Якість інститутів як проблемна зона низької глобальної конкурентоспроможності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Якість інститутів як проблемна зона низької глобальної конкурентоспроможності України

О.А. Гриценко докторка економічних наук, професорка, професорка кафедри економічної теорії

Україна, Харків

Конкурентоспроможність економіки - важливий пріоритет формування економічної стратегії будь-якої держави. Для України - це суттєва умова її майбутнього існування. Саме тому дуже важливим є відстеження місця України в рейтингу глобальної конкурентоспроможності, що розроблюється Всесвітнім економічним форумом. Ця міжнародна організація державно-приватного співробітництва залучає відомих політичних, економічних, бізнесових, культурних та інших лідерів країн до формування глобальних, регіональних і галузевих параметрів майбутнього розвитку. Форум прагне продемонструвати найвищі стандарти управління для посилення ефективності підприємницької діяльності.

Всесвітній економічний форум визначає конкурентоспроможність як сукупність та комбінацію загальнодоступних і спеціалізованих даних за 12 вимірами: якість інститутів, інфраструктура, макроекономічна стабільність, здоров'я і початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність ринків, ефективність ринку праці, розвиток фінансового ринку, рівень технологічного розвитку, розмір внутрішнього ринку, конкурентоспроможність компаній, інноваційний потенціал. Як бачимо, конкурентоздатність національних економік визначається численними і вельми різноплановими факторами. За кожним із цих параметрів визначаються окремі індикатори (всього їх 114), які оцінюються відповідним рейтингом. Усі параметри цього рейтингу можуть і повинні стати об'єктами спеціального дослідження, оскільки всі вони визначають можливості зростання конкурентоспроможності України. Але привертає увагу та обставина, що саме якість інститутів знаходиться на першому місці при визначенні рейтингу конкурентоспроможності країни. У 2019 р. Україна посіла 85-те місце в рейтингу серед 141 країни світу, що погіршило її місце на дві позиції за рахунок макроекономічної стабільності (-2,0) та якості інститутів (-1,6). З цього можна зробити певний висновок: є проблемні зони в якості інститутів, які погіршують глобальну конкурентоспроможність України. Які індикатори та рейтинги якості інститутів впливають на загальний рівень конкурентоспроможності України? Основними індикаторами якості інститутів є: гарантування прав власності (128), незалежність судів (129), захист прав міноритарних акціонерів (129), корупція (106), ефективність правової структури та виконання законів (122), ефективність державних витрат (122), організована злочинність (113), фаворитизм у рішеннях державних осіб (111), якість послуг поліції (101), ефективність наглядових рад у корпораціях (90), етична поведінка (102). Кожний індикатор - це окремий напрям аналізу, який має теоретичне обґрунтування та практичні засоби реалізації. Наше завдання - проаналізувати якість інституту гарантування прав власності.

Якість інституту права власності можна розглядати в трьох аспектах. Перший - наскільки якісно цей інститут відповідає логіці об'єктивного процесу. Другий - наскільки якісно цей інститут виконує свої власні функції. Третій - яким чином інститут права власності відповідає суб'єктивним та психологічним уявленням суб'єктів. Розглянемо ці аспекти більш детально.

Відомо, що інститути виникають як усвідомлені способи поведінки людей, що виникають у результаті постійної повторюваності об'єктивного процесу. Інститут права власності виникає внаслідок об'єктивно-природного характеру обмеженості ресурсів, що об'єктивно вимагає їх уособлення на користь певних суб'єктів, які виключають з їх користування інших людей. Цей об'єктивний процес породжує усвідомлені правила відокремлення обмежених ресурсів у формі прав власності. Останні повинні реалізувати, з одного боку, необхідний ступінь свободи індивідів, можливість їх самостійної господарської діяльності, а з другого боку, забезпечити їх залежність від суспільних інтересів. Якість інституту права власності визначається мірою поєднання свободи підприємницької діяльності та необхідністю відповідати потребам суспільства. Ця міра починає формуватися в процесі специфікації прав власності, що визначає суб'єктів, об'єктів та сукупність повноважень (можливість користуватися, володіти, розпоряджатися, управляти і т. ін.). Специфікація прав власності - це фундамент нормального існування як окремої людини, так і суспільства в цілому. Завдяки специфікації прав власності забезпечується відтворення економічних процесів. Порушення специфікації призводить до зниження якості інститутів прав власності. Такі порушення можуть бути пов'язані із: а) складністю набуття прав власності внаслідок надмірних транс- акційних витрат на їх реєстрацію, що призводить до нелегальних сфер підприємницької діяльності; б) корупційними схемами отримання прав на будівництво, що гальмує підприємницьку активність; в) неадекватністю інституту оподаткування об'єктивному руху вартості, що спонукає суб'єктів до ухилення від сплати податків; г) порушенням приватизаційного процесу, що призводить до реприватизації або націоналізації раніше набутих прав власності; д) неможливістю повноцінного захисту та збереження прав власності внаслідок неефективності правової системи та неупередженості судів, що призводить до рейдерських захоплень.

