Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет міжнародних економічних відносин

Кафедра економіки та управління національного господарства

Спеціальність 292 «Міжнародні економічні відносини»

Індивідуальна робота

з дисципліни «Міжнародні економічні відносини»

на тему:

Іноземні інвестиції

Виконала Маковецька А.О.

Студентка групи ВВ-18-1

Керівник: Ставицька В.А.

м. Дніпро, 2020 р.



Зміст

Вступ

Розділ 1. Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти та економічні зв'язки іноземних інвестиційних процесів

1.1 Економічна сутність та види міжнародного інвестування

1.2 Механізм функціонування міжнародного інвестування та принципи управління ним

Розділ 2. Аналіз участі країн світу у міжнародних інвестиційних процесах

2.1 Аналіз динаміки змін іноземних інвестиційних процесів

2.2 Роль окремих країн у міжнародних інвестиційних процесах

Розділ 3. Проблеми та перспективи подальшого розвитку міжнародних інвестиційних процесів в глобалізаційних умовах

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності Німеччини залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки, що і визначає актуальність даної теми. Данна робота присвячена традиційній та найбільш розвинутій формі міжнародних економічних зв'язків - міжнародній торгівлі.

По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарчих зв'язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу ”невидимої” торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торгівельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають все менш ефективними, уступаючи місце постійно системі нетарифних бар'єрів. Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських зв'язків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивіз товарів, а зарубіжне інвестування, все ж міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями

В загальному комплексі міжнародних економічних відносин зберігає винятково важливе значення. Вона опосередковує практично всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансфер технологій і т.п. Становлення світового ринку як системи, як результату потужного і невпинного процесу інтернаціоналізації виробництва й обміну пов'язане з промисловим переворотом, з розвитком розширеного відтворення на індустріальній основі. Поглиблення міжнародного поділу праці в умовах сучасної техногенної цивілізації веде до подальшого бурхливого розвитку світового товаровидобутку. Каналами зовнішньої торгівлі щорічно проходить 1/5 всієї виробленої у світі продукції, і ця частка постійно зростає, особливо в умовах міжнародної інтеграції. Міжнародна торгівля - сфера міжнародних товарно - грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Під терміном « зовнішня торгівля» розуміють торгівлю будь - якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) й оплачуваного вивозу (експорту) товарів .

Мета роботи - полягає в дослідженні міжнародної торгівлі Німеччини, її форми міжнародних економічних відносин,також особливостей національної економіки,експорту ,імпорту,ВВП ,систему показників розвитку світової торгівлі, розглянути її форми за специфікою регулювання, за специфікою взаємодії суб'єктів, а також розглянути регулювання міжнародної торгівлі, зовнішню торгівлю України.

Об'єктом роботи є участь Німеччини в міжнародній торгівлі.

Метод роботи - пошуковий, описовий та порівняльний аналіз.



Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти та економічні зв'язки іноземних інвестиційних процесів

1.1 Економічна сутність та види міжнародного інвестування

Інвестиційні договори, як правило, укладаються між двома або більше державами, обидві з яких будуть зв'язані зобов'язаннями за договором. На додаток до держав-учасниць, інвестиційні договори можуть також надавати іноземним інвесторам, які є громадянами однієї зі сторін договору ("держава походження" інвестора), право пред'являти претензії щодо інвестицій, які вони зробили в інших сторонах договору (" держава перебування»). Приймаюча держава може оскаржити юрисдикцію суду на тій підставі, що позов подається не іноземним інвестором відповідного громадянства або що він не стосується іноземної інвестиції.

2. Хто такий іноземний інвестор? Інвестиційні договори визначають, хто є інвестором з метою захисту відповідно до договору. Це може бути як фізична особа, так і корпорація/компанія. Стосовно компаній, договори зазвичай визначають це таким чином, щоб включати одне або кілька з наступного: що компанія створена або зареєстрована відповідно до законодавства сторони договору; що адміністрація або керівництво компанії знаходиться в стороні договору; та/або що компанія контролюється громадянами сторони договору [1].

3. Що таке іноземні інвестиції?

Зобов'язання за інвестиційними договорами застосовуються до «інвестицій». Визначення інвестиції залежить від формулювання кожного окремого договору. Інвестиційний договір може визначати поняття інвестиції вичерпно, посилаючись на ілюстративні категорії або посилання на права, визнані національним законодавством держави перебування (наприклад, договірні та інші юридичні права, надані національним законодавством). Або він може залишити тлумачення терміну на розгляд судів, які розглядають спір. Термін «інвестиції» зазвичай визначається як (або розуміється як) як прямі, так і портфельні інвестиції, включаючи права інтелектуальної власності та акції [2]. Однак деякі договори обмежують визначення інвестицій прямими інвестиціями.

Якщо позов пред'явлено відповідно до Конвенції про врегулювання інвестиційних спорів між державами та громадянами інших держав (Конвенція ICSID), інвестор повинен, окрім того, щоб довести, що його претензія стосується інвестиції відповідно до відповідного інвестиційного договору, встановити що його претензія стосується «інвестицій» згідно з Конвенцією. Конвенція не дає визначення терміну. Хоча трибунали, як правило, віддають перевагу будь-яким визначенням, прийнятим сторонами у спорі у відповідному договорі [1], деякі трибунали застосували більш обмежувальний підхід, який вимагає регулярності отримання прибутку та прибутку, економічної операції протягом певного періоду, існування ризик, який бере на себе інвестор, і внесок в економічний розвиток приймаючої держави, який становить інвестицію. Однак інші трибунали визнали, що ці критерії є ілюстративними, а не обов'язковими [3].

Згідно з більшістю інвестиційних угод, держави обіцяють не «експропріювати» приватну власність без належної процедури та компенсації. Експропріація може мати дві форми: Пряма експропріація передбачає передачу права власності. Непряма експропріація - це заходи, які «рівнозначні» прямій експропріації, наприклад, ті, що призводять до фактичної втрати інвестором права власності або контролю над своєю власністю. Відповідним типом експропріації для впровадження заходів РКБТ ВООЗ є непряма експропріація.

Доктрина міжнародного звичаєвого права про повноваження поліції

Звичайне міжнародне право - це право, яке випливає з практики держав, а не з явних угод, таких як договори. Він має дві основні складові: державна практика, коли дві чи більше держав постійно поводяться певним чином; та opinio juris, переконання відповідних стверджує, що вони так поводяться з метою дотримання правової норми [4].

Сучасні міжнародні інвестиційні договори доповнюють звичаєве міжнародне право про відповідальність держави за поводження з іноземцями. Звичайне міжнародне право про відповідальність держави за поводження з іноземцями так само містить захист від експропріації та зобов'язання щодо справедливого та рівноправного поводження, а також забезпечується за допомогою механізмів міждержавного вирішення спорів, таких як Міжнародний суд [5]. Поняття експропріації відповідно до міжнародного звичаєвого права визначається таким чином, що не включає дії держави, вжиті в суспільних інтересах («повноваження поліції»), у тому числі для охорони здоров'я. Загалом, зобов'язання міжнародного звичаєвого права є вужчими (і, отже, більш сприятливими для приймаючих держав), ніж договірні зобов'язання. Договори, в тому числі інвестиційні, повинні тлумачитися відповідно до відповідних норм міжнародного звичаєвого права відповідно до статті 31.3.c Віденської конвенції про право міжнародних договорів [6].

