Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки та маркетингу

САМОСТІЙНА РОБОТА

З дисципліни «Міжнародні організації»

на тему: «Міжнародний валютний фонд»

Виконав студент 1 курсу 2 групи

Економічного факультету

Спеціальності 051 «Економіка»

Кафедри Міжнародної економіки

Київ-2022



Зміст

1. Історія створення організації

2. Сучасна діяльність МВФ

3. Адміністративний устрій організації

4. Членство

5. Співробітництво з іншими міжнародними організаціями

6. Співробітництво з Україною

7. Проекти міжнародної організації

8. 10 важливих фактів про організацію

Джерела інформації



1. Історія створення організації

МВФ був створений як частина угоди Бреттон-Вудської системи обміну у липні 1944 року. Під час Великої депресії країни різко підняли бар'єри для торгівлі, намагаючись покращити свою економіку. Це призвело до девальвації національних валют і зниження світової торгівлі.

Цей збій у міжнародному валютному співробітництві створив потребу в нагляді. Представники 45 урядів зустрілися на конференції в Бреттон-Вудсі в готелі Маунт-Вашингтон у Бреттон-Вудсі, штат Нью-Гемпшир, у Сполучених Штатах, щоб обговорити рамки післявоєнного міжнародного економічного співробітництва та шляхи відновлення Європи.

Існували дві точки зору щодо ролі МВФ як глобального економічного інституту. Американський делегат Гаррі Декстер Уайт передбачив МВФ, що функціонував би більше як банк, забезпечуючи те, щоб держави-позичальники могли вчасно погасити свої борги. Більша частина плану Уайта була включена в остаточні акти, прийняті в Бреттон-Вудсі. Британський економіст Джон Мейнард Кейнс, з іншого боку, уявляв, що МВФ буде спільним фондом, за допомогою якого країни-члени зможуть використовувати для підтримки економічної активності та зайнятості в умовах періодичних криз. Ця точка зору передбачала створення МВФ, який допомагав урядам і діяв так, як уряд Сполучених Штатів під час Нового курсу до великої рецесії 1930-х років.

МВФ офіційно почав існувати 27 грудня 1945 року, коли перші 29 країн ратифікували його Статті угоди. До кінця 1946 року МВФ зріс до 39 членів. 1 березня 1947 року МВФ розпочав свої фінансові операції, а 8 травня Франція стала першою країною, яка взяла у нього позики.

Бреттон-Вудська система обмінного курсу переважала до 1971 року, коли уряд Сполучених Штатів призупинив конвертованість доларів США (і доларових резервів, що зберігалися в інших урядах) у золото. Це відоме як шок Ніксона. Зміни до статей угоди МВФ, що відображають ці зміни, були ратифіковані в 1976 році Ямайськими угодами. Пізніше, у 1970-х роках, великі комерційні банки почали кредитувати штати, тому що вони були наповнені готівкою, яку зберігали експортери нафти. Кредитування так званих банків грошового центру призвело до того, що МВФ змінив свою роль у 1980-х роках після того, як світова рецесія спровокувала кризу, яка повернула МВФ до глобального фінансового управління.

2. Сучасна діяльність МВФ

Міжнародний валютний фонд (МВФ) працює над досягненням сталого зростання та процвітання для всіх 190 країн-членів. Воно робить це шляхом підтримки економічної політики, яка сприяє фінансовій стабільності та валютному співробітництву, які необхідні для підвищення продуктивності, створення робочих місць та економічного добробуту. МВФ керується своїми країнами-членами та підзвітний перед ними.

Кошти МВФ надходять із трьох джерел: квоти членів, кредитні угоди та двосторонні угоди про запозичення.

Основні функції МВФ:

1. сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці.

2. розширення світової торгівлі.

3. кредитування.

4. стабілізація грошових обмінних курсів.

У МВФ є три найважливіші місії: сприяння міжнародному валютному співробітництву, заохочення розширення торгівлі та економічного зростання та недопущення політики, яка зашкодить процвітанню. Для виконання цих місій країни-члени МВФ співпрацюють один з одним та з іншими міжнародними органами.

Офіційні цілі МВФ:

1. «сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

міжнародний валютний фонд історія членство проекти

2. «сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

3. «забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют задля отримання конкурентних переваг»;

4. надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також у скасуванні валютних обмежень;

5. тимчасово надавати державам-членам кошти в іноземній валюті, для «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».

Нагляд МВФ

Для підтримки стабільності та попередження криз у міжнародній валютній системі МВФ веде регулярний політичний діалог з урядами країн-членів. Він оцінює економічні умови та рекомендує політику, яка забезпечує стійке зростання. МВФ також контролює регіональні та глобальні економічні та фінансові події.

Ретельний моніторинг з боку МВФ має важливе значення для виявлення ризиків стабільності та зростання, які можуть вимагати коригування політики. Більше того, міжнародне співробітництво щодо цих зусиль має вирішальне значення в сучасній глобально інтегрованій економіці, в якій проблеми або політика однієї країни можуть вплинути на багато інших. Членство в МВФ, до якого входять усі, крім кількох країн світу, може сприяти цій співпраці. Моніторинг МВФ включає як двосторонній нагляд, зосереджений на окремих країнах-членах, так і багатосторонній нагляд, або нагляд за світовою економікою.

Консультації з державами-членами

Моніторинг МВФ, як правило, передбачає щорічні візити до країн-членів. Під час цих візитів співробітники МВФ залучають урядовців та представників центрального банку до обговорення ризиків для внутрішньої та глобальної стабільності, а також політики та реформ для подолання цих ризиків. Ці дискусії зосереджені на обмінному курсі, монетарній, фіскальній та фінансовій політиці, а також макрокритичних структурних реформах. Співробітники МВФ також зазвичай зустрічаються з іншими зацікавленими сторонами, включаючи членів законодавчого органу та представників бізнес-спільноти, профспілок та громадянського суспільства, серед інших груп. Комплексні обговорення з широким спектром груп дають змогу краще оцінити економічну політику та перспективи кожної країни.

