Роль Вишеградської групи у вирішенні міграційних викликів ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ У ВИРІШЕННІ МІГРАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ ЄС

М.В. Фесенко

Анотація

вишеградський група європейський міграційний

У статті проаналізовані сучасні виклики ЄС у сфері міграційної політики та роль Вишеградської групи у подоланні загальноєвропейської міграційної кризи. Доведено, що міграційна криза в ЄС підштовхнула Вишеградську групу до посилення взаємодії в рамках свого субрегіонального інтеграційного угруповання і відстоювання своїх позицій на загальноєвропейському рівні, що практично позбавлене шансів на успіх в разі дій поодинці. Вишеградська група стала тим форматом, де кожна з країн-учасниць могла вирішити свої міграційні завдання.

Ключові слова: Вишеградська група, ЄС, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, міграція, міграційні проблеми, Європейська комісія, Рада ЄС.

Annotation

М. Fesenko THE ROLE OF THE WESEGGRAPHY GROUP IN ESTABLISHMENT OF EU MIGRATION CHALLENGES

The article analyzes contemporary EU challenges in the field of migration policy and the role of the Visegrad Group in overcoming the pan-European migration crisis. It is proved that the EU migration crisis has pushed the Visegrad Group to strengthen its cooperation within its subregional integration group and defend its positions at the pan-European level, which virtually lacks the chance of success in the event of action alone. The Visegrad Group became the format where each of the participating countries could solve its migration tasks.

It is proved that lack of necessary experience, socio-cultural fears influenced the mood of the Visegrad group, where protest rallies against the influx of refugees were repeatedly held. The role of both the formation ofpublic opinion and the development of a common policy played a role in the power of the countries of the political forces that are in varying degrees opposed to mass immigration and Muslim immigrants in particular. Economic factors do not contribute to the openness of the Visegrad Group as well. For example, interest in economic migrants from the participating countries was met at the expense of Eastern European states, including Ukraine. In addition, the countries do not have sufficient financial capacity to accommodate a large number of migrants. Most of the above factors are of a long-term nature, which leads to the preservation of the existing position of the Visegrad Group on the migration crisis in the near future. In June 2017, the decision of the European Commission to initiate the process of introducing preventive measures against the Visegrad Group countries, with the exception of Slovakia, was accepted by its non-participation in the quota system, formally split the group into two parts. Although the implementation of the European Commission's decision will take a long time, it can be expected that this event will affect the development of a common position due to the location of countries in unequal conditions. However, since the functioning of the Visegrad Group is influenced by other, more fundamental factors, and countries have not always been unanimous, it is not necessary to expect a sharp change in the functioning of the Visegrad Group as a single subregional group. The Visegrad countries do not have much experience, developed mechanisms and infrastructure for the reception and integration of a large number of migrants, and especially refugees from Muslim countries.

Key words: Visegrad Group, EU, Poland, Hungary, Czech Republic, Slovakia, migration, migration problems, European Commission, Council of the EU.

Виклад основного матеріалу

Сучасна міграційна криза є найбільшою з часів Другої світової війни. Процес пошуку людьми безпечних умов для життя в останні роки в ряді регіонів планети йде по наростаючій. Міграційні виклики, що стоять перед ЄС, загострили внутрішні протиріччя об'єднання. Вишеградська група та її фактично загальна політика щодо біженців є відображенням частини сучасних процесів в рамках ЄС.

Позиція країн Вишеградської групи, що останнім часом консолідовано виступають проти рішень Брюсселя привертає все більше уваги на тлі сучасної кризи ЄС. Сьогодні часто можна почути, що «опозиційна» Вишеградська група рішенням ЄС з таких питань, як квоти на прийом біженців, або відстоювання власних уявлень про національне законодавство, матимуть набагато глибші наслідки як для самих країн, так і для ЄС, ніж ті, яких реально варто очікувати. Нинішній конфлікт не перший в історії взаємин «старих» і «нових» членів ЄС. У довгостроковій перспективі він може розглядатися як чергова спроба змінити вектор конвергенції з ЄС з асиметричного на рівноправний [1, c. 3].

Незважаючи на відсутність сформованих інститутів, країни Вишеградської групи вже більше трьох років регулюють міграційні питання на своєму регіональному рівні, залучаючи сусідні держави. Хоча міграційна криза в різній ступені зачепила країни Вишеградської групи, вони змогли виробити спільну позицію щодо напливу біженців. Ключовим для країн Вишеградської групи стала відмова від прийняття квотного розподілу. Незважаючи на тиск з боку Європейської комісії (ЕК) і критику низки міжнародних організацій Вишеградська група не має наміру включатися в систему квот.