Що таке міжнародні інвестиції?

Міжнародні інвестиції - це інвестиції, які здійснюються поза внутрішніми ринками та пропонують диверсифікацію портфеля та можливості мінімізації ризиків. Інвестор може здійснювати міжнародні інвестиції, тим самим розширюючи свій портфель і розширюючи горизонт прибутку. Міжнародні інвестиції також служать засобом додавання різних фінансових інструментів до переліку, коли внутрішні ринки обмежені та обмежені своєю різноманітністю.

Інвестори в одній частині світу можуть знайти різноманітні комбінації пайових та боргових інструментів, які торгуються в іншій частині світу. Міжнародні інвестиції мають на меті гарантувати інвесторам дві ймовірності; лічильник внутрішніх ринкових ризиків та можливостей на зовнішніх ринках.



1.2 Механізм функціонування міжнародного інвестування та принципи управління ним

Види міжнародних інвестицій

Міжнародні види інвестицій можна розділити на такі категорії:

1) Державні фонди/допомога - це кошти, які перетікають з однієї економіки в іншу з метою надання допомоги або допомоги економіці в цілому. Ці операції здійснюються між урядами.

2) Транскордонні позики - Угода про позику, коли уряд або установа звертається за кредитним фінансуванням від іноземного банку, відома як транскордонні позики. Транскордонне фінансування стало популярним інструментом фінансування через його легшу доступність та меншу кількість обмежень на забезпечення.

3) Іноземні портфельні інвестиції - коли інвестори виявляють інвестиційні інтереси в іноземних компаніях, вони відомі як FPI. Ці інвестори не обов'язково мають довгострокові інтереси, але ними можна легко торгувати через біржі.

Прямі іноземні інвестиції - ПІІ - це інвестиції іноземних транснаціональних компаній в економіку. Прямі іноземні інвестиції є більш довгостроковими проблемами і мають будь-які форми інвестування від акцій і боргів до власності та активів [1].

Рис 1. Складові частини міжнародних інвестицій

Види фінансових інструментів для міжнародних інвестицій:

* Американські депозитарні розписки - це найпоширеніша форма міжнародного інвестування. Інвестор у Сполучених Штатах може торгувати іноземними акціями за допомогою АДР. Акції будуть котируватися на американській біржі, а базові активи будуть утримуватися американським банком-зберігачем.

* Глобальні депозитарні розписки - вони за своєю природою подібні до АДР. НДР випустили сертифікати для інвесторів у більш ніж одній країні для торгівлі акціями іноземних компаній.

* Конвертовані облігації в іноземній валюті - конвертовані облігації, що випускаються в іноземній валюті. Облігація в євро, випущена американською компанією у Великій Британії, є прикладом FCCB, за яким основне погашення та виплати купонів будуть здійснюватися американською компанією в євро. Однак виплата дивідендів при конвертації облігації в акціонерний капітал буде здійснюватися в доларах США [2].

Приклади міжнародних інвестицій:

Деякі приклади міжнародних інвестицій, здійснених по всьому світу

* В економіку Індії в останні роки спостерігається величезний приплив прямих іноземних інвестицій.

ПІІ зросли з 17 мільярдів доларів США в 2013-14 роках до 36 мільярдів доларів США в 2017-18 роках. Здебільшого це пояснювалося більшою легкістю ведення бізнесу в поєднанні зі зміцненням індійського ринку акцій.

* ПІІ з Азії скоротилися в період з 2015 по 2017 рік. Це було великим через угоду між урядами Маврикію та Індії щодо оподаткування. За цей період зниження становило значні 30%.

Під час світової рецесії ПІІ впали більш ніж на третину

період у 2009 році, але пізніше відновився у 2010 році.

Між ПІІ та ПІІ немає великої різниці, якщо обидва мають довгострокові інтереси. Однак ПІІ також можуть вимагати надання прав власності та права голосу.

Завдяки зростанню технологічного прогресу та глобального охоплення, FPI та ПІІ останніми роками перевершили транскордонне фінансування. '

ІФІ можуть мати кілька форм, найпоширенішими є акції та пайові фонди

Прямі іноземні інвестиції є підгрупою міжнародних інвестицій. Переваги міжнародних інвестицій . Хоча внутрішній ринок сам по собі приваблює інвесторів, міжнародні інвестиції також мають переваги. Доступ до можливостей, існуючих на різних ринках, яких місцеві ринки можуть не надати. Доступ до інструментів, які дозволяють звести нанівець валютний ризик і можуть гарантувати більший прибуток. Компенсація ризиків внутрішніх ринків та диверсифікація портфеля [4].

Недоліки міжнародних інвестицій:

* політична та економічна турбулентність може сильно вплинути на такі інвестиції;

* також викликає занепокоєння доступність та доступність важливої інформації, пов'язаної з іноземними фірмами та ринками;

* ускладнення спричиняють законодавство та різні умови функціонування зовнішніх ринків;

* обмеження міжнародного інвестування;

Інвестиції на міжнародних ринках мають багато недоліків:

* Обмінний курс - Іноземні інвестиції з самого початку схильні до ризику обміну валюти. Коливання в обміні валют можуть сильно вплинути на великі операції. Обмін валюти може вплинути на пайовий інструмент таким чином, що інвестор може знайти різні обмінні курси під час купівлі-продажу.

* Кредитний ризик - Кредитний ризик може вплинути на міжнародні інвестиції так само, як і на внутрішні інвестиції. Інвестори повинні обережно здійснювати операції, приділяючи належне значення кредитним рейтингам.

* Ризик ліквідності. Однією з найбільших проблем інвестування на міжнародних ринках є ризик ліквідності питання. Інвестор, який перебуває в США, може не знайти покупців для продажу цінних паперів на японських ринках[1].

Висновок:

Міжнародні інвестиції набрали обертів з початку цього століття. Хоча ці інвестиції надають більше можливостей, вони також мають свою частку ризиків. Багато інвесторів у країнах з розвиненою економікою вкладають кошти в країни, що розвиваються, щоб шукати перспективи більшого прибутку. Деякі інвестиції здійснюються в керовані фонди, біржові фонди тощо з метою диверсифікації та очікування невеликих доходів.

Існує багато юридичних осіб (Банк міжнародних розрахунків

будучи одним з них), які наглядають за транзакціями, що відбуваються в усьому світі. З одного боку, міжнародні інвестиції сприяють розвитку іноземної економіки та приносять більший приплив грошей; вони також відповідають за підвищення рівня довіри ринку та корпоративної довіри.



