Комплексний аналіз процесів формування та реалізації зовнішньої політики Албанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми дослідження курсової роботи полягає в тому, що на сучасному етапі міжнародних відносин Албанія є країною, що стрімко розвивається. Республіка Албанія є членом НАТО, а також країна намагається вступити до Євросоюзу і її досвід може бути корисним для України в її прагненнях вступу до цих міжнародних організацій.

Метою дослідження є комплексний аналіз процесів формування та реалізації зовнішньої політики Албанії.

Для досягнення зазначеної мети у курсовій роботі поставлені та вирішені такі завдання:

? здійснити загальну характеристику зовнішньої політики Албанії;

? здійснити аналіз двосторонніх відносин Албанії з Україною та з балканськими державами;

? здійснити аналіз співробітництва Албанії в межах міжнародних організацій;

? здійснити аналіз ролі Албанії в Косовському конфлікті.

Методологічну і теоретичну основ дослідження складають праці таких українських вчених: Вітман К.М ; Гахраманова Ш.Ш. ; Гуськова, Е. Ю. ; Щепаньски В.С.; Стрельчу Н.В.; Арш Г.Л.; Сенкевич І. Г.; Смирнова Н.Д.; Васильев С.В.; Пимоненко І.С.; Пиковайлова Т.А.; Решетникова О.Н.

Серед іноземних дослідників слід виділити таких науковців, як Jacques Edwin E.; Bogdani Mirela; Loughlin John.

Джерельну базу дослідження також складають законодавчі і нормативно-правові акти, які регламентують зовнішню політику Албанії, матеріали наукових конференцій, монографії, збірники наукових праць, спеціальна періодична література, публікації з мережі Інтернет. Зокрема Угода між Урядом України та Урядом Республіки Албанія про торговельно-економічне співробітництво; Спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Республікою Албанія (РА); Угода між Кабінетом Міністрів України та Радою Міністрів Республіки Албанія про взаємне скасування візових вимог; Меморандум про взаєморозуміння між Дипломатичною академією України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ України та Дипломатичною академією Міністерства закордонних справ та у справах Європи Республіки Албанія.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Зовнішньополітичний розвиток Албанії в історичній ретроспективі

Албанія , країна на півдні Європи , розташована в західній частині Балканського півострова на протоці Оранто, на південному березі Адріатичного моря. Столицею Республіки Албанії є місто Тирана.

Досить тривалий історичний період албанці і Албанія знаходилися на європейській периферії і залишалися ізольованими навіть від найближчих сусідів, тому у своєму розвитку Албаніє дещо поступається іншим країнам балканського півострова.

Як і їхні сусіди, албанці пережили майже п'ятсот століть османської окупації, а в другій половині ХХ століття - десятиліття однієї із найжорстокіших комуністичних диктатур Енвера Ходжі.

Формування албанського етносу до цього часу залишається малодослідженими, а в історичній і суспільно-політичній літературі, особливо у зв'язку із Балканською кризою 90-х років ХХ століття, продовжують культивуватися чисельні міфи, які не тільки ускладнюють розуміння проблеми, але й сприяють ескалації етнічної і релігійної нетерпимості і ворожнечі серед балканських народів. Учені й досі не визначилися з етнічним походженням корінного населення країни: одні вважають їх нащадками іллірійських племен, інші - фракійських. Поштовх до незалежності Албанії дала молодотурецька революція 1908 року. Відбувся національний конгрес, що розглянув питання про національну автономію та єдину албанську абетку. Втім, попервах ідеями відродження переймалася переважно інтелігенція. Більшість же країни збурила необережна спробу молодотурків впровадити в життя норми європейського права, яке ставило поза законом традиційну організацію албанців та звичаї кровної помсти. Спроба роззброїти войовничі північні племена, трактовані як «бандформування», вилилася в анти турецьке повстання, що завершилося проголошенням незалежності в листопаді 1912 року.

Тривалий час країна не мала організованої влади. Її фактично контролювали старійшини родових кланів і політичні комітети, що вийшли з підпілля. Хоч автономію, а згодом і незалежність Албанії визнали провідні європейські держави, її кордони лишалися неокресленими аж до кінця Першої світової війни, коли країна опинилася під окупацією італійських, сербських і грецьких військ.

У 1920р. розпочалась нова епоха історії Албанії, коли Національний конгрес оголосив незалежність держави, перенісши столицю з Влери до Тирани. У 1924р. Албанію було проголошено республікою на чолі з Ахмедом Зогу. Проте 01 вересня 1928р. його було оголошено королем, а державу - монархією. Так тривало до окупації країни військами Муссоліні у 1939р., згодом у 1943р. країну окупували вже німецькі війська. У листопаді 1944р. до влади приходить комуністичний лідер Енвер Ходжа. Протягом наступних 50-ти років країна перебуватиме в повній міжнародній ізоляції, а населення - у повному зубожінні.

З 1991р. країна повільними темпами стала на шлях демократизації та ринкових відносин. У 1997р. Албанія пережила громадянську війну, причиною якої була корумпованість уряду та масові фінансові піраміди, жертвами яких стали 2/3 населення. З 2009р. країна є членом НАТО, її політика спрямована на інтеграцію до Європейського Союзу.

На основі вищезгаданих фактів, можна зробити висновок, що Республіка Албанія поступово повертає стабільність. З 1998 року албанська економіка зросла, проте Албанія залишається бідною країною. Сьогодні уряд намагається покращити інфраструктуру в Албанії. Через фінансову кризу в 90-х роках багато албанців мігрували до сусідніх країн, тому албанські діаспори є майже у всіх сусідніх державах. Станом на сьогодні міграційний потік повільно зменшується, оскільки в самій Албанії з'являється все більше можливостей.

Розділ 2. Розвиток двосторонніх відносин Албанії з іншими державами

2.1 Двосторонні відносини між Албанією та Болгарією

Республіка Албанія веде активну зовнішню політику з усіма країнами балканського півострова, Болгарія входить в їхнє число.

Дипломатичні відносини між Албанією та Болгарією були встановлені в 1922 році, а через деякий час в обох країнах були відкриті дипломатичні представництва. У роки, що настали після Другої світової війни, коли обидві країни приєдналися до комуністичного табору, двосторонні відносини розвивалися у всіх сферах. Зараз обидві країни поділяють однакові демократичні цінності, спостерігається їх зміцнення всередині Європейського Союзу та НАТО. Політичні відносини між Албанією та Болгарією продовжують бути дуже хорошими.