Після завершення оцінки співробітники МВФ представляють звіт Виконавчому комітету для обговорення. Думки Ради щодо звіту потім передаються владі країни, завершуючи процес, відомий як консультації зі статтею IV. В останні роки спостереження стало більш прозорим, і більшість країн-членів тепер публікують прес-реліз, у якому узагальнено звіт персоналу та супровідний аналіз, а також думки Ради.

Глобальний нагляд

МВФ також відстежує регіональні та глобальні економічні тенденції та аналізує вплив політики країн-членів на сусідні країни та світову економіку. Він випускає періодичні звіти про ці тенденції та аналіз. «Перспективи світової економіки» надають детальний аналіз глобальної економіки та перспектив її зростання, розглядаючи такі питання, як макроекономічні наслідки глобальних фінансових потрясінь і потенційні глобальні побічні ефекти, особливо ті, які можуть виникнути в результаті економічної, фіскальної та монетарної політики великих держав. , глобальні центральні економіки, такі як США, Китай та Єврозона. Звіт про глобальну фінансову стабільність оцінює світові ринки капіталу та фінансові дисбаланси та вразливості, які становлять потенційні ризики для фінансової стабільності. Фіскальний моніторинг оновлює середньострокові фіскальні прогнози та оцінює розвиток державних фінансів. МВФ також публікує регіональні економічні звіти, які містять детальний аналіз основних регіонів світу.

МВФ тісно співпрацює з іншими групами, включаючи Групу двадцяти промислово розвинених країн і країн з ринковою економікою, а з 2009 року підтримує зусилля G20 щодо підтримки міжнародного економічного співробітництва через процес взаємної оцінки. МВФ аналізує політику країн-членів, щоб визначити, наскільки вона узгоджена з метою сталого та збалансованого глобального зростання. Звіти про зовнішній сектор аналізують та оцінюють зовнішні позиції 29 найбільших економік світу, а також зони євро. Аналіз систематично оцінює поточні рахунки, валютні курси, зовнішні балансові позиції, потоки капіталу та міжнародні резерви. Двічі на рік МВФ випускає програму глобальної політики, яка об'єднує ключові висновки та політичні поради з багатосторонніх звітів і пропонує майбутній політичний порядок денний для МВФ та його членів.

Кредитування МВФ

Надання позик та пільгової фінансової допомоги країнам-членам, які мають реальні або потенційні проблеми з платіжним балансом, є основною відповідальності МВФ.

У Статуті Фонду визначення його кредитної діяльності використовуються два поняття:

1) угода (transaction) - надання валютних коштів країнам із його ресурсів: 2) операція (operation) - надання ролі посередника фінансових і технічних послуг з допомогою позикових коштів. МВФ проводить кредитні операції лише з офіційними органами - казначействами, центральними банками, стабілізаційними фондами.

Розрізняють кредити покриття дефіциту платіжного балансу і підтримку структурної перебудови економічної політики країн-членів.

Кредитування МВФ має на меті дати країнам передихати для впорядкованого впровадження політики коригування, що відновить умови для стабільної економіки та сталого зростання. Ці правила будуть відрізнятися залежно від обставин країни. Наприклад, країна, яка зіткнулася з раптовим падінням цін на основні експортні товари, може потребувати фінансової допомоги під час впровадження заходів щодо зміцнення економіки та розширення своєї експортної бази. Країні, яка страждає від серйозного відтоку капіталу, може знадобитися вирішити проблеми, які призвели до втрати довіри інвесторів -- можливо, процентні ставки занадто низькі; дефіцит бюджету та борг зростають занадто швидко; або банківська система неефективна або погано відрегульована.

За відсутності фінансування МВФ процес адаптації для країни міг би бути більш різким і складним. Наприклад, якщо інвестори не бажають надавати нове фінансування, у країни не буде іншого вибору, окрім як пристосуватися -- часто через болісне стиснення державних витрат, імпорту та економічної активності. Фінансування МВФ сприяє більш поступовому та ретельно продуманому коригуванню. Оскільки кредитування МВФ зазвичай супроводжується набором коригувальних заходів, воно також є підтвердженням того, що відповідна політика здійснюється.

Різні інструменти кредитування МВФ пристосовані до різних типів потреб платіжного балансу, а також до конкретних обставин його різноманітного членства. Усі члени МВФ мають право на доступ до ресурсів Фонду на Рахунку загальних ресурсів (GRA) на непільгових умовах, але МВФ також надає пільгову фінансову підтримку через Трастовий фонд боротьби з бідністю та зростанням ( PRGT), яка краще адаптована до різноманітності та потреб країн з низьким рівнем доходу. Історично склалося так, що для країн з ринковою економікою та розвиненою економікою, які перебувають у кризовому періоді, основна частина допомоги МВФ надавалася через угоди stand-by (SBA) для вирішення короткострокових або потенційних проблем платіжного балансу. Резервний кредитний механізм (SCF) служить аналогічній меті для країн з низьким рівнем доходу. Механізм розширеного фінансування (EFF) і відповідний розширений кредитний механізм (ECF) для країн з низьким рівнем доходу є основними інструментами Фонду для середньострокової підтримки країн, які стикаються з тривалими проблемами платіжного балансу. Їх використання значно зросло після світової фінансової кризи, що відображає структурний характер проблем платіжного балансу деяких членів.

Щоб допомогти запобігти чи пом'якшити кризи та підвищити довіру ринку в періоди підвищених ризиків, учасники з уже сильною політикою можуть використовувати гнучку кредитну лінію (FCL) або лінію обережності та ліквідності (PLL).

Інструмент швидкого фінансування (RFI) та відповідний механізм швидкого кредитування (RCF) для країн з низьким рівнем доходу надають швидку допомогу країнам, які терміново потребують платіжного балансу, у тому числі від шоків цін на сировину, стихійних лих та нестабільності внутрішньої економіки.

Розвиток потенціалу МВФ

Діяльність МВФ щодо розвитку потенціалу (РП) відноситься до його основних завдань, поряд з відстеженням змін у світовій економіці та наданням кредитів країнам, що зіткнулися з проблемами платіжного балансу. Вона включає розвиток економічних інститутів (технічну допомогу) та пов'язаний у цьому розвиток людського потенціалу (підготовку кадрів), що допомагає урядам у формуванні ефективних заходів політики та інститутів. Діяльність МВФ з РП допомагає країнам у зміцненні економіки, підвищенні інклюзивного зростання та створенні робочих місць.

3. Адміністративний устрій організації

Повноваження та управління МВФ розвивалися разом зі змінами в глобальній економіці, що дозволило організації зберегти центральну роль у міжнародній фінансовій архітектурі. Наведена нижче діаграма надає стилізоване уявлення про поточну структуру управління МВФ.

Рада керуючих

Рада керуючих є вищим органом МВФ, що приймає рішення. Вона складається з одного губернатора та одного альтернативного губернатора для кожної країни-члена. Губернатор призначається країною-членом і зазвичай є міністром фінансів або головою центрального банку.

Хоча Рада керуючих делегувала більшість своїх повноважень Виконавчій раді МВФ, вона зберігає за собою право схвалювати збільшення квот, виділення спеціальних прав запозичення (СПЗ), прийом нових членів, примусовий вихід з членів і внесення поправок до статей, договору та статуту.

Рада керуючих також обирає або призначає виконавчих директорів і є остаточним арбітром з питань, пов'язаних з тлумаченням Статутів угоди МВФ. Голосування Радою керуючих зазвичай відбувається шляхом голосування поштою.

Ради керуючих МВФ і Групи Світового банку зазвичай збираються один раз на рік під час весняних і щорічних зустрічей МВФ-Світового банку, щоб обговорити роботу своїх відповідних установ. Зустрічі, які відбуваються у вересні або жовтні, зазвичай проводяться у Вашингтоні два роки поспіль і в іншій країні-члені на третій рік.

Щорічні зустрічі зазвичай включають два дні пленарних засідань, під час яких губернатори консультуються один з одним і представляють погляди своїх країн на поточні питання міжнародної економіки та фінансів. Під час засідань Ради керуючих також приймають рішення щодо вирішення поточних міжнародних валютних питань та затверджують відповідні постанови.

Щорічні збори проводяться під головуванням керуючого Світового банку та МВФ, причому головування щорічно змінюється між членами. Кожні два роки, під час проведення річних зборів, керівники Банку та Фонду обирають виконавчих директорів до своїх відповідних виконавчих рад.

Міністерські комітети

Раду керуючих МВФ консультують два міністерські комітети, Міжнародний валютно-фінансовий комітет (МВФ) і Комітет розвитку.

МВФК налічує 24 члени, які налічують 190 губернаторів. Його структура відображає структуру Виконавчої ради та її 24 округів. Таким чином, МВФК представляє всі країни-члени Фонду.

МВФК збирається двічі на рік, під час весняних і щорічних зборів. Комітет обговорює питання, що викликають спільне занепокоєння, що впливають на світову економіку, а також консультує МВФ щодо напряму його роботи. Наприкінці засідань Комітет випускає спільне комюніке, в якому узагальнює свої думки. Ці комюніке містять рекомендації щодо програми роботи МВФ протягом шести місяців до наступних весняних або щорічних зустрічей. У МВФК немає офіційного голосування, яке діє консенсусом.

Комітет розвитку є об'єднаним комітетом, якому покладено надавати консультації Радам керуючих МВФ і Світового банку з питань, пов'язаних з економічним розвитком країн, що розвиваються, і країн, що розвиваються. До складу комітету входять 24 члени (зазвичай міністри фінансів або розвитку). Він представляє повноправне членство МВФ і Світового банку і в основному служить форумом для досягнення міжурядового консенсусу з найважливіших питань розвитку.

Виконавча рада

Виконавча рада МВФ, що складається з 24 членів, веде повсякденну діяльність МВФ і здійснює повноваження, делеговані йому Радою керуючих, а також повноваження, надані йому Статтями угоди. З набуттям чинності Поправки про реформу Ради 26 січня 2016 року, всеобрана Виконавча рада діє з тих пір, як наступні вибори набули чинності 1 листопада 2016 року. Раніше країни-члени, які мали п'ять найбільших квот, мали право призначати виконавчого директора, тоді як 19 були обрані рештою країн-членів.

Рада обговорює всі аспекти роботи Фонду, починаючи від щорічних перевірок стану здоров'я персоналу МВФ і економік країн-членів до питань політики, що стосуються світової економіки. Рада зазвичай приймає рішення на основі консенсусу, але іноді проводиться офіційне голосування. Голоси кожного члена дорівнюють сумі його основних голосів (рівно розподілених між усіма членами) і голосів за квотами. Таким чином, квота члена визначає його право голосу. Після більшості офіційних засідань Рада підсумовує свої думки в документі, відомому як Підсумування. Також можуть проводитися неформальні зустрічі для обговорення складних питань політики на попередньому етапі.

Реформа управління

Щоб бути ефективним, МВФ потрібно розглядати як представника інтересів усіх 190 країн-членів. З цієї причини дуже важливо, щоб його структура управління відображала сучасну світову економіку. У 2010 році МВФ погодив широкі реформи управління, щоб відобразити зростаючу важливість країн, що розвиваються. Реформи також гарантують, що менші країни, що розвиваються, збережуть свій вплив у МВФ.

4. Членство

На сьогоднішній день МВФ налічує 190 країн членів, що добровільно доєдналися до цієї міжнародної організації. Останніми до організації долучилися: Косово (29.06.2009), Тувалу (24.06.2010), Південний Судан (18.04.2012), Науру (12.04.2016) і Князівство Андорра (16.10.2020)

При вступі до МВФ кожна країна зобов'язується співпрацювати з усіма іншими країнами-членами у вирішенні міжнародних валютних проблем. Члени зобов'язані ділитися інформацією про фінансову, фіскальну, економічну та валютну політику, яка має міжнародні наслідки. Члени повинні утримуватися від обмеження обміну внутрішніх грошей на іноземні гроші. Вони зобов'язуються проводити економічну політику, яка сприятиме зайнятості та міжнародній торгівлі на благо всього світового економічного співтовариства.

Обов'язки членства

1) Погодитися з кодексом поведінки, який міститься в Статуті угоди МВФ

2) Оплатити підписку на квоту. (Розмір квот для кожної країни-члена встановлюється на підставі її ваги у світовій економіці і базується на багатстві та економічних показниках країни. Право голосу членів безпосередньо пов'язане з сумою грошей, яку вони вносять до установи через свої квоти. МВФ дозволяє кожній країні-члену обирати власний метод визначення обмінної вартості своїх грошей. Єдина вимога полягає в тому, щоб член більше не базував вартість своєї валюти на золоті (яке виявилося занадто негнучким) і інформував інших членів про те, як саме він визначає вартість валюти. Найбільша сума квот припадає на США, Японію, Німеччину, Велику Британію та Францію. Частка 25 найбільш розвинутих країн становить близько 63%.)

3) Утримуватися від обмежень на обмін іноземної валюти

4) Прагнути до відкритості в економічній політиці, що впливає на інші країни.

МВФ рідко приймає свої рішення на основі формального голосування, а покладається на формування консенсусу серед своїх членів.

Ланцюг командування чітко проходить від урядів країн-членів до МВФ, а не навпаки.

Як вже було зазначено, право голосу кожної країни-члена засноване на системі квот, при цьому кожен член має певну кількість основних голосів, що становить 5,502% від загальної кількості голосів. Крім того, є один додатковий голос за кожне спеціальне право запозичення (SDR) у розмірі 100 000 з квоти члена. SDR являє собою вимогу щодо валюти і є розрахунковою одиницею Міжнародного валютного фонду. Будь-які зміни права голосу країн-членів вимагають схвалення більш ніж 85% голосів.

Є пропозиції щодо реформування представництва країн, що розвиваються, і країн, що розвиваються, у Міжнародному валютному фонді. Хоча такі країни представляють більшу частину світової економічної активності, вони мають мінімальний голос у процесі прийняття рішень МВФ.

Більш багаті країни, які вносять більше грошей до МВФ, мають більший вплив на прийняття рішень, перегляд і вироблення правил, і це може не відображати бажання країн, що розвиваються. Наприклад, перші 10 країн-членів з точки зору розподілу квот мають більше 50% голосів, тоді як інші 178 країн мають інші 50% голосів.

Переваги членства

Переваги приналежності до МВФ, очевидно, переконують 190 країн, які добровільно приєдналися до організації. Ці країни очікують, що членство допоможе їм краще керувати власною економікою. Оскільки відомо, що країни-члени дотримуються кодексу поведінки МВФ, членство заохочує інвестиції та торгівлю, що веде до більш повної зайнятості. МВФ також надає технічну та фінансову підтримку, коли країна-член цього потребує.

Основні переваги:

1) Доступ до інформації про економічну політику всіх країн-членів

2) Можливість впливати на економічну політику членів

3) Доступ до технічної допомоги в банківських, фіскальних і обмінних питаннях

4) Фінансова підтримка в період труднощів з оплатою

5) Розширені можливості для торгівлі та інвестицій

5.Співробітництво з іншими міжнародними організаціями

МВФ співпрацює зі Світовим банком, регіональними банками розвитку, Світовою організацією торгівлі (СОТ), агентствами ООН та іншими міжнародними органами. Хоча всі ці організації займаються вирішенням глобальних економічних проблем, кожна з них має свої унікальні сфери відповідальності та спеціалізацію. МВФ також тісно співпрацює з Групою двадцяти (G-20) індустріально розвиненими країнами з ринковою економікою і щодня взаємодіє з аналітичними центрами, громадянським суспільством та ЗМІ.

Співпраця з ЄС

Партнерство ЄС-МВФ сприяє досягненню спільних цілей для підтримки економічного зростання в Африці та покращення мобілізації доходів та ефективності державних витрат у країнах, що розвиваються.

Завдяки непохитній підтримці регіональних центрів розвитку потенціалу та глобальних тематичних фондів, а також двосторонніх програм, партнерство охоплює широкий спектр питань, пов'язаних із належним економічним управлінням та інституційною розбудовою, а також пов'язаними з ними потребами розвитку людського потенціалу, допомагаючи таким чином країнам досягти сталого прогрес у досягненні Цілей сталого розвитку (ЦУР). МВФ також співпрацює з ЄС, щоб підтримати його країни-члени та країни-члени ЄС у створенні потужних інституцій та політики. З 2006 року ЄС надав близько 330 мільйонів доларів США на розвиток потенціалу МВФ.

Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн від імені Європейського Союзу та директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва уклали нову Рамкову фінансову угоду про партнерство, яка посилить їхню співпрацю для вирішення ключових проблем, включаючи зміну клімату, і допоможе країнам досягти сталого Цілі розвитку. Європейський Союз є основним партнером МВФ у розвитку потенціалу з 2016 року.

Відзначаючи підписання нової угоди, президент фон дер Ляєн сказала: «Європейський Союз і МВФ є сильними партнерами. Ми спільно хочемо знайти рішення глобальних проблем, зокрема в Африці. Сьогоднішня нова Угода дозволить нам краще зосередитися на зміні клімату та цифрових викликах. Особливо вдячний Крісталіні Георгієвій за її керівництво. Разом ми будемо зміцнювати нашу співпрацю та партнерство».

Директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва додала: «Ми цінуємо лідерство ЄС у сфері сталого розвитку для всіх. Ми маємо історію спільної роботи над побудовою потужних економічних інститутів для покращення економічної діяльності та засобів до існування людей у ??наших країнах-партнерах. Ця Угода поглибить нашу співпрацю та допоможе нам робити більше разом, особливо там, де це має найбільше значення -- у країнах з низьким рівнем доходу та нестабільних державах».

Міжнародний валютний фонд і Європейська комісія є давніми партнерами всередині і за межами Європейського Союзу. Ця нова Угода посилить, спростить і прискорить укладення договірних угод для численних спільних заходів, що здійснюються для підтримки належного економічного управління, управління державними фінансами та мобілізації внутрішніх доходів, інституційної розбудови, а також більш широкого Порядку денного зі сталого розвитку до 2030 року.

