Сучасний стан співробітництва між Молдовою та Європейським Союзом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан співробітництва між Молдовою та Європейським Союзом

Максим Герасименко, аспірант

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань, Україна

Анотація

Нині питання вступу Молдови до ЄС залишається малодослідженим. З року в рік, із черговою зміною влади, від одного президента до іншого молдавани йдуть то в напрямок Європи, то Росії. При цьому життя в країні йде своїм плином, і, врешті, народ починає розуміти, що шлях до процвітання знаходиться у напрямку Європи. Саме тому на прикладі Молдови, є змога показати як країна пов'язує краще життя з просуванням у напрямку євроінтеграції.

Метою статті є аналіз вирішення зовнішньополітичних та внутрішніх (територіальних) проблем Республіки Молдова у контексті співробітництва з Європейським Союзом.

Завдання статті є дослідження сучасного стану співробітництва між Республікою Молдова та Європейським Союзом, визначенні рівня зацікавленості ЄС в новому партнері.

У статті досліджено сучасний стан євроінтеграційного курсу Республіки Молдова (від часу проголошення незалежності у 1991 р. до кінця 2021 р.) та її шлях до Євросоюзу. Прослідковано динаміку зовнішньополітичних відносин Молдови з ЄС. Охарактеризовано ключові проблеми, які не дають змоги вступити до лав країн-членів. У статті окремо проаналізовано політико-правовий процес всередині країни та чинники, які впливають на її теперішню проєвропейську орієнтацію. Враховано позиції двох політичних сторін всередині країни (проєвропейської та проросійської). Виокремлено досягнення Молдови на шляху в ЄС.

Актуальним залишається ще одне питання: спільний міжнародний примус щодо приборкання імперських амбіцій Російської Федерації, який сприятиме стабілізації й прискоренню суспільного розвитку в Молдові, підштовхне теперішнє керівництво Придністров 'я до повернення у політико-правовий та господарський простір країни, адже тепер у ньому розвиватимуться чітко визначені переваги.

Таким чином, зроблено висновок, що у політичному відношенні Республіка Молдова взяла курс на євроінтеграцію. Після перемоги проєвропейського табору на чолі з Маєю

Санду, молдавани вперше за останні роки взяли курс на Європу. Президент країни завірила лідерів Єврокомісії в тому, що попри усі проблеми, вона зуміє втримати країну на шляху до ЄС. Головною перешкодою залишається Придністровський конфлікт між Республікою Молдова та проросійськи орієнтованою самопроголошеною т. зв. «Придністровською Молдовською Республікою».

Ключові слова: Молдова, Придністров 'я, Європейський Союз, геополітика, сепаратизм, європейська інтеграція, Східне партнерство.

Abstract

співробітництво молдова європейськийм союз

CURRENT STATE OF COOPERATION BETWEEN MOLDOVA AND THE EUROPEAN UNION

Maxym Herasymenko,

Postgraduate student

Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, Ukraine

To date, the issue of Moldova's accession to the EUremains unexplored. From year to year, from one president to another, Moldovans go in the direction of Europe, then Russia. At the same time, life in the country takes its turn, and eventually the people begin to understand that the path to prosperity is in the direction of Europe. That is why, on the example of Moldova, there is an opportunity to show how the country is fighting for a better life in the EU.

The aim of the article is to analyze the solution of foreign and domestic (territorial) problems of the Republic of Moldova in the context of cooperation with the European Union.

The main task of this article is to study the current state of cooperation between the Republic of Moldova and the European Union; in determining the level of EU interest in the new partner.

The article examines the current state of the European integration course of the Republic of Moldova (from the time of independence in 1991 to the end of 2021) and its path to the European Union. The dynamics of Moldova's foreign relations with the EU is traced. The key problems that prevent members from joining the ranks are described. The article separately analyzes the political and legal process within the country and the factors that affect its current pro-European orientation. The positions of two political parties within the country (pro-European and pro- Russian) are taken into account. Moldova's achievements on the path to the EU are highlighted.

