Методичні підходи до оцінки продуктивної спроможності економіки: світовий та європейський досвід
Забезпечення структурної трансформації постіндустріального розвитку економіки європейських і світових країн. Способи вимірювання продуктивної спроможності секторів економіки. Оцінка співвідношення між валовим внутрішнім продуктом і внутрішнім споживанням.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.02.2023 |
| Размер файла | 27,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Методичні підходи до оцінки продуктивної спроможності економіки: світовий та європейський досвід
Шульц С.Л. Шульц Світлана Леонідівна доктор економічних наук, професор, завідувач відділу, ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України", м. Львів, Луцків О.М. Луцків Олена Миколаївна кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України", м. Львів, Озарко К.С. Озарко Катерина Сергіївна, кандидат економічних наук, директор, Науково-дослідний інститут інфокомунікацій, м. Львів
Анотація
У статті основна увага зосередження на вивченні методики та практики оцінювання продуктивної спроможності економіки, яку використовують високорозвинуті країни світу. Зокрема проаналізовано, як класичні так і сучасні методики та напрями аналізу продуктивної спроможності секторів економіки. Серед сучасних методичні підходи до оцінки продуктивної спроможності, проаналізовано, як ті які пропонують світові та європейські вчені так і організації. Зокрема у статті досліджено різні підходи до визначення, як чинників продуктивної спроможності та їх пріоритетності.
Значний інтерес дослідження даної проблематики у світі обумовлений необхідністю забезпечити високу ефективність використання обмежених, як виробничих так і інвестиційних ресурсів для забезпечення структурної трансформації економіки європейських країн в напрямку їх постіндустріального розвитку. Слід зазначити, що продуктивність ресурсів є важливим показником 12 з 17 глобальних цілей сталого розвитку, а саме «відповідальне споживання» визначених ООН для світових лідерів
На сьогодні у світі існують різні способи вимірювання продуктивної спроможності секторів економіки, а їх вибір залежить від мети її вимірювання. Її оцінку проводять, як на національному, так і регіональному рівні, а також на локальному рівні.
Серед показників якими оцінюється дане явище на національному рівні є валова додана вартість, яка створюється в процесі виробництва товарів (надання послуг) суб'єктами господарювання, на регіональному валовий регіональний продукт. Окрім того використовують також і показник обсягу реалізованої продукції. Для оцінки ефективності використання ресурсів, які споживаються на внутрішньому ринку, в ЄС щорічно розраховується показник «продуктивність ресурсів», як співвідношення між валовим внутрішнім продуктом (ВВП) та внутрішнім споживанням всіх матеріальних ресурсів.
Зазначено, що продуктивна спроможність є багатовимірним процесом, який відображає загальний стан економічного розвитку територій, ефективність використання усіх ресурсів, якість та рівень інституційного середовища, якість людського та соціального капіталу тощо.
Проаналізовано найбільш відомі моделі економічної рівноваги, а саме: короткострокової економічної рівноваги Дж. Кейнса, простого відтворення Ф. Кене, загальної економічної рівноваги в умовах вільної конкуренції Л. Вальраса, міжгалузевого балансу В. Леонтьєва, рівноважної економіки Дж. фон Неймана. С. Кузнець тощо. Також проаналізовано і сутність SDA-аналізу структурних, складові Індексу продуктивних (виробничих) потужностей (РСІ), просторового виміру продуктивності праці. Серед альтернативних показників продуктивності вони виділяють багатофакторну продуктивність або капіталопродуктивність, продуктивність праці.
Ключові слова: продуктивна спроможність, методичні підходи, структурні зміни, економічні розвиток, ефективність використання ресурсів.
Abstract
Methodological approaches to the assessment of economic productivity: global and european experience
Shults Svitlana Leonidivna Doctor of Economics, Professor, Head of department, SI “The Institute of Regional Research named after M.I. Dolishniy of the NAS of Ukraine”, Lviv
Lutskiv Olena Mykolayivna Ph.D. (Econ.), Sen.Res, SI “The Institute of Regional Research named after M.I. Dolishniy of the NAS of Ukraine”, Lviv
Ozarko Kateryna Serhiivna Ph.D. (Econ.), Director, Research Institute of Infocommunications, Lviv
In the article, the main focus is on the study of the methodology and practice of evaluating the productive capacity of the economy, which is used by the highly developed countries of the world. In particular, both classical and modem methods and directions of analysis of the productive capacity of economic sectors are analyzed. Among the modern methodological approaches to the assessment of productive capacity, both those proposed by world and European scientists and organizations were analyzed. In particular, the article examines various approaches to determining the factors of productive capacity and their priority.