Розділ 2. Аналіз участі країн світу у міжнародних інвестиційних процесах

2.1 Аналіз динаміки змін участі країн світу у іноземних інвестиційних процесах

Однієї з найважливіших тенденцій розвитку світової економіки у сучасному світі є посилення процесу інтернаціоналізації. Цей процес багато в чому визначається міжнародним рухом капіталу - однієї з основних форм економічних відносин, зокрема, експортом прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Сьогодні рух фінансових потоків є важливою формою міжнародних економічних зв'язків. Однак. на відміну від світової торгівлі, яка має стійку тенденцію до щорічного зростання, у потоках ПІІ існують значні щорічні коливання залежно від стану й розвитку світової загальногосподарської кон'юнктури. Нерівномірність щорічних потоків прямих інвестицій призводить не тільки до різких переміщень країн у списку найбільших реципієнтів іноземних інвестицій, але й до кардинальних зрушень у галузевій структурі ПІІ окремих країн, що впливає на економічну ситуацію в державі. Дослідження тенденцій в інвестиційній сфері показує, що сьогодні сформувався світовий фінансовий капітал з перевагою в ньому спекулятивних віртуальних складових. У світі виникли значні диспропорції в сфері інвестицій: з одного боку - незадіяні інвестиційні ресурси в одних країнах; з іншого - значна кількість потенційно вигідних об'єктів інвестування, особливо в країнах, що розвиваються, які відчувають гострий дефіцит інвестицій [3]. Так, диспропорції у розвитку фінансового й реального секторів проявляються: у відокремленні потоків капіталів від потоків товарів і послуг; у збільшенні обсягів вкладень у фінансовий сектор на противагу реальному; у домінуванні короткострокових інвестицій зі спекулятивними цілями над довгостроковими інвестиціями у реальні виробничі проекти; у стрімкому й 1 Стаття підготовлена за результатами виконання НДР» Світогосподарська диспропорційність та політика економічного зростання в Україні» (Постанова Вченої ради ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАНУ» №64 від 7 липня 2011 р.). View metadata, citation and similar papers at core.ac.uk delivered to you by CORE provided by Electronic Archive of Kyiv tech Сучасні проблеми економіки та підприємництво. Випуск 10, 2012 115 безконтрольному зростанні обсягів похідних цінних паперів; у формуванні офшорної моделі світового фінансового сектора, що підсилює невизначеність механізму його функціонування, ускладнює, подекуди, унеможливлює регулювання й контроль над ним. В зв'язку з цим актуальним є дослідження проблем, пов'язаних з функціонуванням світового інвестиційного ринку, міжнародного руху капіталів; виявлення диспропорцій у потоках прямих іноземних інвестицій в докризовий період та в умовах світової фінансово-економічної кризи та визначення перспектив глобальних потоків ПІІ.

Постановка задачі. Основними цілями дослідження є: оцінка позицій реципієнтів і донорів відносно іноземних інвестицій; оцінка світових потоків ПІІ, аналіз досвіду залучення іноземних інвестицій у розвинених країнах та країнах з перехідною економікою, визначення впливу прямих іноземних інвестицій на економіку країн-реципієнтів, виявлення диспропорцій у залученні прямих іноземних інвестицій в економіку країн.

Результати дослідження. Дослідження показали, що за останні майже два десятиліття обсяг загальносвітових прямих іноземних інвестицій збільшився більш ніж в 8 разів. У 2010 році світові надходження ПІІ досягли 1,24 трлн. доларів. Якщо глобальне промислове виробництво й світова торгівля вже повернулися до свого до кризового рівня, то обсяги надходжень ПІІ в 2010 році залишався приблизно на 15% нижче середніх докризових показників і майже на 37% нижче пікового рівня 2007 року (див. рис.1). [7]

Слід відмітити, що у 2010 році вперше за всю історію до країн, що розвиваються, надійшло майже половину світових ПІІ. Так, у Південній, Східній і Південно-Східній Азії ПІІ збільшились на 24%, досягши 300 млрд. дол., що складає майже чверть їх глобального обсягу. Водночас, до країн Європи надходження ПІІ знизились на 19% у порівнянні з 2009 роком і склали 313 млрд. дол. (див. табл. 1).

Рис. 2. Річні надходження світових ПІІ, млрд. дол. США [8]

Про зростаючу значимість країн, що розвиваються, для світової економіки свідчить також рекордний рівень вивозу ПІІ. Зазначена тенденція є свідченням того, що центр міжнародного виробництва і споживання переміщується в країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою. Підтвердженням є те, що найбільші ТНК усе активніше інвестують свої Інноваційно-інвестиційні процеси в національній економіці 116 кошти в проекти, спрямовані як на підвищення ефективності, так і на освоєння ринків збуту в цих країнах. Важливою тенденціє також є збільшення на 21% експорту ПІІ із країн. що розвиваються та країн з перехідною економікою, на які разом припадає 29% глобального вивозу ПІІ. В 2010 році у двадцятку найбільших інвесторів входили шість країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. На фоні зниження інвестиційної активності ТНК із країн Європи зростає експорт ПІІ ТНК із країн з ринковою економікою, що формується [8]. Оцінуючи глобальні потоки ПІІ слід відмітити значні міжрегіональні диспропорції в їх розподілі. Так, якщо в країни, що розвиваються (Східна, Південно-Східна Азія й Латинська Америка) експорт ПІІ збільшується, то у найбідніші регіони світу (африканські країни, малі острівні держави, що розвиваються, в Південну Азію) ПІІ скорочуються. В 2010 році надходження ПІІ в Африку зменшилося на 9%. При обсязі в 55 млрд. дол. частка Африки в сукупному глобальному експорті ПІІ склала 4,4% проти 5,1% в 2009 році .

Таблиця 1

Потоки ПІІ по регіонах світу в 2008-2010 рр. ( млрд. Дол.) [8]

Високі темпи зростання прямих інвестицій пов'язані, насамперед, зі зрушеннями у світовому господарстві, з виведенням транснаціональними корпораціями (ТНК) за кордон не тільки капіталу, а й виробництва. На Сучасні проблеми економіки та підприємництво. Випуск 10, 2012 117 сучасному етапі приблизно 9/10 всіх прямих інвестицій у світі контролюються міжнародними корпораціями.

Так, у 2010 р. додана вартість у рамках світового виробництва ТНК склала приблизно 16 трлн. дол., що складає близько чверті глобального ВВП. За оцінками експертів на закордонні філії ТНК припадає більше 10% глобального ВВП і третина світового експорту. У Західній Європі виділяється група країн - Британія, Бельгія, Німеччина, Нідерланди, у яких більше 1/5 ВВП перенесено за кордон, при цьому в Нідерландів близько 90%. Франція, а також Італія мають відносно низький показник частки закордонного виробництва - 8-15% ВВП. Слід зауважити, що новим джерелом ПІІ є державні ТНК, кількість яких у 2010 р. склала близько 650 та 8500 закордонних філій, які вони мають по усьому світі. Хоча їхнє число становить менш 1% всіх ТНК, на їхні закордонні інвестиції в 2010 році припадало 11% світового ВВП [7]. Слід відмітити одну важливу тенденцію: ТНК, що базуються в країнах з перехідною економікою та в країнах, що розвиваються, усе активніше виходять на ринки один одного.