Another issue remains: the joint international coercion to curb the imperial ambitions of the Russian Federation, which will help stabilize and accelerate social development in Moldova, will push the current leadership of Transnistria to return to the political, legal and economic space of the country.

Thus, it was concluded that in political terms the Republic of Moldova has set a course for European integration. After the victory of the pro-European camp led by Maia Sandu, Moldovans set course for Europe for the first time in recent years. The President assured the leaders of the European Commission that despite all the problems, she will be able to keep the country on the path to the EU. The main obstacle remains the Transnistrian conflict between the Republic of Moldova and the pro-Russian self-proclaimed Transnistrian Moldovan Republic.

Keywords: Moldova, Transnistria, European Union, geopolitics, separatism, European integration, Eastern Partnership.

Серед європейських держав колишнього Радянського Союзу чи не найскладніші геополітичні обставини для реалізації зовнішньополітичного курсу випали на долю Республіки Молдова. Країна на порядку денному має чимало завдань для того, щоб вийти на новий рівень. Молдова прагне відігравати на зовнішньополітичній арені більшу роль - стати членом Європейського Союзу. Але одного бажання для цього замало, потрібні зміни, які в кінцевому рахунку стануть плацдармом для успішного входження до лав країн-членів. Про складність політичного становища Молдови свідчать численні внутрішні та зовнішні чинники. Суперечки в уряді країни, корупція, політичні скандали та розбіжності всередині країни, повільні реформи, це саме ті проблеми, які не дають країні вийти на новий рівень міжнародних відносин.

Дослідженням проблем співробітництва між Республікою Молдова та Європейським Союзом займаються чимало науковців. Варто відмітити роботу Н. Антонюк та І. Зінько [1], в якій вони аналізують здобутки Молдови в напрямку ЄС як приклад для наслідування іншим країнам, наголошують на прагненні обох сторін у поглибленні співпраці. У дослідженні П. Гензеля [3], розкрито нові можливості для вступу до лав країн-членів, оскільки вперше за довгий час проєвропейські прагнення молдаван розділяє й заохочує очільниця держави Мая Санду. Т. Стародуб [7] у своїй праці обґрунтовує теперішні можливості для країн-кандидатів у їх прагненні приєднання до ЄС та акцентує увагу на проблемах вступу.

Республіка Молдова є відносно молодою, енергійною та перспективною країною, яка прагне вийти на новий політичний та економічний рівень розвитку і стати в подальшому країною-членом Європейського Союзу. Від часу проголошення незалежності 27 серпня 1991 р. країна пройшла тернистий шлях у напрямку зближення з ЄС і має повне право подальшого приєднання до решти учасників. Проте існує ряд перешкод, які Республіка Молдова ніяк не може вирішити. Перш за все це - повільні реформи, корупція на місцях та організована злочинність, проти якої країна практично безсила. І звісно, досі не вирішене питання цілісності країни - «Придністровський конфлікт». Саме Придністров'я є формально частиною Молдови, але, насправді, контрольоване сепаратистським урядом державне утворення, підконтрольне Російській федерації. А, на бажання молдавського уряду увійти до ЄС, Росія збільшує тут свій вплив та підтримку й унеможливлює вивід російських військових з цієї території, а якогось прогресу у переговорах так і не було досягнуто. Молдова та Україна мають рівні можливості для реалізації своїх планів, оскільки мають схожі політичні системи, проблеми, цілі та амбіції. Саме тому на сьогоднішній день вкрай важливим є переймання досвіду та взаємодопомога у питаннях курсу на євроінтеграцію. Так як у майбутньому процес євроінтеграції ЄС буде поширюватись на Схід, обом країнам необхідно налагоджувати більш тісний зв'язок та об'єднати зусилля заради спільної мети.

