Концепція "resilience" у політиці ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

КОНЦЕПЦІЯ «RESILIENCE» У ПОЛІТИЦІ ЄС

Тетяна Перга

канд. іст. наук, старш. наук. співроб

Анотація

стійкість європейський союз коронавірус

У статті розглянуто концепцію стійкості, яка протягом останніх десятиліть отримала широкий розвиток як у науковому і суспільному дискурсі Європейського Союзу, так і в площині практичного впровадження. Зроблено висновок, що це було обумовлено появою таких загроз і викликів, як фінансово-економічна криза 2008-2009 рр., зміна клімату, почастішання природних катаклізмів, пандемія коронавірусу, які продемонстрували зростаючу вразливість ЄС. Розкрито розуміння стійкості Європейським Союзом, що відображено у документах Європейської Комісії. Проаналізовано головні напрями впровадження концепції стійкості в політику Європейського Союзу, серед яких: зовнішня і внутрішня політика, фінансова та економічна стійкість, допомога уразливим до різних катаклізмів країнам, боротьба зі зміною клімату. Виявлено, що на даний час ЄС визнає неможливість усунення виклику COVID-19, тому прагне підвищити стійкість до нього не лише на рівні усього союзу, а на рівні держав-членів. Висунуто припущення, що підвищення стійкості поступово перетворюється на новий спосіб просування ціннісного порядку денного Європейського Союзу не лише на теренах регіону, а і на міжнародній арені. Здійснено аналіз європейського дискурсу з питань стійкості. Продемонстровано головні тенденції його розвитку до і після початку пандемії COVID-19. Вказано на значний вплив поширення коронавірусу на суспільні дебати з питань стійкості. Зокрема відзначено фокусування уваги на внутрішніх трансформаціях, викликаних пандемією, на підвищенні стійкості систем охорони здоров'я, а також на таких актуалізованих загрозах, як дезінформація і кібертероризм. Встановлено, що важливим питанням, яке наразі залишається відкритим, є виявлення найбільш ефективних ресурсів, що сприятимуть кращій боротьбі з вже існуючими викликами (пандемія, зміна клімату) та виробленню стійкості до них.

Ключові слова: стійкість, Європейський Союз, зовнішня політика, внутрішня політика, зміна клімату, інтеграція, COVID-19.

Abstract

Tetiana Perga PhD in History, Senior Research Fellow State Institution «Institute of World History of the National Academy of Science of Ukraine», Kyiv, Ukraine

CONSEPT OF RESILIENCE IN THE POLICY OF EUROPEAN UNION

The article addresses the concept of resilience, which has been extensively developed in recent decades both in the scientific and public discourse of the European Union and in its practical application. It was concluded that this was caused by threats and challenges such as the financial and economic crisis of 2008-2009, climate change, the increase in numerous natural disasters, the pandemic od coronavirus COVID-19, which has demonstrated the EU's growing vulnerability. Understanding of resilience by the European Union reflected in European Commission documents has been revealed. The main directions of implementation the concept of sustainability into European Union policies have been analyzed, including: foreign and domestic policies, financial and economic sustainability, assistance to countries vulnerable to various shocks, combating climate change. It has been found that the EU recognizes that the challenge of COVID-19 cannot be prevented, and therefore it seeks to increase the resilience not only of the entire Union, but also of member states. It has been suggested that building resilience is gradually becoming a new way to advance the European Union's value agenda, both in the European Community and in the international arena. European resilience discourse has been analyzed. The main trends of its development before and after the start of the COVID-19 pandemic have been demonstrated. It is noted that the spread of coronavirus has had a significant impact on public debate in the EU. In particular, there has been a shift in focus and emphasis on the internal transformations induced by the pandemic and the increasing resilience of health systems, as well as on such actual threats as misinformation and cyberterrorism. It has been established that an important issue that remains open is the identification of the most effective resources that will contribute to better addressing and building resilience to existing and new challenges (coronavirus, climate change) as well as new one.

Key words: resilience, European Union, foreign policy, domestic policy, climate change, integration, COVID-19.

