Співпраця України та ЄС у сфері сталого розвитку: огляд перспектив

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти сталого розвитку було досліджено як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями, а саме: Б. М. Данилишин, В. П. Феденко, С. І. Дорогунцов, В. М. Трегобчук, В. С. Міщенко, Л. Б. Шостак, Н. В. Гребенюк, В. Я. Шевчук, З. В. Герасимчук, М. К. Шапочка, В. П. Прадун, Л. Г. Мельник, А. Г. Тихонов, О. В. Грянник, та ін. Також монографія Зеркалова Д.В. “Проблеми екології сталого розвитку”, яка відображає стан проблеми сталого розвитку і екологічної безпеки на початок ХХІ століття.

Термін “сталий розвиток” є офіційним українським відповідником англійського терміну “sustainable development”. Внаслідок дослівного перекладу з урахуванням контексту можна вжити “життєздатний” або “тривкий розвиток”, відповідно розширене його тлумачення - самопідтримуваний розвиток. Таким чином, стратегія сталого розвитку є альтернативою парадигмі економічного зростання, яка ігнорує екологічну небезпеку від розвитку суспільства за екстенсивною моделлю [6].

Базовими принципами сталого розвитку згідно міжнародного трактування є: україна європейський економічний екологічний

• увага, повага і турбота до всіх живих співтовариств;

• покращення рівня якості людського життя;

• збереження життєздатності і різноманіття видів на Землі;

• забезпечення сталого використання відновлюваних джерел ресурсів;

• зменшення виснаження невідновлюваних ресурсів;

• зміна індивідуальних позицій і діяльності [8].

Так, економічні та екологічні інтереси суспільства є основою сталого розвитку (рис.1). Порушення рівноваги між ними зумовлює погіршення якості життя. До суттєвих чинників економічної складової слід віднести оптимальне використання обмежених ресурсів на планеті і використання екологічних - природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій, у т.ч. видобуток і переробку сировини, створення екологічно прийнятної продукції, мінімізацію, переробку і знищення відходів.

Натомість соціальна компонента сталого розвитку фокусується на неекономічних інтересах індивіда, охоплюючи весь спектр прав людини, як індивідуальних, так і колективних, включаючи питання корпоративного управління, й водночас більш широке коло проблем підтримки стабільності соціальних і культурних систем, збагачення гуманітарних цінностей сучасного суспільства.

Рис. 1. Основа сталого розвитку у глобальному трактуванні Джерело: сформовано на основі [2,4]

Відповідно екологічна складова покликана забезпечувати цілісність фізичних і біологічних природних систем в процесі їх взаємодії з економічними і соціальними системами. Поняття природних систем в даному випадку має широке трактування і, крім природних комплексів, також охоплює штучно створене антропогенне середовище.

При цьому основна увага в ході вивчення таких широких природних систем зосереджується не на їх можливості зберігатися в деякому “ідеальному” статичному стані, а здатності цих систем до саморозвитку та адаптації, як реакції на дестабілізуючі дії з боку інших систем [1].

Перехід світу на засади сталого розвитку лише посилює цей взаємозв'язок, пропонуючи нові параметри вимірювання показників, що стосуються всеохоплюючого процвітання, подолання проблем безробіття і бідності, активізації поваги до навколишнього середовища.

Рис. 2. Вплив концепції сталого розвитку на взаємодію фінансової системи та сектору реальної економіки відповідно до ЦСР

Джерело: сформовано на основі [7]

Спостерігаємо потужну тенденцію - пожвавлення зв'язків між фінансовою системою та сектором реальної економіки у векторі сталого розвитку (рис.2). Існує два взаємопов 'язані напрями розгортання цієї тенденції:

• проблеми у реальних секторах економіки формують нові вимоги до фінансової системи, що прослідковується у глобальній мобілізації капіталу з фокусуванням на соціальних та екологічних факторах;

• система заходів щодо реформування фінансової системи впливає на екологічні та соціальні результати у реальній економіці за допомогою набору каналів реагування, а також політичних, регуляторних заходів та міжнародного співробітництва.

ЮНЕП є сьогодні ініціатором та координатором усіх необхідних заходів зі створення “зеленої” фінансової системи, запропонувавши програму дій реформування національних фінансових систем відповідно до ЦСР у перспективі до 2030 р. [7].