Сьогочасна міграційна криза не стала причиною розбіжностей і ослаблення Вишеградської групи, про що часом говорять деякі експерти. Навпаки, існуючі виклики дали можливість цьому субрегіональному угрупованню бути більш почутим на рівні ЄС. Свою роль зіграло і головування Словаччини в Раді ЄС у другій половині 2016 р. в рамках якого вона спробувала перенести ідеї Вишеградської групи на загальноєвропейський рівень. Вишеградське бачення міграційних проблем основується на соціально-економічних і політичних чинниках. Серед них можна виділити орієнтацію в імміграційній політиці переважно не на країни Африки і Близького Сходу, звідки йде сучасний потік біженців, а на європейські країни не члени ЄС, такі як Україна. Свою роль відіграє більш низький рівень соціально-економічного розвитку країн Вишеградської групи в порівнянні з іншими членами ЄС, що перетворює її в територію транзиту для біженців з країн Африки та Близького Сходу. Важлива роль і політичних сил, які в даний час очолюють країни Вишеградської групи і є противниками масової імміграції [2].

У зв'язку з цим становить інтерес опублікований прогноз американського соціологічного центру «PEW Research Center», згідно з яким до 2050 р. частка мусульманського населення в Західній Європі різко зросте (в разі збереження високого рівня міграції - до 18-20% у Великобританії, Франції, Німеччини та Австрії, а в Швеції м до 30%). Але це не стосується країн Вишеградської групи, які поставили жорсткий бар'єр на шляху мігрантів і біженців з країн Близького Сходу і Африки. У Польщі, наприклад, їх частка не перевищить 0,1-0,2%.

Звертає на себе факт, що відмова приймати мігрантів вже призвела до глибокого конфлікту між ЄК і Вишеградською групою. ЄК розпочала офіційну судову процедуру щодо Чехії, Польщі та Угорщини за невиконання рішення ЄС від 2015 р. з розселення біженців. Результатом цієї процедури може бути накладення штрафів і навіть позбавлення права голосу в Раді ЄС. Проте, країни Вишеградської групи не мають наміру поступатися тиску Брюсселя в питанні, яке вони вважають принципово важливим. Словаччина і Угорщина висунули проти ЄК зустрічний позов, оскільки рішення щодо квот було прийнято, на їхню думку, не демократично, всупереч їх протестному голосуванню. Деякі депутати чеського парламенту навіть заявили в зв'язку з цим, що скоріше віддадуть перевагу виходу з ЄС, ніж погодяться прийняти біженців. Наприклад президент Чехії М. Земан висловив офіційну точку зору, згідно з якою Чехія як суверенна країна сама вирішить, кого їй приймати на своїй території [3].

Така жорстка позиція пояснюється тим, що: - по-перше, історичною традицією. У нових членів ЄС є укорінене розуміння того, що вони завжди служили щитом християнської Європи і захищали її від набігів татаро-монголів і турків; - другий аргумент є культурно-цивілізаційним і полягає в тому, що країни Вишеградської групи бажають зберегти національну ідентичність і відмовляються приймати мігрантів-мусульман з огляду на несумісність цінностей; - третій аргумент пов'язаний з національною безпекою. На думку лідерів Вишеградської групи в потоці біженців- мусульман в їх країни неминуче проникнуть близькосхідні терористи; - четвертий аргумент є фінансовим тому що держави Східної Європи не мають ресурсів, щоб фінансувати складний процес інтеграції мусульман, навчання їх мови і професійним навичкам; - п'ятий аргумент відображає антинімецькі настрої в Східній Європі [3].

Є і ще одне, психологічне, пояснення особливої позиції Вишеградської групи в питанні біженців. Як наслідок перебування в складі «соцтабору» до 1989 р. і майже півстолітньої ізоляції, ці країни не зазнали міграційної навали, яка почалося в Західній Європі в 1960-ті рр. Не тільки країни Вишеградської групи, але також східна Німеччина сформували стійкий менталітет «радянської людини», який внутрішньо противиться західним ліберальним цінностям, відчуває неприязнь до мігрантів і мультикультуралізму. Це підтверджується не тільки «антидемократичними» тенденціями в політиці східноєвропейських країн, а й підйомом правопопулістських рухів. Ці настрої поділяють і багато жителів Західної Європи. Усвідомлюючи небезпеку підриву своїх ідеологічних засад, ЄК посилила натиск на Вишеградську групу. Показовим став відкритий лист підписання трьома колишніми єврокомісарами і екс- міністром фінансів Німеччини Х. Айхеля, спрямований голові ЄК Ж.-К. Юнкеру з вимогою припинити надання фінансової допомоги Угорщині у зв'язку з нехтуванням «базисних демократичних свобод». Крім того, 15 листопада 2017 р. Європейський парламент прийняв резолюцію, що різко критикує Польщу за порушення правових норм ЄС. Все вищезазначене вказує на те, що ідеологічний розкол в Євросоюзі поглиблюється введенням санкцій. Все вказує на те, що ідеологічний розкол в Євросоюзі поглиблюється [3].

