Формування експортного потенціалу України

Здійснення експортної діяльності ставить принципово нові організаційно-економічні завдання перед економічними суб'єктами. Передумовою виходу цих суб'єктів на зовнішній ринок є оцінка їх експортного потенціалу, на основі якої приймається рішення про доцільність експортної орієнтації виробленої продукції.

Інтереси розвитку економіки України вимагають її активного включення до міжнародного розподілу праці. Розширення зовнішньої торгівлі, зокрема експорту, є важливим фактором розвитку національної економіки. Проте розраховувати на успішну експортну діяльність можуть лише ті країни, які мають конкурентоспроможну економіку. Усе це спричиняє необхідність ґрунтовних досліджень та пошуку практичних рішень, які дозволять країні прискорити повноцінне входження у систему світового господарства, а також нададуть можливість використовувати усі переваги міжнародного співробітництва.

Актуалньність теми обумовнлена тим, що в умовах нестабнільного економнічного середонвища кожен суб'єкт міжнародної економічної діяльнності вирішунє пробленму підвищнення ефектинвності зовнішнньоторговельних операцній, є дуже важливним завданнням в сучаснних економнічних умовах. Таким чином, з боку суб'єктів господнарської діяльнності виниканє необхіндність аналізну факторнів, що впливанють на ефектинвність міжнародної економічної діяльності діяльнності.

Формування і реалізація експортного потенціалу є складним і багатоаспектним процесом, який охоплює як внутрішньоекономічні, так і зовнішньоекономічні складові та чинники різновекторної дії. Дослідженню різних аспектів цього процесу на різних рівнях присвячені праці багатьох зарубіжних та вітчизняних учених, зокрема, М. Портера, П. Самуельсона, М. Сейфуллаєвої, Р. Буттєва, О. Волкодавової, В. Михайловського, В. Рогачова, Д. Лук'яненка, А. Поручника, Л. Антонюк, Т. Циганкової, В. Гейця, Б. Кваснюка, Т. Скорнякової, М. Якубовського та ін. Однак все ще залишаються недостатньо дослідженими окремі питання сутності експортного потенціалу, методології його оцінки та взаємозв'язку з конкурентоспроможністю країни тощо. Враховуючи це, у даному дослідженні здійснена спроба поглибити розгляд саме цих питань, завершивши його аналізом українського експорту як форми реалізації експортного потенціалу України та обґрунтуванням пропозицій щодо його подальшого розвитку.

Реальна участь країни в експортній діяльності є, як відомо, складним багатоступеневим процесом. Особливістю сучасного розвитку експортної діяльності України є глибокі зміни у можливостях цієї діяльності всіх структурних складових (підприємств, об'єднань тощо), визначенні потенційних ринків збуту та маркетингових стратегій для просування своїх товарів.

Об'єктом дослідження є експортний потенціал України.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти формування експортного потенціалу України.

Мета курсової роботи - розкрити сутність та елементи експортного потенціалу України, визначити характерні ознаки формування і в цьому контексті здійснити аналіз динаміки та структури зовнішньої торгівлі у світі.

Завданням курсової роботи є:

§ дослідити сутність та особливості експортного потенціалу;

§ дослідити основні показники, що характеризують експортний потенціал;

§ здійснити аналіз динаміки зовнішньої торгівлі України;

§ проаналізувати чинники, що впливають на експортний потенціал XXI ст.;

§ визначити тенденції та перспективи розвитку експортного потенціалу України.

В ході дослідження були застосовані такі методи дослідження: аналізу і синтезу, системного підходу, методи статистичної обробки даних, порівняння, графічні методи обробки даних, методи комп'ютерної обробки економічної інформації.

Структура роботи включає вступ, п'ять розділів, висновки та список використаних джерел.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СУТНОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ

На сучасному етапі розвитку світового господарства експорт є інструментом активізації наявних і потенційних конкурентних переваг національної економіки у світовому господарстві.

За тлумаченням відомої дослідниці процесу формування і використання експортного потенціалу Т.М. Мельник, експорт є вагомим чинником впливу на економічне зростання країни та на її інтеграцію у світове господарство, і за таких умов він набуває ознак потенціалу [12, с. 243].

Тому перш ніж розглянути це поняття, ми визначимо його складові: "експорт" та "потенціал".

Експорт розглядається як вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або як кількість та вартість вивезених за кордон товарів [23].

Однак, якщо розглядати експорт, як вагомий чинник впливу на економічне зростання, на інтеграцію країни у світове господарство, то він набуває ознак потенціалу, тобто прихованої здатності забезпечувати досягнення поставленої мети та вирішення певної проблеми суспільного розвитку. Такий дуалістичний погляд на сутність експорту має важливе значення для поглиблення методологічної основи розробки напрямів його розвитку, підвищення можливостей позитивного впливу на економіку країни у цілому.

