Відносини Європейського Союзу з курдськими групами в Іраку та Сирії в 2003-2018 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відносини Європейського Союзу з курдськими групами в Іраку та Сирії в 2003-2018 рр.

Корчинський М.В.

Аспірант кафедри міжнародних відносин Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, Україна)

Summary

Korchynskyi M.V.

PhD student, International Relations Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University (Ivano-Frankivsk, Ukraine)

RELATIONS OF THE EUROPEAN UNION WITH KURDISH GROUPS IN IRAQ AND SYRIA IN 2003-2018

Key words: The European Union (EU), the Kurdistan Region of Iraq (KRI), the Democratic Union Party (PYD), the People's Defense Units (YPG), kurds, Iraq, Syria.

Анотація

В статті розглядаються відносини між Європейським Союзом і курдами в Іраку та Сирії в 2003-2018 роках. Аналізується характер і особливості зовнішньополітичних підходів ЄС до курдських груп в обох країнах. Визначаються відмінності у відносинах Європейського Союзу з Курдистанським регіоном в Іраку та PYD/YPG в Сирії. Встановлюються причини відмінностей політики ЄС щодо іракських та сирійських курдів. Коротко розглядаються зовнішньополітичні підходи окремих країн-членів Європейського Союзу щодо курдів в Сирії та Іраку.

Ключові слова: Європейський Союз (ЄС), Курдистанський регіон Іраку (КРІ), партія «Демократичний Союз» (PYD), загони народної самооборони (YPG), курди, Ірак, Сирія.

Постановка проблеми

курд євросоюз зовнішньополітичний ірак сирія

Європейський Союз (ЄС), який знаходиться безпосередньо поруч з Близьким Сходом, залишається вразливим перед наслідками значних політичних змін, проблем чи конфліктів в близькосхідному регіоні. Однією із нагальних проблем сучасного Близького Сходу, яка в 2003-2018 рр. залишалася важливим чинником політичного порядку денного регіону, є курдське питання. Багатоаспектне та складне питання самовизначення і політичних прав курдів, найбільшого бездержавного народу, розділеного кордонами регіональних держав - Туреччини, Іраку, Сирії та Ірану, має високий конфліктний потенціал для регіональної і міжнародної безпеки. В період 2003-2018 рр. актуалізація курдської проблеми зумовлювалися двома факторами - війною в Іраку в 2003 р. та триваючою міжнародною військовою кампанією проти «Ісламської держави» (ІД). Унаслідок військової операції США в Іраку на державному рівні була закріплена широка автономія курдів - Курди- станський регіон Іраку (КРІ), що стало найбільшим курдським досягненням і каталізатором регіональних політичних змін та занепокоєння для сусідніх Туреччини, Сирії та Ірану, в яких проживали значні курдські громади. Під час міжнародної військової каманії по боротьбі проти «Ісламської держави» в Іраку і Сирії в 2014-2018 рр. саме групи іракських та сирійських курдів зарекомендували себе найефективнішою сухопутною силою проти терористів, що допомогло їм заручитися зовнішньою підтримкою та інтесифікувати відносини з багатьма міжнародними акторами, зокрема з ЄС.

Європейський Союз неодноразово стикався з курдським чинником в контексті відносин з країнами (Туреччина, Ірак, Сирія), де проживали курдські меншини, враховуючи його вплив на їх внутрішню і зовнішню політику. Більше того, курдське питання нерідко перепліталося і з актуальними питаннями безпеки, що були та залишаються серед пріоритетів країн ЄС. Зростання регіональної ролі курдських груп в Іраку (з 2003 р.) та пізніше в Сирії (з 2014 р.) зумовлювали потребу для Європейського Союзу в розвитку відносин з ними, а відповідно і в формуванні зовнішньополітичних підходів чи стратегії щодо курдів. Загалом протягом 20032018 рр. країни ЄС підтримували відносини з КРІ та почали встановлювати контакти з сирійськими курдами. Проте, незважаючи на етнічну спорідненість, та враховуючи історичні обставини, різний офіційний статус курдського населення в Іраку і Сирії, регіональні політичні розклади, відносини Європейського Союзу з іракськими і сирійськими громадами курдів відрізнялися своєю специфікою, масштабом та динамікою. Тому особливості, відмінності та причини таких відмінностей в зовнішньополітичних підходах ЄС до курдів в Іраку і Сирії потребують детальнішого розгляду.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

показав певний інтерес до питання відносин ЄС з іракськими та сирійськими курдами серед іноземних дослідників, поміж яких можна виокремити наступних авторів: Н. Мосакі, К. Їлдіз, О.Бенгіо, К. Палані, Д. Ала'Алдін, С. Керсосімо, Л. Брьокер. Проте необхідно звернути увагу на те, що найповніше та найбільше досліджувалися зв'язки Європейського Союзу і його окремих держав-членів саме з курдами в Іраку. В цьому контексті можна відмітити монографію Н. Мосакі. Водночас існує брак наукових праць щодо відносин європейських країни з сирійськими курдами, особливо їхніх контактів у період 2003-2014 років. Останнім часом, однак, з'явилися нові розвідки з проблематики відносин Європейського Союзу і курдів в Сирії, зокрема щодо ролі курдського чинника в сучасній без- пековій та зовнішній політиці ЄС в регіоні Близького Сходу. Це пов'язано, перш за все, з актуалізацією і зростанням ролі курдського питання в Сирії та в близькосхідному регіоні загалом, а відповідно і ростом наукового інтересу до цього питання.

