Стратегічні комунікації як засіб врегулювання міграційної кризи в ЄС

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Стратегічні комунікації як засіб врегулювання міграційної кризи в ЄС

Фролова О.М.

Мирончук Л.М.

The article is devoted to the use of strategic communications by the European Union in solving the migration problem that arose in 2015. In the context of globalization, communicative tools have become an integral part of all spheres of political relations. That is why the solution of the migration crisis problem is considered and analyzed through the prism of strategic information impact. Unsystematized use of strategic communications in the view of the migration problem has resulted in the failure of concluding a common migration policy, which has led to the violation of political and economic stability in Europe, the escalation of interethnic conflicts, as well as the threat of regional security.

The main surveys on the ways of implementation of strategic communications by the European government are presented. It was revealed that from the very beginning of the migration crisis, the European Union was not able to inform the population with unfailing regularity about the problem.

It was found that the current state of regulation of migration flows shows significant progress in reaching agreements between the governments of EU member states. It has been proven that, thanks to coordinated efforts, the European Union has managed to reduce the influx of refugees. However, the outbreak of coronavirus has led to new problems in the migration crisis. The period of the pandemic contributes to misinformation and disorder, leading to increased aggression against refugees.

The need for the immediate introduction of strategic communications for the integration and approval of a common migration policy is emphasized. Based on the latest research, recommendations have been identified for improving the process of systematization of strategic communications for the conclusion of a common EU migration policy and the transition to a new stage in resolving the migration crisis.

Keywords: strategic communications, refugees, migration crisis, migration policy, European Commission.

Актуальність і постановка проблеми

Зміна парадигм у міжнародній системі та масовій свідомості, що відбулася за останні десятиліття, зумовила появу нових видів інструментів та засобів захисту й забезпечення власних інтересів держав не лише на національному рівні, а й на міжнародному. В умовах глобалізації комунікативний інструментарій став невід'ємною частиною у всіх сферах політичних відносин. Саме тому критично важливим є аналіз способів вирішення сучасних міжнародних проблем та викликів через призму стратегічного інформаційного впливу. Неспроможність європейського уряду контролювати приплив мігрантів на територію ЄС та поширення тенденцій нелегального проникнення біженців призвели не лише до необхідності перегляду міграційної політики ЄС та її консолідації, а також спровокували небажаний супротив серед корінного населення країн ЄС, що в результаті відобразилося у розширенні соціальної бази радикальних рухів. Невдале рішення уряду Ангели Меркель про запровадження політики «відкритих дверей» ледве не призвело до регіонального колапсу та залишило багато відкритих питань щодо систематизації міграційних процесів.

Впродовж десятиліть європейський уряд намагався якомога ефективніше вирішити питання розселення мігрантів, запровадити правові засади їхнього перебування на території ЄС, а також інтегрувати міграційну політику на міжнародному рівні серед держав-членів ЄС. Проте, вже після першої хвилі напливу біженців у 2015 році, очевидним став факт, що потрібен систематизований підхід, стратегічне планування та комунікація. Останнє має місце сьогодні як ключовий елемент відносин у світі. З виникненням пандемії людство ще більше усвідомило важливість інформаційно-комунікативних технологій.

Отримані дані та зафіксовані події свідчать про необхідність застосування стратегічних комунікацій для вирішення міграційної проблеми, зниження невдоволеності населення та подолання соціально-культурного розриву між корінними жителями та новоприбулими мігрантами. У 2015 році Європейський Союз зіштовхнувся з небувалим напливом біженців та шукачів притулку. Вже згодом політики та директивні органи дали назву таким подіям як «міграційна криза», а питання розселення мігрантів стало головним серед інших питань політичного порядку денного. Європейська Комісія - зіграла та й досі відіграє ключову роль у просуванні міграційного наративу. Основні комунікативні повідомлення, які висвітлювалися через медіа стосувалися двох категорій: кількість прибулих, а також оцінка природи нерегульованих міграційних потоків. Відтоді питання міграції стало ще більш емоційною темою для обговорення, проте нелегкою для комунікації з різними цільовими аудиторіями, що створило великий резонанс у всьому світі.