Співпраця зі Світовим банком

МВФ і Світовий банк різні, але доповнюють роботу один одного. У той час як МВФ зосереджується головним чином на питаннях макроекономічного та фінансового секторів, Світовий банк стурбований головним чином довгостроковим розвитком та скороченням бідності. Його позики фінансують інфраструктурні проекти, реформи окремих секторів економіки та ширші структурні реформи. Позики МВФ допомагають країнам продовжувати оплачувати імпорт, стабілізувати свої валюти та відновлювати умови для сильного економічного зростання. Країни повинні приєднатися до МВФ, щоб мати право на членство у Світовому банку.

З огляду на зосередженість Світового банку на проблемах боротьби з бідністю, МВФ тісно співпрацює з Банком у сфері подолання бідності. Інші сфери співпраці включають оцінку фінансових секторів країн-членів, розробку стандартів і кодексів, а також покращення якості, доступності та охоплення даних про зовнішній борг.

Співпраця з ООН

У МВФ є спеціальний представник при ООН, розташований у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Співпраця між МВФ та ООН охоплює декілька сфер, що становлять взаємний інтерес, включаючи співпрацю з питань оподаткування та статистичних служб двох організацій, а також взаємне відвідування та участь у регулярних зустрічах та конкретних конференціях та заходах. Протягом останніх років МВФ співпрацював з Міжнародним бюро праці з питань зайнятості, а також мінімального соціального захисту; Дитячим фондом ООН з фіскальних питань та соціальної політики; Програмою ООН з навколишнього середовища щодо зеленої економіки; і Всесвітньою продовольчою програмою щодо мереж соціального захисту та ранньої оцінки вразливості.

Співпраця з G-20

МВФ все частіше співпрацює з Групою двадцяти (G-20) промислово розвинутими країнами з ринковою економікою, що розвивається. Під час світової фінансової кризи колективні дії G-20 мали вирішальне значення для уникнення ще більших економічних труднощів, і на наступних зустрічах лідери G-20 продовжували підтверджувати свою відданість активізації економічного зростання. МВФ надає аналіз глобальних економічних умов і того, як політика членів G-20 поєднується між собою, і чи зможуть вони разом досягти цілей Групи.

6. Співробітництво з Україною

Україна є членом МВФ із 1992 року. Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури Світового банку, їй виділено квоту в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд дол. США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 млн дол. США внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави у цій банківській структурі.

Наразі МВФ є одним із головних фінансових партнерів України. Починаючи з 1994 р. Україна отримує від МВФ кредити Stand-by, частина цих коштів була направлена на фінансування дефіциту платіжного та торгівельного балансів, а також поповнення золотовалютних резервів країни.

Основними цілями співробітництва з МВФ є стабілізація української фінансової системи, проведення структурних реформ та створення підґрунтя для сталого економічного зростання.

Фонд допомагає Україні поновити свою фінансову спроможність, підказуючи, як найбільш ефективно впроваджувати програму реформ.

Також співпраця з Міжнародний валютним фондом на сучасному етапі відкриває можливості для залучення фінансування від інших міжнародних фінансових установ (Світовий банк, ЄБРР, ЄІБ та інші) та урядів інших держав, в тому числі США, ЄС, Німеччини, Канади, Японії тощо.

Історія співробітництва України та МВФ:

o 1994-1995 роки: Україна співпрацювала з МВФ по програмі системної трансформаційної позики на суму 498,7 млн. СПЗ (763.1 млн.дол.США.), метою якої була підтримка платіжного балансу України.

o 1995-1998 роки: В рамках трьох річних програм Stand-by Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1 318,2 млн. СПЗ(1 935 млн. дол. США.) Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

o 1998-2002 роки: Україна співпрацює з Фондом в рамках Програми розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), яка передбачала надання кредиту обсягом 2,6 млрд. дол. США. У рамках цієї Програми EFF Україна отримала 1 193,0 млн. СПЗ (1 591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

o 2002-2008 роки: Наприкінці 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення, що подальший формат співробітництва України з МВФ передбачатиме співпрацю, на безкредитній основі, в рамках річної програми “попереджувальний Stand-by ”, яка 29 березня 2004 року була затверджена Радою Директорів МВФ і надавала теоретичну можливість залучення нових кредитів МВФ, що дозволило отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн. СПЗ (30% квоти України), у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни. Проте, враховуючи незабезпечення виконання умов програми проведення перегляду програми і практичне її відновлення у період дії програми, тобто до кінця березня 2005 року, стало неможливим.

o 2005-2008 роки: Співробітництво України з МВФ сконцентровано у сфері технічної допомоги. Цей підхід відповідав тезам, висловленим Президентом України: «В майбутнє-без боргів», які стверджували про необхідність поступового перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон'юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків та поглиблення координації у сфері валютної політики.

o 2008-2013 роки: У зв'язку з розгортанням повномасштабної кризи на світових фінансових ринках та їх впливу на економіку України, наша країна подала заявку на отримання нової програми співробітництва Stand-by, і 5 листопада 2008 року Рада директорів МВФ ухвалила надання дворічної програми загальним обсягом в 802% від квоти України в МВФ, або 11 млрд. СПЗ (приблизно 16,4 млрд. дол. США). 3 млрд. СПЗ були в терміновому порядку зараховані до золотовалютних резервів Національного банку України. У рамках програми Stand-by 2008 року Україна отримала три транші загальним обсягом 7 млрд. СПЗ (10,6 млрд. дол. США). Частина другого траншу у розмірі 1,5 млрд. дол. США та третій транш у повному обсязі були спрямовані безпосередньо до Державного бюджету України.

28 липня 2010 року Рада директорів МВФ ухвалила оновлену для України програму Stand-by на загальну суму 10 млрд. СПЗ (15,1 млрд. дол. США), строком на 2,5 роки, скасувавши Програму Stand-by, затверджену в листопаді 2008 року (у тому числі усі транші, що ще залишилися відповідно до тієї Угоди).