Невирішені частини проблеми

Питання відносин Європейського Союзу і окремих держав-чле- нів ЄС з Іракським Курдистаном є досить широко висвітленим в роботах науковців. Саме на зовнішніх контактах і зв'язках ЄС з курдами в Іраку концентрують свою увагу іноземні дослідники. Натомість відносини Європейського Союзу з сирійсь- кими курдами залишаються малодослідженими, навіть незважаючи на зростання зацікавленності до цієї теми на тлі сучасних подій в регіоні Близького Сходу. Загалом, дослідження питання взаємин ЄС з курдськими громадами в Іраку та в Сирії є несисте- матизованим, і окрім того потребує детальнішого вивчення та аналізу.

Метою статті є розгляд і аналіз характеру, особливостей та відмінностей у відносинах Європейського Союзу з курдськими групами в Іраку та Сирії в 2003-2018 роках.

Викладення основного матеріалу

Відносини ЄС з іракськими курдами. Протягом 2003-2018 рр. відбулася поступова зміна зовнішньополітичних акцентів для Європейського Союзу в курдському питанні. Спочатку курдський чинник в зовнішніх відносинах країн Європейського Союзу проявлявся переважно в контексті дебатів про вступ Туреччини до ЄС та пов'язувався з «проблемами міграції та нерегулярними рекомендаціями щодо культурних прав» турецьких курдів [1, с.89-90]. Внаслідок війни в Іраку в 2003 р. та переконфігурації Іракської держави автономний Курдистанський регіон Іраку згодом став невід'ємною частиною регіональної політики, який було важко ігнорувати [2, с.68].

На відміну від загалом стриманої критики ЄС на адресу Анкари щодо порушення прав турецьких курдів, Європейський Союз дотримувався зовсім іншого підходу у відносинах з іракськими курдами [1, с.137]. Наприклад, країни-члени та інституції ЄС неодноразово різко засуджували репресивну політику режиму С.Хусейна щодо свого курдського населення [3, с.146]. Більшій свободі дій стосовно іракських курдів сприяв офіційно закріплений автономний статус Іракського Курдистану в конституції Іраку від 2005 р., та менший ступінь важливості Іраку для зовнішньої політики Європейського Союзу в порівнянні з Туреччиною.

Ще в другій половині 1990-х рр. іракські курди розгорнули активну дипломатичну діяльність в Європі, відкривши своє представництво при ЄС в Брюсселі з відділеннями при Раді Європи, Європейському Парламенті та інших євроструктурах [3, с.146]. Лідери Курдистанського регіону Іраку прагнули розвивати відносини з Європейським Союзом, щоб інтернаціоналізувати питання складного становища курдів в Іраку та диверсифікувати свої зовнішньополітичні контакти, дещо послабивши політичний вплив США. Саме Вашингтон відігравав «монопольну» роль у формуванні зовнішньополітичного порядку денного щодо Іраку та іракських курдів [3, с.148].

В 2002 р. із наближенням воєнної операції США в Іраку, проведення якої підтримували в КРІ, лідери іракських курдів М.Барзані і Д.Талабані активізували свою дипломатичну діяльність та провели серію зустрічей з чиновниками ЄС і керівниками деяких країн-членів Європейського Союзу, зокрема з Верховним представником ЄС із спільної закордонної політики та політики безпеки Хав'єром Соланою та з прем'єр-міністром Великої Британії Тоні Блером [3, с.148]. Активізація зовнішньополітичної роботи представників курдської автономії в Європі була спрямована на те, щоб заручитися політичною підтримкою ЄС на тлі майбутньої американської інтервенції до Іраку та в післявоєнний період. Проте, іракська воєнна кампанія США не мала одностайної підтримки серед країн Європейського Союзу - Німеччина (ФРН) і Франція були налаштовані проти планів Вашингтона. Велика Британія, натомість, підтримувала свого американського союзника. Така позиція Берліната Парижа викликала жорстку критику лідерів Іракського Курдистану, які були зацікавлені в поваленні режиму С.Хусейна [3, с.148-149].

Новий етап у відносинах між ЄС та іракськими курдами розпочався з 2007 р., коли найбільші кра- їни-члени Європейського Союзу почали відкривати консульства в столиці Іракського Курдистану - місті Ербіль. В 2007-2008 рр. були відкриті дипломатичні представництва Великої Британії, Франції та ФРН [3, с.151-150]. Відкриття консульств європейських країн в КРІ здійснювалося за погодженням уряду Іраку і без використання назви курдської автономії.

Активізація європейців ознаменувала визнання країнами ЄС факту зростання ролі Іракського Курдистану у внутрішньополітичному житті Іраку. Незважаючи на інтенсифікацію європейсько- курдських контактів, масштаб залучення Європейського Союзу в «курдські справи» в Іраку був незначним. Н.Мосакі стверджував, що ЄС у своїх відносинах з Іракським Курдистаном «зробив ставку на м'яке проникнення, використовуючи гуманітарні, освітні та економічні заходи», водночас, уникаючи свого залучення до політичної чи військової сфери [3, с.153]. Економічні інтереси країн ЄС в КРІ фокусувалися здебільшого на розробці нафтових родовищ курдської автономії. Проте європейсько-курдська співпраця в нафтовій галузі викликала критику центральної влади Іраку. Багдад наполягав натому, що контроль та юрисдикція над усіма енергетичними ресурсами курдської автономії, як і право укладати договори щодо розробки нафтових родовищ, належить виключно центральній владі [4].