Перш за все варто зазначити здобутки Республіки Молдова у відносинах з Європейським Союзом. У цьому питанні вкрай важливою є регіональна взаємодія, співпраця країн Східної Європи та їх політична прихильність до Європейського Союзу і без втручання у їх справи Росії.

Почалося все започаткуванням у травні 2009 р. програми Східного партнерства, що мало на меті створення так званого регіонального блоку східноєвропейських країн - Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, України та Молдови. для розвитку їх співпраці між собою і посилення співпраці та інтеграції з Європейським Союзом [5, с. 1]. Після створення Східного партнерства країни пострадянського простору нові перспективи зближення з ЄС. Орієнтовані на вступ до Євросоюзу країни, майже відразу отримали чимало можливостей у міжнародних відносинах. До країн Східного партнерства посилилась політична та економічна увага, їх почали запрошувати на саміти, зустрічі, залучати до переговорів. З ними почали рахуватись на політичній арені, проводити спільні засідання, підписувати двосторонні угоди, і це лише перші кроки зроблені країнами Східного Партнерства у напрямку Європейського Союзу.

Завдяки участі у Східному партнерстві країни-партнери мають можливість брати участь у низці програм, які діють в рамках Європейської політики сусідства чи безпосередньо в рамках ініціативи Східного партнерства. Для Республіки Молдова, так як і для інших країн, ці програми є досить вигідними у плані розвитку багатьох сфер (малого та середнього бізнесу, освіти, культури, науки та інновацій, інфраструктури міст тощо). Перелік цих програм включає такі ініціативи як «ЕШВшіпезз», «ЕШЕпе^у», «EШYouth», «Креативна Європа», «Культура і креативність», «Мери та економічне зростання», «Угода мерів - демонстраційні проекти», «Erasmus+», «Горизонт 2020», «Інтегроване управлінні кордонами» та інші [5, с. 3]. Саме завдяки програмам, які реалізовуються у країнах Східного партнерства прослідковується за даними ЄС послідовне економічне зростання. Впродовж наступних років після їх впровадження, кількість робочих місць у країн-партнерів збільшилась, зросли також позики цим країнам на більш вигідних умовах, а також, збільшилась чисельність громадян з вищою освітою, що розширило коло спеціалістів у багатьох сферах розвитку.

Республіка Молдова закликає ЄС надати перспективи членства в ЄС країнам, які в майбутньому можуть досягти критеріїв вступу до ЄС. Також,

Молдова звертає увагу на недостатнє використання внутрішньої співпраці між країнами Партнерства та зауважує, що Східне Партнерство може привести до повного згасання ентузіазму, як з боку держав-членів ЄС так і країн-учасниць «Східного Партнерства». З боку ЄС, Молдова сьогодні оцінюється як країна, що робить значні успіхи у сфері реалізації реформ та наближення до Євросоюзу. Зокрема, звертається увага на прогрес у демократичних досягненнях та на швидке просування в переговорному процесі з ЄС щодо УА та ЗВТ [4, с. 31].

Також, більш міцними стали відносини між країнами-членами партнерства, які почали створювати спільні проекти щодо покращення своїх політичних та економічних можливостей, що також у перспективі сприятиме їх зближенню як між собою, так і з ЄС. Головним сподвижником Республіки Молдова є Україна, яка має спільні для обох країн прагнення, кордони, а також конфлікт з Російською Федерацією. На міжнародній арені ці країни висловлюють підтримку одне одному і готовність до спільних дій.

Додатковим, але не менш важливим чинником зовнішньополітичного вибору Республіки Молдова є глобальна роль США, зокрема її активне сприяння розвитку політичних процесів у країнах Центрально-Східної Європи, а також зростання вагомості спільної зовнішньої та інтеграційної політики Європейського Союзу, для якого румунсько-молдовський кордон став частиною зовнішнього кордону [1, с. 158].