Між обома країнами на постійній основі відбувається обмін політичними візитами на високому рівні (президент, спікери парламенту, прем'єр-міністри та міністри закордонних справ). Албанія та Болгарія тісно співпрацюють також у контексті ряду міжнародних та національних організацій. Така співпраця здійснюється в таких організаціях: Центральноєвропейська ініціатива (ЦЕІ), Процес співробітництва в Південно-Східній Європі (СЄЄСП), Рада регіонального співробітництва (РКЦ), СЕЛЕК та Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) та також у більш широкому міжнародному контексті: в ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ тощо.

Албанія та Болгарія активно працюють над реалізацією економічних відносин між обома країнами. Було підписано ряд угод, що стосуються сфери економіки, які є необхідною правовою базою для розвитку економічного співробітництва, вони були затверджені та підписані між обома країнами. Обидві країни підписали значну кількість угод, що регулюють відносини між країнами в різних сферах, що мають взаємний інтерес зокрема, Договір про дружбу, підписаний у 1993 році. Обидві сторони висловили зацікавленість у подальшому завершенні законодавчої бази шляхом нових угод у галузях, визначених на Шостій сесії Спільної міжурядової комісії з питань економічного, технічного та наукового співробітництва, який відбувся в Тірані у березень 2015 року.

Цей факт слугує доказом існування високого рівня албансько-болгарської співпраці, а також бажання та готовності постійно розширювати таке співробітництво. Завершення всієї необхідної правової бази співробітництва у всіх сферах між двома країнами має особливе значення, враховуючи дуже привабливе середовище, яке створив албанський уряд, що стосується розвитку іноземних інвестицій, щоб заохотити болгарських інвесторів до інвестувати в Албанію. Одним з головних напрямків двостороннього співробітництва є співпраця у торгово-економічній галузі. Зважаючи на дуже хороший рівень відносин між обома країнами, вважається, що нинішній рівень економічного співробітництва та торгівельних обмінів є, незважаючи на зростання,

Серед основних напрямків економічної та торговельної діяльності між двома країнами можна відзначити співпрацю у сфері просування бізнесу (Албано-Болгарська бізнес-рада, партнерство, встановлене Альбтро та Бульпро), співпрацю у секторі вуглеводнів (AMBO Bulgaria - трубопровід Македонія - Албанія), співпраця у гірничорудному секторі, у галузі транспорту (автомобільний, морський, повітряний, вантажний) та співпраця у сфері фінансів, податків та митниці.

Обидві країни висловили свою прихильність та бажання продовжувати та інтенсивно здійснювати співпрацю також у контексті регіональної співпраці, в якій є визначення цілі, для включення до важливих європейських інфраструктурних проектів, таких як Коридор 8 та а також інші проекти, такі як будівництво газопроводу TAP, що сприятиме подальшому стимулюванню економічного розвитку регіональних країн.

Матеріалізація проектів у контексті Коридору 8 продовжує залишатися пріоритетом для обох країн. Така ініціатива набуває ще більшого значення в даний час, після початку Берлінського процесу в 2014 році, що відкриває шлях до нових перспектив економічного співробітництва в регіоні. В Албанії ряд болгарських компаній здійснюють свою діяльність і працюють переважно в галузі енергетики, постачання матеріалів для будівництва доріг; у сфері дорожнього будівництва; виробництва рідин; постачання сигарет тощо.

Експорт з Албанії до Болгарії, хоча і зростає, все ще дуже обмежений, головним чином через відсутність конкуруючої продукції. Переважають вторинні матеріали - мідь, латунь, алюміній, шкіра та бітум. Групи найбільш експортованих товарів до Албанії - це худоба, металобрухт із заліза чи сталі, вироби з чавуну чи сталі, продовольство, фармацевтична продукція, металургія та хімічна промисловість, дроти, кабелі та інші електропровідники тощо.

Відсутність регулярного прямого (автомобільного, залізничного) транспорту та недостатнє знання бізнес-можливостей (про імпорт та експорт) на ринках обох країн може розглядатися як бар'єр для взаємної торгівлі. Спектр можливостей для розширення присутності в албанській та болгарській торгівлі широкий і може включати такі сфери: хімічна продукція (добрива, пластмаси), фармацевтична та косметична продукція та парфуми, сільськогосподарська техніка, обладнання для харчової промисловості, виробничі лінії рідка їжа, малий бізнес з переробки молочних продуктів та м'яса, консервація фруктів та овочів, текстиль, обмін сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування (переважно насіння, пшениця та саджанці), заводи з переробки твердих відходів, будівельних матеріалів тощо.

Сприяння розвитку контактів на рівні фірм (бізнес-форуми, більша присутність фірм на виставках, організованих в обох країнах) вважається додатковою можливістю, яка може сприяти збільшенню кількості двосторонньої торгівлі.

Іншими важливими напрямами співпраці обох країн, які, як було зафіксовано, були розроблені протягом останніх років, є освіта (організація літніх курсів відповідних мов, обмін студентами та професорами між університетами обох країн), наука, культура, мистецтво (театр та балет), охорона здоров'я, туризм, співпраця у галузі кіноархівів, бібліотек, культурної спадщини тощо.

Історично хороші відносини між обома країнами також послужили мостом зміцнення двостороннього співробітництва. З цієї нагоди потрібно згадати той факт, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття столиця Болгарії, Софія, слугувала «домом», де збиралися албанські патріоти і дуже багатою активністю для албанців там відбулася національна справа. Серед таких заходів варто виділити наступні: першу організацію албанської діаспори через культурно-просвітницьке об'єднання "Дешира", яке було створене в 1886 році; відкриття друкарні «Мброджезія» в 1897 році; багато видатних албанських діячів, такі як Ісмаїл Кемалі та Шахін Колонья, Джердж Кіріазі та Фемістоклі Герменджі, Тімі Мітко, Панделі Кейл і Мітхат Фрашері, а також багато інших, залишилися в Болгарії.

