Принципи міжнародного співробітництва в сфері оборони

Як самостійний, принцип поваги прав і основних свобод людини закріплено у Заключному акті НБСЄ 1975 р. положеннями якого на держав-учасниць організації покладено обов'язок поважати права людини і основні свободи, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань, для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії. Крім того, вони мають заохочувати і розвивати ефективне здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод. У цих рамках держави-члени зобов'язані визнавати і поважати свободу особи сповідувати, одноосібно або спільно з іншими, релігію або віру, діючи згідно велінню власної совісті. Крім того, держави-учасниці, на території якої є національні меншини, повинні поважати право осіб, які належать до таких меншин, на рівність перед законом, будуть надавати їм повну можливість фактичного користування правами та основними свободами людини.

В Заключному акті НБСЄ констатується, що держави-учасниці визнають всезагальне значення прав людини і основних свобод, повага яких є істотним фактором миру, справедливості і благополуччя, необхідних для забезпечення розвитку дружніх відносин і співробітництва між усіма державами. Вони мають постійно поважати ці права і свободи в своїх взаємних відносинах і докладати зусиль, спільно і самостійно, включаючи співпрацю з Організацією Об'єднаних Націй, з метою сприяння всезагальній і ефективній повазі до них.

Дотримання принципу поваги прав і основних свобод людини є необхідною передумовою мирного і гармонійного розвитку міжнародних відносин. Універсальні та регіональні організації (Організація Об'єднаних Націй, Рада Європи, Африканський Союз, Організація американських держав, Організація Ісламського співробітництва, Організація з безпеки і співробітництва у Європі) у засновницьких і поточних документах закріплюють принцип поваги прав людини і основних свобод та докладають значні зусилля для його ефективної реалізації. Не викликає сумніву, -- держави, які не поважають права людини і основні свободи, становлять небезпеку не тільки для стабільного розвитку міжнародних відносин і плідної співпраці між державами, але й для міжнародного миру і безпеки.

Незважаючи на те, що права людини мають беззаперечну найвищу цінність у правовій демократичній державі, не можна говорити про абсолютний примат прав і свобод людини над правами народу і держави. Задля дотримання прав і свобод людини держава та міжнародна спільнота вимушені обмежувати, тобто звужувати обсяг або зміст конкретних прав і свобод.

Є. Є. Грецова ^е. Ye. Hretsova) пропонує розуміти обмеження як допустиме міжнародним правом та/ або внутрішньодержавним правом втручання в права і свободи людини, які відповідають вимогам законності, необхідності, доцільності і співрозмірності цілі, яка переслідується. Ціллю обмеження прав і свобод людини є охорона основних загальновизнаних цінностей в суспільстві, до яких відносяться життя, свобода, гідність, здоров'я і моральність населення, а також підтримка державної безпеки, забезпечення суспільного порядку та інші цінності [28].

Критерії правомірних обмежень державою індивідуальних прав і свобод були вперше сформульовані в статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 р. [26]: «При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві». Такі ж критерії викладені у статтях Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [17]. Значимість Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. [29] полягає в тому, що вона конкретизувала і розширила їх, класифікувавши на загальні і спеціальні.

Грецова Є. Є. (Уе. Ye. Hretsova) пропонує поділити обмеження прав на ті, які є допустимі міжнародним правом в загальних умовах (право на повагу до особистого і сімейного життя, недоторканність житла і таємниці листування; свободу думки, совісті і релігії тощо) та в умовах надзвичайних ситуацій (в умовах надзвичайного стану держава зобов'язана офіційно оголосити про відступ від своїх зобов'язань). Крім того, Грецова Є. Є. (Уе. Уе. Hretsova) виділяє окрему категорію прав, які в будь-якому разі не можуть бути обмежені, серед яких право не піддаватися тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню; свобода від рабства і підневільного стану; право на захист порушених прав і свобод тощо) [28].