Виклад основного матеріалу

На початку XXI ст. перед міжнародною спільнотою постає завдання пошуку теоретичних і практичних підходів, які дозволять більш ефективно протистояти глобальним викликам. Негативні наслідки фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр., зміни клімату, почастішання природних катаклізмів, пандемії коронавірусу COVID-19 та інших викликів демонструють зростаючу вразливість економічних, соціальних і екологічних систем, яка збільшується в умовах невизначеності і неможливості передбачити майбутній розвиток людства. В цих умовах у світі та у Європейському Союзі зокрема зростає інтерес до концепції «resilience» (з англійської мови перекладається як «стійкість»). Хоча це поняття було вперше введено в науковий обіг в 1970 -х рр. канадським екологом С. С. Холлінгом і стосувалося властивості екосистем реагувати на порушення, протистояти пошкодженням і швидко відновлюватись [1, с.14], досить швидко його почали використовувати і представники суспільних наук. Загалом сьогодні під стійкістю розуміють здатність швидко відновлюватися від труднощів, однак цей термін має різні конотації в залежності від галузі, в якій його використовують. Тенденцією останніх десятиліть є не лише широкі дебати щодо концепції стійкості, а і впровадження її ідей в практичну площину.

У цій статті ми маємо намір розглянути головні напрями втілення концепції стійкості в політику Європейського Союзу. Ця тема, як власне і сама концепція стійкості, поки що не стала предметом досліджень вітчизняних фахівців. На противагу, у Європейському Союзі, починаючи з 2000-х рр., суттєво зросла кількість наукових розвідок у цій царині. Так, фінансо-економічним аспектам стійкості присвячені дослідження Ф. Камполонго, Ф. Опреа; стійкості міського простору - праці Н. Курті, Т. Кемпер, М. Марін, Ф. Монтсеррат, С. Бракман, М. Біззотто, А. Гусейнової, В. Естрада; сільського господарства - розвідки П. Рейдсма, Р. Фінгера, Т. Таска; соціальної сфери - статті С. Рейтера, А. Джакометті, А. Пайдакакі. Стійкість зеленої інфраструктури вивчають Н. Піхлер, М. Фоскі; соціально-екологічних систем сільської місцевості - К. Мартін, Х. Вім, Ж. Хейджман, М. Хейджман. Енергетична стійкість висвітлюється у здобутках М. О'Брайена, А. Арсенополуса; стійкість у зовнішній політиці та безпеці - в наукових публікаціях Р. Анхольт, В. Вагнера, Т. Адольфссона, Г. Руе, Б. Тонра, Н. Точчі, Д. Бальдаро, І. Костантіні, А. Бендієк, А.Е.Юнкос. Цей далеко не повний перелік тем і дослідників свідчить про широкий інтерес до концепції стійкості у Європейському Союзі.

Поняття стійкості з'явилося в дискурсі Європейського економічного співтовариства (попередника Європейського Союзу) ще в 1970-х рр. для опису внутрішніх проблем розвитку та процесу їхнього подолання (перш за все, малося на увазі забезпечення економічного зростання та сталого розвитку). У 1990-х рр. цю концепцію було інтегровано в сферу безпеки деяких розвинених країн, що стало відповіддю на зростання мінливості світу, нездатність держав захистити своїх громадян від усіх небезпек і потребу навчити їх жити в умовах постійних загроз і ризиків, а держави і суспільства - виконувати свої основні функції, незважаючи на них. На початку 2000-х рр. поняття стійкості було включено до широкого кола документів регіонального та міжнародного характеру, які стосувались найбільш уразливих сфер розвитку.

Аналіз документів Європейського Союзу вказує на досить широке тлумачення стійкості, яка розуміється ним як здатність реагувати на різні потрясіння та порушення [13], що обумовлює розширення галузей, в яких ЄС прагне нарощувати стійкість і спроможність розробляти рішення, які можуть допомогти впоратися з екстремальними подіями та зменшити майбутні ризики і вразливість, спричинені ними. Відповідно ЄС впроваджує концепцію стійкості як у зовнішню, так і у внутрішню політику, зокрема це цивільний захист і гуманітарна допомога, економічний і фінансовий розвиток, діяльність щодо пом'якшення негативних наслідків зміни клімату, енергетична безпека тощо. «Римська декларація 2017 року», яка окреслює головні напрямки розвитку спільноти на наступне десятиліття, ставить завдання перетворити Європейський Союз на світового лідера і зробити його «сильнішим і стійкішим» [10].