Шахін Колонья, який мав мрію відкрити газету албанською мовою, поїхав до Брюсселя, Лондона, Парижа і встановив стосунки з Софією "Дешира" Софії і в серпні 1901 року; він їхав до Болгарії і вимагав дозволу урядових органів Болгарії, які йому це надали. Перше видання газети було опубліковано в 1901 році (14 листопада), і він назвав її «Дріта», на згадку про газету, яку Наїм і Самі Фрашері випускали в Стамбулі. Таким чином почала виходити одна з найбільш прогресивних, патріотичних та демократичних газет албанської ренесансної преси. Заснована в 1886 році, Асоціація "Дешира", після того, як зробила величезний внесок у реалізацію цілей нашого Національного Відродження і після цього,

Асоціація "Gjergj Kastrioti Skлnderbeu", заснована в 1923 році, здійснювала свою діяльність в Болгарії. Нині в Болгарії живе низка албанців, яка, згідно з приблизними розрахунками, зробленими на підставі документації, що є в розпорядженні посольства Албанії в Софії, перевищує загальну кількість 5 000 осіб (точніше, громадян Болгарії албанського походження) . Приблизно 100 сімей албанського походження проживають у столиці Болгарії, Софії. Переважна частина албанців втратила мову, в той час як нове покоління через змішані шлюби взагалі не ототожнює себе з албанською національністю. В Албанії є невелика група болгарських меншин, яка живе переважно в районі Гори, Голлоборди та Преси.

2.2 Двосторонні відносини між Албанією та Туреччиною

Відносини між країнами ґрунтуються на дружбі та традиційних зв'язках, набули нового значення, стратегічного партнерства, що прокладає шлях до інституціоналізації двосторонніх відносин у всіх сферах.

Серед країн немає жодної політичної проблеми. Туреччина та Албанія є членами НАТО, державами-кандидатами на вступ до ЄС, а також спільними членами кількох регіональних організацій та ініціатив, таких як ОЧЕС, SEECP, RCC, ОБСЄ, ОІК, ЄС тощо. Між країнами існує тісне співробітництво і продовжує існувати в зонах безпеки і в боротьбі знову протидіє міжнародному тероризму.

Найважливіша роль, яку відіграють турки на користь миру та стабільності на Балканах, а також у врегулюванні проблем та конфліктів.

Туреччина входить до числа перших країн, які визнали Косово та активно лобіювали визнання країни в світі.

Відмінний рівень політичного діалогу між країнами відображається, серед іншого, навіть у взаємних візитах найвищого рангу.

Туреччина є важливою країною та ринком для Албанії та її економіки. За оцінками, станом на 2018 рік Туреччина залишається четвертим комерційним партнером Албанії після Італії, Греції та Косово.

Туреччина є шостим партнером з точки зору інвестицій, в той час, коли інтерес турецьких інвесторів зростає і насправді в Албанії працює близько 296 компаній. Інтерес турецьких інвесторів до Албанії постійно збільшується. Результат цього позитивного клімату співвідноситься навіть з тим, що в Албанії існує потужна спільнота турецького бізнесу, яка інвестує в основні сфери албанської економіки, такі як: банківська система, телекомунікації, переробна та гірнича промисловість, освіта, здоров'я тощо.

2.3 Двосторонні відносини між Албанією та Румунією

Політичні відносини між Албанією та Румунією зараз є найкращими за всю їхню історію.

Ця оцінка пояснюється високим рівнем політичного діалогу.

Протягом 2015 року було проведено два міністерські візити на рівні прем'єр-міністра.

28 лютого 2015 року - через багато років прем'єр-міністр Еді Рама відвідав офіційний візит до Бухаресту.

26 травня 2015 р. - Прем'єр-міністр Румунії Віктор Понта у супроводі міністра закордонних справ Богдана Ауреску взяв участь у Саміті глав держав та урядів країн Південно-Східної Європи з питань співробітництва (SEECP).

Албанія та Румунія є членами всіх регіональних ініціатив та багатьох міжнародних організацій та органів.

Обидві країни поділяють думку, що регіональна співпраця є важливою опорою їх зовнішньої політики, що має прямий вплив на внутрішній розвиток та процвітання. Румунія, як член ЄС, та Албанія, як країна-кандидатка в ЄС, погоджуються, що європейська інтеграція всіх країн Західних Балкан є важливим кроком для регіону.

Як дві країни-партнери та союзники по НАТО, Албанія та Румунія твердо вірять, що дві консолідовані держави в регіоні сприяють не лише миру та колективній безпеці, але й за її межами з метою сприяння демократії та свободі в інших країнах, де конфлікт присутній, у тісній співпраці із стратегічними партнерами, такими як США та інші країни НАТО та ЄС.

З економічної точки зору, збільшення та диверсифікація торгових обмінів, збільшення румунських інвестицій у сферу виробництва електроенергії, будівництво енергетичної інфраструктури (будівництво ГЕС), вітрової та хімічної промисловості, текстильної, агробізнесу тощо. , буде пріоритетом двостороннього економічного співробітництва між двома країнами

2.4 Двосторонні відносини між Албанією та Македонією

Відносини Албанії та Македонії мають особливу характеристику порівняно з відносинами між Албанією та багатьма іншими країнами. Це, насамперед, пояснюється тим, що велика кількість албанців проживає в Македонії. Крім цього надзвичайно важливим фактором є те, що Албанія та Македонія розділяють довгу (сухопутну та водну) лінію кордону.

Албанія була однією з перших країн, які визнали Македонію після того, як вона відірвалася від СРЮ.

В цілому відносини між обома країнами розглядаються як дуже хороші та такі, що мають можливість просуватися в майбутньому. Політично кажучи, слід зазначити той факт, що між обома країнами відбувався інтенсивний обмін політичними візитами всіх рангів, що є надійною основою для розширення та зміцнення співпраці у багатьох інших двосторонніх, регіональних та подальших сферах співробітництва, з питань, які мають взаємний інтерес.

Що стосується економічних відносин, варто сказати, що їх рівень ще не відповідає високому рівню політичних відносин між країнами. Крім того, Албанія та Македонія не мають між собою відкритих політичних проблем.

