Консолідація зусиль міжнародного співтовариства у напрямку правової охорони інтелектуальної власності

Результати

Протягом тривалого часу правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з використанням інтелектуальних цінностей, вважалося цілком і повністю завданням національних законодавств держав, які тим самим заохочували творчість і сприяли вільній ефективній торгівлі результатами інтелектуальної праці з метою економічного і соціального розвитку. Як наслідок - численні невідповідності між національними законами про захист прав ІВ, які призвели до ситуації за якої права, визнані в межах однієї країни, за відсутності спеціальних міжнародних угод, для решти країн не існували. На рівні приватних осіб це часто призводило до використання твору або винаходу без згоди на те автора або винахідника і без виплати йому гонорару, на міждержавному ж рівні - до втрати країнами прав на нові технології. Зрештою, виявилося, що без чіткої регламентації норм користування інтелектуальними благами буде неможливим міжнародне співробітництво практично в усіх областях людських знань [4, с. 80].

Яскравим прикладом консолідації зусиль міжнародного співтовариства у напрямку забезпечення правової охорони інтелектуальної власності є: по-перше, це закріплення в міжнародно-правових документах універсального характеру положень про необхідність правової охорони творів творчості; по-друге, це міжнародно-правові угоди в сфері інтелектуальної власності, адміністрування яких здійснює Всесвітня організація інтелектуальної власності (далі - ВОІВ), а також Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі - ТРІПС), що діє в рамках Світової організації торгівлі (далі - СОТ), Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин, прийнята Міжнародним союзом з охорони нових сортів рослин (далі - иРОУ); по-третє, це наявність регіонального міжнародно-правового механізму регулювання інтелектуальної власності, зокрема, Європейська патентна система, Євразійська патентна система, Африканська регіональна організація промислової власності, Африканська організація інтелектуальної власності [5, с. 4].

Важливе значення має діяльність Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), у рамках якої об'єднано декілька міжнародних організацій, які працюють у сферах, що безпосередньо впливають на міжнародний режим інтелектуальної власності. Так, зокрема, однією з найбільш значущих і важливих організацій, що працюють при ООН в різних секторах є ВОІВ, яка відіграє дуже важливу роль щодо правової охорони інтелектуальної власності у всьому світі. Її діяльність спрямована на сприяння збалансованого розвитку міжнародної нормативної бази інтелектуальної власності, надання високоякісних послуг в глобальних системах охорони інтелектуальної власності [5, с. 4-5], з урахуванням конкретних потреб окремих держав-членів.

Необхідно зазначити, що ВОІВ було засновано укладенням у 1883 р. Паризької конвенції з охорони промислової власності [7]. На той час її учасниками були 14 держав. Згодом, у 1886 році було укладено Бернську конвенції з охорони літературних і художніх творів [2]. Як і Паризька конвенція, Бернська конвенція, передбачала створення Міжнародного бюро для виконання завдань адміністрації, які у 1893 році об'єдналися в міжнародну організацію, відому як Об'єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності. Вже в 1967 р. було укладено Конвенцію про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності. У 1974 році ВОІВ стала спеціалізованим агентством ООН.

Заснована в Берні, Швейцарія, зі штатом в сім чоловік, ця невелика організація була попередником ВОІВ - динамічної міжнародної організації з кількістю близько 185 держав-членів, кількість співробітників якої сягає близько 938 у 95 різних країнах світу. Через свою структуру підтримки регіональних та зовнішніх офісів, зміцнену після внутрішньої реорганізації, ВОІВ співпрацює з державами-членами на регіональному та національному рівнях.

Наразі ВОІВ адмініструє 25 договорів (три з них спільно з іншими міжнародними організаціями), які можна об'єднати у три групи: договори, що забезпечують правову охорону різних об'єктів інтелектуальної власності в різних державах; договори, що встановлюють міжнародні класифікації для різних об'єктів інтелектуальної власності; договори з охорони інтелектуальної власності, що визначають міжнародні стандарти з цього питання [6, с. 196]. При цьому, кількість держав-членів, які приєднуються до договорів, які керуються ВОІВ, продовжує збільшуватися.