В 2014 р. важливість європейсько-курдських відносин зросла на тлі дестабілізації внутрішньополітичної та безпекової ситуації в Іраку, спричинену захопленням іракських міст «Ісламською Державою», яке супроводжувалося паралічем державних структур і суперечкою між центральною владою та Регіональним урядом Курдистану. Фактичний крах Іраку і проголошення «ісламського халіфату» на його територіях, могли обернутися важкими наслідками для Близького Сходу та його сусідів і стали справжніми безпековими та зовнішньополітичними викликами для ЄС [5].

Єдиною локальною силою, здатною протистояти «навалі» «Ісламської Держави» в Іраку, були воєнізовані загони курдів «пешмерга», які, однак, потребували матеріально-технічної та фінансової підтримки. Країни ЄС не бажали застосовувати свої сухопутні війська в Іраку, натомість були готові співпрацювати з місцевими групами в зоні бойових дій, надати їм озброєння, авіаційну підтримку та здійснювати їхнє військове навчання. Тобто, один із основних елементів європейської стратегії боротьби з «Ісламською Державою» в Іраку полягав у залученні місцевого партнера або «проксі», як головної бойової сили проти джихадистів. В цьому контексті Європейський Союз здійснив «логічний крок» та вирішив підтримати іракських курдів, вра-

ховуючи військову ефективність загонів «пешме- рги», а також їхню світську ідеологію та тривалі зв'язки з європейцями [6].

Хоча на засіданні Ради ЄС не вдалося виробити спільної позиції щодо надання іракським курдам зброї, проте було погоджено, що таке рішення прийматиметься «відповідно до можливостей та національного законодавства держав-членів (ЄС) та за згодою державних органів Іраку» [7]. Тобто кра- їни-члени ЄС мали самостійно приймати рішення про постачання озброєнь курдським «пешмерзі» в координації з Багдадом. Отже, вирішення питання щодо рівня, обсягу і характеру допомоги КРІ делегувалося із загальноєвропейського на національний рівень. Країни ЄС по-різному підходили до питання підтримки Іракського Курдистану проти «Ісламської Держави» в Іраку, відповідно до свої інтересів, можливостей і засад зовнішньої політики. Серед держав Європейського Союзу найбільшу та найактивнішу допомогу Курдистанському регіону Іраку в протистоянні ІД надавали: Німеччина (ФРН), Франція та Велика Британія.

ФРН, наприклад, надавала техічну і гуманітарну допомогу КРІ, направила воєнних інструкторів для тренування «пешмерга» та постачала зброю [8]. Рішення Німеччини восени 2014 р. надати зброю Ербілю відображало серйозну зміну в німецькій зовнішній політиці, яка раніше відкидала будь-яку можливість постачання озброєння в зони військових конфліктів [9]. Військово-повітряні сили (ВПС) Німеччини надавали виключно логістичну підтримку партнерам в рамках операцій глобальної коаліції проти «Ісламської Держави» в Іраку. Крім того, в 2014-2018 рр. КРІ неодноразово відвідувала міністр оборони ФРН, Урсула фон дер Ляєн та почергово тодішні міністри закордонних справ Франк- Вальтер Штайнмайєр і Зігмар Габрієль [10;11;12]. Президент Курдистанського регіону Іраку Масуд Барзані також зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель під час Мюнхенської конференції з безпеки в лютому 2015 року [13].

Активно підтримували сили курдських «пешмерга» інші потужні європейські учасники глобальної коаліції проти ІД - Франція та Велика Британія [14;15]. Франція безпосередньо здійснювала бойову авіаційну підтримку загонів іракських курдів, постачала їм зброю і надавала гуманітарну допомогу [16]. Колишній французький президент Франсуа Олланд і тодішній міністр оборони Жан-Ів Ле Дріан також неодноразово відвідували КРІ в 20142017 роках [17;18]. Під час своєї поїздки в 2014 р. Франсуа Олланд став першим керівником іноземної держави, який здійснив візит до курдської автономії після атак «Ісламської Держави» в Іраку [19].

Великої Британії задіяла свої ВПС спочатку в гуманітарних місіях на півночі Іраку, але унаслідок інтенсифікації бойових дій, приєдналися до коаліційних авіаударів по позиціях бойовиків [20]. Британські військові інструктори в рамках програми «навчання та озброєння» (train and equip programme) для бійців «пешмерги», навчали їх ви- бухо-технічній справі [21].

Поставки амуніції та тренувальні місії здійснювали також Італія, Нідерланди, Швеція, Угорщина та Чехія. Бельгія зосередилася на гуманітарній допомозі курдській автономії.

Деякі європейські експерти вказували на необхідність доповнити воєнну підтримку КРГ та центрального уряду Іраку фінасовою допомогою, зважаючи на наявність в Брюсселя розробленої схеми ма- крофінансової допомоги (МФД) країнам, що не є членами ЄС і зіткнулися із серйозними проблемами в платіжному балансі [22].Фінансові проблеми Іракського Курдистану були викликані витратами на утримання великої кількості тимчасово переміщених іракців та сирійських біженців на своїй території, війною з ІД та падінням цін на нафту - основного джерела наповнення бюджету автономії [22]. ЄС, зрештою, почав розглядати можливість надання засобів Регіональному уряду Курдистану та іракському уряду для відновлення фінасової стабільності. Однак, така підтримка Європейського Союзу обумовлювалася здатністю Ербіля і Багдада подолати свої розбіжності, зокрема щодо розподілу і продажу нафто-газових ресурсів. Окрім того, в «Регіональній стратегії ЄС для Сирії і Іраку, а також загрози ІДІЛ/Даіш», прийнятій 16 березня 2015 р., зазначено, що політична криза і криза безпеки в Іраку, в основі яких лежать міжконфесійні протиріччя та суперечки між курдською регіональною адміністрацією і центральною владою, «мають бути врегульовані, щоб перемогти ІДІЛ/Даїш і досягти довгострокову стабільність» в державі [23].

