Сучасні тенденції гармонізації ПДВ у країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра податків та фіскальної політики

Західноукраїнського національного університету

Сучасні тенденції гармонізації ПДВ у країнах Європейського Союзу

В.А. Валігура

кандидат економічних наук, доцент

Анотація

Вступ. Соціально-економічні реалії, пов'язані з фіскальними втратами ПДВ, поширенням світової фінансової кризи 2008 р. й економічної кризи, зумовленої карантинними обмеженнями внаслідок поширення COVID-19 та наслідками економічних санкцій у відповідь на збройну агресію російської федерації проти України, сповільнили процес гармонізації податку на додану вартість (далі - ПДВ) у країнах - членах ЄС.

Проблематика. Встановлення передумов та оцінювання перспектив здійснення нових ініціатив у сфері гармонізації ПДВ у державах - членах ЄС.

Мета - висвітлення ретроспективи, сучасних тенденцій та оцінювання перспектив подальшої гармонізації ПДВ у країнах - членах ЄС.

Матеріали й методи. Використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу, синтезу, групування, опису, порівняння, теоретичного узагальнення та абстрактно-логічний.

Результати. Акцентовано увагу на законодавчих особливостях регулювання гармонізації ПДВ за допомогою директив Ради ЄС. Систематизовано напрями узгодження політики адміністрування ПДВ на рівні Співтовариства. Проаналізовано ретроспективу формування підходів до встановлення принципу справляння ПДВ, за яким має відбуватися торгівля між країнами-членами, показники розривів надходжень ПДВ на національному рівні. Розкрито сутність фіналізованої системи адміністрування ПДВ на рівні ЄС, базованої на принципі країни призначення, та оцінено перспективи її впровадження. Розглянуто особливості нових правил справляння ПДВ з операцій транскордонної електронної комерції між бізнесом і споживачем (B2C). Висвітлено сучасні тенденції у встановленні ставок ПДВ у країнах - членах ЄС та окреслено перспективи їх подальшої гармонізації.

Висновки. Остаточне рішення у питанні запровадження фіналізованої системи ПДВ при торгівлі між підприємствами всередині ЄС залежить від ефективності практики функціонування ПДВ щодо транскордонної електронної комерції між бізнесом і споживачем (B2C), введеної з 1 липня 2021 р., а також визначається впливом на ринок ЄС економічних санкцій щодо російської федерації. Зміни, пов'язані з оподаткуванням електронної комерції в ЄС, можуть спричинити відмову клієнтів онлайн-маркетплейсів від товарів українських продавців, і переорієнтацію на європейські товари.

Ключові слова: гармонізація ПДВ, розриви надходжень ПДВ, принципи справляння ПДВ, фіналізована система ПДВ, гармонізація ставок ПДВ.

Volodymyr Valihura

Ph. D. (Economics), Associated Professor, West Ukrainian National University

CURRENT TRENDS OF VAT HARMONIZATION IN THE EU COUNTRIES

Abstract

Introduction. Socio-economic realities related to VAT fiscal losses, the spread of the 2008 global financial crisis and the economic crisis caused by quarantine restrictions due to the spread of COVID-19 and the consequences of economic sanctions in response to Russia's military aggression against Ukraine have slowed VAT harmonization in the EU countries.

Problem Statement. The study is devoted to the issue of establishing preconditions and assessing prospects for new initiatives related to VAT harmonization in the EU countries. Purpose. Coverage of retrospectives, current trends and assessment of prospects for further harmonization of VAT in the EU countries.

Materials and Methods. The following general and special methods were used in the research process: analysis, synthesis, grouping, description, comparison, theoretical generalization and abstract-logical.

Results. The legislative features of regulating VAT harmonization based on the EU Council Directives are emphasized. The directions of coordination of the VAT administration policy at the Community level are systematized. Retrospectives of forming approaches to establishing the principle of VAT collection, according to which trade in the EU countries should take place, are analyzed as well as indicators of gaps in VAT revenues in the EU countries. The essence of the finalized system of VAT administration in the EU, based on the principle of the destination country, is revealed and the prospects of its implementation are assessed. The peculiarities of the new rules of VAT collection on cross-border e-commerce transactions between business and consumers (B2C) are considered. The current trends in setting VAT rates in the EU countries are highlighted and the prospects for their further harmonization are outlined.

Conclusions. The final decision on the introduction of a finalized VAT system for intra-EU trade depends on the effectiveness of VAT on cross-border e-commerce between business and consumers (B2C), which was introduced on 1 July 2021 and is determined by the impact of economic sanctions on the EU market concerning the Russian Federation. Changes in the taxation of e-commerce in the EU may cause the rejection of online marketplace customers from the goods of Ukrainian sellers, and the reorientation to European goods.

