Антарктика в міжнародних відносинах: історія та сучасність

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНТАРКТИКА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Ілона Балак, Оксана Пікулик

Волинський національний університет імені Лесі Українки, факультет міжнародних відносин, кафедра міжнародних відносин і регіональних студій

Антарктика є важливою складовою системи міжнародних відносин останніх десятиріч. Суперечки велися з часів відкриття континенту між Норвегією та Великобританією. Освоєння континенту проводиться виключно в мирних цілях через діяльність науково-дослідницьких станцій. Їх виникнення спричинило необхідність впровадження міжнародного регулятора. Ним став Договір про Антарктику, в якому визначено основні цілі використання материка. Членство в даній угоді є дворівневим: Консультативні, які мають право голосу при прийнятті рішень та наділені правом вето, та Неконсультативні Сторони, що є спостерігачами. Укладання договору стало підґрунтям для системи міжнародних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на континенті.

Антарктика є також центром масового туризму, туристичний попит на відвідування якого щороку зростає. Розвиток туристичного судноплавства, зростання кількості станцій, глобальне потепління є проблемами розвитку Антарктики.

Підписання Договору про Антарктику стало однією з передумов висловлення територіальних претензій в регіоні. Вже свої бачення на розширення територіальних володінь висловили Австралія, Аргентина, Великобританія, Нова Зеландія, Норвегія, Чилі, Франція. США, РФ залишили за собою право висловити претензії в майбутньому. Держави обґрунтовують свої вподобання історичним минулим, розподілом континентального шельфу Південного океану та, навіть, наявністю корінних жителів, як от Чилі та Аргентина. Щороку зростає інтерес до дослідження континенту серед держав, що є Неконсультативними Сторонами, наприклад, в Туреччини. Дія даного Договору визначена 2048 р., тому окремі держави намагаються посилити свої позиції, щоб домінувати на міжнародній арені та в регіоні.

Україна має науково-дослідницьку станцію в Антарктиці, дослідження проводяться виключно в мирних цілях, а діяльність станції доступна для перегляду в он-лайн режимі. Питання розподілу сфер впливу в Антарктиці остаточно невирішене, її роль в міжнародних відносинах зростатиме.

Ключові слова: міжнародні відносини, Антарктика, договір, масовий туризм, територіальні претензії, Південний океан.

Antarctica in international relations: history and modernity

Ilona Balak, Oksana Pikulyk

Lesya Ukrainka Volyn National University, Faculty of International Relations, Department of International Relations and Regional Studies

Antarctica has been an important component of the international relations system in recent decades. Disputes between Norway and Britain have been going on since the opening of the continent. The development of the continent is carried out exclusively for peaceful purposes through the activities of research stations. Their emergence necessitated the introduction of an international regulator. It became the Antarctic Treaty, which defines the main purposes of use of the continent. Membership in this agreement is twofold: Advisory, which has the right to vote in decision-making and is vetoed, and Non-Advisory Parties, which are observers. The conclusion of the agreement became the basis for a system of international regulations governing activities on the continent.

Antarctica is also a center of mass tourism, the tourist demand for which is growing every year. The development of tourist shipping, the growing number of stations, global warming are the problems of Antarctic development.

The signing of the Antarctic Treaty was one of the preconditions for the expression of territorial claims in the region. Australia, Argentina, Great Britain, New Zealand, Norway, Chile, and France have already expressed their views on the expansion of territorial possessions. The United States and Russia have reserved the right to make claims in the future. States base their preferences on their history, the distribution of the Southern Ocean continental shelf, and even the presence of indigenous peoples, claimed by Chile and Argentina. Every year there is a growing interest in the investigation of the continent among the States that are not Consultative Parties, for example, in Turkey. This Treaty is set for 2048, so some countries are trying to strengthen their positions to dominate the international arena and the region.

Ukraine has a research station in Antarctica, investigations are conducted exclusively for peaceful purposes, and the station's activities are available for viewing online. The question of the distribution of spheres of influence in Antarctica is finally unresolved, and its role in international relations will grow.

Key words: international relations, Antarctica, treaty, mass tourism, territorial claims, Southern Ocean.

Міжнародні відносини останніх десятиліть характеризуються системою договорів, що спрямовані на вирішення різноманітних існуючих протиріч, використання превентивних заходів у суперечках та конфліктах. Дослідження участі та ролі континенту Антарктика в системі міжнародних відносин сучасності є об'єктом дослідження багатьох авторів. Проблеми територіального розподілу сфер впливу в регіоні висвітлюються в працях О. Черняєва та О. Ковтун [11], К. Доддса [5], М. Гаварда [9] та ін.. Геополітичні амбіції нових держав, як от Туреччина, в Антарктиці розглядаються в публікаціях А. Білджіка [12]. Доробок Т Стрихоцького полягає у з'ясуванні негативного прояву диктаторських режимів на освоєння нових територій материка [8].

Метою даної роботи є дослідження ролі Антарктики в системі міжнародних відносин, висвітлення історичних особливостей відкриття нових територій, їх розвиток на сучасному етапі.

Антарктика перебуває в центрі уваги з часів свого відкриття. Існує декілька версій, хто був першовідкривачем даних земель. За однією з них першим причалив до затоки Хьюз капітан Джон Дейвіс в 1821 році, за іншою - Карстен Борхгревінк і Леонард Крістенсен в 1895 році. Південного полюса було досягнуто трохи пізніше, але знову ж таки є два претенденти: Р Амундсен (Норвегія, 1911 р.) та Р Скотт (Великобританія, 1912 р.). Наразі Антарктида має свій телефонний код +682 і домен .aq, її прапор - білий континент на блакитному фоні [1].

Задля освоєння нового континенту було реалізовано науково-дослідницькі проєкти, спрямовані на комплексне вивчення полярних регіонів планети, які називаються міжнародний полярний рік. Всього їх було чотири, зазвичай, з серпня одного року по серпень наступного: 1882-1883, 1932-1933, 1957-1958, 2007-2008 роки [2]. Реалізація науково-дослідницьких проєктів сприяла виникненню на континенті значної кількості нових станцій (рис. 1).

Це потребувало напрацювання мирного врегулювання міждержавних та міжнародних відносин в регіоні. Так виникла ідея створення єдиного інституту міжнародного регулювання в Антарктиці. Ним став Договір про Антарктику, який був підписаний в 1959 р. та ратифікований 1961 р. 12 державами - Австралією, Аргентиною, Бельгією, Великобританією, Новою Зеландією, Норвегією, Південно-Африканським Союзом, СРСР, США, Францією, Чилі, Японією [4]. Наразі до нього доєдналися 54 держави, в тому числі й Україна. Він є першим міжнародним військово-політичним договором щодо контролю над озброєнням, демілітаризації материка, підписаним за часів «холодної війни». Його основні положення декларують цілі мирного використання Антарктики в інтересах усього людства; обмін науковим персоналом, даними і результатами наукових досліджень в регіоні; заборона заходів військового характеру; заборона на проведення ядерних вибухів та зберігання радіоактивних матеріалів; відкритість усіх об'єктів, суден для інспекції уповноваженими спостерігачами.

Рис. 1. Кількість нових станцій в Антарктиці

Джерело: складено за [3]