Відносини між ЄС та Бразилією, Аргентиною, Мексикою: економічно-політичний контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса, Україна

Відносини між ЄС та Бразилією, Аргентиною, Мексикою: економічно-політичний контекст

Катерина Вакарчук

кандидат політичних наук, доцент

Анотація

міжнародний співробітництво вільний торгівля

В статті розглядаються економічно-політичні напрямки співробітництва ЄС з провідним країнам Латинської Америки - Бразилією, Аргентиною та Мексикою. Доведено, що в умовах зміни міжнародного порядку країни Латинської Америки будуть все більше залучені до пошуків нової моделі взаємодії з світовою спільнотою, особливо у сфері ресурсного потенціалу та більш глибокого співробітництва з країнами ЄС. Угода про зону вільної торгівлі прискорила ці процеси та дала можливість Бразилії, Аргентині і Мексиці вийти на нові міжнародні ринки.

Метою статті є аналіз еволюції в економічних і політичних відносин між ЄС та провідними державами Латинської Америки.

Методи дослідження. З допомогою методу «Case-study» вдалося зосередитися на виділенні головних та проблемних напрямках співпраці ЄС з Бразилією, Аргентиною та Мексикою. Цей метод застосовують для дослідження окремих країн, політичних систем, конкретних політичних явищ. В роботі було також використано такі методи, як аналіз та синтез. Порівняльний метод дозволив провести паралелі між країнами та напрямками і обсягом співпраці з кожною з них.

Наукова новизна полягає у розгляді малодослідженого напрямку відносин Європейського Союзу та провідних країн Латинської Америки. Здійснено аналіз співробітництва міжнародних акторів через призму трансатлантичних відносин у сфері економіки та політики країн ЄС з Бразилією, Аргентиною та Мексикою.

У висновках наголошується на позитивній динаміці співпраці ЄС та провідних країн Латинської Америки. Підкреслено, що активна співпраця, розвиток економічних та політичних напрямків співробітництва в майбутньому можуть призвести до створення найбільшої в світі зони торгівлі між ЄС та МЕРКОСУР. Зазначено, що формування латиноамериканського вектора політики у зовнішньополітичній стратегії ЄС призвело до поглиблення відносин з Бразилією, Аргентиною та Мексикою.

Ключові слова: трансатлантичні відносини, ЄС, Бразилія, Аргентина, Мексика, Латинська Америка.

Kateryna Vakarchuk, Ph. D. (Political Sciences), Associate Professor, Odesa I.I. Mechnykov National University, Odesa, Ukraine.

Relations between the EU and Brazil, Argentina, Mexico: economic and political context

Abstract

The article considers the main directions of EU cooperation between Brazil, Argentina and Mexico. It was proved that Latin American countries will increasingly be involved in the search for a new model of interaction between the world community in the context of changes in the international order. This is especially true for resource potential and deeper cooperation with EU countries. The agreement on a common trade area only strengthened these processes and enabled the leading countries of Latin America to enter new international markets.

The aim of the article is to consider the evolution of relations between the EU and the leading states of the Latin America region.

Research methods. Using the case study method helped to focus on the shared main and problematic areas of cooperation between the EU, Brazil, Argentina and Mexico. This method is used to study individual countries, political systems, and specific political phenomena. Such methods as analysis and synthesis and the comparative approach made it possible to draw parallels between the countries and the scope of cooperation between relationship participants.

The scientific novelty consists in the systematization and consideration of new research areas in the bilateral relations of the European Union countries and the leading countries of Latin America. The international actors' cooperation in the economic and political sphere of the EU countries with Brazil, Argentina and Mexico was analyzed through the prism of transatlantic relations.

In the conclusions of the work, the positive dynamics of cooperation between the EU and the leading countries of the Latin American region are indicated. It is emphasized that active collaboration and the development of economic and political directions of cooperation may lead to the creation of the world's largest trade zone between the EU and MERCOSUR in the future. It is noted that the formation of the Latin American policy vector in the EU's foreign policy strategy led to the deepening of relations with Brazil, Argentina and Mexico.

Key words: transatlantic relations, EU, Brazil, Argentina, Mexico Latin America.

Постановка проблеми

Стратегічне співробітництво між Європейським Союзом та Латинською Америкою сформувалось на основі поступового зближення двох регіонів. Саме через лібералізацію торгівлі латиноамериканський регіон став набагато привабливішим для країн ЄС. ЄС є одним з ключових учасників світової торгівлі та відіграє важливу роль у розвитку міжконтинентального співробітництва. Поступ відносин між ЄС та ЛАКБ дозволяє європейським країнам наростити ринок збуту, зняти митні бар'єри на свої товари та знайти нових партерів. Регіон потребує технологічного, освітнього та медичного прогресу, а країни-члени Європейського Союзу не менш зацікавлені у розвитку двосторонніх відносин з найбільшими країнами регіону: Бразилією, Аргентиною, Мексикою.

Аналіз досліджень та публікацій

В українській історіографії дана тема недостатньо розкрита, тому потребує більш детального розгляду за допомогою звернення до зарубіжних авторів та джерел. Можна виділити роботи М. Емерсона та Р. Флореса [4], де детально розглянуто розвиток відносин між Бразилією та ЄС. Заслуговує уваги робота А. Монкєвич [10] про партнерські відносини ЄС та Мексики. Відносини між ЄС та Аргентиною проаналізовано в роботі М. Резенде [13]. Офіційні джерела [1; 5; 6; 12] дозволяють розглянути глибше та детальніше різноманітні аспекти відносин між ЄС та основними партнерами в Латинській Америці.

Метою статі є аналіз відносин між ЄС та його основними стратегічними партнерами в латиноамериканському регіоні - Бразилією, Аргентиною та Мексикою.

Виклад основного матеріалу

Для розгляду данного питання, потрібно звернутись до історії відносин, як між двома регіонами, так і окремими країнами. Розпочнемо із відносин ЄС - Бразилія, оскільки між ними існують давні тісні культурні, економічні та політичні зв'язки, сформувані внаслідок тісної співпраці. Офіційні дипломатичні відносини були встановлені в 1960 р., найбільш значущими подіями стало відкриття в Брюсселі дипломатичної місії щодо виконання угоди про співпрацю Європейського співтовариства та Бразилії з атомної енергії (ЄВРАТОМ) про мирне застосування ядерної енергії в 1965 р. У 1992 р. була підписана Рамкова угода про співробітництво між Європейським економічним співтовариством і Бразилією, яка набула чинності в листопаді 1995 р. Ця угода визнала провідну роль Бразилії як надійного партнера ЄС в Латинській Америці.

Пізніше, в 2000-х роках, відбулося перезавантаження відносин, що привело до започаткування нової серії пропозицій щодо Угод про стратегічне партнерство для досягнення спільних інтересів і цілей ЄС з країнами Латинської Америки [10].

У 2007 р. в Лісабоні відбувся перший саміт Бразилії та Європейського Союзу під головуванням Португалії, на якому ЄС та Бразилія встановили амбітне стратегічне партнерство, яке включало такі питання, як зміна клімату, сталий розвиток енергетики, регіональної інтеграції, а також боротьба з бідністю тощо. ЄС і Бразилія зазначили, що подальша лібералізація торгівлі повинна сприяти економічному зростанню і процвітанню свого народу, що було особливо важливо для громадян Бразилії [6]. Це отримало продовження у Доповіді 2008 р. про реалізацію Європейської стратегії безпеки. Бразилія та ЄС також встановили енергетичне партнерство, метою якого став розвиток двостороннього співробітництва в галузі біопалива та низьковуглецевих енергетичних технологій, а також розвиток енергоефективності. Ця угода мала важливе значення для обох сторін у сфері енергетики.

Другий саміт ЄС - Бразилія відбувся в Ріо-де-Жанейро в 2008 р. На ньому було обговорено поглиблення міжрегіональних відносин, міжнародну фінансову кризу та подальше співробітництво, зміцнення політичних соціальних, економічних та культурних відносин в контексті саміту ЄС - ЛАК та Міністерського діалогу Групи Ріо - ЄС [13].

Через рік, у 2009 р., Європейський економічний і соціальний комітет та Бразильська рада з економічного та соціального розвитку провели перший круглий стіл громадянського суспільства ЄС - Бразилія. Там обговорювалися соціальні наслідки фінансової кризи, а також питання енергетичних ресурсів та зміни клімату. В результаті був підписаний Меморандум про взаєморозуміння, цілями якого були сприяння взаєморозумінню, налагодження каналів співпраці для посилення подальшого обміну інформацією тощо. Того ж року бразильські представники відвідали різні виробничі потужності в Іспанії, Португалії, Франції, Італії та Німеччині. Це була можливість дізнатися більше про проекти регіонального розвитку і досвід регіональної політики ЄС.

У січні 2013 р. в Бразилії відбувся шостий саміт Бразилії та ЄС під гаслом «Все ближчі відносини». Пізніше відбувся саміт ЄС зі Співтовариством держав Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC) у Сантьяго, Чилі, а також кілька міністерських зустрічей ЄС та МЕРКОСУР щодо Угоди про асоціацію ЄС - МЕРКОСУР [4].

У 2016 р. Бразилія була визнана найважливішим торговельним партнером ЄС. Так, за даними бразильського Міністерства розвитку, промисловості та зовнішньої торгівлі, ЄС став найважливішим торговельним партнером Бразилії в тому році. Однак, і були труднощі у відносинах, причиною яких стали результати референдуму у Сполученому Королівстві 23 червня 2016 року про брекзіт. Це викликало багато дискусій про його можливий вплив на подальші відносини між ЄС та його ключовими глобальними партнерами, зокрема і Бразилією. Але офіційно було оголошено, що така політична ситуація не матиме ніяких наслідків для бразильської економіки. Екс-міністр закордонних справ Хосе Серра також підкреслив, що це навіть може збільшити шанси на досягненням міжрегіональної торговельної угоди між ЄС - МЕРКОСУР [7].

На початок 2020 р. торгівля між ЄС і Бразилією помітно впала. Пандемія коронавірусу та пов'язані з нею економічні кризи кардинально змінили ситуацію в усіх сферах співпраці. Проблеми в торговельній сфері стали наслідком локдаунів у Європі, пов'язаних з Covid 19. Економічна криза, початок російської агресії в Україні та нейтральність Бразилії уповільнили політичний діалог між країнами.

Таким чином, Бразилія та її партнери в Європейському Союзі - Франція, Іспанія, Португалія та Німеччина - мають зробити все можливе для підтримки та збільшення обсягів торгівлі. Ці заходи допоможуть відновити економіку в найближчому майбутньому. Наразі Бразилія залишається ключовим та найбільшим партнером ЄС у Південній Америці.

Аргентина є другою за величиною країною Південної Америки (після Бразилії) і теж має міцні соціокультурні та історичні зв'язки з Європейським Союзом. Тож не дивно, що найбільшим інвестором Аргентини є ЄС. Більше того, ЄС також є другим за величиною експортним ринком Аргентини [1].

Аргентина була першою латиноамериканською країною, яка формалізувала відносини з ЄС відповідно до угоди про співпрацю. Рамкова угода про торговельно-економічне співробітництво набула чинності в 1990 р. Згідно неї було встановлено політичні, економічні та торговельні відносини між ЄС та Аргентиною, а також регіональну інтеграцію. Було кілька угод, присвячених сфері освіти та економічній конкурентоспроможності. Аргентина була частиною переговорного процесу МЕРКОСУР з ЄС щодо угоди про вільну торгівлю. Але протекціоністська політика, яка призупиняла переговори, прийнята адміністрацією президентки К. Кіршнер, протягом 2000-х і початку 2010-х років стала однією з причин небажання підлаштовуватися під реформи і правила, запропоновані ЄС. Маурісіо Макрі, наступний аргентинський президент, перезапустив цей процес у 2015 р. [4].

На початок 2014 р. Аргентина намагалася не дозволити Бразилії, Уругваю і Парагваю самостійно вести переговори про план відкриття ринків з Євросоюзом в рамках угоди про вільну торгівлю з МЕРКОСУР. Головною причиною стало побоювання Аргентини, що її продукцію можуть замінити європейські країни на ринку Бразилії. Аргентина також розкритикувала торговельну угоду як таку, що здає промисловий сектор європейським конкурентам в обмін на перетворення Аргентини на експортера сільськогосподарської продукції. Саме тому між Бразилією та Аргентиною виникла суперечка щодо цієї угоди.

