Поняття "зовнішньоекономічна діяльність" та етапи її розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття «зовнішньоекономічна діяльність»

та етапи її розвитку в Україні

Боднарчук О.1, к.ю.н., доцент кафедри господарського права та процесу

Національний університет державної фіскальної служби України

У статті проаналізовано поняття «зовнішньоекономічна діяльність» та етапи становлення її в Україні. Визначено, що зовнішньоекономічна діяльність пройшла три періоди розвитку, кожному з яких характерна своя специфіка. На підставі аналізу норм чинного законодавства й наукової літератури надано авторське визначення понять: «торгівля», «міжнародна торгівля» та «зовнішньоекономічна діяльність».

Ключові слова: торгівля, міжнародна торгівля, зовнішньоекономічна діяльність, суб'єкти господарської діяльності.

В статье проанализированы понятие «внешнеэкономическая деятельность» и этапы становления ее в Украине. Определено, что внешнеэкономическая деятельность прошла три периода развития, каждому из которых характерна своя специфика. На основании анализа норм действующего законодательства и научной литературы предложено авторское определение понятий: «торговля», «международная торговля» и «внешнеэкономическая деятельность».

Ключевые слова: торговля, международная торговля, внешнеэкономическая деятельность, субъекты хозяйственной деятельности.

CONCEPT OF “FOREIGN ECONOMIC ACTIVITY” AND STAGES OF ITS DEVELOPMENT IN UKRAINE

The article analyzes the definition of the concept of “foreign economic activity” and the stages of its formation in Ukraine. It is determined that foreign economic activity has undergone three periods of development, each of which has its own specific character.

It has been determined that the foreign economic activity has undergone three periods of development, namely: the first (1918-1987 years) - soviet years, the second stage (1987-1991) - years of economic restructuring, the third stage (1991 - by the present time). Period of reformation and development of foreign economic activity and its management in Ukraine as a sovereign state.

On the basis of the analysis of the norms of the current legislation and scientific literature, the author proposes the definition of the concepts: “trade - This is a form of exchange of goods or services from the owner to the consumer in order to profit», «international trade - is the sale of goods, works or services between countries in order to benefit and successfully operate on the global market”, “and foreign economic activities - as activities of economic entities aimed at the production, sale, consumption of products/services in the international and domestic markets, provided the growth of the national e onomiky state”.

Key words: trade, international trade, foreign economic activity, subjects of economic activity.

зовнішньоекономічна діяльність україна

Зовнішньоекономічна діяльність (далі - ЗЕД) є особливим видом економічної діяльності, тісно пов'язаною з іншими галузями господарської системи країни. Водночас ЗЕД відіграє важливу роль у всій міжнародній діяльності України. Адже в основі ЗЕД лежить зовнішня торгівля товарами, послугами, роботами, інформацією та результатами інтелектуальної діяльності. Комерційна діяльність на зовнішньому ринку істотно відрізняється від подібної діяльності всередині країни. У ЗЕД беруть участь державні органи, великі галузі економіки, безліч окремих економічних суб'єктів, допоміжні організації, а також зарубіжні організації з торговельно-економічних питань, які в сукупності утворюють зовнішньоекономічний комплекс України [1].

Тому роль ЗЕД у сучасній Україні завжди була й залишається пріоритетним напрямом політики держави, що створює основи для розвитку вигідної торгівлі і сприятливого інвестиційного клімату в країні.

Очевидно, що успішний розвиток ЗЕД, а з ним і здійснення ефективної інтеграції країни у світове господарство залежать від вирішення багатьох її проблем. Це передбачає всебічне дослідження цілісної природи цього явища на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду.

Загальнотеоретичні питання виникнення зовнішньоекономічної діяльності в Україні досліджувались провідними вітчизняними фахівцями в галузі господарського, цивільного, фінансового та інших галузей права, такими як О.А. Бабак, О.В. Березіна, І.С. Войтенко, Н.Ю. Кантор, О.Є. Новіков, Н.С. Струк, Л.В. Торгова, В.С. Щербина та інші. Проте в роботах зазначених науковців ЗЕД розглядалася неповно, вибірково, що й свідчить про актуальність обраної теми.

