Інституційна основа публічної дипломатії Словацької Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституційна основа публічної дипломатії Словацької Республіки

Максимець В.Є.,

кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародної інформації, Національний університет «Львівська політехніка» (Україна, Львів)

Фтоміна Л.О.,

студентка кафедри міжнародної інформації, Національний університет «Львівська політехніка» (Україна, Львів),

Одним з найголовніших інструментів формування та позитивної корекції іміджу країни в світі є інститут публічної дипломатії, що, на відміну від традиційної дипломатії, яка здійснюється на рівні урядів і часто прихована від суспільної думки, є відкритим комунікаційним процесом, спрямованим на розвиток контактів та взаєморозуміння на рівні урядів, недержавних організацій та громадян закордонних країн, і основними методами якої є широкі інформаційні, культурні та освітні програми. Майже в усіх сферах суспільного життя посилюються процеси глобалізації, що породжують значні виклики сфері зовнішньої політики, примушуючи світових акторів, зокрема держав, знаходити нові форми, методи та інструменти взаємодії й інформаційно-комунікативного впливу. Саме на це спрямована публічна дипломатія Словацької Республіки, метою якої є просування національних інтересів держави та забезпечення її національної безпеки шляхом вивчення урядами країн іноземної громадської думки, інформування зовнішньої аудиторії про власну політику та впливу на тих, хто цю думку формує. «Публічна дипломатія» має декілька вимірів, до яких також відносять сфери державного іміджетворення чи творення національного бренду, міжнародних зв'язків з громадськістю тощо.

Ключові слова: публічна дипломатія, інтеграція, зовнішньополітична позиція, імідж, Словацька Республіка.

Maksymets V.E.,

Candidate of Political Science, Associate Professor of the Department of International Information, National Lviv Polytechnic University (Ukraine, Lviv),

Ftomina L.O.,

student of the department International Information, National Lviv Polytechnic University (Ukraine, Lviv)

INSTITUTIONAL BASIS OF PUBLIC DIPLOMACY OF THE SLOVAK REPUBLIC

One of the most important tools for forming and positively correcting the country S image in the world is the institution of public diplomacy, which, unlike traditional diplomacy, which is carried out at the government level and often hidden from public opinion, is an open communication process aimed at developing contacts and mutual understanding. governments, nongovernmental organizations and citizens of foreign countries, and the main methods of which are broad information, cultural and educational programs. In almost all spheres of public life, the processes of globalization are intensifying, creating significant challenges in the field of foreign policy, forcing world actors, including states, to find new forms, methods and tools of interaction and information and communication influence. This is the purpose of public diplomacy of Slovak Republic, which aims to promote the national interests of the state and ensure its national security by studying foreign public opinion, informing external audiences about their own policies and influencing those who shape this opinion. “Public diplomacy” has several dimensions, which also include the areas of state image creation or creation of a national brand, international public relations, and so on.

Keywords: public diplomacy, integration, foreign policy position, image, Slovak Republic.

Постановка проблеми

публічна демократія словацька республіка

Комунікації завжди були складовою частиною стратегії, як державної, так і корпоративної. Однак традиційно вони займали периферійне положення, і, як правило, були спрямовані на забезпечення тільки у відповідь реакції на ту чи іншу подію. З цієї точки зору комунікації повинні були лише підтримувати методи і механізми прийняття рішень, інформувати про сенс намірів і рішень, рекламувати успіхи або пояснювати провали в діяльності органів державної влади або комерційних компаній. В даний час все більш очевидною стає комунікаційні стратегії все більше і більше перейшли в сферу стратегій та включили в себе арсенал комунікаційних методів та інструментів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей діячів на різних рівнях взаємодії. Стратегічний підхід до комунікацій передбачає вихід за межі традиційного набору таких категорій, як «цільові аудиторії», «повідомлення» і «інформаційні продукти», і перехід до впливу на соціально-психологічні структури суспільства, а також на фундаментальні процеси, що лежать в основі проблем безпеки держави і забезпечення її національних інтересів. Поняття «стратегічні комунікації» спочатку була «зонтичний термін», під яким в корпоративному секторі розумілися всі форми комунікаційної діяльності, від реклами і побудови іміджу до внутрішніх комунікацій. В даний час в експертних і наукових колах робляться спроби обгрунтувати концепцію стратегічних комунікацій, виявити їх специфіку в порівнянні з традиційними видами комунікаційної діяльності, такими як зв'язку з громадськістю, маркетинг, реклама, пропаганда, громадські проекти.