Мета наукового дослідження - з'ясувати роль стратегічних комунікацій у врегулюванні міграційної кризи в ЄС. Також на ґрунті аналізу стратегічних комунікацій, які застосовуються у сфері європейської міграційної політики, виявити основні недоліки та гальмівні важелі, що сповільнюють процес формування спільної міграційної політики та пошук способів її удосконалення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед дослідників, які вивчають питання впровадження стратегічних комунікацій у період міграційної кризи: А. Ахад, Н. Банулеску-Богдан, Ж.П. Брек, К. Торбйорнсруд, П. Добос, В. Цагкроні, А. Аленкар, К. Льорс, К. Сметс, К Бамберг, Я.М. Ерберл, К.Е. Мельтцер, Т. Гайденрайх, Б. Гереро, К. Шемер та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження

стратегічний комунікація безпека міграційний політика

Стратегічні комунікації дають змогу досліджувати як організації цілеспрямовано використовують комунікацію для виконання своєї місії. Стратегічні комунікації можна розглядати як стратегію управління, так і комунікацію, зокрема. Поняття «стратегічні комунікації» пройшло багато етапів свого становлення в міжнародних відносинах та осмислення в науковій думці. Науковці погоджуються з тим, що стратегічні комунікації як інструмент, використовують у різних сферах та інститутах для взаємодії та досягнення певних цілей. У вимірі міжнародних відносин та міжнародної безпеки, стратегічні комунікації відіграють ключову роль у здійсненні інформаційного впливу та проведенні інформаційних операцій, спрямованих на акторів міжнародних відносин. Концепція «стратегічної комунікації» надає можливість кожному суб'єкту міжнародних відносин вибудувати власну ефективну та стратегічну мережу для міжнародної взаємодії [1].

Для аналізу стратегічних комунікацій ЄС необхідно звернутися до документів з питань безпеки ЄС, прийнятих вже у ХХІ столітті. У них окреслені підходи до використання стратегічних комунікацій для взаємодії з внутрішніми та зовнішніми суб'єктами впливу. У світлі швидких глобальних змін щодо середовища безпеки ЄС, 28 червня 2016 року була розроблена Глобальна стратегія зовнішньої політики та безпеки ЄС під назвою «Спільне бачення, спільні дії: сильніша Європа». Документ розширив стратегічні рамки ЄС, необхідні для вирішення сучасних міжнародних викликів у правильному послідовному порядку.

У стратегії зазначається, що «ЄС буде вдосконалювати свої стратегічні комунікації, інвестуючи та приєднуючись до публічної дипломатії у різних сферах, щоб встановити зв'язок зовнішньої політики ЄС із громадянами та краще донести її до партнерів. Покращиться узгодженість та швидкість обміну повідомленнями щодо їхніх принципів та дій. Також будуть запропоновані швидкі фактичні спростування дезінформації. Продовжиться розвиток відкритого медіа-середовища в межах та поза межами ЄС, співпрацюючи з місцевими представниками за допомогою використання соціальних мереж» [2].

Було здійснено спеціальну низку заходів у контексті стратегічних комунікацій для прийняття Глобальної стратегії зовнішньої політики та безпеки ЄС. Перш за все, йшлося про інституціональні заходи. Таким чином, у 2015 році було вирішено створити групи зі стратегічної комунікації: Арабська робоча група СтратКом (Південь), Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій Схід та Консультативна група зі стратегічних комунікацій у Сирії [3].

У 2017 році було опубліковане дослідження з питань міграційних комунікацій реалізоване Міжнародним центром з розробки міграційної політики та підготовлене Мережею етичної журналістики під назвою «Як ЗМІ по обидва боки Середземномор'я повідомляють про міграцію?» Журналісти з 17 країн, переважно з Середземномор'я, досліджували якість висвітлення новин ЗМІ у відповідних національних контекстах. Результатами цього дослідження стали наступні висновки:

Висвітлення новин ЗМІ є життєво важливим для формування думки людей щодо міграції та тяжкого становища біженців та шукачів притулку. Неправомірний політичний вплив, самоцензура в редакціях та переважна нестача ресурсів перешкоджають підготовці якісної статті, необхідної для повідомлення у контексті подій. Як результат, значна частина висвітлення проблеми міграції у ЗМІ відображає політичну упередженість і є поверхневою, спрощеною та часто погано інформованою.

Історії про мігрантів подають двома способами в ЗМІ: шляхом емоційного та напруженого сюжету про тяжке становище мігрантів як жертв, зосереджуючись на трагічних подіях, а також статистику та потенційні загрози, які мігранти становлять безпеці, добробуту та культурному становищу приймаючих громад.

Спочатку висвітлення подій у ЗМІ відображало співпереживання, солідарність та доброзичливість до мігрантів, які тікають із зон бойових дій, або до тих, хто став жертвою трагічних подій, але з часом тон змінився на більш стурбований і навіть ворожий щодо мігрантських спільнот через виникнення стереотипів або зосередження уваги до злочинності, загрози тероризму та антигромадської поведінки.

Соціальні медіа та Інтернет-джерела часто впливають на висвітлення подій ЗМІ та заохочують якомога швидше поділитися новиною через розповсюдження чуток, спекуляцій та тривожної інформації, що наводить страх та серед громадян. Більшість ЗМІ намагаються уникати повідомлень про расистську та екстремістську пропаганду, пов'язану з міграцією.

Існує нагальна потреба в нових ініціативах, включаючи нові форми державного фінансування та підтримки, щоб допомогти ЗМІ краще пояснити процес міграції, її роль в історії людства та внесок у національний та регіональний розвиток [4].

13 квітня 2018 року Європейська комісія опублікувала результати спеціального опитування Євробарометра на тему «Інтеграція іммігрантів до Європейського Союзу». Це опитування було проведено в 28 державах-членах Європейського Союзу у період між 21 і 30 жовтня 2017 р. Близько 28080 жителів ЄС, включаючи як громадян ЄС, так і не членів ЄС з різних соціальних та демографічних категорій, опитувались особисто вдома та офіційними мовами відповідної країни, де співбесіда проходила від імені Генерального директорату з питань комунікацій. Згідно з результатами було виявлено, що лише меншість (37%) європейців вважають, що вони добре обізнані у питаннях імміграції та інтеграції. Респонденти також схильні переоцінювати кількість іммігрантів, що не входять до ЄС: у 19 із 28 держав-членів оціночна частка іммігрантів серед населення принаймні вдвічі перевищує фактичну частку, а в деяких країнах цей коефіцієнт значно вищий. Також результати показують, що приблизно шість із десяти (61%) респондентів щотижня взаємодіють з іммігрантами, чи то обмін кількома словами, чи спільна діяльність у одному чи двох різних контекстах. Подібна частка респондентів (57%) заявляє, що їм буде комфортно мати будь-які соціальні стосунки з іммігрантами (менеджер, колега по роботі, сусід, лікар, член родини, включаючи партнера, друга). Насправді у чотирьох із десяти (40%) європейців є або друзі, або члени родини іммігранти. Трохи більше половини (54%) європейців вважають, що інтеграція іммігрантів є успішною, але цифри в різних країнах дуже різняться. Роль Європейського Союзу вважається важливою для більшості респондентів у всіх державах-членах, зокрема з огляду на сприяння кращій співпраці між залученими суб'єктами, обмін найкращими практиками між державами-членами, встановлення спільних заходів щодо інтеграції та надання фінансової підтримки [5].

Наступного року за результатами опублікованого нового опитування Євробарометра у 2019 році більше третини європейців вважають імміграцію найважливішим питанням, що стоїть перед ЄС (34%). Дві третини громадян ЄС виступають за спільну європейську систему притулку: у 26 державах-членах більшість за, хоча і зі значними різницями між країнами - від 89% на Кіпрі, 86% у Німеччині та 84% у Нідерландах до 40% в Естонії та 44% в Латвії [6]. Таким чином, з огляду на вищезазначені результати очевидним є факт про недостатню продуктивність у використанні Європейським Союзом стратегічних комунікацій.

Формування Європейською Комісією комунікаційної стратегії щодо міграційної проблеми, як правило, відбувалося в рамках більш широкого та загального опису міграційної кризи як гуманітарної проблеми. Наприклад, про прибуття мігрантів влітку 2015 року спочатку повідомлялося як про гуманітарну проблему, що у результаті сформувало закоренілу думку у масовій свідомості щодо біженців, які приїхали до Європи шукати захисту. Однак незабаром у центрі подій опинилася система неконтрольованих кордонів та міграції як проблема безпеки, яку потрібно було вирішити шляхом екстерналізації управління кордонами. За даними опитаних осіб для проекту «Комунікації ЄС щодо міграції: перспективи та стратегії», очолюваного Катариною Бамберг, протягом чотирьох років відбулася загальна зміна клімату міграційної політики, а отже, і комунікаційної стратегії: від акценту на переїзді та порятуноку життів у Середземному морі (2015-2016 років), контролю за кордонами ЄС (2017 року), до посилення співпраці з третіми країнами щодо управління міграцією (з 2018 року) [7]. У своєму дослідженні К. Бамберг наголосила на зміні підходів застосування стратегічних комунікацій Європейською Комісією за останні п'ять років. Європейська Комісія стратегічно застосувала комунікацію про міграційну кризу, розвинувши її від досить неструктурованого використання кількох формулювань до визначення «кризи» як самостійного та безпрецедентного явища в історії. У відповідь на цю «кризу» підхід Європейської Комісії також поступово відійшов від гуманітарного фокусу на зосередженість в управлінні кордонами та співпрацю з третіми країнами для вирішення проблем безпеки. У 2019 році Комісія вирішила більше не повідомляти про наявність «кризи», натомість заявила, що все закінчилося.

Спалах коронавірусу COVID-19, який наніс помітних наслідків для всієї Європи та світу в цілому на початку 2020 року, перш за все, став проблемою здоров'я. Однак, це також мало безпрецедентні наслідки, які передбачають зміни в управлінні міграцією та кордонами, а також у ситуаціях з мігрантами. Міграція залишалася важливою політичною та гуманітарною проблемою під час пандемії COVID-19, оскільки мігранти застрягли в процесі транзиту, а рятувальні операції здійснювалися на низькому рівні. У червні 2020 року Лівія та Мальта домовились про нову міграційну угоду, спрямовану на утримання мігрантів у нестабільних регіонах Лівії [8]. У Греції суперечливі обмежувальні заходи уряду призвели до того, що мігранти були вислані та покинуті в морі [9]. Пандемія посилила загостреність ситуації і часто збої в управлінні міграцією всередині Європи та третіми країнами були проігноровані. Під час пандемії деякі вдалися до заборонного реагування на нерегулярну міграцію, що призвело до збільшення нестабільності та втрати життів мігрантів під час пандемії [10]. Деякі європейські країни, такі як Греція, Італія та Мальта, використали пандемію як основу для посилення ворожої міграційної політики [11]. Ці заходи, які включають вислання мігрантів до Лівії, скасування рятувальних операцій та оголошення їх портів небезпечними, піддали мігрантів та шукачів притулку подальшим ризикам. Провали міграційної політики перешкоджали порятунку мігрантів у Середземномор'ї. Крім того, переселення та возз'єднання сімей також були зупинені через закриття державних служб у Європі та за кордоном.

Загалом, період пандемії сприяє дезінформації та заворушенням, що призводять до посилення мови ненависті, в тому числі стосовно біженців. Асоціація «Never Again» опублікувала звіт, в якому зафіксовано акти расизму, ксенофобії та дискримінації, що мали місце в контексті COVID-19 у Польщі [12]. Наприклад, 2 квітня 2020 року польський громадський телевізійний канал TVP1 опублікував матеріал, в якому звинувачують біженців, які перебувають у таборах у Греції, у розповсюдженні COVID-19. Інформація стосувалася рішення Суду Європейського Союзу від 2 квітня 2020 року про невиконання Польщею, Чеською Республікою та Угорщиною своїх зобов 'язань, передбачених законодавством ЄС, щодо непереселення біженців. Співавтор репортажу заявив: «Коронавірус був виявлений у грецькому таборі біженців. Заражено близько 20 іммігрантів з Близького Сходу. Місцеві жителі сповнені страху, а ситуація в Греції погіршується. Але рішення ЄС не залишає ілюзій: безпека жителів громади менш важлива, ніж правила ЄС». Зіткнувшись із проявами ворожості, які посилились у зв'язку з епідемією COVID-19, мер міста Познань у Польщі закликав підтримувати одне одного та не провокувати дискримінаційну поведінку. Епідемія COVID-19 викликала страх і невпевненість. Ці почуття, у свою чергу, переросли у небезпечну ворожість у деяких людей, що виявилося у виступі ненависті, зверненому щодо біженців.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, на всіх етапах формування спільних положень та документів щодо міграційної політики ЄС супроводжувалося використання комунікаційних інструментів. З самого початку виникнення міграційної кризи, Європейський Союз виявився неспроможним у чіткому інформуванні населення щодо проблеми, яка виникла. Саме поняття «криза» не було конкретно сформульоване та висвітлене для розуміння, проблема ж подавалася у загальному контексті як гуманітарна. Однак, коли виникла загроза регіональній безпеці Союзу, уряд вдався дещо до інших методів комунікації та розпочав більш налагоджену політику інформування населення. Основний наратив повідомлень стосувався даних щодо прибулих біженців. У 2019 році Європейський Союз заявив, що кризу подолано і загроза минула, однак після спалаху пандемії COVID -19 виникла нова загроза життю біженців та безпеці корінних жителів. Спалах пандемії COVID-19 в Європі, безсумнівно, не сприяв покращенню ситуації в умовах триваючої міграційної кризи. Тимчасове закриття внутрішніх кордонів держав -членів Європейського Союзу та відновлення прикордонного контролю посилили проблему, з якою роками в основному стикалися Греція та Італія. З іншого боку, почуття небезпеки в окремих країнах призвело до напруженості та радикалізації поведінки стосовно біженців. Це безперечно складний час для людей, які шукають міжнародного захисту в Європі. Тривалий період перебування в переповнених таборах в очікуванні переселення, закриті кордони, страх перед поширенням COVID-19 у великих групах людей, що мешкають у центрах для шукачів притулку, і, нарешті, поширення мови ненависті - ці явища затьмарюють стандарти захисту прав осіб, які отримують міжнародний захист, що розроблялися роками.

Отже, з огляду на це очевидним є факт, що Комісія Юнкера не працювала ефективно над створенням кодифікованої комунікаційної стратегії в контексті міграції. Таким чином, виникла нова потреба у використанні стратегічних комунікацій та роботі з окремими цільовими групами.

Бібліографічний список

1. Стратегічні комунікації в міжнародних відносинах: монографія. Київ: Вадекс, 2019. 442 с.

2. A Global Strategy for the Europeans's Union Foreign and Security Policy: «Shared Vision, Common Action: A Stronger Europe». 2016.

3. EU strategic communication with the Arab world. 2016

4. How does the media on both sides of the Mediterranean report on migration? 2017

5. Results of special Eurobarometer on integration of immigrants in the European Union. 2018

6. Autumn 2019 Standard Eurobarometer: immigration and climate change remain main concerns at EU level. 2019

7. Bamberg K. 2019 Moving beyond the `crisis': Recommendations for the European Commission's communication on migration. Brussels: European Policy Centre

8. Malta-Libya deal sets up centres `against illegal migration'. 2020

9. Taking Hard Line, Greece Turns Back Migrants by Abandoning Them at Sea. 2020.

10. Thousands of refugees and migrants suffer extreme rights abuses on journeys to Africa's Mediterranean coast, new UNHCR/MMC report shows. 2020.

11. Migration: how Europe is using coronavirus to reinforce its hostile environment in the Mediterranean. 2020.

12. Pankowski, Rafal. Tatar, Anna. and Dzigielewski, Jacek (eds.). 2020. Wirus nienawisci: „Brunatna Ksiga” czasu epidemii [Hate virus: “Brown Book” of the time of the epidemic], Warszawa: Stowarzyszenie “Nigdy Wicej” [“Never Again” Association]

References

1. Stratehichni komunikatsii v mizhnarodnykh vidnosynakh: monohrafiia. Kyiv: Vadeks 2019. 442 p.

2. A Global Strategy for the Europeans's Union Foreign and Security Policy: «Shared Vision, Common Action: A Stronger Europe». 2016.

3. EU strategic communication with the Arab world. 2016

4. How does the media on both sides of the Mediterranean report on migration? 2017.

5. Results of special Eurobarometer on integration of immigrants in the European Union. 2018

6. Autumn 2019 Standard Eurobarometer: immigration and climate change remain main concerns at EU level. 2019.

7. Bamberg K. 2019 Moving beyond the `crisis': Recommendations for the European Commission's communication on migration. Brussels: European Policy Centre

8. Malta-Libya deal sets up centres `against illegal migration'. 2020

9. Taking Hard Line, Greece Turns Back Migrants by Abandoning Them at Sea. 2020.

10. Thousands of refugees and migrants suffer extreme rights abuses on journeys to Africa's Mediterranean coast, new UNHCR/MMC report shows. 2020

11. Migration: how Europe is using coronavirus to reinforce its hostile environment in the Mediterranean. 2020

12. Pankowski, Rafal. Tatar, Anna. and Dzigielewski, Jacek (eds.). 2020. Wirus nienawisci: „Brunatna Ksiga” czasu epidemii [Hate virus: “Brown Book” of the time of the epidemic], Warszawa: Stowarzyszenie “Nigdy Wicej” [“Never Again” Association]

Размещено на allbest.ru