Відносно вищезгаданого голови ЄК Комісії Ж-К. Юнкера необхідно відзначити, що політик, в цілому, дивується, чому питання міграційної політики ЄС про квоти викликає так багато емоцій і відволікає від більш важливих питань. Однак відсутність в ЄС консенсусу саме з цього питання блокує тривалу реформу Дублінського регламенту, покликану змінити порядок надання притулку саме за допомогою перерозподілу потенційних біженців між країнами ЄС в разі їх великого напливу. Все ж в новому пакеті пропозицій, представлених в кінці вересня 2017 р., ЄК вирішила перемістити акцент з обов'язкових квот з прийому біженців з Італії і Греції на переселення претендентів на притулок з Північної Африки і країн Африканського рогу на добровільній основі і з фінансовим заохоченням країн, готових їх прийняти. Нова програма ЄК отримала схвалення більшості держав-членів при очікуваному опорі країн Вишеградської групи, які в черговий раз заявили, що не можуть інтегрувати мігрантів-мусульман. Зсув переваг на користь добровільного розселення в той же час зовсім не означає, що ЄК залишила ідею домогтися від країн ЄС виконання своїх зобов'язань по розселенню біженців відповідно до квот. Протистояння з Вишеградською групою триває, хоча різкі дії з боку ЄК малоймовірні [4].

У той же час Вишеградська група претендує на «нове бачення» міграційної проблеми в ЄС, а саме її винесення за межі Європи, в рідні країни мігрантів та біженців. Такий підхід не викликає заперечень у інших країн ЄС. Угорщина і Польща лише повторюють пропозиції ЄК, озвучені в «Європейській порядку денному з міграції» ще в 2015 р., так і в попередніх, ще докризових програмах боротьби з корінними причинами еміграції. Ініціаторами тісної співпраці з африканськими державами також стали не країни Вишеградської групи, а Італія, Франція і Німеччина. Заручившись підтримкою уряду Австрії, що прийшов до влади в жовтні 2017 р., Польща і Угорщина рішуче заявляють, що міграційна політика ЄС провалилася і наполягають на самостійному вирішенні міграційних проблем, тобто фактично на ренаціоналізації міграційної політики. У цьому контексті зазначимо, що загальна політика ЄС у сфері міграції та притулку почала формуватися як неминуча відповідь на скасування внутрішніх кордонів країн ЄС в Шенгенському просторі. Країни Вишеградської групи занадто довго чекали своєї черги на приєднання до Шенгену, тому вони будуть останніми, хто визнає необхідність повного відновлення прикордонного контролю, що стане прямим наслідком повернення міграційної політики в національну компетенцію [4].

Конфронтація Польщі та Угорщини з Брюсселем з міграційних питань є лише окремим, хоча і дуже важливим питанням функціонування ЄС. ЄС також переслідує Угорщину в судовому порядку за її політику щодо університетів та організацій громадянського суспільства, які отримують фінансування від зарубіжних фондів. Відносно ж Польщі в грудні 2017 р. ЄК запустила безпрецедентну дисциплінарну процедуру, яка, на думку Брюсселя, своєю судовою реформою загрожує верховенству закону в ЄС. Позбавлення Польщі права голосу в Раді ЄС вимагає тривалої і складної процедури узгодження, в тому числі одностайності в Раді, яка навряд чи можлива, якщо Угорщина, як сподівається Польща, використає право вето на це рішення. У той час як Е. Макрон і А. Меркель рішуче підтримують ЄК в її діях проти Польщі, що вступила на посаду головування в Раді ЄС у 2018 р. Болгарія проявляє надзвичайну обережність в питанні санкцій, справедливо заявляючи, що таке рішення загрожує ЄС «багатьма безсонними ночами» [4].

В цілому необхідно відзначити, що позиції країн-членів ЄС щодо міграційної кризи досить різняться в залежності від географічного положення держави, історично сформованої моделі соціокультурної адаптації, зацікавленості приймаючих країн в мігрантах і низки інших чинників. Міграційна проблематика активізувала роботу Вишеградської групи і стала основною темою зустрічей представників країн-учасниць, а також Австрії, Болгарії, Македонії, Хорватії та низки інших держав, ситуація в яких впливає на обстановку в країнах Вишеградської групи. Загальним для всіх держав групи стало «виборче» ставлення до загальноєвропейських заходів щодо врегулювання цієї кризи. Підтримку Вишеградської групи знайшли загальноєвропейські заходи щодо створення умов для повернення мігрантів на батьківщину, по розселенню в сусідніх країнах до Сирії та Іраку. Країни Вишеградської групи наполягали на позиції посиленого контролю на зовнішніх кордонах, що зможе знизити міграційний тиск.

Угорщина, Польща і Чехія внесли свій внесок в службу швидкого реагування, створену для регулювання порядку на кордонах ЄС. Група надає допомогу територіям, які найбільше постраждали від напливу біженців, надаючи фахівців, силові підрозділи, необхідне обладнання, фінансову допомогу. В рамках механізмів регулювання міграції за межами ЄС країни здійснюють підтримку через окремі фонди. Тим самим Вишеградська група бере активну участь в ряді заходів поточного регулювання міграційних процесів, включаючи реалізацію основної довгострокової мети ЄС щодо викорінення самих причин міграції з країн, що розвиваються. Негативну ж реакцію як політичних і громадських діячів, так і населення Вишеградської групи в 2015-2016 рр. викликало обов'язкове розселення мігрантів. З плином часу громадська думка в розглянутих країнах сильно не змінилося [2].

Згідно з опитуваннями, і в 2015-2016 рр. Угорщина, Чехія і Словаччина перебували серед групи європейських держав, де спостерігалася найбільша частка респондентів з негативним ставленням до мігрантів, що прибувають з країн поза ЄС. З 2016 р. в Словаччині показники склали 79%, в Чехії 82%, в Угорщині 81%, в Польщі 64%. При цьому в 2016 р. Чехія стала єдиною країною ЄС, де більше половини населення (55%) висловилися проти політики ЄС щодо міграції. Інші результати досліджень виявили основні причини негативного ставлення населення Вишеградської групи до мігрантів.

Особливе занепокоєння у жителів викликає те, що іммігранти можуть поширювати специфічні хвороби (57-69%, за винятком Польщі з 30%); що в разі політичної нестабільності іммігранти будуть більш лояльні до своїх країн походження (від 53% опитаних в Польщі до 69% в Чехії і Словаччині); що іммігранти відбирають роботу у місцевих жителів (від 36% в Польщі до 43% в Чехії); що іммігранти впливають на зміну культури (від 30% в Польщі до 56% в Чехії); що потік іммігрантів впливає на погіршення життя в країні (від 37% в Польщі до 65% в Чехії). Негативне ставлення населення Вишеградської групи не має прямої залежності від напливу біженців: Чехія і Угорщина, маючи однакові показники при опитуванні громадської думки, характеризуються абсолютно різними припливом біженців. Згідно з даними про заяви про надання притулку, на Вишеградську групу довелося в 2014 р. - 8,3%, в 2015 р. - 14,5%, в 2016 р. - 3,4% від усіх заяв в ЄС. Найбільші наслідки кризової ситуації на Близькому Сході зазнала Угорщина, де відзначалася як найбільш значна частка заяв про надання притулку [5, c. 33-34].

Загальним для Польщі, Чехії і Словаччини стали наслідки української кризи. В цих країнах збільшився приплив вихідців з України, яка входила до п'ятірки лідируючих країн за кількістю заяв. При цьому учасники об'єднання в умовах міграційного кризи в цілому зберегли колишню національну структуру просять притулок, хоча наслідки ситуації на Близькому Сході і Україні внесли певні корективи. Не будучи з самого початку кризи прихильниками квотної системи, кожна з країн об'єднання гальмувала процес прийняття мігрантів. Найбільш активно свої інтереси відстоювали Угорщина і Словаччина, які подали позови на рішення за квотним розселенню, розгляд яких почався в Європейському Суді на початку 2017 р. У той же час Угорщина мала можливість не брати участь в механізмі розподілу, якби прийняла пропозицію ЄК стати нарівні з Італією і Грецією країною тимчасового перебування. В результаті за весь час міграційної кризи, до березня 2017 р. в Чехію прибуло в рамках системи переселення з Греції тільки 12 чоловік з 2691 за рішенням Ради, до Словаччини 16 осіб з 902. Угорщина та Польща не прийняли жодної особи з покладених квот в 1294 і 6182 осіб відповідно відмовляючись нарівні з Австрією брати участь в квотний механізмі. Тим самим учасники Вишеградської групи потрапили до нечисленної групи країн, які виконали поки рішення щодо квот на 0-2%. Для порівняння кращою з країн ЄС, що реалізує рішення за квотним розподілом, стала Мальта, яка прийняла вже 73% мігрантів від квоти, а також Ірландія (53%) і Фінляндія (51%) [6].

Найбільш жорстких принципів щодо регулювання мігрантів, що прибувають займає Угорщина, через яку проходить один з маршрутів пересування біженців в ЄС. У вересні 2015 р. кордону країни, які є зовнішніми кордонами ЄС, були закриті, і прохід став можливий тільки на двох пропускних пунктах на угорсько-сербському кордоні. Додатково були створені два центри для прийняття біженців в західній частині Угорщини, введений контроль на кордоні зі Словенією. Однак потік біженців, що все збільшується привів до більш кардинальних заходів: спорудження огорож уздовж сербського та хорватського кордонів. Другу лінію загороджень уздовж сербського кордону почали зводити в 2017 р. Подібна політика критикується ЄС і міжнародними організаціями, однак знаходить підтримку Вишеградської групи. Разом з посиленням охорони кордонів в Угорщині активізувався процес зміни і відбулось посилення міграційного законодавства. Одним з останніх в березні 2017 р. набрав чинності закон, згідно з яким угорська влада заборонила вільне пересування біженців по країні і може затримувати мігрантів в спеціальних таборах на кордоні. Міграційна криза мала незначні наслідки для Чехії і Словаччини, проте їх влада дотримувалися багатьох загальних для Вишеградської групи пріоритетів, тим самим підтримуючи Угорщину і Польщу. У 2015 р. в Чехії була затверджена нова стратегія міграційної політики, що відповідає сучасних викликів. Ключовими пріоритетами стратегії стали 7 напрямків, серед яких протидія нелегальній міграції, виконання зобов'язань в рамках надання притулку, посилення дій з надання допомоги біженцям за кордоном з метою запобігання припливу мігрантів в країну [7].

Події в політичній сфері знайшли своє відображення і в міграційних питаннях Республіки Польща. Міграційна стратегія, яка вступила в силу в 2011 р. і була спрямована в тому числі на залучення іммігрантів, їх інтеграцію і повернення емігрантів, в умовах міграційного кризи була скасована. Ще однією причиною скасування стратегічного документа став недооблік їм зрослого потоку з України, який мав великий вплив на внутрішню ситуацію і є новим міграційним феноменом в Польщі [8]. В результаті обстановка, що склалася змусила нове керівництво країни почати переглядати міграційну політику з урахуванням біженців і української ситуації. Як і інші учасники Вишеградської групи, влада Польщі є противником квотної системи. Основу мігрантів становлять вихідці з колишніх радянських республік, включаючи Білорусію, Україну, Росію. Навпаки, вихідців з Африки та Азії не так багато. В силу відсутності великих мусульманських громад і відносної соціально-економічної непривабливості Польща залишається осторонь від основного потоку біженців з Близького Сходу, при цьому продовжуючи притягувати жителів Східної Європи. Однією з причин відмови країни брати участь в квотах став той факт, що Польща в силу своєї відносно ліберальної міграційної політики щодо українських мігрантів і так прийняла понад 1 млн. українців [2].

Отже, констатуємо зближення позицій держав Вишеградської групи з проблем міграції. Первісне об'єднання дій Угорщини та Словаччини щодо брюссельських міграційних директив сама по собі подія далеко не остання. Раніше Угорщина і Словаччина перебували в досить неприязних відносинах, зокрема, з приводу угорського закону про подвійне громадянство. Відповідно до цього закону угорці в односторонньому порядку поширили своє громадянство на співвітчизників, що проживають в суміжних країнах. Словаччина ж відповіла на цей угорський крок забороною на друге громадянство. До позиції угорців і словаків, на території яких припав найсильніший удар хвилі біженців, з часом долучилася Чехія. Польша в свою чергу також поступово змінилася солідарністю з іншими членами Вишеградської групи. Вона менш інших партнерів відчувала на собі проблеми, пов'язані з південним потоком неконтрольованої міграції.

Країни Вишеградської групи приступили до спільного патрулювання на кордоні з Сербією і Румунією, де з літа 2015 р. Угорщина вже встигла звести оборонні споруди. 15 жовтня 2015 р. в Брюсселі пройшла зустріч прем'єр-міністрів країн Вишеградської групи, які зробили спільну заяву, що виражає їхню позицію у вирішенні питань міграційної кризи в ЄС. У заяві, зокрема, йшлося про те, що країни Вишеградської групи не підтримують пропозицію про квоти з прийому мігрантів, так як не вважають їх введення виходом з ситуації, що склалася. На думку глави МЗС Словаччини М. Лайчака, рішення щодо квот для біженців було прийнято не одноголосно, а простою більшістю голосів, що в майбутньому може вплинути на атмосферу в ЄС і в цілому на єдність країн союзу. На цьому тлі президент Франції Ф. Олланд ще й пригрозив країнам Східної Європи введенням санкцій, так як вони, за його словами, не дотримуються правила ЄС [9].

Остаточно зусилля прем'єр-міністрів Вишеградської групи щодо подолання нав'язуваного їм з Брюсселя порядку прийому біженців об'єдналися під час головування Словаччини в Раді ЄС у другій половині 2016 р. Тоді вони зайняли єдину позицію в переговорах з Брюсселем. Словацька сторона виступила з пропозицією, що відображає також і позицію інших країн Вишеградської групи. Ця пропозиція могло стати початком переходу до практики «гнучкої солідарності», яка має на увазі спільне рішення проблем біженців країнами-учасницями ЄС в залежності від їх можливостей і бажання. Однак зустрівши опір керівництва Євросоюзу, 17 листопада 2016 р. на зустрічі міністрів внутрішніх справ ЄС словаки внесли зміни в свою програму, де замінили принцип «гнучкості» на принцип «ефективності». Вони представили на розгляд міністрів три сценарії подальшого розвитку подій, кожен з яких передбачав особливий комплекс заходів. 1. Поширення існуючої Дублінської системи на мігрантів, що прибувають, за умови встановлення суворих правил, що перешкоджають їх подальшому переміщенню по ЄС. 2. Використання механізму солідарності в разі погіршення обстановки для додаткової фінансової підтримки країн, які найбільш сильно відчули вплив припливу мігрантів. 3. У випадку надзвичайно високої кількості мігрантів, що прибувають кожна держава-член ЄС має бути готовою прийти на допомогу країні, що відчула найбільш серйозні наслідки від міграційних потоків [9].