Аналіз досліджень. Основні теоретичні питання публічної дипломатії як комунікаційної технології, що спрямована на формування іміджу держави, її інституцій та протидію їхньому негативному позиціюванню, розкрито в дослідженнях Е. Галліона, Дж. Найя; співвідношення публічної дипломатії та інших видів суспільної комунікації представлено у працях Дж. Брауна, Е. Гільбоа, В. Гусарова, Дж. Мангейма, Я. Меліси та ін. Питання щодо розбудови іміджу державних інституцій, зокрема силових відомств, у системі міжнародних комунікацій вивчалися А. Галумовим, Д. Гаврою, Д. Ротовським, Л. Пелепейченко,

І.Лисичкіною. Проблеми зовнішньої політики Словаччини привертають увагу вітчизняних дослідників, насамперед необхідно згадати науковців Л. Янчук, М. Ештванікову, В. Мак- симець. Разом з тим, окремі аспекти реалізації євроінтеграційного курсу Словацької Республіки знаходять своє відображення в низці інших публікацій.

Відповідно, метою нашого дослідження являються аналіз інституційної основи публічної дипломатії Словацької Республіки. Мета зумовила порядок вирішення наступних завдань: розглянути поняття публічної дипломатії; охарактеризувати до якого визначення спирається публічна дипломатія Словаччини, визначити період формування публічної дипломатії Словаччини.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сьогодні на міжнародній арені відбуваються постійні зміни пріоритетів, і Європейський Союз став одним з найважливіших і найбажаніших з них. Кожна країна пройшла свій складний шлях, відповідно пристосовуючись, створюючи потрібні умови та приймаючи реформи, які наблизили б країни до європейських стандартів. В сучасній Західній Європі інтеграційні процеси є незворотними, історія довела їх успішність і ефективність. Європейська інтеграція - рушійний напрямок об'єднання Європи. За час розвитку інтеграції Європейський Союз перетворився на один з основних економічних центрів сучасного світу, який переважає в сукупному валовому продукті й обсязі зовнішньої торгівлі такі провідні світові держави, як США і Японія [1].

Країни Центрально-Східної Європи до- сягли найбільших успіхів у системі суспільно-політичної трансформації періоду 1990-х - початку 2000-х років. Зміни, які відбулися в регіоні Центрально-Східної Європи, розпад біполярного поділу політичної карти світу призвели до падіння комуністичного режиму і виходу на міжнародну арену нових демократичних держав. Відбулися зміни міжнародно- політичного характеру на Європейському континенті та в усьому світі. Вступ до Європейського Союзу також змінив характер відносин Словацької Республіки.

Часто термін публічна дипломатія включає всіх акторів, які використовуються державою для просування позитивного іміджу. У публічну дипломатію можна включити всі суб'єкти суспільства, які будь-яким чином впливають (позитивно або негативно) на громадську думку про їхній батьківщині за кордоном.

Сучасна публічна дипломатія Словаччини спирається на два визначення публічної дипломатії. Перше визначення представлено в дослідженні К. Шнайдера, професора Джор- джтаунського університету. За словами цього колишнього американського дипломата, «публічна дипломатія включає в себе все, що держава проявляє по відношенню до решти світу» [2]. У цьому випадку автор в основному ототожнює публічну дипломатію із загальною зовнішньою діяльністю країни, тобто включає в себе не тільки офіційну діяльність уряду, а й інші суб'єкти суспільства,які своїми діями, свідомо чи ненавмисно, впливають на громадську думку про їхній рідній країні за кордоном. Дещо конкретніше пояснює дефініцію словацький теоретик И. Батора в своєму визначенні публічної дипломатії. за його словами, «публічна дипломатія включає в себе тільки такі види діяльності державних і недержавних суб'єктів, які вносять позитивний вклад в підтримку і посилення м'якої сили держави» [3].

Всупереч першим визначенням, в цьому випадку в загальних рисах визначаються, які види діяльності недержавних суб'єктів можуть розглядатися як частина публічної дипломатії, в той же час визначаючи в якості критерію їх позитивний внесок у владу і в м'яку силу держави.