Економічне співробітництво є важливим чинником в економічному розвитку будь-якої країни. Вирішальним фактором такого впливу є міжнародна торгівля. Складовим елементом такого співробітництва є ЗЕД суб'єктів господарювання різних країн. Вона є важливою й невід'ємною частиною господарської діяльності підприємств, фірм, усіх учасників ринкових відносин. Цим зумовлено помітний інтерес до питань, пов'язаних зі здійсненням ЗЕД [2, с. 183]. Адже торгівля була і є одним із основних видів економічної діяльності кожної країни, становить найбільш розвинену форму господарської діяльності. Тому виникає потреба в дослідженні понять «торгівля» [3, с. 199] і «міжнародна торгівля».

Ф.Ф. Бутинець уважає, що торгівля - «особлива діяльність людей, пов'язана зі здійсненням актів купівлі-продажу, яка являє собою сукупність специфічних технологічних і господарських операцій, що спрямовані на обслуговування процесу обміну» [4, с. 8].

На думку інших науковців, торгівля - це форма обміну продуктами праці та послугами, відособлена на основі суспільного поділу праці [5, с. 61].

А.С. Панфилов, Т.К. Серьогіна вказують: «Потрібно мати на увазі, що термін «торгівля» має двояке значення: по-перше, як самостійна галузь економіки; по-друге, як торгові процеси, скеровані на здійснення актів купівлі-продажу з метою отримання й задоволення попиту споживачів» [6, с. 147].

М.Б. Владичин, Н.С. Струк стверджують, що торгівля - це обмін товарами, роботами або послугами між контрагентами на ринку, який передбачає акт купівлі-продажу та призводить до налагодження економічних ділових зв'язків [3, с. 199].

Отже, можна стверджувати, що торгівля - це форма обміну товарами чи послугами від власника до споживача з метою отримання прибутку.

Зокрема, у будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідна міжнародна торгівля.

На думку П.І. Островерха та С.М. Панчишина, «виникнення зовнішньої торгівлі спричинено винайденням нових знарядь праці, використанням досконаліших технологій, що давало змогу окремим країнам продукувати більший обсяг продукції та обмінювати деяку її частину на зовнішньому ринку, а поглиблення суспільного і становлення міжнародного поділу праці сприяли розвитку міжнародної торгівлі не лише між сусідніми країнами, а й між далекими державами й контингентами». Автори відзначають, що міжнародна торгівля - «це історично перша найважливіша форма зовнішньоекономічних зв'язків, яка передбачає переміщення товарів і послуг між країнами» [7, с. 266-267].

Як зазначають Е.А. Зінь та Н.С. Дика, міжнародна торгівля посідає особливе місце в системі господарських зв'язків, міжнародних економічних відносин і визначає всі види міжнародного співробітництва, включаючи міжнародну виробничу діяльність, міжнародний обмін технологічними новинками, активну торговельну діяльність на міжнародному та внутрішньому ринках [8, с. 11-12].

Л.В. Тигрова й О.В. Хитра підкреслює, що міжнародна торгівля є «формою зовнішньоекономічної діяльності, яка є історично першою й переважаючою, що являє собою міжнародний обмін продуктами та послугами - результатами національної праці» [9, с. 19].

Як стверджують М.Б. Владичин, Н.С. Струк, під «міжнародною торгівлею» доцільно розуміти спосіб задоволення потреб споживача відповідним видом блага за допомогою обміну товарами чи послугами між іноземними та вітчизняними суб'єктами господарювання [3, с. 201].

Отже, на нашу думку, міжнародна торгівля - це купівля-продаж товарів, робіт чи послуг між країнами з метою одержання вигоди й успішного функціонування на всесвітньому ринку.

Доречно зазначити, що економіка кожної країни складається не лише зі внутрішньої економіки, задовольняючи потреби споживачів за рахунок вітчизняного виробника, а й із зовнішньої економіки, яка передбачає вихід на міжнародні ринки товарів, послуг і факторів виробництва з метою підвищення загальноекономічного добробуту країни [10, с. 16].