Велику увагу ЄС приділяє фінансовій стійкості держав-членів ЄС. Це було зумовлено, у першу чергу, фінансово-економічною кризою 2008-2009 рр., а з 2020 р. - й епідемією коронавірусу COVID-19. Наприклад, на сайті Європейської Комісії у розділі «EU Science Hub» Служби Європейської Комісії з науки та знань постійно публікуються доповіді з різних аспектів цієї проблеми [11]. У документах Європейської Комісії також наголошується, що економічна стійкість є головною ідеєю економічної стратегії Європи, особливо в контексті Економічного та Валютного союзу Загальний термін, що охоплює комплекс програм, спрямованих на зближення економік країн-членів Європейського Союзу; важливий крок в інтеграції економік ЄС.. Одним із заходів, що вживаються для забезпечення економічної стійкості, було надання дозволу Євростату перевіряти державні рахунки держав-членів. Крім того, Пакт Стабільності та Зростання Набір фіскальних правил, що запобігає витраті країнами Європейського Союзу коштів, які перевищують їхні можливості. встановлює межі дефіциту бюджету держав-членів з метою сприяння їхній фіскальній стійкості. Що стосується банківського сектору, то основою банківського союзу Європи є створення Єдиного Наглядового Механізму Перша опора банківського союзу. Згідно до нього Європейський центральний банк (ЄЦБ) є центральним пруденційним наглядовим органом фінансових установ в єврозоні та в країнах ЄС, що не входять до зони євро, однак які вирішили приєднатися до цього механізму. та Єдиного Механізму Врегулювання Цей механізм застосовується до банків, на які поширюється дія Єдиного Механізму Нагляду. Це друга опора банківського союзу. Якщо у банка виникають проблеми, незважаючи на посилений нагляд, цей механізм дозволяє ефективно управляти їх вирішенням., які забезпечують інструменти оцінки стійкості фінансових установ [4].

На початку XXI ст. концепція стійкості міцно закріпилася у відносинах ЄС з країнами, що розвиваються. З однієї сторони, вона почала використовуватися для обґрунтування зовнішніх дій Європейського Союзу, зокрема для стимулювання стійкості партнерів. З іншої сторони, стійкість було пов'язано з укріпленням пріоритету демократії, дотримання прав людини та верховенством права, адже ЄС дедалі частіше розглядає в якості партнерів не лише офіційні установи, а і громадянські суспільства країн, що не входять в Європейський Союз. Можна стверджувати, що останніми роками Брюссель позиціонує себе як приклад для наслідування політики щодо зміцненні стійкості.

Глобальна стратегія зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу «Спільне бачення, спільні дії: сильніша Європа», прийнята в 2016 р., поставила концепцію стійкості в основу діяльності ЄС у всьому світі (і не лише в діалозі з країнами, що розвиваються) [12]. А. Е. Юнкос зазначає, що одним з важливих пріоритетів стратегії Європейського Союзу є формування державної та суспільної стійкості в сусідніх країнах, що свідчить про поширення ідей цієї концепції і на зовнішню політику спільноти [8]. На думку Т. Романової, у цьому документі ЄС представляє стійкість як компроміс між своїми попередніми ліберальними прагненнями (просувати свої цінності у світі) та реалістичним розумінням сучасного світу [13] (А. Е. Юнкос називає це прагматизмом). Експерти зазначають, що стійкість поступово перетворюється на новий спосіб просування ціннісного порядку денного, що дозволяє ЄС зберегти свою позицію на міжнародній арені як джерела регуляторних запозичень та наставника, особливо для сусідів та слаборозвинених країн [13]. У вказаній стратегії ЄС також зосереджується на викликах, від яких Брюссель не може ізолюватись у глобалізованому світі і до яких він повинен бути стійким (насамперед мова йде про тероризм, дезінформацію, кіберзагрози та стабільність енергопостачання) [12].

Розглядаючи впровадження концепції стійкості в політику ЄС, не можна обійти увагою такий напрям діяльності, як запобігання катастрофам, як природним, так і техногенним, кількість яких у результаті зростання антропогенного напруження на довкілля і глобальної зміни клімату невпинно збільшується. У цьому контексті стійкість розуміється Європейським Союзом як здатність окремої людини, домогосподарства, громади, країни чи регіону протистояти стресам та потрясінням, а також справлятися з ними і адаптуватися до них та швидко від них відновлюватися, не завдаючи шкоди довгостроковому розвитку. Маються на увазі такі ситуації, як масштабне насильство, конфлікти, посухи та інші стихійні лиха [4].