В 1996 році ВОІВ розширила свою роль у глобалізованій торгівлі, уклавши угоду про співпрацю зі Світовою організацією торгівлі (далі - СОТ), яка була створена в результаті успішного завершення Уругвайського раунду Багатосторонніх торгових переговорів у рамках ГАТТ 15 квітня 1994 р. Однією з укладених тоді угод є Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода ТРІПС), яка набрала чинності 1 січня 1995 р. Угода ТРІПС ознаменувала нову еру в галузі охорони та забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, а також підвищила значущість ВОІВ [1, с. 161]. інтелектуальна власність всесвітній суспільство

Угода ТРІПС складається з 7 розділів: «Загальні положення та основні принципи», «Стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності», «Захист прав інтелектуальної власності», «Набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності та відповідні процедури INTER PARTES», «Запобігання та врегулювання суперечок», «Домовленості на перехідній період», «Інституційні домовленості: заключні положення» [10].

Положення Угоди ТРІПС, що стосуються авторського права та суміжних прав, патентів, товарних знаків, географічних вказівок, промислових зразків та топологій інтегральних мікросхем, безпосередньо доповнюють міжнародні договори та конвенції, які Секретаріат ВОІВ та його попередники обслуговували, деяких випадках [1, c. 161].

ВОІВ має за мету:

- заохочення розроблення й укладання нових міжнародних договорів, метою яких є уніфікація національних законодавств та процедур у сфері охорони інтелектуальної власності;

- обмін інформацією про інтелектуальну власність;

- юридичну та технічну допомогу країнам, що розвиваються;

- допомогу при врегулюванні спорів, пов'язаних з інтелектуальною власністю між фізичними особами [12].

Згідно своїх основних завдань ВОІВ:

- забезпечує адміністративне співробітництво союзів, створених у межах конвенцій, а також інших договорів, адміністративні функції стосовно яких виконує;

- сприяє охороні інтелектуальної власності у всьому світі завдяки активному співробітництву між державами та взаємодії з іншими міжнародними організаціями [6, с. 195].

Неабияке значення має також вклад ВОІВ, який здійснюється шляхом різноманітних заходів з питань правової охорони ІВ: проведення онлайн-нарад, круглих столів для політиків, сертифікаційних курсів, семінарів для молоді, тренінгів, надання консультаційних послуг для міністерств освіти, забезпечення можливості навчання в галузі інтелектуальної власності. Адже належна правова охорона інтелектуальної власності неможлива без якісного кадрового забезпечення. Слід відзначити, що Академія ВОІВ залишається світовим лідером у наданні освіти та підготовки кадрів в галузі інтелектуальної власності у всьому світі. В умовах пандемії, коли на початку 2020 року виникла пандемія COVID-19, ключовими пріоритетами ВОІВ було забезпечення продовження функціонування глобальних служб та підтримка користувачів у викликах, з якими вони стикаються. Крім того, глобальні обмеження щодо подорожей та особистих зустрічей викликали величезний попит на освіту та навчання в галузі інтелектуальної власності, особливо через дистанційне навчання. Академія ВОІВ змогла задовольнити цей попит завдяки попереднім інвестиціям у свій центр електронного навчання. Навчальні плани та програми були адаптовані для онлайн-викладання, що забезпечило безперервність освітніх послуг [11].

Слід відзначити внесок також міжнародної спеціалізованої Організація ООН з питань освіти, науки та культури (далі - ЮНЕСКО) була створена в 1945 році. На сьогодні різнобічними аспектами діяльності ЮНЕСКО охоплюється майже 200 країн світу. ЮНЕСКО також підтримує постійні офіційні консультативні та партнерські зв'язки майже з 600 міжнародними неурядовими організаціями та практично з усіма спеціалізованими установами системи ООН [, с. 3].

У 1982 р. ЮНЕСКО разом зі ВОІВ підготували типові положення для національних законодавств про охорону фольклору від незаконного використання та інших шкідливих дій, на основі яких було підготовлено перший проект договору з охорони нематеріальної культурної спадщини. Згодом, у співпраці ЮНЕСКО і ВОІВ було організовано Всесвітній форум з охорони фольклору з подальшим ухваленням на ньому Плану дій щодо реалізації прийнятих задумів. Важливим кроком з виконання якого став симпозіум з охорони традиційних знань і форм культурного вираження корінного населення Тихого океану, проведений у лютому 1999 р. під егідою ЮНЕСКО у м. Нумеа (Нова Каледонія), а також чотири регіональні консультації з цієї проблеми. Важливою складовою охорони нематеріальної культурної спадщини було започаткування в рамках ЮНЕСКО двох програм: «Живі скарби людства» (1993 р.) та «Проголошення шедеврів усної і нематеріальної спадщини людства» (1997 р.). У 2000 р. від держав-членів ООН були прислані перші досьє- подання на проголошення конкретних об'єктів «шедеврами усної та нематеріальної спадщини» [9, с. 59-60].