Проте, наміри адміністрації КРІ, провести консультативний референдум про незалежність 25 вересня 2017 р. стали серйозною перешкодою для подальшої військової та фінансової підтримки іракських курдів з боку країн ЄС [24]. Відцетрові настрої курдів з занепокоєнням і несприйняттям зустріли в Брюсселі та європейських столицях, оскільки суперечили стратегічним цілям Європейського Союзу в Іраку. Будь-які дії іракських курдів спрямовані на суверенізацію свого регіону провокували гострий конфлікт з владою Іраку, неодмінно послаблюючи обидві сторони і «відвертали увагу від критичного питання боротьби з ІД», підриваючи зусилля ЄС та США, спрямовані на боротьбу проти джихадистів [25]. Окрім того, територіальна цілісність і непорушність кордонів, як гарантія стабільності Близького Сходу, залишалися керівними приципами регіональної політики Європейського Союзу. Тому ЄС виступав проти планів відділення курдських груп в певних близькосхідних країнах. Так, Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і питань безпеки Феде- ріка Могеріні заявила, що «ЄС не підтримує будь- яку сепаратистську політичну програму для курдів - чи то в Туреччині, чи в Іраку, чи в Сирії» [26]. Зі свого боку, офіційні представники окремих держав- членів ЄС закликали керівництво курдської автономії до узгодження питання проведення будь-якого референдуму з центральною владою в Багдаді та виступили проти «несвоєчасної зміни кордонів на Близькому Сході» [27;28;29].

Після проведення курдського референдуму 25 вересня 2017 року Ірак поринув у гострий політичний конфлікт між КРІ та цетральним урядом. Багдад відповів на плебісцит курдів операцією іракських сил безпеки в жовтні-листопаді 2017 р., в результаті якої уряд Іраку повернув собі контроль над спірними територіями на півночі країни, які утримувалися курдськими «пешмерга» з 2014 року.

Водночас негативна позиція країн ЄС щодо курдського референдуму та їхнє невтручання в збройне протистояння між Ербілем та Багдадом, викликали незадоволення і розчарування серед населення курдської автономії Іраку, а також спричинили внутрішні дебати в європейських країнах [30;31;32].

Враховуючи можливі негативні наслідки послаблення Іракського Курдистану і конфлікту між курдами та центральною владою Іраку, ЄС був зацікавлений в переведенні протистояння в політично-дипломатичне русло [33;34]. Подальша деескалація напруги у відносинах між курдською автономією та урядом Іраку в першій половині 2018 р. стала позитивним сигналом. На фоні оголошеної перемоги над «Ісламською Державою» в Іраку, основний фокус зовнішньополітичної уваги ЄС зосередився на питанні політичної стабілізації Іракської держави [35]. 22 січня 2018 р. Рада Європейського Союзу прийняла нову «Стратегію ЄС для Іраку», згідно якою налагодження двостороннього діалогу між Ербілем і Багдадом та «забезпечення стабільних і взаємовигідних тривалих відносин», були визначені серед основних цілей європейського співтовариства [36].

Відносини ЄС з сирійськими курдами. До 2004 р. сирійські курди вважалися найменш політично активними серед своїх співплемінників в Іраку, Туреччині та Ірані, і залишалися на периферії міжнародної уваги. Формуванню дієвого і помітного руху курдів в Сирії перешкоджали географічна ізольованість трьох курдських анклавів одне від одного, відсутність досвіду та історичних прецедентів самоврядування чи боротьби за національні права, політична фрагментація, а також орієнтація на курдські політичні організації в Іраку і Туреччині, що відвертало увагу від розбудови власного руху, та жорсткий контроль і політика сирійського режиму [37].

Досягнення курдів в Іраку після повалення режиму С.Хусейна надали імпульсу курдським громадам в сусідній Сирії, спричинивши сплеск національних почуттів. Заворушення в сирійському місті Камішлі в березні 2004 р. перетворили курдський чинник на важливе питання державної стабільності та внутрішньополітичних дискусій в Сирії. В цей же період відбувається зростання міжнародної уваги до питань прав людини, що не оминуло і си- рійську громаду курдів, представники якої почали дедалі частіше проводити демонстрації з метою покращення своїх прав та акції солідарності з іракськими курдами [38].

Проте Європейський Союз не приділяв значної уваги питанню курдського населення в Сирії, оскільки його пріоритетом були відносини з Дамаском. На відміну від США, що звинувачували режим Башара Асада в підтримці тероризму та зараховували Сирійську державу до «осі зла», Європа застосовувала конструктивніший підхід до Сирії - використовувала тісніші відносин та перемовини щодо Угоду про асоціацію як засоби для вирішення гострих питань, зокрема і щодо прав людини [39, с.77]. Європейський Союз обмежився критикою Дамаска щодо його ставлення до курдського населення, позбавленого сирійського громадянства, а також висловив занепокоєння з приводу серйозних порушень прав людини, які відбулися під час придушення курдських заколотів у Камішлі та сусідніх районах [39, с.81].

Протягом 2005-2007 рр. в Парижі відбулося два з'їзди партій та організацій сирійських курдів. Перша конференція, яка стосувалася вирішення «курдської проблеми» в Сирії, була проведена в грудні 2005 року. 16 березня 2007 р. відбувся інший з'їзд представників політичних партій курдів в Сирії, скликаний для просування ідеї створити об'єднаний політичний проект. Ці форуми завершилися без будь-яких практичних результатів [39, с.129].