У різних зустрічах між міністерствами економіки та економічними палатами обох країн простежується відсутність інфраструктури, частих та постійних економічних форумів, а також відсутність можливості спільно представити себе на ринках третіх сторін, відсутність митної уніфікації податків між обома країнами тощо визначаються як перешкоди, що перешкоджають подальшому нарощуванню економічно-торговельного обміну між обома країнами.

За статистичними даними, обмін на ринку між Албанією та Македонією до кінця 2018 року сягав приблизно 90 мільйонів євро, імпорт становить приблизно 54 мільйони євро, а експорт з Албанії до Македонії становить приблизно 36 мільйонів євро. Позитивним є той факт, що експорт за перші 11 місяців 2014 року збільшився з 30 мільйонів євро до 36 мільйонів євро порівняно з аналогічним періодом 2013 року або приблизно на 20%, тим самим звузивши дисбаланс між експортом та імпортом, що протягом багатьох років було приблизно 2:1 на користь македонської партії, виявляючи тенденції до звуження.

Однак варто зауважуємо, що обсяг обміну залишається низьким для обох країн, що призводить до того, що Албанія не потрапляє навіть у список 20 країн, з якими Македонія має найбільший обмін торгів.

Албанія та Македонія співпрацюють у ряді областей, що становлять взаємний інтерес, таких як енергетика, транспорт, водна економіка та довкілля, культура та туризм, сільське господарство, освіта та наука, правосуддя, захист і безпека та боротьба з тероризмом тощо. Обидві сторони мають усі можливості розширити цю співпрацю в майбутньому.

Албанія та Македонія конкретно зобов'язані працювати над матеріалізацією економічних відносин між ними. Підкреслюємо той факт, що обидві країни схвалили та підписали низку угод в економічній сфері, які є необхідною правовою базою для розвитку економічного співробітництва.

Обидві країни виявили зацікавленість надалі доповнювати нормативно-правову базу новими угодами у визначених галузях. Ще однією причиною поглиблення двостороннього економічного співробітництва вважається проведення найближчим часом регулярного засідання Спільної міжурядової комісії з питань економічного, технічного та наукового співробітництва.

Завершення всієї необхідної правової бази співробітництва у всіх сферах між обома країнами має особливе значення, враховуючи дуже привабливий клімат, який створив албанський уряд, що стосується розвитку іноземних інвестицій, для заохочення македонських інвесторів інвестувати в Албанію.

Особливу стурбованість для нашої країни викликає чутливість до поваги прав албанців, які проживають у Македонії, та їх рівного ставлення, як до інших громадян цієї країни. У зв'язку з цим Албанія проявила зацікавленість і послідовно просила повністю дотримуватися Охрідської рамкової угоди; така угода регулює відносини між двома основними групами населення в Македонії, македонцями та албанцями, підвищує взаєморозуміння між ними та слугує основою демократичної стабільності в країні та метою Македонії для інтеграції в євроатлантичні структури, ЄС та НАТО. У зв'язку з цим все ще існують затримки, що стосуються застосування прав албанців на використання національної мови, прапора Албанії, працевлаштування, бюджету тощо.

Албанія та Македонія мають хорошу співпрацю також у регіональних ініціативах, таких як SEECP, Рада регіонального співробітництва (RCC), Центральноєвропейська ініціатива (CEI), MARRI (Міграція, Притулок, Регіональна ініціатива для біженців) тощо.

Прихильність та співпраця в контексті цих ініціатив послужили сприянню добросусідським відносинам, безпеці та регіональній стабільності, забезпеченню політичної підтримки загальних прагнень, пов'язаних з інтеграцією в євроатлантичні структури, прогресу на шляху демократії реформи, імплементація закону та прав людини, забезпечення фінансової підтримки наших проектів у галузях розвитку, що мають пріоритет.

Зростаюче значення цього виміру співпраці робить все більш необхідним узгодження спільних позицій, використання потенціалів, попередні консультації та узгодження позицій у СЕЕКП, ЦЕІ та РКЦ, БЕДЗ тощо, спрямованих на перетворення такої практики на норму в всі багатосторонні заходи.

Албанія постійно дотримується конструктивної політики в регіоні; Албанія налагодила і підтримувала хороші відносини з усіма країнами, сприяла розширенню та поглибленню регіонального та двостороннього співробітництва у всіх сферах на користь взаємного добробуту та інтересів народів та країн, включаючи Македонію.

Особливе місце займає також співпраця нашої країни з Македонією в контексті європейської інтеграції, а також співпраця з інтеграції до НАТО. Албанія підтримує вступ Македонії до НАТО, вважаючи її вступ дуже важливим для зміцнення безпеки та стабільності в регіоні.

Крім того, обидві країни мають дуже гарну співпрацю і в контексті «Адріатичної хартії», яка позитивно розвивалася як на політичному, так і на військовому рівні та суттєво вплинула на зміцнення безпеки в регіоні.

У південно-східній частині Албанії, в муніципалітеті Лікенас (Пустек) та Верніку в районі Деволлі, присутня македонська меншина. Члени цієї меншини живуть в інших місцях (Білішть, Корча, Поградець, Тирана тощо). За даними перепису населення 1989 року, ця меншина складається з 4697 осіб, або 0,14% від загальної кількості. За даними перепису населення 2011 року, кількість осіб, які признали свою македонську етнічну приналежність, становить 5512 або 0,20% від загальної кількості.

Албанська держава створила можливість для македонського населення здобувати освіту рідною мовою - македонською та мати власні школи. У навчальних програмах та планах уроків були створені можливості для учнів, які походять з цієї меншини, вивчати історію, традиції та культуру своєї нації.

Македонська меншина організована в деякі асоціації та створила партію «Македонський альянс за європейську інтеграцію». Ця меншина також має своїх представників у органах місцевого самоврядування (комуни, муніципалітети, збори громад, муніципальні збори тощо). Що стосується представництва в політичному житті, ця меншина має свого представника в Державній комісії з питань меншин, а особи, що належать до цієї меншини, працевлаштовані в різних державних секторах, поліцейських структурах тощо.

У березні 2013 року парламент Албанії схвалив зміну назви муніципалітету Лікенас на «муніципалітет Пустек». Нещодавно, після створення нової територіальної організації, яка відбулася в нашій країні, Пустек став муніципалітетом.