Таким чином, концепція публічної дипломатії складається з широкого кола суб'єктів, включаючи недержавні інститути, неурядові організації, вітчизняні та зарубіжні ЗМІ, населення країни, різні спільноти і цифрові пристрої і соціальні мережі, які стали все більш широко використовуватися. Державна публічна дипломатія в першу чергу спрямована на вплив на громадську думку за кордоном, щоб співвіднести його з зовнішньополітичними інтересами держави і тим самим досягти цілей заздалегідь певної зовнішньої політики. Слід зазначити, що публічна дипломатія, навіть якщо вона сильно відрізняється від традиційної дипломатії, не руйнує традиційну дипломатію, але якимось чином модифікує її реалізацію. В той час як традиційна дипломатія реалізується національними урядами, крім міністерств закордонних справ, публічною дипломатією займаються і інші міністерства (особливо міністерства культури, економіки, освіти і т.д.), а також НУО та приватний сектор.

Друге поняття публічної дипломатії в більш вузькому сенсі - це, за словами колишнього американського дипломата Х. Хмара, «процес спілкування уряду з іноземною громадськістю, яке прагне щоб досягти розуміння національних ідей та ідеалів, інститутів, культуру, а також національних інтересів і поточної політики у іноземного суспільства» [4].

У цьому сенсі публічна дипломатія сприймається як інструмент уряду, який служить визначеної мети і, таким чином, реалізує інтереси держави в міжнародних відносинах. Точно також канадський політолог Е.Х. Поттер, який характеризує публічну дипломатію як «зусилля уряду однієї держави по впливу на громадську думку або думку еліти іншої держави, що прагне змінити політику країни в свою користь» [5].

З цього визначення ясно, що публічна дипломатія має чітко визначену мету впливу на політичні еліти за кордоном шляхом впливу на громадську думку.

Після великих геополітичних змін, після розколу Чехословаччини і створення незалежної Словацької Республіки 1 січня 1993 року, Словацька Республіка спочатку займається не тільки своєю зовнішньополітичною позицією, а й впливом на цю позицію: імідж, престиж і привабливість для ділових партнерів і інвесторів,туризм, культура. Звичайно, ці цілі не могли бути досягнуті негайно, але важливо було визначити основні атрибути того, що повинен означати бренд під назвою Словаччина та її мети як незалежної держави, що має запропонувати «Бренд Словаччина» своїм жителям, а також іноземним партнерам та іншим державам. Словаччина поступово з 1993 року потрапляє в центр уваги також завдяки іноземним ЗМІ. У 1994 році західні ЗМІ також згадували образ Словаччини в напрямку інтеграції. Наприклад, в журналі «Economist» і «WallStreetJoumal», в яких зазначалося, що Словаччина ненав'язливо рекламується як одна з найбільш швидкозростаючих економік в Східній Європі, вона має вражаючу низьку інфляцію, фінансову стабільність, запаси і експорт мають тенденцію до зростання [6]. Слід зазначити, що, незважаючи на позитивну презентацію Словаччини з боку тижневика Economistі WallStreetJournal, редактори нехтували тим фактом, що Словаччина геополітично є країною не Східної, а Центральної Європи, що в значній мірі впливає на думку про Словаччину з боку іноземних партнерів.

У червні 1995 року уряд створив Словацьке розвідувальне управління, метою якого є прагнення «інтегрувати, координувати і надавати інформацію про Словаччину» з метою підтримки позитивного іміджу Словацької Республіки і «правильного виправлення помилкової інформації про Словацьку Республіку за кордоном».