Найбільше від цього потерпає стратегічний євроінтеграційний напрям зовнішньої політики країни. Треба зазначити, що намагання якомога швидше увійти до складу європейських інтеграційних структур проголошувалося серед пріоритетних завдань практично всіх президентів та урядів Молдови. Це значною мірою спонукало підтримку Росією сепаратистських настроїв у Придністров'ї та Гагаузії, що спричинило збройний конфлікт та вихід зі складу Молдови лівобережної частини Дністра [1, с. 158-159].

У 2007 р. з приєднанням Румунії до лав Європейської спільноти, кордони ЄС підійшли до Молдови, фактично найбіднішої країни Європи, країни, яка зазнала зовнішнього втручання і відторгнення територій, де є проблеми з корупцією, і досі не вирішене «Придністровське питання». Російський вплив у Придністров'ї беззаперечно сильний, і чим ближче Молдова крокує до ЄС тим гострішими стають відносини з самопроголошеною Придністровською Молдавською Республікою [2, с. 89].

Значні зміни у відносинах Кишиніву та Тирасполя відбулися, коли ЄС нарешті втрутився. Європарламент почав розглядати вирішення

Придністровського конфлікту як інструмент до подальших зрушень у реформах Молдови та в перспективі зменшення впливу Росії в регіоні. Європейський Союз став третьою (нейтральною) стороною конфлікту. З цією метою Євросоюз запустив Місію по прикордонній допомозі - ЕиВАМ. Висновки Місії показали, що Придністров'я є «чорним ринком» організованої контрабанди у великих масштабах, прибуток з якого рівняється десятками мільйонів євро на рік. З метою покращення керування на кордонах, ЕиВАМ зробила ряд рекомендацій молдовському та українському урядам з метою приведення стандартів до європейських, а саме модернізація інформаційних технологій, наділення всіх прикордонних органів слідчими повноваженнями, поліпшення щоденного обміну інформацією, розвиток можливостей аналізу ризиків і децентралізації повноважень [2, с. 91].

Незважаючи на великі суспільні очікування та оптимізм європейських лідерів, шлях на Захід буде дуже складним. Молдова - наразі одна із найбідніших країн Європи, і постійні економічні негаразди протягом останніх дясятиліть вигнали за кордон третину з 3,5 мільйонів населення. Корупція роками була і є серйозною проблемою. З погляду прозорості, Молдова посідає лише 120-те місце (зі 180) в Індексі сприйняття корупції. У цій ситуації потрібно здійснити низку інституційно-правових реформ, оскільки без зміцнення основ держави відновлення економіки та цивілізаційний поступ будуть неможливі [3].

Ще одним кроком на шляху до Європейського Союзу стало отримання у січні 2011 р. Молдовою безвізового режиму, який набув чинності 28 березня 2017 р. [5, с. 4-5]. Завдяки можливості відвідувати країни ЄС у Республіці Молдова посилилась поінформованість громадян цих країн. За даними опитування населення Республіки Молдова у своїй більшості підтримують демократичні реформи та вступ до ЄС. На фоні цього, під час президентських виборів в кінці 2020 р. голосувала рекордна кількість виборців (навіть представники молдовської діаспори взяли участь у голосуванні). Перемогу у другому турі здобула проєвропейськи орієнтована - Мая Санду 57,63% (938 тис. виборців), обігнавши колишнього проросійськи орієнтованого президента - Ігоря Додона 42,37 (689 тис. виборців).

Хоча кордони Молдови проходять тільки з двома країнами, Румунією та Україною, фактично країна може бути з'єднувальною ланкою між багатьма державами та економічними партнерами регіону. Ефективне використання даного положення зможе сприяти європейській інтеграції країни і трансформуватися з обмежувального у сприятливий чинник розвитку молдавської державності. Особливо це важливо враховувати у контексті реалізації програми ЄС Чорноморська синергія та Європейської політики сусідства, частиною якої є програма Східного партнерства ЄС [1, с. 160].