Отже, Балканський півострів через особливості свого геополітичного положення був і залишається у фокусі зіткнення інтересів різних держав Заходу і Сходу. Вся історія Балкан - це конфлікт національного, етнічного і релігійного чинників.

Регіональні відносини спираються здебільшого на тверду основу чинних двосторонніх договорів. Побоювання, що держави регіону після краху соціалістичної системи будуть утягнуті у вир некерованих регіональних війн за прикладом Югославії, не підтвердилися. Держави дотримуються загальноєвропейської лінії мирного вирішення різних проблем, які виникають.

2.5 Двостороннє співробітництво між Україною та Албанією

Встановлення дипломатичних відносин між Україною та Албанією відбулося 13 січня 1993 року.

Україна зацікавлена в поглибленні діалогу і розвитку торгівлі з Албанією. українська сторона готова аналізувати можливості для укладення Угоди про вільну торгівлю в рамках двосторонньої Міжурядової комісії з питань торговельно-економічного співробітництва. Проект положення про таку комісію в листопаді минулого року албанська сторона передала Україні для подальшого опрацювання. Міжурядова комісія з питань торговельно-економічного співробітництва, робота над створенням якої триває, має стати гарною основою для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та Албанією. Інтенсифікація двосторонньої співпраці на сьогодні є надзвичайно актуальною, позаяк взаємний товарообіг зростає, дедалі більше українців відкривають Албанію як туристичний напрямок. Албанія є однією з тих балканських країн, які беззаперечно підтримують Україну в протидії російській агресії. Албанська сторона залишається зацікавленою в обміні візитами з Україною на високому та найвищому рівнях. Албанська діаспора в Україні нараховує близько 3,5 тис. людей. З минулого року в кількох школах Півдня України, де мешкає значна кількість представників албанської діаспори, запроваджено факультативне викладання албанської мови за програмою, затвердженою Міністерством освіти України. На даний час в цих школах албанську мову викладають випускники албанських університетів, оскільки в Україні не готують фахівців з албанської мови. Тому, актуальним є питання відкриття кафедри албанської мови в одному з вищих навчальних закладів України. Існує попередня домовленість відкрити таку кафедру в Харківському національному університеті ім. Каразіна. Окрім того, Харківський національний університет радіоелектроніки та Тиранській державний політехнічний університет уклали меморандум про підготовку для Албанії фахівців з інформаційної безпеки на базі українського ВНЗ.

За даними Державної служби статистики України, у січні-жовтні 2017 р. обсяг українсько-албанського товарообігу становив близько 21,8 млн дол. США. Зокрема, експорт становив 16,5 млн дол. США, а імпорт склав 5,3 млн дол. США. Позитивне для України сальдо становить близько 11,1 млн дол. США. Основу експортних поставок з України в Албанію складають чорні метали, добрива, жири та олії, цукор і кондитерські вироби.

Аналізуючи структуру торгівлі товарами, можна відзначити відсутність суттєвих коливань обсягів основних складових українського експорту, проте у 2017 році відбулися зміни товарної структури українського експорту.

Зокрема, якщо у 2016 році в експорті переважали добрива (41,3%), чорні метали (28,8%), жири й олії тваринного або рослинного походження (24,9%), то за підсумками 2017 року основу експортних поставок з України в Албанію складали чорні метали (35%) та продукти харчової промисловості: цукор та кондитерські вироби з цукру (35%, приріст 20,0%), жири та олії (17%, приріст 13%), молоко та молочні продукти, яйця птиці, натуральний мед (2,2% , приріст 12%). Новими товарами українського експорту стали тютюн і промислові замінники тютюну (3%) і деревина та вироби з деревини (1,7%).

Упродовж 2017 р. не відбулося істотного зростання албанського імпорту в Україну, 71% якого складали чорні метали ($3,6 млн.,145,0% до відповідного періоду попереднього року). Решта імпортованих товарів складалася з овочів (7,4%), взуття (9,3%), одягу і трикотажних виробів (4,6%), а також мінеральних палив, нафти і продуктів перегонки (3,5%).

Між Україною та Албанією було підписано ряд важливих угод, на основі яких сформувалась потужна договірно-правова база.

До чинних міжнародних угод між Україною та Республікою Албанія відносяться:

? Спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Республікою Албанія (РА).

? Угода про військове співробітництво між Міністерством оброни України та Міністерством оборони РА.

? Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом РА про безвізовий режим перетину кордону по дипломатичних та службових паспортах.

? Угода про співробітництво між Міністерством освіти і науки України і Міністерством освіти і науки РА.

? Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом РА про співробітництво в галузі охорони здоров'я та медичної науки.

? Угода між Українським національним інформаційним агентством і Албанським Телеграфним Агентством про співробітництво в галузі обміну інформацією.

? Угода між Урядом України та Урядом РА про сприяння та взаємний захист інвестицій.

? Меморандум про взаєморозуміння між Державним комітетом фінансового моніторингу України та Дирекцією координації боротьби з відмиванням грошей, що діє у складі Міністерства фінансів Республіки Албанія, щодо співробітництва в сфері обміну фінансовими відомостями, пов'язаними з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

? Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Генеральною Прокуратурою Республіки Албанія в боротьбі з транснаціональною злочинністю й відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

? Угода між Урядом України та Урядом РА про торговельно-економічне співробітництво.

? Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом РА про взаємну охорону секретної інформації.

? Угода між Кабінетом Міністрів України та Радою Міністрів Республіки Албанія про взаємне скасування візових вимог.

? Меморандум про взаєморозуміння між Дипломатичною академією України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ України та Дипломатичною академією Міністерства закордонних справ та у справах Європи Республіки Албанія.

Дипломатичні установи:

1. Посольство України в Республіці Албанія (за сумісництвом), розташоване у м. Афіни (Грецька Республіка).

2. Посольство Республіки Албанія в Україні (за сумісництвом), розташоване у м. Варшава (Республіка Польща).

Почесне консульство України на території Республіки Албанія здійснює свою діяльність Почесний консул України Бледі Байрактарі. Почесне консульство Республіки Албанія в Харкові відкрито 16 червня 2015 року.

На основі вищезгаданих фактів, можна зробити висновок, що Албанія та Україна не є стратегічними партнерами, проте варто зауважити, що між країнами щорічно зростає товарообіг, а це в свою чергу свідчить про те, що Україна готова до інтенсифікації відносин, поглиблення політичного діалогу та обговорення питання вільної торгівлі з Албанією.