Неякісний характер інституту прав власності пов'язаний із деформацією його регулюючої та стимулюючої функцій, що порушує міру привласнення ресурсів, тим самим у підприємців зникають стимули до довготривалого й ефективного використання своїх активів, звужуються горизонти прийняття інвестиційних рішень і, як наслідок, знижується капіталізація власного бізнесу й економіки країни.

Зниженню якості інституту права власності сприяє існування так званих «інституційних пасток», які формуються завдяки залежності від попереднього розвитку. Суть цього процесу полягає в тому, що продовжують діяти правила, традиції, які виникають в умовах попереднього розвитку, де історичні обставини спонукали до їх виникнення, але в сучасних умовах вони втрачають свою актуальність. Прикладом цієї «інституційної пастки» сьогодні виступає хабарництво як інститут низької якості. Цей інститут викривлює весь процес розподілу суспільних ресурсів (як матеріальних, так і духовних), порушуючи нормальні умови набуття та використання прав власності. Столітня історія етичної та економічної зневаги до власності в умовах кріпацтва і панування державної (а по суті нічийної) власності закріпили крадіжку як економний спосіб привласнення матеріальних благ, що глибоко вкорінився як стереотип неетичної поведінки. Інститут крадіжки ще слабо аналізується в економічній літературі, що певною мірою гальмує вироблення механізмів виходу з цієї інституційної пастки.

Погіршується така функція інституту прав власності, як зняття рівня невизначеності навколишнього середовища, що викривлює моделі господарської поведінки. Це означає, що у підприємців зникають адаптивні очікування і збільшується невпевненість у подальшому ефективного розширення сфери своєї діяльності. Прикладом цього може виступати поведінка аграрних підприємців, які не можуть чітко визначити орієнтири своєї господарської поведінки в умовах невизначеності інституту земельної власності. всесвітній економічний конкурентоспроможність

Якість інститутів багато в чому залежить від того, наскільки суб'єкти оволоділи знанням і розумінням тих правил і норм, використання яких необхідне їм для досягнення поставлених цілей. Це багато в чому залежить від кількості та змісту самих формальних норм і законів. Велика кількість офіційно регламентованих, неясно викладених, часто мінливих і суперечливих законів істотно знижують якість інститутів у всіх сферах діяльності економічних суб'єктів. Саме це мається на увазі, коли йдеться про необхідність підвищення ефективності правової структури. Професійне навчання майбутніх підприємців істотно покращує якість інститутів, оскільки знижує витрати на оволодіння ними, сприяє швидкому й значному поширенню в усіх сферах господарського життя і, в кінцевому рахунку, стимулює інноваційний розвиток існуючих норм.

Права власності встановлюються та гарантуються через договірні відносини, які завжди пов'язані з асиметричністю інформації. У сучасних умовах досить поширеним стало зловживання наявною інформацією, що знаходить свій прояв у такій неетичній поведінці, як обман (хитрощі, здирництво, шахрайство), що призводить до викривлення (порушення) цінності отриманих прав.

Погіршення якості прав власності також відбувається при формуванні корпоративних відносин, що знаходить свій прояв у порушенні прав міноритарних акціонерів.

Таким чином, зміцнення глобальної конкурентоспроможності України багато в чому залежить від якості такого інституту, як гарантування прав власності. Покращення цього інституту залежить як від окремого підприємця, так і держави в цілому.

Размещено на Allbest.ru