Особливості конституційно-правового регулювання інституту президента у Федеративній Республіці Німеччина: теоретичний та практичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості конституційно-правового регулювання інституту президента у Федеративній Республіці Німеччина: теоретичний та практичний аспекти

Петришина Марина Олександрівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри державного будівництва, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська, 77, м. Харків

Байєр Катерина Владиславівна студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська, 77, м. Харків

Зінченко Анна В'ячеславівна студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вулиця Пушкінська, 77, м. Харків

Анотація

Стаття присвячена окремим проблемам становлення конституційно-правового інституту президента у Федеративній Республіці Німеччина. Досліджено особливості конституційно-правового регулювання цього інституту у Німеччині, зокрема, з точки зору історичних особливостей його формування, ліквідації, відродження, а також сучасного положення Федерального президента. Окрему увагу приділено питанням трансформації моделі організації та здійснення державної влади у Федеративній Республіці Німеччині з огляду на радикальні зміни в системі державної влади, що сталися в період між двома світовими війнами, а також після Другої світової війни. конституційний правовий президент

На підставі аналізу конституційно-правових норм визначаються особливості правового статусу Федерального президента та Федерального канцлера. Надається порівняльно-правова характеристика функцій та повноважень Федерального президента та Федерального канцлера. Визначаються місце і роль глави держави і голови уряду у формуванні та реалізації державної політики, а також при прийнятті найважливіших для держави і суспільства рішень.

Насамкінець, наводяться окремі приклади практичної реалізації функцій і повноважень Федеральним президентом та Федеральним канцлером. На основі проведеного дослідження сформульовано висновки щодо провідного положення Федерального канцлера відносно Федерального президента. При цьому, звертається увага на важливість та необхідність інституту президента для оптимального функціонування механізму стримувань і противаг в системі організації та здійснення державної влади.

Ключові знаки: інститут президента, конституційно-правове регулювання, модель організації та здійснення державної влади, Федеральний президент, Федеральний канцлер.

Petryshyna Maryna Oleksandrivna Ph. D., Docent, Associate Professor, at the Department of State Building of Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinska St., 77, Kharkiv

Bayer Kateryna Vladyslavivna Student of Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinska St., 77, Kharkiv

Zinchenko Anna Vyacheslavovna Student of Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinska St., 77, Kharkiv

PECULIARITIES OF THE CONSTITUTIONAL AND LEGAL REGULATION OF THE INSTITUTE OF THE PRESIDENT IN THE FEDERAL REPUBLIC OF GERMANY: THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECT

Abstract. The article is devoted to some problems of constitutional and legal institute of the president formation in the Federal Republic of Germany. The peculiarities of the constitutional and legal regulation of this institute in Germany have been studied, in particular, from the point of view of the historical peculiarities of its formation, liquidation, revival, as well as the current position of the Federal President. Particular attention is paid to the transformation of the model of organization and exercise of state power in the Federal Republic of Germany in view of the radical changes in the system of state power that occurred between the two world wars and after the World War II.

Based on the analysis of constitutional and legal norms, the peculiarities of the legal status of the Federal President and the Federal Chancellor are determined. The comparative legal description of the functions and powers of the Federal President and the Federal Chancellor is provided. The place and role of the head of state and the head of government in the formation and implementation of state policy, as well as in making the most important decisions for the state and society are determined.

Finally, some examples of the practical implementation of the functions and powers of the Federal President and the Federal Chancellor are given. On the basis of the conducted research the conclusions concerning the leading position of the Federal chancellor concerning the Federal president are formulated. At the same time, attention to the importance and necessity of the institute of the president for the optimal functioning of the mechanism of checks and balances in the system of organization and exercise of state power is drawn.

Keywords: the institute of the president, constitutional and legal regulation, the model of organization and exercise of state power, the Federal President, the Federal Chancellor.

Постановка проблеми. Основними ознаками будь-якої держави є територія, населення та державна влада. Установлення інституту державної влади є необхідним для організації та здійснення управління усіма сферами суспільного життя. З метою дослідження конституційно-правової моделі організації та діяльності органів державної влади необхідно здійснити ґрунтовне вивчення усіх елементів системи державної влади. Однією з важливих складових цієї системи є інститут президента, адже останній займає одне з основних місць у структурі апарату держави. З'ясування місця та ролі Президента Федеративної Республіки Німеччина в системі державної влади видається достатньо актуальним та цікавим завданням. Ураховуючи те, що у ФРН значення цього інститут змінювалося кардинально залежно від історичної доби, вважаємо за необхідне дослідити ретроспективу становлення цього інституту, зміни, яких він зазнавав, а також з'ясувати причини означених змін. Крім того, дослідження є важливим для подальшого удосконалення інституту президента в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та практичні питання конституційно-правового регулювання інституту президента досліджуються у роботах таких вітчизняних вчених, як Т.О. Чепульченко [1], В.В. Сухонос [2]. Особливості правового регулювання у Федеративній Республіці Німеччина вивчаються в наукових працях Д.М. Бєлова, Ю.М. Бисаги [3], М.С. Кармазіна [4], А.А. Михненко [5] та ін. Підвищена увага до означеного питання свідчить про його актуальність та важливість для формування механізму та структури державної влади, а також для науки державного (конституційного) права зарубіжних країн.

Метою статті є з'ясування історичних аспектів становлення інституту президента у Німеччині, зокрема, за посередництвом детального аналізу положень Основного Закону ФРН, які врегульовують питання організації та діяльності Президента, проведення порівняння і надання характеристики повноважень Президента та Канцлера, а також встановлення взаємозв'язку між діями осіб, які займають ці посади у наш час у ФРН з теперішніми подіями у нашій державі.

Виклад основного матеріалу. Розпочати наше дослідження вважаємо за доцільне з вивчення формування інституту президента у ФРН. Становлення інституту президента пов'язане із започаткуванням в Німеччині режиму парламентської демократії, тобто переходом від монархії у формі імперії до республіканської форми правління. Адже однією з основних ознак республіки є те, що її очолює глава держави, найчастіше - президент. Конституція новоствореної держави була прийнята 31 липня 1919 у місті Веймар. Основний Закон був за своєю суттю достатньо авторитарним та наділяв главу держави дуже широким колом повноважень, навіть можна зробити висновок, що влада глави держави майже нічим не відрізнялась від попередньої монархічної. Це твердження може бути підтверджено тим, що Президент мав право розпустити Рейхстаг, якщо вважав це необхідним (на власний розсуд).

До сфери його управління належало також командування збройними силами, призначення на вищі військові та цивільні посади. Положення ст. 48 Веймарської Конституції свідчили про надання Президенту права на введення надзвичайного стану у будь-який момент, який Президент вважатиме "небезпечним для існуючого порядку". Згідно з положеннями Веймарської Конституції Президент призначав Уряд, який був відповідальним перед Парламентом [6]. З часом у державі було започатковано спільне функціонування Президента і Прем'єр-міністра (Канцлера). Разом із тим при такій взаємодії роль лідера політичного життя у державі відігравав Канцлер. У період Гітлерівської Німеччині за результатами плебісциту "інститут президента" було виключено, а президентські повноваження глави держави передані Гітлеру як "фюреру і рейхсканцлеру".

Главою держави у сучасній Федеративній Республіці Німеччина є федеральний Президент. Зважаючи на історію становлення Німеччини після подій Другої світової війни, можна прослідкувати, як принципово, з огляду на цей негативний історичний досвід, корегуючи та вносячи зміни, уникали надання президентові окремої легітимації. Відтак, при прийнятті нової німецької Конституції (Основного Закону ФРН) свідомо цій посаді було відведено порівняно слабку роль в структурі державної влади. Як видається, це було зроблено з метою відмежування глави держави від подібної посади рейхспрезидента у Веймарській республіці, який мав набагато більше політичної влади (зокрема, мав право припиняти дію основних прав і видавати надзвичайні декрети). З огляду на означене, наразі Президент ФРН наділений переважно репрезентативними та формальними повноваженнями.

Незначна роль Президента у державі простежується вже на стадії обрання особи на цю посаду, адже обирається він не безпосередньо народом, що є більш звичним для більшості республік, а такі вибори здійснюються спеціальним конституційним органом - Федеральними зборами, до складу якого входять депутати Бундестагу та делегати, що обираються земельними парламентами за пропорційним списком (ст. 54 Конституції) [7]. Звісно, що така процедура обрання свідчить про слабку демократичну легітимність Президента.

Федеральний Президент репрезентує Федеративну Республіку Німеччина на міжнародній арені як глава держави, укладає від імені Федерації договори з іншими державами, акредитує та приймає послів (ст. 59 Конституції). До кола його повноважень належить призначення членів уряду, суддів та інших високопосадовців (ст. 60 Конституції). Своїм підписом Федеральний Президент надає сили законам (ст. 58 Конституції) [7].

Проаналізувавши норми Основного Закону Німеччини та наукові праці з цього питання, можна зробити висновки, що пост Федерального Президента, насамперед, передбачає "резервні функції", які вступають у гру лише тоді, коли інші конституційні органи державної влади ослаблені або не функціонують. Йдеться про те, що за умови наявності парламентської більшості, Федеральному Президенту залишається лише нотаріальна функція. Це досить помітно простежується при формуванні Федерального Уряду, адже згідно з Основним законом Федеральний Канцлер обирається за пропозицією Федерального Президента. Проте, на практиці, кандидата на посаду Федерального канцлера визначено заздалегідь, Федеральний президент керується лише більшістю Бундестагу. Відтак, можна сказати, що ця функція є більшою мірою формальністю. Такий формальний характер призначення Федерального канцлера простежується ще більше, адже він може відхилити його лише у разі неконституційних виборів.

Зважаючи на означене, функції Федерального президента мають більше значення в умовах політичної кризи. Наприклад, якщо Бундестаг обирає канцлера лише відносною, але не абсолютною більшістю, Федеральний президент має право вибору: призначити канцлера протягом семи днів або розпустити Бундестаг для проведення нових виборів (ст. 63 Конституції). Аналогічно, якщо канцлеру не вдається отримати більшість голосів під час голосування про довіру, то Федеральний президент може розпустити Бундестаг протягом 21 дня або ж відхилити цю пропозицію (ст. 68 Конституції) [7]. У зазначених випадках Федеральний президент має право на самостійне прийняття рішення, адже його політична оцінка ситуації має значення для вирішення питання щодо необхідності проведення нових виборів або можливості функціонування уряду меншості.

Для досягнення поставленої нами мети, вважаємо за доцільне проведення порівняння повноважень Федерального президента та Федерального канцлера. Так, відповідно до Основного Закону ФРН Федеральний президент підписує закони. Без підпису Федерального президента процедура їх ухвалення не може бути завершеною, закони не набирають чинності. Зважаючи на це, передбачається право президента на перевірку. Однак, варто зазначити, що питання про те, як далеко президент може зайти при перевірці законів та перешкоджанні набуттю ними чинності, постійно обговорюється на створює плюралізм думок. З одного боку, існує думка, що він може контролювати лише доречність та правильність формальних аспектів, адже Федеральний президент неспроможний відмовити у підписанні закону з політичних мотивів, а лише з юридичних, що стосуються процедурної правильності попередньої законодавчої процедури чи конституційності змісту закону. Існує і протилежна думка щодо того, що Федеральний президент все таки має право здійснювати перевірку нормативно-правового змісту, але разом із тим президент функціонує не як заміна Федерального конституційного суду, а як певний "фільтр" для перевірки на відсутність грубих порушень Основного закону. У такому разі, він виступає "охоронцем" дотримання процедури прийняття закону.

Крім іншого, Федеральний президент може ухвалювати клопотання щодо помилування засуджених злочинців. Проаналізувавши дане право з точки зору практичної реалізації, важливо зазначити, що даний прецедент мав місце. З таким проханням про помилування звернувся колишній терорист з організації "RAF" Крістіан Клар. Проте тодішній Федеральний президент Горст Келер відхилив подане клопотання.

На противагу Федеральному президенту, Федеральний канцлер відіграє центральну роль у німецькій дипломатії, бо саме він представляє Німеччину за кордоном, а не Федеральний президент. Федеральний канцлер є головою Федерального уряду Федеративної Республіки Німеччина, якого обирає Бундестаг терміном на чотири роки. Канцлер формує Федеральний уряд і визначає політичний курс країни (ст. 65 Конституції). Канцлер залишається відповідальним перед Бундестагом. Крім того, Федеральний канцлер пропонує Федеральному президенту кандидатури Федеральних міністрів, яких він повинен призначити (ст. 64 Конституції). Необхідно зазначити, що саме Федеральний канцлер головує в кабінеті міністрів, адже виключно він має право формувати уряд шляхом відбору міністрів та визначення обов'язкової для Федерального президента пропозиції про їхнє призначення або звільнення. Канцлер вирішує, скільки міністрів буде в кабінеті, і визначає сферу їхньої діяльності.

Відтак, думка про те, що Федеральний канцлер виконує провідну роль в організації та здійсненні державної влади у ФРН є цілком виправданою зважаючи як на історичний, так і на порівняльно-правовий аспекти цього дослідження. При цьому, роль Федерального президента як однієї з ваг, що є необхідною для зрівноваження влади в механізмі стримувань і противаг, а також з метою реалізації представницьких повноважень є необхідною і цілком виправданою.

Здавалося, що світ, маючи такий страшний досвід війн, не допустить в XXI ст. неймовірної трагедії такого масштабу. Однак, вранці 24 лютого 2022 року росія завдала ракетних ударів майже по всій території України й розпочала пряме повномасштабне вторгнення. Не зважаючи на формально- юридичний характер нашого дослідження, відзначимо, що мужність та сміливість українського народу змусила піднятися весь цивілізований світ. Країни ЄС запроваджують санкції проти агресора, виділяють кошти та приймають біженців. У свою чергу, Федеративна Республіка Німеччина позиціонує себе, як одного з найвпливовіших та найголовніших прихильників України.

Президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр постійно висловлює підтримку Україні та зазначає, що Німеччина робить та буде робите все задля забезпечення підтримки України. Федеральний Президент наголошував, що ця війна змушує Німеччину і Європу зробити болючі висновки щодо того, що вони були надто впевнені, що мир, свобода і процвітання - це те, що має сприйматися як належне. Президент ФРН визнав, що він особисто помилявся і не вірив у можливість того, що Путін "у своєму імперському божевіллі" готовий привести власну країну до політичного, економічного та морального спустошення [10].

Федеральний канцлер, Олаф Шольц, під час однієї із своїх промов зазначив, що ФНР надсилає Збройним силам України найсучасніші артилерійські системи та вчить їх використовувати, тим самим відкидаючи звинувачення в тому, що його уряд надто нерішуче ставиться до постачання зброї Україні. Під час виступу перед Бундестагом О. Шольц заявив, що Україна отримає від Німеччини сучасні системи ППО IRIS-T. За його словами, за допомогою цих систем Україна зможе "захистити ціле велике місто від атак російської авіації". Крім систем ППО, Німеччина передає Україні радар стеження, здатний виявляти ворожі гаубиці, міномети та реактивну артилерію. Канцлер зазначив, що Берлін у тісній координації зі США направить до України реактивні системи залпового вогню.

Попри рішуче довготривале протистояння та підтримку України, 29 травня стало відомо, що Німеччина з кінця березня 2022 року скоротила постачання зброї до України до мінімуму та відправила лише дві партії легкої зброї. Таким чином, світ бачить, що Німеччина не зайняла однозначну позицію щодо ставлення до війни росії проти України. Адже, війна має безпосередній вплив на інтереси таких країн, як Німеччина та на інші країни Західної Європи. Бойові дії, які російська армія розгортає поблизу та на території атомних станцій, надзвичайно великий потік біженців, проблеми з експортом українського зерна й подальші проблеми для Заходу, коли будуть біженці з Африки, з Азії, тобто, коли вже будуть біженці не від війни, а вже від голоду [8].

Окремо варто звернути увагу на те, що Олаф Шольц наголосив, що заявка України на приєднання до Європейського союзу не може бути швидко розглянута, незважаючи на масштабне вторгнення росії. "Немає короткого шляху до ЄС! Виняток для України буде несправедливим щодо країн Західних Балкан, які також прагнуть до членства. Процес приєднання - це не питання кількох місяців чи років", - сказав Шольц 19 травня у Бундестазі - нижній палаті німецького парламенту. Він закликав знайти інші способи допомоги Україні в короткостроковій перспективі, зазначивши, що пріоритетом є "зосередження на тому, щоб підтримати Україну швидко й прагматично". [9]

Отже, на прикладі публічних заяв та конкретних рішень і дій політичної верхівки ФРН досить яскраво простежується, що більшість важливих питань у державі, визначаються Федеральним канцлером, а не Федеральним президентом.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

З проведеного дослідження можна зробити висновок, що глава держави є необхідною фігурою на політичній платформі, адже безпосередньо він стоїть над іншими гілками влади, а саме над парламентом та над розподілом влади між федеральними та земельними органами. Федеральний президент представляє Німеччину на міжнародній арені, укладає угоди з іншими державами, приймає вірчі грамоти від послів, однак політично влада президента зав'язана на урядові і, зокрема, Федеральному канцлері. Таким чином, варто наголосити на тому, що порівняно з іншими державами, президентсько-парламентськими або ж парламентсько-президентськими, до яких відноситься Україна, німецький Федеральний президент має не такий широкий спектр можливостей впливу на щоденну політичну платформу. Головним його завданням є представляти ФРН на світовому рівні та презентувати країну при офіційних зустрічах.

Література

1. Чепульченко, Т. О., Левіцька Н.О. Перспективи розвитку інституту президенства в Україні. Правова позиція. 2020. Вип. 2 (27). С. 21 - 24.

2. Сухонос, В.В. Інститут глави держави в конституційному праві: монографія. Суми ДВНЗ "УАБС НБУ", 2011. 339 с.

3. Бєлов, Д. М., Бисага Ю.М. Досвід конституційно-правового регулювання інституту президента в зарубіжних країнах: монографія. Ужгород: Ліра, 2007. 277 с.

4. Кармазіна, М.С. Інститут президентства: походження та сутність феномена. Політичний менеджмент. 2004. Вип. 3. С. 36 - 50.

5. Михненко, А.А. Світовий досвід функціонування інституту президенства: уроки для України. Інвестиції: практика та досвід. 2011. Вип. 18. С. 107 - 111.

6. Конституція Німецької імперії (Веймарська Конституція) від 11 серпня 1919 р. URL: http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1919(08)11.reich.php

7. Grundgesetz fur die Bundesrepublik Deutschland. URL: https://www.gesetze-im- internet.de/gg/BJNR000010949.html

8. "Німеччині не вистачає розуміння конфлікту". Чим війна Росії та України лякає Захід? URL: https://www.radiosvoboda.org/a/novyny-pryazovya-postachannya-zbroyi-ukrayina/ 31873054.html

9. Канцлер Німеччини: короткого шляху до ЄС для України немає. URL: https://www.radiosvoboda.Org/a/news-scholz-ukraina-eu/31858192.html

10. Штайнмаєр: Війна Росії проти України - "злам епохи". URL: https://www.dw.com/uk/shtainmaier-viina-rosii-proty-ukrainy-zlam-epokh/a-61724386?maca=ukr- rss-ukrnet-ukr-all-3816-xml

11. References:

12. Chepulchenko, T. O., Levitska N. O. Perspektyvy rozvytku instytutu prezydenstva v Ukrayini. Pravova pozytsiya. 2020. Vyp. 2 (27). S. 21 - 24.

13. Sukhonos, V. V. Instytut hlavy derzhavy v konstytutsiynomu pravi: monohrafiya. Sumy DVNZ "UABS NBU", 2011. 339 s.

14. Byelov, D. M., Bysaha Iu. M. Dosvid konstytutsiyno-pravovoho rehulyuvannya instytutu prezydenta v zarubizhnykh krayinakh: monohrafiya. Uzhhorod: Lira, 2007. 277 s.

15. Karmazina, M. S. Instytut prezydent-stva: pokhodzhennya ta sutnist fenomena. Politychnyy menedzhment. 2004. Vyp. 3. S. 36 - 50.

16. Mykhnenko, A. A. Svitovyy dosvid funktsionuvannya instytutu prezydenstva: uroky dlya Ukrayiny. Investytsiyi: praktyka ta dosvid. 2011. Vyp. 18. S. 107 - 111.

17. Konstytutsiya Nimetskoyi imperiyi (Veymarska Konstytutsiya) vid 11 serpnya 1919 r. URL: http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1919(08)11.reich.php

18. Grьndgesetz fur die Bundesrepublik Deutschland. URL: https://www.gesetze-im- internet.de/gg/BJNR000010949.html

19. "Nimechchyni ne vystachaye rozuminnya konfliktu". Chym viyna Rosiyi ta Ukrayiny lyakaye Zakhid? URL: https://www.radiosvoboda.org/a/novyny-pryazovya-postachannya-zbroyi- ukrayina/31873054.html

20. Kantsler Nimechchyny: korotkoho shlyakhu do YES dlya Ukrayiny nemaye. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-scholz-ukraina-eu/31858192.html

21. Shtaynmayer: Viyna Rosiyi proty Ukrayiny - "zlam epokhy". URL: https://www.dw.com/uk/shtainmaier-viina-rosii-proty-ukrainy-zlam-epokh/a-61724386?maca=ukr- rss-ukrnet-ukr-all-3816-xml

Размещено на Allbest.ru