Тому, на думку М.Б. Владичин, Н.С. Струк, зовнішня торгівля - це торгівля контрагентів різних країн між собою, яка здійснюється через зовнішньоекономічну діяльність і міжнародну торгівлю [3, с. 199].

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [11], зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Як уважає А.П. Баскакова, зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України із суб'єктами ЗЕД інших країн, що виникає в процесі виробництва, реалізації, розподілу та споживання продукції на основі взаємної вигоди; система економічних відносин, яка виникає внаслідок руху товарних і фінансових ресурсів [12].

Деякі науковці стверджують, що ЗЕД розглядається як «сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних та оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних із його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях» [13, с. 80; 14, с. 17].

Однак в економічній енциклопедії за редакцією Р. Дяківа ЗЕД розглядається як «форма торговельно-економічної міжнародної діяльності держави, організацій, установ усіх форм власності, пов'язана з експортом та імпортом товарів, послуг, реалізацією спільних проектів, утворенням спільних виробничих, торговельних, транспортних структур за участю міжнародного фінансового капіталу, кредитів, інвестицій. Цей механізм зовнішньоекономічних зв'язків передбачає відкритий характер економіки, інтеграцію її в міжнародні регіональні й торговельні ринки» [14, с. 201].

Розкриття поняття «зовнішньоекономічна діяльність», згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», здійснюється через поняття «господарська діяльність», під якою розуміється «будь-яка діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг» [15, с. 5].

Зокрема, у сучасних умовах ЗЕД являє собою систему економічних відносин, які складаються в процесі обміну ресурсами всіх видів між державами та їхніми економічними суб'єктами. Ці відносини включають усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, фінанси, інвестиційну сферу. Також ЗЕД у всіх країнах спрямована на сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку; порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях; реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економіки [10, с. 9].

На підставі аналізу норм чинного законодавства та поглядів вітчизняних науковців запропоновано авторське визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність», а саме: зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності, спрямована на виробництво, реалізацію, споживання продукції/послуг на міжнародному та внутрішньому ринках за умови зростання національної економіки держави. Також на підставі визначення можна виокремити характерні ознаки, які притаманні ЗЕД, а саме:

- особливий суб'єктивний склад;

- наявність торгівлі, яка має місце як на території України, так і за її межами;

- наявність взаємної вигоди всіх сторін;

- зростання національної економіки держави.

У свою чергу, розвиток ЗЕД в Україні пройшов декілька етапів.

Перший (1918-1987 рр.) - радянські роки. Зовнішньоекономічні зв'язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивались по-різному: в роки «холодної» війни менш інтенсивно, а пізніше більш інтенсивно. Загалом у період 1960-1985 рр. обсяги зовнішньоторговельного обігу мали стабільну тенденцію до зростання. Проте із середини 1980-х рр. обсяги зовнішньоторговельного обігу почали різко скорочуватись, що зумовлено низкою негативних чинників, серед яких можна виокремити такі:

- відстала стратегія і структура зовнішньоторговельного обігу, його переважна сировинна спрямованість;

- незадовільне використання експортного потенціалу обробної промисловості, особливо машинобудування;

- нераціональний характер імпорту: в країну ввозився широкий асортимент продукції, яку можна було виробляти на вітчизняних підприємствах;

- недостатнє використання нових форм зовнішньоекономічних зв'язків, зокрема мова йде про компенсаційні угоди, ліцензійну торгівлю тощо. Основною формою міжнародного економічного співробітництва за часів СРСР була міжнародна торгівля;

- відчуження безпосередніх виробників від зовнішніх ринків: підприємства не мали права безпосередньо виходити на зовнішні ринки. Усі питання виходу на зовнішні ринки знаходились у віданні держави, що негативно впливало на зацікавленість виробників у підвищенні конкурентоспроможності експортної продукції. Зазначені негативні чинники стали результатом екстенсивного економічного зростання в країнах СРСР, метою якого були кількісні результати, а не якісні. За цих умов якість продукції, її конкурентоспроможність, технічний прогрес, соціальні проблеми відходили на другий план, що не сприяло соціально-економічному розвитку країни.