Так, частка приймаючих країн, що розвиваються, у нових інвестиційних проектах ТНК країн з перехідною економікою в 2010 році виросла до 60%, в той час як в 2004 р. вона складала лише 28%; а обсяг експорту ПІІ із країн, що розвиваються, у країни з перехідною економікою за останнє десятиліття збільшився більше як в п'ять разів. Ретроспективний аналіз потоків ПІІ свідчить, що вже в 60-і роки склалася триполюсна глобальна структура прямих іноземних інвестицій: США, Європейський союз, Японія, на яку припадало 4/5 загального обсягу вивозу й ввозу інвестицій. В цей період США були найбільшим імпортером капіталу. На основі внутрірегіональних прямих інвестицій зростав рівень інтеграції в ЄС, а весь регіон став виступати як найбільший експортер капіталу.

Для Японії також були характерні високі темпи росту вивозу інвестицій, однак Японія займала скромну позицію як реципієнт прямих іноземних інвестицій. Оцінюючи масштаби міжнародного руху прямих інвестицій у цей період, можна відзначити, що на 10 найбільших приймаючих країн приходилося 2/3 надходження інвестицій, на 100 невеликих країн - 1%. Рекордне зростання інвестицій всередині групи найбільш розвинених країн пов'язане, насамперед, з активізацією процесу злиття і поглинання акцій партнерів. З середини 60-х років з'являється тенденція до росту експорту капіталу в країни, що розвиваються [9]. Ця тенденція свідчила про значне нагромадження основного капіталу в індустріально розвинених країнах і про якісні зрушення в соціально-економічній структурі, пропорціях і темпах відтворювального процесу в країнах, що розвиваються. До кінця 90-х років на країни, що розвиваються, приходилося вже близько 40% світового експорту ПІІ.

Розширення експорту капіталу прискорювало структурну перебудову цих країн на ринковій моделі, вирівнювало умови виробництва, сприяло Інноваційно-інвестиційні процеси в національній економіці 118 зближенню національних соціально-економічних стандартів у двох групах країн. Слід зауважити, що починаючи з 2002 р. США з кожним роком скорочують свою роль основного нетто-імпортера капіталу, його частка скоротилася з 75% в 2002 р. до 43,4% в 2008 р. [10]. Серед країн експортерів капіталу значно зменшилася частка Японії: з 20,9% в 2002 р. до 8,6% в 2008 р. Щодо європейських компаній, то вони традиційно входили до числа провідних інвесторів. Позиції країн Західної Європи, як джерело експорту капіталу, склалися ще в період XIX - початку XX століть. Західноєвропейські компанії за масштабами експорту капіталу поступаються американським. Однак, активізація експорту капіталу ТНК призвела до істотного зростання ступеня інтеграції країн Західної Європи у світове господарство. Протягом останніх десятиліть спостерігалося неухильне зростання питомої ваги членів ЄС-25 у вивозі капіталу за кордон.

У результаті розширенні ЄС значна частина ПІІ здійснювалась в середині Європи, але одночасно стрімко розвивалася інвестиційна експансія європейських ТНК у третіх країнах внаслідок зміцнення цих фірм на внутрішньому ринку. Дослідження свідчать, що країни ЄС виступають досить привабливим об'єктом іноземних прямих інвестицій, для американських і японських інвесторів. У загальному обсязі ПІІ в Європі на частку американських компаній приходиться близько 60% (в 1980 р. - 42%). Більша частина їх зосереджена в обробній промисловості - 44%, причому 17% - у машинобудуванні, серед них 2,3% - в електротехнічній і електронній промисловості. Японський капітал до країн ЄС надходив, головним чином, у фінансові послуги, торгівлю й лише 15% направлялося в обробну промисловість [9]. міжнародний інноваційний інвестиційний економіка

Основними центрами надходження іноземних капіталовкладень у ЄС є Англія - майже 1/3, далі йдуть Франція - 20% і Бельгія - 14% [10]. В ході дослідження тенденцій концентрації ПІІ за видами економічної діяльності по країнам світу виявлено, що у всіх країнах світу найбільші обсяги інвестицій направляються в сферу послуг; скорочується інвестування в обробну промисловість та зростає зацікавленість в залученні інвестицій в сировинний сектор. В останні 5 років значно збільшилися надходження ПІІ в гірничо-видобувну промисловість та розробку кар'єрів, особливо Південно-Східній Європі та країнах СНД. Міжнародний інвестиційний капітал не дуже прихильний, ні до інфраструктурних проектів, ні до енергетики, ні особливо до АПК. Так до 2007 року в транспорт, логістику й комунікації було вкладено близько 6,0% від загального обсягу інвестування; у сектор виробництва електрики, газу й води з 1990 по 2007 рік по усьому світі було інвестовано тільки 2,2% від всіх світових інвестицій. Що ж стосується АПК, то в сільськогосподарські Сучасні проблеми економіки та підприємництво. Випуск 10, 2012 119 проекти інвестоване всього 0,2% від усього обсягу інвестиційних коштів [10].

Експерти неоднозначно оцінюють надходження ПІІ до країни. Одні фахівці вважають, що ПІІ є важливим чинником зростання національних економік, джерелом капітальних вкладень у національне виробництво; стають каналом поширення нових технологій виробництва й менеджменту; інші вважають, що надмірна активність іноземного капіталу може загострювати соціальну й політичну напруженість у країні, загальмувати економічне зростання; законсервувати відсталу галузеву структуру національного господарства. Супротивники політики залучення ПІІ звертають увагу на їх негативні наслідки, що спостерігаються в країнах-реципієнтах іноземного капіталу.

Хоч багато економістів вказують на ПІІ як на одне з найважливіших джерел модернізації економіки, однак практика багатьох зарубіжних країн показує, що навіть значне надходження іноземного капіталу не гарантує високих темпів економічного зростання. Наочним підтвердженням цього є досвід таких великих країн, що розвиваються, як Бразилія, Мексика й Аргентина. Протягом останніх десятиліть вони були одними з основних реципієнтів ПІІ серед країн, що розвиваються. Однак незважаючи на залучення значних обсягів іноземного капіталу, їх економічний розвиток протягом багатьох років залишається вкрай нестабільним. Після економічного підйому щораз спостерігається нове падіння обсягів ВВП або зниження темпів його зростання до мінімального рівня. Сьогодні значна частина економіки багатьох латиноамериканських країн перебуває під контролем корпорацій, які впливають на ситуацію в їхній економіці й політичній сфері.

Іноземний капітал значно вплинув на формування структури їх економіки, під його впливом в цих країнах склався екстенсивний тип розвитку, заснований на експорті ресурсів. Тому, незважаючи на багату сировинну базу, рівень економічного розвитку більшості країн регіону залишається невисоким [10]. Висока залежність від неконтрольованих потоків іноземного капіталу й інтересів транснаціональних компаній стали однією з найважливіших причин періодичних криз, що відбуваються в цих країнах. В 1990-і рр. значні потоки ІПІ були направлені в країни Східної й Південно-Східної Азії. Однак на відміну від Латинської Америки економічне зростання азіатський країн було стабільніше й вище. Так, за останні 25 років падіння економіки країн цього регіону відбувалося лише 1-2 рази. Про це свідчать дані: за період з 1980 по 2004 р. економіка Аргентини виросла на 36%, Бразилії - на 79%, Мексики - на 96%, а економіка Малайзії за цей же період виросла в 4,5 рази, Південної Кореї - 4,8, Китаю - 9,5 рази [6]. На відміну від країн Латинської Америки, в Азії держава взяла на себе основну роль у проведенні реформ. Економічні перетворення й залучення інвестицій здійснювалися відповідно до національних планів економічного розвитку. Наприклад, уряд Китаю широко використовував плани, якими визначалися сектори економіки, які необхідно в першу чергу реформувати й Інноваційно-інвестиційні процеси в національній економіці 120 модернізувати, у які треба заохочувати інвестиції.

Аналіз світових потоків ПІІ свідчить, що такі розвинені країни як Італія, Німеччина, США, Японія, країни що входять до групи БРІК - Бразилія та Росія, мають низький рівень залежності від надходження іноземного капіталу. Хотілося б також відзначити, що при всіх досягненнях Китаю та Індії, пов'язаних з нарощуванням присутності в глобальній економіці, обидві країни в економічному зростанні опираються переважно на внутрішні фактори. За розрахунками, частка припливу ПІІ у ВВП (за ПКС) в Індії не перевищує 0.3%, а в Китаї 1%, хоч за абсолютними розмірами приплив ПІІ дуже значний, особливо в Китаї. Значні обсяги надходження ПІІ спостерігаються в невеликих країнах, де розміщені регіональні фінансові центри, або країни мають незначний за обсягами внутрішній ринок. Говорячи про позитивний ефект іноземного інвестування в економіку, слід зазначити, що іноземні інвестиції здатні викликати не тільки зростання галузей, у які вони спрямовані безпосередньо, але й зростання взаємопов'язаних галузей, що пояснюється мультиплікаційним ефектом.

На початку постсоціалістичної трансформації в Центрально-Східній Європі (ЦСЄ) прямі капіталовкладення виступали не просто як джерело фінансових коштів, а стали одним з головних інструментів забезпечення модернізації підприємств та прискорення росту економік країн ЦСЄ. У період з 1992 р. по 2006 р. обсяг надходження прямих іноземних інвестицій у країни з перехідною економікою збільшився в 34 рази (з 2,5 до 86 млрд дол. США) [11]. Близько 80% інвестицій у країни ЦСЄ вклали європейські компанії, в основному з ЄС-15. Головним «постачальником» капіталу стала Німеччина - близько 25%. Сфери вкладання й характер ПІІ змінювалися разом з мотивацією інвесторів. Спочатку в країни ЦСЄ прийшли переважно дрібні й середні інвестори, метою яких було освоєння нових ринків. Основна частина ПІІ вкладалася в торгівлю й у розширення виробництв, які існували в країнах базування. Потім на перше місце вийшли великі ТНК, які намагалися підвищити ефективність за рахунок зниження витрат і нових потужностей, які розмістили в приймаючих країнах, орієнтовану на експорт продукцію. Прагнення інвесторів до освоєння нових ринків стимулювало їх до інвестування у сферу телекомунікацій, банківський сектор, транспортні системи й комунальне господарство. З кінця 1990-х років в регіоні почали розміщати виробничі потужності ТНК сфери високих технологій і інноваційної діяльності.

У структурі промислових інвестицій спочатку переважали трудомісткі виробництва з низьким рівнем технологій - харчове, тютюнове, текстильне, швейне, шкіряно-взуттєве, лісопильне й т.п. Із збільшенням витрат на оплату праці інвестиції в ці виробництва майже припинилися, і основний потік ПІІ в цей період направлявся в галузі із середнім рівнем технологій, що мають широкі можливості для модернізації й підвищення продуктивності. Сучасні проблеми економіки та підприємництво. Випуск 10, 2012 121 Найбільшим реципієнтом стала автомобільна промисловість. Однак, при всіх перевагах іноземних інвесторів їхня діяльність створила в країнах ЦСЄ ризики для макроекономічної стабільності й стабільності економічного зростання. Так, платіжні баланси країн ЦСЄ стали залежати від використання доходів, пов'язаних з ПІІ. Зі збільшення їх обсягів частка реінвестованих доходів у більшості країн стала знижуватися, а доходів, які підлягають репатріації - зростати. На думку експертів «нав'язана» транснаціональними компаніями вузька спеціалізація і надмірна експортна орієнтація виробництва призвела до залежності економіки від рішень обмеженого кола корпорацій, які були лідерами на ринку, та до негативного впливу на економіку зовнішніх змін на ринках[12].

Світова криза, повною мірою, висвітлила вразливість слабко диверсифікованих, залежних від експорту й зовнішніх фінансових ресурсів економік країн. Падіння попиту в ЄС на промисловий експорт разом із зміною напрямків потоків капіталу призвели до різкого скорочення в країнах ЦСЄ випуску промислової продукції й економічної рецесії. Отже, роль іноземного капіталу в модернізації виробництва країн ЦСЄ не можна також оцінити однозначно. З одного боку, іноземні інвестори зіграли ключову роль у покращені його структури, але, з іншого боку, опора на ПІІ не призвела до виходу на передові технологічні позиції. За прогнозом UNCTAD потоки ПІІ в 2012 р. складуть близько 1,6 трлн. дол. США. Однак, у світовому масштабі залишаються значні ризики й невизначеність для подальшого зростання іноземних інвестицій.

Серед основних факторів, які будуть обмежувати зростання ПІІ: слабість світової економіки й ризики зниження темпів економічного зростання, боргова криза й бюджетні проблеми в Європі, невизначеність майбутнього курсу євро й росту фінансових ринків. В посткризовий період створення умов для збільшення фінансування ПІІ буде залежати від поліпшення макроекономічних умов, підвищення корпоративного прибутку ТНК, зростання фондових ринків і ділової активності, відновлення довіри ділових кіл, а також прагнення країн поліпшити інвестиційний клімат у боротьбі за надходження капіталу. Відновлення потоків ПІІ, цілком ймовірно, буде відбуватися, у першу чергу, за рахунок активізації транскордонних угод злиття й поглинання. Широкі можливості на M&A будуть відкриватися для компаній завдяки реструктуризації ряду галузей і приватизації компаній, націоналізованих під час глобальної економічної кризи Відповідно до опитування транснаціональних корпорацій, найбільш привабливими ринками для інвесторів в найближчій перспективі стануть КНР, Бразилія, США, Індія, Австралія. Серед інших країн з економікою, що розвивається, інтерес інвесторів буде спрямований на Малайзію, Мексику, Аргентину й Росію. Слід також очікувати посилення позицій інвесторів із країн, що розвиваються, і країн із транзитивною економікою.