Пізніше, в 2016 р., Франція попросила відкласти офіційні перемовини щодо угоди про вільну торгівлю з метою вивчення можливих результатів і наслідків. Таку пропозицію підтримали і кілька європейських країн. Однак Іспанія та Італія наполягали на термінових переговорах, прагнучи співпрацювати зі своїми ібероамериканськими партнерами.

Брекзіт Аргентина намагалася використати на свою користь щодо зміни статусу Фолклендських островів. Проблема в тому, що архіпелаг залишається під британським управлінням, але Аргентина заперечує цей факт. Цікаво, що в 2013 р. був проведений референдум і понад 90% місцевих жителів висловили бажання залишитися заморською територією Сполученого Королівства [8]. Але Аргентина не погодилася з цим результатом і наполягає, щоб ЄС після брекзіту розглядав Фолклендські острови як спірну територію, а не як заморську територію Сполученого Королівства [13].

Тим не менш торговельний обмін з ЄС був досить стабільним у 2016 - 2018 рр. В Аргентині спостерігався високий рівень прямих іноземних інвестицій компаній ЄС. Більше того, ЄС вів діалоги з Аргентиною щодо торгівлі через Спільний комітет ЄС та Аргентини, який був створений відповідно до Рамкової угоди про торгівлю та співробітництво між ЄС та Аргентиною [1].

На окрему увагу заслуговує програма співпраці Європейського Союзу з країнами Латинської Америки «EUROsociAL+», в рамках якої в 2016 р. були проведені офіційні зустрічі і мала бути завершена третя фаза імплементації. Програма «EUROSociAL+», яка залишалася флагманом міжнародного співробітництва ЄС з латиноамериканськими країнами, спрямована на побудову зв'язків між основними експертами, спеціалістами та органами влади з обох регіонів з метою обміну своїми знаннями та досвідом. Вона була створена як проект у рамках Саміту глав держав і урядів Європейського Союзу та Латинської Америки та Карибського басейну. Там соціальну згуртованість у міжрегіональному стратегічному співробітництві назвали одним із цінних ключів у подальшому розвитку двостороннього партнерства. «EUROSociAL+» працював над розробкою Цілей сталого розвитку, взявши на себе керівну роль Порядку денного до 2030 р. У цьому контексті ЄС має підтримувати всі важливі соціальні проекти країн регіону, з метою зміцнення позицій найбільш уразливих або незахищених груп людей та для сприяння соціальному розвитку в усьому світі [1].

У цей період було оголошено підтримку Європейським Союзом «Аргентинського плану проти голоду». Цю амбітну програму очолило Міністерство соціального розвитку у партнерстві з Національною радою з координації соціальної політики, а також Секретаріатом зі стратегічних питань президентства нації у розробці керівних принципів управління Економічно-соціальної ради. У відповідь посол Європейського Союзу в Аргентині висловила вдячність Національному конгресу за підтримку. Оскільки це дуже важливо у зв'язку з подальшими реформами державної політики, що сприяють демократичному управлінню, соціальними питаннями для посилення соціальної згуртованості. Досвід «EUROsociAL+» показав здатність бути інноваційною платформою з різноманітними моделями співпраці для належного міжурядового діалогу [1]. Аргентина стала третім торговельним партнером ЄС (після Бразилії та Китаю) у 2019 р. Це свідчить про те, що навіть через кілька десятиліть, через які Аргентина запровадила значні бар'єри для імпорту та експорту, а також потоків капіталу, все ще залишаються позитивні результати в міжнародній торгівлі. Безумовно, це не виключає низку визнаних проблем у двосторонніх контактах, які контролюються ЄС [1].

На початку 2021 р. Аргентина та Португалія, які головували у Раді ЄС та МЕРКОСУР, домовилися зробити необхідні кроки для набрання чинності угоди ЄС - МЕРКОСУР. У МЗС Аргентини наголосили, що таке рішення є обов'язком двох країн у кожному блоці, щоб нарешті домогтися повної ратифікації угоди ЄС - МЕРКОСУР.

Аргентина намагалася брати активну участь на міжнародній арені, однак не була настільки відкрита для міжнародного співробітництва з Євросоюзом, особливо в сфері торгівлі. Причинами цього стали побоювання щодо можливої нерівної конкуренції з європейським ринком, втрати пріоритету в експорті для Бразилії, а також існування невирішеного конфлікту з Сполученим Королівством через Фолклендські острови. Аргентина зацікавлена в перспективах такої співпраці, а також у швидкому відновленні своєї економіки після пандемії коронавірусу, яка завдала великої шкоди економікам усіх країн світу.

Офіційні відносини між ЄС і Мексикою були сформовані 15 липня 1975 р., коли Мексика і Європейське економічне співтовариство підписали угоду, спрямовану на зміцнення економічних і торговельних відносин. Іспанія та Португалія були лідерами і, певною мірою, ініціаторами більш тісних контактів між ЄС та латиноамериканськими країнами [10, с.192].

Важливу роль відігравав президент Мексики Ернесто Зедільо (1994-2000 рр.), який був прихильником більш тісної співпраці з європейськими країнами, особливо в торговельній сфері. Ця ідея також була популярна серед країн, які мали значні інвестиції в Мексиці, таких як Іспанія і Велика Британія. В травні 1996 р. мандат на переговори про угоду з Мексикою був затверджений Генеральною радою ЄС, відтак переговори почалися в жовтні 1996 р. В грудні 1997 р. ЄС і Мексика підписали угоду, яка включала наступні три складові: Угоду про економічне партнерство, політичне співробітництво і співробітництво, яке також відоме, як Глобальна угода.

Серед усіх вимог цього документа існувала необхідність створення умов для сприяння розвитку торгівлі в сфері товарів та послуг, включаючи двосторонню та взаємну лібералізацію торгівлі, враховуючи вразливість окремих галузей продукції та послуг за відповідними правилами СОТ. Мексика стала першою країною Латинської Америки, що підписала угоду про співпрацю з Європейським Союзом [5; 7]. Цей документ заклав фундамент для переговорів щодо вільної торгівлі між ними як механізм цього договору для лібералізації торгівлі в такій сфері, як послуги та товари. Він був схвалений спочатку Європарламентом в 1999 р., а потім Сенатом Мексики в 2000 р. Таким чином, цей документ набув чинності та створив зону вільної торгівлі між двома сторонами [11].

Глобальна угода також створила Спільну раду для подальшого виконання Угоди. Рада повинна збиратися так само регулярно, як і на міністерському рівні. Тимчасова угода з питань торгівлі передбачала механізми її лібералізації та підписання остаточного акту [14, с. 5].

Коли в 2002 р. Іспанія почала головування в ЄС, вона стала просувати Мексику як ключового партнера в розвитку міжконтинентальних відносин. Слід зазначити, що політичне співробітництво між ЄС і Мексикою відбувалося на декількох рівнях. У 2008 р. було підписано Угоду про стратегічну асоціацію, щоб їхні відносини інституціоналізувалися. ЄС підписував такі угоди з країнами зі схожим регіональним або глобальним потенціалом, як приклад, з США, Канадою, Росією, Бразилією, Китаєм, Японією, Індією, Південною Кореєю. Стратегічне партнерство було затверджено у 2008 р., а через два роки був прийнятий план дій [10, с. 107].

До речі, у 2002-2004 роках Європейський Союз зробив Мексику однією з трьох пріоритетних країн у рамках Європейської ініціативи з демократії та прав людини (EIDHR). ЄС вперше направив групу спостерігачів на вибори у Мексиці для сприяння демократичним перетворенням і реформам, спрямованим на забезпечення верховенства права в Мексиці.

У 2010 р. в Іспанії відбувся п'ятий саміт ЄС - Мексика, план дій було прийнято офіційними представниками обох сторін. Цей документ висвітлював питання, що мають першорядне значення, такі як міжнародні фінансові та продовольчі кризи; роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення; міжнародна міграція (високорозвинена в цих країнах); світовий тероризм; реформа ООН; бірегіональний діалог; торговельні відносини; права людини та інші. Окрім цих питань, такий план засвідчив європейську та мексиканську готовність та готовність посилити партнерську співпрацю, а також активізувати свої політичні, економічні та соціальні зв'язки, не були усунені протекціоністські бар'єри ЄС, що було особливо важливо для Мексики [10, с. 107].

З допомогою Стратегічного партнерства Мексика і ЄС мали розширити зв'язки з третіми країнами, в яких обидві сторони мали спільні інтереси (наприклад, Карибський басейн). Отже, обидві країни мали посилити політичний діалог у регіоні [12]. У 2015 р. відбувся саміт ЄС - Мексика, під час якого лідери домовилися вжити заходів для оновлення Глобальної угоди та відновлення політичного діалогу. Також було наголошено на важливості зміцнення Стратегічного партнерства. Переговори були зосереджені на можливостях двостороннього співробітництва та тяжіння до двостороннього співробітництва в галузі досліджень і розробок, а також академічного співробітництва [10, с. 107].

У 2016 р., Мексика та ЄС офіційно розпочали переговори з метою оновлення чинної угоди про вільну торгівлю. Було проведено ряд офіційних переговорів та багато інших зустрічей, що стосувалися різних аспектів ЗВТ. Незабаром, у 2018 р., Європейський Союз та Мексика досягли нової принципової угоди, яку ратифікували всі держави ЄС та Мексиканський сенат. Вона охопила всі питання, в тому числі, і проблеми аграрного сектору, який був модернізований у 2020 р. [3].

Поточна співпраця полягає у налагодженні партнерства, сформованого на основі спільних інтересів та цінностей, які пов'язані більш інтенсивною співпрацею в міжнародних організаціях, демократією та правами людини, діями проти зміни клімату, сталим розвитком важливої економічної та соціальної сфер тощо. У той же час деякі виклики залишаються і в політичних відносинах, зокрема питання прав людини, наркобізнесу та нелегальної міграції. Таким чином, ЄС показує, що права людини, свобода і демократія є важливим елементом міжрегіонального співробітництва. Глобальна угода, підписана в 1997 р., залишається основним механізмом регулювання торговельних відносин між Мексикою та Європейським Союзом. Оскільки цей документ створив зону вільної торгівлі, яка передбачає двосторонню торгівлю, як ефективне підґрунтя для подальшого припливу іноземних інвестицій до Мексики.

Висновки

Отже, відносини ЄС з Бразилією здійснювалася через угоди між ЄС і МЕРКОСУР. Тим не менш, поліпшення інвестиційних та економічних умов спостерігалося протягом попереднього десятиліття. Роль МЕРКОСУР у формуванні відносин між ЄС, Бразилією та Аргентиною є ключовою. Як наслідок, Європейський Союз визнав Бразилію важливою складовою регіону, яка виступає життєво важливою ланкою між двома континентами. Бразилія у своїх зовнішньополітичних напрямках давно окреслила ЄС, як провідного торгівельного партнера. Аргентина тривалий час була менш зацікавлена в міжнародному співробітництві з Європейським Союзом. Однак, за останні роки ситуація кардинально змінилася, оскільки вона стала запроваджувати активну політику з подолання кризи, викликаної епідемією коронавірусу та гіперінфляції всередині країни. Мексика тривалий час підтримує та поглиблює економічні відносини з країнами ЄС. Більш глибокий аналіз даної теми, дозволив би виробити нові шляхи та напрямки співробітництва, вироблення чіткої стратегії трансатлантичних відносин між країнами ЄС та Бразилії, Мексики та Аргентини. Адже, в умовах нової трансформації системи міжнародних відносин країни Латинської Америки будуть відігравати важливу роль у формуванні нового світопорядку.

Список використаних джерел та літератури

1. Argentina and the European Union work to achieve greater social cohesion and reduce inequality in the country [Electronic Resource] // EUROsociAL. - 2020, July 13. - Mode to Access: http://surl.li/doogt.

2. Cevallos D. G8: Despite Differences, Mexico Comfortable as G5 Emerging Power [Electronic Resource] / D. Cevallos // Inter Press Service. - 2008. - Mode to Access: http://surl.li/dooge.

3. Dreyer I. EU and Mexico fail to conclude political agreement on trade deal [Electronic Resource] / Dreyer // EURACTIV. - 2017, December 21. - Mode to Access: http://surl.li/doogf.

4. Emerson M., Flores R. Enhancing the Brazil-EU strategic Partnership: From the bilateral and regional to global [Electronic Resource] / M. Emerson, R. Flores // Rio de Janeiro: Centre for European Policy Studies (CEPS). - 2013. - Mode to Access: http://surl.li/doogg.