Важливим також є підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Так, у січні 2010 р. Молдова почала переговори з ЄС щодо укладення «Угоди про асоціацію» (УА) і після п'ятнадцяти раундів переговорів завершила їх у червні 2013 р. На саміті ініціативи «Східне партнерство» у Вільнюсі (28-29 листопада 2013 р.), текст УА між ЄС і Молдовою був парафований на найвищому рівні. Урочисте підписання УА відбулося 27 червня 2014 р. в Брюсселі. Щодо технічних деталей, то тексти УА між ЄС та Молдовою складаються з преамбули, 1 статті, 7 розділів й додатків, у яких визначаються нормативні акти ЄС, які слід прийняти до визначеної дати, та протоколів. Крім того, щоб більш чітко та виразно заявити про своє прагнення вступити до Європейського Союзу, Молдова під час переговорів дотримувалась максималістського підходу, обіцяючи адаптувати усі аспекти власного законодавства під стандарти законодавства ЄС [6, с. 3-5].

Парламент Молдови ратифікував УА 2 липня 2014 р., тобто через п'ять днів після підписання, встановивши, тим самим, своєрідний рекорд. Європейський Парламент ратифікував УА з Молдовою 13 листопада 2014 р. (535 голосів «за», 94 - «проти», 44 - «утримались»). Загалом процес ратифікації УА між ЄС і Молдовою завершився 26 листопада 2015 р., коли УА ратифікувала Італія [6, с. 7].

Одним з питань, що затримує переговори з ЄС, є сертифікація Молдови щодо походження її експорту. Те, що Молдова не контролює всю територію, породжує дві важливі проблеми. По -перше, нестача контролю над імпортом з України, який досягає Молдови через Придністров'я. По-друге, молдавські офіційні особи не мають доступу до придністровських заводів і, таким чином, не можуть перевірити виробничі процедури [2, с. 92-93].

З приходом до влади у Республіці Молдова проєвропейської президентки - Маї Санду, уряд Кишиніва взяв курс на зближення з Європейським Союзом. На початку 2021 р. новий уряд Республіки спільно з представниками ЄС ухвалили план, за яким члени Союзу надаватимуть економічну підтримку країні в її прагненні «очищення» від олігархічного керівництва на демократичне. Крім того, залишається чимало невирішених питань, зокрема непоборна корупція та Придністровський конфлікт. Країні є над чим працювати і нова голова уряду сповнена рішучості впроваджувати демократичні реформи.

Молдовани пов'язують з президентством М. Санду сподівання на відкриття нового розділу в історії країни. Високий рівень електоральної підтримки свідчить про затребуваність кардинальних змін у політиці. «Кидаючи бюлетені у виборчі скриньки, мешканці Молдови вирішували: піде їхня країна на Захід чи залишиться на Сході», - пояснює доктор Кароліна Котулевич-Вісіньська з кафедри політичних наук Економічного університету в Кракові. «Амбіційна програма М. Санду - це шанс для економічного розвитку країни та вирішення таких проблем, як корупція та низький рівень життя. Важливо, що серед пріоритетів є також консолідація суспільства навколо ідеї демократичної держави за західним взірцем» [3].

Як наголошує К. Котулевич-Вісіньська, наступним завданням нової президентки буде поліпшення міжнародного становища Молдови шляхом посилення відносин із сусідами, Європейською Унією та США. Прийняття нового курсу зовнішньої політики означає розворот на 180 градусів щодо проросійської політики колишнього президента Ігоря Додона. М. Санду доведеться боротися із сепаратистськими тенденціями в Придністров'ї та «могутністю» Росії, яка має на меті зберегти якнайширшу сферу впливу у Східній Європі [3].

Однак, шанси на швидкий вступ до ЄС псує ситуація в Придністров'ї, яку Кремль використовує для збереження свого впливу. У невизнаній міжнародною спільнотою Придністровській Республіці дислокується близько тисячі російських солдатів. К. Котулевич-Вісінська зазначає, що спроби вирішити цю ситуацію тривають майже 30 років.