При цьому пропонувалося розробити схему переміщення біженців між країнами ЄС і умови по поверненню на батьківщину тих людей, кому було відмовлено в наданні притулку в ЄС. Однак, зазначимо, що пропозиція Словаччини була зустрінута досить прохолодно. Так, міністр внутрішніх справ Італії А. Альфано заявив, що його країна не буде підтримувати подібні ініціативи. Його невдоволення, перш за все, ґрунтувалося на неготовності погодитися з виключенням деяких держав з програми розселення біженців в разі посилення міграційної кризи. Незважаючи на опір країн «ядра» ЄС, 9 грудня 2016 р. в ході зустрічі міністрів внутрішніх справ ЄС, уповноважений міністр Р. Калиняк оптимістично зазначив: «Питання повністю не провалене, був зроблений певний прогрес. Ми знаходимося на півдорозі». Важливо відзначити, що процес згуртування Вишеградської групи йде поза інституційних рамок, так як у об'єднання за чверть століття так і не з'явилося жодної інституційної структури. Єдиною «Вишеградською адресою» на сьогоднішній день залишається створений в 2000 р. Вишеградський фонд. Координація ж діяльності Вишеградської групи здійснюється по черзі керівництвом країн-учасниць, що змінюють один одного раз на рік [9].

Відомий американський історик зі Стенфордського університету, також як і багато аналітиків, Н. Фергюсон вважає, що криза міграції в Європі веде її до розколу. Однак на тлі антиміграційних настроїв розкол спостерігається не тільки в Європі. До ризику піддається і Шенгенська зона, найголовніше досягнення Європи після Другої світової війни. Після того як Італія за останні 5 років прийняла понад 700 тис. мігрантів, новий італійський популістський уряд вирішив вжити жорстких заходів. Міністр внутрішніх справ Італії М. Сальвіні недавно закрив порти Італії для судів з мігрантами. У ФРН після зіткнень канцлера Німеччини з міністром внутрішніх справ Х. Зеєхофером з питань міграції, міграційна політика також може привести до закінчення терміну повноважень А. Меркель. Все більше аналітичних видань зазначає, що міграція в Європі перетворилася в політичну проблему. Нинішня проблема ЄС обумовлена «глухотою і сліпотою» політичних еліт, які не хочуть враховувати проблеми своїх громадян, проблеми, які є прямим наслідком масової міграції, що створила чимало проблем для стабільності Європи. В першу чергу, це проблема безпеки. Залишається і серйозна проблема етнічного та релігійного співіснування, обумовлена імміграцією. Французькі євреї стали жертвою свого роду етнічної чистки, згідно маніфесту, підписаним колишнім президентом Франції Н. Саркозі і колишнім прем'єр-міністром Франції М. Вальсаном. У зв'язку з цим експертами відзначається, що сьогодні в ЄС живуть 510 млн. європейців і 1,3 млрд. африканців. «За 35 років проти 450 млн. європейців буде 2,5 млрд. африканців, в 5 разів більше». Якщо африканці візьмуть приклад мексиканців в США, «через 30 років в Європі буде від 150 до 200 млн. афроєвропейців, в порівнянні з 9 млн. сьогодні» [10].

Найбільша в Європі міграційна хвиля з часів Другої світової війни стає все більш актуальною проблемою, так як корінних народів Європи стає все меньше. Дискусійна система квот для мігрантів також зазнала краху. Європейські уряди не можуть депортувати мігрантів. У 2012 р. Європейський суд з прав людини засудив уряд Італії, наказавши йому виплатити тисячі євро 20 мігрантам, депортованим в Лівію. Італійська влада перехопили мігрантів в Середземному морі, коли ті намагалися дістатися з Лівії до італійського острова Лампедуза. Трі роки по тому Європейський суд знову засудив уряд Італії за депортацію мігрантів. Європейський суд з прав людини також засудив Іспанію, що вирішила видворити групу з 75-80 мігрантів з анклаву Мелілья. Також Європейський суд з прав людини засудив Угорщину за затримання мігрантів. Європа не має права затримувати, депортувати, заарештовувати і репатріювати мігрантів. На думку багатьох аналітиків і політиків в умовах цієї масової міграції європейські демократії ризикують прийти до краху [10].

Стосовно загострення ситуації у відносинах між ЄС і Вишеградською групою на тлі міграційного кризи, показовим є виступ міністра закордонних справ республіки Польща В. Ващиковського в ефірі національного телебачення 13 червня 2017 р. Міністр прямо заявив про те, що Польща не дозволить Єврокомісії приймати рішення про прийом біженців на території країн Євросоюзу замість самих держав. Виступ В. Ващиковського став відповіддю на заяву Європейської комісії про готовність ініціювати офіційний розгляд щодо країн Вишеградської групи за відмову приймати біженців в рамках загальноєвропейської програми розселення [11].

Реакція Варшави є цілком логічною, з урахуванням того, що на сьогоднішній день країни східної Європи практично не зачеплені ісламською міграцією, або, як Угорщина, є транзитними країнами. Це, зокрема, обумовлено тим, що мігрантам набагато вигідніше в економічному плані перебувати в країнах Західної Європи, де вище рівень допомоги і краще розвинена соціальна інфраструктура. При цьому для країн Східної Європи очевидний також і негативний економічний ефект від прийому мігрантів, наприклад, Францією чи Італією. Тільки в Італії за оцінкою національного міністерства фінансів, щороку витрачається близько 3,3 млрд. доларів, в зв'язку з чим Італія запросила ввести мораторій на прийом їй мігрантів. В даному контексті країни Вишеградської групи не хочуть йти шляхом Італії і наполягають на пріоритеті в даному питанні національного законодавства над європейським [12, c. 379].

