Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації

І.Г. Павловська, к.е.н.

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, м. Харків

Кінець ХХ ст. ознаменувався формуванням нового типу світового суспільства: товари, капітали, люди, інформація почали легко перетинати кордони континентів, держав, регіонів. Транснаціональні корпорації, телекомунікаційні мережі, соціально-політичні та культурні рухи, відносини між компаніями та людьми проникли в усі куточки планети. Мова йдеться про глобалізацію - найпоширенішим вживаним терміном на сучасному етапі розвитку будь-якої країни. Проте специфічною особливістю процесу глобалізації в умовах кризових явищ є домінування процесу глокалізації, що є наслідком постглобалізму.

Виходячи з цього, існує необхідність актуалізувати основні параметри функціонування процесу глокалізації та визначити глокалізаційні тенденції в світовому економічному просторі. Адже для вітчизняної науки поняття «глокалізація» є відносно новим, слабо інкорпорованим і практично не тематизованим в актуальні наукові розробки та дискусії.

Теоретичні та практичні основи концепції глокалізації змістовно розглянуто в роботах зарубіжних соціологів, серед яких, слід виділити Дж. Александера, М. Кастельса, Дж. Рітцера, Р. Робертсона, В. Рудометофа, Т. Фрідмана та ін. Проте дослідженням глока- лізації як економічного явища чи її впливу на економічний розвиток світу або країни, приділено не достатньо уваги. Серед зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів варто виділити роботи Л. Батченко, У. Бойматова, О. Гончарової, С. Жукова, І. Кудряшової, І. Ліщинського, М. Осійчука, Ю. Рожкова, Л. Тяньці, І. Чорної та ін. Разом із тим, незважаючи на значущість процесу глокалізації, питання його розвитку, впливу на економічні системи, реакцію на глобалізацію потребують подальшого дослідження.

Метою статті є аналіз розвитку процесу глокалізації як результату глобалізації, визначення її рівнів та форм.

На сьогоднішній день існує безліч досліджень та точок зору щодо глобалізації: історичних передумов виникнення, інтерпретацій, проявів, фундаментальних підходів. Саме тому, ставлення до цього економічного явища є неоднозначним, а іноді й діаметрально протилежним. Так, американський вчений У. Гей [1], пропонує наступні точки зору щодо ставлення до процесу глобалізації, що дозволить здійснити типологізацію для класифікації підходів до визначення поняття «глобалізація»:

- прихильники глобалізації, які в цілому представляють її як процес гуманний або здатний стати таким;

- критики глобалізації, антиглобалісти;

- вчені-дослідники, які незалежно від відношення до глобалізації, вважають перспективи її розвитку;

- вчені-дослідники, які незалежно від відношення до глобалізації, дотримуються науково-дисциплінарного підходу в розумінні і оцінці глобалізації.

Проте, незважаючи на дискусійність поглядів щодо витоків глобалізації, а також застосовуючи закон «Бритва Оккама», вважатиме, що глобалізація пов'язана с бурхливим розвитком міжнародної торгівлі, який відбувався на тих чи інших історичних етапах. Адже саме у контексті інтенсивної міжнародної торгівлі, пов'язуючи з виходом окремих штатів США та Японії на світовий ринок наприкінці 1850-х років було вперше використано цей термін К. Марксом у листі Ф. Енгельсу [2; 3].

У зв'язку з тим, що процес глобалізації є стохастичним, тобто постійно розвивається та змінюється з часом, відзначимо, що на сучасному етапі глобалізація - це складний багатоскладовий процес поєднання політичних, соціальних, економічних, цивілізаційних та багатьох інших аспектів сучасного світу. Глобалізація трансформує традиційні системи включення і виключення між країнами і формує нову ієрархію, яка вже абсолютно не пов'язана з будь-якою територією, а пронизує всі спільноти і регіони світу.

І хоча, більшість країн, політиків, міжнародних організацій, вчених, провідних дослідників вважають, що глобалізація надає нових можливостей в контексті розвитку ринків, поширення технологій та досвіду управління що, в свою чергу, збільшує продуктивність і підвищує рівня життя, останніми десятиліттями спостерігається зростання антиглобалістських рухів, стимульованих негативними наслідками глобалізації.

