

У своїх виступах Сіндзо Абе в 2015 році заявив, що Японія глибоко шанує історичні уроки і докладе усіх зусиль для досягнення миру на всій Землі. Пора вже, напевно, свою обіцянку повернути в практичну площину. Також необхідно підкреслити, що і уряду Республіки Корея теж слід не загострювати увагу на таких питаннях, як компенсація і вибачення від японського уряду щодо жінок, що потрапили в сексуальне рабство. Японія запитує, до яких пір вони повинні приносити вибачення за минулі історичні події'? Однак ясно, що конфлікти між Республікою Корея і Японією жодної зі сторін не приносить вигоди і лише погіршують становище в Північно-Східній Азії. Слід закріпити мирний стан Корейського півострова шляхом проведення денуклеаризації, стабілізації відносин між Республікою Корея і КНДР, КНДР і США.

Сьогодні реальна політична обстановка на Корейському півострові така, що будь-який прогрес у вирішенні корейської проблеми, включаючи процес денуклеаризації, можливий лише шляхом спільної розробки компромісів, що ведуть до встановлення балансу інтересів усіх держав залучених у корейську проблему, в тому числі і Японії.

Література

1. Kimiya Tadashi, Japan's diplomatic relations with the Korean Peninsula, Seoul, 2013, J & C, p.13.

2. Kim Hak Joon. The unification policy of South and North Korea, Seoul, 1978, p.4-5.

3. Cho Soon Sung. Korea: World Politics 1945 - 1950, 1967, p.173 - 174.

4. Asia 1987 Year book, p.8.

5. Asia 1986 Year book, p.172.

6. Ким Хак Джун. Внешние и внутренние причины раскола Кореи: сб. ст. по международной политике. 1987. № 27. Вьп. 1. C.4-5.

7. Cho Yun Soo, The first step in restoring Korea-Japan relations. Unification Era, Vol. 158, №10, Seoul, 2019, p.31.

Размещено на Allbest.ru