В рамках відповідної програми Україна отримала два транші допомоги, перший обсягом 1 250 млрд. СПЗ (близько 1,89 млрд. дол. США); другий обсягом 1 млрд. СПЗ (близько 1,5 млрд. дол. США). Із загального обсягу коштів отриманих за цією Програмою 2 млрд. дол. США надійшло на підтримку державного бюджету. Надання подальших траншів не відбулося через невиконання Урядом України умов програми співробітництва з МВФ.

o 2014-2017 роки: 30 квітня 2014 року, після завершення Революції гідності та приходу до влади в Україні нового Уряду та виконання попередніх умов, Рада директорів МВФ ухвалила надання Україні нової позики Stand-by загальним обсягом 10,976 млрд СПЗ (близько 16,5 млрд. дол. США). В рамках цієї програми Україна отримала два транші, перший - на суму 2,058 млрд. СПЗ (близько 3,1 млрд. дол. США) та другий - 914,7 млн. СПЗ (близько 1,3 млрд. дол. США). Але влітку 2014 року макроекономічні показники, закладені у програму, було значно відкореговано через розгортання в Україні масштабної економічної кризи на фоні російської агресії на сході країни. У зв'язку із цим, на запит українського Уряду, 11 березня 2015 року МВФ ухвалив на заміну програми Stand-by нову, чотирирічну програму «Механізм Розширеного Фінансування» (Extended Fund Facility). Перший транш обсягом 3,5 млрд. СПЗ (близько 5 млрд. дол. США) за програмою було отримано одразу після її ухвалення. Надання другого траншу обсягом 1.2 млрд. СПЗ (1,7 млрд. дол. США), спрямованого у повному обсязі на поповнення резервів Національного банку України, було ухвалено Радою директорів МВФ 31 липня 2015 року.

Після певної перерви 14 вересня 2016 року Радою Директорів МВФ було затверджено другий перегляд програми EFF. Відповідно до цього рішення було виділено третій за Програмою транш у розмірі 716,1 млн. СПЗ (1 млрд. дол. США), який 16 вересня 2016 року також був спрямований на поповнення резервів НБУ.

3 квітня 2017 року Радою Директорів МВФ було затверджено третій перегляд Програми EFF та виділено четвертий за Програмою транш у розмірі 734,05 млн. СПЗ (близько 1 млрд. дол. США), який 5 квітня 2017 року було спрямовано на поповнення резервів НБУ.

o 2018-2020 роки: Беручи до уваги, що Програма EFF була розрахована на 4 роки і термін її дії закінчувався в березні 2019 року, що співпадало із президентськими та парламентськими виборами в Україні, актуальність продовження співпраці з МВФ в рамках спільних програм зберігалась на високому рівні.

Програма Stand-by 2018 року була направлена на збереження фіскальної консолідації та зменшення інфляції, а також на реформи, спрямовані на зміцнення податкового адміністрування, фінансового та енергетичного секторів.

05 грудня 2018 року Україна направила Лист про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та Меморандум про економічну та фінансову політику з метою започаткування нової програми Stand-by.

У зв'язку із цим, Українською стороною було ініційовано започаткування нової спільної програми. 18 грудня 2018 року Рада виконавчих директорів МВФ схвалила Програму EFF тривалістю 14 місяців та обсягом 3,9 млрд дол США для України та прийняла рішення про виділення Україні першого траншу за Програмою у розмірі 1 млрд. СПЗ (близько 1,38 млрд. дол. США). 17 лютого 2020 року дана програма завершила свою дію.

Після формування Уряду України наприкінці серпня 2019 року, Українська сторона ініціювала переговори з Міжнародним валютним фондом стосовно нової Програми з метою підтримки впровадження реформ.

Після обговорення параметрів нової програми та визначення кроків, необхідних для отримання кредитної допомоги від МВФ 07 грудня 2019 року між Україною та МВФ досягнуто згоди на технічному рівні (Staff Level Agreement) щодо нової трирічної Програми «EFF» загальним обсягом 5,5 млрд. дол. США.

У травні 2020 року в умовах невизначеності внаслідок пандемії коронавірусу МВФ були змінені підходи до виділення коштів країнам-членам у напрямку допомоги в рамках короткострокових інструментів.

У зв'язку із цим перемовини щодо започаткування нової програми продовжились в контексті програми Stand-by.

Після тривалих переговорів і виконання низки попередніх заходів було досягнуто згоди з МВФ щодо започаткування нової програми для України - Програми Stand-by строком на 18 місяців та загальним обсягом 5 млрд дол. США.

Рішення Ради директорів МВФ щодо схвалення нової 18-ти місячної Програми Stand-by та про виділення першого траншу за програмою у розмірі 1,5_млрд СПЗ (2,1 млрд дол. США) було прийнято 09 червня 2020 року.

Програма Stand-by 2020 зосереджена на ключовому завданні - підтримка макроекономічної та фінансової стабільності і охоплюватиме, серед іншого такі сфери як: Фіскальна політика; Монетарна політика; Політика фінансового сектору; Енергетична політика та Антикорупційна політика.

11 червня 2020 року Україною отримано перший транш за Програмою обсягом 2,1 млрд. дол. США, який було спрямовано до Державного бюджету України.

Загалом в рамках співробітництва з МВФ Україна отримала 23,910.76 млрд. СПЗ (еквівалент 35 млрд. дол. США).

Важливо зазначити, що подальша співпраця України з Міжнародним валютним фондом повинна базуватися на проведенні глибоких структурних реформах, а також для покращення внутрішньої та зовнішньої стабільності, послаблення девальвації гривні, покриття дефіциту бюджету. Проте слід враховувати уряду країни, що умови отримання кредитів від МВФ сприяють зниженню рівня життя населення та збільшенню державного боргу, що може призвести до загрози дефолту.

7. Проекти міжнародної організації

Сербія, 2014 рік

У 2014 році економіка Сербії зазнала серйозних проблем. Після світової фінансової кризи 2008 року економіка країни зазнала стагнації, тоді як слабкість державних установ, обвал податкових надходжень та перевитрати урядом і державними підприємствами призвели до швидкого нарощування державного боргу. Визнаючи нестійку ситуацію, влада прийняла амбітну програму фіскальної коригування, зміцнення фінансового сектору та широких економічних реформ. МВФ підтримав програму економічними консультаціями та моніторингом, а також фінансуванням попереджувального характеру.

Після трьох років роботи в рамках програми економіка сильно розвинулася. Бюджетні рахунки з другим за величиною дефіцитом у Європі в 2014 році мали профіцит у 2017 році. Економічна впевненість покращилася завдяки посиленню інвестицій як із іноземних, так і з внутрішніх джерел. Безробіття наблизилось до історичних мінімумів. Банки у нормальному стані, а проблемні кредити нині нижчі за докризовий рівень.

«Програма виконала набагато краще, ніж очікувалося, перевиконавши багато макроекономічних цілей», - сказав Джеймс Роуф, глава сербської команди МВФ. «Сербії вдалося вирватися з ями: після багатьох років зупинки після світової фінансової кризи зростання повернулося разом із зростанням інвестицій та зайнятості. Розпочато велику роботу з перетворення країни на повноцінну ринкову економіку; Ці реформи необхідно поглибити після завершення програми, щоб Сербія повністю реалізувала свій потенціал».

12 березня 2010 року

Африка виробляє приблизно 19 мільярдів доларів золота на рік і 6 мільярдів доларів США в алмазах. Але невідома сума щороку відмивається або викачується у злочинних цілях. Торгівля дорогоцінними мінералами пов'язана з незаконними фінансовими потоками та контрабандою, тому МВФ фінансував перший проект технічної допомоги для вирішення цієї проблеми.

Проект МВФ допоміг 16 країнам Африки на південь від Сахари, які виробляють діаманти, золото та дорогоцінні корисні копалини та торгують ними, зміцнити їхній захист від відмивання грошей, контрабанди та фінансування тероризму.

Двоетапний проект

Проект фінансується за рахунок 500 000 доларів США з Міжнародного валютного фонду для боротьби з відмиванням грошей (AML) та боротьбою з фінансуванням тероризму (CFT). Дванадцять країн надають фінансову підтримку TTF. Завдяки цьому протягом наступних п'яти років на вдосконалення систем протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму в усьому світі буде витрачено 31 мільйон доларів.

Технічна допомога проводилась у два етапи. На першому етапі в Тунісі організовувались два регіональні семінари з підвищення обізнаності з представниками чотирьох відповідних урядових відомств (фінансової розвідки, митниці, фінансів та гірничодобувної промисловості) кожної країни.

На другому етапі проект допоміг зацікавленим країнам у подальшому розробці своїх національних стратегій щодо покращення контролю проти відмивання коштів та фінансування тероризму, пов'язаного з дорогоцінними корисними копалинами.



Проекти за останні 5 років

Березень 2022 року

Міжнародний валютний фонд перерахував Україні $1,4 млрд в еквіваленті за програмою екстреної підтримки Rapid Financing Instrument.

Інструмент RFI дозволяє отримати 50% від квоти держави-члена МВФ, що становить для України 1 млрд. спеціальних прав запозичення (приблизно $1,4 млрд.).

Гроші виділили у рекордно короткі терміни. Уряд України звернувся до МВФ за запитом щодо додаткового фінансування наприкінці лютого.

Ці гроші допоможуть профінансувати першочергові витрати державного бюджету та підтримати платіжний баланс України. Остаточне рішення про використання коштів прийматиме Міністерство фінансів як фінансовий агент України у відносинах з МВФ.

29 травня 2020 року, Бангладеш

Виконавча рада Міжнародного валютного фонду схвалила виплату 177,77 мільйона СПЗ (близько 244 мільйони доларів США або 16,67 відсотка квоти) у рамках програми швидкого кредитування (RCF) та придбання 355,53 мільйона СПЗ (близько США 488 мільйонів доларів США або 33,33 відсотка квоти) за інструментом швидкого фінансування (RFI) для Бангладешу. Це допомогло фінансувати заходи в галузі охорони здоров'я, соціального захисту та макроекономічної стабілізації, задовольнити нагальні потреби в платіжному балансі та фіскальній сфері, що виникають у зв'язку зі спалахом COVID-19, і стимулювало додаткову підтримку з боку міжнародної спільноти.

21 грудня 2021 року, Молдова

Виконавча рада МВФ схвалила запити Молдови щодо програми економічних реформ у рамках механізмів розширеної кредитної системи (ECF) і розширеного фінансування (EFF). Затвердження цих запитів дало змогу виплатити близько 79,8 мільйона доларів США (57,2 мільйона СПЗ). Загальний обсяг передбачуваних виплат за 40-місячними угодами Молдови щодо ECF/EFF становить близько 558,3 мільйона доларів США (400,0 мільйона СПЗ). Програми, які підтримує МВФ, у рамках Механізму розширеного фінансування та Розширеного кредитного механізму мали три основні цілі: по-перше, підтримати відновлення після пандемії; по-друге, задовольнити нагальні потреби розвитку, і по-третє, зміцнити управління та інституційні рамки Молдови

25 березня 2022 року, Аргентина

Виконавча рада МВФ затвердила 30-місячну розширену угоду в рамках програми розширеного фінансування (EFF) для Аргентини на суму 31,914 мільярда СПЗ (еквівалент 44 мільярдів доларів США). 1], або 1000 відсотків квоти) і завершили консультації зі статтею IV 2022 року. Рішення Виконавчої ради дозволяє владі негайно виплатити 7,0 мільярдів СПЗ, що еквівалентно 9,656 мільярдів доларів США. Угода EFF має на меті забезпечити Аргентину платіжним балансом та бюджетною підтримкою, яка підкріплюється заходами, спрямованими на посилення стійкості боргу, подолання високої інфляції, збільшення резервів, усунення соціальних та інфраструктурних пробілів країни та сприяння інклюзивному зростанню.

6 листопада 2020 року, Афганістан

Виконавча рада фонду МВФ схвалила 42-місячну угоду для Афганістану в рамках програми розширеного кредитування (ECF) на суму, еквівалентну 259,04 мільйона СПЗ (близько 370 мільйонів доларів США або 80 відсотків квоти Афганістану) щоб підтримати програму економічних реформ влади, спрямовану на стале зростання та зниження рівня бідності. Програма спрямована на збереження макроекономічної стабільності, усунення фіскального погіршення, викликаного пандемією, а також захист витрат на розвиток та соціальні витрати. Структурні реформи в рамках програми зосереджені на мобілізації внутрішніх надходжень, покращенні якості державних витрат та управління державними фінансами, зміцненні фінансового сектору та зміцненні режиму боротьби з корупцією. Угода ECF також була спрямована на покриття потреби Афганістану у зовнішньому та фіскальному фінансуванні, які виникли з початку пандемії.

28 травня 2020 року, Перу

Виконавча рада МВФ схвалила дворічну угоду для Перу в рамках гнучкої кредитної лінії (FCL) на суму, еквівалентну 8,007 мільярдів СПЗ (близько 11 мільярдів доларів США, що еквівалентно 600% квоти). Пакет включає широкий набір заходів, спрямованих на стримування надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров'я, підтримку вразливих підприємств і домогосподарств, а також підтримання адекватних кредитних потоків в економіку.

13 квітня 2020 року

Виконавча рада МВФ схвалила звільнення від боргу 25 країн-членів МВФ у рамках оновленого фонду захисту від катастроф (CCRT) у рамках відповіді Фонду, щоб допомогти подолати вплив COVID-19.

Країни, які отримали звільнення від обслуговування боргу: Афганістан, Бенін, Буркіна-Фасо, Центральноафриканська Республіка, Чад, Коморські острови, Конго, ДР, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гаїті, Ліберія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік , Непал, Нігер, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сьєрра-Леоне, Соломонові острови, Таджикистан, Того та Ємен.

8. 10 важливих фактів про організацію

1) МВФ є спеціалізованою установою ООН із дуже широкою автономією, основними задачами якого є сприяння монетарному співробітництву та торгівлі, забезпечення фінансового зростання та збільшення зайнятості населення.

2) МФВ здійснює свою діяльність у 3 напрямках: проводить спостереження за змінами в економічній та фінансовій ситуації та політиці у державах-членах і на глобальному рівні та дає державам-членам рекомендації з питань економічної політики; Надає кредити державам-членам, які мають проблеми платіжного балансу, -- не тільки з метою тимчасового фінансування, але також для підтримки політики стабілізації та реформ, спрямованої на усунення основних проблем; Надає технічну допомогу урядам та центральним банкам держав-членів та проводить підготовку кадрів у сферах своєї компетенції

3) МВФ ще у 1980-х створило механізм кредитування країн з низьким рівнем доходів, що розвиваються, за ставками нижче ринкових.

4) МВФ та Світовий банк запустили Ініціативу для бідних країн із великою заборгованістю, щоб гарантувати, що жодна країна з низьким рівнем доходу не несе борговий тягар, з яким вона не може впоратися. У 2017 році списання боргу 36 країн досягнуло майже 77 мільярдів доларів.

5) У часи світової фінансової кризи після краху американського інвестиційного банку Lehman Brothers МВФ надало фінансування на суму близько 500 мільярдів доларів 90 країнам і влило 250 мільярдів доларів у світову фінансову систему, допомагаючи запобігти черговій Великої депресії та сприяючи відновленню світової економіки.

6) МВФ надало близько 91 мільярда доларів 80 країнам, у тому числі 11,3 мільярда доларів США для 48 країн з низьким рівнем доходу з початку пандемії в кінці березня і станом на 15 вересня 2020 року.

7) МВФ надало позик в розмірі 37 мільярдів доларів США для стабілізації та реформування економіки регіонів Близького Сходу під час арабської весни, а також технічну допомогу з питань оподаткування, грошово-кредитної політики та державних фінансів, серед інших сфер.

8) МВФ є однією з перших міжнародних фінансових установ, які відповіли на Еболу, перерахувавши 130 мільйонів доларів трьом країнам у вересні 2014 року та ще 160 мільйонів доларів у лютому 2015 року.

9) Кошти МВФ надходять із трьох джерел: квоти членів, кредитні угоди та двосторонні угоди про запозичення.

10) Загалом за роки співробітництва з МВФ Україна отримала 23,910.76 млрд. СПЗ (еквівалент 35 млрд. дол. США).

Джерела інформації:

1) https://en.wikipedia.org/wiki/International_Monetary_Fund#History

2) https://www.imf.org/en/About/Factsheets/IMF-at-a-Glance

http://surl.li/bypjp

https://studbooks.net/1639992/finansy/vidy_kreditov

https://sites.google.com/site/economorganizations/ekonomicni-organizaciie-globalnogo-masstabu/mvf-miznarodnij-valutnij-fond

https://www.imf.org/en/About/Factsheets/IMF-Surveillance

https://www.imf.org/en/About/Factsheets/IMF-Lending

https://www.imf.org/en/About/Factsheets/imf-capacity-development

3)https://www.imf.org/external/about/govstruct.htm#:~:text=The%20IMF%20Board%20of%20Governors,Board%20and%20its%2024%20constituencies.

4) https://www.imf.org/external/np/exr/center/mm/eng/mm_bnfts.htm

https://www.imf.org/external/np/sec/memdir/memdate.htm

https://corporatefinanceinstitute.com/resources/knowledge/economics/international-monetary-fund-imf/

5)https://www.imf.org/external/about/collab.htm#:~:text=The%20IMF%20collaborates%20with%20the,areas%20of%20responsibility%20and%20specialization.

https://www.imf.org/en/Capacity-Development/Partners

https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/pt/ip_20_126

6) http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4644

https://mof.gov.ua/uk/mvf

7) https://finance.liga.net/ekonomika/novosti/ekstrennaya-pomosch-mvf-14-mlrd-uje-v-ukraine-glava-nbu

https://www.imf.org/en/News/Articles/2018/02/21/na022218-serbia-completes-successful-imf-program

...