Потенціал (від лат. potentнia сила, можливність, напругна) - в широконму розуміннні означанє засоби, запаси, джерелна, які є в наявнонсті та які можуть бути викоринстані для досягннення певної мети, здійсннення плану, рішенння якої-небудь задачі. Термін «потенціал» у своєму етимолногічному значеннні походинть від латинснького слова «potential» й означанє «приховані можливності», які в господнарській практинці можуть стати реальнністю [4]. У Енциклнопедичному словнинку потенцніал визначнається як джерелна, можливності, засоби, запаси, які можуть бути викоринстані для вирішенння якого-небудь завданння, досягннення визначненої цілі; а також можливності окремонї особи, суспілньства, державни у визначненій галузі. Це тлумачнення має в собі два аспектни: наявнінсть ресурснів і цільовну спрямонваність їх викоринстання. У вітчизнняній економнічній літерантурі цей термін у широконму розуміннні трактунють як можливності, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути викоринстані, або як рівень потужнності у будь-якому відношненні, сукупнність засобінв, необхіндних для чого-небудь. Інший підхід під цим термінном розумінє «приховані здатнонсті, сили для якої-небудь діяльнності, що можуть виявитнися за певних умов». Експортний потенціал науковці визначають по-різному, тому визначення мають спільні ознаки.

Так, колектив на чолі з професором А. Н. Азріляном під експортним потенціалом розуміють спроможність промисловості, всього сукупного виробництва певної країни в цілому виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів для зовнішнього ринку [2].

На думку М. Сейфуллаєвої та В. Капіцина, основою експортного потенціалу країни є її ресурсно-сировинна база і стан економіки, які забезпечують науково-технологічний, промисловий, соціальний і культурний розвиток, що дозволяє досягти стійких темпів зростання експортного виробництва і високого рівня життя населення з врахуванням наявних та прогнозованих ринкових умов[7].

Ряд інших російських авторів розглядають експортний потенціал країни, регіону як їх потенційну можливість експортувати наявні у неї (нього) чи виробляти нею (ним) ресурси, продукти.

Більш структуроване визначення дає Л.І. Абалкін, який під експортним потенціалом розуміє здатність всього національного виробництва, промисловості, окремих галузей або підприємств виробляти необхідну кількість конкурентоспроможної продукції на експорт [30].

Ще один економічний словник під редакцією В.І. Кушлін та В.П. Чичканова експортний потенціал визначає, як здатність національного господарства реалізувати на зовнішньому ринку певну частку національного багатства без нанесення шкоди національній економіці, при збереженні пріоритету національних інтересів в міжнародних економічних відносинах та забезпечення національної економічної безпеки в цілому [31].

Т. Голікова розглядає експортний потенціал як основу визначення конкурентних переваг країни та її стратегічних зон господарювання, до яких належать, насамперед, економічна база країни. Тобто експортний потенціал є певним показником (критерієм) оцінки, що визначає місце країни у внутрішньому і міжнародному поділі праці та спеціалізації економічної діяльності. Це визначення є дещо загальним, але на мою думку є найбільш вдалим[25].

На думку В. Рогачова, експортний потенціал є здатністю національної економіки, її секторів, галузей і підприємств виробляти конкурентоспроможні на світовому ринку товари та послуги на основі використання наявних порівняльних переваг, що ґрунтуються на досягненнях НТП. Суперечністю визначення є те, що не всі порівняльні переваги ґрунтуються на досягненнях НТП, наприклад дешева робоча сила[22].

На мікрорівні експортний потенціал розглядає П.П. Стичишин. Він визначає його як реальну здатність підприємства, організації, корпоративної структури (системи) до контролю максимально можливої для нього частки ринку. Ця здатність визначається ресурсами системи, особливостями їх використання у спрямованому на формування властивостей продукту та можливих стратегій, які забезпечують йому необхідну конкурентоздатність [16]. У визначенні говориться про контроль частки ринку, але чи означає контроль ще й присутність на цьому ринку.

Узагальнивши представлені вище твердження, можна сказати, що експортний потенціал - це засоби, запаси, джерела, які є в наявності та які можуть бути використані для ефективного та раціонального здійснення вивозу за межі країни конкурентноспроможних послуг та товарів, які виробляються всередині країни, для реалізації їх на зовнішньому ринку, наслідком чого є бажаний прибуток від експортних операцій та закріплення на зовнішніх ринках збуту.

Є певна група факторнів [10], що впливанють на експорнтний потенцніал, які дають, у свою чергу, можливність виділинти різні умови формувнання та реалізнації даного потенцніалу (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Умови формувнання експорнтного потенцніалу

Внутрішні факторни здійсннюють вплив на експорнтний потенцніал безпоснередньо всереднині підпринємства, в той час як зовнішнні факторни здійсннюють вплив ззовні.

Контрольовані факторни - це ті факторни, до яких безпоснередньо причетнне підпринємство, це власне його органінзаційні структнури, фінанснові, виробнничі, економнічні служби, підрознділи матерінально-технічного постачнання, збуту, рекламни тощо. Неконтнрольованими факторнами є політинчні, соціалньні, економнічні, міжнарнодні, технолногічні, ринковні, конкурнентні.

Кількісні факторни дають можливність оцінитни стан експорнтного потенцніалу (проведення розрахнунків), тоді як якіснинми факторнами виступнає викоринстання експернтних методінв оцінки стану експорнтного потенцніалу.

Фактори науковно-технічного порядкну характнеризуються як іннованції в галузі створенння товарінв, в технолногії, в менеджнменті, в маркетнингу. Факторнами інвестниційного порядкну є спромонжність заощаднжувати, інвестнувати кошти у прибутнкові проектни. Управлніння персонналом (мотивація, стимулнювання до роботин) є факторнами кадровного порядкну. Факторнами логістничного порядкну є можливність якісно та своєчансно забезпнечувати рух інформнаційних та матерінальних потокінв на підпринємстві від виробнника до споживнача. До факторнів маркетнингового порядкну варто віднеснти рекламну, здатнінсть «втриматися» на ринку, вироблняти конкурнентоспроможну продукнцію[9].

Експортний потенцніал визначнається багатьнма складонвими, що характнеризують різні аспектни його функцінонування. В цілому діяльнність підпринємства у зовнішнньоекономічній сфері складанється із взаємонпов'язаних процеснів, кожний з яких під час визначнення експорнтного потенцніалу розгляндається окремо. В свою чергу, резульнтати дій цих процеснів утворюнються внасліндок не лише їх функцінонування, але і їх взаємондії та ланок зовнішннього середонвища.

Також експорнтний потенцніал , безпоснередньо підпринємства, визначнається як готовнність, спромонжність підпринємства здійсннювати зовнішнньоекономічну діяльнність, зокремна, експорнтну діяльнність, що поляганє у виході на цільовні зовнішнні ринки збуту. Експорнтний потенцніал є основоню для розробнки стратенгії виходу підпринємства на зовнішнній ринок .

Отже, факторни, що впливанють на розвитнок експорнтного потенцніалу, також опосернедковано впливанють і визначнають процеднуру формувнання стратенгії виходу підпринємства на зовнішнній ринок та рівень репрезнентативності підпринємства на цьому ринку.

Підсумовуючи досліднження вітчизнняних та зарубінжних вчених, слід зазначнити, що певні факторни, що впливанють на експорнтний потенцніал підпринємства, є системнатичними, оскільнки вони формуюнть експорнтний потенцніал підпринємства та взаємонзалежні, оскільнки їхнє значенння поєднунються єдиною метою - забезпнечити розвитнок зовнішнньоекономічної діяльнності підпринємства. Впровандження заходінв для кожногно факторну розвитнку експорнтного потенцніалу покращнить конкурнентну позиціню компаннії та ефектинвне просувнання підпринємства на цільовний іноземнний ринок. Таким чином, ці чинникни впливанють не тільки на розвитнок експорнтного потенцніалу, але в кінцевному резульнтаті вони здатні підвищнити конкурнентоспроможність всього підпринємства.

РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Джерело: побудовано за даними] Держстату України [6].

Дивлячись на рис.3.1, ми спостерігаємо, що найвищий показник експорту був у 2019 р. на продукцію продуктів рослинного походження і складав 25,7% (12914,9 млн. дол. США)від загальної частки експорту за рахунок високого експорту зернових (зріс на 33,1%).

А найменший показник експорту спостерігався у 2016 р. на продукцію транспортних засобів та шляхових обладнання і складав всього 1,5 % (555,7 млн.дол. США) від загальної частки експорту.

Для детальнішої інформації проаналізуємо таблицю(3.2.)

Таблиця 3.3 Товарна структура основних експортних товарів за 2015-2019 рр. млн. дол. США

Джерело: побудовано за даними] Держстату України [6].

Проаналізувавши таблицю, ми бачимо істотне зменшення експортних поставок продукції транспортних засобів та шляхового обладнання обладнання - на 18,2 % (123,5 млн. дол. США) у 2016р., проте у 2019р. ми споспостерігаємо значне збільшення експорту цього товару на 37% (326,7 млн. дол. США).

Значне зменшення відбулося і у експорті машин та обладнання - на 7,6% (303 млн. дол. США) [13].

У 2019, в порівнянні з 2018 роком, більше за все в вартісному вираженні виріс експорт продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на 19% (3534,3 млн. дол. США), а також мінеральних продуктів на 12,2% (527,5 млн. дол. США).

При цьому експорт продукції харчової промисловості (переробка) виріс в дуже скромних масштабах - на близько 5%. Та й то, тільки завдяки збільшенню експорту соняшникової олії.

В інших галузях або зберігалася приблизна стабільність поставок (зокрема, в машинобудуванні, хімії, легкої промисловості), або експорт суттєво обвалився: в металургії на 11,5% (370,7млн. дол. США), в деревообробці на 6,7%(93,9 млн.дол. США).

Взагалі, маючи високий експортний потенціал, Україна поки що використовує його порівняно з іншими державами неефективно. В результаті галузева структура експорту у 2019 році, в порівнянні з 2018 роком, змінилася за рахунок істотного збільшення експорту сільськогосподарської продукції та скорочення експорту продукції переробних галузей промисловості (зокрема, металургії та деревообробки).

Таблиця 3.4 Динаміка географічної структури імпорту товарів за 2015-2019 рр., млн. дол. США

Джерело: побудовано за даними Держстату України [6].

У 2019 році імпорт товарами досяг позначки 60783,7 млн. дол. США, що становить 90,1% загального імпорту країни. Імпорт товарів в Україну за 2019 рік збільшився на 7,1% у порівнянні з 2018 роком. Протягом 2015-2019 рр. обсяг світового імпорту товарів збільшився на 38,2 %. Найбільшу долю в імпорті товарів у 2019 році займають Європа (44,6%) та Азія (26,8 %), третє місце посідає країни СНД (19,5 %).

За 2019 рік найбільше зріс імпорт із країн Азії (на 2,7 млрд доларів або на 21,2% порівняно із 2018 роком) та країн ЄС (на 2,1 млрд доларів або на 10,3%). Частка країн Азії у загальному імпорті збільшилася з 22,5% до 25,5%, а країн ЄС -- із 36,7% до 37,8%.

Рис. 3.1.Динаміка товарної структури імпорту України за 2015-2019 рр. млн. дол. США

Джерело: побудовано за даними Держстату України [6].

Дивлячись на діаграму, ми спостерігаємо, що найвищий показник імпорту був у 2018 р. на продукцію мінеральних продуктів і складав 24,8% (14191,9 млн. дол. США) від загальної частки експорту.

А найменший показник імпорту спостерігався у 2015 р. на продукцію транспортних засобів та шляхових обладнання і складав всього 0,4 % (148,2 млн.дол. США) від загальної частки експорту.

Для детальнішої інформації проаналізуємо таблицю (3.2.)

Таблиця 3.2 Товарна структура основних імпортних товарів за 2015-2019 рр. млн. дол. США

Джерело: побудовано за даними Держстату України [6]

Зростання імпорту в 2019 році, в порівнянні з 2018 роком, спостерігався майже в усіх галузях - крім імпорту паливно-енергетичних товарів, а також деревних і целюлозно-паперових виробів (ввезення останніх скоротився майже на 6%). Швидкими темпами імпортували: машини, обладнання та транспорт, насамперед автомобілі зросли на 17,9% (2959,4 млн. дол. США); продовольчі та сільгосптовари, перш за все продтовари на 13,5%(679,5 млн. дол. США).

У 2019 році галузева структура імпорту в грошовому вираженні сильно змінилася. Наприклад, частка ввезених в Україну машин, устаткування і транспорту склала 34% (проти 30,6% у 2018 році). По енергоносіях цей показник впав до рекордних 20% (у 2018 році - 23,8%).

Аналіз товарної та географічної структур експорту України показує, що: по-перше, у структурі зовнішньої торгівлі України товарами переважає імпорт, торговельне сальдо є від'ємним[14].

За даними 2019 р. близько 42 % обсягу експорту припадало на країни ЄС; по-четверте, експортні поставки обсягом понад 1 млрд. дол. США Україна здійснювала лише до 7 країн, сумарна частка яких в експорті товарів склала близько 72%(Додаток А).

Таким чином, аналіз динаміки та структури зовнішньої торгівлі товарами України з країнами Америки і СНД показав, що обсяги експорту товарами зазнали скорочення в порівнянні з 2018 р. , проте з іншими кранами обсяг експорту товарами значно зріс.

РОЗДІЛ 4 ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ У XXI СТ.