Так, генеральний секретар ООН АнтоніуГутерріш ще в 2019 р. підкреслив, що з одного боку глобалізація і технологічний прогрес надали величезну користь людству: вони сприяли зростанню світової економіки, торгівлі, покращенню умов життя і скороченню масштабів бідності, а з другого, - не всі рівною мірою змогли скористатися перевагами глобалізації та міжнародної торгівлі. Країни з найменш розвиненими економіками не в змозі протягом 2019-2021 рр. подвоїти власний відсоток у світовій торгівлі або у глобальних ланцюгах доданої вартості, що є однією з цілей сталого розвитку до 2030 р. [4]. І незважаючи на переваги, глобалізація посилила фінансову нерівність, а також серйозно послабила підтримку багатосторонньої торгівлі з боку суспільства [5].

Слід відзначити й провідного економіста Всесвітнього Банку Б. Мілановича, який в роботі «Глобальна нерівність. Новий підхід до епохи глобалізації» [6] відмітив, що глобалізація різко скоротила доцільність економічної політики всередині національних держав. Він також вважає, що головні недоліки глобалізації пов'язані через виникнення нерівного розподілу благ та привілеїв, які їй притаманні.

Засновник та президент Давоського форуму К. Шваб на 49 Всесвітньому Економічному Форумі зазначив, що від глобалізації хтось виграв, але й багато тих, хто програв. Тому світова економіка та глобалізація в цілому повинні бути більш інклюзивними [7]. Проте, така інклюзивність повинна бути бінарною. З одного боку, вона повинна стимулювати всі існуючи позитивні ефекти, заохочуючи країни до глобальної інтеграції. З іншого боку, враховувати, спровоковані глобалізацією каскадні наслідки різноманітних криз, які відбувались останніми роками, зокрема, Велика Рецесія, чисельні міжнародні конфлікти, торгівельні війни, триваюча пандемія СОУГО-19 тощо.

Загалом, існує певний зв'язок між глобалізацією та кризами: завдяки глобалізації масштаб криз поширюється, а кризи на думку М. Вульфа [8] перевіряють на міцність глобалізацію, загрожуючи їй за трьома напрямками:

- зниження готовності країн світу до лібералізації фінансових ринків;

- утрата довіри до нав'язуваної системи ліберального капіталізму або капіталізму вільного ринку, що безперечно вплине на глобальні фінанси, торгівлю та прямі інвестиції;

- погіршення показників світової економіки, що сприятиме виникненню економічного націоналізму.

Неспроможність країн подолати системну кризу та її наслідки обумовлює появу нового етапу економічної глобалізації - постгло- балізм (або постглобалізація) - етапу, що повинен був оздоровити світову економіку, використовуючи альтернативну неоліберальну парадигму та традиції транснаціональної демократії. Проте ця система не виправдала покладених на неї надій й під дією глобальної кризи проявились негативні тренди, зокрема, роздуті фінансові ринки, нарощування військового потенціалу, «завуальованість» причин військових конфліктів, перешкоди до подолання бідності за рахунок нової хвилі індустріалізації з боку соціальних зобов'язань і глобальних корпорацій, посилення поліцентризму, яке, в свою чергу, сприяє загостренню конкуренції між світовими центрами, перерозподілу ресурсів, ринків, сфер впливу і виникнення «ігор політичних союзів», основним мотивом яких є використання інструментів економічного тиску на країни і регіони в боротьбі за паливно- енергетичні ресурси і пошук нових джерел енергії, розширення політики використання санкцій.

У зв'язку з цим, світове суспільство вимушено було шукати нові форми взаємодії. Це призвело до використання наступної стадії постглобалізму - глокалізації - нерозривному поєднанню глобального та локального (регіонального), коли локальне є важливішим аспектом глобалізації, а глобальне створює локальне.

Слід відмітити, що ще в 2000 р. в Докладі про світовий розвиток на 1999/2000 рр. «На порозі 21 ст.», ООН та Світовий банк зауважили, що основні засади економічного світу в ХХІ ст. будуть визначати процеси локалізації та глобалізації, розвиток яких спровоковано макроекономічною нестабільністю, децентралізацією, швидкими темпами урбанізації, кліматичними змінами та необхідністю загального ефективного керування світом [9].