Другий етап (1987-1991 рр.) - роки перебудови економіки. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополі на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД. Відбувається перебудова зовнішньоторгового апарату на рівні підприємств, регіонів і країни загалом. Розширено права міністерств і відомств, об'єднань і підприємств для виходу на зовнішній ринок, установлення прямих зв'язків, розвитку виробничої й науково-технічної кооперації.

Третій етап (1991 р. - по теперішній час). Період реформування й розвитку ЗЕД і її управління в Україні як суверенній державі. На цьому етапі відбувається формування законодавчої бази у сфері ЗЕД, спостерігається зростання обсягу зовнішньоторговельного обігу, розширюється географія зовнішньоекономічних зв'язків [10, с. 17-18].

Отже, із зазначеного вище можна зробити висновок, що ЗЕД пройшла три етапи становлення в Україні, кожному з яких характерна своя специфіка. Також виокремлено характерні ознаки: особливий суб'єктивний склад; наявність торгівлі, яка має місце як на території України, так і за її межами; наявність взаємної вигоди всіх сторін; зростання національної економіки держави.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://www.zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %Ю0%В2%Ю1%80 (дата звернення: 30.09.2016).

2. Новіков О.Є., Садрідінов Т.Ш. Систематизація наукових поглядів щодо визначення сутності терміна «зовнішньоекономічна діяльність». Вісник Хмельницького національного університету. 2014. № 2. Т. 2. С. 183-186.

3. Владичин М.Б., Струк Н.С. Основні підходи до розкриття сутності зовнішньоекономічної діяльності торговельних підприємств. Вісник Хмельницького національного університету. 2015. № 4. Т 1. С. 198-202.

4. Бутинець Ф.Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій: навч. посіб. / за ред. Ф.Ф. Бутинця та доцента Н.М. Ма- люги. Житомир: ЖІТІ, 2000. 608 с.

5. Хоменко Н.В., Карпенко О.В., Верига Ю.А. Товарні запаси: проблеми обліку, контролю та звітності: монографія. Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. 153 с.

6. Головацька С.І. Особливості торговельних мереж в Україні та їх вплив на побудову управлінського обліку та контролю. Вісник Хмельницького національного університету. 2010. № 6. Т 3. С. 146-150. URL: http://www.webcache.googleusercontent.com/searchq=cache :wH6xz5vcUlAJ:joumals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/201 0_6_3/146150.pdf+&cd=1&hl=uk&ct=clnk&gl=ua&dient=opera.

7. Аналітична економіка: макроекономіка і мікроекономіка: навч. посіб. / С.М. Панчишин, П.І. Островерх, В.Б. Буняк та ін.; за ред. С.М. Панчишина і П.І. Островерха. 4-ге вид., переробл. і допов. Київ: Знання, 2006. 723 с.

8. Зінь Е.А., Дика Н.С. Основи зовнішньоекономічної діяльності: підручник / за ред. Е.А. Зінь. Київ: Кондор, 2009. 432 с.

9. Торгова Л.В., Хитра О.В. Основи ЗЕД: навч.-метод. посіб. Львів: Новий Світ-2000, 2006. 512 с.

10. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: навч. посіб. Київ: Таксон, 2000. 320 с.

11. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-ХІІ. URL: http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 959-12 (дата звернення: 04.10.2018).

12. Баскаков А.П. Формирование организационно-экономического механизма управления внешнеэкономической деятельностью промышленных предприятий: дисс. ... канд. экон. наук: спец. 08.00.05. Саратов, 2006. 210 с.

13. Гузенко Г.М., Гайдученко Г.М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: сутність, економічний механізм її розбудови, особливості. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2013. № 3 (14). С. 77-88. URL:http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exeC21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_ fNe_name=PDF/Vnyua_etp_2013_3_10.pdf.

14. Енциклопедія інвестицій / РС. Дяків, А.С. Бохан, О.М Бурлаков та ін.; за ред. Р Дяківа. Київ: Міжнар. екон. фундація, 2008. 508 с.

15. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. зак. 5-ге вид., переробл. і допов. Київ: А.С.К., 2000. 784 с.

Размещено на Allbest.ru