На тлі загострення громадянської війни в Сирії курдська партія «Демократичний союз» (PYD) та її бойове крило - «Загони національної оборони» (YPG) та їх «Загони жіночої самооборони» (YPJ) в 2012 р. заповнили вакуум влади і безпеки в курдських анклавах на північної Сирії, залишених сирій- ськими силами безпеки. Вперше в історії сирійської держави на її території виникла система курдського самоврядування, що стала відомою під назвою «Ро- джава». Однак, тоді політична динаміка в курдських районах на півночі Сирії знаходилася поза сферою зовнішньополітичних інтересів Європейського Союзу.

Позиція міжнародної спільноти щодо сирійсь- ких курдів почала змінюватися в 2014 році, коли загони YPG-YPJ зарекомендували себе вмілими супротивниками «Ісламської Держави» та заручилися підтримкою США. Такий перебіг подій спричинив посилення регіональних позицій сирійських курдів та їх часткову міжнародну легітимізацію як основної локальної бойової потуги та партнера в зоні бойових дій проти ІД. Оскільки, основний акцент міжнародної підтримки в Сирії робився на боротьбі з «Ісламською Державою», а розрізнені й ненадійні групи сирійської опозиції переважно воювали з силами Башара Асада, зосереджені на війні з джихадистами сирійські курди стали основними беніфіці- арами іноземної допомоги, починаючи з 2014 року.

Поворотною подією, яка привернула міжнародну увагу до сирійських курдів став запеклий бій YPG-YPJ з переважаючими силами «Ісламської Держави» в оточеному джихадистами місті Кобані, яке тривало з 15 вересня 2014 по 15 березня 2015 року. Битва за Кобані стала першою знаковою поразкою ІД і символом героїзму курдського народу. Саме під час цього бойового зіткнення, США вперше підтримали сили сирійських курдів авацій- ними ударами, започаткувавши тактичну співпрацю з YPG-YPJ проти «Ісламської Держави» в

Сирії. Водночас з військовими успіхами PYD здійснювала й інші зусилля, спрямовані на залучення ще більшої міжнародної підтримки, зокрема з боку Європи, позиціонуючи себе як демократичну і плюралістичну партія, яка допускає до самоврядування в Роджаві інші фракції сирійських курдів, а також різні етнічні та релігійні групи.

Проте, незважаючи на тактичну зацікавленість в співпраці з сирійськими курдами проти ісламістського радикалізму в Сирії, PYD та YPG переважно ігнорувалися як на загальному рівні ЄС, так і на рівні більшості його держав-членів. Європейський Союз офіційно утримувався від підтримки і прямих контактів з провідною фракцією сирійських курдів [40]. Такий обережний підхід європейців зумовлювався наступними причинами:

1. Пріоритет державної цілісності і непорушності кордонів Сирії, в контексті якого одностороннє проголошення курдської автономії в північних районах Сирії вважалося загрозою єдності країни [23]. Більше того, курдське населення Сирії не мало визнаного державою статусу меншини чи самоврядування, як у випадку з Курдистанським регіоном Іраку. Тому, наприклад, в «Регіональній стратегії ЄС щодо Сирії та Іраку, а також загрози ІДІЛ/Даіш» (2015 р.) і «Стратегії ЄС щодо Сирії» (2017 р.) не згадувалися ні сирійські громади курдів, ні PYD чи YPG, попри важливу роль останніх в протистоянні «Ісламській Державі» [23;41]

2. PYD і YPG є «темними конячками» для Європейського Союзу або «невідомим змінним» у майбутній конфігурації післявоєнної Сирії. Враховуючи те, що сирійські громади курдів в силу багатьох причин перебували поза увагою Європи, політичні процеси в курдських анклавах в Сирії залишалися моловивченими, а тому часто незрозумілими для європейських спостерігачів та політиків.

3. Наявність спірних зв'язків PYD з режимом Б.Асада, якого ЄС вважає відповідальним за розгортання громадянської війни в Сирії та створення умов для підйому «Ісламської Держави» [23]. Ці зв'язки були скоріше тактичними і зумовлювалися певним співпадінням інтересів сирійського режиму та курдів. PYD-YPG і режим Б.Асада дотримувалися неофіційного нейтралітету, а їхніми спільними противниками були Туреччина і протурецькі антирежимні групи.

4. Непримиренна позиція Туреччини щодо PYD-YPG. Анкара вважала партію сирійських курдів «Демократичний Союз» та «Загони націнальної оборони» відгалуженням Робітничої партії Курдистану (PKK), основної терористичної загрози національній безпеці Туреччини. PKK була також визнана терористичною організацією і Європейським Союзом. З огляду на це, контакти з PYD-YPG могли привести до суперечок з Турецькою Республікою. Більше того, Анкара є цінним партнером Європейського Союзу і стороною важливої міграційної угоди 2016 року. В цьому контексті примітною є позиція ФРН, яка була ініціатором і найбільшим прихильником угоди з Туреччиною щодо мігрантів. Німеччина зосередилася на допомозі виключно іракським курдам, тому що навряд чи бажала ризикувати німецько-турецькими відносинами і зокрема міграційною угодою [26].

5. Напружені відносини PYD з Національною коаліцією сирійських революційних і опозиційних сил (SOC), яка користувалася європейською підтримкою та розглядалася стороною майбутнього політичного врегулювання у Сирії. ЄС не хотів щоб курдський «Демократичний Союз» долучався до міжнародних переговорів як окремий учасник, послаблюючи цим позиції сирійських опозиційних груп. Тому Єропейський Союз, як і США, ветували участь PYD в будь-яких міжнародних переговорних платформах щодо стратегії боротьби з «Ісламською Державою» чи вирішення Сирійської кризи [42, с.42].