Keywords: harmonization of VAT, gaps in VAT revenues, principles of VAT collection, finalized VAT system, harmonization of VAT rates.

Вступ

Обов'язковою умовою членства в Європейському Союзі (ЄС) є наявність універсального акцизу у формі податку на додану вартість (ПДВ). З метою спрощення торгівлі між країнами-членами ЄС, зниження рівня податкового шахрайства та уникнення подвійного оподаткування на території Союзу відбувається гармонізація справляння ПДВ. Цей процес на рівні Співтовариства було розпочато наприкінці 1960-х років, однак Шоста Директива Ради 77/388/ЄЕС, яка стала фундаментальною для створення гармонізованої системи ПДВ, була прийнята 17 травня 1977 р. Вона становила основу для створення комплексу єдиних правил щодо визначення об'єкта та способу встановлення бази оподаткування, а також окремих інших питань, що стосуються цього податку. Подальший розвиток гармонізації ПДВ супроводжувався удосконаленням правової бази здійснення цього процесу, утворенням спеціальних органів на рівні ЄС (Комітет з ПДВ, Експертна група з ПДВ і Група з майбутнього ПДВ) та передбачав посилення уніфікації певних елементів податку, зміну територіального принципу адміністрування ПДВ тощо. Проте соціально-економічні реалії, пов'язані з фіскальними втратами ПДВ, поширенням світової фінансової кризи 2008 р. й економічної кризи, зумовленої карантинними обмеженнями через пандемію COVID-19 та наслідками економічних санкцій у відповідь на збройну агресію російської федерації проти України сповільнили процес гармонізації ПДВ у країнах - членах ЄС.

Аналіз досліджень і постановка проблеми. Варто зауважити, що проблематику гармонізації ПДВ на рівні ЄС досліджено у працях багатьох зарубіжних та українських науковців. Серед українських вчених слід відзначити праці О. М. Гаркушенко, В. І. Дмитріва, Т. І. Єфименко, М. О. Коніної, Т. В. Кощук, А. І. Крисоватого, В. М. Мельника, Л. Б. Райнової, А. М. Соколовської, Н. В. Філіппової [1-9]. У згаданих роботах основну увагу приділено проблематиці гармонізації чинних в Україні норм стосовно ПДВ до положень директив Ради ЄС. Особливий акцент зроблено на проблематиці гармонізації ставок. Актуальні питання сучасних особливостей гармонізації ПДВ серед зарубіжних вчених розглядали Е. Вілсон, С. Годар, А. Джонс, М. Кін, Л. Орензяк, А. Тругер, А. Янссен [10-15]. Попри здобутки перелічених авторів у частині дослідження особливостей запровадження фіналізованої системи ПДВ для товарів і послуг, проблематики зниження рівня шахрайства при сплаті податку та загальних підходів щодо поєднання гармонізованого й національного законодавства ЄС у сфері справляння ПДВ, необхідно продовжувати дослідження окресленої царини. Зокрема, подальшого розроблення потребують питання встановлення передумов та оцінювання перспектив здійснення нових ініціатив у контексті гармонізації ПДВ у країнах - членах ЄС.

Мета статті - висвітлення ретроспективи, сучасних тенденцій та оцінювання перспектив подальшої гармонізації ПДВ у країнах - членах ЄС.

Методологія та методи дослідження. Інформаційною та фактологічною базою дослідження стали директиви Ради Європи, офіційні документи Європейської комісії, аналітичні й статистичні дані інших міжнародних організацій та результати наукових досліджень провідних учених-фінансистів. У процесі дослідження було використано такі загальнонаукові й спеціальні методи: логічного аналізу - для визначення тенденцій та напрямів гармонізації ПДВ; аналізу, синтезу та групування - для дослідження розривів його надходжень і особливостей гармонізації його ставок; опису та порівняння - для характеристики й оцінки ймовірності запровадження фіналізованої системи адміністрування ПДВ; абстрактно-логічний та теоретичного узагальнення - у процесі формулювання й обґрунтування висновків.

Результати дослідження

Хоча ПДВ є найбільш уніфікованим з усіх податків, систему його справляння в ЄС можна назвати напівгармонізованою. Це пов'язано з тим, що на рівні ЄС викладені керівні принципи впровадження політики ПДВ, однак для держав-членів встановлено межі застосування окремих елементів податку. Так, чинне законодавство про ПДВ дає змогу країнам запроваджувати мінімальну ставку податку на рівні 15 %. Проте вони можуть прийняти знижені ставки для окремих товарів і послуг або ввести тимчасові виключення із загальної політики справляння ПДВ.

Правила функціонування податку тривалий час визначалися Шостою Директивою 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 “Про гармонізацію законодавств дер- жав-членів у сфері податків з обігу”. Нині справляння ПДВ регулюється Директивою Ради Європи 2006/112/ЄС від 28.11.2006 “Про спільну систему податку на додану вартість”. Окрім того, Директивою Ради Європи 2008/9/ЄС від 12.02.2008 встановлено детальні правила відшкодування ПДВ для бізнесу, зареєстрованого в ЄС, а Директивою Ради 86/560/ЄЕС - правила відшкодування ПДВ для бізнесу, зареєстрованого поза межами ЄС. Директива Ради 2009/132/ЄС передбачає звільнення від ПДВ при остаточному імпорті деяких товарів, Директива Ради 2006/79/ЄС - звільнення від податків на імпорт невеликих партій товарів некомерційного характеру з третіх країн, а Директива Ради 2007/74/ЄС - звільнення від сплати ПДВ та акцизного збору товарів, що імпортуються особами, котрі подорожують з третіх країн. Законодавчі норми, передбачені вказаними директивами, як регулюють процес справляння ПДВ при торгівлі компаніями, зареєстрованими на території ЄС, так і визначають правила торгівлі ЄС із тими компаніями, які мають місце реєстрації поза Євросоюзом. Кожна держава-член несе відповідальність за імплементацію цих положень у національне законодавство та їх правильне застосування на своїй території, оскільки зобов'язана виконувати заходи, прийняті на рівні ЄС.

Аналізуючи напрями узгодження політики адміністрування ПДВ у ЄС, до них варто віднести гармонізацію:

- загальних підходів щодо справляння ПДВ;

- підходів стосовно адміністрування ПДВ для бізнесу;

- підходів щодо справляння ПДВ з фізичних осіб.

У контексті гармонізації загальних підходів щодо справляння ПДВ країни - члени ЄС зосереджують увагу на: територіальних критеріях його використання; статусі платника податку; об'єктах оподаткування; місці здійснення операцій, котрі підлягають оподаткуванню; даті виникнення податкових зобов'язань; базі оподаткування; базових правилах, що стосуються визначення ставок податку; операціях, які звільняються від сплати податку; правилах та критеріях для зменшення податкового зобов'язання. Натомість гармонізація підходів щодо адміністрування ПДВ для бізнесу, крім перелічених загальних аспектів, передбачає узгодження адміністративних зобов'язань, пов'язаних із ПДВ, спеціальних схем стосовно певних платників податку чи операцій, виставлення ПДВ-фактур, правил та критеріїв для відшкодування податку. Водночас гармонізація підходів щодо справляння ПДВ з фізичних осіб також передбачає уніфікацію його повернення туристам, купівлю та продаж автомобілів громадянами та онлайн-покупки.

У процесі становлення гармонізованої системи справляння ПДВ вирішальним був вибір принципу, за яким має відбуватися торгівля між країнами - членами Співтовариства. З теоретичної позиції таких принципів може бути два: країни походження та країни призначення. Перший передбачає оподаткування операцій з постачання у країні продавця (оподаткування експорту та звільнення імпорту), а другий - у країні покупця (оподаткування імпорту та звільнення експорту). Очевидним є факт, що вибір принципу країни походження може спровокувати ризик того, що відмінності в рівнях оподаткування спотворюватимуть торговельні потоки між країнами. Тобто вигідніше буде купувати товари в країнах із нижчим рівнем ПДВ. Як наслідок, виникатиме тиск на країни, котрі запроваджують вищі податки, аби знизити їх, що для багатьох із них може бути складним або навіть неприйнятним. Таким чином, визнання принципу країни походження для справляння ПДВ під час торгівлі всередині Співтовариства створило б ситуацію, аналогічну торгівлі в окремій країні. До того ж такий підхід суперечив би окремим статтям Договору про функціонування Європейського Союзу, який передбачає збереження податкового суверенітету країн-членів. Тому на території ЄС гармонізована система справляння ПДВ почала будуватися за принципом країни призначення.

Незважаючи на наведені аргументи, ще в 1987 р. Європейська комісія запропонувала, аби запланований у майбутньому єдиний ринок ЄС керувався принципом, згідно з яким товари під час торгівлі всередині Співтовариства оподатковувалися б відповідно до правил і ставок, використовуваних у країні походження. Мета Комісії полягала у створенні системи, подібної до тієї, що застосовується в одній країні, наблизивши Співтовариство до єдиної економічної зони. Рішення, запропоноване Комісією, не було прийнято державами-членами, насамперед тому, що його імплементація означала б необхідність подолання наявних відмінностей у національних ставках ПДВ. Оскільки вчасно не було узгоджено нову єдину систему ПДВ, вирішили продовжити варіант оподаткування за принципом країни призначення [14].

Варто зауважити, що зі створенням єдиного внутрішнього ринку в 1993 р. та скасуванням прикордонного контролю торгівлі в ЄС передбачалося, що застосування принципу країни призначення є перехідною системою справляння ПДВ, а остаточною має бути та, яка ґрунтується на принципі оподаткування відповідно до правил країни походження.

Таким чином, система ПДВ, що діє в Європейському Союзі з 1993 р., є перехідною, однак функціонує вже понад чверть століття. Протягом періоду її використання за принципом країни призначення запроваджувалися окремі зміни, які стосувалися підходів до визначення бази оподаткування та переліку товарів і послуг, що підлягають оподаткуванню за зниженими ставками. Але такі нововведення не змінили суті системи, котра передбачала, що в торгівлі між підприємствами з різних країн-членів наразі здійснюються дві різні транзакції. Перша з них передбачає нульову ставку податку всередині Співтовариства у країні продавця, а друга - придбання товарів усередині ЄС, що оподатковуються в країні покупця за діючими ставками. Той факт, що в такій системі реалізація в країні іншій, ніж зареєстрована компанія продавця, зазвичай не породжує зобов'язання з ПДВ для останньої, став чинником, що сприяв шахрайству в межах ЄС, а складність залишилась фактором, котрий гальмує розвиток торгівлі між країна- ми-членами.

Тому, вважаємо, однією з причин ініціювання Співтовариством нових підходів до гармонізації ПДВ є високий рівень у “розривах” надходження податку. “Розрив ПДВ” - це різниця між очікуваними на базі оцінки податкового потенціалу і фактично зібраними надходженнями ПДВ у державах-членах. Тобто він характеризує умовно втрачені надходження від ПДВ порівняно з його теоретичним розрахунком. Основні причини такого розриву можна об'єднати в чотири великі групи [16]:

1) шахрайство та ухилення від ПДВ;

2) практика ухилення й оптимізація сплати ПДВ;

3) банкрутство та фінансова неспроможність;

4) адміністративні помилки.

Кожна з цих причин потребує застосування інших заходів фіскальної політики. Однак навіть за найсприятливіших обставин не можна повністю усунути розрив надходжень ПДВ, наприклад, у зв'язку з його втратами через банкрутства та фінансову неспроможність.

Згідно зі звітом Європейської комісії про розрив надходжень ПДВ у ЄС, опублікованим у 2021 р. [16], країни - члени ЄС за 2019 р. втратили приблизно 134 млрд євро надходжень, або 10,3 % загальної суми податкових зобов'язань. Надходження ПДВ у 2019 р. зросли на 3,8 %, тоді як сума нарахованих податкових зобов'язань зросла на 2,9 %, що свідчить про зменшення розриву надходжень ПДВ як у відносному, так і в номінальному вираженні. Порівняно з 2018 р. розрив зменшився приблизно на 0,8 %, або на 6,6 млрд євро (табл. 1).

Найменші розриви спостерігалися в Хорватії (1 %), Швеції (1,4 %), на Кіпрі (2,7 %), найбільші - у Румунії (34,9 %), Греції (25,8 %) та на Мальті (23,5 %). В абсолютному значенні найбільші розриви надходжень ПДВ було зафіксовано в Італії (30,1 млрд євро) та Німеччині (23,4 млрд євро). У половині країн ЄС-28 розрив становив вище 8,6 %. У більшості держав річна зміна розриву надходжень ПДВ була менше 2 %. Загалом аналізований показник зменшився у 18 країнах-членах. На додаток до Хорватії, Швеції та Кіпру найзначніше зменшення розриву надходжень ПДВ відбулося в Греції, Литві, Болгарії та Словаччині (на 3,2-2,2 %). У Швеції, Фінляндії та Естонії втрата надходжень від ПДВ протягом багатьох років стабільно оцінюється на рівні менше 5 % нарахованого ПДВ. Найбільше зростання розриву надходжень ПДВ, крім Мальти, спостерігалося у Словенії (+3 %) та Румунії (+ 2,3 %).

Таблиця 1. Розрив надходжень ПДВ у країнах ЄС-28 у 2018 та 2019 рр.