Отже, ключовою ціллю допомоги, яку ЄС надає країнам, що розвиваються, у рамках гуманітарної діяльності, є підвищення їхньої стійкості до вказаних вище ситуацій. Європейський Союз вважає за доцільне усувати основні причини вразливості до них. При цьому він вважає, що гуманітарні катастрофи переважно спричинені нестачею продовольства і бідністю. З метою допомоги країнам, що потерпають він них, ЄС створив Механізм Цивільного Захисту Союзу Він передбачає посилення співпраці між державами-членами ЄС та 6 державами-учасницями (Ісландія, Норвегія, Сербія, Північна Македонія, Чорногорія та Туреччина) у галузі цивільного захисту з метою покращення запобігання, готовності та реагування на катастрофи. Коли масштаби надзвичайної ситуації перевершують можливості реагування країни, вона може звернутися за допомогою через цей механізм. Цей механізм дозволяє покривати щонайменше 75% транспортних та / або експлуатаційних витрат на розгортання заходів з реагування н катастрофу., який підтримується Центром координації надзвичайних ситуацій Emergency Response Coordination Centre (ERCC) надання допомоги (предмети допомоги, експертиза, групи цивільного захисту та спеціалізоване обладнання) країнам, що постраждали від лиха. Центр забезпечує швидке розгортання надзвичайної допомоги та виступає в ролі координаційного центру між усіма державами-членами ЄС, 6 додатковими державами-учасницями та Великобританією протягом перехідного періоду, постраждалою країною, а також експертами з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги.. Він не лише сприяє кращому реагуванню на природні і техногенні катастрофи, а і включає оцінку ризиків, з якими сьогодні стикається Європа. Для оцінки того, наскільки гуманітарні акції, що фінансуються Генеральним директоратом з питань європейського цивільного захисту та операцій з гуманітарної допомоги (ECHO), Основною місією Генерального директорату з питань європейського цивільного захисту та операцій з гуманітарної допомоги є збереження життя, запобігання та полегшення людських страждань та захист цілісності та гідності населення, яке постраждало від стихійних лих та техногенних криз. включають заходи із забезпечення стійкості, ЄС розробив спеціальну систему індикаторів (маркери стійкості). Однак наголосимо, що наразі Європейський Союз лише розробляє систему вимірювання стійкості економічних, соціальних та екологічних систем і головна проблема на цьому шляху полягає в тому, що концепція стійкості ще перебуває на стадії розвитку. Тому, на наш погляд, наразі можна говорити лише про тестування такої системи індикаторів.

У 2012 р. Європейська Комісія представила комюніке «Підхід ЄС до стійкості у навчанні під час продовольчої кризи», в якому викладаються ключові політичні принципи дій у процесі надання допомоги вразливим громадам у районах, схильних до кризи. Мова йде про навчання їх бути стійкими до майбутніх потрясінь, що Європейський Союз вважає основною метою зовнішньої допомоги [14]. У 2013 р. Європейська Комісія прийняла «План дій на 2013-2020 рр. щодо стійкості в країнах, схильних до криз», спрямований на просування свого порядку денного у цій царині. Він окреслив кроки, необхідні для досягнення перших результатів, та ініціював збирання найкращих практик, які допоможуть населенню, що потребує допомоги, виробляти стійкість до різних викликів і надзвичайних ситуацій. У плані було акцентовано на потребі міцної співпраці між державами-членами ЄС, іншими країнами-партнерами, самими постраждалими громадами, а також НУО, міжнародними організаціями, приватним сектором та науковою спільнотою. Пріоритетами документу є підтримка розвитку та впровадження національного потенціалу стійкості, сприяння інноваціям, навчанню та пропаганді відповідних ідей, вдосконалення методології та інструментів розвитку стійкості [1].

Реалізація цього підходу розпочалась з впровадження таких ініціатив: «Підтримка стійкості держав Африканського Рогу», «Глобальний альянс за ініціативу стійкості - Сахель та Західна Африка», Програма зменшення ризику стихійних лих в Африці, Карибському басейні та Тихоокеанському регіоні та програма Глобального альянсу зі зміни клімату. Наприклад, у грудні 2015 р. ЄС виділив 125 млн євро на фінансування надзвичайних заходів у країнах, що постраждали від ефекту «Ель-Ніньо» Явища «Ель-Ніньо» є характерними для екваторіальної зони Тихого океану протилежними екстремальними значеннями температури води й атмосферного тиску, що тривають близько шести місяців. в Африці, Центральній Америці та Карибському басейні. Мета цього проекту полягає у створенні механізму вчасного реагування на появу посух, що дозволить завчасно розробляти заходи з попередження і готовності до таких ситуацій на противагу очікуванню гуманітарної кризи, що може виникнути. Також ЄС створив Компендіум стійкості - збірку 29 кейсів, що демонструють зменшення ризику різних шокових ситуацій та підвищення стійкості на прикладі ЄС, урядів, різних донорів, установ, організацій громадянського суспільства та вразливих громад [4].

Посилення стійкості до кліматичних змін є нагальною потребою всіх країн світу, що зазначено в Паризькій угоді 2015 р. та в Цілях Розвитку Тисячоліття (ціль 13.1 «Посилення стійкості та адаптаційного потенціалу до кліматичних небезпек та стихійних лих у всіх країнах»). Стратегія адаптації Європейського Союзу [6] ставить завдання рухатися до «стійкої до зміни клімату економіки». Аналогічним чином, метою стійкого Енергетичного союзу Створений у 2015 р. союз держав-членів ЄС, завданням якого є надання європейським споживачам - домашнім господарствам та бізнесу - безпеку, стійкість, конкурентоспроможну та доступну енергію., викладеною у Пакеті енергетичного союзу [5] є амбіційна кліматична політика. Як зазначається у документі, посилення стійкості в розумних, транскордонних та багатогранних енергетичних мережах вимагає фундаментальної трансформації, яка залишається великим викликом сьогодення.

У 2020 р. Генеральний директорат Європейської Комісії з досліджень та інновацій, зокрема керівництво Місії з адаптації до зміни клімату, включаючи соціальні трансформації, Місії ЄС - це зобов'язання вирішити такі основні суспільні виклики, як боротьба з раком, адаптація до змін клімату, захист наших океанів, життя в зелених містах та забезпечення здоров'я ґрунту та харчування. Як невід'ємна частина рамкової програми "Горизонт Європа", що починається з 2021 року, вони є новим способом виконання цих зобов'язань. Кожна місія діятиме як пакет дій - таких як дослідницькі проекти, політичні заходи або навіть законодавчі ініціативи - для досягнення вимірної мети, якої неможливо досягти за допомогою окремих дій. Місії сприятимуть досягненню цілей Європейського зеленого курсу, Європейського плану боротьби з раком, а також цілей сталого розвитку. підготували доповідь «Кліматостійка Європа», що ставить мету перетворити Європу на стійкий, підготовлений до зміни клімату та справедливий континент. У ній задекларовано такі амбітні завдання до 2030 р.: 1) підготувати Європу до боротьби з кліматичними порушеннями та допомогти всім громадянам, громадам та регіонам краще зрозуміти кліматичні ризики, підготуватися до них та навчитися ними управляти, 2) прискорити трансформацію до кліматично стійкого майбутнього, зокрема шляхом підтримки 200 європейських спільнот та регіонів у спільному створенні бачення, інноваційних шляхів та рішень для трансформації процесу адаптації у безпечних масштабах; 3) сформувати стійкість континенту шляхом розширення ефективних рішень, що спричиняють соціальні перетворення, а також створення 100 кейсів, що демонструватимуть цю здатність у деяких європейських спільнотах і регіонах, з акцентом на транскордонній співпраці та згуртованості [9]. Велика роль у досягненні цих цілей відводиться виконанню Зеленого Пакту для Європи [2], що сприяє перетворенню економіки ЄС на низьковуглецеву, економічно ефективну та процвітаючу, а також перегляду Стратегії адаптації ЄС, що зможе поставити більш амбітні завдання щодо адаптації до кліматичних змін, захистити від них, підвищити стійкість до них, запобігти їм і сформулювати готовність до них (прийняття оновленого документу планується у 2021 р.).

У доповіді зазначено: «Глобальна кліматична криза є реальною загрозою. Без радикального зменшення викидів парникових газів глобальне потепління досягне і перевищить 3-4 °С до кінця XXI ст. Ми не можемо продовжувати цю траєкторію, не зіткнувшись з ризиками... і величезними соціально- економічними наслідками. Оскільки додаткове зростання температури Землі неминуче навіть після припинення викидів, які йому сприяють, для управління кліматичними ризиками важливими є пом'якшення наслідків та адаптація до них. Пандемія СОУГО-19 дала урок того, як сильно пов'язані екологічні та соціальні фактори і здоров'я людей. Надзвичайна ситуація пандемії однозначно показала, наскільки важливо діяти скоординовано і заздалегідь. Це продемонструвало нам, як ризики можуть впливати на більшість тих людей і спільнот, які вже мають високий ступінь уразливості, і як це впливає на посилення існуючих диспропорцій в Європі. Але ми також дізналися, що швидкі зміни можливі і для цього мають значення солідарність та соціальна згуртованість. Зараз, як ніколи раніше, Європейському Союзу потрібно бути на стороні своїх громадян та спільних цінностей і підтримувати свою роль глобального лідера» [9].

Прикметно, що до появи пандемії СОУГО-19 у європейському дискурсі з питань стійкості виділялось кілька аспектів, довкола яких була зосереджена головна увага. Це зовнішньополітичний вектор стійкості, підтримка стійкості у третіх країнах, нормативна база та протистояння загрозам, боротьба з якими вимагає розподіл ресурсів. Однак пандемія суттєво змінила його акценти.

Перш за все, вкажемо на перехід від обговорення зовнішніх проблем та ситуації в країнах, що не входять до Союзу, до проблем внутрішніх трансформацій, викликаних подіями 2019-2020 рр. У квітні 2020 р. Європейська Комісія прийняла Дорожню карту відновлення під назвою «До більш стійкої та справедливої Європи» [3]. Показово, що програма фінансування відновлення економіки ЄС за допомогою грантів та позик, затверджена на засіданні Ради Європи у липні 2020 р., отримала назву Фонду відновлення та стійкості Цей механізм має забезпечити широкомасштабну фінансову підтримку реформ та інвестицій, здійснених державами-членами, з метою пом'якшення економічного та соціального впливу пандемії коронавірусу та забезпечення економік ЄС більш стійкими, стійкими та краще підготовленими до проблеми, пов'язані із зеленим та цифровим переходами.. Передбачається, що для того, щоб отримати позики і гранти ЄС, держави -члени мають розробити національні програми з підвищення стійкості, які будуть оцінюватися у Брюсселі. Термін «стійкість» також пронизує програму, підготовлену на період з липня 2020 р. до кінця 2021 р. президентами Німеччини, Португалії, Словенії та Високим представником, Головою Рада з питань зовнішніх справ.

Аналіз вказаних документів дозволяє зробити висновок, що на даний час Європейський Союз визнає неможливість усунення викликів, подібних пандеміям, і прагне побудувати систему насамперед на рівні держав -членів, але за допомогою ресурсів ЄС, яка б дозволила їм стабільно розвиватися в умовах подібних криз. Успіх кожної держави-члена також позначатиме, що цей інтеграційний проект буде продовжуватися, а внутрішні кордони ЄС залишатимуться відкритими. Таким чином, збільшення фінансування держав з фондів ЄС перетворюється на зручний інструмент для трансформації їхньої політики в бік підвищення стійкості. Т. Романова зазначає, що це свідчить про спроби ЄС відтворити практику, яка в попередні роки застосовувалася до зовнішніх партнерів союзу [13].

Щодо тематики сучасного дискурсу з проблем стійкості, то він фокусується на двох проблемах. Домінуючою залишається тема «зеленої» політики Європейського Союзу (перехід на відновлювані джерела, зменшення викидів парникових газів, підвищення енергоефективності), що пов'язана з екологічними аспектами енергетичної безпеки. Новою темою дискурсу стало підвищення стійкості систем охорони здоров'я, які виявились слабкою ланкою в умовах пандемії коронавірусу. Відповідно інтерес ЄС до міжнародних тем, у тому числі в сусідніх країнах, суттєво зменшився.

Логічним наслідком переорієнтації дискурсу ЄС щодо стійкості на внутрішню політику є зменшення уваги до нормативної складової, адже в ЄС вже побудована система гарантій демократії та прав людини, тому потрібно лише зміцнювати її. Водночас варто відзначити, що після схвалення Європейською радою Фонду відновлення та стійкості, а також планування бюджету ЄС на середньострокову перспективу, дискусія про цінності все ще залишалася на порядку денному спільноти.

Останніми роками у європейському дискурсі посилився зв'язок між стійкістю та зовнішніми загрозами. При цьому тероризм та енергопостачання відійшли на другий план, а дезінформація та загрози в кіберсередовищі набули першочергової ваги. Головним джерелом цих загроз вважається Росія, однак досить активно обговорюється і тема небезпеки, що виходить з Китаю [13].

Європейський Союз приділяє увагу як розвитку громадян та державних ресурсів, так і активізації діяльності офіційних структур. Хоча діяльність державних установ була ключовою під час пандемії, європейський дискурс поступово змінюється на користь впевнення у потребі надання більшої відповідальності громадянам та громадським структурам. Іншими словами, питання ресурсів для формування стійкості залишається відкритим.

Вкажемо і на полярність поглядів щодо відносин «держава - суспільство». Мається на увазі питання, які ресурси і норми є найбільш оптимальні для життя громадян у період, коли виникають загрози. Одна група учасників дискурсу виступає за необхідність ізоляції громадян від різних загроз, що виникають в такі часи (наприклад дезінформації), інша група підтримує ідею необхідності формування навичок життя в умовах різних небезпек. Хоча остання ідея найбільше відповідає теорії стійкості, її практичне впровадження в життя викликає багато сумнівів і застережень.

Отже, протягом останнього десятиліття Європейський Союз планомірно інтегрує ідеї концепції стійкості у зовнішню і внутрішню політику, що пов'язано зі зростанням різних загроз і викликів в умовах невизначеності світового розвитку. Це зумовлено потребою підвищити стійкість європейської спільноти до непередбачуваних ситуацій і закріпити провідну роль ЄС у просуванні відповідних цінностей як на національному й регіональному рівнях, так і на міжнародній арені. Пандемія СОУШ-19 дещо змінила цей підхід і в поточний момент можна спостерігати фокусування уваги на внутрішній політиці, зокрема прагненні виявити та акумулювати найбільш ефективні ресурси для боротьби з її наслідками й попередженні загроз, які вона актуалізувала. Важливою «старою» темою європейського дискурсу з питань стійкості залишається боротьба зі зміною клімату. У цій царині Європейський Союз поставив низку амбітних цілей й очікує, що їх досягнення до 2030 р. сприятиме формуванню більш високого рівня стійкості до кліматичних загроз на європейських теренах.

Список використаних джерел та літератури

1. Action Plan for Resilience in Crisis Prone Countries 2013-2020. European Commission. Commission Staff Working Document. Mode of Access: https://ec.europa.eu/echo/files/policies/resilience/com_2013_227_ap_crisis_prone_countries_ en.pdf (Last Access: 03.02.2021). Title from the Screen.

2. A European Green Deal. European Commission. Mode of Access: https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/european-green-deal_en (Last Access: . Title from the Screen.

3. A Roadmap for Recovery. Towards a more resilient, sustainable and fair future. Mode of Access: https://www.consilium.europa.eu/media/43384/roadmap-for-recovery-final-21-04-2020.pdf. (Last Access: 03.02.2021). Title from the Screen.

4. Building and measuring Europe's resilience. Mode of Access: https://ec.europa.eu/newsroom/ENV/item-detail.cfm?item_id=604587&newsletter_id=300&utm_source=env_newsletter&utm_medium=emai l&utm_campaign=Beyond%20GDP&utm_content=Building%20and%20measuring%20Europes%2 0resilience&lang=en#:~:text=What%20is%20resilience%3F&text=Resilience%20is%20about%20t he%20capacity,reduce%20future%20risks%20and%20vulnerabilities (Last Access: 03.02.2021). Title from the Screen.

5. Energy Union Package. European Commission. Mode of Access: https://eur-lex.uropa.eu/resource.html?uri=cellar:1bd46c90-bdd4-11e4-bbe1-01aa75ed71a1.0001.03/DoC_1&format=PDF (Last Access: 04.02.2021). Title from the Screen.

6. EU Adaptation Strategy. European Commission. Mode of Access: https://ec.europa.eu/clima/policies/adaptation/what_en#:~:text=The%20strategy%20aims%20 to%20make,the%20impacts%20of%20climate%20change (Last Access: 03.02.2021). Title from the Screen.

7. Holling, C. S. Resilience and Stability of Ecological Systems / C.S. Holling // Annual Review of Ecology and Systematics. 1973. №4. P. 1-23.

8. Juncos A. E. Resilience as the new EU foreign policy paradigm: a pragmatist turn? / A. E. Juncos // European Security. 2017. Vol. 26. Issue 1. P. 1-18.Mode of Access: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09662839.2016.1247809 (Last Access: . Title from the Screen.

9. Proposed Mission: A Climate Resilient Europe: Prepare Europe for climate disruptions and accelerate the transformation to a climate resilient and just Europe by 2030. Report of the Mission Board for Adaptation to Climate Change, including Societal. Mode of Access: https://ec.europa.eu/info/publications/climate-resilient-europe_en (Last Access: 05.02.2021). Title from the Screen.

10. The Rome Declaration. Council of the EU. Mode of Access: https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/03/25/rome-declaration/pdf (Last Access: 06.02.2021). Title from the Screen.

11. Resilience Reports. EU science Hub. The European Commission's science and Knowledge service. Mode of Access: https://ec.europa.eu/jrc/en/research/crosscutting-activities/resilience/reports (Last Access: . Title from the Screen.

12. Shared Vision, Common Action: A Stronger Europe. A Global Strategy for the European Union's Foreign And Security Policy. Mode of Access: https://eeas.europa.eu/archives/docs/top_stories/pdf/eugs_review_web.pdf (Last Access: . Title from the Screen.

13. The Concept of EU Resilience in the Pandemic Era. Valdai discussion club. Mode of Access: https://valdaiclub.com/a/highlights/the-concept-of-resilience-of-the-european-union/ (Last Access: 03.02.2021). Title from the Screen.

14. The EU Approach to Resilience: Learning from Food Security Crises. Communication from the Commission to the European Parliament and the Council. Mode of Access: https://ec.europa.eu/echo/files/policies/resilience/com_2012_586_resilience_en.pdf.(LastAccess: 06.02.2021). Title from the Screen.

References

1. Action Plan for Resilience in Crisis Prone Countries 2013-2020. Commission Staff Working Document (2013). European Commission. Retrieved from https://ec.europa.eu/echo/files/policies/resilience/com_2013_227_ap_crisis_prone_countries_en.pdf

2. A European Green Deal. European Comission. (2019). European Commission. Retrieved from https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/european-green-deal_en.

3. A Roadmap for Recovery. Towards a more resilient, sustainable and fair future (2013). European Commission (2020). Retrieved from https://www.consilium.europa.eu/media/43384/roadmap-for-recovery-final-21-04-2020.pdf.

4. Building and measuring Europe's resilience (2017). European Commission. Retrieved from https://ec.europa.eu/newsroom/ENV/item-detail.cfm?item_id=604587&newsletter_id=300&utm_source=env_newsletter&utm_medium=emai l&utm_campaign=Beyond%20GDP&utm_content=Building%20and%20measuring%20Europes%2 0resilience&lang=en#:~:text=What%20is%20resilience%3F&text=Resilience%20is%20about%20t he%20capacity,reduce%20future%20risks%20and%20vulnerabilities.

5. Energy Union Package. European Commission (2015). European Commission. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/resource.html?uri=cellar:1bd46c90-bdd4-11e4-bbe1-01aa75ed71a1.0001.03/DOC_1&format=PDF.

6. EU Adaptation Strategy. European Commission (2013). European Commission. Retrieved from https://climate-adapt.eea.europa.eu/eu-adaptation-policy/strategy.

7. Holling, C. S. (1973). Resilience and Stability of Ecological Systems. Annual Review of Ecology and Systematics, 4, 1-23.

8. Juncos A. E. (2017). Resilience as the new EU foreign policy paradigm: a pragmatist turn. European Security, 26 (1), 1-18. Retrieved from: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09662839.2016.1247809.

9. Proposed Mission: 9. A Climate Resilient Europe: Prepare Europe for climate disruptions and accelerate the transformation to a climate resilient and just Europe by 2030. Report of the Mission Board for Adaptation to Climate Change, including Societal Transformation (2020). European Commission. Retrieved from: https://ec.europa.eu/info/publications/climate-resilient- europe_en.

10. The Rome Declaration. Council of the EU. European Commission (2017). Retrieved from https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/03/25/rome-declaration/pdf.

11. Resilience Reports. EU science Hub. The European Commission's science and Knowledge service (2020). European Commission. Retrieved from https://ec.europa.eu/jrc/en/research/crosscutting-activities/resilience/reports.

12. Shared Vision, Common Action: A Stronger Europe. A Global Strategy for the European Union's Foreign and Security Policy (2016). European Commission. Retrieved from https://eeas.europa.eu/archives/docs/top_stories/pdf/eugs_review_web.pdf.

13. The Concept of EU Resilience in the Pandemic Era (2021). Valdai discussion club. Retrieved from https://valdaiclub.com/a/highlights/the-concept-of-resilience-of-the-european- union/.

14. The EU Approach to Resilience: Learning from Food Security Crises. Communication from the Commission to the European Parliament and the Council (2012). Retrieved from https://ec.europa.eu/echo/files/policies/resilience/com_2012_586_resilience_en.pdf.

Размещено на Allbest.ru