Дослідження іноземного досвіду показало, що від експорту капіталу найбільший виграш отримали промислово розвинені країни. Ці країни в 90-е роки ХХ століття стали епіцентром світового технологічного й економічного прогресу. Результати дослідження свідчать, що надходження іноземних інвестицій позитивно впливає на розвиток країни в тому випадку, якщо уряд країни має власну сильну економічну політику і залучає іноземні інвестиції відповідно до її пріоритетів. Там, де держава відстороняється від управління своїм економічним розвитком, уступаючи його транснаціональним корпораціям, надходження іноземних інвестицій не забезпечує високе і стабільне зростання і часто призводить до зниження національного суверенітету. Отже, з огляду на потенційно можливі негативні ефекти від припливу ПІІ в країну, політика залучення іноземних інвестицій повинна включати ефективну систему інструментів, що дозволяє забезпечувати збалансований розподіл вигоди між експортуючою та приймаючою країною [11].

Рис. 3. Міжнародна інвестиційна позиція США, другий квартал 2021 року

Кінець 2 кварталу 2021 року: - 15,42 трильйона доларів

Кінець 1 кварталу 2021 року: - 14,30 трильйона доларів

Чиста міжнародна інвестиційна позиція США, різниця між іноземними фінансовими активами та зобов'язаннями резидентів США, становила -15,42 трильйона доларів на кінець другого кварталу 2021 року, згідно зі статистичними даними, опублікованими Бюро економічного аналізу США (BEA). Активи становили 34,20 трильйони доларів, а зобов'язання - 49,62 трильйони доларів. На кінець першого кварталу чиста інвестиційна позиція становила -14,30 трильйона доларів.

Глобалізація світової економіки перетворила питання ефективного розподілу обмежених інвестиційних ресурсів не тільки в найважливіший аспект зовнішньоекономічної стратегії окремо взятих господарюючих суб'єктів, але і в життєво важливий геополітичний питання середньострокового і довгострокового розвитку національних економічних систем. Збільшуються обсяги транскордонних потоків капіталу в сукупності зі зростаючим різноманіттям сучасних форм іноземного інвестування лише підтверджують тезу про сучасну значущості міжнародних інвестиційних відносин. Розвиток даної довгострокової тенденції не можуть стримати навіть глобальні економічні катаклізми кінця XX - початку XXI ст. У запропонованій главі розглянемо сутність і форми міжнародних інвестицій в сучасній системі світогосподарських зв'язків, визначимо роль і значення міжнародного інвестування для національних економік, виявимо мотиви реалізації стратегії іноземного інвестування господарюючими суб'єктами і опишемо сучасні тенденції розвитку інвестиційних процесів [13].

Капітал є одним з найважливіших факторів виробництва в економічній системі, від ефективності використання якого багато в чому залежить успішність її функціонування. В умовах глобалізації світової економіки конкуренція за капітал з боку господарюючих суб'єктів переростає національні масштаби і виходить на міжнародний рівень. Одночасно з'являються нові інвестиційні можливості додатки цього щодо дефіцитного фактора виробництва.

Саме поняття іноземного або зарубіжного інвестування передбачає вилучення частини наявного капіталу з економічної системи однієї країни і включення його в економіку іншої країни. Незалежно від форми транскордонного переміщення капіталу найважливішою особливістю цього процесу є перенесення за межі країни процесу створення майбутнього прибутку або доходу господарюючого суб'єкта.

Головною конкуруючої формою міжнародних економічних відносин для іноземного інвестування традиційно виступає міжнародна торгівля. Остання має на увазі переміщення через національні кордони акту реалізації вже створеного товару (послуги), які акумулюють в собі майбутній прибуток господарюючого суб'єкта [14].

З огляду на природу походження капітал, що інвестується за межі національної економіки, може бути офіційним ( державним ) та приватним.

Офіційний (державний) капітал - це засоби, що переміщуються через національні кордони за рішенням уповноважених органів державної влади відповідної країни. У цю ж категорію потрапляють кошти, якими розпоряджаються різні міжурядові організації, такі як: МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський банк реконструкції і розвитку і т.д. Основними формами переміщення офіційного капіталу в світовій економіці є кредити і позики. При всьому при тому на початку XXI ст. характерною рисою розвитку міжнародних інвестиційних відносин стає все більш активне використання деякими країнами інструментів прямого і портфельного інвестування для розміщення державного капіталу за межами національної економіки [15].



Розділ 3. Проблеми та перспективи подальшого розвитку міжнародних інвестиційних процесів в глобалізаційних умовах

Основними провідниками державного капіталу в сферу прямих і портфельних інвестицій є так звані ФНБ ( Sovereign Wealth Funds). Вони являють собою спеціально створювані інвестиційні підрозділи, що знаходяться у власності держави. Основне завдання таких фондів - інвестування вітчизняного державного капіталу за межі національної економіки з метою створення джерел майбутніх доходів для покриття потреб національних бюджетної і пенсійної систем. Головним джерелом коштів ФНБ виступають поточні доходи держави від приватизаційних кампаній і експортних операцій. За даними Sovereign Wealth Fund Institute, на кінець 2012 р 57,2% сукупного капіталу, що залучається всіма Фонду національного добробуту, так чи інакше були пов'язані з доходами держав, отриманими в результаті експорту енергоносіїв [16].

Перший суверенний ФНБ - The Kuwait Investment Authority - був створений в 1953 р владою Кувейту. Починаючи з 2000 р, число

ФНБ почала стрімко збільшуватися. У 2012 р в світі функціонувало 73 подібних фонду, перспективи створення ще 21 фонду перебували в стадії обговорення національними властями [17]. Сукупний обсяг активів, що перебувають в управлінні ФНБ, на початок 2013 р становило 5,3 трлн. дол.

Найбільшого поширення ФНБ (табл. 18.1) отримали в країнах з яскраво вираженою сировинної структурою вітчизняного експорту - Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Росія, Норвегія, Канада. Істотну роль в сфері іноземного інвестування відіграють ФНБ азіатських країн, в першу чергу - КНР і Сінгапуру. Велика частина капіталовкладень фондів національних благостанів - 95% сукупних активів - здійснюється у формі портфельних інвестицій в ліквідні інструменти, які обертаються на розвинених ринках. І лише 5% вкладається в іноземні економіки в формі прямих інвестицій. Проте в абсолютному обчисленні обсяг прямих інвестицій ФНБ в останні роки зріс у рази - з 7 млрд. дол., в 2005 р до 125 млрд. дол., в 2011 р

Таблиця 2

П'ятірка найбільших фондів національних добробут за розміром активів, які перебувають в управлінні (дані станом на лютий 2013) [18]

Країна походження	Назва фонду	Активи в управлінні, трлн дол.	Рік створення	джерело коштів
Норвегія	Government Pension Fund-Global	715,9	1990	експорт нафти
ОАЕ, Абу Дабі	Abu Dhabi Investment Authority	627	1976	експорт нафти
Китай	SAFE Investment Company	567,9 *	1 997
Саудівська Аравія	SAMA Foreign Holdings	532.8	н / д	експорт нафти
Китай	China Investment Corporation	482	2007
Китай, Гонконг	Hong Kong Monetary Authority Investment Portfolio	298,7	тисячу дев'ятсот дев'яносто три

Крім фондів національного добробуту активному залученню офіційного державного капіталу в сферу прямих і портфельних інвестицій на рубежі ЧЧ-ЧЧЙ століть сприяли державні ТНК, велика частина капіталу материнських підрозділів яких належить уряду тієї чи іншої країни. Більш детально про діяльність державних ТНК см.