The significant interest in the study of this problem in the world is due to the need to ensure the high efficiency of the use of limited, both production and investment resources to ensure the structural transformation of the economy of European countries in the direction of their post-industrial development. It should be noted that resource productivity is an important indicator of 12 of the 17 global sustainable development goals, namely "responsible consumption" defined by the UN for world leaders
Today, there are various ways of measuring the productive capacity of economic sectors in the world, and their choice depends on the purpose of its measurement. Its assessment is carried out both at the national and regional levels, as well as at the local level. Among the indicators used to evaluate this phenomenon at the national level is the gross added value, which is created in the process of production of goods (providing services) by economic entities, at the regional level, the gross regional product. In addition, the indicator of the volume of sold products is also used. To assess the efficiency of the use of resources consumed in the domestic market, the EU annually calculates the "resource productivity" indicator as the ratio between the gross domestic product (GDP) and the domestic consumption of all material resources.
It is noted that productive capacity is a multidimensional process that reflects the general state of economic development of territories, the efficiency of using all resources, the quality and level of the institutional environment, the quality of human and social capital, etc.
The most well-known models of economic equilibrium are analyzed, namely: short-term economic equilibrium by Dzh. Kejnsa, simple reproduction by F. Kene, general economic equilibrium under conditions of free competition by L. Valrasa, intersectoral balance by V. Leontyeva, equilibrium economy by Dzh. fon Nejmana. S. Kuznets, etc. The essence of the SDA-analysis of structural, components of the Index of productive (production) capacities (PSI), spatial dimension of labor productivity was also analyzed. Among alternative indicators of productivity, they single out multifactor productivity or capital productivity, labor productivity.
Keywords: productive capacity, methodical approaches, structural changes, economic development, efficiency of resource use.
Вступ
Постановка проблеми. Сьогодні у високорозвинутих країнах світу значна увага приділяється вдосконаленню методики та практики оцінювання продуктивної спроможності економіки. Це обумовлено необхідністю забезпечити високу раціональність використання обмежених, як виробничих так і інвестиційних ресурсів, важливістю ролі ефективної науково-технічної та інноваційної політики для забезпечення структурної трансформації економіки європейських країн в напрямку їх постіндустріального розвитку.
В розвинених країнах світу зростання продуктивної спроможності базується, з одного боку на активізації розвитку освіти, науки, техніки, інноваційної діяльності, впровадженні інноваційних ресурсозберігаючих технологій, з іншого, на стимулах до підвищення продуктивності праці, прояву інноваційної та раціоналізаторської активності. Слід зазначити, що лише ефективна структура економіки забезпечує раціональне споживання усіх наявних ресурсів з досягненням максимального економічного ефекту з мінімальними їх затратами, що є основою підвищення її продуктивної спроможності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розробки методичних підходів до оцінки продуктивної спроможності економіки та вдосконалення існуючих, пошуку шляхів підвищення продуктивної спроможності економіки та впливу на соціально-економічні процеси викликає значний інтерес закордонних вчених. Серед них слід відзначити праці: Л. Вальраса, П. Друкера, Г. Емерсона, С. Каслера, Дж. Кейнса, Ф. Кене, С. Кузнеца, В. Леонтьєва, М. Міллера, Дж. фон Неймана, Р. Расмуссена, А. Роуза, Р. Солоу, Н. Тінбергена та інших.
Мета статті - проаналізувати зарубіжний та європейський досвід оцінювання продуктивної спроможності секторів економіки.
Виклад основного матеріалу
Висока продуктивна спроможність економічної системи є необхідною умовою гідного та належного рівня життя населення, успішної реалізації державних соціально-економічних програм, розвитку і вдосконалення виробничої, транспортної та соціальної інфраструктури в регіонах.
Наголосимо, що у довоєнний період в Україні спостерігалась стагнація продуктивності економіки, яка проявлялась у зниженні щорічних темпів росту продуктивності праці, капіталу та використання усіх ресурсів економіки країни загалом.
Закономірним наслідком цього стало: неможливість нарощення темпів зростання заробітної плати найманих працівників та їх купівельної спроможності; збільшення питомої ваги сировинного експорту у його загальних обсягах; зростаюча залежність країни від імпорту енергоресурсів тощо. постіндустріальний економіка валовий
Відсутність значного прогресу на національному рівні з 2012 року пов'язана з тим, що держава не здійснює активного заохочення вітчизняних підприємств до підвищення ресурсоефективності.
Так, показник продуктивності енергії (ВВП на одиницю загального постачання первинної енергії (ЗППЕ)) в Україні приблизно у 6 разів нижчий, ніж у країнах ОЕСР, та у понад 2 рази - ніж у країнах Східного партнерства ЄС [1]. Нажаль, на сьогодні, мало вкладається інвестицій і в інноваційні технології для модернізації української економіки та переходу її на вищі технологічні уклади.
Технічна модернізація окремих підприємств не відбувалася 25 і більше років. Відмітимо також, що для України характерним було зростання міжрегіональних диспропорцій за рівнем продуктивності використання ресурсів. Так, у 2020 році коефіцієнт міжрегіональної диференціації за показником продуктивності праці становив 6,7, а продуктивність капіталу скоротилась у більшості видів економічної діяльності [2].
Характерно, що найвищою продуктивністю в Україні, як і в країнах ЄС, відзначаються послуги у сфері інформатизації, фінансів, нерухомості та професійної діяльності, хоча загальна продуктивність праці в Україні, навіть з урахуванням паритету купівельної спроможності уп'ятеро нижча за ЄС-28, попри те, що тривалість робочого тижня в Україні на 8 годин довша, ніж у країнах ЄС.
Слід наголосити на тому, що в країнах ЄС продуктивність дуже різниться, як за темпами зростання, так і за рівнями. Лише в деяких країнах рівні продуктивності, близькі до рівня США (Німеччина, Нідерланди) або навіть вище (Бельгія, Франція), тоді як інші суттєво відстають. Однак, майже всі країни нещодавно демонструють зниження середнього рівня продуктивності порівняно зі США [3].
Зазначимо, що в країнах-членах ЄС проблема продуктивності використання ресурсів розглядається, як ключовий елемент політики сталого економічного зростання. Для оцінки ефективності використання ресурсів, які споживаються на внутрішньому ринку, в ЄС щорічно розраховується показник «продуктивність ресурсів», як співвідношення між валовим внутрішнім продуктом (ВВП) та внутрішнім споживанням всіх матеріальних ресурсів.
Ефективність ресурсів зростатиме у тому випадку, коли економіка, виміряна за ВВП, збільшуватиметься швидше, аніж споживання сировини. Слід зазначити, що продуктивність ресурсів є важливим показником 12 з 17 глобальних цілей сталого розвитку, а саме «відповідальне споживання» визначених ООН для світових лідерів [4].
За даними Євростату в період з 2000-2021 рр. продуктивність ресурсів в ЄС зросла на 35 %, а саме з 1,9 євро/кг до 2,30 євро/кг. Це зростання відбулося в основному під час і після світової фінансової кризи 2007-2008 рр., тоді як до цього продуктивність ресурсів залишалася досить стабільною. У 2019 році пандемія СОУГО-19 спричинила деяке зниження цього показника порівняно з минулим роком, а саме на 7,9%.
Зростання продуктивності ресурсів в ЄС відбулася за рахунок підвищення економічної активності. Так, за період 2000-2021 рр. ВВП ЄС зріс на 30%, а внутрішнє ресурсне споживання знизилося на 8,6% [3]. Тобто ефективність ресурсів зростатиме у тому випадку, коли економіка, виміряна за ВВП, збільшуватиметься швидше, аніж споживання сировини.
Загалом, продуктивна спроможність є багатовимірним процесом, який відображає загальний стан економічного розвитку територій, ефективність використання усіх ресурсів, якість та рівень інституційного середовища, якість людського та соціального капіталу тощо.
Продуктивна спроможність - це ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відображає взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг та ресурсами, які були витрачені на їх виробництво та дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні, як окремого індивіда, підприємства, галузі, регіону та держави) з використаними ресурсами.
Продуктивна спроможність завжди визначається співвідношенням змін в кількості факторів виробництва і кількості виданої продукції. Тобто це кількість випуску валової продукції з 1 ресурсу. Для визначення сумарної факторної продуктивності зазвичай використовують показники продуктивності праці та капіталу на основі валової доданої вартості шляхом співвідношення валової доданої вартості з використаними затратами праці та капіталу. Одним з підходів її вимірювання є співставлення обсягу валового випуску з основними та проміжними витратами.
На сьогодні у світі існують різні способи вимірювання продуктивної спроможності секторів економіки, а їх вибір залежить від мети її вимірювання. Її оцінку проводять, як на національному, так і регіональному рівні, а також на локальному рівні.
Серед показників якими оцінюється дане явище на національному рівні є валова додана вартість, яка створюється в процесі виробництва товарів (надання послуг) суб'єктами господарювання, на регіональному валовий регіональний продукт. Окрім того, використовують також і показник обсягу реалізованої продукції.
Далі більш детально проаналізуємо деякі методичні підходи до оцінки продуктивної спроможності, які пропонують світові та європейські вчені та організації. На сьогодні в світовій науковій практиці існують різні підходи до визначення чинників продуктивної спроможності та їх пріоритетності. Згідно з моделлю Р. Солоу, постійна зміна технологій перетворює фактори праці та капіталу на дедалі продуктивніші.
Але якщо технології не змінюються, то є важливий економічний закон - спадної граничної продуктивності: на кожну додаткову одиницю капіталу можна отримати дедалі менше додаткового продукту, тобто є певна межа цього збільшення. А при розгляді капіталу у широкому розумінні закон спадної граничної продуктивності не працює. І ця модель генерує економічне зростання без зміни у технології [5].
На рівні національної економіки одним з найпоширеніших методів дослідження продуктивної спроможності є аналіз структури міжгалузевих взаємозв'язків, який здійснюють за допомогою побудови моделей рівноваги, які дозволяють встановити та підтримувати відповідні пропорції в економіці.
Найбільш відомими моделями економічної рівноваги є модель короткострокової економічної рівноваги Дж. Кейнса (модель AD-AS), модель простого відтворення Ф. Кене, модель загальної економічної рівноваги в умовах вільної конкуренції Л. Вальраса, модель міжгалузевого балансу В. Леонтьєва (модель «витрати-випуск») та модель рівноважної економіки Дж. фон Неймана.
Остання визначається як необчислювана теоретична модель, тоді як отримання практичних результатів є можливим через побудову моделі міжгалузевого балансу. Моделі рівноваги дозволяють обрати рішення щодо формування раціональної структури економіки, регулювати міжгалузеві зв'язки та забезпечувати економічну рівновагу та прогресивні структурні зрушення. Зокрема, С. Кузнець зазначив, що високі темпи структурної перебудови економіки є одним з шести показників економічного зростання, поряд з високими темпами збільшення доходів населення та продуктивності засобів виробництва [6].
Модель В. Леонтьєва базується на процесі міжгалузевого балансування щодо співвідношень між рівнями заощаджень і споживання у національній економіці, обсягами кінцевого та проміжного споживання, розмірами базового виробництва, пропорціями фінансового забезпечення галузей промисловості, а також силою впливу міжгалузевих зв'язків. Даний методичний підхід «витрати-випуск» є базисом для розробки сценаріїв економічного розвитку країни відповідно до виявленого причинно-наслідкового зв'язку з структурними змінами в кожній галузі.
Міжгалузевий баланс (МГБ) використовується, як інструмент аналізу та співставлення рівня технологічного розвитку. Коефіцієнти питомих витрат, отримані з міжгалузевого балансу, - це фактично технологічні показники, що відображають стан задіяних в галузях технологій. Аналіз таблиць міжгалузевого балансу, головним чином, здійснюється за допомогою наборів коефіцієнтів, які входять до двох матриць. Перша з них - матриця коефіцієнтів прямих витрат, а друга - матриця коефіцієнтів повних витрат [7].
Одним із практичних аспектів використання моделі МГБ з аналітичної точки зору є можливість визначення продуктивної спроможності економічної системи на основі дослідження так званої технологічної матриці (матриці коефіцієнтів прямих витрат) А.
При цьому продуктивність економічної системи ототожнюється з продуктивністю цієї матриці, яка знаходиться через так зване власне число Фробеніуса-Перрона А,(А). Матриця прямих витрат А характеризує економіку виробництва, і природною є вимога, згідно якої потрібно виробити хоча би один набір кінцевих продуктів.
Для існування рішення досить, щоб виконувалася так звана умова Хаукінса-Саймона, економічний зміст якої полягає в наступному: економічна система, в якій кожна галузь функціонує, безпосередньо або побічно споживаючи продукцію інших галузей, повинна бути здатна забезпечувати не тільки саму себе, але і здійснювати позитивні поставки продукції для кінцевого попиту [7].
Слід заначити, що відношення проміжного споживання до загального випуску в міжгалузевому балансі України є значно вищим, ніж у розвинених країнах, що свідчить про високу витратність економіки нашої держави.
Найбільш поширеними методами ідентифікації стратегічних галузей, які мають найбільший вплив на економічний розвиток, є модель Р. Расмуссена та підхід М. Міллера.
В загальному вигляді інноваційний підхід М. Міллера передбачає послідовне вилучення досліджуваних галузей економіки та виявлення ефекту від таких операцій у відсотковому вираженні. Чим вище значення отриманих результатів щодо змін у структурі економіки, тим стратегічною є галузь економіки.
Модель Р. Расмуссена розглядає структурні зміни з точки зору пропозиції на основі системного підходу і ґрунтується на оцінці подвійних міжгалузевих зв'язків - прямих і реверсних. За допомогою прямих зв'язків виявляють силу впливу на загальний обсяг валової продукції для всіх галузей економіки, пов'язаних із одиничною зміною ресурсного забезпечення однієї з галузей, а реверсні - вплив на обсяги ресурсів при зміні балансу сукупного споживання і заощаджень.
Реверсні зв'язки, які обчислюються на основі транспонованої матриці Леонтьєва, визначаються як суми стовпців матриці, а прямі зв'язки - як суми рядків. Ті галузі, які демонструють сильний зв'язок, ідентифікуються як стратегічні та більш продуктивно спроможні [6].
Роуз А. і Каслер С. довели, що підвищення продуктивної спроможності економіки США залежали від технологічної складової і експортної діяльності транснаціональних компаній. Нарощування експортного потенціалу та дифузія технологічних інновацій позитивно вплинули на рівень ефективності інформаційно-комунікаційного сектору країни, а пропозиція технічно компетентної інфраструктури мала прямий вплив на структурні зміни в економіці [8].
З метою виявлення джерел структурних змін використовують векторну форму методу «витрати-випуск» на основі SDA-підходу, за допомогою якого виявляють залежність галузей від зовнішніх чинників, у т.ч. міжнародної торгівлі чи імпорту. ББЛ-аналіз структурних змін передбачає поділ галузей промисловості за критерієм значущості технологічних коефіцієнтів і змін сукупного попиту [9].
На сьогодні світовою науковою спільнотою напрацьовано методологічні та методичні підходи до вибору індикаторів, які дозволять оцінити продуктивну спроможність країни, тобто наявність можливостей для розвитку виробничого потенціалу. Так, органом Генеральної асамблеї ООН ЮНКТАД з метою вимірювання прогресу та виявлення перешкод у розвитку виробничих потужностей запроваджено Індекс продуктивних (виробничих) потужностей (РСІ).
Цей індекс характеризує стан виробничого потенціалу країни в розрізі виробничих ресурсів, підприємницьких можливостей та виробничих зв'язків і включає вісім індикативних площин оцінювання, які фактично визнаються рушійними силами зростання виробничих можливостей країн. Це людський капітал, природний капітал, енергетика, інформаційно-комунікаційні технології, структурні зміни, транспорт, інститути та приватний сектор [10].
У звіті ОЕСР, який присвячений дослідженню вимірювання сукупного показника зростання продуктивної спроможності на галузевому рівні основну увагу зосереджено саме на просторовому виміру продуктивності праці.
Зокрема, досліджувався взаємозв'язок між субнаціональними механізмами управління та продуктивністю праці в містах. У ньому представлено детальне вивчення прямих та непрямих наслідків децентралізації (місцевої автономії), якості управління та основний наголос родиться на необхідності комплексного підходу при дослідженні впливу управління на регіональні результати економічної діяльності. Результати проведеного багаторівневого аналізу даних щодо розвитку функціональних міських територій (риА) в Європі свідчить про те, що продуктивність праці, як правило, вища в регіонах з вищою якістю управління, а в середньому нижча в більш децентралізованих країнах.
Окрім того, проведені аналітичні досліджені свідчать про те, що децентралізація позитивно впливає на зростання продуктивної спроможності територій.
Загалом міста з високим рівнем якості управління та місцевою автономією, як правило, є найбільш продуктивними [11]. Тобто саме висока якість управління та ефективні механізми реалізації регіональної політики є запорукою підвищення продуктивної спроможності економіки.
Відповідно до іншого дослідження існують різні способи вимірювання продуктивної спроможності, а їх вибір залежить від мети вимірювання, а в багатьох випадках і від наявних даних. Серед альтернативних показників продуктивності вони виділяють багатофакторну продуктивність або капіталопродуктивність, продуктивність праці, що є особливо важливою в економічному та статистичному аналізі країн ОЕСР [11].
При дослідженні продуктивної спроможності американські вчені основну увагу зосереджують на вивченні наступних процесів [12]:
> Наскільки сукупні тенденції виробництва та продуктивності є спільними між галузями?
> Чи є відмінності в галузевих спеціалізаціях у двох регіонах?
> Як на виробництво та продуктивність промисловості впливають інвестиції у фізичний та людський капітал?
> Як продуктивність пов'язана з конкурентоспроможністю виробництва?
> Чи впливає на продуктивність ринкове середовище, в якому працюють фірми?
У Доповіді Європейської Комісії, яка була опублікована за результатами проєкту KLEMS у якості детермінант продуктивної спроможності економічної системи макрорівня визнано капітал, працю, енергію, матеріали та послуги. Натомість Управління національної статистики
Великобританії визначає п'ять факторів, які взаємодіють між собою та визначають основі довгострокові показники продуктивної спроможності країни, зокрема: інвестиції, інновації, навики, підприємництво та конкуренцію [13].
Натомість канадські вчені при розрахунку загальної факторної продуктивності пропонують враховувати наступні показники: проміжні витрати (матеріали, бізнесові послуги, позиковий капітал), трудові витрати, витрати відтворювального капіталу, матеріально-виробничі запаси (матеріальні цінності), земельні ресурси, інші природні ресурси (рибні запаси, ліси, нафтові родовища, копальні), поліпшення довкілля, грошові кошти населення та інші фінансові ресурси, знаннєвий капітал (освіта, інновації, НДДКР тощо), інфраструктурний капітал [14].
Висновки
Підсумовуючи вище викладене слід зазначити, що світовою та європейською науковою спільнотою напрацьовано різні методичні підходи до вибору індикаторів, які дозволять оцінити продуктивну спроможність секторів економіки та наявність можливостей для розвитку та ефективності використання їх ресурсного потенціалу. Нажаль, на сьогодні методичні підходи до оцінювання продуктивної спроможності економіки, що застосовувані в нашій країні, значною мірою не враховують сучасні розробки зарубіжних вчених і кращу світову європейську практику.
Література
1. Ресурсоефективність підприємств - потенціал зростання економіки України. URL: https://ua.interfax.com.ua/news/press-release/504303.html
2. Державна служба статистики України. URL: https://www.ukrstat.gov.ua
3. Eurostat. URL: https://ec.europa.eu/eurostat
4. Цілі сталого розвитку. URL: https://globalcompact.org.ua/pro-nas/tsili-stijkogo-rozvytku/
5. Solow R.M. Contribution to the Theory of Economic Growth. The Quarterly Journal of Economics. 1956. Vol. 70, No.1. P. 65-94.
6. Leontief W.W. Input-Output Economics. Second Edition. New York: Oxford University Press, 1986. 479 p.
7. Rasmussen P. Studies in Inter-sectoral Relations. URL: https://www.persee.fr/doc/ reco_00352764_1957_num_8_6_407279_ t1_1103_0000_001
8. Rose A., Casler S. Input-Output Structural Decomposition Analysis: A Critical Appraisal. Economic Systems Research. 1996. Vol. 8(1). P. 33-62. URL: https://doi.org/10.1080/09535319600000003
9. Savona M., Lorentz A. Demand and Technology Contribution to Structural Change and
Tertiarisation: An Input-Output Structural Decomposition Analysis. URL:
https://www.researchgate.net/publication/237782469, c.
10. The Index of Productive Syntax: Psychometric Properties and Suggested Modifications. URL:https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC9135028/
11. Measuring Productivity Measurement of aggregate and industry-level productivity growth. URL: https://www.oecd-ilibrary.org/industry-and-services/measuring-productivity-oecd- manual_9789264194519-en
12. O'Mahony M., Bart van Ark. EU productivity and competitiveness: An industry perspective. URL: https://www.rug.nl/ggdc/docs/eu_productivity_and_competitiveness.pdf
13. Report of the European Commission on the results of the proj ect EU KLEMS: capital, labour, energy, materials and service. URL: https: DK_documentation_2017%20EU%20KLEMS%20(1).pdf
14. Diewert E. The Challenge of Total Factor Productivity Measurement. URL: http://www.csls.ca/ipm/1/diewert-e.pdf
References
1. Resursoefektivnist pidpriyemstv - potencial zrostannya ekonomiki Ukrayini [Resource efficiency of enterprises is the growth potential of Ukraine's economy]. Retrived from: https://ua.interfax.com.ua/news/press-release/504303.html
2. Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini [State Statistics Service of Ukraine]. Retrived from: https://www.ukrstat.gov.ua
3. Eurostat. Retrived from: https://ec.europa.eu/eurostat
4. Cili stalogo rozvitku [Goals of sustainable development] Retrived from:https://globalcompact.org.ua/pro-nas/tsili-stijkogo-rozvytku/
5. Solow, R.M. (1956). Contribution to the Theory of Economic Growth. The Quarterly Journal of Economics, 70, 1, 65-94.
6. Leontief, W.W. (1986). Input-Output Economics. Second Edition. New York: Oxford University Press
7. Rasmussen, P. Studies in Inter-sectoral Relations, Retrived from: https://www.persee.fr/doc/reco_00352764_1957_num_8_6_407279_ t1_1103_0000_001
8. Rose, A. & Casler, S. (1996). Input-Output Structural Decomposition Analysis: A Critical Appraisal. Economic Systems Research. 8(1), 33-62. Retrived from: https://doi.org/10.1080/09535319600000003
9. Savona, M. & Lorentz, A. Demand and Technology Contribution to Structural Change and Tertiarisation: An Input-Output Structural Decomposition Analysis. Retrived from: https://www.researchgate.net/publication/237782469, c.
10. The Index of Productive Syntax: Psychometric Properties and Suggested Modifications. Retrived from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC9135028/
11. Measuring Productivity Measurement of aggregate and industry-level productivity growth. Retrived from: https://www.oecd-ilibrary.org/industry-and-services/measuring-productivity- oecd-manual_9789264194519-en
12.0'Mahony, M. & Bart van Ark. EU productivity and competitiveness: An industry perspective. Retrived from https://www.rug.nl/ggdc/docs/eu_productivity_and_competitiveness.pdf
13. Report of the European Commission on the results of the project EU KLEMS: capital, labour, energy, materials and service. Retrived from: https: DK_documentation_2017%20EU%20KLEMS%20(1).pdf
14. Diewert E. The Challenge of Total Factor Productivity Measurement. Retrived from: http://www.csls.ca/ipm/1/diewert-e.pdf
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сучасна світова економічна система. Конкурентоспроможності національної економіки: підходи та методики. Міжнародна конкурентоспроможність країни. Експортний потенціал країни. Наближення економіки України до світових та європейських господарських процесів.
дипломная работа [16,8 K], добавлен 04.03.2009Значення процесу глобалізації як нового етапу світового розвитку суспільства на всіх його рівнях. Економічна взаємозалежність секторів світової економіки і транснаціоналізація як подолання наднаціональних кордонів і формування глобальної економіки.
реферат [24,7 K], добавлен 01.12.2010Проблеми прогнозування інноваційно–технологічного розвитку економіки. Світова економічна система і інноваційна діяльність. Інноваційний шлях розвитку економіки України. Структура фінансового забезпечення науково–технічної та інноваційної діяльності.
реферат [31,9 K], добавлен 01.11.2008Особливості формування іміджу України в світі. Аналіз основних проблем та чинників розвитку української економіки в міжнародних вимірах та їх вплив на економічну безпеку. Оцінка місця України у світовій системі координат, тобто у світових рейтингах.
статья [18,9 K], добавлен 05.12.2010Сутність світової економіки і міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори і показники розвитку. Головні економічні закони розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин. Місце України в міжнародному розвитку світової економіки.
курс лекций [92,5 K], добавлен 07.09.2008Поняття купівельної спроможності валюти, теорія довгострокового рівноважного обмінного курсу, заснованого на відносних рівнях цін двох країн. Розрахунок обмінного курсу по паритету купівельної спроможності, закон єдиної ціни, поняття "споживчий кошик".
контрольная работа [105,3 K], добавлен 29.10.2010Моделі економічних стратегій. Мета економічної стратегії держави на першому етапі перехідної економіки. Основні напрями економічного зростання. Значення глобалізації, що відкриває нові можливості для розвитку та реалізації світових економічних стратегій.
эссе [15,2 K], добавлен 05.04.2014Визначення основних проблем інтеграції України в світовий економічний простір. Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків і зміна структури економіки як чинники економічної інтеграції. Теорії міжнародної торгівлі і їх значення в розвитку економіки.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 25.04.2011Світове господарство та його сутність. Процес формування економічного розвитку Китаю. Аналітична оцінка впливу зовнішньоекономічної експансії Китаю на світові ринки. Феномен конкурентоспроможності китайської економіки в умовах доступності ведення бізнесу.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 14.07.2013Характеристика Тунісу як країни, що розвивається, структура її економіки та модель національного господарства. Зміст методик оцінки соціально-економічного розвитку країни, основні критерії для класифікації та їх значення для міжнародних відносин.
контрольная работа [19,3 K], добавлен 28.11.2010Склад та функції Європейського Союзу, його утворення в 1993 році відповідно до Маастріхтського Договору. Активність міжнародних компаній країн на північноамериканському ринку. Сучасні компоненти соціальної ринкової економіки. Перспективи розширення.
реферат [32,1 K], добавлен 30.03.2009Історія та принципи демократії, її співвідношення з ринковою економікою. Функції Всесвітньої торгової організації, її роль у покращенні економічного стану різних держав. Характеристика економіки та європейської політики Польщі, стратегія розвитку країни.
курсовая работа [111,5 K], добавлен 23.05.2013Сутність та теоретичні засади дослідження національних моделей економічного розвитку країн. Азійські моделі економічного розвитку. Особливості трансформації економіки Китаю. Бенчмаркінг інноваційного розвитку, шляхи підвищення конкурентоспроможності.
курсовая работа [490,7 K], добавлен 02.07.2014Інтернаціоналізація господарського життя як характерна риса сучасного світового господарства. Регіоналізація в сучасних умовах. Аналіз і оцінка рівня відкритості економіки України. Збільшення транснаціональних корпорацій. Глобалізація фінансових ринків.
контрольная работа [22,9 K], добавлен 23.10.2010Аналіз та оцінка динаміки надходження іноземних інвестицій в Україну та показників інвестування України в інші країни світу за необхідний період. Значення даних капіталовкладень в розвитку економіки держави. Галузі економіки, в які надходять вкладення.
практическая работа [1,1 M], добавлен 16.11.2014Теоретичні підходи до визначення макроекономічних показників. Міжнародні порівняння макроекономічних показників у системі національних рахунків країн світу. Загальні принципи та програма міжнародних порівнянь. Паритет купівельної спроможності країн світу.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 22.11.2010Зовнішньоторговельна сфера України. Формування стратегії, спрямованої на стимулювання розвитку експортного потенціалу. Напрями інтеграції економіки України у світове господарство. Вплив умов торгівлі на розвиток виробництва в окремих секторах економіки.
курсовая работа [87,6 K], добавлен 27.02.2013Основні дії з боку уряду для підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств, забезпечення кваліфікованої робочої сили, зменшення витрат підприємств, забезпечення справедливості в країні у сучасних умовах розвитку світової економіки.
реферат [11,5 K], добавлен 25.03.2012- Макроекономічні проблеми торговельних відносин України з ЄС і нагальні завдання економічної політики
Обґрунтування перспективності ринку ЄС як драйвера зростання української економіки. Ризики погіршення структури національної економіки в умовах поглиблення інтеграції з ЄС. Залежність експортної виручки України від рівня світових цін на сировину.
статья [572,1 K], добавлен 05.10.2017 Зміст формування стратегій розвитку. Економічні пріоритети держав в умовах глобалізації. Система міжнародного регулювання світового господарства. Оцінка стратегій розвитку країн транзитивної економіки. Напрями макрорегіональних інтеграційних об’єднань.
реферат [120,5 K], добавлен 22.11.2014