На думку більшості дослідників, термін «глокалізація» було впроваджено британським професором Роландом Робертсоном, який на основі паралельності процесів глобалізації та локалізації зробив висновок про те, що глобальні та локальні тенденції «зрештою,взаємодоповнюваніта взаємопроникненні один в одного, хоча в конкретних ситуаціях можуть стати зіткненням» [12].

Проте існує і інша думка щодо впровадження терміну «глока- лізація». Так, деякі дослідники вважають, що термін «глокалізація» вперше з'явився у німецького економіста Манфреда Ланге(1989 р.) (у Р. Робертсоната канадських дослідників К. Хемптона та Б. Вель- мана в 1990 р.). Для нового глобального світу, як стверджував

М. Ланге, характерна «глокалізація», тобто «гомогенізація та гете- рогенізація» [13].

Глокалізація, на думку У. Бека, - це процес нової світової стратифікації, в ході якої вибудовується нова, всесвітня соціальна ієрархія [10]. Глокалізація являє собою одночасно розпад світової спільноти на фрагменти і їх об'єднання в єдину локальну мережу [11].

І. Ліщинський вважає, що глокалізація - це лише одна з характеристик глобалізації, але досить доцільна, якщо враховувати багатогранність останньої. Їх можна виявити, виходячи не стільки з економічного та політичного її аспектів, скільки з культурного, інформаційного, віртуального, медійного змісту, зрештою - і з трансформацій культури повсякденності [12].

Основні підходи щодо дослідження процесу глокалізації представлено на рис. 1 [10-13].

Рис. 1. Основні підходи щодо дослідження процесу глокалізації

Автор І. Ліщинський у роботі [12] вважає, що можна виділити три основні вектори економічних розвідок з глокалізаційним фокусом, а саме:

- геоекономічна картографія світу (макрорівень);

- вивчення просторової організації економічної діяльності (мезорівень);

- дослідження корпоративної стратегії ТНК (мікрорівень).

Таким чино, глокалізація, зводиться по суті до включення локальних співтовариств і територій у розгалужену мережу світового господарства та відповідної політики.

Це означає, що регіональна політика лише на рівні держави й мобілізація ресурсів лише на рівні регіону органічно входять до системи міжнародного господарського регулювання, зовнішньоекономічних і дипломатичних відносин. Тому в сучасних умовах розвитку неможливо розглядати будь-які процеси на міжнародному рівні без врахування терміну глокалізації та її похідних.

Зауважимо, що Р. Робертсонвиділяє два рівні глокалізації [13]: рівень економіки, політики, ідеології - домінування інтеграційних процесів; масовий рівень - регіоналізація та архаїзація.

У результаті цього формується універсальна глобальна культура з паралельним використанням широкого та різнорідного набору локальних культур. Глокалізація є результатом розвитку глобальної інтеграції та інтернаціоналізації, проявом якої на мікрорівні є процеси транснаціоналізації, але на макрорівні - регіоналізації.

Подвійний характер глокалізації представлено на рис. 2 [10;

її; із; 14].

Таким чином, термін «глокалізація» доцільно розглядати як специфічний регіональний механізм глобалізації, який прив'язаний до розвитку певної території з характерними для неї історичними, географічними, етнокультурними та іншими особливостями, основні елементи якого представлені на рис. 3 [12-14].

ГЛОКАЛІЗАЦІЯ

Рис. 2. Подвійний характер глокалізації

Водночас с гібридним феноменом «глокалізація» в науковому просторі з'явилась низка інших термінів, які також, як і глокалізація мають суміжну полярність (квазіполярність), тобто між глобалізацією та локалізацією, централізацією та децентралізацією, інтеграцією та фрагментацією. Так, найбільш використовуваними є такі неологізми-гібриди [12]:

- «хаорд» (англ. «chaord») - поєднання термінів «chaos» («хаос») та «order» («порядок»). Був запропонований Д. Гоком для деномінації суперечностей, які одночасно приводять як до узгодженостей, так і до колапсів систем;

- «фрагмеграція» (англ. «fragmegration») - поєднання континуумів «фрагментації» та «інтеграції», що запропонував Дж. Розе- нау;

- «реґкал» (англ. «і^саі») - гібрид, введений С. Тай та Й. Ионгом для характеристики взаємовідносин в рамках регіональної та локальної бінарності.

Висновки

глокалізація економічний глобалізація

В сучасних умовах розвитку світового простору критика та негативні прояви глобалізації зумовили актуальність глокалізаційного дискурсу. Глокалізація як позитивний і дієвий гібрид двох сучасних тенденцій - глобалізації та локалізації (регіоналізації) є сучасним позитивним явищем розвитку міжнародних відносин загалом і міжнародної економіки зокрема.

На підставі проведеного аналізу було запропоновано під глокалізацією розуміти динамічний процес взаємодії локального та глобального, коли має місце усунення глобальних процесів на локальний рівень (локалізація) з одночасним виходом локальних процесів на глобальний рівень (глобалізація). Глокалізація спрямована на прискорення світового розвитку завдяки пристосуванню виробництва та споживання універсальних товарів та послуг до специфіки локального ринку.

Рис. 3. Елементи механізму глокалізація [12-14]

На сьогодні замість очікуваного в умовах глобалізації зникнення регіональних відмінностей відбувається їх збереження та посилення, а замість злиття та уніфікації виникають та набирають сили такі явища, як: загострення інтересу до локальних відмінностей, до національних традицій, відродження діалектів, активізація регіонального (транскордонного) економічного та політичного співробітництва.

Література

1. ГэйУ. Процессы глобализации и наука глобалистика. Век глобализации. 2008. № 1. С. 23-30.

2. Ніколаєнко А.І. Вплив глобалізації наефективність регулювання інноваційної моделі розвитку. Управління економікою: теорія та практика. Чумаченків- ські читання: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2015. С. 208-221.

3. Котуков О. А. Феномен глобалізації та його вплив на сучасне державне управління. Актуальні проблеми державного управління. 2014. №. 1. С. 24-34.

4. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року. URL: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/ home/library/ sustainable-development-report/the-2030-agenda-for-sustainable-development.html.

5. ГенсекООН:в торговых войнах нет победителей. URL: https://news.un.org/ru/story/2019/05/1354952.

6. Миланович Б. Глобальное неравенство. Новый подход для эпохи глобализации / пер. с англ. Д. Шестакова. Москва: Изд-во Института Гайдара, 2017. 336 с.

7. World Economic Forum Annual Meeting 2019. Globalization 4.0: Shaping a Global Architecture in the Age of the Fourth Industrial Revolution. URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_AM19_Report.pdf.

8. Wolf M. Financial crisis tests durability of globalization. URL: http://colinscollege.com/financial-crisis-tests-the-durability-of-globalization/.

9. «На пороге XXIвека». Доклад о мировом развитии-1999/2000 года. URL: https://issuu.com/worldbank-russia/docs/wdr1999-2000-rus.

10. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / под ред. А. Филиппова. Москва : Прогресс-Традиция, 2001. 304 с.

11. ДоронінаМ. С., Михайленко Д. Г. Ефект глокалізаціїв соціально-економічному розвитку регіонів України. Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики: матеріали Міжнародної науково-практичної інтер- нет-конференції, 19 листопада 2021 р. Харків : ФОП ЛібуркінаЛ. М., 2021. С. 186189.

12. Ліщинський І.О. Глокалізація, фрагментація та альтернативні візії внутрішніх геополітичних суперечностей. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2018. Вип 22, част. 2. С. 77-81.

13. ЛиТяньци. Концептуальные основы развитияглокализациикакреакции на процесс глобализации. Азимут научных исследований: экономика и управление. 2017. № 3(20) Т. 6. С. 244-246.

14. RoudometofV. Theorizing glocalization: Three interpretations. European Journal of Social Theory. 2016. Vol. 19(3). Р. 391-408.

References

1. Gay, W. (2008)/ Protsessyglobalizatsiiinaukaglobalistika [Processes of globalization and the science of global studies]. Vekglobalizatsii - Age of globalization, No. 1, рр. 23-30 [in Russian].