Незалежно від форм реалізації основним джерелом засобів державних інвестицій є гроші вітчизняних платників податків, що, безумовно, накладає відбиток на характер здійснюваних капітальних операцій.

На практиці в категорію прямих іноземних інвестицій включаються такі фінансові інструменти, використовувані в розрахунках між прямим інвестором і об'єктом іноземного інвестування [20]:

- Пайові цінні папери (equity), що підтверджують володіння вітчизняним інвестором частками в статутному капіталі зарубіжних філій, дочірніх підприємств і асоційованих компаній. У цей розділ потрапляють різні види акцій (за винятком привілейованих - вони, згідно з методологією ОЕСР, відносяться до розділу боргових паперів) і всілякі депозитарні розписки;

- Депозитні інструменти (deposits) у всьому їх різноманітті, визначеному Системою національних рахунків ООН 2008;

- Боргові цінні папери (debt securities),в тому числі облігації, боргові розписки, векселі, привілейовані акції (методологія ОЕСР), комерційні боргові папери;

- Позики (loans) як пряма форма передачі позикових коштів між пов'язаними прямими інвестиціями іноземними підприємствами;

- Торгові кредити, що надаються один одному прямим інвестором і підприємством - об'єктом іноземного інвестування;

- Інші види дебіторської і кредиторської заборгованості, що виникає при розрахунках між прямим інвестором і об'єктом іноземного інвестування внаслідок авансування або відстрочки платежів по їх господарської діяльності [21].

Вкладення в фінансові похідні інструменти (деривативи) в категорію прямих іноземних інвестицій не включаються.

Початкове придбання прямим інвестором активів за кордоном можливо як за допомогою створення нового іноземного підприємства (greenfield investments),так і шляхом покупки частки в статутному капіталі вже існуючої компанії (brownfield investments).Остання форма інвестиційної стратегії реалізується через укладання транскордонних угод з СиП зарубіжних компаній, які виступають об'єктом інвестування. Міжнародні угоди по ЗіП (М & А) як форма прямого інвестування досягли піку своєї популярності в світовій економіці в кінці XX ст. [22]. У 2000 р на частку угод ЗіП припадало близько 70% усіх прямих іноземних інвестицій в світі - 950 млрд дол, із загального обсягу ПІІ 1400,5 млрд дол.[10]Тоді ж була укладена найбільша і одночасно найбільш неоднозначна міжнародна угода СіГТ в історії - придбання британським телекомунікаційним гігантом Vodafone німецького оператора мобільного зв'язку Mannesmann за 202,8 млрд дол. Для порівняння: за період 2007-2011 рр. частка транскордонних угод по СіГТ не перевищувала 50% від загальносвітового обсягу прямих іноземних інвестицій (рис. 18.2). І це незважаючи на те, що безпосередньо перед світовою фінансовою кризою - у 2007 році - в світі було скоєно транскордонних угод з СиП на максимальну сукупну вартість - 1022,7 млрд дол.[23].

Рис. 4. Співвідношення обсягів угод але СІП і прямих іноземних інвестицій в нові проекти в світі, млрд дол. [24]

Згідно з методологією, запропонованою МВФ і ОЕСР, в категорію портфельних інвестицій (portfolio investments) включаються вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які обертаються на зарубіжних фінансових ринках і нс дають інвестору права реального контролю над діяльністю об'єкта інвестицій [25]. На відміну від прямого іноземного інвестора портфельний інвестор завжди грає меншу роль в процесі прийняття рішень в зарубіжній компанії, але має істотний вплив на майбутні фінансові потоки і вартість об'єкта інвестування.

У структурі портфельних інвестицій виділяють інвестиції в пайові та боргові цінні папери. До перших, згідно з методологією ОЕСР і МВФ, належать цінні папери, що дають право їхнім власникам претендувати на залишкову вартість об'єкта зарубіжного інвестування після задоволення первинного права вимоги до нього кредиторів. У цю категорію включаються акції, депозитні розписки (наприклад, глобальні депозитні розписки (GDR), американські депозитні розписки (ADR), які беруть участь привілейовані акції (participating preferred shares), паї фондів колективних інвестицій.

Боргові цінні папери підтверджують безумовне право їхнього власника отримувати фіксовану або попередньо узгоджену за контрактом мінливу суму платежів незалежно від економічних результатів діяльності об'єкта інвестування. У структуру портфельних інвестицій, зокрема, включаються придбання інвестором різних видів облігацій (конвертованих, з фіксованою (плаваючою) індексується процентною ставкою і т.д.), векселів, депозитних сертифікатів, кредитних ніг [26].

Основною метою здійснення портфельних інвестицій є отримання доходів у вигляді дивідендів за результатами економічної діяльності об'єкта інвестування, відсотків за борговими паперами і приросту вартості акцій і облігацій, що знаходяться в розпорядженні портфельного інвестора.

Відмінності в природі інвестиційних завдань, що вирішуються прямими і портфельними інвесторами, і методах їх реалізації роблять портфельні інвестиції більш волатильними в порівнянні з прямими. В умовах політичної та економічної нестабільності національної економіки, в які були здійснені капітальні вкладення, більш оперативно залишають саме портфельні інвестори, що наочно продемонстрував світова фінансова криза 2008 року (табл. 3).

Таблиця 3

Потоки іноземних інвестицій в країни, що розвиваються в період 2005-2010 рр. (млрд дол.) [27]

види інвестицій	2005	2006	2007	2008	2009	2010
всього	579	930	1650	447	656	1 095
ПІІ	332	435	571	652	507	561
портфельні інвестиції	154	268	394	-244		186
Інші інвестиції	94	228	686	39	56	348

Проте, не дивлячись на природну нестабільність, на частку портфельних інвестицій припадає левова частка всіх сучасних інвестиційних потоків в світі

Таблиця 4

Обсяги портфельних інвестицій в світі, млрд дол., на кінець року [28]

Дані по напрямку інвестицій	1 997	2001	2007	2008	2009	2010	2011
Всього портфельних інвестицій	5885,14	12719,41	39305,30	31052,84	37661,67	40 30.77	39466.99
Інвестиції в пайові цінні папери	2600.74	5198,73	17203,37	9875,98	13847,15	15709.01	14521,14
Інвестиції в боргові цінні папери	3279.99	7520,68	22101,94	21176,86	23814,54	25021,76	24945.85
Інвестиції в боргові довгострокові цінні папери	3182.27	6449,35	19537,91	18512,39	20746,94	21915,62	21971,16
Інвестиції в боргові короткострокові цінні папери	97.72	1071,33	2564,03	2664,47	3067,59	3106.14 ...