Але враховуючи єфективність PYD-YPG у боротьбі проти ІД, Брюссель все ж таки не визнавав їх терористичною організацією попри тиск Анкари. Окрім того, лідер партії PYD Саліх Муслім безперешкодно відвідував країни ЄС [40]. Зі свого боку, країни-члени Європейського Союзу могли дотримуватися інших підходів щодо сирійських курдів, що визначалися, перш за все, їхніми державними інтересами. Переважна більшість країн ЄС утримувалася від залучення до прямої підтримки курдів в Сирії.

Франція залишається єдиною державою Європейського Союзу, яка напряму надавала військову підтримку курдам в Сирії. В Сирії Франція підтримувала Демократичні сили Сирії (SDF) - курдсько- арабський альянс, основним компонентом якого були YPG. SDF отримували французьку зброю і проходили навчання під керівництвом французьких військових радників та інструкторів [43 ;44]. Готовність розмістити французьких військових на території Сирії, на думку дослідника Марка Пьєріні, пояснювалася завданням керівництва Франції продемонструвати своїм громадянам реальну боротьбу з ІД, після масштабних терактів в Парижі 13 листопада 2015 року [45,c.14]. Тодішній президент

Франції Франсуа Олланд також двічі приймав лідерів PYD і YPG в Парижі в 2015 та 2017 роках [46;47].

Контакти французів з сирійськими курдами цілком природньо викликали напругу в французько- турецьких відносинах, яка згодом вилилась в пуб- лічий конфлікт між президентами Франції та Туреччини - Е.Макроном та Р.Т.Ердоганом в березні 2018 року [48].

Суперечка між французьким та турецьким президентами відбулася на тлі військової операції турецької армії «Оливкова гілка» проти курдських сил в Афріні на північному-сході Сирії. Інтервенція Анкари викликала стурбованість серед країн ЄС, зокрема через ускладнення безпекової і гуманітарної ситуації на півночі Сирії [49]. Насторожувала й загальна антикурдська спрямованість військової кампанії Туреччини. Французько -турецька суперечка та занепокоєння європейських країн діями Ан-

32 кари стали виявом ширших розбіжностей між Європейським Союзом і Турецькою Республікою. Так, на думку авторів дослідження «Turkey and the European Union: Conflicting Policies and Opportunities for Cooperation», Іституту дослідження Близького Сходу (MERI) саме відмінні концепції і поляризовані безпекові пріоритети ЄС та Туреччини в Сирії, ускладнювали європейсько-турецькі відносини між Анкарою та Брюсселем [50, c.5]. Пріоритетна ціль Європейського Союзу в Сирії - знищення ІД. Одним з основних інструментів досягнення цієї мети є курдські загони YPG. Натомість, Анкара вважає останніх своїм стратегічним ворогом через їхні зв'язки з РКК [50, c.21]. Різні позиції щодо ролі курдських груп в питанні боротьби з «Ісламською Державою» в Сирії є потенційними точками напруги між ЄС і Турецькою Республікою, що можна спостерігати на прикладі французько-турецьких відносин.

Фактично, простежується наступне: ЄС обрав обережний підхід щодо підтримки курдських груп в Сирії у війні з ІД, значною мірою через небажання ускладнити відносини з Турецькою Республікою, яка сприймає курдські воєнізовані загони як терористичну загрозу. Зі свого боку, Туреччина намагається мінімізувати «курдську загрозу» на півночі Сирії, шляхом проведення транскордонних військових операцій. Такі дії Анкари відволікають курдські загони YPG від війни з «Ісламською Державою» і погіршують безпекову ситуацію, шкодячи інтересам ЄС в Сирії. Всупереч намаганням ЄС уникнути зайвих проблем у своїх відносинах з Туреччиною через сирійських курдів, курдський чинник, однак, залишається потенційною точкою напруги між Брюсселем і Анкарою саме з огляду на дії останньої в північній Сирії.

Висновки та пропозиції: В 2003-2018 рр. курдське питання відігравало помітну роль в регіональній політиці Європейського Союзу на Близькому Сході. Якщо раніше курдський чинник переважно проявлявся довкола питання прав курдів в контексті відносин ЄС з Турецькою Республікою, то пізніше почала зростати роль відносин з Іракським Курдистаном та курдськими групами в Сирії. Актуальність курдського питання для політики країн ЄС в близькосхідному регіоні зумовлювалася війною в Іраку (2003 р.) та пізніше міжнародною кампанією проти «Ісламської Держави», яка стала справжнім викликом для зовнішньої та безпекової політики Європи. Курдські фракції в Іраку і Сирії стали основними сухопутними силами в боротьбі проти поширення джихадистської загрози та, відповідно, одним із основних інструментів боротьби з експансією ІД. Проте, незважаючи на значну роль курдів в протистоянні терористам як в Іраку так і в Сирії, зовнішньополітичні підходи Європейського Союзу щодо курдських груп відрізнялися. Більшою європейською підтримкою та визнанням користувалися іракські курди, напротивагу основним акторам курдської полтичної сцени в Сирії - PYD іYPG. На це впливав ряд причин, основними серед яких були іс- торичниий досвід відносин з іракськими та сирійськими громадами курдів, їх політичний статус в обох країнах, дієздатність державних структур в Іраку та Сирії, і позиція важливого європейського партнера Туреччини. Окрім того, інтенсивність відносин з курдами в Іраку і Сирії відрізнялася на загальному рівні ЄС і рівні держав членів ЄС. Зовнішньополітичні підходи окремих європейських держав щодо курдського питання в обох країнах, зумовлювалися їхніми державними інтересами, і подекуди не співпадали із загальним підходом Європейського Союзу. Враховуючи динаміку розвитку політичних подій на Близькому Сході, та важливу роль курдського чинника в регіональній політиці, вивчення, аналіз та розробка пропозицій щодо відносин Європейського Союзу з відповідними курдськими групами є актуальними питаннями зовнішньополітичного порядку денного ЄС. До того ж додатковий інтерес викликає дослідження можливості формування загального «курдського напрямку» регіональної політики ЄС на Близькому Сході.