2. Nikolaienko, A. I. (2015). Vplyvhlobalizatsiinaefektyvnistrehuliuvanniainnovatsiinoimodelirozvytku [Impact of globalization on the effectiveness of regulation of the innovative development model]. Upravlinniaekonomikoiu: teoriia ta praktyka.

Chumachenkivskichytannia - Management of Economy: Theory and Practice. Chu- machenko's Annals, pp. 208-221. Kyiv [in Ukrainian].

3. Kotukov, O. A. (2014). Fenomenhlobalizatsii ta yohovplyvnasuchasnederzhavneupravlinnia [The phenomenon of globalization and its influence on modern public administration]. Aktualniproblemyderzhavnohoupravlinnia - Actual problems ofpublic administration, 1, pp. 24-34 [in Ukrainian].

4. Peretvorennianashohosvitu: Poriadokdennyi u sferistalohorozvytku do 2030 roku [Transforming Our World: The 2030 Agenda for Sustainable Development]. Retrieved from https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/sustainable- development-report/the-2030-agenda-for-sustainable-development.html [in Ukrainian].

5. Gensek OON: v torgovykhvoynakh net pobediteley [UN Secretary General: There are no winners in trade wars]. Retrieved from https://news.un.org/ru/story/ 2019/05/1354952 [in Russian].

6. Milanovich, B. (2017). Global'noyeneravenstvo. Novyypodkhoddlyaepokhiglobalizatsii [Global inequality. A new approach for the era of globalization]. Transl. from English D. Shestakova. Moscow, Publishing House of the Gaidar Institute. 336 p. [in Russian].

7. World Economic Forum Annual Meeting 2019. Globalization 4.0: Shaping a Global Architecture in the Age of the Fourth Industrial Revolution. Retrieved from http://www3.weforum.org/docs/WEF_AM19_Report.pdf.

8. Wolf M. Financial crisis tests durability of globalization. Retrieved from http://colinscollege.com/financial-crisis-tests-the-durability-of-globalization/.

9. «Na poroge XXI veka». Doklad o mirovom razvitii-1999/2000 goda ["On the Threshold of the 21st Century". World Development Report 1999/2000]. Retrieved from https://issuu.com/worldbank-russia/docs/wdr1999-2000-ru [in Russian].

10. Beck, W. (2001). Chtotakoyeglobalizatsiya? Oshibkiglobalizma - otvetynaglobalizatsiyu [What is globalization? Mistakes of globalism - responses to globalization]. Moscow, Progress-Tradition. 304 p. [in Russian].

11. Doronina, M. S., Mykhailenko, D. H. (2021). Efekthlokalizatsii v sotsialno- ekonomichnomurozvytkurehionivUkrainy [The effect of glocalization in the socioeconomic development of the regions of Ukraine]. Konkurentospromozhnist ta innovatsii: problemynauky ta praktyky [Competitiveness and innovations: problems of science and practice] : Proceedings of the International Scientific and Practical Internet Conference, (pp. 186-189). Kharkiv, FOP Liburkina L.M. [in Ukrainian].

12. Lishchynskyi, I.O. (2018). Hlokalizatsiia, frahmentatsiia ta alternatyvniviziivnutrishnikhheopolitychnykhsuperechnostei [Glocalization, fragmentation and alternative visions of internal geopolitical contradictions]. NaukovyivisnykUzhhorodskohonatsionalnohouniversytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, Issue 22, part. 2, pp. 77-81 [in Ukrainian].

13. Li Tianqi. (2017). Kontseptual'nyyeosnovyrazvitiyaglokalizatsiikakreaktsiinaprotsessglobalizatsii [Conceptual foundations for the development of glocalization as a reaction to the process of globalization]. Azimutnauchnykhissledovaniy: ekonomikaiupravleniye - Azimuth of scientific research: economics and management, No. 3(20), Vol. 6, pp. 244-246 [in Russian].

14. Roudometof, V. (2016). Theorizing glocalization: Three interpretations. European Journal of Social Theory, Vol. 19(3), pp. 391-408. DOI:https://doi.org/10.1177/1368431015605443.

Размещено на Allbest.ru