В контексті теми дослідження варто зауважити, що співробітництво в сфері оборони має здійснюватися з урахуванням принципу поваги прав і основних свобод людини, а також сприяти його захисту і утвердженню. Таке співробітництво за жодних умов не може спрямовуватись на обмеження прав і свобод людини.

Разом з тим, в ході співпраці держав-членів Європейського Союзу в сфері оборони виникають власні, спеціальні принципи, що відображають специфіку даного виду відносин. Провівши аналіз міжнародних угод та інших міжнародних нормативних актів, що регулюють відносини, пов'язані із співробітництвом держав-членів ЄС у сфері оборони, можна виділити ряд спеціальних принципів, якими мають керуватися держави в ході такої співпраці.

Серед таких спеціальних принципів слід назвати: принцип здійснення співробітництва на основі партнерства, рівноправності, взаємної вигоди. По суті цей принцип продовжує основні принципи міжнародного права -- принцип суверенної рівності держав та принцип співробітництва. Співробітництво держав у сфері оборони в жодному разі не може бути спрямоване на створення умов, що ставлять партнерів у нерівноправний стан. Разом з тим, слід звернути увагу на проблему, що стосується забезпечення рівності правового статусу держав як членів міжнародних організацій. Хоча установчі акти практично всіх міжнародних організацій на сучасному етапі включають положення щодо рівноправності своїх членів, на практиці дотриматись цього положення вдається не завжди. Це зумовлено різною здатністю держав реалізовувати свої права та обов'язки, що виникають із членства. Тому окремі держави можуть отримувати особливий, певною мірою привілейований статус, який вони реалізовують у роботі окремих органів міжнародних організацій (наприклад, Ради Безпеки ООН, Ради Міжнародного органу з морського дна тощо). Основною передумовою надання такого статусу є врахування потенційного внеску, який ці держави можуть зробити в діяльність міжнародної організації, що, в свою чергу, зумовлює ефективне досягнення нею статутних цілей. Такі випадки слід розглядати як одну з форм реалізації принципу партнерства, рівноправності, взаємної вигоди держав, зміст якого, крім забезпечення формально-юридичної рівноправності держав, передбачає належну оцінку їх ролі в міжнародних правовідносинах, що має на меті підвищення загальної ефективності міжнародного співробітництва. Крім того, особливий статус окремих держав надається їм за згодою всіх інших держав-членів, що підтверджує допустимість таких фактів з точки зору принципів міжнародного права, в тому числі -- принципу суверенної рівності держав та принципу партнерства, рівноправності, взаємної вигоди [30, ст. 12-13].

Доповненням до принципу партнерства, рівноправності, взаємної вигоди може слугувати принцип балансу інтересів та можливостей. Виникнення вказаного спеціального принципу обумовлено практикою міжнародних правовідносин, зокрема, функціонуванням міжнародних організацій, діяльністю наднаціональних механізмів тощо. При цьому, реалізація міжнародної правосуб'єктності безпосередньо залежить від фактичних можливостей суб'єкта. Через певні об'єктивні обставини деякі держави не можуть повною мірою реалізовувати свої права та обов'язки, які випливають із їх міжнародної правосуб'єктності. Тому в ході співробітництва держав-членів ЄС в сфері оборони необхідно враховувати потенційний внесок, який держави можуть зробити в діяльність таких міжнародних організацій та наднаціональних утворень, а також ефективне досягнення останніми статутних цілей.

Різновидом принципу партнерства, рівноправності, взаємної вигоди є принцип солідарності та партнерства. Сутність вказаного принципу полягає в тому, що в ході співробітництва в сфері оборони держави співпрацюють для реалізації спільних інтересів, цілей, стандартів. Разом з тим, така співпраця повинна реалізовуватись на основі взаєморозуміння та довіри і має бути спрямована, з-поміж іншого, на здійснення взаємного контролю за дотриманням взятих на себе зобов'язань.

З принципом солідарності та партнерства тісно пов'язаний принцип недоторканості інтересів третіх держав. Співробітництво держав-членів ЄС в сфері оборони не повинно шкодити інтересам держав, що не є учасниками такої співпраці, та інтересам фізичних і юридичних осіб, що перебувають на їх території. Якщо за результатами співробітництва в сфері оборони завдано шкоду третім державам та іншим суб'єктам міжнародного права, державипорушники несуть відповідальність за таку шкоду відповідно до норм міжнародного права. Виняток можуть становити лише випадки форс-мажору, самооборони, стану необхідності, непередбаченого випадку, згода держави, інтереси якої порушуються.

Принцип дотримання законів країни перебування в ході здійснення співробітництва в сфері оборони зобов'язує здійснювати таку співпрацю з дотриманням законів країни перебування. Якщо їх буде порушено, винні особи, за виключенням випадків, передбачених нормативно-правовими актами, мають нести відповідальність відповідно до законів держав, на території яких відбулося порушення.

Принцип неподільності безпеки, правовою основою якого є Кодекс поведінки, що стосується військово-політичних аспектів безпеки 1994 р. [30]. Здійснюючи співробітництво в сфері оборони, держави-члени ЄС повинні враховувати, що безпека є неподільною, безпека кожної з держав нерозривно пов'язана з безпекою всіх інших держав-членів. Вони не мають зміцнювати свою безпеку за рахунок безпеки інших держав (п. 3). Кожна держава, враховуючи законні інтереси безпеки інших держав, може вільно і самостійно визначати свої інтереси безпеки і має право вільно обирати способи забезпечення власної безпеки у відповідності до міжнародного права (п. 10).

На окрему увагу заслуговує принцип заохочення розвитку новітніх технологій. Варто зазначити, що на сьогодні забезпечення миру, стабільності та безпеки вимагає посилення ролі військових факторів як для попередження викликів і загроз, що постають перед людством, так і для ефективної протидії їм. Однак такі загрози постійно прогресують, стають все більш масштабними і небезпечними. Виклики безпеці швидкими темпами набувають універсального характеру, загрожуючи міжнародній безпеці та стабільності. Враховуючи викладене, беручи до уваги стрімке зростання обсягів військово-наукових знань, в процесі співробітництва в сфері оборони чи не найважливішим є постійний пошук, розроблення та випробування новітніх систем озброєння та військової техніки для їх застосування, у разі виникнення такої необхідності, в ході реалізації оборонних функцій.

Принцип надання переваги взаємним консультація і переговорам задля врегулювання міжнародних сучечок, що виникають в ході співробітництва в сфері оборони. Вказаний принцип є продовженням одного з основних принципів міжнародного права -- принципу мирного врегулювання міжнародних спорів. Варто зазначити, що взаємодія суб'єктів міжнародного права, в тому числі співробітництво в сфері оборони, неможливе без протистояння позицій і поглядів, які можуть зумовити виникнення міжнародних конфліктів та спорів. Для їх мирного врегулювання слід обрати найбільш ефективний спосіб вирішення -- взаємні консультації та переговори. Під переговорами і взаємними консультаціями розуміють форму вирішення правового конфлікту шляхом його обговорення сторонами такого конфлікту з метою досягнення взаємовигідного (компромісного) рішення [31, ст. 165].

Взаємні консультації та переговори належать до більш м'яких засобів врегулювання міжнародних спорів. Надання їм переваги у сфері вирішення суперечок, що можуть виникати у ході співробітництва у сфері оборони, свідчать про наявність сильного політичного компоненту у згаданих відносинах держав [2, ст. 115-116].

Висновки та перспективи подальших досліджень у даному напрямку

На сучасному етапі розвитку міжнародного співробітництва у сфері оборони, окрім основних принципів міжнародного права, виникають особливі, такі, що відображають особливий характер взаємодії держав у вказаній сфері, принципи. Ці принципи покликані сприяти ефективності співробітництва у сфері оборони як державчленів ЄС, так і всього світового співтовариства. Враховуючи стрімкий розвиток різноманітних сфер суспільних відносин, активні процеси глобалізації та інтеграції сьогодення, сутність спеціальних принципів міжнародного права постійно наповнюється новим змістом. Окремі принципи вже не відображають інтереси суб'єктів міжнародного права в сфері оборонного співробітництва, на зміну їм приходять нові, що більше відповідають об'єктивним потребам розвитку міжнародної спільноти.

Основні принципи міжнародного права та спеціальні принципи міжнародного права, що відображають особливий характер співробітництва держав у сфері оборони, є єдиною взаємопов'язаною системою, що доповнюють та розвивають одне одного. Необхідність дотримання одного принципу зумовлює врахування змісту іншого. Отже, лише у разі системної взаємодії всієї сукупності як загальних, так і спеціальних принципів міжнародного права, що враховують специфіку співпраці у сфері оборони, можливе забезпечення безпечних, мирних та стабільних умов існування світової спільноти.

Література

1. Цимбрівський Т. С. Дотримання принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів у міжнародному праві: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.11. Київ, 2008. 20 с.

2. Зіняк Л. В. Міжнародно-правові засади військового співробітництва України: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Харків, 2015. 227 с.

3. Устав Организации Объединённых Наций и Статут Международного Суда от 26.06.1945. Дата оновлення: 16.09.2005. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_010 (дата звернення: 05.10.2019).

4. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй від 24.10.1970 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_569 (дата звернення: 15.10.2019).

5. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 р. Офіційний. вісник України. 2005. № 4. С. 266.

6. Кирилюк Н. В. Особливості реалізації принципу суверенної рівності держав в сучасному міжнародному праві: автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.11. Одеса, 2014. 18 с.

7. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_118 (дата звернення: 15.10.2019).

8. Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21.03.1986 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_a04 (дата звернення: 15.10.2019).

9. Зіняк Л. В. Міжнародно-правові засади військового співробітництва України: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.11. Харків, 2015. 21 с.

10. Декларация о запрещении применения военного, политического или экономического принуждения при заключении международных договоров: Резолюция Ген. Ассамблеи ООН 2734 (XXV) от 22.05.1969 г. URL: http:// law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1167824 (дата звернення: 15.10.2019).

11. Декларация об усилении эфективности принципа отказа от угрозы силой или ее применения в международных отношениях: Резолюция Ген. Ассамблеи ООН 44/22 от 18.11.1987 г. URL: https://www.un.org/ru/documents/ decl_conv/declarations/ useofforce_refraining.shtml (дата звернення: 15.10.2019).

12. Тимченко Л. Д., Кононенко В. П. Міжнародне право: підручник. Київ: Знання, 2012. 631 с.

13. Хартия Европейской безопасности от 19.11.1999 г. Дата оновлення: 19.11.1999. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/994_166 (дата звернення: 15.10.2019).

14. Сунгуровський М. Проблеми і перспективи міжнародної інтеграції Украни: стан напередодні Вільнюського саміту. Національна безпека і оборона. 2013. № 6. С. 46-49.

15. Декларация о предоставлении независимости колониальным странам и народам: Резолюция Ген. Ассамблеи ООН 1514 (XV) от 14.12.1960 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_280 (дата звернення: 15.10.2019).

16. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/995_042. 403 (дата звернення: 15.10.2019).

17. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_043 (дата звернення: 15.10.2019).

18. Лісіцин В. Самовизначення чи територіальна цілісність: вирішення дилеми на засадах справедливості. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2017. № 13. С. 73-79.

19. Хоббі Ю. С. Проблеми, пов'язані з реалізацією принципу самовизначення народу в сучасному світі. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2014. № 28(3). С. 182-186.

20. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН А/68/262 от 27.03.2014 «Территориальная целосность Украины». URL: http://search.ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/MU14123.html (дата звернення: 15.10.2019).

21. Декларация о недопустимости вмешательства во внутренние дела государств, об ограждении их независимости и суверенитета: Резолюция Ген. Ассамблеи ООН 2131 (XX) от 21.12.1965 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_818 (дата звернення: 15.10.2019).

22. Декларация о недопустимости интервенции и вмешательства во внутренние дела государств от 09.12.1981 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_a33 (дата звернення: 15.10.2019).

23. Resolution «The Determination of the «Reserved Domain» and its «Effects». Institut de Droit International. Session of Aix-en-Provence, 1954. 6 р.

24. Задорожній О. В. Порушення Російською Федерацією у 2014-2015 роках принципу невтручання у внутрішні справи держав стосовно України. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2015. № 15.С.119-143.

25. Солопова І. В. Про співвідношення між міжнародним принципом дотримання прав людини і принципом невтручання у внутрішні справи держав. II Південноукраїнський правничий часопис. 2015. № 2. С. 13-15.

26. Всеобщая декларация прав человека: Резолюция Ген. Ассамблеи ООН 217 A (III) от 10.12.1948. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (дата звернення: 15.10.2019).

27. Репецький В. М. та ін. Міжнародне публічне право: підручник / за ред. В. М. Репецького. Київ: Знання, 2012. 437 с.

28. Грецова Е. Е. Правомерные ограничения прав и свобод человека в международном праве: автореф. дис... канд. юрид. наук. М., 2009. 26c.

29. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11. 1950 р. Дата оновлення: 02.10.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 16.10.2019).

30. Кодекс поведения, касающийся военно-политических аспектов безопасности, от 03.12.1994 г. URL: www. osce.org/ru/fsc/41359?download=true (дата звернення: 16.10.2019).

31. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Запровадження альтернативних способів врегулювання спорів: європейський досвід для України. Приватне право і підприємництво. 2009. № 8. С. 162.

References

1. Tsymbrivskyi T. S. (2008). Dotrymannia pryntsypiv terytorialnoi tsilisnosti ta neporushnosti kordoniv u mizhnarodnomu pravi. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

2. Ziniak, L. V. (2015). Mizhnarodno-pravovi zasady viiskovoho spivrobitnytstva Ukrainy. Candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

3. Ustav Orhanyzatsyy ObbedyMnnbikh Natsyi y Statut Mezhdunarodnoho Suda ot 26.06.1945. Data onovlennia: 16.09.2005. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_010

4. Deklaratsiia pro pryntsypy mizhnarodnoho prava, shcho stosuiutsia druzhnikh vidnosyn ta spivrobitnytstva mizh derzhavamy vidpovidno do Statutu Orhanizatsii Obiednanykh Natsii vid 24.10.1970 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_569

5. Zakliuchnyi akt Narady z bezpeky ta spivrobitnytstva v Yevropi vid 01.08.1975 r. (2005). Ofitsiinyi. visnyk Ukrainy -- Official Gazette of Ukraine, 4. art. 266.

6. Kyryliuk N. V. (2014). Osoblyvosti realizatsii pryntsypu suverennoi rivnosti derzhav v suchasnomu mizhnarodnomu pravi. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

7. Videnska konventsiia pro pravo mizhnarodnykh dohovoriv vid 23.05.1969 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_118

8. Videnska konventsiia pro pravo dohovoriv mizh derzhavamy i mizhnarodnymy orhanizatsiiamy abo mizh mizhnarodnymy orhanizatsiiamy vid 21.03.1986 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_a04

9. Ziniak L. V.(2015). Mizhnarodno-pravovi zasady viiskovoho spivrobitnytstva Ukrainy. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

10. Deklaratsyia o zapreshchenyy prymenenyia voennoho, polytycheskoho yly эkonomycheskoho prynuzhdenyia pry zakliuchenyy mezhdunarodnbikh dohovorov: Rezoliutsyia Hen. Assambley OON2734 (XXV) ot 22.05.1969 h. URL: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1167824

11. Deklaratsyia ob usylenyy эfektyvnosty pryntsypa otkaza ot uhrozbi syloi yly ee prymenenyia v mezhdunarodnbikh otnoshenyiakh: Rezoliutsyia Hen. Assambley OON44/22 ot 18.11.1987 h. URL: https://www.un.org/ru/documents/ decl_conv/ declarations/useofforce_refraining.shtml

12. Tymchenko, L.D., Kononenko, V.P.(2012). Mizhnarodne pravo. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

13. Khartyia Evropeiskoi bezopasnosty ot 19.11.1999 h. Data onovlennia: 19.11.1999. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_166

14. Sunhurovskyi M. (2013). Problemy i perspektyvy mizhnarodnoi intehratsii Ukrany: stan naperedodni Vilniuskoho samitu. Natsionalna bezpeka i oborona -- National Security and Defense, 6, 46-49 [in Ukrainian].

15. Deklaratsyia o predostavlenyy nezavysymosty kolonyalntim stranam y narodam: Rezoliutsyia Hen. Assambley OON1514 (XV) ot 14.12.1960 h. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_280

16. Mizhnarodnyi pakt pro ekonomichni, sotsialni i kulturni prava vid 16.12.1966 r. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_042. 403

17. Mizhnarodnyi pakt pro hromadianski i politychni prava vid 16.12.1966 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_043

18. Lisitsyn, V. (2017). Samovyznachennia chy terytorialna tsilisnist: vyrishennia dylemy na zasadakh spravedlyvosti. Visnyk Lvivskoho universytetu -- Visnyk of the Lviv University, 13, 73-79 [in Ukrainian].

19. Khobbi Yu. S. (2014). Problemy, pov'iazani z realizatsiieiu pryntsypu samovyznachennia narodu v suchasnomu sviti. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo -- Uzhhorod National University Herald. Series: Law, 28(3), 182-186 [in Ukrainian].

20. Rezoliutsyia Heneralnoi Assambley OON A/68/262 ot 27.03.2014 «Terrytoryalnaia tselosnost Ukraynti». URL: http://search.ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/MU14123.html

21. Deklaratsyia o nedopustymosty vmeshatelstva vo vnutrennye dela hosudarstv, ob ohrazhdenyy ykh nezavysymosty y suverenyteta: Rezoliutsyia Hen. Assambley OON2131 (XX) ot 21.12.1965 URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_818

22. Deklaratsyia o nedopustymosty ynterventsyy y vmeshatelstva vo vnutrennye dela hosudarstv ot 09.12.1981 h. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_a33

23. Resolution «The Determination of the «Reserved Domain» and its «Effects» (2000). Institut de Droit International. Session of Aix-en-Provence.

24. Zadorozhnii, O. V. (2015). Porushennia Rosiiskoiu Federatsiieiu u 2014-2015 rokakh pryntsypu nevtruchannia u vnutrishni spravy derzhav stosovno Ukrainy. Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu «Odeska yurydychna akademiia» -- Research Papers of National University «Odessa Law Academy», 15, 119-143 [in Ukrainian].

25. Solopova, I.V. (2015). Pro spivvidnoshennia mizh mizhnarodnym pryntsypom dotrymannia prav liudyny i pryntsypom nevtruchannia u vnutrishni spravy derzhav. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys -- South Ukrainian Law Journal, 2, 13-15 [in Ukrainian].

26. Vseobshchaia deklaratsyia prav cheloveka: Rezoliutsyia Hen. Assambley OON217 A (III) ot 10.12.1948. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015

27. Repetskyi, V. M. et al. (2012). Mizhnarodne publichne pravo. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

28. Hretsova E. E. (2009). Pravomerntie ohranychenyia prav y svobod cheloveka v mezhdunarodnom prave. Extended abstract of candidate's thesis. Moskva [in Russian].

29. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod vid 04.11. 1950 r. Data onovlennia: 02.10.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004

30. Kodeks povedenyia, kasaiushchyisia voenno-polytycheskykh aspektov bezopasnosty, ot 03.12.1994 h. URL: www. osce.org/ru/fsc/41359?download=true

a. Bondarenko-Zelinska, N.L. (2009). Zaprovadzhennia alternatyvnykh sposobiv vrehuliuvannia sporiv: yevropeiskyi dosvid dlia Ukrainy. Pryvatne pravo i pidpryiemnytstvo -- Private Law and Entrepreneurship, 8, 162 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru