Значення Європейської соціальної хартії для трудового законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення Європейської соціальної хартії для трудового законодавства України

Богданенко Анатолій Іванович кандидат наук з державного управління, доктор економічних наук, доцент кафедри публічного управління та інформаційного менеджменту, Університет новітніх технологій при НАУ

Анотація

Європейська соціальна хартія систематизує, уточнює і доповнює соціально-економічні (насамперед, соціально-трудові) права, закріплені у передуючих їй міжнародних документах, в тому числі в первинному варіанті самої Хартії. Тим самим вона відображає сучасний рівень уявлень про демократичні соціальні цінності і принципи їх реального втілення на європейському просторі.

Значимість Хартії містить перелік прав, що захищаються Хартією, зобов'язання держав, які ратифіковані Хартією, визначають правила приєднання до Хартії, способи контролю за виконанням зобов'язань, порядок денонсації тощо.

Положення Хартії покликані захищати дев'ятнадцять основних соціальних прав європейців: право на працю, право на нормальні умови праці, право на справедливу винагороду, право чоловіків і жінок на рівну оплату праці, право об'єднуватися в організації і укладати колективні договори (включаючи право на страйк), право на соціальне забезпечення, право на соціальну та медичну допомогу і на отримання послуг з боку соціальних служб, право на захист сім'ї, інвалідів, трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей, дітей та молоді, тощо.

Значення останнього варіанту Європейської Соціальної Хартії для трудового законодавства пов'язане перш за все із її націленістю на підвищення рівня життя і соціального благополуччя населення.

До підготовки нинішньої редакції соціальної Хартії Рада Європи приступила у 1990 році і вже у 1996-му вона стала відкритою для підписання. Українська держава підписала цей документ у 1999 році, однак, процес ратифікації розтягнувся на сім років.

Після затвердження Хартії було визнано, що одних обіцянок виконувати міжнародні норми недостатньо - необхідний контроль за цим. Тоді і був розроблений унікальний і дуже складний механізм, який пізніше був узятий на озброєння і іншим трудовим законодавством.

Ключові слова: Європейська соціальна хартія, трудове законодавство, прямі міждержавні угоди, соціальне забезпечення, соціальна політика, міжнародні соціальні стандарти, європейські соціальні стандарти.

Bogdanenko Anatoliy Ivanovych Candidate of Sciences in Public Administration, Doctor of Economics, Associate Professor of the Department of Public Administration and Information Management, the University of New Technologies at NAU хартія законодавство трудовий

THE IMPORTANCE OF THE EUROPEAN SOCIAL CHARTER FOR LABOUR LAW OF UKRAINE

The European Social Charter systematizes, clarifies and supplements the socio-economic (primarily, social and labour) rights enshrined in previous international documents, including the original version of the Charter itself. Thus, it reflects the current level of ideas about democratic social values and the principles of their real implementation in the European space.

The significance of the Charter includes a list of rights protected by the Charter, obligations of states ratified by the Charter, rules for joining the Charter, methods of monitoring the fulfilment of obligations, denunciation procedure, etc.

The provisions of the Charter are designed to protect nineteen fundamental social rights of Europeans: the right to work, the right to normal working conditions, the right to fair remuneration, the right of men and women to equal pay for work, the right to organize and conclude collective agreements (including the right to strike), the right to social security, the right to social and medical assistance and to receive services from social services, the right to protect the family, the disabled, migrant workers and their family members, children and youth, etc.

The importance of the latest version of the European Social Charter for labour legislation is primarily related to its focus on raising the standard of living and the social well-being of the population.

The Council of Europe started preparing the current edition of the Social Charter in 1990, and it became open for signature in 1996. The Ukrainian state signed this document in 1999. However, the ratification process dragged on for seven years.

After the approval of the Charter, it was recognized that mere promises to comply with international norms are not enough - control over this is necessary. At that time, a unique and very complex mechanism was developed, which was later adopted by other labour legislation.

Keywords: European Social Charter, labour legislation, direct intergovernmental agreements, social security, social policy, international social standards, European social standards.

Постановка проблеми: важливо відмітити, що Хартія захищає право на працю, як це уже говорилося вище, право на справедливі умови праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, на справедливу винагороду, на професійну орієнтацію, на професійну підготовку, на захист гідності на робочому місці, а також право трудящих на захист по закінченню найму і в разі неплатоспроможності підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні особливості Європейської соціальної хартії було розкрито в працях Дашо Т.Ю., Демичевої З.Б., Карташкина В.А., Краснова Є.В., Лукашевої Е.А. та ін. Чинники взаємозв'язку між особливостями Європейської соціальної хартії та її адаптації до нового трудового законодавства розглядали в своїх працях Абашидзе А.Х., Бутаєв Г.Р., Геворкян А.Т., Іншакова А.О., Магомедов Ш.Б., Павлів-Самоїл Н.П. та ін.

Метою статті є дослідження Європейської соціальної хартії та її значення для трудового законодавства України.

Виклад основного матеріалу. Європейська соціальна хартія формує зобов'язання сторін, що забезпечують особливий захист соціально-економічних, в тому числі трудових, прав соціально вразливих верств населення - дітей та молоді, осіб похилого віку, працюючих жінок в період вагітності, інвалідів, трудящих-мігрантів.

Особливо обмовляється заборона на дискримінацію (по максимально широкого переліку ознак) при реалізації проголошених прав.

Принципове значення має стаття про відносини між Хартією і внутрішнім правом або міжнародними угодами. Положення хартії не повинні застосовуватися на шкоду більш сприятливим вимогам національного законодавства, якщо таке є.

Підписання Хартії накладає на державу обов'язок вивчати її і розглядати питання про ратифікацію. Ратифікуючи Хартію, держава зобов'язується розглядати всі проголошувані права як "декларацію цілей", до досягнення яких воно "прагнутиме усіма відповідними засобами".

При ратифікації кожна держава з метою мінімізації зобов'язань по Хартії може за певним правилом самостійно обрати і повідомити до Ради Європи, які статті вона приймає і які прописані в них пункти вона буде вважати для себе обов'язковими.

Увійшовши до Ради Європи, Україна крок за кроком освоює європейський соціальний і правовий простір, що сприяє інтеграції України до Європейського економічного простору. Процес цей іде дуже суперечливо, особливо в частині прав людини і забезпечення соціальних прав і гарантій.

Реформаційний процес та ліберальна соціальна політика не гармоніюють з європейськими підходами, особливо з ідеями і практикою соціальної ринкової економіки і соціальної держави. Позиція Уряду зводиться до того, що не можна ігнорувати Хартію, але не слід і поспішати з її ратифікацією.

Це накладає значні зобов'язання на Уряд, особливо в частині бюджетних витрат. Передбачається, якщо ратифікувати Хартію, то по мінімуму і не відразу, а з застереженнями і винятками ряду зобов'язань. Підхід до Хартії українських профспілок такий: працівникам у кінцевому рахунку вигідна ратифікація Хартії, адже це допомагає встановити відповідальність роботодавців і уряду за дотримання соціально-трудового законодавства.

Першочерговими завданнями діяльності трудового законодавства у межах внутрішнього та зовнішнього законодавства є підтримка демократії і соціального діалогу, сприяння соціально-економічному прогресу, підвищення добробуту і поліпшення умов праці трудящих, захист прав людини.

У відповідних положеннях закріплено норми трудових відносин, стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці і здоров'я, які стали частиною міжнародного права. Після ратифікації парламентами Хартія стає складовою національного трудового права багатьох країн.

Формування і функціонування європейського трудового права ставить ряд проблем, пов'язаних з визначенням характеру його зв'язків з міжнародним правом, з національними системами держав-членів

Євросоюзу. Дискусійними залишаються, зокрема, питання визначення місця міжнародних договорів в системі джерел європейського права.

Говорячи про співвідношення міжнародного і європейського трудового права треба відзначити думку, з якою можна погодитися, що таке співвідношення будується на тих же засадах, що і співвідношення міжнародного права перед європейським правом. Можна погодитися із твердженням про те, що європейське право зайнятості (європейське трудове право) суть один з регіональних фрагментів міжнародного трудового права [1]. національного права з міжнародним. Йдеться про превалювання застосування

Однак, європейське право при цьому зберігає відому автономність і самостійність, наприклад, завдяки принципу лояльного співробітництва та європейської єдності. Цей принцип має наскрізну дію на всі сфери інтеграції та внутрішньої діяльності в Європі. Його слід трактувати як необхідність здійснення міжнародних відносин не тільки в економічній і торговельній галузях, але і соціальній (і трудовій, зокрема) сферах. Принцип лояльного співробітництва та європейської єдності найбільше корелює з принципами, які діють у міжнародному праві, включаючи відповідні принципи.

Норми європейського права будуються з взаємоузгодження воль держав- членів і нормотворчої діяльності інститутів інтеграційних структур. Здається, правильно розглядати європейське право як результат саме міждержавного співробітництва. Вища юридична сила норм міжнародного права підтверджується побічно, наприклад, і в установчих документах ЄС. Так, однією з цілей спільної зовнішньої політики названо збереження миру відповідно до принципів загальновизнаного для Європи Статуту ООН.

Аналізуючи норми європейського права в частині питань трудового права, слід зазначити, що міжнародне співробітництво держав по лінії Ради Європи сформувалося починаючи із Першого міжнародного договору, укладеного під егідою Ради Європи [2]. Уже в цьому документі, як завдання членів Ради Європи позначено укладання угод і проведення спільних дій в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній галузях для підтримки і подальшого здійснення прав людини і основних свобод.

Говорячи про співвідношення двох організацій (Ради Європи і Європейського Союзу), треба підкреслити при подібних рисах (наприклад, близькі назви, спільність цілей) і суттєві відмінності міжнародних організацій, в тому числі в сенсі їх правової природи. Рада Європи встановлює таку мету свого функціонування, як досягнення єдності між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу.

Це стало можливим завдяки концентрації діяльності Ради Європи насамперед на питаннях забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі на найбільш цікавих в рамках цього дослідження питаннях, пов'язаних з трудовою діяльністю громадян. Зокрема, за допомогою узгодження воль суверенних держав прийнято систему конвенцій і угод, які грають вагому роль в регулюванні питань трудового права [3].

Тривалий час актуальною була проблема ратифікації важливого документа, який містить європейські правові норми, що належать до сфери праці і пов'язаних з ним відносин - Європейської соціальної хартії. Цей вагомий з точки зору змісту документ міжнародного права дійсно здійснив синтез основних трудових прав для європейських держав і встановив певну планку в частині рівня захисних функцій трудового права, нижче якої не може опускатися жодна цивілізована європейська країна, що визнає демократію і соціальні цінності і ідеали. Європейська соціальна хартія включає найбільш широкий в даний час в міжнародних актах набір основних соціальних, насамперед трудових, прав і встановлює зобов'язання держав по їх здійсненню. У Європейській соціальній хартії зведені воєдино трудові права, закріплені у відповідних актах, конвенціях і рекомендаціях організації праці.

Вже згадана хартія вносить в них деякі зміни з урахуванням регіональної специфіки, а також доповнює їх з урахуванням новітніх тенденцій у розвитку трудового права країн Європи і в цілому трудового права в світовому масштабі. Зовсім не випадково, що в доктрині українського трудового права тривалий час до ратифікації Європейської соціальної хартії і досі висловлюється точка зору, суть якої зводиться до того, що ратифікація Європейської соціальної хартії і виконання її положень, безсумнівно, сприяє вирішенню соціальних задач Української держави.

Якщо порівняти Конституцію України та представлення країни щодо положень ЄСХ, то можна відзначити, що в цілому вони відповідають нормам названого документа. Однак, в українському законодавстві відсутні деякі дуже важливі норми, наприклад, які зобов'язують державу визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їх сім'ям достатній рівень життя.

Міжнародні договори Євросоюзу є джерелами норм одночасно трьох правових систем: міжнародного права, європейського права, внутрішнього права держав-членів Євросоюзу. В рамках європейського права доречно розділити договори на групи. Здається, що варіант диференціації міжнародних договорів права Євросоюзу для цілей цього дослідження виглядає неналежним чином і усуває самостійну правосуб'єктність держав-членів. Наявність у Євросоюзу права укладання міжнародних договорів з конкретного питання означає, що держави-члени вже не можуть самі вступати у договірні зв'язки з третіми країнами щодо цього предмету.