Однак, з огляду на все вищесказане необхідно також відзначити, що результати саміту ЄС, що пройшов 29 червня 2018 р. свідчать про консенсус і знаходження нового рішення міграційного кризи. Більш того результати саміту розцінюються як перемога країн Центральної Європи. В цілому відзначимо, що глави держав і урядів 28 країн ЄС знайшли на саміті ЄС «європейське рішення» міграційної кризи. Підсумок багаточасових дискусій, що проходили в Брюсселі полягає в тому, що ЄС встановлює нові правила прийому мігрантів, врятованих у Середземномор'ї, а також зобов'язується реформувати Дублінську угоду про розподіл біженців. Учасники саміту ЄС також змогли узгодити положення про організацію поза Європейського союзу центрів висадки нелегальних мігрантів, які прямують до Європи. Незважаючи на рішення вважається, що найважче залишається попереду так як в подальшому необхідно зрозуміти сферу відповідальності кожної з країн-членів ЄС у вирішенні міграційної кризи, як і де будуть відкриті згадані центри прийому біженців [13].

У зв'язку з цим необхідно відзначити, що раніше 28 червня 2018 р., вироблення європейськими країнами «єдиного підходу» з прийому мігрантів вимагало Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Міжнародна організація з міграції. У спільній заяві організації відзначили можливість досягти угоди на саміті ЄС і заявили про необхідність пошуку нових і єдиних підходів до міграційної кризи. В якості вирішення проблеми 24 червня 2018 р. влада Швеції запропонувала заборонити мігрантам самостійно вибирати країну для проживання. Раніше в червні 2018 р. європейську систему прийому мігрантів розкритикував президент Франції Е. Макрон, заявивши, що ЄС не вистачає ефективності і солідарності в цьому питанні. Влада Італії, в свою чергу, відмовляється приймати судна з мігрантами, закриваючи свої порти, а також забороняє рятувальним кораблям допомагати таким судам у разі лиха. За даними ООН, число мігрантів, які приїхали в Європу, досягає 42 тис. При цьому близько тисячі біженців з початку 2018 р. загинули, намагаючись переплисти Середземне море на невідповідних для цього плавальних засобах [14].

Таким чином, розглянувши в загальних рисах проблеми, які пов'язані з міграцією можна зробити висновок, що міграційна криза в ЄС підштовхнула Вишеградську групу до посилення взаємодії в рамках свого субрегіонального інтеграційного угруповання і відстоювання своїх позицій на загальноєвропейському рівні, що практично позбавлене шансів на успіх в разі дій поодинці. Вишеградська група стала тим форматом, де кожна з країн-учасниць могла вирішити свої міграційні завдання. При цьому Угорщина, Польща, Словаччина і Чехія реалізовували схожі заходи в рамках боротьби з кризою, хоча частина проведених заходів була властива тільки окремим учасникам групи і визначалася внутрішньодержавні специфікою. Загальна позиція країн «четвірки» як субрегіонального угруповання визначається загальними факторами міграційної ситуації в цих країнах. Серед причин «особливої думки» країн Вишеградської групи виділяються причини як соціально-економічного, так і політичного характеру. Однією з подібних причин є низька привабливість країн-учасниць для мігрантів в силу їх соціально- економічного розвитку. Не будучи основними країнами призначення в рамках ЄС, країни Вишеградської групи не мають багатий досвід, розроблені механізми і інфраструктуру для прийняття та інтеграції великої кількості мігрантів, і особливо біженців з мусульманських країн. Адже протягом багатьох років основу приїжджають в країни Вишеградської групи складали вихідці з інших європейських держав, а також колишніх радянських республік [2].

Список використаної літератури

1. Вишеградская четвёрка в Европейском Союзе: дилеммы конвергенции / отв. ред. Л. Н. Шишелина. Москва: Ин-т Европы РАН, 2017. 140 с. ; Vishegradskaya chetverka v Yevropeyskom Soyuze: dilemmy konvergentsii / otv. red. L. N. Shishelina. Moskva: In-t Yevropy RAN, 2017. 140 s.

2. Четверикова А. В. Положение стран Вишеградской группы в условиях обострения миграционного кризиса в ЕС [Электронный ресурс] / А. В. Четверикова // Контуры глобальных трансформаций: политика, экономика, право. 2017. Т. 10, № 4. С. 130-143. Режим доступа: www.ogt-journal.com/jour/article/download/45/45 ; Chetverikova A. V. Polozhenie stran Vishegradskoy gruppy v usloviyakh obostreniya migratsionnogo krizisa v YeS [Elektronnyy resurs] / A. V. Chetverikova // Kontury globalnykh transformatsiy: politika, ekonomika, pravo. 2017. T. 10, № 4. S. 130-143. Rezhim dostupa: www.ogt-journal.com/jour/article/download/45/45

3. Добров Д. Страны «Вышеградской группы» не намерены принимать беженцев- мусульман [Электронный ресурс] / Д. Добров // Inosmi.ru. 2017. 04 декабря. Режим доступу: https://inosmi.ru/politic/20171204/240916307.html ; Dobrov D. Strany «Vyshegradskoy gruppy» ne namereny prinimat bezhentsev-musulman [Elektronnyy resurs] / Dobrov // Inosmi.ru. 2017. 04 dekabrya. Rezhim dostupu: https://inosmi.ru/politic/20171204/240916307.html

4. Потемкина О. Кризис солидарности в Европе: Польша и Венгрия против Брюсселя [Электронный ресурс] / О. Потемкина // Валдай: международный дискуссионный клуб. 2018. 17 января. Режим доступа: http://ru.valdaiclub.com/a/highlights/krizis-solidarnosti-es-polsha/ ; Potemkina O. Krizis solidarnosti v Yevrope: Polsha i Vengriya protiv Bryusselya [Elektronnyy resurs] / O. Potemkina // Valday: mezhdunarodnyy diskussionnyy klub. 2018. 17 yanvarya. Rezhim dostupa: http://ru.valdaiclub.com/a/highlights/krizis-solidarnosti-es-polsha/

5. The social aspects of the 2015 migration crisis in Hungary / ed. by B. Simonovits, A. Bernat. Budapest: TARKI Social Research Institute, 2016. 155 p.

6. Annex to the Report from the Commission to the European Parliament, the European Council and the Council [Electronic resource]: Tenth report on relocation and resettlement / European Commission. Brussels, 2017. Mode of access: https://ec.europa.eu/home- affairs/sites/homeaffairs/files/what-we-do/policies/european-agenda- migration/20170302_tenth_report_on_relocation_and_resettlement_annex_3_en.pdf

7. Czech Republic: Updated State Integration Programme [Electronic resource]: (Unofficial translation) European Commission. 2016. January 4. Mode of access: https://ec.europa.eu/migrant-integration/news/czech-republic-updated-state-integration- programme

8. Bachman B. Diminishing solidarity: polish attitudes toward the European migration and refugee crisis [Electronic resource] / B. Bachman // Migration policy institute. 2016. 16.06. Mode of access: https://www.migrationpolicy.org/article/diminishing-solidarity- polish-attitudes-toward-european-migration-and-refugee-crisis

9. Sedelmeier U. Europe after the Eastern Enlargement of the European Union: 20042014 [Electronic resource] / U. Sedelmeier // Heinrich Boell Foundation 2014. 10.06. Mode of access: https://eu.boell.org/en/2014/06/10/europe-after-eastern-enlargement-european- union-2004-2014

10. Meotti G. Mass Migration: “The Fatal Solvent of the EU” [Electronic resource] / Meotti // Gatestone Institute. 2018. July 16. Mode of access: https://www.gatestoneinstitute.org/12607/mass-migration-european-union

11. Варшава не позволит ЕК навязывать стране мигрантов, заявил Ващиковский [Электронный ресурс] // РИА Новости. 2017. 13 июня. Режим доступа: https://ria.ru/world/20170613/1496366168.html; Varshava ne pozvolit YeK navyazyvat strane migrantov, zayavil Vashchikovskiy [Elektronnyy resurs] // RIA Novosti. 2017. 13 iyunya. Rezhim dostupa: https://ria.ru/world/20170613/1496366168.html

12. Медушевский Н. А. Вышеградская группа и вызовы европейской интеграции / А. Медушевский // Теории и проблемы политических исследований. 2017. Т. 6, № 3А. С. 377-385 ; Medushevskiy N. A. Vyshegradskaya gruppa i vyzovy evropeyskoy integratsii / N. A. Medushevskiy // Teorii i problemy politicheskikh issledovaniy. 2017. T. 6, № 3A. S. 377-385.

13. Саммит ЕС: принципы новой общей миграционной политики [Электронный ресурс] // Euronews.com. 2018. 29 июня. Режим доступу: https://ru.euronews.com/2018/06/29/eu-migration-deal ; Sammit YeS: printsipy novoy obshchey migratsionnoy politiki [Elektronnyy resurs] // Euronews.com. 2018. 29 iyunya. Rezhim dostupu: https://ru.euronews.com/2018/06/29/eu-migration-deal

14. Саммит ЕС достиг соглашения по миграционной политике [Электронный ресурс] // Известия. 2018. 29 июня. Режим доступа: https://iz.ru/761125/2018-06- 29/sammit-es-dostig-soglasheniia-po-migratcionnoi-politike ; Sammit YeS dostig soglasheniya po migratsionnoy politike [Elektronnyy resurs] // Izvestiya. 2018. 29 iyunya. Rezhim dostupa: https://iz.ru/761125/2018-06-29/sammit-es-dostig-soglasheniia-po-migratcionnoi- politike

Размещено на Allbest.ru