Список літератури

1. Yildiz K. The Kurds in Turkey: EU Accession and Human Rights. London: Pluto Press, 2005. 208 p.

2. The Middle East: Time for New Realism //The House of Lords, the 2nd Report of Session 201617.-URLhttps://publications.parliament.uk/pa/ld201617/ldselec t/ldintrel/159/159.pdf

3. Мосаки Н.З. Курдистан и Курдский Вопрос в Политике Запада и России / Н.З. Мосаки. - М., 2011. - 346 с.

4. Jacobs C., Rasheed A. Total's Kurdistan oil deal angers Iraq // Reuters - URL https://www.reuters.com/article/us-total-iraq/totals- kurdistan-oil-deal-angers-iraq- idUSBRE86U0OW20120731

5. Iraq conflict: ISIS declares a 'caliphate', calls for Muslims to pledge allegiance. - URL https://www.abc.net.au/news/2014-06-30/isis- declares-islamic-caliphate/5558508

6. Andersson J., Gaub F. Adding fuel to the fire? Arming the Kurds // European Union Institute for Security Studies. - URL https://www.iss.eu- ropa. eu/sites/default/files/EUI SS- Files/Alert_37_Kurds.pdf

7. Council conclusions on Iraq // Foreign Affairs Council, 15 August 2014. - URL https://www.consil- ium.europa.eu/media/25309/144311.pdf

8. Wallace S. German Military Aid to the KurdishPeshmerga.-URLhttps://www.aicgs.org/2014/09/german-military-aid- to-the-kurdish-peshmerga/

9. Huggler J. Germany to arm and train Iraq's Kurdish fighters // The Telegraph - URL https://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/ germany/11068112/Germany-to-arm-and-train-Iraqs- Kurdish-fighters.html

10. German-Kurdish military start ground coordination against ISIS // Rudaw - URL http://www.rudaw.net/english/kurdistan/120120152

11. Steinmeier verspricht Kurden weitere Militar-hilfe//DeutscheWelle-URL

https://www.dw.com/de/steinmeier-verspricht-kurden- weitere-milit%C3 %A4rhilfe/a-18901265

12. German foreign minister meets Kurdistan leaders in Iraq // Euronews - URL https://www.euronews.com/2017/04/20/german- foreign-minister-meets-kurdistan-leaders-in-iraq

13. President Barzani Meets German ChancellorMerkelinMunich.-URLhttp://dfr.gov.krd/a/d.aspx?l=12&a=44565

14. France's Contribution Towards The GlobalCoalitionAgainstDaesh-URLhttp://theglobalcoalition. org/en/frances -contribution- towards-the-global-coalition-against-daesh/

15. What is The UK Doing to Defeat Daesh? -URLhttp ://theglobalcoalition. org/en/uk-actions-defeat-daesh/

16. France to send arms to Iraqi Kurds // AlJazeera-URLhttp://www.kmdi-stan24.net/en/news/7dec8945-2f97-4aed-8120- dfdc00dd82dc/French-President-to-visit-Iraq--Kurdi- stan-Region

17. French President to visit Iraq, Kurdistan Region // Kurdistan24 - URLhttp://www.kmdi-stan24.net/en/news/7dec8945-2f97-4aed-8120- dfdc00dd82dc/French-President-to-visit-Iraq--Kurdi- stan-Region

18. Peshmerga to receive weapons from France //Kurdistan24-URLhttp://www.kmdi-stan24.net/en/news/8a7efc5f-084e-413b-ba00- c4231b560f81/Peshmerga-to-receive-weapons-from- France

19. France sends new military aid shipments to Kurdistan//Kurdistan24-URL http://www.kurdistan24. net/en/news/87713004-32c2- 42ee-8877-56221b786c42/France-sends-new-military- aid-shipments-to-Kurdistan-

20. Government Response to the House of Commons Foreign Affairs Committee Report: UK Government policy on the Kurdistan Region of Iraq. - URL https://assets.publishing.service.gov.uk/government/u ploads/system/uploads/attachment_data/file/415796/4 8533_Cm_9029_Accessible.pdf22

21. UK Throws Its Military Weight Behind KurdishPeshmerga//Forces.-URLhttps://www.forces.net/news/tri-service/uk-throws-its- military-weight-behind-kurdish-peshmerga

22. Seufert G. The Return of the Kurdish Question. On the Situation of the Kurds in Iraq, Syria and Turkey // German Institute for International and Security Affairs, SWP Comments 38, August 2014. - URLhttps://www.swp-berlin.org/fileadmin/contents/products/comments/2015C3 8_srt.pdf

23. Council conclusions on the EU Regional Strategy for Syria and Iraq as well as the ISIL/Da'esh threat // Council of the EU, Brussels, 16 March 2015. - URL https://www.consilium.europa.eu/media/21843/st0726 7en15.pdf

24. Kurdistan will hold independence referendum in 2017, senior official // Rudaw - URL http://www.rudaw.net/english/kurdistan/020420171

25. Regional implications of Iraqi Kurdistan's quest for independence // European Parliament, December 2016.- URL http://www.europarl.europa.eu/Reg- Data/etudes/BRIE/2016/595836/EPRS_BRI(2016)595 836_EN.pdf

26. Broker L. Any Hope for a Kurdish State The United States, Germany and the Prospects of Kurdish Self-Determination // Heinrich-Boll-Stiftung North America,APaper-URL https://www.boell.de/sites/de- fault/files/any_hope_for_a_kurdish_state.pdf

27. Foreign Secretary's statement on Kurdish referendum // Foreign & Commonwealth Office, Press release,25.09.2017.-URL https://www.gov.uk/government/news/foreign-secretary-statement-on-kurdish-referendum

28. France warns against Kurdish independence vote // The Times of Israel - URL https://www.timesofisrael.com/france-warns-against- kurdish-independence-vote/

29. Germany warns Iraqi Kurds against 'one-sided' referendum plan // Reuters - URL https://www.reuters.com/article/us-mideast-crisis-iraq- kurds-germany-idU SKBN18Z2BM

30. Patrikarakos D. In Iraqi Kurdistan, hope tainted by disappointment over European response // Politico - URL https://www.politico.eu/article/in-iraqi- kurdistan-hope-tainted-by-disappointment-over-euro- pean-response/

31. Wintour P. UK `inadvertently helped neuter' Middle East ally the Iraqi Kurds // The Guardian - URL https://www.theguardian.com/world/2018/jan/08/uk- inadvertently-helped-neuter-middle-east-ally-iraqi- kurds-iran-baghdad-shia-militia-claims

32. Niva R. UK did not betray the Kurds-British Minister // Kurdistan24 - URL http://www.kmdi- stan24.net/en/news/2444977d-0a91-4d29-bb43- 9a2ece36f8f3

33. Yildiz G. Kurdish referendum fallout threatens Western interests in the Middle East. - URL https://www.ecfr.eu/article/commentary_kurdish_ref- erendum_fallout_threatens_stability_Mid- dle_East_7234

34. Kader A., Soler I Lecha E. Iraqi KurdistanAnd Beyond: The EU's Stakes // MENARA, Future Notes, No.9 February 2018.- URLhttps://www.iai.it/sites/default/files/menara_fn_9.pdf

35. Chmaytelli M., Aboulenein A. Iraq declares final victory over Islamic State // Reuters - URL https://www.reuters.com/article/us-mideast-crisis-iraq- islamicstate-idUSKBN1E30B9

36. Council conclusions on Iraq // Council of the European Union, Brussels, 22 January 2018. - URL https://reliefweb.int/sites/reliefweb.int/files/re- sources/st05285en18.pdf

37. Gunes G., Lowe R. The Impact of the SyrianWar on Kurdish Politics Across the Middle East / G. Gunes, R. Lowe // The Royal Institute of International Affairs, 2015.- URL https://www.chatham-house.org/sites/default/files/field/field_document/20150723SyriaKurdsGunesLowe.pdf

38. Lowe R. The Syrian Kurds: A People Discovered / R. Lowe // Briefing Paper, Chatham House, 2006. - URL https://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/Research/Middle%20East/bpsyri- ankurds.pdf

39. Yildiz K. The Kurds in Syria. The Forgotten People. London: Pluto Press, 2005. 168 p.

40. Salih C. Turkey, The Kurds And The Fight Against Islamic State // European Council on Foreign Relations, Brief Policy, 2015.- URL https://www.ecfr.eu/page/-/Turkey-theKurds-Islamic- State.pdf

41. Council adopts EU strategy on Syria // Council of the EU, Press release, 03 April 2017 - URL https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-re- leases/2017/04/03/fac-conclusions-syria/

42. Bengio O. The Kurds in a Volatile Middle East / O. Bengio // BESA, Mideast Security and Policy Studies No. 130, February 2017. - UrL https://besacen- ter.org/wp-content/uploads/2017/02/MSPS130web.pdf

43. Hamlo K. French forces on the ground in Syria //TheArabWeekly-URL https://thearabweekly.com/french-forces-ground-syria

44. France admits special forces are advising Syrianrebels//RFI-URL http://en.rfi.fr/france/20160609-france-admits-special- forces-are-advising-syrian-rebels

45. Pierini M. In Search of an EU Role in The Syrian War / M. Pierini // Carnegie Endowment for International Peace, 2016.23 p. - URLhttps://carnegieendowment.org/files/CP_284_Pierini_ Syria_Final.pdf

46. Qelik M. PYD leaders receive warm welcome from Hollande // Ekurd Daily - URL https://www.dailysabah.com/europe/2015/02/12/pyd- leaders-receive-warm-welcome-from-hollande

47. PYD leader Salih Muslim meets French president Francois Hollande // Ekurd Daily - URL https://ekurd.net/salih-muslim-francois-hollande- 2017-05-10

48. Parente T. Tensions rise between Turkey and France over Kurds // RFI - URL http://en.rfi.fr/france/20180330-tensions-rise-between- turkey-and-france-over-kurds

49. Council Conclusions on Syria // Council of the EU, Brussels, 16 April 2018. - uRl https://www.con- silium.europa.eu/media/3 373 6/syria-conclusions- 7956_18.pdf

50. Palani K., Ala'Aldeen D., Cersosimo S. Turkey and the European Union: Conflicting Policies and Opportunities for Cooperation Over Iraq, Syria and the Kurdish Political Actors / K.Palani, D. Ala'Aldeen, S.Cersosimo // MERI Policy Report, 2018. - URL http://www.meri-k.org/publication/turkey-and-the-eu- ropean-union-conflicting-policies-and-opportunities- for-cooperation/

Размещено на Allbest.ru