Подобные документы

• Іноземні інвестиції в Україні. Проблеми залучення іноземних інвестицій

  Значення іноземних інвестицій в розвитку національної економіки. Встановлення в Україні національного режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності. Форми іноземних інвестицій. Недоліки та проблеми залучення іноземних інвестицій в Україні.
  
  контрольная работа [93,2 K], добавлен 16.10.2014
  

• Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація

  Іноземна інвестиційна діяльність в регіональній економіці. Прямі іноземні інвестиції в економіку України. Моніторінг економіки Украіїни. Міжнародні інвестиції та практика бізнесу транснаціональних корпорацій. Розвиток інвестиційної діяльності.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 01.11.2008
  

• Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

  Транснаціональні корпорації як продукт міжнародних економічних відносин. Сучасна теорія управління, методологія системного підходу, статистичний метод. Процеси транснаціоналізації в світовому господарстві. Аналіз руху прямих іноземних інвестицій.
  
  курсовая работа [151,6 K], добавлен 14.05.2009
  

• Міжнародні економічні відносини

  Сутність світової економіки і міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори і показники розвитку. Головні економічні закони розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин. Місце України в міжнародному розвитку світової економіки.
  
  курс лекций [92,5 K], добавлен 07.09.2008
  

• Місце національної економіки в системі світового господарства

  Сутність, поняття і цілі національної економіки. Особливості структури національної економіки України, її місце в світовому господарстві. Основні поняття світового господарства. Особливості взаємодії світового господарства і національних економік.
  
  курсовая работа [407,6 K], добавлен 19.12.2010
  

• Проблеми та песпективи підвищення рівня економічного розвитку України та ступеня її участі в міжнародних відносинах

  Рівень економічного розвитку України, її місце в світовій економіці та міжнародних економічних відносинах. Участь країни в процесах міжнародної міграції капіталу та торгівлі. Удосконалення системи міжнародних економічних відносин та співробітництва.
  
  курсовая работа [206,2 K], добавлен 10.12.2009
  

• Міжнародні транспортні відносини та перспективи України як транзитної держави

  Сутність міжнародних транспортних відносин. Особливості міжнародних водних, повітряних, наземних, трубопровідних перевезень. Перспективи України як транзитної держави. Концептуальні основи договорів щодо регулювання міжнародних транспортних перевезень.
  
  курсовая работа [518,3 K], добавлен 13.12.2012
  

• Місце і роль США у світовому господарстві

  Становлення США як світового економічного лідера. Характеристика економіки США на сучасному етапі. Особливості зовнішньої економічної політики США. Стан та перспективи економічного співробітництва США та України. Проблеми та перспективи.
  
  курсовая работа [54,1 K], добавлен 30.03.2007
  

• Міжнародний інвестиційний процес

  Сучасний стан міжнародних інвестиційних процесів. Оптимізація напрямів вигідного і актуального вкладення, ефективного використання інвестицій. Основні напрями діяльності органів державної влади у сприянні інвестиційному процесу. Прямі іноземні інвестиції.
  
  курсовая работа [50,1 K], добавлен 17.03.2011
  

• Україна в системі сучасних міжнародних відносин: проблеми і перспективи розвитку

  Глобальні трансформації, зруйнування СРСР, поява у світовому співтоваристві нових політичних одиниць. Поява на політичній карті незалежної України. Її місце в системі сучасних міжнародних відносин, співробітництво з впливовими міжнародними інституціями.
  
  контрольная работа [22,1 K], добавлен 31.01.2010
  

• Аналіз використання фінансових ресурсів міжнародного кредитного ринку

  Міжнародні кредитні ринки та їх роль в міжнародних економічних відносинах. Основні види та форми міжнародного кредиту. Роль міжнародних кредитних відносин у фінансуванні національної економіки. Аналіз кредитування реального сектору економіки України.
  
  курсовая работа [1014,1 K], добавлен 25.11.2014
  

• Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі України

  Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.
  
  курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010
  

• Умови та тенденції розвитку сучасних міжнародних економічних відносин

  Сутність і інфраструктура міжнародних економічних відносин. Процеси інтеграції та глобалізації як головні напрямки розвитку міжнародних економічних відносин на сучасному етапі. Негативні зовнішньоекономічні чинники, що впливають на національну економіку.
  
  курсовая работа [40,2 K], добавлен 03.08.2011
  

• Сучасні особливості розвитку міжнародних економічних відносин

  Характерні риси науково-технічної революції. Форми реалізації науково-технічних зв’язків на світовому ринку. Іноземне інвестування в системі міжнародних економічних відносин (МЕВ). Види та характерні особливості сучасних МЕВ та їх розвиток в Україні.
  
  контрольная работа [32,7 K], добавлен 13.11.2010
  

• Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України

  Проблеми прогнозування інноваційно–технологічного розвитку економіки. Світова економічна система і інноваційна діяльність. Інноваційний шлях розвитку економіки України. Структура фінансового забезпечення науково–технічної та інноваційної діяльності.
  
  реферат [31,9 K], добавлен 01.11.2008
  

• Стан та перспективи співпраці України з міжнародними організаціями

  Функції міжнародних організацій в світовій системі. Класифікація і економічна характеристика провідних міжнародних організацій і їх значення в процесі міжнародної глобалізації. Членство та перспективи та наслідки вступу України до міжнародних організацій.
  
  дипломная работа [751,0 K], добавлен 14.09.2016
  

• Процес формування і розвитку міжнародної зустрічної торгівлі

  Сутність міжнародної торгівлі, її форми та основні теорії. Характеристика сучасних тенденцій бартеру. Аналіз розвитку бартерних відносин в міжнародній торгівлі. Проблеми та перспективи розвитку зустрічної торгівлі у світовому господарстві та в Україні.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 28.05.2013
  

• Проблема глобальної фінансової стабільності

  Сутність та загальна характеристика міжнародних стратегій глобалізації. Розроблення економічної стратегії. Аналіз та оцінка стратегій на прикладі України. Основні перспективи формування міжнародних стратегій економічного розвитку Європейського Союзу.
  
  реферат [576,1 K], добавлен 27.04.2016
  

• Глобалізаційні процеси у сучасному вимірі

  Істотні ознаки та етапи становлення й розвитку економічної інтеграції країн. Взаємопротилежні напрямки еволюції система міжнародних економічних відносин. Аналіз позитивних і негативних явищ, притаманних глобалізаційним процесам у світовому господарстві.
  
  статья [32,7 K], добавлен 26.07.2011
  

• Основні центри та особливості проведення міжнародних виставок та ярмарок

  Сучасна інтернаціоналізація економіки розвинутих країн. Перехід від індустріального до інформативного суспільства. Сутність міжнародних виставок, ярмарок та їх функції. Участь у міжнародних ярмарках. Центри проведення міжнародних ярмарок та виставок.
  
  реферат [35,6 K], добавлен 31.10.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам