Україна в "особливих відносинах" США та Великої Британії (2017-2021 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

Україна в «особливих відносинах» США та Великої Британії (2017-2021 рр.)

Назарій Луценко

аспірант історичного факультету

Анотація

партнерство британія особливі відносини

У статті розглядаються відносини між Сполученими Штатами Америки, Великою Британією та Україною в 2017-2021 рр. Упродовж останніх років Україна де-факто отримала статус стратегічного партнера США та Британії, з огляду на її важливе геополітичне становище. Мета дослідження - проаналізувати тристороннє партнерство між країнами та з'ясувати місце України в «особливих відносинах» США і Великої Британії. Хронологічні межі обумовлені президентським строком 45-го Президента США Дональда Трампа.

Методологія статті. Використано історико-політичний та історико-порівняльний методи для визначення змін у відносинах у трикутнику Вашингтон-Київ-Лондон.

Наукова новизна статті полягає у переосмисленні місця України в «особливих відносинах» США та Великої Британії, чинників формування спільних підходів двох держав щодо підтримки України та результатів цієї політики.

Автор доходить висновку, що Сполучені Штати та Велика Британія дещо нерішуче відреагували на початок російського збройного вторгнення в Україну. Дії світової спільноти, в тому числі і урядів цих країн, не достатньо сприяли збереженню територіальної цілісності української держави. Однак, у 2017-2021 рр. настав період інтенсифікації відносин трьох країн. Україна отримала додаткову військово-технічну та економічну підтримку, а щодо РФ були посилені санкції. Більш того, Вашингтон та Лондон рішуче заперечили прагнення Москви нівелювати рух Києва до європейських та євроатлантичних структур.

Ключові слова: США, Велика Британія, Україна, «особливі відносини», українсько-британські відносини, українсько-американські відносини.

Nazarii Lutsenko, Ph. D. student (History), Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

Ukraine in the «special relationship» between United States and Great Britain (2017-2021)

Abstract

The article deals with the relations between the United States of America, Great Britain and Ukraine. The major task of this study is to provide an analysis of the tripartite partnership between the states and to find out the place of Ukraine in the «special relations». The chronological boundaries of the article are determined by the presidential term of the 45th President of the United States, Donald Trump.

Methodology of the article: historical-political and historical-comparative methods are used to determine changes in relations in the Washington-Kyiv-London triangle. The analysis method was applied to assess the place of Ukraine in the «special relations» of the United States and Great Britain. The article's scientific novelty is rethinking Ukraine's place in the «special relations» between the United States and Great Britain.

Conclusions. It is especially noted that the United States of America and the United Kingdom began to develop relations with Ukraine during 2017-2022 intensively. It was caused by the geopolitical situation in Eastern Europe. The annexation of Crimea, the invasion of the Russian army in Ukraine and the Russian government's support of separatists in the Luhansk and Donetsk regions made Ukraine a center of the US and the UK foreign policy. This investigation proves that the role of Ukraine in «special relations» has strengthened. In fact, the state has turned into a strategic ally of the United States and Great Britain in the region. The main reason for such changes was the desire of London and Washington to have a strong and stable ally in Eastern Europe in opposition to Moscow.

The United States and Great Britain failed to respond in time to Russian military aggression in Ukraine and did not fulfill their obligations presented in the Budapest Memorandum. The re-awareness of the importance of Ukraine on the geopolitical map of the world by the British-American elite prompted the establishment of a strategic partnership in the period of 2017-2021.

Key words: USA, Great Britain, Ukraine, «special relations», Ukrainian-British relations, Ukrainian-American relations.

Постановка проблеми

Розпочата у 2014 році Росією війна проти України виявила надто стриману політику США та європейських держав щодо РФ. Спроба Президента США Барака Обами, президентський строк якого завершувався, врегулювати конфлікт дипломатичним шляхом завершилася повним фіаско. Прем'єр-міністр Великої Британії Джеймс Кемерон висловився проти надання озброєння Україні та за стримування Росії лише за допомогою санкцій. За адміністрації Дональда Трама (2017-2021 рр.) у США та прем'єрства Терези Мей і Бориса Джонсона у Великій Британії обидві держави переглянули зовнішньополітичні доктрини і спрямували зусилля на вагомішу військово- політичну та економічну підтримку України. Таким чином, обидві держави почали здійснювати активний тиск на РФ з метою примусу її до миру. Важливо дослідити історичні процеси та події у відносинах класичного політичного тандему Сполучених Штатів та Великої Британії з Україною. Адже, в умовах повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року Вашингтон та Лондон виявили себе як головні стратегічні союзники Києва і надають йому як військову, економічну, так і дипломатичну допомогу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Тема американсько-британських відносин є однією з класичних в сучасній історичній науці з огляду на унікальність феномену тісної співпраці між США та Великою Британією. Однак, лише незначна кількість зарубіжних досліджень присвячена дослідженням відносин цих держав з Україною. Переважна більшість праць висвітлює місце України в американсько-британських відносинах в контексті окремих регіональних безпекових проблем.

Натомість, у вітчизняній історичній науці інтерес дослідників до відносин Києва з Лондоном та Вашингтоном суттєво зріс протягом останнього десятиріччя. Це пояснюється євроатлантичними прагненнями Української держави, прагненням вступу до ЄС та НАТО. Серед вчених, які розробляють ці проблеми, варто відзначити Андрія Грубінка, який дослідив роль України в контексті безпекової політики Великої Британії в Європі. На його переконання, політика Великої Британії щодо України залежить від відносин між Вашингтоном та Москвою, Лондоном та Брюсселем і, звичайно, від прагнень Києва [2]. Як зауважила у своїй статті дослідниця Варвара Соколова, з анексією Криму та російським військовим вторгненням відбувся злам в українсько-британських відносинах, який зблизив Україну та Британію [7]. Цікавою видається теза К. Смирнової та І. Березовської про те, що брекзіт «відкриє вікно можливостей» для України [6]. Частково, в окреслений період, проаналізував відносини між Україною та США В. Жигайло і дійшов висновку, що для Дональда Трампа війна в Україні - це проблема, вирішувати яку мусять європейські держави [3].

Мета даної статті - аналіз трансформації відносин України з США та Великою Британією впродовж 2017-2021 рр. Визначено такі завдання:

простежити основні етапи та характерні риси відносин України з цими країнами;

визначити роль України у «особливих відносинах» США і Британії та розглянути роль сталого стратегічного партнерства між трьома державами.

Виклад основного матеріалу

Підтримка України у війні з агресивною путінською РФ перетворилася для США та Великої Британії на важливе геополітичне завдання. Беззаперечно, що розгорнувши конфлікт у Європі, РФ дестабілізувала ситуацію у регіоні. По-перше, таким чином авторитарний російський режим сподівається продемонструвати свою силу, та окреслити сферу свого впливу. По-друге, Росія не може погодитися із сучасною системою міжнародних відносин, яка сформувалася після 1991 року і намагається послабити роль США у світі. Для досягнення цих цілей Володимир Путін використовує як військовий, так і дипломатичний методи. У 2014 році, коли РФ злочинно анексувала український півострів Крим та вдерлася на суверенну територію України, вона продемонструвала усьому світу свої справжню політичну та ідеологічну суть. Відтоді РФ вже відкрито продемонструвала авторитарність режиму та імперські, загарбницькі цілі. У 1990-х рр. видатний геополітик, один із провідних аналітиків зовнішньої політики Сполучених Штатів Збігнєв Бжезінський, осмислюючи новостворену систему міжнародних відносин та місце США у світі сформулював своє бачення розвитку подій у Східній Європі після розпаду СРСР. За його переконанням, якщо Україна стане на європейський шлях державотворення, то в такому випадку у Росії буде два можливих варіанти розвитку: або теж приєднатися до лона європейських демократичних держав, або зберегти свою колишню традиційну імперську сутність [11]. Сучасні політичні обставини підтверджують, що політичний прогноз американського геополітика польського походження справдився. Попри те, що в американському суспільстві серед політиків, журналістів, зірок Голівуду є ті, хто висловлювалися, проти надання фінансової допомоги України їх не можна вважати «лідерами думок», які відображають реальну позицію громадян, а тим більше державного керівництва. Подібну до тези З. Бжезінського думку висловив і британський історик, професор Тімоті Ґартон Еш, коли аналізував події української Помаранчевої революції 2004 р. Він дійшов висновку, що коли російське суспільство побачить приклад демократичної України, відмовиться від тоталітаризму, чим слугуватиме прикладом для держав Східної Азії [16]. Отже, приєднання України до кола демократичних європейських держав є важливим кроком для завершення оформлення політично та економічно сильного геополітичного простору Європи.

Простежуючи відносини Вашингтона та Москви в історичній перспективі для прогнозування їх майбутнього, потрібно брати до уваги те, що ці держави сповідують різко протилежні політичні та світоглядні цінності. Це протистояння двох світів, демократичного та тоталітарного, яке розпочалося із завершенням у 1945 році Другої Світової війни та виявилося у «холодній війні». Як доводять події сучасності, вона не завершилася з розпадом СРСР у 1991 році, а лише мала короткострокову паузу і знову набула нової форми та масштабів вже в сучасності. Таким чином, дуже малоймовірно, що взаємодія США та Росії на міжнародній арені може залежати лише від однієї людини. І як зазначає Кріс Міллер, відносини між цими державами можуть бути лише ситуативними, розвиток довготривалого партнерства дуже малоймовірний [19].

Фундамент міждержавних взаємин Києва та Лондона було закладено ще в роки УНР, коли українська нація виборювала право на незалежність у боротьбі з російським більшовицьким режимом. Під час відновлення української незалежності у 1991 р. Велика Британія була стриманою у відносинах з Україною, оскільки у британського уряду, як і в американських колег було побоювання, що до влади у Києві прийдуть «націоналістичні» сили, а в їхніх руках опиниться ядерна зброя. У червні 1990 р. британська прем'єрка Маргарет Тетчер відвідала Київ з офіційним візитом і дала зрозуміти, що не підтримує визнання суверенітету України [29]. Однак, українській політичній еліті вдалося запевнити її, що українці - це окрема нація, яка прагне відновити незалежність держави та вимагає визнання права на самовизначення. Поступово сприйняття України британським урядом почало змінюватися і стало зрозуміло, що СРСР, «колос на глиняних ногах», як держава вже не існуватиме і час готуватися до нових міжнародно-політичних реалій.

Як зазначалося вище, адміністрація Барака Обами впродовж 2014-2016 рр. почала поступово нарощувати допомогу Україні у боротьбі проти російської агресії. Натомість, з приходом до влади Дональда Трампа, Україна була стурбована можливістю зміни американських пріоритетів на користь Кремля. Загалом, репутація президента-республіканця була заплямована надмірним популізмом: Д. Трамп неодноразово впродовж передвиборчої кампанії заявляв, що зможе домовитися з президентом Росії з усіх проблемних питань. У той же час, у 2014 році він жорстко розкритикував Барка Обаму та західноєвропейських лідерів за те, що не чинили достатніх перепон анексії Криму, і запевнив, що якби був тоді на місці президента США, то такого б не сталося [30]. Однак, під час передвиборчої компанії керівником команди Трампа був Пол Манафорт, який з 2004 по 2013 рік був політтехнолом українського президента-втікача Віктора Януковича. Пізніше, вже під час українсько-російської війни, до 2016 року П. Манафорт консультував Опозиційний блок. Таким чином, перспективи розвитку американсько-українських відносин за Д. Трампа виглядали контроверсійно з погляду політичної еліти України.

Втім, майже одразу Дональд Трамп дав зрозуміти, що продовжить не тільки надавати підтримку України, а й нарощувати постачання військової допомоги. Про це він запевнив на найвищому міждержавному рівні особисто президента України Петра Порошенка (2014-2019 рр.) під час їхньої зустрічі 20 червня 2017 року у Вашингтоні [4]. Лідери держав обговорили питання американської підтримки у війні з РФ, а також питання реформ в Україні. Варто відзначити, що Д. Трамп насамперед зустрівся саме з П. Порошенком, а не В. Путіним, що з точки зору дипломатії свідчить про першочергове значення України для США. Наголосимо, що до цього Д. Трампа схиляли сенатори від обох партій, що є свідченням беззаперечної двопартійної підтримки Києва [28]. Невдовзі після Вашингтонської зустрічі з Д. Трампом, П. Порошенку знову вдалося зустрітися з президентом США під час Генеральної асамблеї ООН, що сприяло налагодженню більших об'ємів військової допомоги [5].

У 2017 році США офіційно визнали Росію, поруч з Китаєм, однією із загроз для національної безпеки, причому РФ де-юре звинувачувалася у вторгненні в Україну та використанні інформаційних засобів для боротьби проти демократії [34]. Наголошувалося, що Росія намагається зменшити вплив США у світі, а також відмежувати їх від союзників і послабити НАТО [20]. Стратегія національної безпеки США передбачала спрямування зусиль на посилення військової міці та присутності США у Східній Європі, щоб захистити кордони НАТО, з огляду на анексію Криму РФ. Не менш важливим, з точки зору значимості для України, є затверджений Конгресом США Акт протидії Росії у Європі [13]. Прийняття цього документу - це початок реалізації Стратегії національної безпеки США і боротьби з російським впливом у Європі. Порушення РФ міжнародних документів, окупація Південної Осетії та Абхазії у Грузії у 2008 році, і зрештою анексія Криму та підтримка сепаратистів в Донецькій та Луганської областях - названі як одні з головних причин, які спонукали Вашингтон до протистояння з Москвою.

Через анексію Криму американському бізнесу було заборонено проводити економічну діяльність на півострові. У січні 2018 року набув чинності Закон США «Протидія супротивникам Америки засобами санкцій», який збільшив список осіб, які підлягають під обмеження [19]. 25 липня 2018 року США опублікували Кримську декларацію [14]. Державний секретар США Майк Помпео наголосив, що «Сполучені Штати відкидають спробу Росії анексувати Крим та зобов'язуються зберігати цю політику до відновлення територіальної цілісності України» [27]. У лютому 2020 року Посольство США в Україні підтвердило чинність Кримської декларації. Сполучені Штати запевнили, що й надалі не визнають анексії українського півострова [26]. З 2018 року вдалося налагодити постачання засобів летальної зброї, зокрема, ракетних комплексів «Джевелін». За даними посольства США в Україні, Сполучені Штати передали Україні за період 2014-2020 рр. військову допомогу на загальну суму близько $3 млрд. [31], що включає постачання летальної зброї, гуманітарну допомогу, забезпечення кібербезпеки і т.д.

У листопаді 2018 року російські військові судна берегової охорони атакували український військовий катер та буксир, які проходили через Керчинську протоку. Як результат, українські моряки потрапили в полон і були звільнені лише у 2019 році. США та Британія спряли звільненню українських військовослужбовців з допомогою дипломатичного тиску на Росію. Міністр закордонних справ Великої Британії Джеремі Хант наголосив, що РФ вкотре порушує міжнародне право, перекриваючи вільний доступ до акваторії Азовського моря через Керченську протоку [15].

Велика Британія стала однією з перших держав, яка назвала російську агресію та анексію Криму у 2014 році незаконними, коли прем'єр-міністром Британії був Девід Кемерон [24]. Він особисто розмовляв з В. Путіним з метою схилити його до дипломатичного врегулювання конфлікту. Велика Британія, разом з США в рамках зустрічі країн Великої сімки засудили окупацію Криму Росією, зазначивши про порушення цим Хартії ООН, та Будапештського меморандуму.

Упродовж 2016-2020 рр. Велика Британія проходила процес виходу з ЄС, який супроводжувався зміною двох прем'єр-міністрів. Аргументом на користь того, що брекзіт мав негативне значення для України, є часткове посилення проросійських настроїв у Європі. Про це зазначав А. Грубінко, стверджуючи, що це насамперед стосується Франції та Німеччини [17]. Адже, значною мірою економіка держав ЄС залежала від постачання палива з РФ. Окрім того, вихід Британії з ЄС українські експерти розцінювали негативно, оскільки членство в організації - це політична мета України, а вихід одного з стратегічних партнерів з ЄС, таким чином нібито позбавляв Україну частини підтримки. Крім того, науковці зазначають, що вихід Британії з ЄС - свідчення початку дезінтеграційних процесів у регіоні [1]. Втім, не варто розглядати ЄС лише як економічну спільноту. Історичний досвід показує, що це - геополітичний простір, на території якого в результаті тривалої історичної взаємодії сформувалося суспільство, що сповідує принципи демократії та свободи. Отже, брекзіт не означає, що британське суспільство розриває ці історичні зв'язки. До того ж, Британія залишається членом НАТО із однією з найпотужніших армій у Європі.

Не можна оминути вбивство російськими спецлужбами у 2017 році на території Британії, у місті Солсбері, колишнього військового ГРУ, який співпрацював із британською розвідкою. Росія заперечувала свою причетність до цього терористичного акту, але після розслідування, Британія представила докази, які переконали США, Німеччину та Канаду у причетності РФ, а також вислала зі своєї території частину російських дипломатів. Ця подія закріпила за Великою Британією статус партнера України у війні з Росією. У 2018 році очільник Генштабу Великої Британії Марк Карлтон-Сміт назвав Росію більшою загрозою для королівства, ніж ІДІЛ чи Аль-Каїда [9, 18]. В 2014-2017 рр. держава доклала максимальні зусилля для укладення угоди про припинення вогню на Сході України.

Протягом 2016-2021 рр. Велика Британія та Україна зміцнили військове співробітництво. У березні 2016 року уряди держав погодили Меморандум про взаєморозуміння, який мав на меті посилення спільної оборонної співпраці, а також співробітництва у галузі розвідки. Відтепер держави обмінювалися розвідданими про можливі зовнішні загрози. Велика Британія забезпечила навчання українських військових, зокрема, снайперів та інженерів. З 2015 р. до кінця 2017 р. її уряд передав Україні нелетального військового обладнання на суму 2,2 млн фунтів стерлінгів [32]. З 2015 р. діє операція ORBITAL, мета якої - проведення спільних навчань. За даними міністерства оборони Великої Британії, за час дії програми понад 20 тисяч українських військових пройшли відповідні курси [22]. Тривалий час Велика Британія була державою з найпотужнішими військово-морськими силами і до сьогодні зберігає ці традиції та передає досвід й Україні. Впродовж 2020-2021 рр. між Києвом та Лондоном було погоджено низку угод про допомогу Україні з побудовою військово-морських баз та зміцненням морської оборони. Ці дії були спрямовані на покращення захисту України від загрози удару російського чорноморського флоту.

Велика Британія всебічно підтримувала Україну у проведенні внутрішніх реформ в економіці, державному управлінні, судочинстві. Зокрема, ці питання у квітні 2017 року П. Порошенко обговорив в рамках зустрічі з Терезою Мей у Лондоні [26]. Однак, поміж загального числа торговельних партнерів Британії станом на 2020 рік Україна займала лиш 69 місце за товарообігом. Водночас Британія - один з головних українських інвесторів у світі, посідає третє місце [12]. На кінець 2019 р. загальний обсяг британських інвестицій в Україну склав понад 2 млрд. дол.

У липні 2017 р. прем'єр-міністр України В. Гройсман відвідав Лондон для зустрічі з Терезою Мей та обговорення Плану реформ в Україні у період 2017-2020 рр., які королівство погоджувалося фінансувати [33]. Крім реформ, йшлося про розвиток іміджу України в Європі, зокрема визначення стратегії, щоб понад 24 % населення європейських держав сприймали Україну як європейську державу в культурному та політичному вимірах. За соціологічними даними, більшість європейців (46 %) асоціювали Україну з війною, 18 % - з Росією, ще 9 % - з бідністю. Громадяни Сполученого королівства також найбільше пов'язували Україну з війною (33 %) та РФ (23 %) [8]. У цьому простежувався дисонанс: наскільки значною була підтримка від британського уряду настільки ж невисокою залишалася зацікавленість громадян.

Боротьба з російською пропагандою в Україні та за кордоном є окремим фронтом у війні з РФ. Привід до цього - намагання Росії переконати увесь світ, що окупація Криму та інших українських територій є добровільним та законним волевиявленням населення півострова. Завдяки сприянню прем'єр-міністерки Великої Британії Терези Мей у 2018 р. Рада національної безпеки Британії отримала повноваження для створення підрозділу, який би протидіяв дезінформації іноземних держав. Це було пов'язано з активною діяльністю російських ЗМІ у країнах Європи. Чи не найбільше від окупації Криму постраждали саме кримські татари, які продовжують чинити спротив. До сьогодні тривають політичні переслідування, ув'язнення та катування. Держдепартамент США та уряд Великої Британії спостерігають та фіксують численні правопорушення Росією прав людини у Криму для притягнення російського уряду до відповідальності в майбутньому.

У рамках зустрічі президента України Володимира Зеленського та прем'єр- міністра Британії Бориса Джонсона у Лондоні у жовтні 2020 року було підписано Угоду про вільну торгівлю та стратегічне партнерство [32]. На кінець 2019 р. загальний товарообіг між державами оцінювався у 1,5 млрд. дол., і відповідно до угоди держави поставили за мету збільшити обсяг торгівлі [23].

У час, коли прем'єрське крісло у Британії зайняв Борис Джонсон політка королівства стала більш жорстка щодо РФ. На це був відповідний запит: у 2019 році понад 60 % громадян назвали Росію головною загрозою для безпеки Європи, і близько 49 % вимагали від уряду рішучих дій, спрямованих на стримування РФ [19].

У 2015 році з підписанням угоди між Газпромом та транснаціональними енергетичними компаніями про будівництво Північного потоку-2 перед Україною постав серйозний економічний виклик. Адже, більша частина російського газу проходила транзитом через територію Україну, і його скорочення зумовило б значні втрати доходів. Будівництво нового потоку - це рішення, яке мало радше політичний характер, ніж економічної вигоди для Росії. Головна мета цього проекту - шантажувати Україну, змусити поступитися територіями та відмовитися від курсу на вступ до НАТО. Окрім того, це викликало політичний розкол в Європі. Особливою прихильницею цього проекту була Німеччина. Через це у Д. Трампа та А. Меркель виникали неодноразові протиріччя. Вашингтон та Лондон, фактично, створили єдиний фронт проти провокативного проекту Москви. У 2018 р. держсекретар США М. Помпео зазначив, що уряд буде напрацьовувати методи зупинки Північного потоку-2 [25]. Як зазначив лідер консервативної партії Британії Й.Д. Сміт у своєму звернення до тоді ще міністра закордонних справ Б. Джонсона боротьба проти російського проекту - це нагальне завдання Британії для захисту своїх союзників у Східні Європі [21].

Один з важливих елементів відносин України з США та Великою Британією - регулярне проведення масштабних багатонаціональних військових навчань. Одними з таких є «Сі Бриз», які проводяться з 1997 р. Ініціаторами виступили ще у 1993 р. Україна та США. Найбільш масштабні навчання було проведено у 2019 та 2021 рр. Москва намагалася спонукати Вашингтон та Лондон утримуватися від проведення цих навчань, проте марно. Дуже знаковою подію в рамках «Сі Бриз 2021» було входження в акваторію Чорного моря британського есмінця HMS Defender в червні 2021 р. [10], який зайшов в одеський порт. Однак поблизу мису Фіолент біля Севастополя (Крим) російський сторожовий корабель здійснив попереджувальні постріли в сторону британського судна. Британський есмінець не відповів на провокацію. РФ заявила, що британський есмінець підійшов занадто близько до її внутрішніх територіальних вод. Британський прем'єр-міністр пояснив, що Велика Битанія не визнає і ніколи не визнає приналежність цієї акваторії Росії, продемонструвавши рішучість у протистоянні РФ.

Висновки

Відповідно до поставлених завдань ми прийшли до відповідних висновків. Протягом 2017-2021 рр. Сполучені Штати Америки та Велика Британія значно активізували відносин з Україною. На це вплинула геополітична ситуація, яка склалася у Східній Європі: анексія Криму та вторгнення військ РФ в східні області України, підтримка її урядом своїх маріонеток у Луганській та Донецькій областях України. Роль України в цей період в «особливих відносинах» помітно зросла. Фактично, вона перетворилася на стратегічного партнера США та Великої Британії у регіоні. Основним поштовхом до таких змін слугувало прагнення Лондона та Вашингтона мати сильного та стійкого союзника у Східній Європі у протидії РФ як дестабілізуючому фактору в Європі.

Поряд з тим, Сполучені Штати та Велика Британія не змогли вчасно відреагувати на російську військову агресію в Україні і не виконали повністю свої зобов'язання, дані у Будапештському меморандумі 1994 р. Однак, переоцінка британською та американською політичними елітами значення України на геополітичній карті світу спонукало до налагодження стратегічного партнерства, зокрема у період 2017-2021 рр.

Список використаних джерел та літератури

1. Гісса-Іванович О., Кибіч Я. Брекзіт: наслідки і перспективи (в контексті побудови нових відносин Британія - Україна) / О. Гісса-Іванович, Я. Кибіч // ЄС. Медіафорум: аналітика, прогнози, інформаційний менеджмент: зб. наук. праць. - Чернівці. - 2020. - Т. 8. - С. 47-61.

2. Грубінко А. Участь Великої Британії у процесі становлення і розвитку спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського союзу (1990-2016 рр.): дис. докт. іст. наук: 07.00.02 / Андрій Грубінко. Інститут історії України Національної академії наук України, ДВНЗ «Ужгородський національний університет». - К., 2018. - 549 с.

3. Жигайло В. Український вектор зовнішньої політики США за каденції Дональда Трампа / В. Жигайло // European political and law discourse. - 2019. - Vol. 6. - Issue 6. - Р. 21-28.

4. Зустріч Порошенка з Трампом зараз є тріумфом української дипломатії. [Електронний ресурс] // Радіо свобода - 2017, 20 червня. - Режим доступу: https://bit.ly/3tKmGIS.

5. Порошенко побачився з Трампом під час візиту на Генасамблею ООН [Електронний ресурс] // Радіо свобода - 2017, 26 вересня. - Режим доступу: https://bit.ly/3GyYalK.

6. Смирнова К., Березовська І. Угода з Великобританією - шлях до стратегічного партнерства та поглибленої торгівлі [Електронний ресурс] // Юридична Газета. - 2020, 8 грудня. - Режим доступу: https://bit.ly/3RZGXUk.

7. Соколова В. Британсько-українські відносини: еволюція та перспективи / В. Соколова // Evropsky politicky a pravni diskerz. - 2017. - Sv. 4. - V. 6. - С. 45-52.

8. Солодкий С., Бєлєсков М. Аудит зовнішньої політики: Україна - Велика Британія. Дискусійна записка. / С. Солодкий, М. Бєлєсков [Електронний ресурс] // Інститут світової політики. - 2017. Режим доступу: https://bit.ly/3AEyn73.

9. British army chief says Russia poses far great threat than IS [Electronic resourse] // RadioLiberty. - 2018, November 24. - Mode to Access: https://bit.ly/3Q9Mvek.

10. British warship challenges Russian claims to Crimea [Electronic resourse] // Atlantic Council. - 2021, June 25. - Mode to Access: https://bit.ly/3tZQbFT.

11. Brzezinski Z. Ukraine's Critical Role in the Post-Soviet Space / Zbignev Brzezinski // Harvard Ukrainian Studies. - 1996. - Vol. XX (Special Issue). - P. 3-8.

12. Continuing the United kingdom's Trade Relationship with Ukraine [Electronic resourse] // Forreign, Commonwealth and Development Office. - 2020, November 9. - Mode to Access: https://bit.ly/3UeHEvq.

13. Countering Russian Influence in Europe and Eurasia Act of 2017 [Electronic resourse] // Library of Congress. - Mode to Access: https://bit.ly/3nOxOmm.

14. Crimea declaration. [Electronic resourse] // U.S. Embassy in Ukraine. - 2018, July 25. - Mode to Access: https://cnb.cx/3hW49GW.

15. Foreign Secretary condemns Russian aggression in the Sea of Azov [Electronic resourse] // Government of the United Kingdom. Official website. - 2018, November 26. - Mode to Access: https://bit.ly/3EPd85L.

16. Garton Ash T. Freedom's frontline [Electronic resourse] / Timothy Garton Ash // The Guardian. - 2004, November 25. - Mode to Access: https://bit.ly/3Tgg2Wj.

17. Hrubinko. A. Ukraine in the foreign pоlicy of the United Kingdom in the context of European integration (1991-2019) [Electronic Resourse] / Andrii Hrubinko // East European Historical Bulletin.

18. Drohobych. - 2020. - Issue 14. - Р. 153-164. - Mode to Access: https://bit.ly/3QTJdMI.

19. Kustowska J. Russia-United Kingdom relations after year 2018. Condiction and predictions [Electronic resourse]. - 2021. - Mode to Access: https://bit.ly/3wSeqsa.

20. Miller C. U.S. - Russian Relations in the next Presidency [Electronic resourse] / Chris Miller // The German Marshall Fund of the United States. - 2016, December 1. - Mode to Access: https://bit.ly/3gfhHwJ.

21. National Security Strategy of the United States of America [Electronic resourse] The White House. - 2017, December 18. - Mode to Access: https://www.hsdl.org/?abstract&did=806478.

22. Nord Stream 2 more opponents [Electronic resourse] // Warsawe Institute. - 2018, March 19. - Mode to Access: https://bit.ly/3OnaYgO.

23. Operation ORBITAL explained: Training Ukrainian Armed Forces [Electronic resourse] // Medium. - 2020, December 21. - Mode to Access: https://bit.ly/3AZhrcF.

24. PM meeting with President Zelenskyy [Electronic resourse] // Government of the United Kingdom. Official website. - 2020, October 8. - Mode to Access: https://bit.ly/3gqWEaI.

25. PM statement on President Putin's actions on Crimea [Electronic resourse] // Government of the United Kingdom. Official website. - 2014, March 18. - Mode to access: https://bit.ly/3UT0WXg.

26. Pompeo: U.S. will do what it can to ensure Nord Stream 2 pipeline does not threaten Europe [Electronic resourse] // Reuters. - 2020, July 30 - Mode to Access: https://reut.rs/3Xj1siT.

27. President about negotiations with UK Prime Minister: Expanding security cooperation, cooperation in judicial reform and introduction of financial investigation service [Electronic resourse] // Embassy of Ukraine in the United Kingdom of the Great Britain and Northern Ireland. - 2017, April 19. - Mode to Access: https://bit.ly/3AEO6Df.

28. Secretary of State Pompeo says U.S. rejects Russia's attempted annexation of Crimea [Electronic resourse] // Consumer News and Business Channel. - 2018, July 25. - Mode to Access: https://cnb.cx/3V7srfC.

29. Senators ask Trump to engage with Ukraine before meeting with Vladimir Putin [Electronic resourse] // The Ukrainian weekly. - 2017, May 12. - Mode to Access: https://bit.ly/3cnUV3K.

30. Thatcher М. Speech to Ukrainian Supreme Soviet (1990, June 9) [Electronic resourse] // Margareth Thatcher Foundation. - 1990, June 9. - Mode to Access: https://bit.ly/3ThYA3S.

31. Trump blames Obama for allowing Russian annexation of Crimea [Electronic resourse] // Fox news. - 2016, September 21. - Mode to Access: https://bit.ly/3hPVy5x.

32. U.S. Security Cooperation with Ukraine. 2022, November 10 [Electronic resourse] // U.S. Ambassy in Ukraine. - Mode to Access: https://bit.ly/3zrHAwY.

33. UK and Ukraine sign Political, Free and Strategic Partnehship Agreement [Electronic resourse] // Government of the United Kingdom. Official website. - 2020, October 8. - Mode to Access: https://bit.ly/3AKyopY.

34. Ukraine government priority action plan to 2020 [Electronic resourse] // Government of the United Kingdom. Official website. - 2017, July 5. - Mode to Access: https://bit.ly/3AEfUaQ.

35. Weaver J. The 2017 National Security Strategy of the United States. / John Weaver // Journal of Strategic Security. - 2018. - Vol. 11. - №1. - Mode to Access: https://bit.ly/3wXqh8H.

References

1. Gissa-Ivanovych, O. & Kybich, Y. (2020). Brexit: consequences and prospects (in the context of building new relations between Britain and Ukraine). EU. Media forum: analytics, forecasts, information management, 8, 47-61. [In Ukrainian].

2. Hrubinko, A. (2018). Great Britain's participation in the process of formation and development of the common foreign and security policy of the European Union. (Doctor's habil in history thesis). National university of Uzhhorod. Kyiv. [In Ukrainian].

3. Zhyhailo, V. (2019). The Ukrainian vector of US foreign policy under Donald Trump. European political and law discourse, 6, 21. [In Ukrainian].

4. Radio Liberty. (2017, June 20). Poroshenko's meeting with Trump is now a triumph of Ukrainian diplomacy. https://bit.ly/3tKmGIS. [In Ukrainian].

5. Radio Liberty. (2017, September 26). Poroshenko met with Trump during his visit to the UN General Assembly. https://bit.ly/3tKmGIS. [In Ukrainian].

6. Smyrnova, K., Berezovska, I. (2020, December 8). The agreement with Great Britain is the way to a strategic partnership and deeper trade. Law magazine. https://bit.ly/3Gouzeu. [In Ukrainian].

7. Sokolova, V. (2017). British-Ukrainian relations: evolution and prospects. Evropsky politicky apravni diskerz, 6, 45-52. [In Ukrainian].

8. Solodkii, S., Beleskov, M. (2017). Audit of foreign policy: Ukraine - Great Britain. Institute of World Politics, 8-50. https://bit.ly/3EDlmxM. [In Ukrainian].

9. Radio Liberty. (2018, November 24). British army chief says Russia poses far great threat than IS. https://bit.ly/3Q9Mvek. [In English].

10. Atlantic Council. (2021, June 25). British warship challenges Russian claims to Crimea. https://bit.ly/3tZQbFT. [In English].

11. Brzezinski, Z. (1996) Ukraine's Critical Role in the Post-Soviet Space. Harvard Ukrainian Studies, 20, 3-8. [In English].

12. Forreign, Commonwealth and Development Office. (2020, November 9). Continuing the United kingdom's Trade Relationship with Ukraine https://bit.ly/3UeHEvq. [In English].

13. Countering Russian Influence in Europe and Eurasia Act of 2017. (2017). Library of Congress. https://bit.ly/3nOxOmm. [In English].

14. Crimea declaration. (2018, July 25). U.S. Emassy in Ukraine. https://cnb.cx/3hW49GW. [In English].

15. Foreign Secretary condemns Russian aggression in the Sea of Azov. (2018, November 26). Government of the United Kingdom. Official website. https://bit.ly/3EPd85L. [In English].

16. Garton Ash, T. (2004, November 25). Freedom's frontline. The Guardian. https://bit.ly/3Tgg2Wj. [In English].

17. Hrubinko, A. (2020). Ukraine in the foreign p olicy of the United Kingdom in the context of European integration (1991-2019). East European Historical Bulletin, 14, 153-164. https://bit.ly/3QTJdMI. [In English].

18. Kustowska, J. (2021). Russia-United Kingdom relations after year 2018. Condiction and predictions. Research Gate. https://bit.ly/3wSeqsa. [In English].

19. Miller, C. (2016, December 1). U.S. - Russian Relations in the next Presidency. The German Marshall Fund of the United States. https://bit.ly/3AnCSTw. [In English].

20. National Security Strategy of the United States of America . (2017, December 18). The White House. https://bit.ly/3tL4Cyb. [In English].

21. Nord Stream 2 more opponents. (2018, March 19). Warsawe Institute. https://bit.ly/3OnaYgO. [In English].

22. Operation ORBITAL explained: Training Ukrainian Armed Forces. (2020, December 21). Medium. https://bit.ly/3AZhrcF. [In English].

23. PM meeting with President Zelenskyy. (2020, October 8). Government of the United Kingdom. Official website. https://bit.ly/3gqWEaI. [In English].

24. PM statement on President Putin's actions on Crimea. (2014, March 18). Government of the United Kingdom. Official website. https://bit.ly/3UT0WXg. [In English].

25. Pompeo: U.S. will do what it can to ensure Nord Stream 2 pipeline does not threaten Europe. (2020, July 30). Reuters. https://reut.rs/3Xj1siT. [In English].

26. President about negotiations with UK Prime Minister: Expanding security cooperation, cooperation in judicial reform and introduction of financial investigation service. (2017, April 19). Embassy of Ukraine in the United Kingdom of the Great Britain and Northern Ireland. https://bit.ly/3AEO6Df. [In English].

27. Secretary of State Pompeo says U.S. rejects Russia's attempted a nnexation of Crimea. (2018, July 25). Consumer News and Business Channel. https://cnb.cx/3V7srfC. [In English].

28. Senators ask Trump to engage with Ukraine before meeting with Vladimir Putin. (2017, May 12). The Ukrainian weekly. https://bit.ly/3cnUV3K. [In English].

29. Thatcher, М. (1990, June 9). Speech to Ukrainian Supreme Soviet. Margareth Thatcher Foundation. https://bit.ly/3ThYA3S. [In English].

30. Fox news. (2016, September 21). Trump blames Obama for allowing Russian annexation of Crimea. https://bit.ly/3hPVy5x. [In English].

31. U.S. Department of State. (2022, November 10). U.S. Security Cooperation with Ukraine. https://bit.ly/3hXbtSB. [In English].

32. UK and Ukraine sign Political, Free and Strategic Partnehship Agreement. (2020, October 8). Government of the United Kingdom. Official website. https://bit.ly/3AKyopY. [In English].

33. Ukraine government priority action plan to 2020. (2017, July 5). Government of the United Kingdom. Official website. https://bit.ly/3AEfUaQ. [In English].

Размещено на Allbest.ru