2.6 Співробітництво Албанії в рамках міжнародних організаціях

2.6.1 Албанія в НАТО

У 2009 році Албанія стала членом Організації Північноатлантичного договору НАТО після ратифікації Протоколу про приєднання всіма країнами-союзниками.

Ставши учасницею цього Договору та державою-членом НАТО, Албанія виконала стратегічну мету та основну мету зовнішньої політики, значно просунувшись у напрямку досягнення своїх національних інтересів.

Членство Албанії в НАТО відбулося в результаті важливого рішення про розширення Альянсу, яке було прийнято 3 квітня 2008 року 26 главами держав і урядів Альянсу під час спеціальної сесії саміту НАТО в Бухаресті, через яку Албанія та Хорватія були запрошені розпочати переговори про членство. Це рішення було прийнято після закінчення 9-го циклу Плану дій Албанії щодо членства в НАТО та після низки реформ, спрямованих на виконання критеріїв членства в Альянсі.

25 квітня 2008 року Албанія та Хорватія офіційно розпочали обговорення членства в НАТО. Порядок денний цих обговорень включав військові, правові питання та питання безпеки, які дві країни переглядали разом з експертами Альянсу, щоб підтвердити свою готовність виконати всі зобов'язання в майбутньому, пов'язані з повним членством в Альянсі.

Через низку двосторонніх зустрічей між експертними командами НАТО та албанськими командами були зацікавлені офіційні стосунки Албанії та їхні перспективи та підтверджено виконання політичних, правових та військових зобов'язань щодо членства в НАТО. Остаточним рішенням цих обговорень став календар, щоб відповідати необхідним критеріям та реформам протягом зазначеного часу.

Період підготовки до членства сприяв активізації зусиль та сил Збройних Сил Республіки Албанія для поглиблення оборонної реформи в усіх напрямках, прискорення реалізації пріоритетів відповідно до стандартів НАТО. Таким чином, пріоритет був наданий завершенню рамки переглянутої стратегічної базової документації, такої як Військова стратегія, Довгостроковий план розвитку FARSH 2007-2020, Керівний план стратегічного планування на 2008 рік тощо.

9 липня 2008 року 26 країн-членів НАТО підписали на церемонії в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі протоколи про приєднання з Албанією та Хорватією, ці нормативно-правові акти, які додаються до Вашингтонського договору, тим самим роблячи значний інституційний крок для членства двох країн в Атлантичному альянсі.

Албанія вперше брала участь як повноправний член НАТО на саміті Альянсу, який відбувся в Страсбурзі 4 квітня 2009 року. Хоча 7 квітня 2009 р. Офіційна церемонія підняття прапорів Албанії та Хорватії до НАТО відбулася на Штаб-квартира Альянсу в Брюсселі, а через день Генеральний секретар Альянсу здійснив офіційний візит до Албанії, під час якого отримав титул «Доктор Гоноріс Кауза» в університеті Тірани.

Членство в НАТО створило можливість сприяти, шляхом активної участі в прийнятті рішень Альянсу, в обробці питань, пов'язаних з євроатлантичною безпекою, а отже, і національною безпекою. Як член НАТО, Албанія перебуває в кращому становищі для підтвердження своїх національних інтересів та підвищення національного престижу та репутації. Після вступу в НАТО Албанія зосередилась більше на перетворенні збройних сил на меншу, повністю професійну силу, здатну до розгортання та взаємодії з НАТО. Ця інтеграція та модернізація Збройних Сил супроводжувалася зобов'язанням зменшити склади боєприпасів та знищити велику кількість боєприпасів.

Також Албанія розширила свій внесок у зусилля Альянсу щодо підтримання миру та безпеки в Афганістані, таких як МССБ та Рішуча місія підтримки після 2014 року. У цей період сотні албанських солдатів з великою відданістю та професіоналізмом та жертвами в деяких ISAF служили регіональні команди, найкраще виконуючи обов'язки, покладені на командування МССБ. У той же час Албанія збільшила свій внесок у місію КФОР на чолі з НАТО в Косові. Він приділив особливу увагу підтримці співпраці НАТО з Косовськими силами безпеки, а також політико-військовому процесу переосмислення ролі КФОР у Косові.

Навіть у 21 столітті головною метою Альянсу залишається вирішення проблем безпеки. Як і раніше, безпека країн-членів НАТО базується на статті 5 Вашингтонського договору, що також є основним принципом «колективної оборони» Альянсу. Ця стаття, яка передбачає, що напад на країну-член НАТО означає напад на всі країни шляхом надання колективної оборони. Це призвело до особливого значення з огляду на ризики для безпеки, які виникли протягом 2014 року та які широко розглядалися на саміті НАТО в Уельсі.

У Уельсі країни-союзники здійснили, шляхом прийняття Плану дій (ПАР), необхідні кроки для посилення євроатлантичної безпеки проти загроз зі сходу та півдня території союзних країн. Окрім підтримки України шляхом створення п'яти цільових фондів, країни-члени Альянсу ще раз підтвердили своє зобов'язання підтримувати Афганістан. Так само вони взяли на себе зобов'язання припинити падіння видатків на оборону та їх зростання протягом десятиліття до 2% ВВП і наголосили на важливості зміцнення трансатлантичних зв'язків.

Підкреслюючи важливість політики відкритих дверей НАТО, країни-члени вирішили відкрити інтенсивні переговори з Чорногорією, щоб до 2014 року прийняти рішення про те, чи буде Чорногорія запрошена до вступу в НАТО. Також союзники звернулися до Грузії з розширеним пакетом заходів, спрямованих на підготовку до членства в НАТО.

За обмежений час, євроатлантична безпека та перед загрозами та викликами, що виникають з багатьох напрямків, валлійські зобов'язання були переосмислені та надалі розширені під час Варшавського саміту Альянсу 8-9 липня 2016 року. Слід зазначити що всі рішення, прийняті у Варшаві, мають захисний та прозорий характер передумови, і що вони не спрямовані на посилення напруги в Європі.