Своєю чергою в автономній Гагаузії в лютому 2014 р. було проведено два референдуми, на яких виборці відхилили членство в ЄС і вибрали приєднання до Митного союзу Білорусь-Казахстан-Росія. Тож, вживаючи заходів для сприяння членству Молдови в ЄС, Маї Санду доведеться подбати про забезпечення територіальної цілісності країни. Кремль, маючи на своїх руках придністровську карту, може використовувати її для захисту власних інтересів. У цій ситуації М. Санду потрібно виробити компроміс у відносинах з Москвою, а також шукати активної підтримки своєї політики в Європейських країнах та США [3].

Президент Мая Санду неодноразово заявляла про намір урегулювання Придністровського конфлікту виключно мирних шляхом в рамках майданчиків для переговорів при дотриманні суверенітету й територіальної цілісності країни. Молдова незмінно підтримує та керується положеннями міжнародного права, готова долучитися до відновлення верховенства права в регіоні, створення правил, зокрема, для мирного вирішення регіональних конфліктів.

У рамках стратегічного погляду на процес врегулювання «замороженого конфлікту» у Придністров'ї, сторонами такого конфлікту ЄС визнає сепаратистський режим Придністров'я, Російську Федерацію та Молдову. В існуючих умовах Євросоюз має суттєві важелі впливу на дві сторони конфлікту - Республіку Молдова та сепаратистський режим Придністров'я. Єврокомісія з одного боку обмежує в'їзд на свою територію лідерів сепаратистського регіону, стимулює політиків готових вести переговорний процес, який на сьогоднішній день заведений у глухий кут. Крім того ЄС здійснює кроки щодо демократизації Придністровського регіону Молдови, виходить з принципів «незастосування сили» та «збереження територіальної цілісності» Молдови. У плані можливостей щодо інтернаціоналізації процесу врегулювання конфлікту Брюссель не намагається виходити за рамки здійснення та оприлюднення міжнародного моніторингу ситуації, проте готовий надавати енергійну допомогу Кишиніву в дипломатичному, економічному та міжнародно - правовому вимірах.

Водночас, усіх цих кроків недостатньо для того, щоб змінити позиції третьої переговорної сторони - Російської Федерації, яка у Придністровському конфлікті є ключовою. У своїй підтримці контрольованої нестабільності у Молдові, яка є подразником як засад регіональної безпеки, так і національних інтересів України, офіційна Москва зберігає сталість і не схильна до компромісів, втілення яких потенційно міг би забезпечити Євросоюз [7, с. 6].

Найболючішим на порядку денному стоїть спалах коронавірусу, який не вирізняє ні кордонів, ні політичних систем, ні расову та державну приналежність. Саме зараз країнам світу і, зокрема Європі, варто об'єднати зусилля заради боротьби з його наслідками. ЄС у цьому плані надає Республіці Молдова та іншим країнам Східного партнерства фінансову допомогу. Йдеться про економічну підтримку у розмірі 80 мільйонів євро для вирішення гострих потреб ліквідації наслідків пандемії Covid 19, а також 883 мільйони як пакет соціально-економічного відновлення.

Висновки. Таким чином, можна стверджувати, що Республіка Молдова має ціль - вступити до Європейського Союзу. Впродовж років вона йде важкими кроками у цьому напрямку, проте і ЄС тепло відноситься до молдаван та їх прагнень й всіляко допомагає державі у її внутрішніх та зовнішніх проблемах. Головною перешкодою до цієї мети є проблема територіальної цілісності Молдови у Придністров'ї, проблемою, яку на сьогоднішній день не вдалося владнати жодному президенту від початку незалежності у 1991 р.

Теперішній уряд Маї Санду взяв курс на вирішення існуючих проблем країни як внутрішніх, так і зовнішніх. Зі свого боку ЄС надає Молдові фінансову й технічну допомогу, зацікавлений у розширенні кордонів ЄС на Схід. Тому, для Республіки Молдова є можливість на приєднання до країн - членів Європейського Союзу в недалекому майбутньому.