Угода носить рамковий характер, так містить лише загальні положення про співпрацю між Євросоюзом і Україною і багато її положень потребують подальшого розвитку і конкретизації в рамках спеціальних двосторонніх угод з окремих питань.

Існують Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Євросоюзом, згідно яких українські працівники у країнах-членах ЄС мають рівне право на працю з місцевими громадянами. Європейський Суд наказав усім національним судам країн-членів застосовувати Угоду, яка має переважну силу в тому випадку, якщо їх національні закони не забезпечують українцям таких саме умов праці, як і місцевим працівникам. У разі ліквідації подібних правил або їх повторного узгодження громадяни України і Євросоюзу, ділові кола обох сторін ризикують багато втратити.

З іншого боку, в наявності є необхідність модернізації Угоди, адже на сьогоднішній день положення Хартії, в більшості своїй, не отримують своєї реалізації. Наприклад, координація в галузі соціального забезпечення відповідно до ст. 24 розглянутого документа передбачає укладання спеціальних угод для застосування в них правил, що мають міститися в ній, але які досі відсутні. Багато вчених сходяться на думці про те, що Угода не виправдала покладених на неї сподівань з точки зору рівня значущості його положень в справі співробітництва ЄС і України.

Шляхи вирішення ситуації, що склалася з метою відображення реально існуючого положення, можна вже сказати, "партнерське співробітництво" України і ЄС бачиться, наприклад, у внесенні поправок, які суттєво змінюють його зміст і навіть назву, але зберігають правову спадкоємність з метою встановлення відносин істинного поглибленого партнерства України і ЄС. Йдеться про внесення положень про вільний руху товарів, послуг і капіталів і робочої сили. Чинний українсько-європейський документ в більшості випадків реально пропонує замість цього режим найбільшого сприяння. Хоча в якості кінцевої мети партнерства згадується створення зони вільної торгівлі, однак положення про практичні кроки до досягнення цієї мети відсутні, відповідно конкретних етапів і термінів їх проведення не передбачено.

Ймовірно, це пов'язано з недостатньо високими можливостями країни з реального забезпечення і надання прав і гарантій працівникам-резидентам держави, а відповідно, нездатність надати їх мігрантам, які бажають працювати на території України та інших країн. Вихід можна знайти в удосконаленні вітчизняної законодавчої бази в сфері трудового права. При цьому важливою залишається питання, яке не містить для України чинників досягнення міжнародного трудового права, підвищення рівня прав і гарантій у сфері праці на національному рівні з подальшої можливості укладення міжнародних договорів в сфері праці зі стратегічно важливими для України партнерами. Також важливою є чітка регламентація партнерських відносин ЄС і України із зазначенням конкретних способів забезпечення роботи на практиці положень міжнародних договорів, законів та інших нормативних актів.

Говорячи, про успіхи Євросоюзу у світлі досягнення даних цілей, необхідно відзначити наступне: при великий спільності національних систем трудового права країн-членів Євросоюзу слід врахувати, що це все-таки різні держави, із індивідуальними особливостями внутрішнього розвитку права. При цьому цікаво проаналізувати загальні риси, властиві національним системам трудового права в Євросоюзі з точки зору їх відповідності засадам Євросоюзу.

Розвиток трудового права в різних країнах даного регіону показує: норми все частіше стають однотипними. Чималу роль при цьому такому розвитку грають загальновизнані норми міжнародного права, а також міжнародні договори, які у більшості держав мають пріоритет по відношенню до національного законодавству. Дана тенденція до уніфікації має під собою об'єктивне підґрунтя. Адже тісна економічна, соціальна, політична та інші взаємодії вимагають узгодження норм міжнародного та внутрішньодержавного трудового права різних держав, активної діяльності європейських держав по імплементації норм міжнародного (у тому числі європейського) права у національні нормативи підкреслює, що, з одного боку, міжнародне право стає системою норм, що визначає єдиний масштаб виміру в сфері розвитку законодавства, а з іншого - втілені у цьому законодавстві вимоги до міжнародно-правових стандартів поведінки створюють правове поле, що дозволяє оцінювати національне законодавство держав-членів міжнародного співтовариства [4].

Як тісно пов'язаною з другою, але все-таки особливо третьою характеристикою трудового права європейських держав в науці трудового права виділяють формування наднаціональних регіональних правових просторів, значення яких у формуванні національного правового регулювання трудових відносин важко переоцінити. Зокрема, таким правовим простором є трудове право Євросоюзу.

При всій позитивній оцінці прогресу України у справі підвищення рівня стандартів праці все ж не можна забувати про проблеми невідповідності на даному етапі розвитку українського законодавства нормам міжнародного, зокрема європейського, права в галузі трудових та інших, безпосередньо пов'язаних з ними відносин. Зокрема, на практиці і в науці демонструється вразливість українських норм, що складають право соціального забезпечення, у тому числі при цьому і проблем, не дозволених в рамках трудового права [5].

Висновки

За роки незалежності Україна постійно відчуває вплив Хартії у багатьох напрямках, зокрема в реформуванні соціального забезпечення, у сфері охорони праці, ратифікації та застосуванні законодавства у сфері трудового права. Так, протягом всього часу державі надавалася і надається допомога уряду з боку експертної оцінки законопроектів (експертиза проекту Трудового кодексу), здійснювалися проекти, пов'язані з аналізом стану соціальної політики (наприклад, спільно зі Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні, розвитком соціального партнерства тощо.

Тож, можна зробити висновок про те, що співпраця держав на рівні Хартії, й відповідного структурування трудового законодавства свідчить про їх прагненні брати участь в формуванні єдиних ринків праці і про реальну ліквідації бар'єрів для розумного вільного переміщення робочої сили в найближчому майбутньому.

Література

1. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні: Монографія. - К.: Знання, 2005. - С. 282-357

2. Тамм А.Є. Роль Ради Європи у забезпеченні прав людини на сучасному етапі : навч. посіб. / А. Є.Тамм. - Х.: Магістр, 2010. - С. 28

3. European Social Charter. Collected texts (6th edition) (updated to 30 June 2008). - Council of Europe., 2008. - 562р.

4. Краснов Є.В. Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 / Є.В. Краснов; Одеська національна юридична академія. - Одеса, В-во "День", 2008. - 20с.

5. Болотіна Н.Б., Феськов М.М. Європейській соціальній хартії (переглянутій) - 15 років європейськой социальній хартии (пересмотренной) - 15 ЛЕТ THE EUROPEAN SOCIAL CHARTER (REVISED) - 15 YEARS // Юридична наука. - 2011, № 3. - С. 37-46

6. References:

7. Bolotina N.B. (2005). Pravo sotsialnoho zakhystu: stanovlennia i rozvytok v Ukraini: Monohrafiia [The right to social protection: formation and development in Ukraine: Monograph]. Znannia - Knowledge, 282-357 [in Ukrainian].

8. Tamm A. Ie. (2010). Rol Rady Yevropy u zabezpechenni prav liudyny na suchasnomu etapi : navch. posib. [The role of the Council of Europe in ensuring human rights at the current stage: textbook]. Mahister. - MPhill, 28 [in Ukrainian].

9. European Social Charter. Collected texts (6th edition) (updated to 30 June 2008). - Council of Europe., 2008. - 562р. [in English].

10. Krasnov Ye.V. (2008). Osnovni trudovi prava: mizhnarodni standarty i zakonodavstvo Ukrainy : avtoref. dys. kand. yuryd. nauk: 12.00.05 [Basic labour rights: international standards and legislation of Ukraine: autoref. thesis Ph.D. in law sciences: 12.00.05]. Vydavnytstvo "Den" - Den Publishing House, 20 [in Ukrainian].

11. Bolotina N.B., Feskov M.M. (2011). Yevropeiskii sotsialnii khartii (perehlianutii) [15 years of the European Social Charter (revised)]. Yurydychna nauka - Legal science, 3, 37-46 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru