Становлення та розвиток офшорної діяльності на Багамських островах

The article considers the prerequisites for the formation of offshore activities in the Bahamas. The key stages of its development and influence on the formation of the economic structure of the Commonwealth of the Bahamas as a whole are revealed.

Вступ

Протягом усієї своєї історії люди створювали найсприятливіші зони торгівлі для залучення якнайбільшої кількості інвесторів і розвитку внутрішнього ринку. Інститут ведення бізнесу в безподаткових зонах, що нині став невід'ємною частиною здійснення економічної діяльності, виник ще задовго до появи класичного офшору в сучасному розумінні цього слова і спочатку передбачав реальне здійснення діяльності, наприклад, торгівлю безпосередньо на такій території.

Історія офшору сягає часів стародавньої Греції, коли Афіни запровадили 2-відсотковий податок на ввезення і вивезення товарів, що змусило купців об'їжджати місто за двадцять миль, щоб уникнути сплати податків. Поступово сусідні з Афінами території ставали "офшорними зонами" для безмитної торгівлі та ввезення товарів без податкових відрахувань.

За часів середньовіччя великим міжнародним комерційним центром була Фландрія, що приваблювала торговців низькими податками або подекуди їхньою відсутністю на місцеві та імпортні товари. У VIII ст. американські колоністи вели торговельну діяльність через латиноамериканських партнерів. Тоді ж з'явилися зони безмитної торгівлі у Бангкоці, Гібралтарі, Люксембурзі [10, с. 35].

Проте, безумовно, найбільшої популярності офшор у сучасному розумінні цього слова набув саме у 6070-х рр. ХХ ст. зі збільшенням державами податкового навантаження шляхом уведення істотних обмежень на потік капіталу. З огляду на це почали створювати сприятливий ґрунт для віддалених територій, що пропонують вигідні умови для ведення бізнесу. Гнучке законодавство деяких держав дозволяє звільнити від оподаткування прибуток компаній, що ведуть діяльність поза межами їхніх територій. Найсприятливішими зонами зниження податкового тягаря стали невеликі острови - колишні колонії та залежні території Великої Британії, оскільки 80 % фінансових потоків на той час належали Сполученому Королівству.

Натепер відсутнє єдине визначення поняття офшор. Зазвичай офшором називають країну або її частину з особливими умовами ведення бізнесу для іноземних компаній [1].

Для віднесення території держави (або її частини) до офшорних центрів переважно використовують чотири основних критерії:

* комерційні операції здійснюють нерезиденти, які не мають права вести діяльність на території країни реєстрації;

* фінансові норми та корпоративне законодавство побудовані так, щоб максимально полегшити діяльність іноземних компаній;

* забезпечення режиму секретності та гарантія конфіденційності фінансової діяльності;

* наявність пільгових податкових режимів [2, с. 29].

Наразі одним із найвідоміших класичних офшорів є Багамські острови. Ця країна посідає лідерські позиції у світі за кількістю офшорних компаній, а також надає всі види реєстраційних послуг із різних видів підприємницької діяльності. Саме тому ця тема є актуальною для дослідження, оскільки важливо визначити роль Багамських островів у міжнародній офшорній діяльності та зрозуміти історію її становлення загалом [3].

Виклад основного матеріалу

1950-19б0-ті рр. характеризуються виходом на міжнародну арену великої кількості нових незалежних держав, які раніше були колоніями під протекцією Великої Британії. Однією з таких стали Багамські острови, які 1964 р. здобули незалежність від Великої Британії [11]. Водночас очевидно, що вихід з-під протекторату однієї із найзаможніших та найвпливовіших країн світу ознаменувався для цієї держави пошуком нових ресурсів для самостійного розвитку, оскільки в колоніальну епоху Багамські острови існували за рахунок дотацій із метрополії.

Ситуація почала змінюватися відразу після Другої світової війни, коли британський уряд через економічні причини післявоєнного відновлювального періоду скоротив дотаційну підтримку для своїх колоній і водночас значно підняв податкові ставки.

Як приклад, Велика Британія 1960 р. встановила максимальний податок - 90 %, заохочуючи цим свої залежні території, що згодом стали незалежними, розвивати фінансовий сектор і створювати податкові гавані, куди почався приплив великого бізнесу. Звичайно, усі суб'єкти господарювання обирали невеликі держави, де отримували вигоду з податків.

Окрім того, у 1960-х рр. було прийнято британське законодавство, що дає право на використання трастів. Це дало банкам повну свободу на нерегульовані угоди з іноземними суб'єктами. Навіть після розпаду Британської імперії багато її колишніх залежних територій використовували такий підхід у своїй внутрішній економіці, створюючи безпечні гавані для іноземних інвесторів [12].

Тож вихід у повоєнний час на світову арену великої кількості нових незалежних держав Азії, Африки та Латинської Америки, безумовно, стимулював розвиток офшорного бізнесу. Багато хто з них, особливо малі за територією та своїм економічним потенціалом держави, такі як Багами, не мали тоді достатніх економічних можливостей, щоб самостійно виходити на світові ринки як конкуренти інших держав, і насамперед промислово розвинених.

В умовах панування в більшості країн, що розвиваються, екстенсивного методу господарювання переважно сировинної орієнтації (часто і моноорієнтації), багато невеликих країн, і насамперед острівні держави, опинилися в ситуації, коли для поступального розвитку економіки потрібно було знайти якесь принципово нове рішення. Таким рішенням стало створення пільгових режимів компаніям-нерезидентам, прагнучи таким чи© Хмара М., Демидчук К., 2021 ном залучити до економіки своїх держав значні фінансові надходження, водночас не забираючи і без того мізерні ресурси від розвитку базових галузей економіки.

Уряд Багамських островів швидко зорієнтувався в новій економічній ситуації, перейнявши досвід офшорних моделей, що вже існували в розвиненому світі, і відповівши на потреби гігантів світової економіки - транснаціональних корпорацій - сформував принципово новий підхід до обслуговування світових фінансових потоків.

Усе це привело до формування на цих територіях світових офшорних центів, що дозволило малим новост- вореним державам залучати кошти практично без будь- яких затрат, і водночас створити додаткові робочі місця.

Ще одним каталізатором процесу "офшоризації" у світовому масштабі став науково-технічний прогрес, а точніше - широкий і бурхливий розвиток сучасних засобів зв'язку та комунікації. Поява та розвиток глобальної мережі інтернет, супутникового зв'язку тощо скоротили практично до мінімуму час процесу комунікації між дуже віддаленими частинами світу. Безумовно, без технологічної бази, створеної внаслідок досягнень науково-технічної революції в післявоєнний період, неможливо було б розвинути офшо- рний бізнес у масштабах сьогодення.

Отже, розвиток офшорного бізнесу на Багамських островах можна умовно розділити на кілька періодів:

* до кінця XIX ст.: існування в різні епохи різноманітних форм вільного підприємництва, деякі з них (наприклад ярмарки) можна віднести до праобразів офшорних центрів;

* до Другої світової війни: прагнення транснаціональних корпорацій уникнути податкового гніту, що зумовило, у підсумку, бурхливе зростання офшоризації в наступні десятиліття;

* після 1945 р. і до початку 1990-х рр.: внаслідок розпаду світової колоніальної системи та здобуття незалежності, розпочалося затвердження кейнсіанських схем державного регулювання економіки, спостерігалося кількісне та якісне зростання офшорного бізнесу та реакція на ці процеси. Початок активного використання офшорних схем транснаціональними корпораціями, активне залучення до міжнародного офшорного бізнесу;

* 1990-2000-ні рр.: внаслідок закінчення холодної війни та катастрофи світової системи соціалізму, а також бурхливого розвитку технічного прогресу (повсюдне поширення мережі інтернет, новітніх засобів телекомунікації тощо), в офшорного бізнесу з'явилися нові безпрецедентні можливості кількісного та якісного зростання; паралельно із цим почалася активна протидія офшорам з боку провідних економічних держав, деяких країн, що розвиваються.

Зародження офшорної діяльності на Багамських островах прийнято пов'язувати з 1965 р. Тоді було створено перший банківський офшор, що обумовлено запровадженням законодавства, згідно з яким банки можуть обслуговувати в іноземній валюті немісцеве населення. Така активізація діяльності офшорних компаній в цей період тісно пов'язана з розширенням діяльності транснаціональних корпорацій, що використовували офшорні центри для досягнення конкурентних переваг і виконання різних стратегічних завдань. В умовах глобалізації економіки цей взаємозв'язок істотно посилився і привів до зростання капіталів, зосереджених у банківських офшорних центрах, зокрема на Багамських островах така сума сягнула 150 млрд дол [9].

Подальший розвиток офшорної діяльності на Багамах був втілений у законі "Про ліцензії на ведення бізнесу" (1980). І, відповідно, весь офшорний бізнес, що ведеться на цій території, підлягає ліцензуванню. Крім того, компанії мають зареєструвати назви своїх підприємств, відповідно до закону "Про реєстрацію назв компаній" (1989). Тоді ж урядом було визначено, що нерезидентам островів заборонено займатися такими видами діяльності, як роздрібна й оптова торгівля, транспортна, аграрна, банківська, трастова та страхова діяльність.

У 1980-1990-х рр. грошові та фінансові активи спрямовували в офшорну зону тоді, коли інвестори не вважають національне законодавство таким, що дозволить зберегти та примножити їхні інвестиції. Використання офшору в цьому разі дозволяло здійснювати оптимальне податкове планування та керувати своїми інвестиціями з єдиного центру. Проте необхідність в офшорах значно зросла наприкінці 1990-х рр., коли для реструктуризації бізнесу транснаціональних корпорацій активно використовували поглинання чи злиття компаній, акумулювання та розміщення їхніх капіталів в офшорних юрисдикціях. Це мало зберегти стабільність на фінансових і біржових ринках. Отже, цілі використання офшору різні, але водночас зниження рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб не є єдиним і найважливішим стимулом користування офшорами.

Серед інших цілей використання офшорного бізнесу можна виділити прагнення захистити фінансові активи завдяки їхньому розміщенню в більш економічно та політично стабільній країні. Водночас не можна недооцінювати спроби деяких банків і корпорацій використовувати офшорні юрисдикції для відмивання незаконних доходів за рахунок низького рівня (або відсутності) прозорості угод, що здійснюються, та наявності законодавства про банківську таємниці [2, с. 31].

2000 р. на Багамах було прийнято закон "Про компанії міжнародного бізнесу", зміни до якого були внесені у 2004 р. Наслідком цього стало зростання банківських активів на Багамських островах. Це відображено в табл. 1 [4, с. 148].

офшорний багамський інвестор

Таблиця 1. Банківські активи на Багамських островах у період із 2000-2007 рр.