Список джерел та літератури

1. Антонюк Н. Геополітичні детермінанти євроінтеграційної політики республіки Молдова / Н. Антонюк, І. Зінько // Грані. - 2015. - № 6 (122). - С. 157-163.

2. Баканова А. Особливості міжнародного становища Молдови на сучасному етапі / А. Баканова // Актуальні проблеми політики. - 2015. - Вип. 55. - С. 89-97.

3. Гензель П. Мрія про Європу. Шанс на новий розділ в історії Молдови [Електронний ресурс] / П. Гензель // Zaxid.net, Nowa Europa Wschodnia. - 2020. - URL: https://zaxid.net/mriya pro yevropu n1512304 (Дата звернення: 15.08.21) - Назва з екрану.

4. Ініціатива ЄС «Східне Партнерство»: Перспективи ефективної реалізації та можливості для України / О. Снігир [та ін.]. - Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2011. - 50 с.

5. Ключові 10 досягнень Східного партнерства: український вимір [Електронний ресурс] // Керівний комітет та Секретаріат Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. - 2019. - URL: https://www.dvic- svnergv.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/10-klvuchovvh-dosvagnen-ShP_ukravinskvj-vvmir.pdf

(Дата звернення: 06.08.21) - Назва з екрану.

6. Рудік Н. М. Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, Грузією та Молдовою: спільні риси та відмінності [Електронний ресурс] / Н. М. Рудік // Публічне адміністрування: теорія та практика. - 2016. - Вип. 2(16). - URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Patp_2016_2_8 (Дата звернення: 03.08.21) - Назва з екрану.

7. Стародуб Т. Стратегія Європейського Союзу щодо розширеного Чорноморського регіону: можливості для України / Т. Стародуб. - Київ : Friedrich Ebert Stiftung, 2010. - 17 с.

References

1. Antoniuk, N. (2015). Heopolitvchni determinantv vevrointehratsiinoi politvkv respublikv Moldova. Hrani, 6 (122), 157-163.

2. Bakanova, A. (2015). Osoblvvosti mizhnarodnoho stanovvshcha Moldovv na suchasnomu etapi. Aktualniproblemypolityky, 55, 89-97.

3. Henzel, P. (2020). Mriia pro Yevropu. Shans na novvi rozdil v istorii Moldovv.

Zaxid.net, Nowa Europa Wschodnia. Retrieved from

https://zaxid.net/mriva_pro_vevropu_n1512304

4. Snihvr, O. (2011). Initsiatyva EU's «Skhidne Partnerstvo»: Perspektyvy efektyvnoi realizatsii ta mozhlyvosti dlia Ukrainy. Kvviv: Natsionalnvi instvtut stratehichnvkh doslidzhen.

5. Kliuchovi 10 dosiahnen Skhidnoho partnerstva: ukrainskvi vvmir / Kerivnvi komitet ta Sekretariat Ukrainskoi natsionalnoi platformv Forumu hromadianskoho suspilstva Skhidnoho partnerstva. Retrieved from https://www.civic-svnergv.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/10- klvuchovvh-dosvagnen ShP_ukravinskvj-vvmir.pdf

6. Rudik, N. (2016). Uhodv pro asotsiatsiiu mizh EU's ta Ukrainoiu, Hruziieiu ta Moldovoiu: spilni rvsv ta vidminnosti. Publichne administruvannia: teoriia ta praktyka. 2(16). Retrieved from http://nbuv. gov.ua/UJRN/Patp_2016_2_8

7. Starodub, T. (2010). Stratehiia Yevropeiskoho Soiuzu shchodo rozshyrenoho Chornomorskoho rehionu: mozhlyvosti dlia Ukrainy. Kyyiv: Friedrich Ebert Stiftung.

Размещено на Allbest.ru