Основоположне завдання стратегії сталого розвитку полягає у забезпеченні умов збалансованого функціонування соціальної, економічної та екологічної складових системи “Суспільство- Економіка-Природа”. До актуальних завдань стратегії сталого розвитку віднесемо: дослідження параметрів відповідних підсистем і процесів, що впливають на їх розвиток; використання інтегрованих кількісних і/або якісних показників для оцінювання станів соціальної, економічної й екологічної підсистем; вивчення впливу інформаційних факторів в управлінні процесами переходу до сталого розвитку; розроблення напрямів розвитку територій, регіонів і країн згідно ЦСР; розроблення програм місцевих дій з охорони довкілля в контексті стратегії сталого розвитку; розроблення національних і місцевих планів дій з впровадження Стратегії ЄЕК ООН з освіти для сталого розвитку; визначення комплексу індикаторів, необхідних для достовірного оцінювання станів соціальної, економічної й екологічної підсистем; реалізація управлінських рішень і розроблення заходів для цілеспрямованої трансформації соціальної, економічної й екологічної підсистем; поділ територій за рівнем розвитку соціально-економічних підсистем з урахуванням екологічних обмежень; розроблення механізмів реалізації управлінських рішень для забезпечення сталого розвитку соціально-економічних систем [6].

Для заохочення переходу до сталого розвитку урядові та міжурядові ініціативи стають все поширенішими, відповідно фінансові установи починають реалізовувати функції управління ризиками на засадах ЦСР. Серед країн з активною національною політикою стосовно розвитку “зелених” фінансів можна назвати Німеччину, Велику Британію, Швейцарію, Францію, Бразилію, Сінгапур, Індонезію, Китай та США [7].

Керівництвом Європейського Союзу було розроблено чітку політику, що спрямована на фінансову підтримку МСП у контексті використання можливостей “зеленого” бізнесу та ще не до кінця оціненого потенціалу циркулярної економіки. Стратегія ЄС “Європа - 2020 визначила пріоритетом ЄС створення “розумної, збалансованої та інклюзивної економіки”. Так, починаючи з 2014 р. у ЄС згідно Зеленого плану дій для МСП конкретизуються засади партнерства між державами-членами ЄС та іншими регіонами щодо використання МСП бізнес-можливостей, передбачених переходом до циркулярної економіки.

Вирішення гострих екологічних проблем суспільства у глобальному масштабі, як от: проектування та будівництво енергоефективних будівель; рециклінг та управління відходами; розвиток відновлюваної енергетики; очищення стічних вод тощо лежать в основі зеленого бізнесу. Починаючи з 2010 року як у ЄС, так і в Канаді цей сектор економіки належить до тих, що розвиваються найшвидшими темпами [9].

Велика Британія продовжує утримувати лідерство у формуванні глобальної програми щодо зміни клімату та “зелених” фінансів, у т.ч. завдяки участі в міжнародних форумах. У 2016 р. у країні була запущена “зелена” фінансова ініціатива (Green Finance Initiative, GFI), метою якої є реалізація плану з просування Лондона як провідного міжнародного фінансового центру, що визначає основні нормативно-правові зміни в галузі “зеленого” фінансування (рис.3).

Рис. 3. Рейтингування міст на основі Глобального індексу “зелених” фінансів Джерело: сформовано на основі [7]

Глобальний індекс “зелених” фінансів (Global Green Finance Index, GGFI) здійснює оцінку “зелених” фінансів і дає можливість зрозуміти ряд факторів, що стосуються політики чи регулювання або ринку та сприяють зростанню таких інструментів акумуляції коштів. GGFI проводить міжнародне опитування серед представників фінансової сфери з метою надання оцінки якості та “глибини” розвитку “зеленого” фінансування у 110 міжнародних фінансових центрах світу, у поєднанні з оцінкою “інструментальних” факторів [7].

Що стосується 27 активних членів ЄС, то в контексті досягнення цілей сталого розвитку зростає актуальність циркулярної економіки, що є концепцією управління ресурсами у замкнених системах.

З моменту першої згадки про “циркулярність” економіки минуло 30 років, проте лише після офіційного впровадження у ЄС її популярність стрімко зросла, а світові лідери поступово усвідомлюють її значущість для досягнення сталого розвитку. Так, 11 березня 2020 року Європейська Комісія ухвалила План дій щодо “циркулярної” економіки (Circular Economy Action Plan), що є важливою складовою порядку денного стратегії Європейського “зеленого” курсу (European Green Deal). Метою даного Плану є скорочення споживання в ЄС та подвоєння повторного використання ресурсів у найближчі десятиліття, одночасно сприяючи економічному зростанню. Реалізація заходів Плану може збільшити ВВП ЄС на додаткові 0,5% до 2030 року та створити близько 700 тис. нових робочих місць. План дій описує ініціативи для всього життєвого циклу продукції - від проектування та виробництва до споживання, ремонту, повторного використання, переробки та повернення ресурсів в економічну систему [13].

Натомість українська модель сталого розвитку формується в умовах затяжної економічної кризи і господарської депресії. У цьому контексті функціонування економічної системи на різних рівнях повинно базуватись на балансі економічних, соціальних і екологічних інтересів в умовах відкритої ринкової економіки при наявності значного обсягу інвестицій та функціонування ефективного механізму управління ними.