У Варшаві країни-союзники знову підтвердили свою прихильність Уельсу збільшити витрати на оборону. У 2015 році, після тривалого періоду занепаду, країни-союзники спостерігали незначне збільшення загальних витрат на оборону. Також країни НАТО взяли на себе зобов'язання посилити свої комп'ютерні мережі в рамках загальних зусиль країн НАТО з метою підвищення еластичності їх реакцій на кібер загрози. Крім того, НАТО взяло на себе командування американською системою протиракетної оборони в Європі для захисту території союзників від ракетних загроз за межами євроатлантичної території.

Оскільки Європейський Союз є унікальним та важливим партнером для НАТО, Альянс та Європейський Союз підписали у Варшаві спільну заяву про партнерство між двома організаціями, спрямоване на активізацію співпраці у таких важливих сферах, як боротьба з гібридними загрозами та морською безпекою. Також країни НАТО підтвердили своє зобов'язання відновити "Місію підтримки" в Афганістані після цього року та продовжувати фінансовий внесок в афганські сили до 2020 року. Країни Альянсу ще раз підтвердили своє зобов'язання допомагати Україні бути незалежною, суверенною країною та твердо зобов'язані демократії та верховенства права, і вони підтримували євроатлантичні прагнення Грузії до інтеграції та обороноздатності Молдови з метою підготовки та протидії тиску з боку закордону та посилення демократичних реформ.

Що стосується Албанії, то вона надає в якості країни пропорційний та істотний внесок як у рамках валлійських зобов'язань, так і в рамках ініціатив Альянсу на північних та південних кордонах. Поряд із своїм залученням до розчарування та запобігання Альянсу, Албанія приділяє більше уваги нашому внеску в прихильність Альянсу до вирішення проблем, що виникають з південної сторони. Таким чином, з 2016 року Албанія вносить військово-морські активи в Егейську місію НАТО, внесок, який було підтверджено на продовження осені 2017 року. Відповідно до зобов'язань НАТО у Варшаві, де рішення союзників було підтверджено, допомагали Афганістану до тих пір, поки це потрібно, Албанія вдвічі збільшила свою конвенцію про війська в "Місії рішучої підтримки",

Саміти останніх років також підкреслювали важливість прихильності Альянсу зміцнювати партнерські стосунки та посилювати можливості безпеки в країнах Близького Сходу та Північної Африки.

На саміті в Брюсселі у травні минулого року НАТО офіційно увійшла до складу Глобальної коаліції за знищення так званої Ісламської держави, тим самим збільшуючи шанси суттєво сприяти цьому вирішальному виклику. Албанія, будучи союзником та учасницею Глобальної коаліції з боротьби з тероризмом, крім свого конкретного внеску в цю коаліцію, зробила конкретні кроки щодо створення Центру вищості для боротьби з явищем іноземних терористичних винищувачів.

2.6.2 Інтеграція Албанії в ЕС

Албанські зусилля щодо вступу до ЄС були значно активізовані і призвели не лише до статусу кандидата в ЄС, а й до рекомендації щодо відкриття переговорів про вступ. Програма албанського уряду на 2017-2021 роки щодо інтеграції в ЄС має на меті якнайшвидше розпочати переговорний процес та укласти основні глави цього незворотного процесу в контексті здійснення європейських прагнень країни. Зовнішньополітичні відомства, націлюють увагу на більш структуровану співпрацю з країнами-членами ЄС. Якість інтеграційного процесу в ЄС безпосередньо пов'язана з регіональними проектами співробітництва. В рамках цих проектів країна прагне до кращого узгодження політичних пріоритетів із наявними фінансовими інструментами. З іншого боку, темпи процесу інтеграції до ЄС також пов'язані з динамізмом албанського дипломатичного представництва у ключових країнах та у ключові моменти. Тому метою албанського уряду буде посилення зовнішньої служби в ключових країнах для прогресу процесу вступу до ЄС. Важливим кроком для інтеграції Албанії в ЄС був «Берлінський процес».

"Берлінський процес" розпочався з Конференції щодо Західних Балкан, яку канцлер Німеччини Ангела Меркель організувала в Берліні 28 серпня 2014 року разом з прем'єр-міністрами, міністрами закордонних справ та міністрами економіки країн Західних Балкан. Було домовлено, що конференція повинна створити рамки на чотири роки, протягом яких учасники продовжуватимуть свої зусилля для досягнення додаткового реального прогресу в процесі реформ, у вирішенні невирішених двосторонніх та внутрішніх питань, а також у досягненні примирення в межах та між ними товариства в регіоні. На конференції було висловлено прихильність та видано керівні принципи для досягнення мети активізувати регіональне економічне співробітництво, особливо стосовно транспортної та енергетичної зв'язку між країнами Західних Балкан та ЄС.

Отже, на сучасному етапі міжнародних відносин Албанія є активним учасником на світовій арені. Албанія є членом НАТО, а також країна намагається вступити до Євросоюзу і її досвід може бути корисним для України в її прагненнях вступу до цих міжнародних організацій.

Розділ 3. Вплив Косовського конфлікту на зовнішню політику Албанії

міжнародне співробіництво політика албанія

Косовський конфлікт більшою мірою можна охарактеризувати як етнонаціональний, де під етнонаціоналізмом розуміється конфлікт між етнічними групами, в який залучена держава. У цьому конфлікті одна з етногруп керується ідеологією націоналізму і вимагає свого політичного визнання в одному з двох можливих видів: політична автономія (аж до створення національної держави) або політичне переважання етногрупи в структурі населення. В обох випадках конфлікт відбувається по етнічній лінії, і виконання вимог однієї із сторін означає зміну державного устрою суспільства.

Дві головні етногрупи складають албанці та серби. Основна проблема між Албанією та Сербією - Косово. Косово є спірною територією між обома сторонами. Хоча Сербія розглядає це як свою невід'ємну частину, Албанія розглядає як країну албанців, яка була заселена там задовго до сербів. Обидві частини мали свою історію в Косові, тому саме зараз Косово було багатоетнічною та полікультурною республікою.

Найближчим часом надії на кращі стосунки вже немає, це залежить від того, як Косово та Сербія дістаються між собою. Зараз Косово та Сербія ведуть переговори, і вони підписали деякі угоди.