5. EU position in world trade [Electronic Resource] // European Commission. - 2018. - Mode to Access: http: //surl.li/doogo.

6. EU trade relations with Brazil. Facts, figures and latest developments [Electronic Resource] // European Commission. - 2018 - Mode to Access: http://surl.li/doogm.

7. Ex-post evaluation of the implementation of the EU - Mexico Free Trade Agreement [Electronic Resource] // European Commission. - 2017, February. - Mode to Access: http://surl.li/doogp.

8. Falklands referendum: Voters choose to remain UK territory [Electronic Resource] // BBC News. - 2013, March 12. - Mode to Access: http://surl.li/doogw.

9. Lazarou E. Brazil and the European Union: Strategic Partners in a Changing World? [Electronic Resource] / Е. Lazarou // EU-LAC. - 2011 - Mode to Access: http://surl.li/doogy.

10. Monkiewicz A.O. Evolution of EU-Mexico relations: time for real partnership? [Electronic Resource] / А. Monkiewicz // Anuario Latinoamericano Ciencias Politicasy Relaciones Internacionales. - 2017. P. 187-202. - Mode to Access: http://surl.li/dooha.

11. Opinion of the European Economic and Social Committee on EU-Brazil relations [Electronic Resource] // Official Journal of the European Union. - 2009. - Mode to Access: http://surl.li/doohb.

12. Regional Integration and Development: Brazil EU Dialogue on Regional Policy. [Electronic Resource] 2011. - Mode to Access: - http://surl.li/doogr.

13. Resende M. Portugal, Argentina vow to progress on EU - Mercosur agreement [Electronic Resource] / М. Resende // Euractiv. - 2021, February 3. - Mode to Access: http://surl.li/doohc.

14. Reveles R.A., Rocha M.P. The EU-Mexico Free Trade Agreement Seven Years On: A warning to the global South [Electronic Resource] / R. Reveles, M. Rocha // Alternative Regionalisms. - 2007 - Mode to Access: http://surl.li/doohf.

References

1. Argentina and the European Union work to achieve greater social cohesion and reduce inequality in the country. (2020). EUROsociAL. http://surl.li/doogt. [In English].

2. Cevallos, D. (2008). G8: Despite Differences, Mexico Comfortable as G5 Emerging Power. Inter Press Service. http://surl.li/dooge. [In English].

3. Dreyer, I. (2017, December 21). EU and Mexico fail to conclude political agreement on trade deal. EURACTIV. http://surl.li/doogf. [In English].

4. Emerson, M. & Flores, R. (2013). Enhancing the Brazil-EU strategic Partnership: From the bilateral and regional to global. Centre for European Policy Studies (CEPS). http://surl.li/doogg. [In English].

5. European Commission. (2018). EUposition in world trade. http://surl.li/doogo. [In English].

6. European Commission. (2018). EU trade relations with Brazil. Facts, figures and latest developments. http://surl.li/doogm. [In English].

7. European Commission. (2017). Ex-post evaluation of the implementation of the EU - Mexico Free Trade Agreement. http://surl.li/doogp. [In English].

8. BBC News. (20113). Falkland's referendum: Voters choose to remain UK territory. http://surl.li/doogw. [In English].

9. Lazarou, E. (2011). Brazil and the European Union: Strategic Partners in a Changing World? EU- LAC. http://surl.li/doogy. [In English].

10. Monkiewicz, A. (2017). Evolution of EU-Mexico relations: time for real partnership? Latin American Yearbook Political Science and International Relations, 187-202. http://surl.li/dooha. [In English].

11. Opinion of the European Economic and Social Committee on EU-Brazil relations. (2009). Official Journal of the European Union. http://surl.li/doohb. [In English].

12. Regional Integration and Development: Brazil - EU Dialogue on Regional Policy. (2011). European Union Regional policy. http://surl.li/doogr. [In English].

13. Resende, M. (2021, February 3). Portugal, Argentina vow to progress on EU-Mercosur agreement. Euractiv. http://surl.li/doohc. [In English].

14. Reveles, R. & Rocha, M. (2007). The EU-Mexico Free Trade Agreement Seven Years On: A warning to the global South. Alternative Regionalisms. http://surl.li/doohf. [In English].

Размещено на Allbest.ru