У рамках програм ЮНЕСКО створено та функціонує в різних країнах світу мережа університетських кафедр з авторського права та інших галузей права інтелектуальної власності. ЮНЕСКО здійснює велику видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності (Бюлетень з авторського права, що видається п'ятьма мовами і виходить тепер і в електронній формі, збори національного законодавства з авторського права). Крім того, ЮНЕСКО активно здійснює дослідження авторсько-правових проблем у рамках свого адміністрування Всесвітньої конвенції з авторського права 1952 р. та Римської конвенції 1961 р. Також слід виділити і Керівництво для організацій, які керують авторськими правами на колективній основі, розроблене під егідою ЮНЕСКО. У рамках іншої своєї програми - Глобальний альянс за культурне розмаїття, ЮНЕСКО зараз розробляє низку ініціатив та проектів з метою боротьби з піратством [1, с. 158].

Ще однією установою ООН, яка приймає участь у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності є Конференція ООН з торгівлі та розвитку (далі - ЮНКТАД), учасниками якої є 195 країн [13]. ЇЇ діяльність, в аспекті захисту прав інтелектуальної власності, спрямована на охорону прав інтелектуальної власності в електронній торгівлі [3].

Додаткові спеціалізовані установи ООН, які зацікавлені в законах про інтелектуальну власність, включають Міжнародний союз електрозв'язків, Продовольчу і сільськогосподарську організацію ООН і Міжнародний союз із захисту нових сортів рослин.

Висновки

Таким чином, результати здійсненого аналізу свідчать про консолідацію зусиль міжнародного співтовариства у сфері правової охорони інтелектуальної власності шляхом прийняття, як універсальних, так і регіональних та спеціальних, міжнародних нормативно-правових актів та, відповідно, створення міжнародних організацій спрямованих на забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, їх подальшої діяльності.

Насамкінець, зауважимо, що питання консолідації зусиль міжнародного співтовариства у сфері правової охорони інтелектуальної власності потребує подальших наукових досліджень, зокрема, у напрямку вивчення ролі у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності додаткових спеціалізованих установ ООН.

Список використаних джерел

1. Абдуллин А. И. Правовая охрана интеллектуальной собственности и роль международных организаций в ее развитии (на примере ООН и ее специализированных учреждений). Вестник экономики, права и социологии. 2012. № 3. С. 157-162.

2. Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів. Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text(дата звернення: 05.11.2021)

3. Електронна комерція. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=ukUA&id=bf8bde333b6d4722a971a3601499995c&title=PitanniaElektronnoiK omertsiiVYunktadReport of the Director General to the 2021 WIPO Assemblies. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub _1050_ 2021.pdf (дата звернення: 05.11.2021)

4. Ізбаш О. О. Міжнародні аспекти захисту інтелектуальних прав. LEX PORTUS. 2018. №2. С. 79-94.

5. Капіца Ю. М., Шахбазян К. С., Махновський Д. С., Вакаренко О. Г., Радченко А. І., Болкотун З. А. Питання охорони авторського права у наукових виданнях (методичні рекомендації). Київ: Академперіодика, 2017. 110 с.

6. Киричук А. С., Загатнянська М. Теоретичний аналіз положень Паризької та Бернської конвенцій як базових документів міжнародно-правового регулювання права інтелектуальної власності. Соціально-політичні, економічні та гуманітарні виміри європейської інтеграції України: зб. наук. пр. VII Міжнар. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 05-07 черв. 2019 р. Вінниця, 2019. Ч. 2. С. 193-202.

7. Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123#Text (дата звернення: 05.11.2021)

8. Питання інтелектуальної власності: зб. наук. праць. Випуск 15 / редкол.: О. П. Орлюк та ін.; НДІ ІВ НАПрНУ. К.: Інтерсервіс, 2018. 146 с.

9. Терес Н. Міжнародна охорона нематеріальної культурної спадщини: світовий та український досвід. Етнічна історія народів Європи: зб. наукових праць. 2011. №36. С. 58-63.

10. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 р. URL: http://zaNon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgUnreg =981 _018&new=1. (дата звернення: 05.11.2021)

11. Intellectual Property Rights: An overview of leading organizations and conventions. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3217699/ (дата звернення: 05.11.2021)

12. Report of the Director General to the 2021 WIPO Assemblies. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_1050_2021.pdf(дата звернення: 05.11.2021)

13. UNCTAD. URL: https://unctad.org/about(дата звернення: 05.11.2021)

Размещено на Allbest.ru