Відносини між Албанією та Косово є чудовими та братерськими. Двостороння співпраця керується національним інтересом для поглиблення політичного, економічного, соціального та культурного взаємозв'язку, а також для активізації інтеграційного процесу до Європейського Союзу, як основного об'єднавчого проекту албанського простору на користь його миру, стабільності та процвітання.

Перше спільне засідання двох урядів (G2G), яке відбулося в Призрені 11 січня 2014 року, поклало початок новій главі у відносинах між Албанією та Косово, оскільки це є віхою для всебічного розвитку обох країн та країн весь албанський простір. Підписавши Спільну декларацію про стратегічне партнерство та співробітництво, міжурядовий діалог та дії були ще більше посилені та активізовані, таким чином, спрямовані на матеріалізацію взаємної стратегічної політики та покращення якості життя наших громадян.

У Призрені було підписано дві додаткові угоди:

1. Рамкова угода між Радою міністрів Республіки Албанія та урядом Республіки Косово про співпрацю у просуванні та сприянні торгівлі, підписана 11.01.2014 р. Та набуває чинності 11.03.2015.

2. Угода про співробітництво між Міністерством транспорту та інфраструктури Республіки Албанія та Міністерством транспорту та інфраструктури Республіки Косово у галузі транспорту та інфраструктури, підписана 11.01.2014 р. Та набула чинності з тієї ж дати.

Друге Спільна нарада (G2G), що відбулися 23 березня 2015 року в Тірані, дали огляд досягнень , що випливають з наради Prizreni, висвітлили проблеми і заохочувати кращі практики в галузях співробітництва , які будуть широко поширене і в інших областях взаємного відсотки. В основному зустріч була зосереджена на:

? Посилення економічно-комерційного співробітництва

? Посилення співпраці у сферах безпеки, внутрішнього та прикордонного контролю

? Посилення співпраці у сферах вищої освіти та наукових досліджень; Мета спільної організації навчання албанської мови та культури в діаспорі та серед людей, які проживають за кордоном.

Під час зустрічі G2G було підписано 11 угод, меморандумів та протоколів про співпрацю, а також Спільну декларацію у сфері регіонального розвитку на кордонах пропуску Албанія-Косово.

У дусі Спільної декларації про співробітництво та стратегічне партнерство Міністерство закордонних справ створило робочу групу під головуванням заступника Міністра, яка буде займатися координацією та динамікою виконання завдань, що випливають з другої Спільної зустрічі 23 березня го , а також подальші кроки щодо підготовки до наступного засідання. Підписавши Протокол про імплементацію Угоди про сприяння та сприяння торгівлі, ми зробили великий стрибок, надаючи стимули до відкритого ринку, без бар'єрних бар'єрів.

Угоди, підписані в Тірані, також включають співпрацю у сферах безпеки, внутрішнього контролю, а також прикордонного контролю. Крім усього іншого, вони спрямовані на значне скорочення очікування довгих черг на прикордонних пунктах пропуску. Культура та культурна спадщина - одна з наших взаємних тем. У цій галузі вже створена добра традиція спільних проектів з метою посилення співпраці між двома країнами у наступних програмах: "Дні албанської культури в діаспорі", а також створення спільних "культурних центрів у діаспорі"

Крім того, ми розширили хороший досвід роботи в галузі освіти, науки, тощо. В результаті нашої спільної роботи, нам вдалося добитися уніфікації навчальних програм Framework для Університетської освіти і основні навчальні програми довузівської освіти. Тим часом обидві країни заклали основу спільної домовленості щодо забезпечення можливості викладання албанської мови в діаспорі.

У 2014 році обсяг торгів з Косово становив 176,78 мільйонів євро або на 17,8 мільйона більше, ніж у попередньому році, таким чином, приріст на 11% на рік. Експорт албанців у Косово відзначився на 15%, досягнувши значення 134,1 млн євро порівняно зі 116,1 млн. У 2013 році. Загалом вони складають 7,3% албанського експорту.

В даний час в Албанії працює 649 підприємств з Косова; однак вартість інвестицій залишається низькою, 13,2 млн євро або 0,46% від загальної вартості прямих іноземних інвестицій (ПІІ). У зв'язку з цим потрібно ще багато зробити.

Участь Косово в регіональних ініціативах та організаціях та його мета збільшити кількість міжнародних визнань, як у двосторонньому, так і в багатосторонньому рамках, є додатковою цінністю для інвестицій для миру та безпеки в нашому регіоні та за його межами. Албанія продовжить підтримувати Косово у його прагненні. Тим часом прогрес наших країн на шляху до інтеграційних процесів в Європейський Союз є ще одним напрямком співпраці та взаємодії.

Отже, доля Албанії багато в чому залежить від результатів вирішення косовської проблеми. Це буде мати немало важливе значення для її політичної та економічної стабільності і налагодження зовнішньоекономічних зв'язків.

Висновки

На історичній сцені албанці з'являються у ХІ столітті і з того часу вони демонструють високу ступінь мобільності, що викликано натиском чужинців, так і способом життя і демографічними показниками.

Албанія - стратегічна країна для безпеки, миру та процвітання на Балканах, Середземномор'ї та Європі.

Географічне положення регіону, стратегічні інтереси якого є головним сполучним мостом між Сходом і Заходом, буде підкріплено новою динамікою, яка зробить його інтеграцію більш швидкою, важливою для самої Європи, а перспектива Балканів, як нового центру розвиток економіки та зайнятості також сприятиме ЄС перед викликом, який є як політичним, так і економічним.

Албанія та Україна не є стратегічними партнерами, проте варто зауважити, що між країнами щорічно зростає товарообіг, а це в свою чергу свідчить про те, що Україна готова до інтенсифікації відносин, поглиблення політичного діалогу та обговорення питання вільної торгівлі з Албанією. Двостороннім відносинам між Республікою Албанія та Україною притаманний загалом спокійний характер, без агресивних випадів один проти одного.

В останні роки балканська геополітика збагатилася новими реаліями. Нова держава Косово довела, що його незалежність була правильним рішенням, яке забезпечує довгостроковий мир і стабільність у регіоні. Визнання Косова 111 країнами - це незворотна реальність. Варто згадати, що доля Албанії багато в чому залежить від результатів вирішення косовської проблеми. Це буде мати немало важливе значення для її політичної та економічної стабільності і налагодження зовнішньоекономічних зв'язків.

...