Основною діючою особою в області публічної дипломатії в Словаччині є Міністерство закордонних і європейських справ Словацької Республіки з моменту створення незалежної Словаччини. Першою реальною спробою публічної дипломатії при Міністерстві закордонних справ стала інтеграція Стратегії зовнішніх комунікацій в Програму розвитку, Яка була затверджена 15 серпня 2001 року [7]. Її мета полягала втому, щоб підвищити знання про Словаччину в Європейському Союзі, просувати позитивний імідж країни за кордоном і бачити Словаччину як добре підготовленого майбутнього члена ЄС. 40 млн. Євро було виділено для досягнення цієї мети з державного фонду. Реалізація програми повинна була проводитися під керівництвом Міністерства закордонних справ, зокрема, Секції з європейських справ в координації з посольствами Словаччини за кордоном. В рамках проекту були організовані і проведені різні політичні, економічні, культурні та соціальні заходи в усіх країнах ЄС. Поняття публічної дипломатії щодо зовнішньої політики не згадувалося при вступі Словаччині в ЄС. Тільки після вступу Словаччини до ЄС термін «публічна дипломатія» став використовуватися в зв'язку з представленням Словаччини за кордоном.

Після вступу в ЄС, презентація діяльності Словаччини стала фокусуватися головним чином на культурній презентації країни за кордоном. На підставі звітів про здійснення зовнішньої політики Словаччини можна констатувати, що культурна дипломатія виконує роль публічної дипломатії в Словаччині з 2004 року. Більш широка міжнародна участь Словаччини викликала зростання попиту на словацьку культуру, тому Міністерство закордонних справ Словацької Республіки зверталося до іноземної громадськості в основному через словацьку культуру, традиції і мистецтво. Міністерство культури, Агентство по туризму Словацької Республіки і Міністерство економіки внесли значний вклад в організацію культурних заходів.

До того моменту, коли Словаччина досягла незалежності, вона практично не мала традицій власної зовнішньої політики. Отже, перед нею постали два основні завдання: побудувати адекватні інституційні підвалини зовнішньополітичної діяльності та розробити і здійснювати національну зовнішню політику. У 1999-2004 рр. Словаччина завершила процес приєднання до ЄС і НАТО. Основною внутрішньою умовою для успішної інтеграції країни в ці структури був прихід до влади демократичних політичних сил.

Словацьку зовнішню політику - 19902016 рр. - можна виокремити у хронологічних межах на чотири етапи: унезалежнення, без- пріоритетності, інтеграційності, багатовек- торності. Після проголошення незалежності Словацька Республіка вперше була змушена самостійно визначити свої зовнішньополітичні пріоритети. Протягом двох десятиліть розвиток Словацької Республіки висунувся значно вперед, приніс не тільки нову якість, а й нові виклики, і підтвердив, що процес трансформації, інтеграції та розвитку державності не є лінійним [8].

Демократичні сили сформували зовнішню політику Словаччини на таких нових принципах: лояльності й солідарності із союзниками, допомозі партнерам, підтримці демократичного розвитку країн, які мають менші досягнення в демократичних перетвореннях, підтримці борців за свободу в країнах з недемократичними режимами. На відміну від авторитарних і популістських партій, які проводили двозначну зовнішню політику, демократичні сили заявили про чітку прозахідну орієнтацію зовнішньої, безпекової та оборонної політики Словаччини.

Таким чином, публічна дипломатія Словацької Республіки поступово почала формуватися з моменту створення незалежної республіки, і можна сказати, що її формування все ще перебуває в стадії розвитку. З огляду на те, що думки про презентацію Словацької Республіки закордоном не єдині, важливо відзначити, що важко розробити єдину концепцію словацької публічної дипломатії та її ефективного уявлення іншим державам. Цілком природно, що публічна дипломатія безпосередньо пов'язана з внутрішньою політикою, і тому її розробка ґрунтується на певному урядовому складі, який обміняється майже після кожних парламентських виборів, що проводяться в Словаччині кожні чотири роки. Зміна уряду часто призводить до повної зміни адміністрації, і, таким чином, новий уряд і нова адміністрація створюють нові умови для проведення зовнішньополітичної спрямованості.

Важко визначити єдиний напрямок, у відповідності з яким повинна проводитися публічна дипломатія, і який поклик країна повинна донести до інших держав. Міністерство закордонних і європейських справ Словацької Республіки в рамках своєї компетенції щорічно публікує документ під назвою «Оцінка пріоритетів зовнішньої та європейської політики Словацької Республіки», в якому коротко викладається зовнішня політика за минулий рік і водночас викладаються цілі, яких Словаччина хоче досягти в зовнішній політиці в наступному році. Одним з підрозділів цього документа є публічна дипломатія. Публічна дипломатія повинна мати єдину концепцію, розраховану як мінімум на кілька років вперед, як стратегічної спрямованості Словаччини за кордоном і створення словацького бренду, який можна було б ідентифікувати на кожному заході, організованому міністерством закордонних справ і іншими урядовими та неурядовими структурами Словаччини, а також через посольства і культурні центри Словаччини закордоном.

Не тільки міністерства, урядові та неурядові організації та посольства, а й представники держави, президент, прем'єр-міністр, голова парламенту, посли, депутати, а також самі громадяни є пропагандистами публічної дипломатії Словацької Республіки. Публічна дипломатія як частина м'якої сили повинна бути перш за все позитивним поданням Словаччини за кордоном. Головною помилкою Словацької публічної дипломатії є саме фрагментація вищих представників держави по відношенню до зовнішньополітичної орієнтації Словаччини і пов'язана з цим відсутність універсальної громадської думки про зовнішню політку Словаччини, яка потім, крім політичних представників, також поширюється засобами масової інформації та громадянами або безпосередньо, або через більш популярні соціальні мережі за кордоном. Така невідповідність створює суперечливий імідж держави за кордоном з основним принципом публічної дипломатії та руйнує концепцію національного брендингу при створенні єдиного бренду Словаччини [9].

Інституційне забезпечення публічної дипломатії Словацької Республіки, входить до компетенції Міністерства закордонних справ та європейських питань. Детальніше в міністерстві цим питанням займаються департаменти як публічної дипломатії, так і генеральна політична дирекція, підрозділ стратегічних комунікацій, департаменти економічної дипломатії, дирекція з європейських питань, культурної дипломатії прес-департамент, департамент інформаційно-комунікаційних технологій та безпеки [10].

Особливість Словаччини, як слов'янської держави, з точки зору культури, історії та менталітету полягає в тому, що найчастіше жителі країн Західної Європи - члени ЄС розглядають, навіть до сих пір, Словаччину як посткомуністичну державу і самі зараховують її до категорії держав історично належних Сходу, незважаючи на те, що деякі західні політики заявляють про протилежній точці зору щодо Словаччини, тому що вона є членом ЄС. З іншого боку, російські політики, зустрічаючись зі словаками, називають словаків братнім народом, який ніколи не був їм чужим.

Особливість іміджу Словаччини також заснована на великому культурному багатстві і традиціях, які предки передавали нинішнім словакам з покоління в покоління, і які також активно підтримують представники нинішнього молодого покоління словаків. Чи не багато держав, особливо малі, можуть похвалитися таким багатим розмаїттям традицій, які абсолютно різні в різних регіонах Словаччини. Варто відзначити, що в Словаччині існує близько 30 регіонів, в яких історично розвивалися їхні власні діалекти, які можуть зрозуміти тільки вихідці з певного регіону.

Висновок

Публічна дипломатія Словаччини спирається на відомі концепції м'якої сили і публічної дипломатії. Однак такий підхід як національний брендинг, є фундаментом сучасної публічної дипломатії Словаччини. Зовнішньополітична задача по просуванню позитивного іміджу країни на регіональному та глобальному рівні покладено на Міністерство закордонних і європейських справ Словацької республіки, а й на деякі інші міністерства, державні і недержавні організації, ну і як було пояснено, публічна дипломатія в цілому залежить не тільки від роботи установ а й від активності, поведінки та пропаганди збоку самих громадян країни. Основними пріоритетами в публічній дипломатії Міністерство закордонних справ називає розширення зв'язків Словаччини як з країнами Європи, так і Росією, зокрема через окремі посольства Словацької республіки, генеральні консульства і Словацькі інститути в майже 70 країнах світу. Ефективним способом позиціонування Словаччини за кордоном є також участь країни в світових виставках. Така участь є одним з найбільш діючих інструментів для просування бренду «Словаччина» на міжнародному ринку так як на одному майданчику зустрічаються представники практично всіх країн світу.

Список використаних джерел

публічна демократія словацька республіка

1. Врадій О. Можливості подолання проблеми «демократичного дефіциту» в Європейському Союзі. О. Врадій. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sup/2010_21/Rozdil_3/06_Vradiy.pdf(дата звернення: 0l.09.2020).

2. Schneider C. P. Culture Communicates: US Diplomacy That Works. In: Discussion Papers in Diplomacy, No. 94. Den Haag: Netherlands Institute of International Relations Clingendael, 2004, c. 1.

3. Batora J. Public Diplomacy in Small and Medium-Sized States: Norway and Canada. In: Discussion Papers in Diplomacy, No. 97. Den Haag: Netherlands Institute of International Relations Clingendael, 2005, c.4.

4. Tuch H. Communicating with the World: US Public Diplomacy Overseas. Washington DC: Institute for the Study of Diplomacy, Georgetown University, 1990, c.3.

5. Potter E. H. Canada and the New Public Diplomacy. In: Discussion Papers in Diplomacy, No. 81. Den Haag: Netherlands Institute of International Relations Clingendael, 2002 c.3.

6. Slovakia Exceeded Expectations. Wall Street Journal, November 30, 1994.

7. Strednodoba koncepcia rozvoja verejnej diplo- macie v podmienkach Ministerstvazahranicnych ved SR: Analyza skhsenosti a navrh odporucani [online]. 2009 [цит. 2012-03-20]. URL: http://www. sfpa.sk/dokumenty/publikacie/222 (дата звернення:.

8. Максимець В. Є. Трансформація зовнішньої політики Словацької Республіки. Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. Нац. ун-т. «Одес. юрид. акад.», Південноукр. центр гендер. проблем. Одеса : Фенікс, 2016. Вип. 57. с.163.

9. Проблеми економічної інтеграції Словацької республіки до Європейського Союзу. URL:http://firearticles.com/istoriya/264-problemi-ekonomchnoyi-ntegracyi-slovackoyi-respublki- doyevropeyskogo-soyuzu.html(дата звернення:Organigram Ministerstva zahranicnych ved a europskych zalezitosti Slovenskej republiky. URL: https://www.mzv.sk/documents/30297/0/Anglick% C3%BD+organigram+ministerstva/50d12b93- 63e6-46a6- 8630-1eebf86789d9

References

1. Vradiy O. Mobility of the problem of “democratic deficit” in the European Union. O. Vradiy. URL:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sup/2010_21/Rozdil_3/06_Vradiy.pdf (дата звернення: 01.09.2020).

2. Schneider C. P. Culture Communicates: US Diplomacy That Works. In: Discussion Papers in Diplomacy, No. 94. Den Haag: Netherlands Institute of International Relations Clingendael, 2004, c. 1.

3. Batora J. Public Diplomacy in Small and Medium-Sized States: Norway and Canada. In: Discussion Papers in Diplomacy, No. 97. Den Haag: Netherlands Institute of International Relations Clingendael, 2005, c.4.

4. Tuch H. Communicating with the World: US Public Diplomacy Overseas. Washington DC: Institute for the Study of Diplomacy, Georgetown University, 1990, c.3.

5. Potter E. H. Canada and the New Public Diplomacy. In: Discussion Papers in Diplomacy, No. 81. Den Haag: Netherlands Institute of International Relations Clingendael, 2002 c.3.

6. Slovakia Exceeded Expectations. Wall Street Journal, November 30, 1994.

7. Strednodoba koncepcia rozvoja verejnej diplo- macie v podmienkach Ministerstvazahranicnych ved SR: Analyza sktisenosti a navrh odporucani [online]. 2009 [цит. 2012-03-20]. URL: http://www. sfpa.sk/dokumenty/publikacie/222 (дата звернення:

30.08.2020) .

8. Maksymets V. E. Transformation of the foreign policy of the Slovak Republic. Current policy issues: Coll. Science. пр. Нац. un-t. “Odessa. jurid. Acad.”, South Ukrainian. gender center. problems. Odessa: Phoenix, 2016. Issue. 57. p.163.

9. Problems of the economic integration of the Slovak Republic to the European Union. URL: http://firearticles.com/istoriya/264-problemi- ekonomchnoyi-ntegracyi-slovackoyi-respublki- doyevropeyskogo-soyuzu.html(дата звернення:

02.09.2020) .

10. Organigram Ministerstva zahranicnych ved a europskych zalezitosti Slovenskej republiky. URL: https://www.mzv.sk/documents/30297/0/Anglick% C3%BD+organigram+ministerstva/50d12b93- 63e6-46a6- 8630-1eebf86789d9

Размещено на Allbest.ru