Основні причини та аспекти проведення сучасних внутрішньополітичних реформ в країнах Аравійського півострова

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Основні причини та аспекти проведення сучасних внутрішньополітичних реформ в країнах Аравійського півострова

Назарков В.К., здобувач кафедри державного управління

Київ, Україна

Анотація

У статті висвітлюється основні фактори та аспекти проведення внутрішньополітичних реформ в країнах Аравійського півострова Доведено, що основним фактором, який спонукав до політичних трансформацій на Аравійському півострові став процес глобалізації. Причому вплив на країни цього регіону здійснювався двовекторно - зовнішньо і внутрішньо.

Внаслідок активного просування західних традицій розуміння і функціонування політичних систем, в державах досліджуваного регіону відбулися кардинальні реформи та трансформації в гендерній політиці, освіті, соціально-економічній площині тощо.

Обгрунтоновано, що внутрішньополітичні реформи сприяли зміни участі країн Аравійського півострову у функціонуванні регіональних та міжнародних організацій. Відтак, діяльність (активна або пасивна) керівництва країн Аравійського півострову багато в чому залежала від різного роду локальних/ глобальних економічних або військових конфліктів.

Ключові слова: внутрішня політика, політичні реформи країни Аравійського півостріва, процес глобалізації, освітня реформа, гендерна політика.

Abstract

Main causes and aspects of implementation of modern internal political reforms in the countries of the Arabian Peninsula

Nazarkov V. K., PhD-student of Departement of Public Administration Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine),

The article highlights the main factors and aspects of internal political reforms in the Arabian Peninsula It is proved that the process of globalization became the main factor that led to political transformations in the Arabian Peninsula. Moreover, the influence on the countries of this region was carried out in two vectors - externally and internally. Due to the active advancement of the Western traditions of understanding and functioning ofpolitical systems, the countries of the region under study have undergone dramatic reforms and transformations in the gender policy, education, socioeconomic plane, etc. It is substantiated that internal political reforms have helped to change the participation of Arab countries in the functioning of regional and international organizations. Thus, the activities (active or passive) of the leadership of the Arabian Peninsula countries are largely dependent on various local / global economic or military conflicts.

Keywords: politics, political reforms, Arabian Peninsula countries, globalization process, educational reform, gender policy.

Постановка проблеми

Актуальність дослідження пропонованої теми обумовлена тим, що країни Близького Сходу, в т.ч. і Аравійського півострова стають важливими у міжнародних відносинах України. Адже зовнішньополітична діяльність нашої держави досить багатовекторна, відтак в ряді аспектів лише формуються ті чи інші пріоритети стосовно даного регіону, особливо враховуючи всю специфічність та особливості її функціонування. Через це, науковий аналіз сучасних політичних процесів держав Аравійського півострова в контексті глобалізаційних змін є доцільним, як для вітчизняної дипломатії, так і для більш глибокого розуміння соціально-політичних трансформацій у даному регіоні світу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій Наукові напрацювання сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців з тематики близькосхідної політики - К. Абдулбарі [1], В. Богатого [2], Р. Єнікєєва [3], В. Ісаєва [4], Є. Мелкумяна [5], Л. Стрільчук [6], В. Ціватого [7] стали теоретико-методологічною основою даного дослідження.

В свою чергу метою цієї наукової розвідки є визначити причини та основні вектори внутрішньополітичних реформ у країнах Аравійського Півострова.

На наш погляд, можемо виділити такі чотири ключові причини, які спричинили здійснення політичних реформ у країнах Аравії:

- особливості внутрішньо і зовнішньополітичного вектору;

- специфіка функціонування національних еліт;

- система державного управління.

Разом з тим особливо можна відзначити як одну з ключових причин проведення політичних реформ - явище глобалізації, яке впливає на них як інтеріорно, так екстеріорно. В інтеріорному плані глобалізаційні виклики спонукають аравійські країни до динамічних процесів, що виражається у поступовому реформуванні тих чи інших політичних інститутів, тобто прояву їх у таких рисах, які притаманні класичним західним традиціям, але і з збереженням власних національних моделей політичного устрою. Відповідно модернізація політичних систем в аравійських державах на зразок західних країн постала як завданням, так і проблемою, адже це вимагало як дійсних і ефективних реформ у суспільно-політичному бутті, так і врахування власних світоглядних традицій.

Через це можемо констатувати, що модернізація політичної системи в державах Аравійського півострова має здебільшого декларативний, ситуативний характер, аніж системний і ґрунтовний. Це обумовлено в першу чергу повільним і нестабільним рухом у бік трансформацій соціально-політичних інститутів, незважаючи на доволі сильний тиск в цьому контексті з боку провідних міжнародних організацій та керівництва ключових політичних західних держав.

Втім, можна означити три тенденції, які якраз і сприяли проведенню реформ політичних систем на основі тісної співпраці ключових західних країн з державами Аравійського півострова.

- По-перше, країни Заходу дедалі більше розуміють і бачать свою неспроможність стосовно тиску та пропаганди власних моделей політичної системи в цьому регіоні.

- По-друге, самі аравійські країни мають за плечима власну історію створення та розробки модернізаційних процесів своїх політичних систем. Хоча треба зазначити, що це відбувається у них значно повільніше, ніж на Заході, проте нема підстав констатувати факт що, реформування політичних систем у цьому регіоні йменувати як таким, що немає перспектив, або про його антидемократичний вектор функціонування.

- По-третє, хоча і вважається західні моделі політичних систем як ідеальними, однак все же не можна їх вважати як взірцевими чи такими, що єдино правильні для розвитку і політичних трансформацій для аравійських держав. Адже існують інші моделі на кшталт «східного типу», тобто такого вектору трансформації політичної системи, який скерований на поєднання як принципів демократії та конституційних норм, так і окремішньої політичної культури, яка перебуває під впливом релігійної чи регіональної специфіки.

Якщо вже говорити про ключові аспекти проведення внутрішньополітичних реформ, то можемо визначити наступні модернізація політичних та соціальних структур, реформування системи освіти, а також зміни у гендерній політиці.

Відповідно, ключовим каталізатором у модернізації політичних структур в досліджуваному регіоні стали ліберальні рухи, які охопили фактично усі країни Аравійського півострова. Саме вони сприяли тому, щоб уможливити процес імплементації ліберальних цінностей у політиці та переконати політичні еліти аравійських держав у важливості цих трансформацій. Усіх ліберальних рухів, на відміну від деструктивних рухів, відрізняє те, що вони у своїх прагненнях до модернізації політичної системи намагалися не застосувати деструктивні чи конфронтаційні засоби стосовно співробітництва з правлячими елітами тієї чи іншої країни.

Акцентування на реформі освіті, як аспекту внутрішньополітичних реформ обумовлено тим, що саме ця сфера є однією з головних, що лягли в основі змін в країнах Аравійського півострова. Дана реформа пов'язана з тим, що в цих країнах освітньо-наукові заклади вже перестали бути «замкненими» лише на своєму регіоні зокрема, чи арабському світі загалом. Відтак почалася досить активна взаємодія з різними західними та східними науково-навчальними інституціями і додавання значних інвестицій на потужну розбудову інфраструктури аравійських університетів і науково-дослідних інститутів для можливості конкурентноспроможності на світовому ринку освітньо-наукових послуг, а також висококваліфікованості випускників для розвитку своїх країн; особливо це має стосунок до економічних, держуправлінських та туристичних спеціальностей.

Також значущою трансформацією політичної структури держав досліджуваного регіону є зміни у гендерній політиці. Реформа ця полягала в тому, що жінка почала розумітись і ідентифікуватися вже не об'єктом, а суб'єктом політичного життя, відзначаючи все більш зростаюче її значення у формуванні власної політичної еліти. Важливим стало те, що в Конституціях аравійських країн було закріплено гендерну рівність, повагу до прав жінок і забезпечення їх фундаментальних свобод в усіх сферах соціально-політичного буття. Відповідно, наголошено, що найбільш ефективними в цьому контексті є реформи проведені урядом Еміратів, який ще у 2009 році ухвалив на державному рівні Жіночу програму Лідерства, в якій передбачалося створення окремої системи різного роду закладів, центрів, навчальних і культурних інституцій, а також впроваджено досить немалу кількість вакантних посад для жінок в еміратах.

Наразі реформа у повному своєму функціонуванні має ще майбутнє, адже ефективність її здійснення в країнах досліджуваного регіону залежить від спроможності суспільств цих держав адаптуватись і трансформуватись в цьому напрямку відповідно до глобалізаційних запитів, які досить часто контрастують усталеному світогляду та розумінню ісламського суспільства, особливо коли це стосується таких понять як рівність, толерантність, свобода особистості та справедливість. Через це уряди і суспільство досліджуваних держав і понині перебувають у ситуації дилеми та виваженого вибору між традиційними уявленнями про роль жінки у цих суспільствах і західному, глобалізаційному її сприйняттю.

Разом з тим, треба відзначити, що такі разючі внутрішньополітичні реформи не могли не впливати і на зовнішньополітичну країн Аравійського півострова. політичний аравійський демократія соціальний

Так, зокрема, можна відзначити, що Бахрейн приймав активну участь у діяльності РСАДПЗ та інших арабських міждержавних організацій, проте присутні були конфліктні ситуації з рядом країн Аравійського півострова, а саме з Катаром і Саудівською Аравією. Поряд з цим, досить тісні міжнародні стосунки дана країна має з такими західними державами як Великобританія та США; з останньою, зокрема навіть був підписаний договір про розміщення військової бази на території Бахрейну. Разом з тим, до постбіполярного періоду зовнішня політика Катару характеризується активною діяльністю у різного роду політичних конфліктах близькосхідного регіону. Проте з 1990 р. і по сьогодні здебільшого спостерігається її роль як посередника у різного роду протиріччях між країнами Аравійського півострова. Особливою прикметою її діяльності у Катарі є активне залучення спортивної дипломатії.

В свою чергу специфіка функціонування зовнішньополітичного вектору в Омані, полягає в тому, що здебільшого в ній акцент робилося саме на країнах арабо-мусульманського світу, зокрема країн Аравії. Втім активне також співробітництво здійснюється з рядом країн Далекого Сходу. Особливістю зовнішньої політики Кувейту є те, що крім усталеного політико-економічного аспекту, велике значення займає гуманітарна сфера. У міжнародному плані, дана держава Аравійського півострова є лідером з гуманітарної допомоги країнам, що розвиваються, або тим які опинилися в складних політичних обставинах (Сирія). Єменська зовнішня політика, на відміну від Кувейту, хоча і не приділяє достатньої уваги гуманітарної діяльності, проте намагається її здійснювати виключно у мирних, конструктивних формах. Це проявляється як у мирному співіснуванні як з сусідами-державами по Аравійському півострові (Саудівська Аравія). В свою чергу доведено, що ОАЕ від самого початку проголосила себе у контексті регіональних стосунків як миролюбну країну, проте неодноразово спостерігалися конфлікти з Іраном за суперечливу територію.

Відповідно, глобалізаційні процеси, які сприяли поглибленню співробітництва між державами досліджуваного регіону і ключовими світовими політичними організаціями у фінансово-економічній сфері стали каталізатором того, що перші почали ухвалювати і впроваджувати реформи стосовно покращення законодавства у цьому плані та імплементації відповідно до загальноприйнятих стандартів. Внаслідок подій 11 вересня 2001 року особливо активною стала кооперація у військово-безпековому контексті. Тут він має два вектори: з одного боку, західні країни допомагають зі зброєю та системою безпеки, а з іншого, аравійські країни дають можливість певним країнам (США, Великобританія) розміщувати потужні воєнні бази на території цього півострова для унеможливлення різного роду терористичних заворушень та інцидентів. Разом з тим розпочата потужна співпраця аравійських держав з провідними міждержавними організаціями в гуманітарній сфері, особливо в допомозі тим країнам, які потерпають від збройних (частіше за все, громадянських) конфліктів, а також внаслідок соціально-побутових проблем - безробіття, голод та ін.

Таким чином, проаналізувавши основні причини та аспекти проведення внутрішньополітичних реформ в країнах Аравійського півострова,можемо зробити наступні висновки:

1) Основним фактором, який спонукав до політичних трансформацій на Аравійському півострові став процес глобалізації. Причому вплив на країни цього регіону здійснювався двовекторно - зовнішньо і внутрішньо. Внаслідок активного просування західних традицій розуміння і функціонування політичних систем, в державах досліджуваного регіону відбулися кардинальні реформи та трансформації в гендерній політиці, освіті, соціально- економічній площині тощо.

2) Внутрішньополітичні реформи сприяли зміни участі країн Аравійського півострову у функціонуванні регіональних та міжнародних організацій. Відтак, діяльність (активна або пасивна) керівництва країн Аравійського півострову багато в чому залежала від різного роду локальних/глобальних економічних або військових конфліктів.

Список використаних джерел

1. Абдулбари К. А. В. Политика Йемена на международной арене в 80-90 гг. XX в.: Внутренние и внешние факторы: Автореф ... кандидата исторических наук: 07.015. - Санкт-Петербург, 2002. - 20 с.

2. Богатый В. Ю. Эволюция внешней политики стран Персидского залива в период ирано-иракской войны / В. Ю. Богатый // Вісник Одеського національного університету ОНУ імені І. І. Мечникова. - Одеса: Астропринт, 2005. - Том 10, Вип. 11: Сер. «Соціологія, політологія». - С.194-201.

3. Еникеев Р Ш. Влияние региональных сил на военно-политическую ситуацию в Йемене / Р Ш. Еникеев // Проблемы национальной стратегии № 4(43) 2017 - С.77-93.

4. Исаев В., Филоник А. Кувейт: контуры экономических перемен (опыт развития в условиях перехода от избытка к относительному дефициту капиталов) . - М.: «АСТИ-ИЗДАТ», 2003. - 256 с.

5. Мелкумян Е. С. Гуманитарная деятельность арабских монархий Персидского залива / Е. С. Мелкумян // / Пути к миру и безопасности. 2018. № 1(54) Спецвыпуск: Гуманитарные вызовы, гуманитарное реагирование и защита гражданского населения в вооруженных конфликтах. Под редакцией Е. А. Степановой - С.299-307.

6. Стрільчук Л. Еволюція близькосхідної політики США щодо Іраку (90-ті роки ХХ - поч. ХХІ ст.) / Л. Стрільчук // Наук. вісник Східноєвропейського нац. Універ. Ім.. Л. Українки. Всесвітня історія. 21, 2013 - С.16-121.

7. Ціватий В. Г., Мартинюк В. Л., Толкач В. С. Правляча династія держави Кувейт у нинішніх політичних реаліях // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип.20. Зовнішня політика і дипломатія: традиції, тренди, досвід - 2013 - С.8--89.

References

1. Abdulbari K. 2002. Politika Yemena na mezhdunarodnoy arene v 80-90 gg. XX v.: Vnutrennie i vneshnie faktoryi: Avtoref ... kandidata istoricheskih nauk:07.015. Sankt-Peterburg. - 20 р.

2. Bogatyiy V 2005. Evolyutsiya vneshney politiki stran Persidskogo zaliva v period irano-irakskoy voynyi, Visnik Odeskogo natsionalnogo universitetu, Tom 10, Vip. 11: Ser. «Sots^h^^a, polіtologіya», рр.194-201.

3. Enikeev R. 2017. Vliyanie regionalnyih sil na voenno- politicheskuyu situatsiyu v Yemene, Problemyi natsionalnoy strategii, № 4(43), рр.77-93.

4. Isaev V, Filonik A. 2003. Kuveyt: konturyi ekonomicheskih peremen (opyit razvitiya v usloviyah perehoda ot izbyitka k otnositelnomu defitsitu kapitalov), Moskow: «ASTI-IZDAT», 256 p.

5. Melkumyan E. 2018. Gumanitarnaya deyatelnost arabskih monarhiy Persidskogo zaliva, Puti k miru i bezopasnosti. 2018. # 1(54) Spetsvyipusk: Gumanitarnyie vyizovyi, gumanitarnoe reagirovanie i zaschita grazhdanskogo naseleniya v vooruzhennyih konfliktah, pp.299-307.

6. Strilchuk L. 2013. Evoliutsiia blyzkoskhidnoi poli- tyky SShA shchodo Iraku (90-ti roky xX - poch. XXI st.), Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky. Vsesvitnia istoriia. №21,рр.16-121.

7. Tsivatyi V, Martyniuk V, Tolkach V 2013. Pravliacha dynastiia derzhavy Kuveit u nynishnikh politychnykh reali- iakh, Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy. Vyp.20. Zovnishnia polityka i dyplomatiia: tradytsii, trendy, dosvid, рр.8--89.

Размещено на Allbest.ru