Європейський ордер на арешт у системі кримінального співробітництва держав-членів ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський ордер на арешт у системі кримінального співробітництва держав-членів ЄС

Грицьків А. Європейський ордер на арешт у системі кримінального співробітництва держав-членів ЄС

Досліджено інститут європейського ордера на арешт як ефективний інструмент міжнародного співробітництва та особливості його застосування в кримінально-правовій сфері. Зазначено, що європейський ордер на арешт є одним із найважливіших блоків реформування системи міжнародного співробітництва в кримінально-правовій сфері, що ґрунтується на принципі взаємного визнання судових рішень. Застосування такого важливого правового інструменту стикнулося з низкою проблем, передусім практичного характеру. Виявлено позитивні й негативні аспекти застосування європейського ордера на арешт, досліджено юридичну природу цього інструменту. З'ясовано, що введення в європейський обіг інституту європейського ордера на арешт у систему кримінального співробітництва держав-членів Європейського Союзу - це більш спрощена процедура арешту та передачі розшукуваної особи на відміну від класичної передачі злочинців (екстрадиція), що ґрунтується на прямих контактах між судовою владою. Особливу увагу приділено суб'єктам європейського ордера на арешт, підставам для відмови у виконанні чи реалізації європейського ордера на арешт на практиці, підставам для виконання чи реалізації європейського ордера на арешт державами-членами Європейського Союзу в системі кримінального співробітництва. Також увагу акцентовано на проблемних питаннях застосування європейського ордера на арешт у країнах Європейського Союзу та в Україні.

Ключові слова: екстрадиція, кримінально-правова сфера, міжнародне співробітництво, європейський ордер на арешт, кримінальне право Європейського Союзу. міжнародний арешт ордер

Резюме

Грыцкив А. Европейский ордер на арест в системе криминального сотрудничества государств-членов ЕС

Исследован институт европейского ордера на арест как эффективный инструмент международного сотрудничества и особенности его применения в уголовно-правовой сфере. Указано, что европейский ордер на арест является одним из важнейших блоков реформирования системы международного сотрудничества в уголовно-правовой сфере, которая основывается на принципе взаимного признания судебных решений. Применение такого важного правового инструмента столкнулось с рядом проблем, прежде всего практического характера. Выявлены положительные и отрицательные аспекты применения европейского ордера на арест, исследована юридическая природа этого инструмента. Выяснено, что введение в европейское обращение института европейского ордера на арест в систему криминального сотрудничества государств-членов Европейского Союза - это более упрощенная процедура ареста и передачи разыскиваемого лица в отличие от классической передачи преступников (экстрадиция), что основывается на прямых контактах между судебной властью. Особое внимание уделено субъектам европейского ордера на арест, основаниям для отказа в выполнении или реализации европейского ордера на арест на практике, основаниям для выполнения или реализации европейского ордера на арест государствами-членами Европейского Союза в системе криминального сотрудничества. Также внимание акцентировано на проблемных вопросах применения европейского ордера на арест в странах Европейского Союза и в Украине.

Ключевые слова: экстрадиция, уголовно-правовая сфера, международное сотрудничество, европейский ордер на арест, криминальное право Европейского Союза.

Summary

Andrii Hrytskiv. European arrest warrant in the system of criminal cooperation between EU Member States

The institution of the European arrest warrant as an effective tool of international cooperation and the peculiarities of its application in the criminal justice sphere are studied. It is noted that the European arrest warrant is one of the most important sets of reforming the system of international cooperation in the criminal law sphere based on the principle of mutual recognition of judicial decisions. The positive and negative aspects of the application of the European arrest warrant have been identified, the legal nature of this instrument has been studied. It is found that the introduction of the European arrest warrant into the system of criminal cooperation of the European Union Member States is a simplified procedure of arrest and transfer of a wanted person in contrast to the classic transfer of criminals (extradition), based on direct contacts between the judiciaries. The procedure for executing an arrest warrant, as well as the question of who is the subject of transfer, its competence are determined depending on the criminal law system of the Member State of the European Union and its features. The decision to transfer on the basis of the European arrest warrant is taken by the national authorities in accordance with the procedural law of the requested State, which makes this procedure faster, more efficient and more specific. The Framework Decision establishes the direct and effective issuance of arrest warrants between the competent judicial authorities of the Member States, which replaces the lengthy and complex procedure of requests through diplomatic missions. The main feature of the introduction of the European arrest warrant is the simplicity of the procedure, which shows the availability, efficiency, and easy and clear implementation mechanism.

Particular attention is paid to the subjects of the European arrest warrant, the grounds for refusing to execute or implement the European arrest warrant in practice, the grounds for executing or implementing the European arrest warrant by the Member States of the European Union in the system of criminal cooperation. It is also focused on the problematic issues of application of the European arrest warrant in the countries of the European Union and in Ukraine. In the course of the study, it is concluded that the European arrest warrant is not yet directly applicable in Ukraine. It is interesting for us from the theoretical standpoint as a new, modern legal institution. In addition, studying the practice of using the European arrest warrant will prepare Ukraine's legal system for further steps in enhanced cooperation with the European Union in the field of criminal justice.

Key words: extradition, criminal justice sphere, international cooperation, European arrest warrant, criminal law of the European Union.

Вступ

Для реалізації конституційного закріплення вступу України в Європейський Союз важливою є гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу. Тож вважаємо слушним звернутися до позитивного досвіду Європейського Союзу (далі - ЄС). Одним із найефективніших інструментів міжнародного співробітництва у кримінально-правовій сфері є європейський ордер на арешт (далі - ЄОА), який став результатом вироблення спільної політики безпеки державами-членами ЄС.

Актуальним є питання міжнародного співробітництва у кримінально-правовій сфері, метою якого є створення миру, правосуддя, простору свободи та безпеки. Одним із ефективних та дієвих механізмів такого співробітництва є європейський ордер на арешт. Цей інститут допомагає в кожному окремому випадку забезпечувати невідворотність кримінальної відповідальності та покарання особи, яка вчинила правопорушення в кримінально-правовій сфері.

Завдяки ефективності системи ордера на арешт на території Німеччини було затримано вбивцю болгарського журналіста, пізніше його передали Болгарії; терориста, що причетний до атак у Парижі, арештували в Бельгії; персону, яка здійснила напад на Єврейський музей Брюсселя, затримали у Франції; терориста, що хотів підірвати бомбу в Парижі, правоохоронці схопили в Італії; серійного вбивцю з Німеччини відстежили в Іспанії.

Яскравим прикладом такого співробітництва є притягнення до відповідальності банди озброєних грабіжників в Італії - члени цього злочинного угруповання, завдяки системі європейського ордера на арешт, були затримані в шести різних країнах Євросоюзу.

Європейський ордер на арешт є одним із найважливіших блоків реформування системи міжнародного співробітництва в кримінально-правовій сфері, що ґрунтується на принципі взаємного визнання судових рішень. Застосування такого важливого правового інструменту, як ЄОА, стикнулося з низкою проблем, передусім практичного характеру. Це питання недостатньо досліджено на науковому рівні і потребує теоретичного вдосконалення, більш детального нормативно-правового регулювання та конкретизації для подальшої реалізації.

Постановка проблеми. Європейський ордер на арешт варто розглядати як новий правовий інститут у праві ЄС та маловідомий у кримінально-правовій сфері України.

Тож перед нами стоїть низка питань, які потребують аналізу й надання відповідей. Зокрема, важливо дослідити історію та проблеми прийняття європейського ордера на арешт, порядок видання, виконання та сферу застосування цього правового інституту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти функціонування європейського ордера на арешт досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці: О.В. Гончарук, Г.М. Грищук, Є.О. Наливайко, Н.В. Бенч, А.С. Нерсесян, В.В. Зуєв, О.Г. Траскевич, М.І. Турченко, Е.В. Попаденко, Mitsilegas Valsamis, Fre- derik Naert, Rosemary Davidson, Ivan Turudic та ін.

Формулювання цілей статті. Європейський ордер на арешт - це широко використовуваний інструмент для судової співпраці у кримінальних справах у ЄС.

Так, 2019 р. у 27 державах-членах було видано 20 226 європейських ордерів на арешт. Для порівняння, у 2018 р. 27 держав-членів видали 17 471 європейський ордер на арешт. На перший погляд, між 2018 р. та 2019 р. відбулося значне збільшення кількості ордерів (на 2755 р.). Однак істотне збільшення можна пояснити тим, що в Німеччині 2019 р. повторно було винесено 2379 таких ордерів. Як і в попередні роки, найчастіше виділяють категорії "крадіжка" та "злочинні збитки" (2737 ордерів), злочини, пов'язані з наркотиками (1873 ордери), а також шахрайство та корупційні злочини (1846 ордерів). Від арешту до рішення про видачу в середньому минало 17 днів, якщо особи давали згоду на їх видачу, і 56 днів, коли запитувані особи не давали згоди ¹.

З огляду на це, європейський ордер на арешт є правовим інструментом, що найчастіше використовується в судовому співробітництві між країнами ЄС з 2004 р. Лише протягом останніх років понад 7000 осіб, яких підозрювали у скоєнні серйозних злочинів, були передані через кордони країн-членів ². Це різко контрастує з тривалими процедурами екстрадиції, що існували між державами-членами до Рамкового рішення.

Метою статті є, по-перше, виявити та схарактеризувати правову природу європейського ордера на арешт. Зокрема, проаналізувати нормативно-правові акти, які регулюють сферу міжнародного співробітництва. Крім того, у статті відображено позитивні та негативні аспекти застосування європейського ордера на арешт, виділено проблемні питання застосування європейського ордера на арешт у країнах Європейського Союзу та в Україні.

Виклад основного матеріалу. Співробітництво у сфері кримінальної юстиції посідає провідне місце в реалізації політики Європейського Союзу задля створення безпечної та відкритої Європи. Саме тому упродовж усього етапу становлення ЄС постійну увагу приділяють розробленню та впровадженню дієвих механізмів взаємодії під час розслідування кримінальних справ, розшуку та притягненню до кримінальної відповідальності підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень.

13 червня 2002 р. в Люксембурзі вперше було введено в європейський обіг ЄОА, на підставі прийнятого Рамкового рішення Ради ЄС "Про європейський ордер на арешт і процедуру видачі осіб між державами-членами" (далі - Рамкове рішення)³.

Рамкове рішення за своєю правовою природою не має прямої дії, а лише покладає на країни-члени ЄС обов'язок досягнути певного результату - вжити необхідних заходів для приведення національного законодавства у відповідність до правил цього рішення на відміну від регламентів ЄС.

1 січня 2004 р. Рамкове рішення замінило собою правила, що застосовувалися з питань екстрадиції у відносинах між державами-членами ЄС та містилися в таких конвенціях, як:

1) Європейська конвенція від 13 грудня 1957 р. "Про екстрадицію", Додатковий протокол до неї від 15 жовтня 1975 р., Другий додатковий протокол до неї від 17 березня 1978 р. і Європейська конвенція від 27 січня 1977 р. "Про боротьбу з тероризмом" в частині, що стосується екстрадиції;

2) Угода між дванадцятьма державами-членами Європейського Співтовариства від 26 травня 1989 р. "Про спрощення та модернізацію способів передачі запитів про екстрадицію";

3) Конвенція від 10 березня 1995 р. "Про спрощену процедуру екстрадиції між державами-членами Європейського Союзу";

4) Конвенція від 27 вересня 1996 р. "Про екстрадицію між державами-членами Європейського Союзу";

5) глава 4 розділу III Конвенції від 19 червня 1990 р. "Про застосування Шенгенської угоди від 14 червня 1985 р. про поступове скасування перевірок на спільних кордонах".

Отож, як простежується в державах Європейського Союзу, міжнародна практика щодо видачі осіб державам-членам стала спрощеною й отримала назву "європейський ордер на арешт". Фактично ЄОА покликаний стати основним інструментом, який забезпечує передачу осіб у рамках співробітництва в кримінальних справах між державами ЄС.

Рамкова конвенція не впливає на застосування країнами ЄС правил екстрадиції, які встановлені вказаними вище міжнародними договорами у відносинах з державами, що не є членами ЄС. Мета ЄОА полягає в тому, щоб особи, які намагаються ухилитися від правосуддя, не використовували кордони та вільний рух у Європейському Союзі.

Станом на сьогодні можемо стверджувати, що ЄОА є одним із найбільш успішних інструментів судової співпраці у кримінальних справах в Європейському Союзі.

Європейський ордер на арешт - це судове рішення, винесене державою-членом з метою арешту та передачі іншою державою-членом розшукуваної особи для цілей ведення кримінального переслідування або виконання покарання у вигляді позбавлення волі чи тримання під вартою (ч. 1 ст. 1 Рамкового рішення)⁴.

Основними суб'єктами ЄОА є орган, який видає ордер, та орган, який виконує ордер. Виконання зазначених функцій повинно покладатися Рамковим рішенням на судові органи. Інші органи влади можуть лише сприяти суду в реалізації повноважень щодо ЄОА, зокрема таких як отримання та надсилання ордерів. При цьому кожна держава-член ЄС наділена правом самостійно визначати у внутрішньому праві, які саме судові органи наділяти такими повноваженнями.

Однак не у всіх країнах ЄС саме на суди покладено функцію з видачі ордера. У деяких країнах цим повноваженням наділені прокурори. У цьому контексті Високий суд Лондона зазначав: "Не можна сказати, що термін судовий стосується тільки судді, який виносить рішення. Інші, зокрема прокурори, також можуть бути введені в цей термін для різних цілей. Це повністю узгоджується з принципами взаємного визнання і взаємної довіри, щоб визнати дійсним ЄОА, виданий органом кримінального переслідування, призначеним відповідно до ст. 6 Рамкового рішення"⁵. Підтримав цю позицію і Верховний суд Об'єднаного Королівства ⁶.

У ст. 2 Рамкового рішення описано сферу застосування ЄОА. Згідно з ч. 1 цієї статті ЄОА може видаватися стосовно діянь, щодо яких закон держави, яка його видає, передбачає покарання або захід безпеки, пов'язані з позбавленням волі, з верхньою межею не менше як дванадцять місяців, або - коли вже було призначено покарання або застосований захід безпеки - стосовно обвинувальних вироків, які передбачають засудження до позбавлення волі не менше ніж на чотири місяці.

Для деяких категорій злочинів Рамкове рішення передбачає виконання ЄОА без проведення перевірки на предмет подвійної злочинності діяння. До таких злочинів належать: участь у злочинній організації; тероризм; торгівля людьми; сексуальна експлуатація дітей і дитяча порнографія; незаконна торгівля наркотичними засобами та психотропними речовинами; незаконна торгівля зброєю, боєприпасами і вибуховими речовинами; корупція та інші злочини, передбачені ч. 2 ст. 2 Рамкового рішення.

Додатковою умовою для застосування цього правила (виконання ЄОА без проведення перевірки на предмет подвійної злочинності діяння) до вказаних злочинів є санкція за кримінальним законодавством країни, що видала ордер, яка повинна передбачати позбавлення волі з верхньою межею щонайменше три роки. У випадку інших злочинів передача особи може бути підпорядкована умові про те, що діяння, яке вчинила ця особа, має визнаватися злочином у кримінальному законодавстві країни, що повинна виконувати ордер.

Отже, для певних категорій злочинів Рамкова угода відійшла від класичного правила міжнародного права в питаннях екстрадиції - перевірки подвійної злочинності діяння. Безумовно, це значно спрощує і прискорює на практиці процес виконання ЄОА.

Не менш важливою є процедура виконання європейського ордера на арешт. Виконавчий судовий орган має загальний обов'язок виконати європейський ордер на арешт на основі принципу взаємного визнання та відповідно до положень Рамкового рішення (ч. 2 ст. 1).

Як зазначає В. Міцілегас, принцип взаємного визначення створює екстериторіальність у безмежній сфері свободи, безпеки та юстиції, коли рішення держави-члена може бути забезпечено за межами її територіальних кордонів ⁷.

Після прийняття Лісабонського договору постало питання сумісності принципу взаємного визначення з положеннями Хартії основних прав Союзу, порушене у справі "Сіргіап \^і1е Radu"⁸.

У цій справі перед Європейським судом з прав людини було поставлено питання, чи може національний суд відмовити у взаємному визначенні на підставі порушення фундаментальних прав. Суд відповів негативно, оскільки дійшов висновку, що дотримання ст. ст. 47 і 48 Хартії не вимагає, щоб судовий орган держави- члена відмовлявся від виконання Європейського ордера на арешт, виданого з метою проведення кримінального переслідування на тій підставі, що запитувана особа не була заслухана в суді до видачі цього ордера ⁹.

Відповідно до ст. 5 Рамкового рішення Ради "Про європейський ордер на арешт та процедури передачі правопорушників між державами-членами", виконання європейського ордера на арешт судовим органом, який виконує ордер, може залежати від таких умов, згідно із законодавством держави-члена, що виконує ордер:

- якщо злочин, на підставі якого видано європейський ордер на арешт, карається довічним позбавленням волі або довічним триманням під вартою, то виконання зазначеного ордера на арешт може бути зумовлене наявністю в правовій системі держави-члена, що видає ордер, положень щодо перегляду застосованої санкції або заходу на вимогу або не пізніше ніж через 20 років або щодо застосування заходів помилування, на які особа має право відповідно до закону чи практики держави-члена, що видає ордер, з метою невиконання такої санкції або заходу;

- якщо особа, щодо якої видано європейський ордер на арешт для цілей переслідування, є громадянином або резидентом держави-члена, яка виконує ордер, передача може здійснюватися за умови, що особу після того, як її буде заслухано, буде повернено до держави-члена, що виконує ордер, для відбування покарання у вигляді позбавлення волі або тримання під вартою, призначеного їй у державі-члені, яка видає ордер ¹⁰.

Новелою ЄОА є встановлення конкретних часових меж для прийняття рішення щодо виконання ЄОА: після затримання особи остаточне питання про його передачу вирішується судовим органом у строк не більше ніж 60 днів з моменту арешту, а у виняткових випадках такий термін може бути продовжений до 90 днів. Якщо затримана особа дає згоду на передачу, то таке рішення приймається протягом 10 днів після надання згоди ¹¹. Окрім того, у Рамковому рішенні закріплено й строки для передачі розшукуваної особи, яка повинна бути здійснена у найкоротший термін - у день, встановлений за взаємною згодою заінтересованих органів. Крім того, така особа повинна бути передана не пізніше 10 днів з дати винесення остаточного рішення про виконання ЄОА. Якщо ж протягом цього строку передати особу неможливо через форс-мажорні обставини, то судові органи погоджують між собою нову дату передачі. У цьому випадку передача особи здійснюється протягом 10 днів після узгодженої нової дати (ст. 17 Рамкового рішення).

Отже, при імплементації Рамкового рішення в національне право потрібно враховувати особливості внутрішнього кримінально-процесуального права та правової держави в цілому для уникнення суперечностей.

Окремо варто розглянути питання ЄОА як правового інституту в рамках співпраці між Україною та Європейським Союзом. Україна підтримує мирне і взаємовигідне співробітництво з членами міжнародного співтовариства в боротьбі з різними проявами міжнародної злочинності. Із цією метою наша держава, в особі уповноважених органів, приєднується до вже чинних багатосторонніх міжнародних договорів та укладає нові угоди, що поглиблюють відносини співробітництва у сфері правоохоронної діяльності на двосторонньому рівні.

Міжнародні договори України, укладені в установленому законом порядку, також мають важливе значення у правовому регулюванні її міжнародного співробітництва у сфері правоохоронної діяльності. Так, відповідно до положень Конституції України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набув чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору ¹².

Загальні питання міжнародного співробітництва в рамках кримінального процесу регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України. Так, міжнародному співробітництву в рамках кримінального провадження присвячено розділ 9 "Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження", у якому викладено основні правові засади здійснення та види міжнародного співробітництва.

Основними міжнародними нормативно-правовими актами, які діють у сфері міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, є: Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР із відповідними застереженнями, а чинності для нашої країни набула 14 квітня 1995 р.); Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р.; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 р.; Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовтня 1975 р.; Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 17 березня 1978 р.; Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 8 листопада 2001 р.

Важливим кроком у розвитку взаємовідносин між Україною та Європейським Союзом стало підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Верховною Радою України 16 вересня 2014 р.¹³

Так, В. Муравйов наголошує на необхідності внесення змін до Конституції України щодо закріплення євроінтеграційного вектора країни ¹⁴.

У наукових колах відзначають неготовність України до забезпечення перенесення у своє законодавство в чітко визначені терміни значного масиву актів надбання Спільноти, проблеми кадрового чи іншого посилення інституцій у сфері європейської інтеграції¹⁵.

Укладення міжнародних двосторонніх та багатосторонніх угод у сфері міжнародного співробітництва правоохоронних та компетентних органів у боротьбі зі злочинністю уможливило вжиття заходів, які стосуються приведення внутрішнього законодавства України до міжнародних стандартів. З підписанням Угоди про асоціацію фактично було визначено курс на приведення усіх сфер діяльності органів державної влади в Україні до європейських стандартів, зокрема щодо міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю.

Україна активно співпрацює з різними країнами на підставі міжнародних договорів та на засадах взаємності. Більше того, основними напрямами співробітництва України з інституціями ЄС у правоохоронній сфері є: обмін стратегічною й оперативною інформацією, збір доказів, переслідування та видача злочинців, створення спільних слідчих груп, посилення співпраці та організація робочих візитів представників правоохоронних органів іноземних держав, надання інших видів допомоги для протидії міжнародній злочинності.

Правовою особливістю інституту ЄОА є те, що, на відміну від українського законодавства, Рамкове рішення не містить заборони щодо передачі державами ЄС своїх громадян. Єдиним застереженням у цьому аспекті є те, що країни ЄС мають можливість закріпити у своєму внутрішньому законодавстві як умову для передачі свого громадянина положення про те, що після участі такої особи в судовому засіданні вона повинна бути відправлена назад до країни свого громадянства для відбування покарання.

Саме це положення може стати основною перешкодою при можливій імплементації Рамкового рішення в Україні, оскільки Основний Закон забороняє видачу громадян України іншій державі (ст. 25 Конституції України)¹⁶. Аналогічне застереження міститься і в ч. 1 ст. 10 Кримінального кодексу України, згідно з якою громадяни України, які вчинили злочин поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду ¹⁷.

Висновки. Дослідивши особливості застосування європейського ордера на арешт у кримінальному співробітництві, можна зробити висновок, що класична передача злочинців (екстрадиція) під юрисдикцію іншої держави була складною правовою процедурою з багатогранною підготовкою, яка тривала багато місяців, навіть років. Проте після заснування і впровадження інституту європейського ордера на арешт процедура стала спрощеною та ґрунтується на прямих контактах між судовою владою.

ЄОА вперше було введено в європейський обіг 13 червня 2002 р. в Люксембурзі та визначено сферу його застосування. Ордер може видаватися щодо діянь, за які законом держави, яка його видає, передбачено покарання або захід безпеки, пов'язані з позбавленням волі, з верхньою межею не менше як 12 місяців, або - коли вже було призначено покарання чи застосовано захід безпеки - стосовно обвинувальних вироків, які передбачають засудження до позбавлення волі щонайменше на чотири місяці.

Процедура виконання ордера на арешт, а також питання, хто є суб'єктом видачі, його компетенція узгоджуються залежно від кримінально-правової системи держави-члена Європейського Союзу, її особливостей. Рішення про передачу на основі європейського ордера на арешт приймають національні органи відповідно до процесуального законодавства запитуваної держави, що робить цю процедуру швидшою, ефективнішою та конкретнішою.

Рамковим рішенням встановлюється пряма та ефективна видача ордерів на арешт між компетентними судовими органами держав-членів, яка замінює тривалу і складну процедуру запитів через дипломатичні відомства. Основною ознакою введення європейського ордера на арешт є простота процедури, яка свідчить про доступність, ефективність, а також легкий та чіткий механізм реалізації.

Отже, європейський ордер на арешт поки що не має прямого застосування на території України. Він є цікавий для нас з позиції теорії як новий, сучасний правовий інститут. Крім того, вивчення практики застосування європейського ордера на арешт дасть змогу підготувати правову систему України до подальших кроків поглибленого співробітництва з Європейським Союзом у кримінально-правовій сфері.

Література

1. European arrest warrant. European Commission: website. URL: https://ec.europa.eu/info/law/cross-border-cases/judicml-coope ration/types-judicial-cooperation/european-arrest-warrant_en#documents

2. Європейський ордер на арешт спростив боротьбу зі злочинністю: доповідь. Укрінформ. 2019. 18 вересня. URL: https://www.ukrinform.ua/rabric-world/2782804-evropejskij-order-na-arest-sprostiv-borotbu-zi-zlocmnistu.html

3. Рамкове рішення Ради "Про європейський ордер на арешт та процедури передачі правопорушників між державами- членами" від 13 червня 2002 р. № 2002/584/ЮВС. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/994_b17#Text

4. Там само.

5. Assange v The Swedish Prosecution Authority [2011] EWHC 2849. Cornell Law School. URL: https://www.law.corneU.edu/ women-and-justice/resource/assange_v_swedish_prosecution_authority_2011_ewhc_2849

6. Assange v The Swedish Prosecution Authority [2012] UKSC 22. URL: https://www.supremecourt.uk/cases/uksc-20n- 0264.html

7. Mitsilegas V. The Symbiotic Relationship Between Mutual Trust and Fundamental Rights in Europe's Area of Criminal Justice (Junly 18, 2015). New Joumal of European Criminal Law (special issue). 2015 Forthcoming; Queen Mary School of Law Legal Studies Research Paper No. 207/2015 Available at SSRN. URL: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2632892

8. Judgment of the Court (Grand Chamber) 29 January 2013 (*) (Police and judicial cooperation in criminal matters - Framework Decision 2002/584/JHA - European arrest warrant and surrender procedure between Member States - European arrest warrant issued for the purposes of prosecution - Grounds for refusing execution In Case C 396/11, REQUEST for a preliminary ruling under Article 267 TFEU from the Curte de Apel Constanta (Romania), made by decision of 18 May 2011, received at the Court on 27 July 2011, in proceedings relating to the execution of European arrest warrants issued against Ciprian Vasile Radu.

9. Бенч Н.В. Застосування принципу кримінальної юстиції у праві Європейського Союзу. Право і суспільство. 2016. № 5. С. 185-189. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2016/5_2016/part_1/36.pdf

10. Рамкове рішення Ради "Про європейський ордер на арешт та процедури передачі правопорушників між державами- членами" від 13 червня 2002 р. № 2002/584/ЮВС. База даних "Законодавство України" /ВР України. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/994_b 17 #Text

11. Попаденко Е.В. Европейский ордер на арест как альтернатива экстрадиции. Современные проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминалистики: сб. м-лов Междунар. науч.-практ. конф. Краснодар: КубГАУ, 2013. С. 348-353.

12. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906-IV. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text

13. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: міжнар. док. від 27 червня 2004 р. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

14. Муравйов В.І. Ідея європеїзації права і європейська інтеграція. Міжнародний конгрес європейського права: зб. наук. пр. (м. Одеса, 21-22 квітня 2017 р.). Одеса: Фенікс, 2017. С. 10-13.

15. Трюхан В. Інституційне забезпечення адаптації законодавства України до надбання спільноти в рамках виконання майбутньої Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України: наук. журн. 2011. № 4. C. 230-240.

16. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

17. Кримінальний кодекс України: Закон від 5 квітня 2001 р. № 2341-III. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Размещено на Allbest.ru