15 вересня 2017 р. Україна як член ООН приєдналася до глобального процесу забезпечення сталого розвитку, урядом було представлено Національну доповідь “Цілі сталого розвитку: Україна”. Документ визначає базові показники з 17 глобальних ЦСР з урахуванням специфіки національного розвитку [7].

Зазначимо, що базовою метою сталого розвитку України є забезпечення динамічного соціально-економічного зростання, збереження якості навколишнього середовища і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу.

При цьому також важливо задовільнити потреби сучасних та майбутніх поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює екологічну сталість, продуктивну працю, науково-технічний прогрес, має соціальну спрямованість.

Як зазначається у Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, головним вектором соціально-економічного розвитку України є забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя. Україна має стати державою з сильною економікою та з передовими інноваціями [10].

Проте на сьогодні можна визнати, що економіка України неконкурентоспроможна внаслідок високої енергомісткості та ресурсовитратності, тому вкрай необхідна її екологізація - перехід на відновлювальні джерела енергії, упровадження “зелених” технологій і раціональний підхід до використання ресурсів. Проте економіка все ще продовжує орієнтуватися на мінливу зовнішню кон'юнктуру та сировинний експорт, імпортує енергетичні ресурси, не дбаючи про розвиток сучасних національних виробництв, екологоорієнтованої інфраструктури та припинення деградації довкілля на всій території країни.

Пріоритетним кроком на шляху “зелених” реформ є розбудова інституційної спроможності та декларація доктринальних положень й амбітних намірів України у форматі забезпечення Глобального Зеленого Нового Курсу.

Упровадження відповідних дій повинно сформувати сталу економічну систему, орієнтовану на забезпечення “зеленого” розвитку економіки країни та її регіонів. При цьому інвестування в охорону довкілля має стати важливим елементом багатьох пакетів заходів зі стимулювання ресурсозбереження та низьковуглецевого зростання. Країни світу використовують різні інструменти “зеленої” економіки у своїй національній політиці та стратегіях розвитку.

Об'єктивно економіка України на сьогодні є неконкурентоспроможною, водночас директиви і вимоги Європейського Союзу в умовах чинної Угоди “Україна-ЄС” змушують впроваджувати зміни в економіці та в системі державної політики. Передусім мова йде про її стабілізацію та сталий розвиток. Тому необхідною запорукою стає активізація процесів екологізації за рахунок переходу на ресурсоощадні технології та відновлювальні джерела енергії.

Успіх України щодо реалізації цілей сталого розвитку в майбутньому багато в чому визначатиметься темпами здійснення не лише політичної, а й економічної модернізації суспільства загалом, ураховуючи, що питома вага інноваційної продукції в нашій країні не перевищує 1% (цей показник для Фінляндії становить більш ніж 30%, Італії, Португалії, Іспанії - 10-20%) від загального обсягу. Україна повинна розробити стратегічну лінію надійного позиціонування на глобальному та європейському рівнях, яка враховуватиме зміни у світовій економіці..

Водночас визначення та активна реалізація пріоритетів інноваційного розвитку України в “зеленому” форматі (впровадження екоінновацій згідно ЦСР) мають сприяти зміцненню на світовому та європейському рівнях іміджу України як держави зі значним науковим та освітнім потенціалом, здатної створювати високотехнологічну продукцію, що відповідає принципам сталого розвитку.

Більшість існуючих стратегій сталого розвитку у світі за своєю суттю є теоретичними, а недолік конкретних заходів пояснюється відсутністю необхідних джерел фінансування їх реалізації та інструментарію оцінки сталого розвитку, що потребує подальшого дослідження.

Cooperation between Ukraine and the EU in the field of sustainable development: overview of perspectives

M. V. Ruda, M. M. Mazuryk

The economic approach in the concept of sustainable development is based on the need for rational use of scarce resources at the disposal of society and the use of environmentally friendly methods of production and technology. An important aspect of social stability is the fair distribution of goods. The environmental component is intended to ensure the integrity of physical and biological natural systems in the process of their interaction with economic and social systems

The necessity for Ukraine to form and implement new directions is substantiated state investment policy, due to economic and social reforms aimed at economic growth, the formation of new ones effective mechanisms for attracting investment, creating conditions for implementation conceptual foundations of the strategy of sustainable development and ensuring European integration processes.

These sustainable development components reflect a single value creation process and characterize individual aspects of human activity that reflect a single value creation process. The necessity of rational use of limited resources at the disposal of society and the use of environmentally friendly methods of production and technologies are pointed out. The importance of a clear understanding of the mechanisms of interaction between environmental, social and economic components of the concept that serve as a means of achieving development goals is determined.

Key words: sustainable development, green business, circular economy, strategies of sustainable development, green growth.